Естетичне виховання учнів у сучасній школі

                  МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

               Київський національний лінгвістичний  університет

                          Кафедра психології та педагогіки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                    Курсова робота на тему:

                «Естетичне виховання учнів у сучасній школі»

 

 

 

 

 

                                                                            Студентки 302 групи

                                                                            факультету германської філології

                                                                            Крохмалюк Вікторії Андріївни

 

                                                                            Науковий керівник:

                                                                            кандидат педагогічних наук,

                                                                            доцент Демчук В.С

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                   КИЇВ-2012

 

                                                ЗМІСТ                                                 стор.

ВСТУП       ………………………………………………………………

РОЗДІЛ 1.  ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ В СУЧАСНІЙ ШКОЛІ ЯК            АКТУАЛЬНАПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА……………..

1. Суть, мета, завдання та зміст естетичного виховання.
2. Принципи естетичного виховання………………….

3. Методи, засоби та форми організації естетичного виховання……………………………………………..

РОЗДІЛ 2.  ЗДІЙСНЕННЯ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ……………….

2.1 Виховний потенціал предмета  «Іноземна мова» для реалізації  естетичного виховання…………………….............................

2.2 Шляхи  естетичного виховання учнів  у навчально-виховному процесі  з іноземної мови……………………………………

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..

РЕЗЮМЕ………………………………………………………………………

RESUME……………………………………………………………………….

ДОДАТКИ……………………………………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                               Вступ

Актуальність дослідження. Характерною рисою сучасної шкільної освіти є спрямованість її змістовно-цільових аспектів у бік гуманізації, яка означає глибокі якісні перетворення в стратегії і тактиці навчання з урахуванням перш за все особистісного чинника. Основна увага зосереджена на створенні сприятливої обстановки для кожної дитини, її вихованні як вільної, цілісної особистості, здатної до самостійного вибору цінностей, самовизначення в світі культури. В умовах, що склалися, актуальним стає формування у школяра естетичної культури, що забезпечує ціннісне відношення до навколишнього світу, емоційно-образне збагнення реальності, розвиток здатності сприймати красу у всьому її різноманітті і створювати прекрасне в навколишній дійсності. Естетична культура сприяє формуванню соціальної позиції, заснованої на гуманістичних цінностях, гармонізує емоційно-комунікативну сферу учня, оптимізує його поведінку. Сформованість естетичної культури підсилює особистісне відношення до вибору професії, приводить у відповідність власні потреби суспільним ідеалам, уявленням про цінності, активізує внутрішні ресурси, забезпечуючи таким чином самореалізацію особи. Все це ставить перед вчителем школи важливе завдання естетичного виховання учня. Причому в цьому процесі мають бути задіяні абсолютно всі предмети, адже кожна дисципліна має свої можливості щодо реалізації естетичного виховання. Проте ряд предметів дає вчителеві досить широкі можливості щодо виховання естетичних сприйняттів та почуттів учнів, зокрема література, музика, образотворче мистецтво. Великий естетичний потенціал несе в собі викладання іноземної мови в середній школі. У цьому аспекті важливим постає питання про конкретні шляхи та засоби реалізації естетичного виховання на уроках іноземної мови. Це зумовлює актуальність даної роботи.

Об’єктом дослідження виступають засоби та методи формування естетичних уподобань учнів під час вивчення іноземної мови.

 

Предметом дослідження є аналіз можливостей реалізації естетичного виховання під час вивчення іноземної мови.

         Мета дослідження - з’ясувати можливості реалізації естетичного виховання під час вивчення іноземної мови. З цього випливають завдання дослідження:

• визначити суть, мету, завдання, зміст та принципи естетичного виховання;
• з’ясувати виховний потенціал предмета «іноземна мова» для реалізації естетичного виховання;
• проаналізувати шляхи реалізації естетичного виховання на уроках іноземної мови;
• зробити висновок про найбільш ефективні засоби формування естетичної свідомості учнів під час вивчення іноземної мови.

Для реалізації цілей і завдань дослідження  використовувався комплекс методів дослідження: критичний аналіз літературних джерел; методи емпіричного дослідження, зокрема спостереження, вивчення нормативної документації щодо викладання іноземної мови у середній школі.

 

         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Розділ І. Естетичне виховання в сучасній школі як актуальна педагогічна проблема.

У цьому розділі я розгляну сутність поняття "естетичне виховання", виявлю його мету, завдання, зміст, розгляну основні принципи естетичного виховання та методи, засоби і форми організації естетичного виховання.

 

 

1.1Суть, мета, завдання та зміст естетичного виховання.

 

 

Дорослі і діти постійно стикаються з естетичними явищами. У сфері  духовного життя, повсякденної праці, спілкування з мистецтвом і природою, в побуті, в міжособистісному спілкуванні - скрізь прекрасне і потворне, трагічні і комічні виконують істотну  роль. Краса доставляє насолоду і  задоволення, стимулює трудову активність, робить приємними зустрічі з людьми. Потворне відштовхує. Трагічне учить  співчуттю. Комічне допомагає боротися з недоліками.

Ідеї естетичного виховання  зародилися в глибокій старовині. Уявлення про сутність естетичного виховання, його завданнях, цілі змінювалися починаючи  з часів Платона і Арістотеля аж до наших днів. Ці зміни в поглядах були обумовлені розвитком естетики як науки і розумінням сутності її предмету. Термін "естета" походить від грецького "aisteticos" (сприйнятий відчуттям). Філософи-матеріалісти (Д. Дідро і Н.Г. Чернишевский) вважали, що об'єктом естетики як науки є прекрасне. Ця категорія і лягла в основу системи естетичного виховання.

У наш час проблема естетичного  виховання, розвитку особистості, формування її естетичної культури одна з найважливіших  завдань, що стоять перед школою. Вказана  проблема розроблена достатньо повно  в працях вітчизняних і зарубіжних педагогів і психологів. Серед  них Д.Н. Джола, Д.Б. Кабальовський, Н.І. Киященко, Б.Т. Ліхачов, А.С. Макаренко, Б.М. Неменський, В.А. Сухомлинський, М.Д. Таборідзе, В.Н. Шацкая, А.Б. Щербо та інші.

Естетичне виховання – це формування естетичних знань, смаків, ідеалів, розвиток здібностей до естетичного сприйняття явищ дійсності, творів мистецтва, потребу вносити прекрасне в оточуючий світ, зберігати прекрасне; одна з важливих і складних сторін системи всебічного і гармонійного розвитку особистості. Воно залучає людину до світу прекрасного, допомагає повніше відчувати, розуміти прекрасне в оточуючому світі, цінувати твори мистецтва, формує негативне ставлення до бридкого; сукупність дій вихователя і вихованців у ході їх діяльності, які забезпечують формування естетичної культури особистості [1].

Дослідники  теорії і методики естетичного виховання  школярів Д. Джола та А. Щербо вважають, що сутність естетичного виховання  – це цілеспрямоване формування і  розвиток підходу людини до світу  з потребою в удосконаленні, прилучення її до споживання і творення цінностей  художньої культури суспільства. «Саме цих об’єктивних потреб іде соціальний запит, замовлення вихованню формувати особистість, здатну жити цими художніми цінностями. Уявлення про таку особистість – ідеал як модель потрібних суспільству якостей - виступає метою художньо-естетичного виховання» [24, 17]. 

Видатний  український педагог Василь Сухомлинський  писав: „Краса – могутній засіб  виховання чутливості душі. Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння і почуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса – це яскраве  світло, що осяває світ. При цьому  світлі тобі відкривається істина, правда, добро; осяяний цим світлом, ти стаєш відданим і непримиренним. Краса вчить розпізнавати зло  і боротися з ним. Я б назвав красу гімнастикою душі, вона виправляє  наш дух, нашу совість, наші почуття  і переконання. Краса – це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і  завдяки йому ти так чи інакше ставишся сам до себе” [28, 414].

 

          Д.Б. Ліхачов в своїй книзі "Теорія естетичного виховання школярів" спирається на визначення дане К. Марксом: "Естетичне виховання - цілеспрямований процес формування творчо активної особи дитини, здатної сприймати і оцінювати прекрасне, трагічне, комічне, потворне в житті і мистецтві, жити і творити "по законах краси" (2; 51). Автор підкреслює провідну роль цілеспрямованої педагогічної дії в естетичному становленні дитини. Наприклад, розвиток у дитини естетичного відношення до дійсності і мистецтва, як і розвиток його інтелекту, можливий як некерований, стихійний і спонтанний процес. Спілкуючись з естетичними явищами життя і мистецтва, дитина, так чи інакше, естетично розвивається. Але при цьому дитиною не усвідомлюється естетичне сутність предметів, а розвиток часто обумовлений прагненням до розваг, до того ж без втручання ззовні у дитини можуть скластися невірні уявлення про життя, цінності, ідеали. Б.Т Ліхачов, також як і багато інших педагогів і психологів, вважає, що тільки цілеспрямована педагогічна естетично-виховна дія, залучення дітей в різноманітну художню творчу діяльність здатні розвинути їх сенсорну сферу, забезпечити глибоке збагнення естетичних явищ, підняти до розуміння справжнього мистецтва, краси дійсності і прекрасного в людській особі (2; 42).

        Метою естетичного виховання є високий рівень естетичної культури особистості, її здатність до естетичного освоєння дійсності. Естетична культура – це сформованість у людини естетичних знань, смаків, ідеалів, здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потреба вносити прекрасне в оточуючий світ, зберігати природну красу. Рівень естетичної культури виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, смаків, потреб, ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті, людських взаєминах.

Змістом естетичного виховання є естетичне сприйняття, естетичне судження, естетичні знання, естетична культура, естетичні почуття, естетичні переживання , естетична насолода, естетичні смаки та естетична діяльність.У комплексі ці категорії розкривають сутність естетичного виховання , розширюють його палітру, становлять його структуру.

Естетична свідомість – це форма суспільної свідомості, яка є художньо-емоційним  освоєнням дійсності через естетичні  сприйняття, судження, смаки, ідеали і  виражається в естетичних поглядах та мистецькій творчості.

Для розуміння  психологічних особливостей естетичної свідомості як результату естетичного  виховання слід розглянути структуру  естетичної свідомості:

1. Естетичні  сприйняття, які виявляються у  спостережливості, умінні помітити  найсуттєвіше, що відображає зовнішню  і внутрішню красу предмета, явища,  процесу, відчувати радість від  побаченого, відкритого.

2. Естетичні  почуття – почуття насолоди, які  відчуває людина, сприймаючи прекрасне  в оточуючій дійсності, творах  мистецтва.

3. Естетичні  судження, які передають ставлення  особистості до певного об’єкта,  явища. У педагогічній практиці  є недопустимим нав’язування  учням вчителем своїх міркувань.  Навпаки, він повинен допомагати  їм виявляти самостійність при  з’ясуванні естетичної вартості  предметів.

4. Естетичні  смаки, що постають як емоційно-оціночне  ставлення людини до прекрасного.  Вони мають вибірковий, суб’єктивний  характер. Стандартних смаків не  існує, вони пов’язані з індивідуальним  баченням і сприйняттям.

5. Естетичний  ідеал – своєрідний зразок, з  позиції якого особистість оцінює  явища, предмети дійсності. Естетичний  ідеал відображає уявлення про  красу, її критерії [6, 122].

Виходячи  з наведеної структури естетичної свідомості, можна зробити висновок, що найважливішим завданням естетичного  виховання є формування і розвиток естетичного сприйняття, яке складає  основу естетичного почуття. Більш  складні компоненти – почуття, судження, смаки, ідеал формуються в учнів на базі естетичних сприйняттів у процесі естетичного освоєння світу.

Зміст естетичного  виховання конкретизується в  програмах з кожного предмету. Звичайно, деякі предмети, зокрема  література, музика, образотворче мистецтво, мають дуже великий потенціал  щодо естетичного виховання учнів  завдяки специфіці об’єктів вивчення – творів мистецтва. Проте вчителі  всіх предметів мають враховувати  естетично-виховне навантаження програм  та намагатися використати в цьому  аспекті кожну можливість, яку  дає їх предмет. Окрім уроків, естетичне  виховання реалізується у різних самодіяльних об’єднаннях учнів (хори, оркестри, ансамблі, літературні, драматичні, хореографічні гуртки, кіно- і фотогуртки), у роботі студій, під час факультативних занять з етики, естетики, різних видів художньої творчості, історії мистецтва тощо. Серед цих шляхів реалізації естетичного виховання учнів важливе місце займає естетичне виховання на уроках іноземної мови, що детально буде розглянуто в даній роботі.

Не слід трактувати мистецтво як єдине джерело  естетичного виховання. Безперечно, твори мистецтва як реалізація ідеалу прекрасного у людській діяльності мають величезний естетично-виховний потенціал. Проте поряд із ними джерелами  естетичного виховання виступають також природа, естетика побуту, у  тому числі естетика шкільних приміщень, зовнішній вигляд учителів та учнів, взаємини між учнями і вчителями  та ін. [5, 21].

1.2 Принципи естетичного виховання.

Підґрунтя організації системи естетичного виховання учнів становлять як загальні принципи виховання, так і низка специфічних принципів. Так, принцип загальності й обов'язковості естетичного виховання обумовлено тим, що учні усіх вікових груп постійно взаємодіють з естетичними явищами в побуті, міжособистісному спілкуванні  старшими та однолітками, спілкуванні з природою та мистецтвом. Повсюди й завжди їх супроводжує прекрасне й потворне, трагічне й комічне. З огляду на це цілеспрямоване збагачення чуттєвого досвіду, естетичних уявлень і понять на уроках, у позакласній та позашкільній роботі, у родині  сприяє формуванню у школярів адекватного стійкого емоційно-оцінного ставлення до дійсності. Естетичний розвиток кожної дитини має стати найважливішою умовою пристосування їх до самостійного життя.

Органічний взаємозв'язок естетичного та корекційного впливу педагогічного процесу спричинює актуальність принципу єдності художньо-естетичного розвитку пізнавальної, емоційно-чуттєвої ціннісно-орієнтаційної сфер особистості школярів.

У цьому зв'язку дуже важливо, щоб учитель усвідомлював, що необхідними педагогічними умовами запровадження естетичного виховання у школі є спрямування навчально-виховного процесу на системний розвиток інтелектуальних, емоційно-чуттєвих і ціннісних компонентів свідомості учнів, а також цілеспрямована організація їхньої практично-творчої діяльності.

Принцип постійності зв'язку із життям реалізується через актуалізацію та активізацію особистого емоційного та пізнавального досвіду різних життєвих ситуаціях; організація спілкування школярів з мистецтвом, організацію класних, позакласних, позашкільних занять, різноманітних форм комплексного впливу мистецтв, що посилюють своєю взаємодією художньо-естетичного сприймання.

Принцип естетики всього дитячого життя потребує організації виховної роботи зі школярами за законами краси, що приносить радість та естетичну насолоду. Для учнів виховного значення набуває і оформлення  шкільних приміщень,  і охайність у одязі, житті, і форма спілкування з однолітками та дорослими, і естетика в організації трудового, фізичного виховання, і характер шкільного та сімейного дозвілля тощо, важливо залучати учня до активної діяльності щодо створення та збереження краси навколо себе й у самому собі.

Система естетичного виховання учнів школи будується також на основі принципу врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів. Вимоги до естетичних суджень, смаків, почуттів, результатів творчої діяльності мають оптимально співвідноситися з віковими можливостями дитини. Індивідуальний підхід створює найбільш сприятливі умови для розвитку творчих можливостей, нахилів кожного учня.

 

1.3Методи, засоби та форми організації  естетичного виховання

Метод досягнення навчально-виховної мети – це певна дія педагога і учнів, за допомогою якої педагог озброює учнів знаннями, навичками і вміннями, формує їхні почуття, інтереси, смаки, переконання [22].

Оскільки  матеріал для естетичних оцінок дає  сприймання, то першим методом є ознайомлення, спостереження, демонстрування. Але розвиток естетичного сприймання полягає не тільки в тому, щоб учні побачили або прослухали те, що вчитель вважає за потрібне. Він повинен забезпечувати якість сприймання. Тобто образи, створювані в свідомості, мають бути глибокими, істинними й естетичними за характером. Вчитель повинен активізувати й концентрувати увагу на тих цілісних характеристиках об'єкта, які допомагають дітям збагнути ступінь його досконалості.

Для цього  існують різні методичні прийоми. Наприклад, зіставлення двох предметів. Це обов'язково викличе роздуми, аналіз, активне осмислення побаченого, дасть відчути учням, що для повноцінного естетичного враження важливо врахувати всі елементи форми й створити найповніший образ явища. Якщо учні не вміють виділити головне, демонстрування треба супроводити словесним поясненням вчителя. Внаслідок цього в учнів складуться психологічні механізми самостійного осягнення будь-яких явищ. У міру формування навичок естетичного сприймання вчитель свої пояснення робить дедалі коротшими, зводячи їх до форми коментаря, підказки. Оціночні поняття (гарне, потворне, трагічне, величне тощо), поєднуючись з чуттєвими образами, можуть впливати на формування в дітей критеріїв оцінки. В естетичних судженнях ми маємо усвідомити для себе, що ми сприймаємо, осмислюємо, як оцінюємо (якою мірою відчуваємо красу, комічність, трагічність тощо), чому так оцінюємо (якими критеріями користуємось). [22].

Естетична освіта здійснюється передачею знань  педагогом (розповідь, лекція, бесіда, консультація), самостійним опануванням знаннями (реферування, підготовка повідомлень, доповідей, робота з джерелами знань). Через оцінювання естетична освіта розвиває індивідуальне вміння оцінювати й насолоджуватись – естетичний смак. До практики оцінювання учнів залучають методом бесіди, в якій запитання вчителя спонукають їх висловлювати свої оцінки конкретних явищ (предметів побуту, вчинків, творів мистецтва, оформлення свята тощо), складанням відгуків (коротких описів власного враження) і рецензій (ширших і мотивованіших оцінок), які є різновидом методу розповіді, розповіддю про враження [4].

Щодо  завдання формувати активне, творче ставлення до дійсності, тобто прагнення  втілювати свої уявлення про красу  в життя, створювати для людей  нове, досконаліше, то його можна розв'язати, лише залучивши учнів до безпосередньої діяльності. Методом доручень, постановкою практичних завдань, виконанням їх розвиваються творчі здібності учнів.

Методом вправляння людина приходить до майстерності. Якщо це вдалий, оптимальний варіант, в якому органічно поєднано форму й зміст, то людина переживає радість від своїх умінь, радість творця. Завдяки цьому і виникає висока потреба створювати й споглядати досконале, гарне. Тобто краса як результат діяльності сама стає стимулом до нових звершень, нової діяльності. Дітей уже з раннього віку треба свідомо орієнтувати на красу. Методів, якими можна розвивати творчу ініціативу, бажання самим створювати красу, багато: демонстрування зразків, показ (приклад самого виховання), спеціальний інструктаж (на початку роботи, в процесі і в кінці її), суспільна оцінка творчості, заохочення тощо [4].

Отже, усі  методи естетичного виховання становлять єдину систему. Основними з них  є: бесіда, розповідь, творчі завдання (з використанням прийомів порівняння, зіставлення, контрасту), аналіз, метод  аналогій. Знаючи роль кожного методу цієї системи у розв’язанні конкретних завдань, можна уникнути захоплення одним якимось методом і нехтування іншими.

Арсенал засобів естетичного виховання досить вагомий: навколишнє природне середовище, література, музика, образотворче мистецтво, архітектура, театральне мистецтво, кіномистецтво та ін.

Ефективність естетичного виховання забезпечується через єдність та взаємообумовленість національного і загальнолюдського. Естетична культура особистості має формуватися передусім на ґрунті національної культури із залученням до надбань культури світової.

У процесі естетичного виховання традиційно використовують різні форми: уроки, семінари, гуртки, екскурсії, конференції, бесіди, диспути, колективні творчі справи, конкурси та ін.

Висновок до розділу 1

Естетичне виховання - це процес формування цілісного сприйняття і правильного розуміння прекрасного у мистецтві та дійсності; здатність до творчого самовиявлення притаманна людині.

Основою, на якій здійснюється естетичне виховання е певний рівень художньо-естетичної культури особистості, її здатності до естетичного освоєння дійсності. Цей рівень виявляється як у розвитку всіх компонентів естетичної свідомості (почуттів, поглядів, переживань, оцінок, смаків, потреб та ідеалів), так і в розвитку умінь і навичок активної перетворюючої діяльності у мистецтві, праці, побуті людських взаєминах. Формування у школярів певної системи художніх уявлень, поглядів, які зможуть допомогти їм виробити в собі дійові критерії естетичних цінностей, готовність та уміння вносити елементи прекрасного у своє життя, починається із сприймання оточуючого.

Завданням естетичного виховання е не тільки розширення художнього сприймання, списку прочитаних книг, почутих музичних творів, а й організація людських почуттів, духовного росту особистості, регуляція і корекція поведінки.

Естетичне виховання проникає в усі сфери дитячого життя, воно забезпечується всіма ланками виховання і використовує багатство і різноманітність його засобів.Усе це дає право вважати головним принципом естетичного виховання принцип все загальності естетичного виховання і художньої освіти.

Одним з основних завдань шкоди на сучасному розвитку естетичного виховання е створення його системи. Під системою розуміється живий, цілеспрямований, організований і контрольований процес художньо-естетичної освіти, розвитку, виховання дітей, побудований на основі сукупності методологічних принципів, психолого-педагогічного обґрунтування методичних документів, які забезпечують здійснення у нерозривному зв’язку з естетичним вихованням особистості, її моральний і трудовий розвиток.

Основним структурним елементом системи естетичного виховання є особистість, оскільки мета, завдання, специфічні методи естетичного виховання орієнтовані на естетичний і загальний розвиток особистості, збагачення її у педагогічному процесі з урахуванням індивідуальних і психологічних особливостей організації впливу на учнів різного віку.

 

Таким чином функціонування системи естетичного виховання  ефективно здійснюється тоді, коли вона діє не ізольовано, а включається  у комплекс усієї навчальне-виховної роботи і здійснюється з допомогою  цілеспрямованого педагогічного керівництва.

Розділ 2. Здійснення естетичного виховання школярів у процесі навчання іноземної мови.

У цьому розділі я розгляну виховний потенціал предмету «іноземна мова»  для реалізації естетичного виховання  та шляхи естетичного виховання  учнів у навчально-виховному процесі  з іноземної мови.

2.1 Виховний потенціал предмета «Іноземна мова» для реалізації естетичного виховання

Естетичне виховання на уроках іноземної  мови можна розглядати і як самоціль, тобто як компонент загально-виховної системи, і як мотиваційний засіб, що сприяє вивченню самої іноземної  мови. Це зумовлено високим мотиваційним потенціалом естетичного виховання  та широкими можливостями, які надає  для цього вивчення іноземної  мови. Сприйняття краси – це перший ступінь у вихованні відчуттів, емоційної чуйності. Тільки на емоційній  основі встановлюються міцні зв'язки дитини з навколишнім світом. Лише такий навчальний процес, що приносить  учневі емоційне та естетичне задоволення  може бути успішним та забезпечити  високий рівень навчальних досягнень.

Весь сучасний арсенал навчально-методичних засобів направлений на досягнення цієї мети: барвисті підручники, прекрасна  наочна допомога, всілякі кросворди, пазли, ігри, аудіокасети з віршами і піснями, відеоматеріали. Проте самі по собі вони ще не забезпечують сприятливого емоційного клімату на уроці, а яскраві ілюстрації книжок не обов’язково стають джерелами естетичної насолоди. Досить часто трапляється, що без належної роботи вчителя всі ці яскраві елементи просто проходять повз свідомості учнів, які не вміють сприймати прекрасне. І тоді особливої радості в очах дітей не видно, швидше настороженість, переляк, роздратування.

Проблема інтересу, захопленості, мотивації – одна з фундаментальних проблем всієї педагогіки, і її вдале рішення важливе для успішного ведення занять по будь-якому шкільному предмету. Але особливого значення вона набуває в області викладання іноземної мови, де без емоційної захопленості неможливо досягти хоч трохи задовільних результатів, скільки б ні віддавати цьому сил і часу [19, 43]. Адже поза мовним середовищем іноземній мові навчити не можна, їй можна тільки навчитися.

Сучасна методика викладання іноземної  мови спрямована переважно на навчання „комунікації”, формуванню в учнів комунікативної компетенції. Акцентується роль мови як „засобу спілкування”, велика увага приділяться створенню ситуацій спілкування, наближених до реальних (написання листів, створення та виконання діалогів тощо). Проте поряд із цим процес навчання іноземній мові позбавляється радості емоційної наповненості, переживання, вражень від сприйняття художніх творів (віршів, пісень та ін.), власної творчості і тим самим у нього віднімається найголовніше – здатність благотворної дії на духовний світ учнів, їх моральність, естетичні переконання, на формування у них естетичного смаку.

Будь-яка мова, як рідна, так і  іноземна, – це живий організм, в  ньому зосереджений, окрім інформаційного, величезний етичний, естетичний, художній потенціал, тому відношення до мови як формальному набору «видів мовної діяльності»  веде до вихолощення самої її суті. Завдання вчителя полягає в тому, щоб викликати в учнів ясне розуміння того, що мова – не просто механічне знаряддя, яким можна користуватися  на свій розсуд, а важлива частина  самого життя, життя в цілому і  життя кожної окремої людини, у  тому числі і школяра.

Метою навчання іноземній мові сьогодні є формування комунікативної компетенції, тобто компетенції спілкування. Важко не погодитися з тим, що навіть на рідній мові, де знання лексики і  стилістичних особливостей не представляє  складності, не завжди вдається переконливо  і логічно збудувати мовлення і досягти бажаного результату в  спілкуванні. В значній мірі це обумовлено тим, що на уроках, як рідної мови, так  і іноземного, всі усні вислови  учнів є мовою лише за формою, а по суті такими не є. Адже людська  мова (як письмова, так і усна) –  продуктивний вид діяльності, тобто  плід творчості, самостійний «продукт», неповторний за формою і змістом. На практиці ж часто доводиться зустрічатися з ситуацією, коли відповіді учнів по темі, що вивчається, схожі як близнюки, що є яскравим прикладом репродуктивності, тобто відтворенням.