Естетичне виховання в позашкільних закладах

Зміст.

Вступ.....................................................................................................................

І Розділ. Соціально-педагогічні  та виховні можливості позашкільних навчально -  виховних установ...........................................................................

1.1.Мета та  завдання позашкільної освіти  та виховання..................................

1.2.Основні напрями  та зміст позашкільної освіти  і виховання.......................

1.3.Правова  основа позашкільних навчально-виховних закладів.....................

ІІ Розділ. Формування естетичного світосприйняття  у школярів через роботу дитячих  художніх шкіл.........................................................................................

2.1. Виховний  потенціал образотворчого мистецтва.........................................

2.2. Структура  дитячої художньої школи та  особливості навчального процесу.....................................................................................................................

2.3.Художня освіта - як основа естетичного виховання учнівської молоді......

Висновки...................................................................................................................

Список використаної літератури.............................................................................

Додатки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

      Наукові дослідження та педагогічна практика свідчить про динамічний і складний шлях розвитку позашкільної освіти.

      Протягом  XIX-XXст. перші будинки юнацтва в Україні були відкриті з ініціативи прогресивної педагогічної громадськості  й за підтримки меценатів і добродійних комісій в Ніжині, Києві, Харкові тощо.

      У 1918-1920 роках значного поширення набувають  дитячі клуби при комунах, народних будинках, що діють при заводах  і фабриках. У 20-х роках формується широка державна суспільна система позашкільної роботи, визначаються її основні форми і методи. Станції юних техніків, туристів, натуралістів, музичні школи, школи мистецтв, були відкриті в усіх областях і районних центрах [  ].

      Нині  більш як у 2-х тисячах позашкільних закладів починають шлях до творчості  біля 2 млн. дітей і підлітків.

      Аналіз  становлення і розвитку позашкільної роботи з дітьми та учнівською молоддю  в Україні свідчить про наявність  прогресивних досягнень і позитивний вплив на творчий розвиток особистості. У праці свого історичного розвитку позашкільна освіта і виховання набули певного досвіду, престижу і сформувались як невід’ємна частина цілісної системи освіти України.

      Поряд з цим десятиріччями існувала невідповідність проблем практичної діяльності позашкільних закладів та їх науково-теоретичного обґрунтування та забезпечення [  ].

      Концепція є першим кроком і спробою наукового  осмислення розвитку позашкільної освіти та виховання і фактично відкриває  простір для становлення нової галузі педагогічної науки – позашкільної педагогіки.

      Тому, виходячи з актуальності даної теми, мета даної роботи полягає в тому, щоб розкрити суть та організацію естетичного виховання в позашкільній освіти та виховання; дослідити форми і методи роботи позашкільних навчально-виховних закладів, а також визначити конкретні заходи роботи у вище згаданих установах.

      Завдання  які були нами поставлені наступні:

     - виявити мету та завдання позашкільної освіти та виховання;

     - розкрити основні напрями та зміст позашкільної освіти і виховання;

     - розкрити правову основу позашкільних навчально-виховних закладів;

     - вплив та виховний потенціал образотворчого мистецтва.

     - визначити структуру дитячої художньої школи та особливості навчального процесу;

     - дослідити яке місце займає художня освіта в естетичному вихованні учнівської молоді. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

І Розділ. Соціально-педагогічні  та виховні можливості позашкільних навчально -  виховних установ.

1.1.Мета та завдання позашкільної освіти та виховання.

     Позашкільна освіта та виховання – процес безперервний. Він не має фіксованих термінів завершення і послідовно переходить із однієї стадії в другу, від створення умов сприятливих для творчої діяльності дітей та підлітків, до забезпечення їх співробітництва у творчому процесі та самостійної творчості, яка і формує потребу особистості у подальшому сприйнятті світу.

      Особливість позашкільного навчально-виховного  процесу полягає у проектуванні таких педагогічних методик та технологій, що могли б якнайповніше допомогти  дітям зорієнтуватися і самореалізуватися у складній багатограній соціокультурній ситуації[  ].

      Позашкільна освіта та виховання здійснюється в  закладах, які покликані сприяти  соціальній адаптації особистості  у реальному житті, у відкритій  системі соціалізації, і розглядається як найбільш демократичний та гнучкий засіб залучення сім’ї до співпраці у вихованні і розвитку дітей і підлітків[  ]. Вона передбачає самостійний вибір і використання її суб’єктами доступних для сприйняття різноманітних форм і методів навчально-виховного процесу: визначення форм і методик навчання і виховання, тематики наукових досліджень, навчально-виховних курсів та спецкурсів і послідовність їх опанування з урахуванням вікових особливостей, здібностей та інтелектуальних можливостей особистості.

      Система позашкільної та виховання базується  на історично обумовлених традиціях  виховання особистості, створених  представниками різних національних спільнот України: суспільних та родинних цінностях: ідеях, поглядах, переконаннях, ідеалах  і реалізується позашкільними закладами освіти, іншими закладами освіти у позаурочний час, дитячими, молодіжними організаціями, творчими дитячими та молодіжними об’єднаннями та місцем проживання, на підприємствах, у різних організаціях і установах.

      Головна мета позашкільної освіти та виховання - створення умов для творчого, інтелектуального, духовного та фізичного розвитку дітей та учнівської молоді у вільний від навчання час, підготовка підлітків до життя в умовах переходу до ринкової економіки при впровадженні якісно нових форм організація позашкільної життєдіяльності підлітків, задоволення їх освітніх потреб шляхом залучених до науково-експериментальними, дослідницької, технічно-конструктивної, художньої, декоративно-прикладної, еколого - прикладничої, туристсько-краєзнавчої та інших видів творчості [  ].

      Організація позашкільної діяльності дітей та учнівської молоді є одним з результатів  підвищення якості та інтенсивності  вміщення завдань суспільства в  галузі освіти.

      Основними завданнями позашкільної освіти та виховання є:

• Формування суспільно-громадського досвіду особистості;
• Розвиток, стимулювання та реалізація її духовного і творчого потенціалу;
• Створення системи пошуку, розвитку і підтримки юних талантів і обдаровань для формування творчої та наукової еліти у різних галузях суспільного життя;
• Залучення до особистісно значущих соціокультурних цінностей, потреба у яких не забезпечується системою базової освіти;
• Задоволення її потреб у професійному самовизначенні;
• Забезпечення соціально-педагогічного захисту неповнолітніх та організації їх дозвілля;
• Розвиток психофізичних ресурсів зміцнення здоров’я підтримка високої працездатності протягом всього періоду навчання;
• Виховання валових якостей, формування активної життєвої позиції, здорового способу життя засобами фізичної культури.

      Поряд із завданнями існують принципи позашкільної освіти та виховання. Головними з  них є:

      Гуманізація, що визначає пріоритети завдань творчої  самореалізації особистості, її виховання, створення умов для вияву обдарованості  і талантів дітей, формування гуманної особистості, людяності, доброзичливої, милосердної [  ].

      Єдність загальнолюдських і національних цінностей, що забезпечує у змісті навчально-виховного  процесу органічний зв’язок і  духовну єдність української  національної культури з культурою народів світу; розвиток культури всіх національних меншин, що проживають на території України; сприяє усвідомленню пріоритетності загальнолюдських цінностей над груповими, плановими та класовими; визначає позашкільну освіту та виховання як важливий засіб національного розвитку й гармонізації національних і міжнаціональних відносин в Україні.

      Демократизація, що передбачає автономію (самостійність) позашкільних закладів освіти різних типів та форм власності, інших центрів  позашкільної освіти та виховання у вирішенні основних питань змісту їх діяльності, розвитку  різноманітних форм співробітництва та партнерства всіх учасників педагогічної діяльності.

      Науковість  і системність, що полягає в забезпеченні оптимальних умов для розширення і послаблення засобами освіти вагомих для кожної особистості, що навчається, об’єктивних законів, обґрунтованих понять і способів практичних дій в їх майбутній трудовій діяльності, а також забезпечення інтегруючої функції процесів навчання і виховання в умовах досягнення основної мети позашкільної освіти та виховання.

      Безперервність, наступність та інтеграція, що забезпечує єдність всіх ланок освіти України, об’єднання зусиль позашкільних з  іншими закладами освіти та різними  організаціями; цілісність і наступність  позашкільної освіти та виховання, спрямованої на поглиблення та конкретизацію освітнього процесу; набуття освіти упродовж всього трудового життя, за умови коли нові заняття, уміння та навички базуються  на раніше засвоєних та придатних.

      Багатоукладність  та варіативність, що передбачає можливість широкого вибору змісту, форми і засобів освіти та виховання у вільний від навчання час, альтернативність у задоволенні духовних записів особистості, її пізнавальних та інтелектуальних можливостей та інтересів, запровадження поліваріантності навчальних програм, поглиблення і розширення їх практичної сприятливості, референції та індивідуалізований навчально-виховного процесу: розвиток мережі державних та недержавних позашкільних закладів.

      Добровільність  та доступність, що передбачає право вибору та доступність у забезпеченні потреб абсолютності у творчій самореалізації, духовному самовдосконаленні здобуті додаткових знань, умінь та навичок, підготовки до активної професійної та громадської діяльності.

      Самостійність і активність особистості, що полягає у забезпеченні такої психолого-педагогічної атмосфери, яка сприяє виявленню, а також розвитку і реалізації учнями пізнавальної самостійності, творчої активності прояву обдарованості і таланту в навчально-виховній діяльності та у позанавчальний час [  ].

      Гармонізація  родинної і суцільної освіти та виховання, яка передбачає створення сприятливих  умов для забезпечення добровільного  партнерства і  корисної співпраці  того, хто вчиться , його родина , а  також держави, як рівноправних суб’єктів навчально-виховного процесу в позашкільних закладів і незалежності позашкільної освіти та виховання від політичних, громадянських і релігійних організацій.

      Практична спрямованість позашкільної освіти та виховання, що передбачає набуття  учнями певних умінь і навичок , орієнтацію на трудову діяльність у ринкових умовах, їх розширення та розвиток, а також впровадження в життя за умов інтеграції з наукою і виробництвом [  ].

      У сукупності й взаємодій ці принципи орієнтують позашкільну освіту та виховання  на забезпечення соціалізації і соціальної адаптації, єдності й взаємозв’язку з іншими соціокультурними системами на основі послідовності, взаємодії, інтеграції та диференціації освітньо-виховного впливу на особистість; сприяють успішному входженню її в суспільне життя, фізичному, духовному та інтелектуальному розвитку.

1.2.Основні напрями та зміст позашкільної освіти і виховання.

      Зміст позашкільної освіти та виховання у  порівняні з базовою і професійною  освітою ґрунтується на інших засадах. Такими засадами є особистісні замовлення дітей і їх батьків. Ці замовлення постійно розвиваються, варіюються, в чому і простежується безперервна динамічність цієї ланки освіти, її нестандартність та варіативність.

      Серед основних напрямів діяльності можна  виділити:

      Соціокультурний – передбачає допомогу дитині у визначенні свого статусу, як особистості через включення її у систему соціальних відносин, зростання її престижу і авторитету, виконання участі у вирішенні трудових, соціально-політичних, моральних проблем суспільства.

      Художньо-естетичний – забезпечує художньо-естетичну освіченість та вихованість особистості, здатної до саморозвитку, і самовдосконалення, формування її художньо-естетичної культури засобами кращих національних і світових культурологічних надбань, сприяє виробленню умінь примножувати культурно-мистецькі традиції свого народу.

      Дослідницько-експерментальний – передбачає включення дітей і підлітків у науково-дослідну, пошукову діяльність, поширення наукових знань та їх перетворення в інструмент творчого освоєння світу.

      Науково-технічний – спрямований на формування в дітей і підлітків техніко-технологічних знань, розширення їх політичного світогляду, задоволення потреб юної особистості у вдосконаленні освіти з основ інформатики та комп’ютеризації, конструкторської, експериментальної та винахідницької діяльності, здібностей шляхом пошуку та розвитку вмінь, навичок технічного моделювання, конструювання тощо.

      Еколого – природничий – забезпечує оволодіння знаннями про навколишнє середовище (природне і соціальне, усвідомлення себе частиною природи та можливість постійно спілкуватися з нею; формування екологічної культури особистості, набуття навичок і досвіду вирішення економічних проблем та передбачення можливих наслідків власної природо перетворюючої діяльності; залучення до практичної природоохоронної роботи, екологічної діяльності за збереження навколишнього середовища.

      Туристсько  – краєзнавчий – передбачає залучення до активної діяльності у сфері туризму і краєзнавства, дослідництва та пошук у сфері знань про комплексну генетичну картину життя певних території, вивчення окремих географічних об’єктів і явищ соціального життя у природно-історичному аспекті а також формування фізично-здорової і духовної розвиненої особистості.

      Фізкультурно-оздоровчий – забезпечує науково обґрунтований об’єм рухової активності молоді, формування в неї навичок здорового способу життя як невід’ємного компоненту загальної культури особистості та оволодіння системою знань про людину, її повноцінний фізичний і духовний розвиток, формування фізичних здібностей, зміщення здоров’я, гармонії духу і тіло.

      Військово-патріотичний – забезпечує формування громадянина, виховання високих духовних якостей і патріотичних почуттів та глибокої громадянської відповідальності за долю українського народу та держави, підготовку молодого покоління до військової служби.

      Дозвілєєво-розважальний – передбачає організацію культурного дозвілля дітей та підлітків, спілкування з однолітками у різних формах ігрової та дозвіллєво-розважальної діяльності, поліпшення психологічного здоров’я, зняття психологічної напруги [  ].

      Такі  напрямки діяльності мають створити умови для професійної орієнтації та самовизначення особистості, від  формування стійких мотивів до самореалізації у професійній діяльності підготовку молоді до зміни професій, адаптації до ринкової економіки.

      Пріоритетною  метою розвитку позашкільної освіти та виховання є сприйняття становленню  творчої особистості дитини, підлітка, молодої людини. 

      Позашкільна освіта та виховання мають сприяти:

• Творчій спрямованості особистості, усвідомлення нею значення передусім творчих, гуманістичних потреб, мотивів, цілей як провідних у її розвитку та життєдіяльності. (у мотиваційній сфері при вирішенні вихованих завдань слід відкривати для дитини сенс творчого життя, головною складовою якого є пізнання оточуючого світу, його перетворення на краще, життєва самореалізація);
• Розвитку творчих рис характеру, а саме: цілеспрямованості, ініціативності, допитливості, критичності розуму, самостійності, вимогливості, наполегливості, винахідливості, оригінальності, готовності до впровадженого ризику, а також організованості, працелюбності порядності, відповідальності тощо.(Вказані риси характеру мають формуватися як стійкі якості особистості, що визначають програму її поведінки, діяльності, активного творчого ставлення до себе, людей, праці, речей);
• Творчість самосвідомості, що виявляється у самопізнанні та адекватній самооцінці, самоорганізації саморегуляції та самовдосканоленні, емоційності саморегуляції в екстремальних ситуаціях. (саме ці психічні здатності особистості перетворюють дитину на активного суб’єкта творчої діяльності та соціальної поведінки, який висуває власні цілі, ідеї, плани, програми тощо);
• Розвитку творчих якостей інтелекту – логічного, діалектичного та цілісного сприяння дійсності, спостережливості дослідника, творчої уяви і фантазії, інтуїції, уваги і пам’яті, що формуватиме вміння визначити і розв’язати життєві задачі, розробити творчі проекти тощо;
• Постійному зростанню потенціалу творчої діяльності – бажанню систематично здобувати нові знання у певній галузі, вмінню творчо їх використовувати, експериментувати, досліджувати, брати участь  у вдосконаленні оточуючого середовища;
• Формуванню психічних якостей творчої особистості, її темпераменту, властивостей нервової системи (чутливості, емоційності, пластичності, працездатності) та відповідного до них доцільного індивідуального стилю діяльності й поведінки, в процесі чого використовується найкращі та коригуються слабкі (з точки зору вимог творчої діяльності) якості нервової системи конкретної дитини та підлітка;
• Вихованню у дітей та підлітків здатності до творчого спілкування з діячами науки, техніки, культури, мистецтва із більш розвиненими однолітками, вмінню вести діалог, висловлювати свою думку письмово тощо[  ].

      Основні типи позашкільних навчально-виховних закладів та форми роботи з ними.

      В нових умовах ринкових відносин, соціальних та економічних реформ, демократизації суспільства та гуманізації освіти підвищився попит підлітків та їх батьків на додаткові освітні  послуги, які можуть бути задоволені в результаті використання соціально-педагогічних можливостей позашкільної освіти та виховання.

      Тому, свою плідну діяльність розпочало багато типів позашкільних навчально-виховних закладів. Отже, опираючись на це структура  позашкільної освіти та виховання включає в себе:

• позашкільні заклади освіти;
• інші заклади освіти як центри позашкільної роботи у позаурочний та позанавчальний час, а саме: середні загальноосвітні заклади, ліцеї, гімназії, навчально-виховні комплекси, професійно-технічні училища, технікуми, коледжі тощо;
• клуби та об’єднання за місцем проживання незалежно від форми власності та підпорядкування;
• культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади, установи різних відомств;
• різні організації, фонди, асоціації [  ].

      Основний  комплекс завдань позашкільної освіти та виховання виконують позашкільні  заклади освіти різних типів: Палаци, центри, будинки, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські  клуби, дитячо-юнацькі спортивні  й музичні школи, школи мистецтв, студії, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади різної форми власності.

      Орієнтовний перелік позашкільних закладів освіти досить широкий і гнучкий. Він  забезпечує можливість дальшого вдосконалення  мережі відповідно до сучасних вимог, актуальних потреб суспільства, дитячого та молодіжного середовища.

      Відповідно  до концепції, змісту та напрямів діяльності, матеріально-технічної бази, кадрового  забезпечення, територіального розташування, та особливостей соціуму позашкільні заклади освіти фукнкціунують як комплексні або профільні. Пріоритети їх розвитку визначаються конкретними умовами і можливостями регіонів.

      Відповідно  до державного замовлення до віднесення до органу управління освіти визначається статус позашкільного закладу:

• державний;
• обласний;
• міський;
• районний [  ].

      Позашкільні заклади освіти організують навчально-виховний процес у різновікових і різностатевих  учнівських об’єднаннях, використовують при цьому різноманітні форми  і методи групової, індивідуальної і масової роботи; реалізують зміст позашкільної освіти та виховання впровадженням гнучких програм і навчальних планів відповідно до 3-х рівнів навчання (початкового, базового і вищого), що відрізняє ці типи закладів від інших соціокультурних і виховних структур.

      Центрами  позашкільної освіти та виховання є також загальноосвітні школи, ліцеї, гімназії тощо в складі навчально-виховних комплексів які забезпечують у специфічних умовах діяльності безперервність загальної середньої та позашкільної освіти та виховання учнівської молоді [  ].

      Основні завдання позашкільної освіти та виховання  реалізуються через спільну роботу з театрами, філармоніями, радіо, газетами, журналами, громадськими дитячими та молодіжними  організаціями, творчими дитячими та юнацькими  об’єднаннями за місцем проживання, на підприємствах, фондами, асоціаціями тощо, які разом із закладами освіти впроваджують державну політику в галузь освіти і сприяють формуванню гармонійно-розвиненої особистості. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      1.3.Правова основа позашкільних навчально-виховних закладів.

      Відповідно  до Конституції позашкільної освіти та виховання Постановою Кабінети Міністрів  України від 26 січня 1994 року №45 Затверджено: Положення про позашкільний навчально-виховний заклад [  ].

      Даний документ включає в себе ряд розділів

      І.  Загальні положення.

      Позашкільний  навчально-виховний заклад – це широко доступний заклад освіти, який дає  дітям та юнацтву додаткову освіту, спрямовану на здобуття знань, умінь  і навичок за інтересами, а також  забезпечує потреби особистості  у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля.

      Позашкільний  навчально-виховний заклад організовує  роботу з дітьми та юнацтвом на принципі добровільності вибору типів закладів, вибір діяльності за інтересами.

      До  навчання у позашкільному навчально-виховному  закладі залучаються вихованці, учні (студенти) в основному віком від 5 до18 років.

      Позашкільний  навчально-виховний заклад створюється  відповідно до чинного законодавства  за наявності належних умов для здійснення навчально-виховного процесу, необхідної матеріально-технічної бази, педагогічних кадрів [  ].

      Засновниками  позашкільних навчально-виховних закладів можуть бути державні, кооперативні, громадські організації, підприємства, установи, фізичні особи.

      Позашкільний  навчально-виховний заклад у своїй  діяльності керується Конституцією України, актами законодавства України, зокрема законом України “Про освіту”. Конвенцію ООН про права дитини цим положенням і власним статутом [  ].

      Статут  позашкільного навчально-виховного  закладу розробляється на основі чинного законодавства.

      У статуті зазначається повна назва  закладу, його адреса, засновник підпорядкованість, мета і головні завдання діяльності, основні характеристики методичної та масової роботи, навчально-виховного  процесу: права, обов’язки та відповідальність його учасників, а також визначається порядок управління закладом і організації його фінансово-господарської та підприємницької діяльності, використання майна, внесення змін та доповнень до статуту тощо.

      Статут  позашкільного навчально-виховного  закладу затверджується радою цього навчально-виховного закладу за поданням засновника, реєструється місцевими органами державної виконавчої влади або органами місцевого і регіонального самоврядування відповідно до чинного законодавства [  ].

      Позашкільний  навчально-виховний заклад визнається юридичною особою з дня реєстрації його статуту.

      Позашкільний  навчально-виховний заклад співпрацює з іншими навчально-виховними закладами, сім’ями, трудовими колективами, товариствами, фондами, громадянами.

      Позашкільний  навчально-виховний заклад організовує свою діяльність відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку, що затверджується трудовим колективом наказом засновника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на основі типових правил [  ].

      Позашкільний  навчально-виховний заклад відповідає за збереження життя здоров’я дітей та учнівської молоді під час навчально-виховної роботи з ними.

     Головні напрямки діяльності позашкільного  навчально-виховного закладу визначаються цим закладом разом із засновниками і погоджуються з відповідними органами державного управління освітою. Позашкільний навчально-виховний заклад проводить навчально-виховну, організаційно-методичну та організаційно-масову роботу.