Еволіція теорїі міжнародної торгівлі

"Еволіція  теорїі міжнародної  торгівлі" 

Вступ

1. Основи класичної  теорії міжнародної  торгівлі

1.1. Меркантилістська  та неомеркантилістська  теорії

1.2. Концепція міжнародної  торгівлі Адама  Сміта

1.3. Теорія міжнародної  торгівлі Давіда  Рікардо

2. Неокласичні теорії  міжнародної торгівлі

2.1. Теорія Хекшера  - Оліна

2.2. Парадокс Леонтьева

3. Сучасні теорії  міжнародної теорії

3.1. Теорія життєвого  циклу товару Раймонда  Варнона

3.2. Теорія конкурентних  переваг

4. Міжнародна торгівля  та участь в  ній України

Висновки  і пропозиції

Список  використаної літератури :

Вступ

Актуальність  теми. Системна трансформація в Україні, основним змістом якої є формування ринкового середовища та демократизація усіх ланок соціального життя, справедливо розглядається як важлива передумова розширення та підвищення ефективності міжнародної економічної діяльності в комплексі її макро- та мікроекономічних форм. Така позиція була офіційно закріплена в Стратегії економічної та соціальної політики на 2000-2004 pp. Одним із ключових елементів концепції державного розвитку, метою якого є забезпечення високих щорічних темпів економічного зростання (починаючи з 2002 p. на рівні 6-7 %), розглядається оптимізація та збільшення позитивного впливу з боку механізмів міжнародної економічної діяльності України. При цьому транснаціоналізація української економіки, що зорієнтована на підвищення міжнародної конкурентоспроможності, дедалі більшою мірою визначатиме глобальну перспективу держави.

У світовому господарстві все більше розвивається така специфічна форма міжнародних відносин, як світова (всесвітня) торгівля. На частку торгівлі припадає приблизно 80 % всього обсягу міжнародних економічних відносин.

Світова (всесвітня) торгівля – це торгівля, яка передбачає переміщення товарів та послуг за межі державних кордонів. Її ще можна трактувати як відносини країн з метою вивезення (експорту) та ввезення (імпорту) товарів та послуг. Все сказане вище і зумовлює актуальність дослідження даної курсової роботи

Об’єкт  дослідження. Об’єктом дослідження даної курсової роботи є міжнародні економічні відносини, зокрема міжнародна торгівля.

Предмет дослідження. Предметом дослідження даної курсової роботи є проблеми розвитку міжнародної торгівлі.

Мета  дослідження. Мета дослідження полягає в теоретичному розгляді проблем розвитку міжнародної торгівлі.

Мета дослідження передбачає виконання таких завдань:

• дослідження поняття світового ринку і міжнародних економічних відносин;
• характеристика міжнародної торгівлі як елементу світового ринку;
• дослідження відкритої економіки як перспективного етапу розвитку міжнародної торгівлі.

Методологічною основою  роботи є принцип об’єктивізму. Присутнє намагання уникати односторонніх, поверхово аргументованих оцінок і  способом уникнення цих упередженостей є використання таких методів  дослідження як аналітичний, порівняльний, описовий, статистичний. 1. Основи класичної теорії міжнародної торгівлі

2. Теорія меркантилізму

Предтечею класичних  теорій є теорія меркантилізму.

Меркантилізм - це напрям економічної думки, розроблений  європейськими вченими в XVII-XVIII ст., який підкреслює товарний характер виробництва.

    Меркантилізм був першим у теоретичному осмислюванні цих питань [5, с. 7-9; 23, с. 79-82; 52, с. 44—47]. Він являє собою доктрину, в якій існуючий світ розглядається в статиці, а багатства народів як фіксоване явище - в кожен момент. Тому його адепти (Т. Мен, А. Серра, А. Монкретьєн) вважали, що зростання добробуту однієї країни можливе шляхом перерозподілу наявного багатства, тобто за рахунок зубожіння іншої країни. Меркантилісти асоціювали багатство із запасами дорогоцінних металів (золота і срібла). Країна, на їхню думку, тіш багатша, чим більшою кількістю шляхетних металів вона володіє. Наявність більшої кількості грошей в обігу стимулює розвиток національного виробництва і збільшує зайнятість. Держава, на думку меркантилістів, повинна: 

§ стимулювати експорт  і вивозити товарів більше, ніж  завозити. Це забезпечить приплив  золота;

§ обмежувати імпорт товарів, особливо предметів розкоші, що забезпечить позитивне торгівельне  сальдо;

§ заборонити виробництво  готових виробів у своїх колоніях;

§ заборонити вивезення  сировини з метрополій у колонії  і дозволити безмитний імпорт сировини, що не добувається всередині  країни;

§ стимулювати вивезення  з колоній переважно дешевих  сировинних товарів;

§ заборонити будь-яку  торгівлю своїх колоній з іншими країнами, крім метрополії, яка єдина  може перепродувати колоніальні  товари за рубіж.

Таким чином, в основі меркантилістської політики провідних  країн було прагнення максимального  нагромадження грошового капіталу і мінімального імпорту, тобто держава  повинна продавати на зовнішньому  ринку якнайбільше будь-яких товарів, а купувати якнайменше. При цьому  в країні повинно накопичуватися золото.

Меркантилісти вважали  за необхідне здійснювати державний  контроль за всіма видами економічної  діяльності та виправдовували економічний  націоналізм. •

Значення меркантилізму:

1. Концепція меркантилізму  була першою спробою створити  теорію міжнародної торгівлі, що  прямо погоджувала торгівельні  відносини з внутрішньо економічним  розвитком країни, її економічним  зростанням.

2. Меркантилісти  розробили одну з можливих  моделей розвитку міжнародної  торгівлі на підставі товарного  характеру виробництва. Вони заклали  основи категоріального апарату,  який використовується в сучасних  теоріях міжнародної торгівлі, передусім  у неомеркантилізмі.

3. Вперше описано  те, що в сучасній економіці  називається платіжним балансом [23, с. 81].

Обмеженість меркантилізму  полягає в тому, що меркантилісти  не змогли зрозуміти, що збагачення однієї нації може відбуватися не тільки за рахунок зубожіння інших, з  якими вона торгує, що міжнародна економіка  розвивається, а тому розвиток країн  можливий не тільки внаслідок перерозподілу  вже існуючого багатства, а й  за рахунок його нарощування. Тобто  вони гадали, що країна може мати вигоду від торгівлі тільки за рахунок іншої  держави, що робить торгівлю грою з  нульовим результатом.

Нині ми бачимо прояви неомеркантилізму, коли країни з високим  рівнем безробіття прямують до обмеження  імпорту та стимулюють внутрішнє  виробництво та зайнятість.

Меркантилістська  школа панувала в економіці упродовж 1,5 сторіччя. Внаслідок цього до початку XVIII ст. міжнародна торгівля виявилася  обплутаною мережею всіляких обмежень. Правила торгівлі йшли врозріз з потребами виробництва. Відчувалася необхідність переходу до вільної торгівлі.

Подальший розвиток теорії міжнародної торгівлі набули в працях економістів класичної  школи.

     Критика меркантилізму Девіда Хьюма.

     Девід Хьюм розробив механізм взаємодії «цін-золота-потоків» та розкритикував положення про  те, що країни можуть нескінченно збільшувати  кількість наявного в них золота та що це не зашкодить їх міжнародній  конкурентоспроможності.

Неомеркантилізм 

Останнім часом  застосовується термін неомеркантилізм. Його використовують стосовно тих країн, які намагаються мати активне  сальдо торгового балансу для  досягнення якої-небудь соціальної або  політичної мети. Країна може, наприклад, намагатися добитися повної зайнятості, збільшуючи масштаби виробництва понад  те, що диктує попит у країні, та експортуючи  надлишок за кордон. Або, наприклад, країна прагне зберегти політичний вплив у  якій-небудь країні, експортуючи туди більше товарів, ніж імпортуючи звідти.

Частина термінології меркантилізму використовується у  наш час: термін "активний торговий баланс" означає, що у країні експорт  перебільшує імпорт; термін "пасивний торговий баланс" вказує на дефіцит  торгового балансу.

1.2. Концепція міжнародної  торгівлі Адама Сміта

Розвиток міжнародної  торгівлі в період переходу провідних країн до великого машинного виробництва зумовив появу теорії абсолютних переваг [23, с. 83-86; 41, с. 50-51; 52, с. 47-52; 5, с. 10-13; 71, с. 23-24].

її автором став А. Сміт. У праці "Дослідження про природу та причини багатства народів" (1776) він піддав критиці меркантилізм. А. Сміт дотримувався поглядів, згідно з якими багатство нації залежить не стільки від накопиченого ними запасу шляхетних металів (золота), скільки від можливостей економіки продукувати кінцеві товари і послуги. Тому найважливішим завданням уряду є не нагромадження золота і срібла, а здійснення заходів щодо розвитку виробництва на основі кооперації і поділу праці.

Отже А. Сміт першим відповів на запитання "Чому країна зацікавлена в міжнародному обміні?" Він вважав, що коли дві країни торгують одна з одною, то вони повинні мати виграш від торгівлі. Коли Одна з  них нічого не виграє, то вона відмовиться від торгівлі.

Для держави може бути вигідним не тільки продаж, а й купівля товарів на зовнішньому ринку, і А. Сміт зробив спробу визначити, які саме товари вигідно експортувати, а які імпортувати та звідки виникає виграш від торгівлі.

Теорія міжнародної  торгівлі А. Сміта заснована на таких передумовах:

§ праця є єдиним чинником виробництва. Тільки вона впливає  на продуктивність і ціну товару;

§ повна зайнятість, тобто всі наявні трудові ресурси використовуються у виробництві товарів;

§ у міжнародній  торгівлі беруть участь тільки дві країни, що торгують між собою тільки двома товарами;

§ витрати виробництва  залишаються постійними, а їх зниження збільшує попит на товар;

§ ціна одного товару виражена в кількості праці, витраченої на виробництво іншого;

§ транспортні витрати  на перевезення товарів з однієї країни в іншу не враховуються;

§ зовнішня торгівля вільна від обмежень і регламентацій, тобто уряди не повинні втручатися в зовнішню торгівлю. їм варто підтримувати режим відкритих ринків і свободи торгівлі;

§ міжнародна торгівля збалансована (імпорт оплачується експортом);

§ чинники виробництва  не переміщуються між країнами.

Ця теорія отримала назву теорії абсолютних переваг, тому що грунтувалася на абсолютній перевазі: країна експортує той товар, витрати на виробництво якого менші, ніж у країні - торговельному партнері, та імпортує той товар, який виготовляється за кордоном з меншими витратами. Обидві країни виграють у результаті спеціалізації кожної з них на виробництві того товару, по якому вони мають абсолютну перевагу. Це дає можливість використовувати ресурси найбільш ефективно, внаслідок чого виробництво обох товарів зросте. Збільшення виробництва обох товарів являє собою виграш від спеціалізації на виробництві, який поділяється між двома країнами в процесі міжнародного товарообміну.

Модель теорії абсолютних переваг можна продемонструвати на такому прикладі, показаному в (табл.3.1)

Таблиця 3.1

Принцип абсолютної перевагиПоказники  Країна А  Країна В

Час, необхідний для  виробництва одиниці товару І, год.  6  24

Час, необхідний для  виробництва одиниці товару II,год.  12  8  

Дані таб.3.1 показують, що на виробництво товару І у країні А потрібно 6 год., а в країні В - 24 год., тобто в країні А на виробництво  одиниці товару І витрачається менше  часу, ніж у країні В. Це свідчить про абсолютну перевагу країни А у виробництві товару І. У виробництві товару II абсолютну перевагу має країна В. Якщо країна А скоротить виробництво товару II і збільшить виробництво товару І, а країна В, навпаки, скоротить виробництво товару І і підвищить випуск товару II, то буде мати місце міжнародний поділ праці (міжнародна спеціалізація) і міжнародна торгівля на основі принципу абсолютної переваги (табл.3.2).

Таблиця 3.2 

Вигоди від міжнародної  торгівлі на основі принципу абсолютної перевагиВиди товарів  Країна А  Країна В  Світ у цілому

Товар І  +2шт.  -1 шт.  +1 шт.

Товар II  -1 шт.  +3шт.  +2 шт.  

Якщо в країні А виробництво товару II зменшиться на 1 шт., то країна зекономить 12 год, які вона може використати для виробництва додаткових 2 шт. товару І. Аналогічну ситуацію можна спостерігати і в країні В: внаслідок скорочення виробництва на 1 шт. товару І буде зекономлено 24 год, які можна використати для додаткового випуску 3 шт. товару II. Таким чином, світове виробництво товару І збільшиться на 1 шт., а товару II - на 2 шт., без використання додаткових ресурсів (тобто при незмінній кількості праці), а тільки завдяки міжнародній спеціалізації.

Головний висновок теорії абсолютних переваг полягає  в тому, що від міжнародної торгівлі виграє кожна нація і це має вирішальне значення для формування зовнішнього сектора економіки. Міжнародна торгівля є грою не з нульовим, а з позитивним результатом, тобто поділ праці вигідний не тільки на національному, а й на міжнародному рівні. Однак нині за допомогою принципу абсолютної переваги можна пояснити лише

невелику частку міжнародної торгівлі (наприклад, деяку частку торгівлі між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються). Переважну частину міжнародної торгівлі особливо між розвинутими країнами, ця теорія не пояснює, оскільки не розглядає ситуації, коли країни торгують між собою, одна з яких не мас абсолютної переваги ні по жодному товару. Це зробив Д. Рікардо. Перевагою теорії абсолютних переваг є те, що вона базується на трудовій теорії вартості та підтверджує переваги поділу праці не тільки на національному, але й на міжнародному рівні.

Недоліком цієї теорії для пояснення міжнародної торгівлі є те, що вона не відповідає на запитання, чому країни торгують між собою навіть за умови відсутності абсолютної переваги у виробництві тих чи інших товарів, тобто коли одна з країн має абсолютні переваги у виробництві всіх товарів.

Теорія порівняльних переваг

Теорію абсолютних переваг А. Сміта розвинув Давид  Рікардо (1772—1823), довівши, що абсолютні переваги є лише частковим випадком загального правила. Він показав, що торгівля вигідна кожній з двох країн, навіть якщо одна з них має абсолютні переваги у виробництві обох товарів.

Теорія порівняльних переваг базується на тих самих  припущеннях, що і теорія абсолютних переваг, використовуючи додатково  поняття альтернативних витрат.

 Альтернативні  витрати — це просте порівняння  цін одиниць двох товарів на  внутрішньому ринку, виражених  через кількість робочого часу, витраченого на їх виробництво.

Альтернативна ціна — це робочий час, потрібний для виробництва одиниці одного товару, виражений через робочий час, необхідний для виробництва одиниці іншого товару.

Суть теорії порівняльних переваг: якщо країни спеціалізуються  на виробництві тих товарів, які  вони можуть виробляти з відносно нижчими витратами порівняно  з іншими країнами (або, інакше кажучи, з меншими альтернативними витратами), то торгівля буде взаємовигідною для обох країн, незалежно від того, чи є виробництво в одній з них абсолютно ефективнішим, ніж в іншій.

Альтернативні витрати  виробництва продукту — це кількість  інших продуктів, від якої необхідно  відмовитись або яку треба  офірувати, щоб отримати певну кількість  будь-якого даного продукту.

Переваги теорії порівняльних переваг:

1. Вперше описала  баланс сукупного попиту та  сукупної пропозиції. Хоча і передбачалось,  що вартість товару визначається  кількістю праці, необхідної для його виробництва, теорія порівняльних переваг показала, що ця вартість насправді залежить від співвідношення сукупного попиту та пропозиції на товар на внутрішньому та на зовнішньому ринках.

2. Довела існування  вигоди від спеціалізації та  торгівлі для усіх країн-учасниць, а не тільки для однієї країни  за рахунок того, що інші зазнають  втрат.

3. Дає змогу вести  науково обґрунтовану зовнішньоекономічну  політику.

Недоліки теорії порівняльних переваг випливають із тих припущень, на яких вона базується. Тому, застосовуючи її для аналізу  зовнішньоекономічних відносин, необхідно  брати до уваги, що вона: 1. Не враховує транспортних витрат. 2. Ігнорує вплив  зовнішньої торгівлі на розподіл доходів всередині країни, коливання цін та заробітної плати, інфляцію та міжнародний рух капіталу. 3. Ґрунтується на припущенні про існування тільки одного фактора виробництва — праці. 4. Ігнорує існування таких важливих передумов міжнародної торгівлі, як відмінності у забезпеченості країн факторами виробництва. 5. Базується на передумові повної зайнятості, яка означає, що вивільнені робітники однієї галузі одразу можуть знайти собі роботу в іншій, продуктивнішій. Іншими словами, робиться припущення про постійні витрати і, отже, ігнорується закон витрат, що зростають. 6. Не пояснює торгівлю між приблизно однаковими за економічним розвитком країнами, жодна з яких не має відносної переваги перед іншою.

1.3. Теорія міжнародної  торгівлі Давіда  Рікардо

Правило міжнародної  спеціалізації залежно від абсолютних переваг виключало з міжнародної  торгівлі країни, які таких не мали. Д. Рікардо в праці "Початок  політичної економії й оподаткування" (1817) розвинув теорію абсолютних переваг  і довів, що в окремо взятій країні завжди знайдеться товар, виготовлення якого більш ефективне, ніж виробництво  інших за існуючого середньосвітового рівня витрат.

Теорія міжнародної  торгівлі Д. Рікардо ґрунтується  на таких передумовах:

§ вільна торгівля;

§ постійні витрати  виробництва;

§ відсутність міжнародної  мобільності робочої сили;

§ відсутність транспортних витрат;

§ відсутність технічного прогресу;

§ повна зайнятість;

§ існує один чинник виробництва (праця) [46, с. 53].

Відповідно до теорії порівняльних переваг, наявність абсолютної переваги в національному виробництві  того чи іншого товару не є необхідною умовою для розвитку міжнародної  торгівлі. Міжнародна торгівля вигідна  для будь-якої країни і для тієї, яка ні в чому не має переваг  і для тієї, яка має переваги за всіма товарами. У кожній країні (без урахування абсолютних переваг) завжди знайдеться товар, виробництво  якого ефективніше (щодо співвідношення витрат), ніж виробництво решти  товарів, тобто міжнародний обмін  можливий та бажаний, якщо країни спеціалізуються  на виробництві тих товарів, які  вони можуть виготовити порівняно нижчими витратами.

Іншими словами: підставою  для виникнення і розвитку міжнародної  торгівлі може слугувати винятково  різниця у відносних витратах виробництва цих товарів, незалежно  від абсолютної величини цих витрат. Принцип порівняльних переваг є  орієнтиром для спеціалізації країни: сукупний обсяг випуску буде найбільшим, коли кожний товар вироблятиме та країна, де нижчі відносні, тобто  альтернативні, витрати (відносна, тобто  альтернативна, ціна).

Відносні (альтернативні) витрати - це робочий час, необхідний для виробництва одиниці одного товару, виражений через робочий  час, необхідний для виробництва  одиниці іншого товару. Так, у випадку, коли відносні витрати (а) на виробництво  одних і тих двох товарів (1 і II) у країні А нижчі, ніж у країні В, то мас місце відносна перевага:

Ця відносна перевага свідчить, що витрати на виробництво  товару 1, виражені через витрати  на виробництво товару II у країні А, нижчі ніж відносні витрати  на виробництво цього товару у  країні В. Порівняльна перевага залежить від співвідношення продуктивності праці в країні А і В.

Розглянемо приклад  принципу порівняльної переваги.

Візьмемо такі країни, як Англія і Португалія, і припустимо, що вони торгують одна з одною. Оскільки дві економіки не взаємодіють, то можна очікувати, що ціни на одні й  ті ж товари в Англії і Португалії будуть різними. Цю різницю в цінах  Д. Рікардо пояснював різною продуктивністю праці в цих країнах. Крім того, наслідком різної продуктивності праці  була також і різниця в доходах, бо трудові витрати повинні комленсовуватись, виходячи з їх продуктивності.

Припустимо, що кожна  країна може вибирати, куди направляти свої трудові ресурси: на виробництво  пива, зерна або якихось поєднань цих товарів. Час, необхідний для  їх виробництва, і час, який с в  наявності, показано в табл.3.3.

Таблиця 3.3

Принцип порівняльної перевагиПоказники  Англія  Португалія

Час, необхідний для  виробництва 1 галона пива, год  6  7,5

Час, необхідний для  виробництва 1 фунта зерна, год  4  10

Час, що с в наявності, год  36  60  

Зауважимо, що Португалія менш ефективна у виробництві  як пива, так і зерна. Ця нижча  продуктивність і впливає на те, що португальці бідніші за британців: англійський робітник може заробити 1 галон за 6 год, а португальський - за 7,5 год. Висловлюючись економічною  мовою, Англія має абсолютну перевагу у виробництві обох товарів. Відносні ціни на товари в обох країнах можна  легко підрахувати. Витрати на виробництво 1 галона пива в Англії у 1,5 разу виші, ніж витрати на виробництво 1 фунта  зерна. Отже, 1 фунт зерна коштуватиме 0,66 галона пива. Так само в Португалії відносна ціна фунта зерна відповідає 1,33 галона пива. Виробничі можливості і доходи кожної країни відображені  на рис.3.1.

Англія може задіяти  всі свої трудові ресурси на виробництві  пива і спожити по* тім 6 галонів  пива, але залишитися без зерна (точка  А). Навпаки, всю працю можна спрямувати на виробництво 9 фунтів зерна (точка  В). Англія може також виробиш і  спожити будь-яке поєднання пива і зерна, що знаходиться на лінії  АВ. Припустимо, що вибрано таке поєднання: сукупне виробництво і споживання становить 4 галони пива і З фунти  зерна (точка Q. Зазначимо, що ніяка точка, що лежить праворуч від лінії АСВ, не

може бути досягнута, оскільки Англія просто неспроможна  виробити більше через брак додаткового  робочого часу. Будь-яка точка, що лежить ліворуч від лінії АСВ, означає, що не всі трудові ресурси будуть використані. З іншого боку, Португалія може виробити і спожити 8 галонів  пива (точка X) і 6 фунтів зерна (точка Z) або будь-яку комбінацію цих товарів, яка знаходиться на лінії XZ: припустимо, 2,66 галона пива і 4 фунти зерна (точка  У).

Англія більш ефективна  у виробництві обох товарів, але  ціни на пиво по відношенню до зерна  нижчі в Португалії. Англія має  абсолютну перевагу у виробництві  зерна і пива, але Португалія володіє  порівняльною перевагою у виробництві пива.

Результат аналізу  Д. Рікардо такий: торгівля принесе  вигоду обом країнам, навіть незважаючи на те, що Англія має абсолютну перевагу у виробництві цих товарів. Якщо Англія і Португалія почнуть торгувати, то Англія платитиме не більше, ніж 1,5 фунта зерна за кожний галон пива, оскільки це ціна внутрішнього ринку, а Португалія - не більше 1,33 галона пива за кожний фунт зерна. Припустимо, що вплив попиту і пропозиції встановив рівноважну ціну 1 галона пива за І фунт зерна. Кожна країна спеціалізуватиметься на виробництві порівняно дешевшого товару.

Виходячи з цього, оскільки в Англії дешевше виробляти  зерно ніж пиво, то всю працю  краще спрямувати на виробництво 9 фунтів зерна. В Португалії відносно дешевше  виробляти пиво. Якщо вона спеціалізуватиметься на ньому, то виробить 8 галонів пива. Вже за новими цінами британці за свої 9 фунтів зерна отримають 9 галонів  пива, тоді як до торгівлі з Португалією  кожний фунт зерна міг бути проданим лише за 0,66 галона. Так само в Португалії тепер буде дешевшим зерно. Новий  рівень споживання показано на малюнку  штриховою лінією. У британців  нова точка споживання - С/, а у  португальців - У/. Спеціалізація завдяки  порівняльним перевагам підвищила добробут обох країн.

Таким-чином, для  того щоб обидві країни отримали виграш від торгівлі, вони повинні імпортувати  товар відносно менш дорогий, ніж  коли б він був вироблений всередені  країни, та експортувати товар за відносно вищою ціною, ніж його можна було б продати всередині країн  в умовах автаркії (табл.3.4).

                              Таблиця 3.4

Відносна перевага та вигоди від торгівлі Виробництво і споживання за відсутності торгівлі  Виробництво

за умови спеціалізації   Споживання після продажу Англією 5 ф. зерна та закупівні в неї 5 г. пива  Збільшення споживання завдяки спеціалізації та торгівлі

Зерно  Пиво  Зерно  Пиво  Зерно  Пиво  зерно (гр. 6-гр.

2)  пиво (гр. 7-гр.З)

1  2  3  4  5  6  7  8  9

Англія  3  4  9  0  4  5  1  1

Португалія  4  2,66  0  8  5  3  1  0,34

Загальний обсяг  виробництва  7  6,66  9  8  -  -  -  -

Кожна країна, беручи участь у міжнародній торгівлі, може відокремити споживання від виробництва, що забезпечить вищий рівень задоволення потреб споживачів.