Газета The Washington Post в сучасну епоху

З М І С Т

ВСТУП…………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ  І. «The Washington Post»  —  перша міська щоденна  газета у США

1. Загальні тенденції зародження та розвитку преси у США: перші видання та їх характеристика…………………………………………...8
2. Історія заснування газети «The Washington Post»…………………….13

РОЗДІЛ  ІІ. Сучасний стан газети «The Washington Post

2.1. Розмаїття рубрик у газеті «The Washington Post» , їх змістове наповнення………………………………………………………………............16

2.2. Етичні норми журналістів газети…………………………………………19

2.3. Україна на сторінках газети «The Washington Post»……………………..22

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….27

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ………………29 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

         Актуальність теми. Формуванню пресового ринку США сприяла науково-технічна революція, яка завершився США у 1880-х роках. Саме в цей період відбулася заміна ручної праці на механічну. З’явилися нові вигідні можливості для збільшення випуску газетної продукції. Саме в цей час і утворилася газета «The Washington Post», яка пройшла складний та тривалий період свого становлення. Вона має велике значення у історії преси США як політико-економічне видання більш ніж з півмільйонним тиражем.

        Обґрунтування вибору теми. Для того аби зрозуміти феномен популярності газети слід вивчити та дослідити її етапи формування розвитку. Адже газета як суспільно-політичне видання формувала громадську думку та виконувала свою основну функцію — інформування про події у країні та за її межами. Дослідження газети «The Washington Post», як і загалом дослідження зарубіжної преси є важливою частиною журналістики вцілому. Адже це дає змогу почерпнути досвід та поглибити свої знання з історії розвитку та становлення преси в зарубіжних країнах.

        Межі наукового дослідження охоплюють період з 70- х років XIX ст. до наших днів. Вибір верхньої зумовлений періодом заснування  газети «The Washington Post».

        Метою даною курсовою роботи є дослідження особливостей розвитку газети «The Washington Post» , її історія та становлення як одного з найпопулярніших видань країни.

         Завдання:

1. вивчити та дослідити історію заснування газети «The Washington Post»
2. окреслити шляхи становлення популярності газети
3. охарактеризувати сучасний стан газети
4. проаналізувати рубрики та тематику публікацій
5. дослідити тематику публікацій, які стосуються України

           Об’єктом дослідження є газета  «The Washington Post» як зразок якісної преси США.

          Предмет дослідження складають тематичні особливості газети, її змістове наповнення та характер публікацій.

        Джерельною базою виступають номери газети «The Washington Post», офіційний інтернет-сайт газети. Важливими є праці С. Михалова, Г. Прутцкова, В.  Ворошилова.

        Наукова новизна дослідження полягає у комплексному дослідженні газети газета  «The Washington Post» як яскравого явища американської журналістики; дослідженні структури та тематики змістового наповнення газети. У роботі також простежено особливості висвітлення України та подій,. які відбуваються в середині державі.

       Методи дослідження: загальнонаукова, зокрема синхронно-описовий та синхронно-зіставний. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

        Індустрія засобів масової інформації посідає сьогодні в Сполучених Штатах третє місце і включає в себе тисячі щоденних та щотижневих газет, інформаційні та спеціальні журнали, теле- і радіостанції та видавничі компанії. Більшість щоденних газет виходять у Сполучених Штатах кожного дня за будь-яких обставин, у тому числі на Різдво та день Незалежності (4 липня). У США в 6517 містах у цілому виходить майже 9144 газети. Недільні газети (їх близько 762) мають більший обсяг, ніж щоденні. У цьому плані всі рекорди побила " The New York Times ", яка вийшла в одну з неділь 1965 року на 946 сторінках і важила 36 фунтів, а коштувала звичайні 50 центів. Читання недільної газети для американців є традиційним.

         Переважна кількість щоденних видань, стверджують американці, є скоріш серйозними, ніж популярними. Існує думка, що в США немає яскраво виявленої загальнонаціональної преси, як, наприклад, у Великобританії. Більшість щоденних газет розповсюджуються за місцевим або регіональним принципом. Традиційно, якщо мова йде про пресу Сполучених Штатів Америки, прийнято говорити про сформовану систему потужної регіональної преси.

       Так історично склалося, що регіони Сполучених Штатів Америки мали різні умови для промислового розвитку, це насамперед і визначало появу потужної місцевої преси, яка згодом вийде не лише на загальнонаціональний, але й на світовий інформаційний ринок. Наприклад, типовою можна вважати ситуацію, що склалася в інформаційному просторі Середнього Заходу США[18,41]. Характеризуючи інформаційний простір цього регіону необхідно зазначити, що це, передусім, багатомільярдний бізнес та потужний механізм впливу на формування громадської думки. Зважаючи на ці чинники, відповідно складається й тематична спрямованість та форма подання матеріалів з міжнародної тематики загалом, а української, зокрема. Місцеві ЗМІ цього регіону традиційно висвітлюють події локального значення, тимчасом як міжнародній інформації присвячується приблизно від 5 до 10% газетної площі або ефірного часу на радіо та телебаченні. І навіть ця невелика за обсягом кількість інформації, як правило, має "гарячий характер" (повідомлення про стихійні лиха, катастрофи, військові конфлікти тощо). Наприклад, було встановлено, що протягом другого півріччя 1999 року в місцевій пресі Середнього Заходу було розміщено всього декілька повідомлень, присвячених українській тематиці, які мали суто інформаційних характер та базувались на матеріалах пресових агенцій. Ця ситуація характерна не лише для України, але й для більшості держав світу, повідомлення про події в яких практично не з’являються в місцевих ЗМІ (винятком є країни зі складною політичною ситуацією).

        З іншого боку, загальнонаціональна преса в Сполучених Штатах існує, а її значення зумовлюється мірою впливу і обсягом зібраних новин. Деякі з великих газет являють собою цілі підприємства для збору та поширення інформації. Вони не тільки випускають газети, але також збирають і продають новини, добірки інформації та фотокартки сотням інших видань у США та за їх межами. Три таких найбільш відомих видання — "The New York Times", " The Washington Post " та "Los Angeles Times ". Показовий приклад щодо цього — викривальна стаття про діяльність ЦРУ в "The New York Times", яка одночасно зявилась в 400 інших американських газетах і була використана сотнями інших видань за кордоном. Оскільки багато інших газет передруковують повідомлення з великих американських газет та журналів, то останні мають значний вплив не тільки всередені країни, але й за кордоном. Цей вплив виходить далеко за межі читацької аудиторії цих видань. Крім цього, ці та деякі інші газети, такі, як "Крісчен сайенс монітор", "Балтімор сан", "Сен-Луіс диспетч" та "Мілуокі джорнел" часто згадуються поміж видань світового значення. Міжнародні дослідження серед редакторів газет засвідчили, що найбільшу популярність у світі має " The New York Times ".

         Не менш впливові й ті об’єднані в синдикат оглядачі та журналісти, матеріали яких купують та продають різним газетам для одночасної публікації. Статті оглядачів та коментаторів великих газет щоденно зявляються в сотнях місцевих видань по всій країні. Це дозволяє читачам у маленьких містах щоденно ознайомлюватись з думкою провідних аналітиків. Багато газет використовують матеріали таких оглядачів і з метою збалансованої подачі політичних поглядів.

      В останні роки все більше набирають популярності інтернет-видання. Це явище є загальносвітовим. Щодо США, то тут склалася своєрідна ситуація з цим процесом. Соціологи американські інтернет-видання  читає:

• чоловіки 56%
• жінки  44%

       Американці більше схиляються до онлайн-версії своєї улюбленої газети. Адже вона для них є зручнішою та вигіднішою в перегляді. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  І.

«The Washington Post»  — перша  міська щоденна газета у США

1.1.Загальні тенденції зародження та розвитку преси у США

    З початком книгодрукування друковані  періодичні видання почали активно   розвиватися. І не дивно, що у ХVI- XVII ст. у Європі уже сформувалися певні принципи щодо створення друкованих видань.

       В Америці англійські колоністи через невелику щільності населення і жорсткого правління дізналися про існування газет порівняно пізно. 25 вересня 1690 в Бостоні вийшов перший номер « Publick Occurrences, both Forreign and Domestick » («Паблік оккеренсіз). Першу замітку цієї газети слід визнати вдалою: «Звернені в християнство індіанці в деяких частинах Плімута нещодавно призначили день подяки Господу за Його Милості » [18,45]. Однак, якщо газета мала намір вижити, інші матеріали, треба визнати, були вибрані не настільки вдало. «Паблік оккеренсіз» містила напади на індіанців, які воювали на боці англійців проти французів, і переказувала непристойні плітки про французького монарха. Ця газета відображала смаки видавця Бенджаміна Харріса, який випускав в Англії газетки пліток і сенсацій, поки його не відправили за грати. А після того, як він опублікував провокаційну замітку про те, що нібито католики змовилися проти Англії, його змусили емігрувати до Америки. Влада Массачусетсу негайно висловила своє «високе обурення» з приводу «Паблік оккеренсіз», так що перший випуск першої американської газети виявився останнім. Наступна газета з'явилася в колоніях лише через 14 років[6,78].

      «Бостон ньюслеттер (« Boston News-Letter »), — друга американська газета, утворилася з рукописного листка, що розповсюджувався міським поштмейстером Джоном Кемпбеллом. Це було невелике видання, де друкувалися повідомлення про новини британської і європейського політичного життя, почерпнуті з лондонських газет. Вперше видання вийшло 1704 року і проіснувало 72 роки. Покинувши почтмейстерський пост в 1719, Кемпбелл не закинув газету. Змінив його на цій посаді Вільям Брукер, який почав видавати власну газету «Бостон Газетт» ( «Boston gazette») 21 грудня 1719. Наступного дня побачила світ третя американська газета — філадельфійська «Амерікен уіклі Меркюрі» ( «American Weekly Mercury »)[10,186].

          Ці видання, як правило, намагалися не торкатися теми колоніальної влади. Першою газетою, що наважилася надати місце політичним дебатам, була бостонська «Нью-Інгленд куранти» ( «New England Courant»), яку з 1721 видавав Джеймс Франклін. Це була найбільш читабельна газета з ранніх колоніальних газет. З першого ж номера вона кинулася в гущу політичних баталій. Вельми злободенною проблемою тоді була кампанія щеплень проти віспи, які вперше стали робитися в Бостоні. Коттон Мезер, один з впливових громадян Бостона, підтримав ідею загальних щеплень, а Джеймс Франклін виступав проти неї. Так що першою політичною кампанією американської газети стала боротьба з вакцинацією[6,55]. На наступний рік «Курант» взявся критикувати колоніальний уряд: газета засудила владу за нездатність захистити населення від піратів. Ця політична кампанія завершилася тюремним ув'язненням Франкліна. Пізніше суд ухвалив, що «Джеймсу Франкліну пресуворо «забороняється друкувати або видавати "Нью-Інгленд Курант"» [6,72]. Щоб обійти цей вирок, Франклін призначив офіційним видавцем газети свого помічника — молодшого брата Бенджаміна. У 1729 році Б. Франклін скористався сприятливою ситуацією і взяв у свої руки випуск «Пенсільванія Газетт» ( «Pennsylvania Gazette»). Швидко перетворивши її в одне з кращих колоніальних видань, він таким чином розпочав блискучу кар'єру письменника, журналіста, видавця, бізнесмена, поштмейстера, вченого і державного діяча. Адже Бенджамін Франклінвін був послом у Великій Британії і Франції, а також губернатором Пенсильванії. На Філадельфійському конвенті схилявся до компромісів, дотепно заохочуючи делегатів до єдності. Відіграв важливу роль в укладенні Великого компромісу. Був прибічником сильного федерального уряду і твердив, що батьки конституції мають покластися на волю народу. Попри поганий стан здоров'я у 1787 році, не був присутній лише на кількох засіданнях, куди його носили на спеціальному кріслі. Хоча він не погоджувався з деякими положеннями Конституції, але вважав, що жоден інший конвент не створить кращого документа.

      Першої нью-йоркською газетою була «Нью-Йорк Газетт» ( «New York Gazette»), заснована в 1725 Вільямом Бредфордом. Але важливою віхою в історії американської журналістики стала друга газета - «Нью-Йорк уіклі джорнел» ( «New York Weekly Journal»), яку в 1733 почав друкувати Джон Пітер Зенгер. «Нью-Йорк Газетт» була типовою колоніальною газетою: вона не створювала собі труднощів, цілком і повністю підтримувала курс губернатора колонії. А «Уїклі джорнел» відразу ж кинулася в атаку на колоніальну адміністрацію. 17 Листопад 1734 за вказівкою губернатора Зенгер був заарештований за звинуваченням у поширенні наклепів та чуток, які підривають авторитет влади (поки він перебував у тюремній камері, випуском газети займалася його дружина Анна. Ця тяганина ознаменувала важливий крок у боротьбі за право газет публікувати критику уряду і мала серйозні практичні наслідки: британська влада не насмілювалися піддавати репресіям американських журналістів навіть напередодні революції, коли критика уряду різко посилилася. Після процесу Зенгер англійці побоювалися, що їм не вдасться добитися в американському суді присяжних обвинувального вироку американському журналістові[6,103].

      Під час цих кампаній протесту американських колоній проти англійців газети стали виходити з зображеннями розчленованих змій, що символізують слабкість роз'єднаних колоній. В них публікувалися списки «ворогів своєї країни», які всупереч бойкоту продовжували імпортувати англійські товари; друкувалися войовничі нариси Джона Дікінсона, а в 1776 — памфлети Томаса Пейна. Газети іменували британських чиновників і їхніх прихильників «Єхиднами», «нікчемними зрадниками», «сатанинськими сатрапами тиранів», «Запеклими негідниками»[6.158]. Таємний план «Бостонського чаювання» — акції протесту проти рішення англійського парламенту дозволити Ост-Індійської компанії безмитнt ввезення чаю до Америки — був розроблений в 1773 в будинку Бенджаміна Едеса, редактора «Бостон Газетт». Серед інших газет, що лідирувала в боротьбі проти англійських влади, були «Массачусетс спай» ( «Massachusetts Spy») Ісаї Томаса і «Нью-Йорк джорнел »(« New York Journal ») Джона Холта. Одне з таких бунтівних видань, «Провіденс Газетт» ( «Providence Gazette»), в саму неспокійну пору видавали дві дами — Сара і Мері-Кетрін Годдард[3,197].

     Газети і справді об'єднували і підтримували суспільство - нову спільноту, яка формувалися всередині Британської імперії, націю американців. Ці газети були лояльні владі - новій владі на континенті, представленій «Синами свободи» — масова таємна антиколоніальна організація в англійських колоніях у Північній Америці (заснована в 1765 р), яка зіграла важливу роль в підготовці Війни за незалежність у Північній Америці 1775-1783 pp.. Багато істориків сходяться на думці, що Американська революція не мала б успіху без підтримки колоніальних газет[6,210].

    Коли в 1801 Джефферсон зайняв пост президента, в країні налічувалося близько 200 газет. У 1786 друкарський верстат був перевезений через гори, і на захід від Аллеганского хребта почала виходити перша газета — «Піттсбург Газетт» ( «Pittsburgh Gazette »). Першою щоденною газетою в Америці стала «Пенсільванія івнінг пост» ( «Pennsylvania Evening Post»), яку в 1783 почав видавати Бенджамін Таун. Вона проіснувала лише 17 місяців, але до 1801 в країні налічувалося вже близько 20 щоденних газет, в тому числі шість у Філадельфії, п'ять у Нью-Йорку і три в Балтіморі. Щоденні американські газети мали важлива перевага: вони постачали купців своєчасною інформацією про ціни, ринки і рух торгових судів. До 1820 в назвах більше половини газет найбільших міст фігурували слова «адвертайзер» (рекламіст), «Коммершиал» (комерційний) або «меркентайл» (торговий).[18,96] Ці «торгові газети» часто друкувалися на великоформатних листах, або «простирадлах», і були досить дорогі - близько 6 центів за екземпляр, тобто недоступні для більшості міських ремісників або механіків.

       Джеймс Гордон Беннет, один з найбільш яскравих постатей в історії журналістики, в 1835 заснував власну копійчану газетку «Геральд» ( «Herald»). За два роки її щоденний тираж досяг 20 тис. прим., правда і ціна зросла до 2 центів. У Бостоні кілька копійчаних газет прогоріли, причому два з них почали виходити навіть задовго до «Сан». Першою успішною газеткою в місті стала «Дейлі таймс» ( «Daily Times »), яка виходила з 1836. У Філадельфії з 1835 друкувалася «Дейлі транскрипт» ( «Daily Transcript»), з 1836 — «Паблік Леджер» ( «Public Ledger»); в 1837 з'явилася Балтімора «Сан»[10,45]. Всі ці газети коштували один цент. Більшість копійчаних газет Америки малоцікавилося політикою, тим не менше вони зіграли свою роль у залученні міських робітників та іммігрантів в політичне життя, ставши для них доступним джерелом інформації. Гаслом «Сан» був егалітарістскій девіз «Світить всім», і розквіт дешевої преси був пов'язаний з розповсюдженням в США принципів джексонівські демократії.

Іншою стороною впливу дешевих видань на газетну політику була поява змін в матеріальному положенні видавців, викликаних збільшенням масових тиражів. Беннет, що почав свій «Геральд» з капіталом в 500 дол, швидко став багатим. У 1849 «Сан» була продана за 250 тис. дол Газети перетворилися на прибуткові підприємства.

     Війна за незалежність і події 1812 року, війна в Мексиці 1846-1848 років не знайшли такого широкого висвітлення в пресі, як Друга американська революція. Це залежало від ряду причин, серед яких — відсутність США як реальної федерації і роз'єднаність штатів, слабкість і ізольованість газет, неможливість оперативної передачі інформації. Висвітлення війни та реформ, які наступили після неї призвело і до зміну самій пресі. З цього періоду в усій американській журналістиці важливою особою стає репортер. Саме він тепер зможе оперативно висвітлювати усі суспільні, політичні та економічні процеси, які відбуваються у США. 
 
 
 
 
 
 
 

1.2. Історія Історія заснування газети «The Washington Post» 

      Газета  «The Washington Post» — американська газета заснована у 1877 році Стілсоном Хатчінсом Газета була заснована в 1877 році у Стілсоном Хатчінсом (Stilson Hutchins). В 1880 році у вона додала недільний випуск, ставши першою міський газетою, що виходить 7 днів на тиждень. Дев'ять років потому, у рамках кампанії з просування передплати, власники запропонували керівникові музичної групи Marine Band композитору Джону Філіп Сауза (John Philip Sousa) скласти марш, який супроводжував би церемонію нагородження переможців конкурсу коротких творів — нарисів. «Марш Washington Post» входить до числа класичних творів Сауза. В 1899 році, в розпал Іспано-Американської війни, газета опублікувала класичну ілюстрацію Кліффорда Беррімена (Clifford K. Berryman) «Remember the Maine[18]».

     За станом на жовтень 2005 року, середнє число читачів склало 715 181 в будні дні та 983 243 по суботах. Таким чином, за кількістю читачів газета посідає 5 місце в США. Найбільший конкурент у Вашингтоні —. «Washington Times» Станом на 2006 рік журналісти Post отримали 22 Пулітцерівських премії, 18 стипендій Німа і 368 призів Асоціації фотографів Білого дому. Незважаючи на багату історію, в недавній період газета прославилася публікаціями, які сприяли Уотергейту — одному з найбільших політичних скандалів в історії США. Репортери газети Боб Вудвард і Карл Бернстін, таким чином, зіграли помітну роль у відставці президента Річарда Ніксона[18].

     Вона входить до числа провідних щоденних видань США, поряд з «The New York Times», відомої в свою чергу міжнародними репортажами Wall Street Journal, що спеціалізується на економічних публікаціях та газетою. Вашингтон пост, у свою чергу, зарекомендувала себе репортажами про політичні події Білого дому, Конгресу та інших побічних аспектах діяльності американського федерального Уряду. Газета є приватною і, як і раніше, належить родині своїх засновників. Вона входить до складу Washington Post Company, яка, в свою чергу, також володіє іншими медійними і не-медійними компаніями, включаючи журнал Newsweek й Інтернет-журнал Slate

     «The Washington Post» є зразком якісної преси США Якісна преса (якісні медіа) вживається на означення газет, журналів та інших медіа, як правило, загальнополітичного спрямування, характерною рисою яких є неупереджене , збалансоване, всебічне, максимально вичерпне і точне висвітлення подій і фактів у поєднанні інформаційних та аналітичних жанрів. Для якісних медіа властиві стримане оформлення, дотримання загальноприйнятих в суспільстві і журналістському середовищі етичних норм і почуття суспільної відповідальності, що викликає особливе довір'я аудиторії і дозволяє використовувати матеріали цих медіа для підготовлення і прийняття важливих рішень у царині громадсько-політичного життя. Аудиторія якісних медіа інтелектуально орієнтована, освічена, а тому і менш численна, ніж популярних ЗМІ.

Найважливіші  характеристики елітних якісних  видань:

• повнота і всебічність висвітлення закордонного і внутрішнього життя,
• включно з політикою, економікою, мистецтвом, наукою та освітою;
• наголос на інтерпретації подій, подача фону, на якому розгортаються новини;
• гідність і стриманість в оформленні і стилі;
• відсутність істерії та культурний тон;
• неупередженість та високоетичний підхід до справи;
• зацікавленість у загальнолюдських проблемах;
• досконала редакційна сторінка;
• орієнтація, яка виводить часопис за межі сенсаційності, провінціалізму

Вона  декларує у своїй діяльності такі принципи:

1. по-перше, це актуальність, і швидке реагування на події, які трапилися у світі.    
2. по-друге, ретельний добір інформації. Якщо це новина – перевірена, якщо аналітика – досліджена. Так, не без помилок, але у переважній більшості інформація якісна.
3. по-третє, газета висвітлює події на рівні міжнародному, державному, і місцевому. Чимало світових проблем порушуються на шпальтах газети.
4. по-четверте, користування різними джерелами інформації, але і послугами провідних інформаційних агентств. Велика частка сенсаційних фотографій. Але сенсація не заради сенсації — кадри дуже прозорі і вражаючі[7,121].

       У 2008 році головну нагороду Пуліцерівської премії — золоту медаль у номінації «За служіння суспільству» отримала серія репортажів «Вашингтон пост» про післявоєнні поневіряння ветеранів іракської кампанії. Журналісти — Дана Пріст, Ганна Халл і фотограф Майкл та Чайлі розповіли на сторінках видання про жахливі, з американської точки зору, умов лікування у відомому військовому госпіталі "Уолтер Рід". Відомості про потрісканих стелях, брудних стінах і антисанітарії, серед якої доводилося перебувати пораненим військовим, призвели спочатку до звільнення начальника госпіталю, а згодом і до відставки міністра армії США Френсіса Харві. Інший іракської темою стала серія статей газети про кричущі порушення американських військових контрактників в Іраку, жертвами яких стало мирне цивільне населення. Ці публікації були названі пулітцерівський журі найкращою роботою на міжнародну тематику. "Вашингтон пост" удостоїлася також нагороди в номінації "Оперативні новини" за серію публікацій про трагедію в Віргінському технологічному університеті, коли студент з Південної Кореї застрелив 27 студентів і п'ятьох викладачів цього навчального закладу. Крім цього, видання отримало нагороду за найкраще висвітлення національної тематики, за кращий нарис і коментар. У жанрі нарису переміг матеріал газети про визнаного кращим з нині живуть в США скрипалів Джошуа Беллі, який заради експерименту грав у метро для пасажирів.

      Досягнення газети показують,  як невеличке вашингтонське видання  стала популярною газетою з  тиражем близько 760 тис. примірників. 
 
 
 
 
 

Розділ  II

  Сучасний стан  газети «The Washington Post»

1. Розмаїття рубрик у газеті «The Washington Post» , їх змістове наповнення

      Місцеві газети в цілому мають найбільшу кількість читачів. Чим це пояснюється? Поперше, в країні практично немає загальнонаціональної преси. Єдиною щоденною газетою, що призначена для всієї держави, є "U.S.A. Today"

("США  сьогодні"). Це так зване масове  видання, котре не містить серйозних аналітичних матеріалів. Тому воно мало цікавить вимогливу освічену аудиторію. Подруге, тираж великих газет, таких як "The New York Times", "Chicago Tribune" чи "The Washington Post", які відносять до "якісних", в середньому становить 300 - 400 тисяч примірників[3,284]. Для країни з населенням майже 300 мільйонів це малувато. Згадаймо, в СРСР тиражі центральних видань були понад 10 мільйонів.

Газети  великих міст Америки, зрештою, не дуже й зацікавлені у поширенні по всій країні. У них є свій стабільний контингент читачів. Перехід на загальнонаціональний рівень вимагав би докорінної зміни тематики та характеру друкованої продукції. В результаті значна частина аудиторії була б втрачена. До того ж невідомо, чим може увінчатися спроба зробитися "федеральним" виданням. Коли на початку 80 -х років минулого століття засновувалася "США сьогодні", у видавців були серйозні сумніви щодо того, чи матиме новий часопис успіх, чи буде він користуватися попитом серед мільйонів читачів. Кому хочеться ще раз ризикувати і випробувати долю? Так що, за великим рахунком, газети у великих містах теж є місцевими.

      У Сполучених Штатах немає партійної преси, яка могла б розповсюджуватися по всій країні. Газети, не афішуючи цього, можуть лише традиційно симпатизувати тій чи іншій партії. Адже відкрита підтримка якогось одного політичного угруповання призведе до втрати читачів з іншими поглядами та симпатіями. Не забуваймо і про економічний аспект. У країні з ринковою економікою потрібні видання, які б забезпечували рекламу, а відповідно і продаж товарів і послуг малих та середніх виробників І місцеві рекламодавці, як правило, покладаються на газету лише свого міста. Така взаємназацікавленість забезпечує достатнє фінансове підґрунтя для нормального і безпечного існування місцевої преси[6,325].