Коммерческая деятельность. 7

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                           3

Розділ 1. ПІДПРИЄМСТВО ТА КОМЕРЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ                      6     

1. Поняття, цілі, функції підприємництва та комерційної діяльності.     6
2. Законодавча база підприємницької комерційної діяльності.              11

Розділ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА КОМЕРЦІЙНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ.                                                                                                 17

2.1 Характеристика підприємства.                                                               17

2.2 Комерційна діяльність  на підприємстві, аналіз конкурентів,  проблеми та шляхи їх вирішення.                                                                                             22

ВИСНОВКИ                                                                                                27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                                      29

ВСТУП

Ринкові умови господарювання сприяли виявленню нового типу комерційних  відносин між постачальниками та покупцями товарів, відкрили широкий  простір ініціативі та самостійності  торгових робітників. Без цих якостей в сучасних умовах не можна успішно здійснювати комерційну роботу.

В країнах з розвиненою економікою в комерційній діяльності дуже високо ціниться комерційна ініціатива, практичність, умілість продати товар.

Успішно здійснювати комерційну діяльність в складних та різноманітних  умовах ринкових відносин зможуть лише добре підготовлені висококваліфіковані  кадри комерційних робітників торгівлі, які пройшли глибоку підготовку або підвищення кваліфікації в області  сучасної організації та технології комерційної роботи, маркетингу, менеджменту.

Актуальною задачею комерційних  робітників торгових організацій та підприємств являється залучення  в товарообіг продукції вітчизняних  виробників.

В зв’язку з цим необхідно  розширити сферу договірних відносин з постачальниками та виробниками  товарів, підвищувати ефективність та активність договорів поставки. Договора поставок повинні активно  впливати на вітчизняне виробництво  для всесвітнього збільшення випуску  товарів народного споживання, виготовлення їх із дешевої альтернативної сировини, формування оптимального асортименту  для населення.

При ринковій економіці якість комерційної роботи залежить перш за все від вміння активно знаходити  товари, які реалізуються в порядку  вільного продажу, зацікавити промислові та сільськогосподарські підприємства, осіб, які займаються індивідуальною трудовою діяльністю, в виготовленні потрібних населенню товарів.

Для виповнення цих задач  комерційним робітникам необхідно  добре знати свій економічний  район та його природні багатства, реально  оцінювати стан промисловості, сільського господарства, виробничі можливості та асортимент виробів, виробляємих  підприємствами регіону.

Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням його коштів та джерел їх утворення. Фінансовий стан підприємства – це забезпеченість власними обіговими коштами, стан нормованих запасів товарно-матеріальних цінностей, стан та динаміка дебіторської та кредиторської  заборгованості, оборотність коштів, платоспроможність та інші підсумки фінансово-господарської діяльності підприємства, що дозволяють дати оцінку досягнутим результатам, зробити висновки про рівень фінансово-економічного стану та про наявність нереалізованих внутрішньогосподарських резервів.

Важливе значення в зміцненні  фінансового стану підприємства є організація роботи магазину та формування його асортименту.

Метою даної курсової роботи є оцінка проведення комерційних  процесів в магазині з метою їх найбільш ефективного виповнення, найшвидшого  доведення товарів до кінцевих споживачів шляхом здійснення актів купівлі-продажу.

Кінцевою метою будь-якої комерційної діяльності є максимальне  задоволення життєвих потреб людини.  
Мета даної роботи - вивчити особливості організації комерційної діяльності підприємства обраного в якості суб'єкта практичного дослідження та намітити шляхи її вдосконалення.

Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:

1. Розглянути сутність  комерційної діяльності;

2. Дати поняття і вивчити  зміст комерційної діяльності;

3. Охарактеризувати правовий  статус і організаційну структуру  підприємства, вибраного в якості  об'єкта практичного дослідження;

4. Проаналізувати стан  матеріально-технічної бази підприємства  та його фінансового становища;

5. Розглянути організацію  торгово-технологічного процесу  на підприємстві;

Об'єктом практичного  дослідження є Товариство з обмеженою  відповідальністю «МДМ КОД», основна  діяльність якого полягає в наданні  послуг з вантажоперевезень, виробництва  запасних частин для автотранспортних засобів, та придбання, виробництво  й продаж автомобільного рухомого складу, його речей, запчастин і відповідних  матеріалів.  

Розділ 1. ПІДПРИЄМСТВО ТА КОМЕРЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

1.1  Поняття, цілі, функції підприємництва та комерційної діяльності

Підприємництво — це особливий  вид економічної активності (під  який ми розуміємо доцільну діяльність, спрямовану на витяг прибутку), що заснована  на самостійній ініціативі, відповідальності й інноваційній підприємницькій  ідеї.

Економічна активність являє  собою форму участі індивіда в  суспільному виробництві і спосіб одержання фінансових засобів для  забезпечення життєдіяльності його самого і членів його родини. Такою  формою участі індивіда в суспільному  виробництві є один суспільний функціональний обов'язок чи їхня комбінація, коли він  виступає в якості:

• власника яких-небудь об'єктів, нерухомості і т.д., що приносять  йому постійний і гарантований доход (власник підприємства чи будинку, що здається в оренду, і т.д.);

• найманого робітника, що продає свою робочу силу (токар на заводі, вчитель у школі і т.д.);

• індивідуального виробника ("вільний" художник, що живе на доходи від реалізації своїх добутків, або  водій, що використовує автомобіль у  якості таксі і живучий на доходи від такої діяльності, і т.д.);

• державного чи муніципального службовця;

• менеджера (керуючий чужим  підприємством);

• пенсіонера (пасивна форма  участі в суспільному виробництві  як наслідок минулої активності);

•  чи учня студента (як підготовчий  етап до участі в майбутнім суспільному  виробництві в якій-небудь конкретній формі);

• безробітного (як вимушена форма неучасті чи припинення участі в суспільному виробництві);

Підприємництво характеризується обов'язковою наявністю інноваційного  моменту, — будь те виробництво нового товару, зміна профілю чи діяльності підстава нового підприємства. Нова система керування виробництвом, якістю, упровадження нових методів організації або виробництва нових технологій — це теж інноваційні моменти.

Комерційна діяльність являє  собою частину підприємницької  діяльності на товарному ринку і  відрізняється від її по великому рахунку лише тим, що не охоплює сам  процес виготовлення  товару чи надання  послуги. У широкому змісті будь-яка організація, що пропонує на ринку продукти праці своїх працівників, а, виходить, що бере участь у процесі обміну, може бути віднесена до категорії суб'єктів продажу. Важливо враховувати, що, якщо даний суб'єкт припускає одержання доходів від продажу (збуту)  товарів чи надання послуг, що перевищують по розмірі витрати на їхнє створення, то його діяльність прийнято кваліфікувати як комерційну. Аналогічним образом формується і представлення про діяльність по придбанню сировини, матеріалів і виробів для виробництва товарів і надання послуг.

Підприємець завжди прагне здобувати ресурси і користатися  послугами у відповідності зі своїми власними комерційними інтересами. Задача, що ставить перед ним ринок, зводиться до необхідності створити якісний товар і вигідно його реалізувати. Тому матеріально-технічне постачання (закупівлі і т.п.), як одне з основних умов створення товару, варто цілком віднести до комерційної  діяльності і розглядати в якості її найважливішого елемента.

Професійна діяльність комерсанта здійснюється в сфері виробництва  і товарного обертання і спрямована на забезпечення функціонування підприємств  всіх організаційно-правових форм із метою  раціональної організації комерційної  діяльності з обліком галузевої, регіональної і номенклатурної специфіки  підприємства. Комерсант повинний на основі професійних знань забезпечити  ефективну комерційну діяльність і  тим самим сприяти рішенню  важливої соціально-економічної задачі - задоволенню потреб покупців.

  Об'єктами професійної діяльності комерсанта є матеріальні товари і нематеріальні блага і послуги, що підлягають купівлі-продажу чи обміну в сфері обертання.

Основні види професійної  діяльності комерсанта:

§ організаційно-комерційна;

§ товарознавчо-експертна;

§ маркетингова;

§ торгово-економічна;

§ аналітична;

§ торгово-закупівельна; Для науки є дуже важливим правильне визначення сутності комерційної діяльності. Безліч проблем, зв'язаних з вивченням економічних закономірностей у сфері виробництва і товарного обертання, ще тільки очікують свого рішення. Серед них найбільш актуальними є:

§ система критеріїв і методи оцінки результатів роботи комерційної служби підприємства;

§ система оплати й економічного стимулювання праці працівників комерційних служб. 

Істотною проблемою є  чітке визначення границь комерційної  діяльності для цілей оподатковування. Так, відповідно до  законодавства  України основним критерієм віднесення того чи іншого виду діяльності до визначеної категорії податкообкладання є  наявність у відповідного  підприємства чи організації статутної мети на одержання прибутку. При цьому  форма власності й організаційно-правова  форма суб'єкта господарювання ролі не грає. З позицій оподатковування  важливо лише чітко установити приналежність  комерційного підприємства до конкретного  виду і сфери діяльності: виробництво  і продаж яких-небудь виробів (матеріалів чи сировини), надання виробничих чи невиробничих послуг, торгово-посередницькі  операції і т.п. Ставки податків на прибуток у різних випадках відрізняються  друг від друга по величині. 

Усі підприємства, організації  й установи, що діють на товарному  ринку, можна умовно підрозділити на дві основні групи: комерційні і  некомерційні. До числа комерційних  відносяться практично всі підприємства сфери матеріального виробництва (заводи, фабрики), значна частина підприємств  виробничої інфраструктури (транспортні  і торгово-посередницькі підприємства, підприємства зв'язку й ін.) і невиробничої сфери (побутові послуги, індустрія розваг і т.п.), майже всі суб'єкти ринку цінних паперів.

Некомерційна діяльність традиційно концентрується в сфері  охорони здоров'я й освіти, хоча останнім часом і тут з'явилися  паростки підприємництва. Діяльність будь-якого некомерційного ("non-profіtable" - у західній економічній літературі) суб'єкта будується на принципі підтримці  балансу рівності доходів і витрат. Податкове законодавство України  чітко визначає напрямку, по яких можуть здійснюватися витрати, що включаються  в собівартість. Крім того, строго визначаються і джерела формування доходів  некомерційної організації. У випадку  утворення прибутку, дана організація  повинна його використовувати в  строгій відповідності з вимогами  законодавства чи виконати спеціальну процедуру розрахунків з державним  бюджетом шляхом перегляду розмірів чи фінансування сплати відповідних  податків. До числа некомерційних  організацій відносяться й урядові  заклади.

Предметом комерційної діяльності є купівля-продаж товарів. Однак  у самому широкому змісті слова випливає як  товар розглядати не тільки зроблені матеріально-речовинні об'єкти, але  і послуги, і навіть об'єкти інтелектуальної  власності. Товар як об'єкт комерційних  операцій (угод купівлі-продажу) має  потенційну і реальну корисність.

Потенційна корисність товару (послуги і т.п.) це здатність якого-небудь продукту праці задовольняти індивідуальні  конкретні потреби з урахуванням  приступності за ціною і визначається двома його невід'ємними характеристиками: якістю і ціною. Співвідношення між  ними, що склалося в тій чи іншій  ринковій ситуації, дає можливість потенційному споживачу вирішувати принципове питання -  чи потрібне і  чи доступний йому даний пропонований товар?

Реальна корисність товару з'являється в момент його придбання  споживачем (реалізації продавцем), тобто  в результаті обміну.

Передумовами того, щоб  потенційно корисний товар став реально  корисним для покупця служать:

§ наявність у даного товару потенційної корисності, відповідність його споживчих властивостей існуючим запитам, тобто наявність внутрішнього фактора, що робить вплив на попередній вибір покупця;

§ наявність у продавця достатньої кількості потенційно корисного товару в потрібному місці й у потрібний  час чи зовнішні умови для реалізації вибору.

Створення умов для реалізації потенційної корисності товару є  найважливішою задачею комерційної  діяльності. Саме для цих цілей  і формуються відповідні служби збуту, накопичуються матеріальні запаси, створюються торгово-посередницькі  фірми.

Основні різновиди комерційної  діяльності цілком відбивають її сутність. По-перше, мова йде про постачання підприємства необхідними для нього  сировиною, матеріалами і виробами. Робота, зв'язана з їхніми закупівлями, включає наступні основні операції:

§ планування матеріальної потреби;

§ організація придбання ресурсів і доставка їх на підприємство;

§ регулювання розмірів матеріальних запасів;

§ організація і контроль споживання ресурсів на підприємстві необхідно виконувати спеціальним підрозділам.

У типових ситуаціях їм (підрозділам) привласнюються такі назви:

§ відділ матеріально-технічного постачання (забезпечення); відділ виробничої (виробничо-технічної і виробничо-технологічної комплектації);

§ служба комплектування устаткуванням споруджуваних об'єктів.

У сучасних умовах, коли в  професійний лексикон комерсанта входять  усе нові терміни і поняття, у  даній ролі можуть виступати підрозділу по керуванню матеріальними ресурсами  і логістиці. Служба закупівель підприємства звичайно займається і питаннями  одержання необхідної комерційної  інформації.

Необхідно виділити збут готової  продукції (послуг). Функцію збуту  виконує спеціальна служба підприємства, що організує формування партій відвантаження, займається просуванням товару на ринок, здійснює пошук і оформлення відносин з покупцями (клієнтами). У сучасних умовах успіх цієї діяльності у великому ступені залежить від професіоналізму збутового персоналу і тому основною технологією роботи служби збуту стає маркетинг.

Комерційна діяльність завжди зв'язана з виконанням операцій по доведенню матеріальних ресурсів від  постачальників до споживачів. До таких  операцій відносяться:

§ у виготовлювачів - підготовка продукції до відправлення, відвантаження, відпуска і її документальне оформлення;

§ на складах посередницьких і транспортних підприємств у процесі руху продукції - її приймання, збереження, формування комплектних партій, відвантаження;

§ на складах підприємств-споживачів - приймання продукції по кількості і якості, збереження, доведення придбаних матеріалів до високого ступеня технологічної готовності до виробничого споживання, відпустка і доставка матеріалів до робочих місць.

У цілому всі ці операції в залежності від конкретної ситуації можна умовно розподілити на дві  категорії - збутові і постачальницькі. Збутові операції і процеси зв'язані  з виробництвом і постачанням  продукції. Процес виробництва продукції  закінчується збутом продукції. Постачальницькі  операції зв'язані з виробничим споживанням  матеріальних ресурсів, держанням матеріальних ресурсів і забезпеченням ними підприємств  виробничої і невиробничої сфери.

1.2 Законодавча база підприємницької комерційної діяльності

Основою законодавчої бази діяльності підприємств є система  статусних або компетенційних законів, які визначають правове становище  господарюючих суб'єктів. Дані закони класифікуються залежно від кола осіб, на які вони поширюються. Так, загальні закони "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні" поширюються на всі підприємства і на всіх підприємців. Крім загальних  законів до статусних відносяться  закони, які визначають правове становище  окремих видів підприємств усіх галузей економіки. До них відносяться закони: "Про господарські товариства", "Про режим іноземного інвестування" та ін.

Фундаментальним інститутом господарського законодавства є  система нормативних актів, які  на основі закону України "Про власність" регулюють відносини щодо управління (володіння, користування) нерухомим  майном у народному господарстві. До даного інституту входять нормативні акти:

o про управління державною  власністю;

o про оренду державного  та комунального майна;

o про приватизацію державного  майна.

Окремим інститутом господарського законодавства є інститут господарського договірного права. Система законодавства  про договірне право грунтується  на кодифікованих законах і нормативних  актах про окремі види договорів. До них слід віднести Цивільний кодекс України, Закон "Про підприємства в Україні", Господарський процесуальний  кодекс тощо.

До наступних інститутів можна віднести законодавство про  регулювання ринків капіталу, законодавство  про зовнішньоекономічну діяльність, законодавство про господарські суди та господарський процес, законодавство  про страхування та ін. .

Першою ознакою господарського законодавства є комплексний  зміст основних нормативних актів. Переважна більшість нормативних  актів господарського законодавства  включає норми двох і більше галузей  права. Прикладом цьому є Закон  України "Про підприємства в Україні", який містить норми господарського або цивільного (ст. ст. 10, 20, 21), адміністративного (ст. 16), фінансового (ст. 18, 23, 24), трудового (ст. 19) та інших галузей права.

Другою ознакою господарського законодавства є те, що воно включає  в себе одногалузеві акти господарського(цивільного) законодавства. Такими можна вважати  Положення про поставки продукції  виробничо-технічного призначення  та Положення про поставки товарів  народного споживання.

Третьою ознакою є множинність  актів, яка зумовлена тим, що:

o дане законодавство регулює  різні види господарської діяльності(промислову, будівельну, комерційну тощо);

o в економіці наявні  різні форми власності (приватна, колективна, державна);

o відсутній кодифікований  акт господарського законодавства;

o в Україні застосовуються  акти законодавства СРСР з  питань, які не врегульовані законодавством  України за умови, що вони  не суперечать Конституції і  законам України.

Наступною ознакою господарського законодавства є його поєднання  з комерційним правом інших країн  та міжнародними договорами з господарських  питань, яке здійснюється за принципами:

o пріоритету спеціальних  норм міжнародного договірного  права над загальними нормами  господарського права України;

o надання нормам міжнародних  економічних договорів статусу  національного законодавства;

o поєднання господарського  законодавства України з комерційним  правом інших країн, а саме  право сторін зовнішньоекономічних  договорів обирати право країни, яким визначаються права та  обов'язки сторін договорів.

Господарське законодавство  охоплює як господарські закони у  власному значенні так і інші нормативні акти з питань господарської життєдіяльності.

Господарське законодавство  включає в себе і відомчі нормативні акти, до яких належать нормативні акти міністерств, держаних комітетів та інших органів виконавчої влади, які здійснюють державне управління економікою.

До господарського законодавства  належать також локальні або статутні нормативні акти: це статути і установчі  договори підприємств, об'єднань, положення  про структурні підрозділи підприємств.

Господарська діяльність включає в себе виробничу і  комерційну діяльність. За ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну  діяльність" господарська діяльність - це будь-яка діяльність, в тому числі  підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

В навчальній літературі поняття  господарська діяльність - це діяльність, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт, надання  послуг з метою одержання прибутку.

Відносини між суб'єктами господарювання і органами управління, між тими, хто господарює (підприємствами і підприємцями) і споживачами  продукції, робіт, послуг (державними і  громадськими організаціями), що складаються  в процесі організації і здійснення господарської діяльності слід назвати  господарськими відносинами.

Господарське законодавство  регулює умови створення і  діяльності різних видів суб'єктів. Кожен вид має законодавче  визначені назву і правове  становище.

Кожен з видів суб'єктів  господарської діяльності має свої левні завдання. Підприємство здійснює виробничо-господарську діяльність, банк - кредитну, розрахункову та іншу діяльність, орган державної виконавчої влади - управлінську діяльність в економіці.

Завдання суб'єктів господарського права врегульовані в їхніх установчих документах.

Юридичним засобом досягнення завдань і цілей суб'єкта господарського права, визначених в статуті або  в установчому договорі, виступають його права, захист яких гарантує держава. Права суб'єктів визначаються господарським  законодавством.

Права суб'єктів можна  класифікувати відповідно до їхнього  змісту:

o засновницькі права - включають право на вільний  вибір засновниками видів діяльності, право на вибір організаційно-правової  форми, право на прийняття рішення  про створення та припинення  діяльності підприємства;

o права в галузі управління - самостійно визначати структуру  підприємства, приймати і змінювати  установчі документи, затверджувати  положення про структурні підрозділи, формувати органи управління  і контролювати їхню діяльність, призначати посадових осіб тощо;

o майнові права - мати  на підставі певного речового  права основні фонди, обігові  кошти, інші цінності, вартість  яких відображається на самостійному  балансі підприємства, вести господарську  та комерційну діяльність, бути  позивачем і відповідачем у  судових органах, розпоряджатися  майном, набувати на законних  підставах майно.

Поняття підприємницької  діяльності розкриває ст. 1 Закону України "Про підприємництво", за якою підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню  робіт, наданню послуг з метою  отриманняприбутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими  як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

З даного визначення випливають певні необхідні правові вимоги до підприємницької діяльності. В  першу чергу це безпосередня самостійна і систематична діяльність Це означає, що підприємець починає і проводить  свою діяльність на свій розсуд, без  будь-яких застережень. Підприємницька діяльність повинна носити постійний  характер.. По-друге - підприємницька діяльність здійснюється на власний ризик підприємця. Це означає, що підприємець приймає  на себе будь-які наслідки підприємницької  діяльності як позитивні так і  негативні. По-третє - метою підприємницької  діяльності є одержання прибутку. Для цього і починає підприємницьку діяльність підприємець. Тобто, характерною  ознакою підприємницької діяльності є її комерційний характер.

Держава забезпечує будь-якому  підприємству рівні економічні і  правові умови господарювання. З  цією метою вона: сприяє розвитку ринку, здійснюючи його регулювання за допомогою  економічних методів та антимонопольні заходи; забезпечує пільгові умови  тим підприємствам, які впроваджують прогресивні технології і створюють  нові робочі місця; стимулює розвиток малих підприємств шляхом надання  пільг при оподаткуванні та одержанні  державного кредиту, створення фондів сприяння розвитку малих підприємств  тощо.

Контроль за окремими видами діяльності підприємства здійснюють державна податкова інспекція та державні органи, що виконують нагляд за безпекою виробництва і праці (включаючи екологічну безпеку) в межах своєї компетенції, встановлюваної відповідними законодавчими актами України. Якщо вимоги цих органів виходять за межі їх повноважень, підприємство має право не виконувати такі вимоги.

За порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахункової  та податкової дисципліни, вимог щодо якості продукції і інших правил здійснення господарської діяльності підприємство несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України (сплачує штрафи, відшкодовує  заподіяні збитки). Проте це без  згоди споживача не звільняє підприємство від виконання зобов'язань щодо поставок продукції, здійснення робіт  або надання послуг у повному  обсязі та відповідні строки.

Розділ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Характеристика підприємства

Товариство з обмеженою  відповідальністю «МДМ КОД» засновано  в 2010 році. Юридична адреса - м. Луганськ вул. Газопровідна,7. ТОВ «МДМ КОД» є  юридичною особою, має самостійний  баланс, розрахунковий і інший  рахунки в банках, круглу печатку  зі своїм найменуванням, штамп, бланки, фірмове найменування.