Гендерні аспекти в управлінні

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Запорізький національний технічний університет

Кафедра управління персоналом і економіки праці

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Менеджмент  персоналу»

на тему: «Гендерні аспекти  в управлінні»

 

Виконала:                  

студентка V курсу групи  МТУз – 227                                    Філіпенко О.Є.

заочного відділення

 

Перевірила:                                                    ст. викладач Мірошниченко Л.Г

 

Реєстраційний №________________

Дата___________________________

Підпис_________________________

 

Запоріжжя, 2012

 

РЕФЕРАТ

Курсова робота: 41 с., 3 рис., 2 табл., 23 джерела.

Об'єктом даного дослідження є сфера управління, а предметом - гендерні відносини в управлінні.

Мета роботи – аналіз та оцінка ґендерних аспектів лідерства  в сфері управління, вплив гендерних  стереотипів на управління, а також  оцінка перспектив подолання ґендерної  нерівності в сфері державного упавління.

Методи дослідження: теоретичний, описовий, аналітичний, графічний.

Питання ґендерної рівності стали в багатьох країнах темою різноманітних досліджень у політичній сфері, сфері освіти, громадської думки, зайнятості та міграції, здійснена розробка ґендерних індикаторів, підготовлені методичні матеріали для розробки ґендерно врівноважених бюджетів, розроблені концепції ґендерної політики тощо. 

Особливо гостро постає питання  жіночого лідерства щодо прийняття  рішень на державному, адміністраційному рівнях. Актуальним є дослідження та розвиток інституту жіночого політичного лідерства, який передбачає обіймання жінками вищих керівних посад у політичних організація, прийнятті владних рішень. 

Актуальність вищезазначених проблем, недостатнє вивчення та увага до них з боку державних управлінців та науковців визначили тему даної роботи, зумовили її мету та завдання. 

 

ГЕНДЕР, ГЕНДЕРНІ СТЕРЕОТИПИ, ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ, СФЕРА УПРАВЛІННЯ, ЛІДЕРСТВО

 

 

ЗМІСТ

 

 Реферат | 2 |

 Вступ | 4 |

1 Теретичний аспект гендеру | 6 |

1.1 Поняття гендеру та  його основні складові | 6 |

1.2 Гендерні стереотипи: позитивний та негативний аспект | 10 |

1.3 Проблеми статі в управлінні | 14 |

2 Дослідження впливу гендерних аспектів та гендерних стереотипів на стиль уравління | 18 |

2.1 Аналіз основних рис  чоловіків і жінок в управлінні | 18 |

2.2 Зарубжний досвід державного  управління у гендерному розрізі | 23 |

2.3 Гендерні аспекти державного  управління в Україні | 26 |

3 Перспективи подолання  гендерної нерівності у сфері  управління | 31 |

 Висовок | 38 |

 Перелік посилань | 40 |

 

 

ВСТУП

 

Необхідність дослідження гендерних аспектів управління обумовлена ​​активним проникненням жінок в управління економікою та появою нової соціальної категорії «ділових жінок».  Проблема участі жінок у процесах розвитку надзвичайно зросла за останні роки. І це не дивно. Адже нині 54 % населення України становлять жінки, рівень їхньої зайнятості в суспільному виробництві — 51%, майже 90% жінок працездатного віку вчаться або працюють; наша держава посідає одне з провідних місць у Європі за рівнем освіти жінок. І незважаючи на це, доступ жінок до політичної та економічної влади є далеко не пропорційним до їхньої кількості, потреб і суспільного внеску [1].

У ході професійної адаптації  у жінок на перший план виходить соціально-психологічний аспект, тоді як у чоловіків - професійно-діяльнісний. Навіть здійснюючи однакову професійну діяльність, чоловіки і жінки по-різному до неї ставляться.  Монополізація чоловіками влади - в сім'ї, в організаціях, установах і на підприємствах, в суспільстві - автоматично спричиняла за собою монополізацію ними функцій управління. Тим не менш, в умовах становлення ринкової економіки в Укрїні значно розширюється дрібний і середній бізнес, в якому керівниками стають жінки, які прагнуть всебічно себе реалізувати. Ця тенденція відповідає процесам, що відбуваються в країнах з розвиненою ринковою економікою, де жінки очолюють близько 30% малих і середніх компаній.

Особливо гостро постає питання  жіночого лідерства щодо прийняття  рішень на державному, адміністративному рівнях. Актуальним є дослідження та розвиток інституту жіночого політичного лідерства, який передбачає обіймання жінками вищих керівних посад у політичних організація, прийнятті владних рішень.

Актуальність вищезазначених проблем, недостатнє вивчення та увага  до них з боку державних управлінців та науковців визначили тему даної роботи, зумовили її мету та завдання.

Об'єктом даного дослідження є сфера управління, а предметом - гендерні відносини в управлінні.

Мета роботи – аналіз та оцінка ґендерних аспектів лідерства  в сфері управління, вплив гендерних  стереотипів на управління, а також  оцінка перспектив подолання ґендерної  нерівності в сфері державного упавління.  

Даною роботою передбачено  виконання наступних завдань:

   * визначити сутність  категорії «лідерство» та дослідити жіноче лідерство у західній традиції;

   * охарактеризувати  вітчизняні реалії жіночого лідерства в практиці управління;

   * визначення поняття  «гендер» та «гендерні стереотипи»;

   * провести аналіз  загальних підходів щодо жіночого та чоловічого менеджменту;

   * перспективи подолання  гендерної нерівності в управлінні.

Методами дослідження виступають: аналіз науково-методологічної літератури з питань ґендерного рівенства, а також нормативно-правових документів, які визначають загальні принципи гендерної політики в Україні; також – узагальнення та оцінка статистичних даних стосовно реалізації державної політики щодо жінок.

Для написання даної курсової роботи була використана наступна інформаційна база: навчальні посібники, нормативне законодавство, статистична звітність, електронні ресурси.

 

 

1 Теретичний аспект гендеру

 

1.1 Поняття гендеру та  його основні складові

 

В основі  традиційної  системи соціалізації статі лежить так званий первинний розподіл праці між чоловіком і жінкою. Саме він визначив цілком різні умови існування представників різної статі, закріпив за чоловіками право на «зовнішню» діяльність, на засвоєння світу і панування над ним, а за жінками  - право на народження і виховання дітей, на влаштування дому і побуту [2]. 

Переосмислення ролей  жінок та чоловіків у суспільстві  лежить в основі ґендерних досліджень. Власне, увага акцентується не на одній статі, а на обох. Сьогодні наголошується на необхідності створення рівних можливостей для реалізації їхньої людської сутності. 

Важливою умовою утвердження  ґендерної культури є необхідність зміни ментальності чоловіків і жінок. Щоб зміни стали реальністю люди мають усвідомити їх необхідність. Особливо це стосується ЗМІ, державного управління та політики. Жінки не можуть змінити своє світобачення доки не будуть брати участь в управлінні державою на паритетних засадах з чоловіками, доки ЗМІ не будуть пропагувати ґендерно нейтральні взірці.

Погляди на роль чоловіка і  жінки у суспільстві формуються в процесі соціалізації індивіда під впливом сім'ї, школи, засобів масової інформації, соціального оточення, а також політичних та державних структур. Актуальним на сьогоднішній день є формування позитивного ставлення до жінок-лідерів, які значною мірою впливають на формування масової свідомості населення.

Використання ґендерного підходу в суспільному дискурсі надає широкі можливості для переосмислення культури. Ця теорія передбачає зміну ціннісних орієнтирів і перегляд багатьох усталених уявлень. Ґендерний підхід, як багатогранне бачення процесу, що передбачає діалог статей з урахуванням форми їх взаємодії та взаємодоповнення повинен посісти чинне місце у побудові демократичного українського суспільства [3].

Розглянувши різні погляди стосовно гендерного питання та визначивши, що лежить в основі гендерних досліджень постає необхідність дати визначення такому поняттю як «гендер» та визначити його складові.

Ґендер – соціальна особливість статі людини на відміну від біологічної статі. Це соціально-рольовий статус, що визначає соціальні можливості людини – чоловіка і жінки в усіх сферах життєдіяльності.

Сучасні гендерні дослідження головну увагу зосереджують на механізмах відтворення гендерної рівності, на стосунках жінок і чоловіків у суспільстві.

Вочевидь, такий соціальний феномен як гендер, має неоднозначний зміст, включно з значною кількістю компонентів, що об’єднується у дві основні групи: гендер – як соціальний інститут і гендер – як індивідуальний статус [4].

Як соціальний інститут гендер складається з:

1. Гендерних статусів  – соціополових ролей, норм, що соціально визначаються суспільством і закріплюються через поведінку, жестикуляцію, лінгвістичною, емоціональною, психологічною предписаністю.

2. Гендерного розподілення  праці – розподілення виробничої  і домашньої праці між членами  суспільства, що наділені різним тендерним статусом. Робота, розподілена в залежності від чоловічого і жіночого гендерного статусу, збільшує оцінку суспільством цих статусів: так, чоловічому статусу, як правило, відповідає більш престижна і високооплачуєма робота.

3. Гендерно передбачуваної  родинної ролі – тобто прав  та можливостей для кожного  гендерного статусу в родині. Статуси в системі родинних  зв’язків відбивають та підсилюють престиж і владу, розподіляючи різні гендери.

4. Гендерних біологічних  (статевих) сценаріїв поведінки –  нормативних зразків сексуальних бажань, сексуальної поведінки, що належить відповідно гендерного статусу. Члени домінуючого гендеру мають більше сексуальних прерогативів, члени підлеглого гендера можуть бути сексуально експлуатуючими.

5. Гендерних якостей особистості  – комбінацій характерних рис  особистості, що моделюються тендерними  нормами і надають певні почуття  і поведінку членам різних гендерних статусів. Соціальні очікування інших у між особистісному спілкуванні постійно підтримують ці норми.

6. Гендерного соціального контролю – формальної і неформальної підтримки і винагороди за певний тип поведінки і, відповідно, покарання зневагою, соціальною ізоляцією, медичним лікування не конформістської поведінки.

7. Гендерної ідеології  – що виправдовує існування  гендерних статусів, особливо різниці в їхній оцінці суспільством. Домінуюча ідеологія (маскулінна) намагається придушити критичний прояв думок, нав’язуучи свої оцінки за природні.8. Гендерних іміджів (образів) – культурних репрезентацій гендера в символічній мові і творах мистецтва, що репродукують і легітимують гендерні статуси. Культура – головна підтримуюча сила домінування гендерної ідеології.

Відносно індивіда гендер складається з:

1. Категорії біологічної  статі – визначається з моменту народження на основі наявності первинних ознак (геніталій). Біологічна стать може бути змінена шляхом хірургічного втручання.

2. Гендерної ідентичності  – особистісного осмислення і  прийняття своєї належності до  певної статі.

3. Гендерного шлюбного  і репродуктивного статусу – показним є виконання або відмова від одруження, народження дітей, родинні стосунки.

4. Гендерних сексуальних  орієнтацій – соціально і індивідуально прийнятих зразків сексуальних почуттів, бажань, практики і ідентифікації з ними.

5. Гендерної особистості  – що характеризується інтернаціоналізованими  моделями соціально схвалюваних почуттів, емоцій, що слугують скріпленню родових структур, інститутів батьківства.

6. Процесів з відтворювання  гендеру – соціальної практики навчання гендерна „ правильної” поведінки, у тому числі і на вербальному рівні. Постійне репродукування гендерних відмінностей і домінування.

7. Гендерної презентації  – показ, демонстрація себе  як особистості, що має відповідні  гендерні якості за допомогою  одягу, косметики, прикрас та  інших інформаційно значимих  тілесних маркерів [3].

Отже, значення гендерного підходу полягає у з’ясуванні:

1. Андроцентризму сучасної  культури (глобальна тенденція будувати  світ, розрахований на чоловіка як центральну головну нормальну фігуру цього світу. А все жіноче розуміється як вторинне і менш значиме). Використання гендерного підходу до аналізу соціокультурного життя суспільства дозволило побачити гендерну асиметрію нашого суспільства. Людська норма з давніх часів розумілася як чоловіча, а жінки повинні в міру своїх сил і здібностей підтягуватися і пристосовуватися до неї. Справа доходила до кумедних казусів. Так, в інструкціях по прийому ліків доза була розрахована на середнє статистичного чоловіка. Тільки з розрахунку на чоловіків створюються станки і інші засоби механізації праці.

2. Системи соціостатевих  (гендерних) ролей, тобто моделей  поведінки, очікуваних від індивідума  у відповідності до створюваних  суспільством уяв про чоловіче  і жіноче.Практично усі дослідження стосуються саме жіночого як визначального у гендерних дослідженнях, що в першу чергу обмежує саме поняття «гендер», яке аж ніяк не стосується лише «жіночого», як основної категорії гендерних досліджень.

Спираючись на дослідження, категорію гендеру можна визначити наступним чином: гендер – це соціально-рольовий, стереотипний конструкт, тісно пов'язаний зі статтю, який формується під впливом ментальних особливостей культури й усоблюєв собі зовнішні очікування та внутрішні характеристики поведінки чоловіків і жінок, що склалися історично. В той же час не можна гендерну проблематику розглядати як виключно жіноче питання , ототожнювати гендер зі статтю або соціальною роллю. Гендерний підхід – це підхід, який аналізує та пояснює соціостатеві відмінності та їх детермінанти [4].

 

      1.2 Гендерні  стереотипи: позитивний та негативний  аспект

 

Стереотип - це думка про  особисті якості групи людей, що може бути надмірно узагальненою і неточною. З їхньою допомогою людина сприймає, "класифікує" інших людей по їхній приналежності до тієї або іншої групи, соціально-економічному класу або по їхніх фізичних характеристиках (стать, вік, колір шкіри й т.ін.), наприклад підлітки, жінки, чоловіки, політики, безробітні й т.ін. Стереотипи, у тому числі й гендерні, часто породжують занадто умовне й спрощене уявлення про людей, формують очікування й установки у відношенні інших, сприяють спрощеному сприйняттю й позбавляють вигід, пов'язаних з пізнанням окремої особистості.

Стереотипи усвідомлюються й здобуваються індивідом у ході соціалізації в тій групі, до якої він належить (батьків, приятелів, учителів, ЗМІ й т.ін.). Причому навіть власні уявлення особистості про себе можуть бути тісно зв'язані зі стереотипами [5]. 

Під гендерними стереотипами прийнято розуміти схематизовані, нормативні, узагальнені уявлення про чоловічих і жіночих ролях,образах мужності і жіночності згідно суспільним очікуванням. Сфера вивчення гендерних стереотипів досить обширна [1].

Гендерні стереотипи сформувалися на підставі сприйняття й тлумачення полових розходжень  у різні історичні періоди, у різних культурах, а також у результаті століттями існуючого розділу праці. У суспільстві існувало "табу на подобу", що затверджувало й підтверджувало існування полових розходжень, розходжень у соціальних ролях чоловіків і жінок, детермінувало гендерну нерівність.

У суспільній свідомості гендерні стереотипи функціонують у вигляді стандартизованих уявлень про моделі поведінки і риси характеру, що відповідають поняттям „чоловіче” і „жіноче”.

Наприклад:

   *  Справжні чоловіки повинні: приховувати свої переживання, бути лідерами, незалежними ні від кого, фізично витривалими, вольовими, вміти заробляти для сім’ї багато грошей, не базікати, не бути сентиментальними, не розкисати тощо.

   *  Справжнім жінкам личить бути акуратними, терплячими, ніжними, мудрими, емоційними, схильними до пліток, небайдужими до подарунків, тендітними, не бути політиками, без нахилів керівника тощо [6].

Виділяють три основні  групи стереотипів:

   *  перша група стереотипів базується на відповідних уявленнях про психологічні риси та якості особистості чоловіків та жінок. Згідно з цими стереотипами чоловіки та жінки є протилежностями. Чоловікам приписується активне, творче начало, здатність вирішувати проблеми, застосовувати розвинуте логічне мислення та власну компетентність. Жіноче ж начало - природно-репродуктивне і тому жінка повинна бути покірною, залежною, емоційною;

   *  в основу виокремлення другої групи стереотипів покладені  соціальні начала. Дана група стереотипів закріплює професійні ролі чоловіків і жінок. Для жінки головними є ролі сімейні (жінка, мати, господарка), а для чоловіка - ролі професійні;

   *  до третьої групи гендерних стереотипів вчені відносять стандартизовані уявлення, які пов'язані з відмінностями у змісті праці - жіночої та чоловічої. Місце жінки - у сфері виконавчої та обслуговуючої праці, чоловіка - у сфері інструментальної праці, тобто творчої та керівної.

Усі три групи стереотипів  тісно переплетені між собою, мають міцні позиції в суспільстві, а тому суттєво впливають на нього. При цьому вплив є прихованим і тому дуже важко піддається коригуванню.           

Але, якщо ми звернемося до власного життєвого досвіду, то зрозуміємо, що далеко не всі жінки і чоловіки відповідають цим стереотипам.

У період соціальних трансформацій проблема гендерної ідентифікації стає дедалі більш актуальною. Зміна традиційних уявлень і стереотипів має включати переосмислення усталених ролей чоловіка і жінки, усвідомлення того, що не існує "суто" чоловічої, чи жіночої особистості. Всім людським особистостям притаманні самостійність і залежність, активність та пасивність, сила та слабкість, залежно від певних умов та ситуацій [3].

Гендерні стереотипи можуть негативно позначатися на самореалізації чоловіків і жінок, виступати бар'єром у розвитку індивідуальності. 

Особливо страждають права  жінки, бо не реалізується право її вільного вибору: ким бути, як будувати своє життя, що в ньому вважати головним. Гендерні стереотипи підтримують традиційну суспільну думку, що головне призначення жінок – подобатися чоловікам, бути матір'ю, «берегинею» домашнього вогнища, відповідальною за всі домашні клопоти. Це не означає, що жінка має категорично відмовитися від сім'ї на користь роботи і кар'єри. Мова йде про те, що нав’язані стереотипи позбавляють жінку вільного вибору, який вона, як вільна особистість у правовій державі, має право виявити – в тому числі на користь материнства і виховання дітей. Це повинно бути її вибором: робити кар'єру чи віддавати весь свій час сім'ї. Між тим суспільна думка жорстко нав'язує упередження, що жінка може бути щаслива, тільки реалізувавши себе як мати, що жінка не може бути гарною керівницею, бізнес-леді, політиком. Тому жінки зазвичай мають більш низький соціальний ранг, менше влади й прибутків. У них нижче рівень добробуту, престиж їхньої діяльності нижче, у них також менше особистої свободи. Отже існує ґендерна дискримінація жінки як особистості.

Гендерні стереотипи сприяють також дискримінації чоловіків, заважають їм ставати партнерами в сімейному житті, а також спонукають їх до насильства. Віджилі погляди перешкоджають новому підході до ролі чоловіка-батька біля домашнього вогнища [6].

Дотримання гендерних стереотипів часто пов'язане з механізмами повинності, тобто самореалізація й самовираження неможливе, якщо діяльність виконується на підставі почуття боргу. У подібній ситуації не враховуються особисті інтереси, губиться почуття "Я", формується покірність і залежність. Подібне самовідчуття й самосприйняття не відповідає ідеям самореалізації й вільного вибору.

Але навіть індивід, що визнає свою незалежність від гендерных  стереотипів, може їх дотримуватись на несвідомому рівні [5].

Ґендерні стереотипи є  стійкими (сталими) утвореннями, що мало змінюються протягом десятиріч, а то й сторіч. Через це вони навіть сьогодні, у третьому тисячолітті, все ще відображають погляди і звичаї, що були притаманні патріархальному устрою.Таким чином ґендерні стереотипи не дають жінкам і чоловікам можливості реалізувати свій багатий людський потенціал, ущімлюють права людини і ведуть до ґендерної дискримінації – порушення прав людини за статевою ознакою. Конституційне закріплення рівності прав і можливостей жінок і чоловіків не знімає повністю проблеми реальних ґендерних перетворень. Необхідно також докласти величезних зусиль для подолання ґендерних стереотипів у суспільній свідомості [6].

Дослідниками гендерної проблематики охоплюються всі нові соціальні інститути, групи, класи людей, колективи, у яких існування стереотипів обумовлюється взаємодією людей, що належать до протилежних гендерних категоріям. Вчені грунтуються, як правило, на твердженні, що в  суспільстві переважає гендерна нерівність. Щоб урівноважити становище чоловіків і жінок, необхідно повністю змінити всі традиційні стереотипи в суспільній свідомості, але це відбудеться не скоро, тому що велика частина суспільства продовжує використовувати стереотипи минулого. Тим не менш, в останні роки спостерігається гнучкість гендерних норм, цінностей, установок, особливо в поведінці та свідомості молодого покоління. У зв'язку з цим вивчення гендерних стереотипів буде актуально до тих пір, поки суспільство повністю не подолає традиціоналістські погляди на чоловіків, жінок і взаємини між ними [1].

 

      1.3 Проблеми  статі в управлінні

 

Вимоги до управлінської  діяльності не можуть бути втілені  в життя без урахування психологічної  своєрідності людини, яка виявляється і в її статі. Багато професій є переважно чоловічими чи жіночими. Західноєвропейські жінки, наприклад, частіше за чоловіків працюють учителями, бібліотекарями, медичними сестрами, виконують рутинну, монотонну роботу в офісі, магазині. Кваліфікована юридична чи медична праця є прерогативою чоловіків. Навіть якщо чоловіки й жінки посідають однакові посади та відіграють однакові ролі в організації, вони все-таки мають різні обов’язки і виконують різні завдання. Дуже небагато працівників хочуть працювати під керівництвом жінки. Хоча їй властива охайність, уважність, деталізація обов’язків тощо, однак не достатньо виражена ділова спрямованість, переважають орієнтація на сім'ю, неформальні відносини, підвищена емоційна чутливість.

Жінки, порівняно з чоловіками, хворобливіше переживають помилки  і критичні зауваження, гостріше реагують на неповагу до себе вищого керівництва, постійно потребують оцінювання своєї праці, менш схильні до ризику. Попри те, як засвідчили дослідження німецьких і британських учених, організації, якими керують жінки, стабільніші, а очолювані чоловіками фірми постійно супроводжують труднощі. Чоловіків більше приваблює абстрактна престижна робота ( постановка завдань, програмування основних процесів тощо), а рутинну роботу (написання програм тощо)  вони перекладають на жінок [7].

В 1988 р.була створена анкета SOQ, за допомогою якого зарубіжні дослідники виділили три різні мотивації в колективі:

   *   конкурентність – орієнтація на прикладання усіх зусиль для досягнення успіху;

   *   орієнтація на успіх – бажання виграти та уникнення невдач;

   *   орієнтація на ціль – бажання реалізувати особисті цілі.

Використовуючи цей питальник, вчені з’ясували наступні відмінності  між чоловіками та жінками:

   *   у чоловіків у порівнянні з жінками вищий рівень орієнтації на успіх і бажання конкуренції, в той час як у жінок вищий рівень орієнтації на досягнення особистих цілей;

   *   чоловіки проявляють більше активності і досвідченості в колективних видах діяльності.

Виходячи з цього, можна  констатувати, що чоловіки більш переймаються соціальними порівняннями і орієнтовані на успіх, в той час як жінки більш зацікавлені в особистому самовдосконаленні. Частково конкурентна природа проявляється в різних цільових орієнтаціях чоловіків та жінок [8].

Більшість вчених, що досліджували рольові конфлікти, вивчали прийнятність участі жінок у різних видах менеджменту та бізнесу. Було встановлено, що переймання рольовим конфліктом відображає небажання жінок позбутись традиційних уявлень. Таким чином, це – внутрішньо психологічна проблема самих жінок, а не наслідок соціальних стереотипів [9].

У сучасній науці домінують  два підходи щодо схожості й відмінностей людини: еволюціоністський (підкреслює спорідненість людей) і культуральний (акцентує на відмінності між людьми). Представники їх, намагаючись пояснити відмінності й між статями, часто використовують поняття «гендер».

На відміну від поняття  «стать» воно охоплює не біологічні особливості, на підставі яких відрізняються чоловіки і жінки, а їх соціально окреслені якості.

Теоретичний аналіз результатів  досліджень ще раз довів, що властивий чоловікам стил спілкування зміцнює їх авторитет в організації. Якщо в ній немає жорстокого розподілу ролей і чоловікам належать провідні позиції, то вони схильні до авторитарності, а жінки – до демократичності. Чоловікам краще дається директивний стиль управління, жінкам – стиль соціального лідера. Якщо в організації переважає демократичний стиль керівництва, жінки-лідери цінуються так само високо, як і чоловіки.

Жінки-керівники більш  товариські, уважніші до людей, готові до співпраці, сміливіші й активніші  у налагодженні соціальних контактів, динамічніші у спілкуванні, поступливіші, доброзичливіші та чутливіші. Для жінок – керівників центральними комунікативними якостями, що визначають успішність управлінської діяльності, є порядність, гнучкість у стосунках, повага до людей, колегіальність, надання ініціативи підлеглим, вимогливість до себе, врахування індивідуальних особливостей підлеглих, толерантність. Усі ці якості, утворюючи комплекс, висвітлюють такі особливості управлінської взаємодії, як уміння відмовитися від стереотипів, уміння бути самим собою, здатність до соціальної взаємодії, пошук індивідуальног підходу.