iнтерактивні технології на уроках світової літератури

ЗМІСТ 

ВСТУП…………………………………………………………………………….3 

РОЗДІЛ І. Інтерактивні технології на уроках світової літератури …………..5

      1.1.Суть інтерактивного навчання ………………………………………….5     

     1.2. Застосування інтерактивних методів навчання як один із шляхів підвищення ефективності уроку світової літератури …………………………9 

РОЗДІЛ ІІ. Методика здійснення інтерактивного навчання на уроках світової літератури ……………………………………………………………13

2.1. Структура інтерактивного уроку………………………………………...13

2.2. Методичні рекомендації для впровадження інтерактивних технологій на уроках світової літератури ………………………………………………..16   

ВИСНОВОК……………………………………………………………………..25

СПИСОК   ВИКОРИСТАНИХ   ДЖЕРЕЛ…………………………………....26

ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

    Метою державної Національної програми "Освіта" ("Україна ХХІ ст.") є виведення  освіти в Україні на рівень розвинутих країн світу, що можливо лише за умов відходу від авторитарної педагогіки і впровадження сучасних педагогічних технологій. Саме цим зумовлена зараз  увага педагогів, методистів до інновацій [4,40].

    Термін "інновація" означає оновлення  процесу навчання, який спирається, головним чином, на внутрішні фактори. Запозичення цього терміну пов'язане з бажанням виділити мотиваційний бік навчання, відмежуватися від чергових "переможних методик", які за короткий час повинні дати максимальний ефект незалежно від особливостей класу та окремих учнів, їхніх бажань, здібностей тощо[8,26].

    Поняття "технологія" виникло у світовій педагогіці також як протиставлення існуючому поняттю "метод". Недолік  методу полягає в його негнучкості  та статистичності. Широкого поширення  термін "технологія" ("технологія в освіті") набув у 40-х рр. і  був пов'язаний із застосуванням  нових аудіовізуальних засобів  навчання. У 60-х рр. поняття "технологія освіти" розглядалося під кутом  зору програмного навчання і використання обчислювальної техніки у навчанні [8,27].

    Педагогічні інновації пов'язані сьогодні із застосуванням інтерактивних (від  англ. inter- взаємний, act- діяти) методів  у навчальній та виховній діяльності вчителя, в управлінській діяльності керівника навчального закладу.«Інтерактивний»  означає: здатність взаємодіяти  в процесі бесіди, діалогу з  чимось (комп'ютером), або кимось (людиною). Отже, інтерактивне навчання - це насамперед діалогове навчання, в ході якого  здійснюється взаємодія вчителя  та учня. Які ж основні характеристики інтерактивну ?

    Передусім - це спеціальна форма організації  пізнавальної діяльності. Вона передбачає конкретні завдання. Одне з них - створення комфортних умов навчання, за яких кожен учасник процесу відчуває свою інтелектуальну спроможність. Це робить продуктивним і сам процес навчання. Суть інтерактивного навчання: навчальний процес організований так, що всіх учасників залучено до процесу пізнання, формування висновків, створення певного результату, де кожен робить індивідуальний внесок, обмінюється знаннями, ідеями, способами діяльності.

     Уроки світової літератури – це напружена, науково організована й результативна  праця всіх учнів у співтворчості  з учителем, яка розвиває творчі здібності учнів; сприяє здобуванню знань учнями самостійною роботою  думки; диференціює та індивідуалізує процес навчання; стимулює роботу з  додатковою літературою; розвиває аналітичне мислення, вміння робити узагальнення; формує в учнів навички самооцінки та самоконтролю своєї навчальної діяльності[5].

     Виходячи  з вище сказаного обрана  тема кваліфікаційної роботи: «Інтерактивні технології на уроках світової літератури»

       Мета: розкрити сутність використання інноваційних технологій на уроках світової літератури та розробити методичні рекомендації для їх впровадження.

      Виходячи із мети мною були поставлені слідуючі завдання:

1. З’ясувати загальну суть інтерактивного навчання;
2. Розкрити шляхи вдосконалення сучасного уроку світової літератури;
3. Розглянути структуру і методику інтерактивного навчання;
4. Розробити методичні рекомендації  для впровадження інтерактивних технологій навчання на уроках світової літератури, які є джерелом формування духовно багатої творчої особистості, будівника майбутнього нашої країни.

    РОЗДІЛ  І. Інтерактивні технології на уроках світової літератури

    1.1.Суть  інтерактивного навчання 

    Сьогодні  педагогіка співробітництва найбільш відповідає принципам гуманізації  та демократизації освіти, активізації  пізнавальної діяльності, забезпечує партнерську діяльність вчителя  і учнів, спрямовану на розв’язання  системи суспільно та особистісно  найважливіших навчальних і життєвих проблем. При такому підході учень  є співавтором уроку, основна  ж стратегія вчителя полягає  у виявленні його індивідуальних здібностей і нахилів та створення  сприятливих умов для подальшого їх розвитку.

    У досягненні цієї мети дуже допомагає  впровадження інтерактивних технологій навчання.

    Перш  ніж перейти до ґрунтового розгляду інтерактивних навчальних технологій та інтерактивного уроку спробуємо  з’ясувати загальну суть інтерактивного навчання і порівняємо його із загальновідомими, традиційними підходами до навчання. Виходячи з мети, яку поставили перед собою, скористаємося підходами, запропонованими Я. Голантом ще в 60-х рр. ХХ ст., і охарактеризуємо три основні моделі навчання, що існують у сучасній школі. Я. Голант виділяв активну та пасивну моделі навчання залежно від учнів у навчальній діяльності. Зрозуміло, що термін «пасивна» є умовним, оскільки будь-який спосіб навчання обов’язково передбачає певний рівень пізнавальної активності суб’єкта – учня, інакше досягнення результату, навіть мінімального, неможливе. У такій класифікації Я. Голант скоріше використовував «пасивність» як визначення низького рівня активності учнів, переважно репродуктивної діяльності за майже повної відсутності самостійності і творчості.

    До  цієї класифікації додамо інтерактивне навчання як певний різновид активного, який має свої закономірності і особливості.

    1. Пасивна модель навчання

    Учень виступає в ролі «об’єкта» навчання, повинен засвоїти й відтворити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника тощо – джерелом правильних знань. До відповідних методів навчання належать методи, за яких учні лише слухають і дивляться (лекція-монолог, читання, пояснення, демонстрація й відтворювальне опитування учнів). Учні, як правило, не спілкуються між собою і не виконують якихось творчих завдань.

    2. Активна модель навчання

    Такий тип навчання передбачає застосування методів, які стримують пізнавальну  активність і самостійність учнів. Учень виступає «суб’єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем. Основні методи: самостійна робота, проблемні та творчі завдання (часто домашні), запитання від учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення.

    Термін  «інтерактивна педагогіка» відносно новий, його ввів 1975 року німецький дослідник Ганс Фрінц. Лінгвістичне тлумачення слова, представлене в іншомовних словниках, свідчить, що поняття «інтерактивність» прийшло до нас з англійської мови “inter” – взаємо-, act – діяти, отже можна пояснити як взаємодію учнів, перебування їх у режимі бесіди, діалогу, спільної дії. Інтерактивним є метод, у якому той, хто навчається, є учасником, який щось здійснює, говорить, управляє, моделює, пише, малює тощо, тобто не виступає слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається, власноруч створюючи це[12].

    Суть  інтерактивного навчання полягає в  тому, що навчальний процес відбувається тільки шляхом постійної, активної взаємодії  всіх учнів. Учитель і учень є  рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Учитель виступає як організатор  процесу навчання, консультант. Результатів  навчання можна досягти взаємними  зусиллями учасників процесу  навчання. Учні беруть на себе взаємну  відповідальність за результати навчання.

    У навчанні старших учнів вчителі  віддають перевагу лекційним заняттям, що лише інколи перериваються спонтанними  обговореннями певної проблеми грою, розігруванням рольової ситуації.

    Сучасний  учень – це продукт інформаційного суспільства. Воно відрізняється різноманітністю, рухливістю й мінливістю. Кожен із школярів -  яскрава особистість, яка характеризує особа індивідуальним рівнем інтелектуального розвитку і  стилем уміння (сприймання, запам’ятовування, дослідження...). Інтенсивне навчання необхідне  для забезпечення індивідуальних потреб дитини у навчанні[11].

    Дещо  змінивши слова великого китайського  педагога Конфуція , можна сформулювати кредо (великого) інтерактивного навчання: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я бачу і чую, я трохи пам’ятую. Те, що я бачу, обговорюю, я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром».

    Мозок не тільки отримує інформацію, а  й обробляє її. Щоб ефективно обробити інформацію, необхідно заподіяти  як зовнішні, так і внутрішні чинники. Коли ми обговорюємо проблеми з іншими, ставимо запитання, що їх стосуються, наш мозок працює набагато краще. В літературі описані результати дослідження, коли викладач, пояснюючи  матеріал невеликими частинами, блоками, пропонував учням обговорити між  собою кожну таку частину, а потім  продовжував пояснення. В результаті такого пояснення засвоєння матеріалу  було вдвічі більшим, ніж під час  засвоєння пояснення.

    Сьогодні  вже доведено, що учні мають різні  стилі навчання. Вони сприймають інформацію за допомогою органів слуху, органів  зору й органів чуття. Досить часто  один із цих способів отримання інформації домінує, й людина використовує його постійно.

    Наприклад, в учнів у яких є слух основним способом сприйняття інформації, можна  назвати аудіалами. Досить часто  такі учні не ведуть конспектів. Вони бажають  навчатися, прослуховуючи лекції, брати  участь у дискусіях.

    Візуали сприймають інформацію за допомогою  зору. Вони люблять вести конспекти; люблять коли використовуються наочні посібники. Під час занять вони зазвичай мовчазні.

    Кінестетики навчаються завдяки особистій участі у процесі. Під час занять вони можуть бути неспокійними і метушливими  доти, доки не зможуть порухатись або  самостійно щось зробити.

    Звичайно, не багато учнів є чистими візуалами  чи аудіалами. І для того, щоб задовольнити потреби різних учнів, навчання може бути надзвичайно різноманітним.

    Зміна позиції вчителя у навчанні, якої потребує інтеракція, викликає сумніви, відображені в запитаннях.

     Чи  можливо учням зосередитись на змісті матеріалу, адже інтеракція потребує від  них постійного виконання дій  та операцій.

     Така  небезпека реальна. Результатів  інтерактивного навчання можна досягти  тільки за умови проведення рефлексій  як завершення будь-якої інтерактивної  технології.

    Інтерактивне  навчання завжди ставить на багато конкретніші й вужчі завдання, оскільки свідомі вчителі розуміють: учні здатні запам’ятати набагато менше інформації, ніж забути. Засвоєння  учнями змісту освіти відбувається за принципом: краще менше, але реально, на доступному рівні компетентності.

    Якщо  ми застосовуємо навчання в малих  групах, як можна уникнути створення  груп, які будуть неефективно використовувати  навчальний час і не досягнути  необхідних результатів.

    Особливу  увагу вчитель повинен надавати процесу формування груп, провести чіткий інструктаж відносно процедури  і завдань групової діяльності, розподіл ролей, вдало підібрати завдання.

    Не  потрібно зловживати груповою діяльністю, щоб не знизити інтерес учнів  працювати індивідуально.

    Оскільки  в інтерактивних вправах ми часто  спираємось на досвід (пізнавальний і  життєвий) учнів, залучати його в процесі  обговорень і дискусій, чи не може статися  так, що інформація, яку треба засвоїти, буде спотвореною?

    Така  небезпека справді є, проте переваги інтерактивного навчання будуть набагато більшими. Учитель завжди може за допомогою  традиційних методів ще раз повернутися  до основних теоретичних положень навчального  матеріалу.

    Чи  завжди учні задоволені інтерактивним  навчанням?

    Звичайно, ні. Чим менш активним було їхнє попереднє  навчання, тим складніше вони переходи муть до інтеракції. Вони можуть стати  в позицію спостерігача або навпаки, працюючи у групі, намагатися всю  роботу зробити індивідуально. Деякі  скаржитимуться – це зайва витрата  часу, що не можливо індивідуально  працювати плідно і творчою. Проте  інтеракцію потрібно вводити поступово, учні звикатимуть і зможуть оцінити  переваги такого навчання.

    Чи  не потребує інтерактивне навчання значно більшої підготовки і розвинутого  творчого потенціалу вчителя, ніж традиційний  урок?

    Спочатку  «так». Але коли набудуться навички до підготовки інтерактивних уроків, то вчитель уже бачитиме, повертаючись до викладання теми, як можна зробити це навчання інтерактивним.

    Інтеракція  підходить для будь-якого змісту, оскільки жоден предмет не можна  викладати, залишаючи дитину в пасивній позиції у процесі навчання.

    1.2. Застосування інтерактивних методів навчання як один із шляхів підвищення ефективності уроку світової літератури

       Одним із кроків підвищення ефективності уроку є впровадження  інтерактивних технологій навчання. О.І. Помешун та Л.В. Пироженко визначили умовну робочу класифікацію цих технологій за формами навчання (моделями), у яких реалізуються інтерактивні технології [12]. Вони розподіляють їх на чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

• інтерактивні технології кооперативного навчання;
• інтерактивні технології колективно-групового навчання;
• технології ситуативного моделювання;
• технології опрацювання дискусійних питань.

    Інтерактивні  технології кооперативного навчання.

    Парна і групова робота організовується  як на уроках засвоєння, так і на уроках застосування знань, умінь та навичок. Це може відбуватися одразу ж  після  викладу вчителем нового навчального матеріалу, на початку  нового уроку замість опитування, на спеціальному уроці, присвяченому застосуванню знань, умінь та навичок, або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку.

    Технології  колективно-групового  навчання

    До  цієї групи належать інтерактивні технології, що передбачають одночасну спільну (фронтальну) роботу всього класу.

    Обговорення проблеми в загальному колі. Це загальновідома технологія, яка застосовується, як правило, в комбінації з іншими. Її метою є прояснення певних положень, привертання уваги учнів до складних або проблемних питань учнів до складних або проблемних питань у навчальному  матеріалі, мотивація пізнавальної діяльності, актуалізація опорних знань  тощо.

    Технології  ситуативного моделювання.

    Модель  навчання у грі – це побудова навчального процесу за допомогою  включення учня в гру.

    Використання  гри в навчальному процесі  завжди стикається з протиріччям: навчання є завжди процесом цілеспрямованим, а гра за своєю природою має  невизначений результат (інтригу). Тому наше (педагогів) завдання при застосуванні гри у навчанні полягає у підпорядкуванні  гри, визначеній дидактичній меті.

    Ігрова  модель навчання покликана реалізувати  ще й комплекс цілей: забезпечення контролю виведення емоцій; надання дитині можливості самовизначення; надихання  і допомога розвитку творчої уяви; надання можливості зростання навичок  співробітництва в соціальному  аспекті; надання можливості висловлювати свої думки.

    Учасники  навчального процесу, за ігровою  моделлю, перебувають в інших  умовах, ніж у традиційному навчанні. Учням надається максимальна  свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише означуваними правилами гри. Учні самі обирають власну роль у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють  проблемну ситуацію, шукають шляхи  її розв’язання, беручи на себе відповідальність на обране рішення. Вчитель в ігровій  моделі виступає як: інструктор, суддя, тренер, головуючий, ведучий.

    Технології  опрацювання дискусійних  питань

    Дискусії  є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. Вони значною мірою сприяють розвитку практичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички  відстоювати свою думку, поглиблює  знання з обговорю вальної проблеми. Сучасна дидактика визнає велику освітню і виховну цінність дискусій.

    Комп’ютерні технології навчання

    Останні технічні досягнення часто знаходили  застосування в учбовому процесі, і  персональний комп’ютер у цьому  сенсі не є виключенням. Вже перші  досліди його застосування у навчально-виховному  процесі показали, що використання обчислювальної техніки дозволяє істотно  підвищити ефективність процесу  навчання, поліпшити облік і оцінку знань, забезпечити можливість індивідуальної допомоги викладача кожному учневі у вирішенні окремих задач.

    Комп’ютер є могутнім засобом для обробки  інформації, представленої у вигляді  слів, чисел, зображень, звуків і т.п. Головною його особливістю є можливість настроювання (програмування) на виконання різного роду робіт, пов'язаних з отриманням і переробкою інформації.

    Застосування  обчислювальної техніки у навчально-виховному  процесі відкриває нові шляхи  в розвитку навиків мислення і  уміння вирішувати складні проблеми, надає принципово нові можливості для  активізації навчання. ПК дозволяє зробити аудиторні і самостійні заняття більш цікавими, динамічні  і переконливими, а величезний потік  інформації, що вивчається, легко доступним[3].

    Особливістю інтерактивного навчання є підготовка молодої людини до життя і громадянської  активності в громадянському суспільстві  і демократичній правовій державі  на заняттях з будь-якого предмета шкільної програми. Це вимагає активізації  навчальних можливостей учня замість переказування абстрактної «готової» інформації, відірваної від їхнього життя і суспільного досвіду. Уроки також повинні надати учням основні пізнавальні та громадянські вміння, а також навики і зразки поведінки.

    Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес та мотивацію, навчати  самостійному мислення та діям. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів у великій мірі залежить від умінь і стилю роботи конкретного  вчителя. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    РОЗДІЛ  ІІ. Методика здійснення інтерактивного навчання на уроках світової літератури

    2.1. Структура інтерактивного  уроку 

    Застосування  інтерактивних технологій висуває  певні вимоги до структури уроків. Як правило, структура таких занять складається з п’яти елементів:

    а) мотивація;

    б) оголошення представлення теми та очікування навчальних результатів;

    в) надання необхідної інформації;

    г) інтерактивна вправа – центральна частина заняття;

    д) підбиття підсумків, оцінювання результатів  уроку.

    Розглянемо  кожен з цих елементів ґрунтовніше, аналізуючи його методику відтворення  в рамках уроків світової літератури.

    Мотивація.

    Мета  цього стану – сфокусувати  увагу учнів на проблемі й викликати  інтерес до обговорюваної теми. Мотивація  є своєрідною психологічною паузою, яка дає можливість учням насамперед усвідомити, що вони зараз почнуть  вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший  вчитель і зовсім інші завдання. Крім того, кожну тему можна реально  вважати засвоєною, якщо вона (тема) стала основою для розвитку в  особистості суб’єкта пізнання власних  новоутворень. Отже, суб’єкт навчання може бути максимально налаштований на ефективний процес пізнання, мати в  ньому особистісну, власну зацікавленість. Усвідомлювати, що і навіщо він зараз  робитиме.

    Мотивація чітко пов’язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприймання, налаштовує їх на розв’язання  певних проблем.

    Цей елемент уроку має займати  не більше 2 хвилин часу.

    Оголошення, представлення теми та очікування навчальних результатів.

    Мета  цього етапу полягає в тому, щоб забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці  і чого від них чекає вчитель. Напередодні уроку пишу на дошці  те, чого я очікую від них на уроці. Але на окремих уроках до визначення очікуваних результатів залучаю  і учнів. Це також дуже важливий етап уроку, тому що учні (не усвідомивши чого від них очікують) можуть сприйняти навчальний процес як ігрову форму, не пов'язану з навчальною діяльністю. Формулювання очікуваних результатів інтерактивного уроку має відповідати таким вимогам:

  •    це мають бути очікувані результати діяльності учнів, а не вчителя;

  •   формулювати треба таким чином: «Після цього уроку учні зможуть …»

    Таким чином, формулювання результатів під  час проектування уроку є обов'язковою  і важливою процедурою. Тому що правильно  сформульовані, а потім досягненні результати - це 90% успіху. Однак, досягти  результатів у інтерактивній  моделі ми зможемо, тільки залучивши  до діяльності учнів. На такому уроці  дуже важливо нагадати учням, що наприкінці уроку ми будете перевіряти наскільки вони досягли таких результатів. Зразковою є та ситуація, коли після уроку учень не тільки знає, розуміє, чого він досяг, а й чого він хотів би досягнути на наступному уроці. Цей елемент уроку має займати теж 2 хв.

    Надання необхідної інформації

    Мета  цього елементу, етапу уроку –  дати учням достатньо інформації, для того щоб на її основі виконувати практичні завдання, але за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, виконання  домашнього завдання, опанування інформації за допомогою технічних засобів  навчання або наочності. Для економії часу на уроці і для досягнення максимального ефекту уроку можна  подавати інформацію для попереднього домашнього вивчення. Ця частина уроку  займає близько 10-15% часу.

    Інтерактивна  вправа – центральна частина заняття.

    Їх  метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Інтерактивна частина займає приблизно 25 хв. На цьому етапі уроку вчителю бажано дотриматись такої послідовності:

    • інструктування (де вчитель розповідає про мету вправи, правила, послідовність  дій і кількість часу на виконання  завдань; запитання чи все учням  зрозуміло;

    • залежно від того, яку тут застосовуємо технологію, об'єднуємо учнів або  розподіляємо ролі;

    • далі йде виконання вправи, де вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії;

    • презентація результатів.

    Підбиття  підсумків уроку

    Вчителю варто задуматись над тим, що підбиття підсумків уроку – це дуже важливий етап інтерактивного заняття. Саме тоді пояснюється зміст проробленого; підводиться риска під знаннями, що повинні бути засвоєні, і встановлюють зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, знадобиться їм у майбутньому.

    Функції підсумкового етапу уроку:

    - прояснити  зміст опрацьованого;

    - порівняти  реальні результати з очікуваними;

    - проаналізувати, чому відбулося так чи інакше;

    - зробити  висновки;

    - закріпити  чи відкорегувати засвоєння;

    - намітити  нові теми для обміркування;

    - установити  зв’язок між тим, що вже  відомо, і тим, що потрібно засвоїти, навчитись у майбутньому;

    - скласти  план подальших днів.

    Під підсумками уроку мається на увазі  процес, зворотний інструктажу. Іншим терміном для цього стану є «рефлексія» – здатність людини до самопізнання, вміння аналізувати свої власні дії, вчинки, мотиви й зіставляти їх із діями та вчинками  інших людей. Мета рефлексії: згадати, виявити й усвідомити основні компоненти діяльності – її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх вирішення, отримати результати.