Конкурентоспроможність продукції на зовнішньому ринку та шляхи її підвищення

Міністерство освіти і науки України
Національний університет харчових технологій
Кафедра менеджменту
зовнішньоекономічної діяльності
Курсова робота
з дисципліни: “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності”
на тему: «Конкурентоспроможність продукції на зовнішньому ринку та шляхи її підвищення»
Виконав:
студент 6 курсу
(з.ф.н.) спеціальність МЗЕД
Науковий керівник:
Викладач
Баталова Олена Анатоліївна
Київ – 2009

ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Теоретико – методичні основи підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства
1.1 Поняття та оцінка конкурентоспроможності продукції підприємства
1.2 Поняття та оцінка конкурентоспроможності підприємства
1.3 Основні напрями підвищення міжнародної конкурентоспроможності
продукції підприємства
Розділ 2. Загальна характеристика виробничо – господарської діяльності підприємства
2.1 Господарсько-правові засади функціонування підприємства та його загальна характеристика
2.2 Аналіз виробничо-господарської діяльності ЗАТ КЗШВ «Столичний»
2.3 Аналіз фінансово-економічного стану підприємства
2.4 Аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Розділ 3. Розробка заходів щодо підвищення рівня конкурентоспроможності
продукції ЗАТ КЗШВ «Столичний» на зовнішньому ринку
3.1 Загальні проблеми експорту в Україні
3.2 Розрахунок економічної ефективності заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності продукції КЗШВ „Столичний” на
центральноєвропейському ринку
3.3 Вплив запропонованих заходів на основні показники діяльності ЗАТ КЗШВ „Столичний”
Висновки
Список використаної літератури

ВСТУП
Виноградно-виноробне виробництво займає одне з провідних місць в агропромисловому комплексі України. Продукція галузі є традиційною для експорту України. Промисловим вирощуванням винограду займається більше 600 державних та колективних сільськогосподарських підприємств. Виноробну промисловість України представляють близько 160 підприємств, які здійснюють переробку винограду, виготовлення виноматеріалів, виробництво та випуск вин, шампанського, коньяків.
Дивлячись на виробництво шампанського вина, можна сказати про проблемність цієї галузі: сезонність виробництва та попиту на нього. Ще сьогодні шампанське вважається святковим напоєм до Новорічних свят. Але поступово цей стереотип знижується і щороку кількість споживання цього напою збільшується. Споживач став більш вимогливим до якості та виробництва продукції та вибагливим до його споживання.
ЗАТ Київський завод шампанських вин «Столичний» є лідером виробництва шампанського вина в Україні. Також підприємство має високий авторитет за кордоном. Завод завжди виконує свої контрактні зобов’язання. Тому як і імпорт, так і експорт є дуже налагодженим та з постійними контрагентами.

Завданням цієї курсової роботи є дослідження напрямів підвищення конкурентоспроможності продукції на зовнішньому ринку, впровадження експорту мінеральної води та вина ігристого до Словаччини, дослідження впливу цих заходів на конкурентоспроможність продукції на зовнішньому ринку та основні показники діяльності ЗАТ КЗШВ «Столичний», дослідження основ організації експортних операцій на підприємстві, правової бази процедури експорту, дослідження сучасного стану експорту з України на прикладі ЗАТ Київський завод шампанських вин «Столичний», практично дослідити експортні процедури, ефективність експорту, та виробити заходи по удосконаленню експортної діяльності.

Загальною метою роботи є дізнатись більше в питаннях експорту та конкурентоспроможності продукції досліджуваного підприємства, напрямів підвищення її конкурентоспроможності на зовнішньому ринку, практично опрацювати набуті знання, закріплення набутих і розширення теоретичних знань, набуття навичок самостійної творчої діяльності, оволодіння методикою наукового дослідження.
Джерелами інформації на базі яких було проведено розробку даної теми є Інтернет сторінки різних міністерств та відомств, журналів, періодичних видань та ін., навчальні посібники, звіт з практики на ЗАТ КЗШВ «Столичний», контракти, товаросупровідні та товаророзрахункові документи.

Конкурентоспроможність, - як соціально-економічна категорія - це спромо-жність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг. Поняття конкурентоспроможності інтерпретується і аналізується в залежності від розглядаємого економічного об`єкту. У багатогранній практичній діяльності по досягненню конкурентоспроможності акценти повинні бути розставлені наступним чином:

1) Конкурентоспроможність персоналу;

2) Конкурентоспроможність підприємства;

3) Конкурентоспроможність продукції (одержана як похідна перших двох).

Зрозуміло, що вся робота повинна проводитися паралельно, енергійно, відповідними службами, але пріоритет повинен належати персоналу.

В багатогранній роботі по досягненню конкурентоспроможності важливе місце належить показникам, які повинні характеризувати та давати змогу оцінювати конкурентоспроможність того чи іншого об`єкту.

Як показало проведене дослідження, нараховується багато параметрів, які повинні знаходитися в полі зору керівництва підприємства, як найважливіші об`єкти управління. Разом з тим, задаючись параметрами конкурентоспроможності для того або іншого об`єкту, необхідно постійно турбуватися про створення належних умов, які забезпечують досягнення потрібних параметрів конкуренто-спроможності.

Умови (обставини, від яких будь-що залежить) виступають, таким чином, другою основоположною складовою категорією конкурентоспроможності. Вони охоплюють широкий спектр технічних, технологічних, організаційних, економічних, соціальних, кадрових, правових, ідеологічних відносин, які складаються в процесі функціонування господарського механізму підприємства. Створення всіх необхідних умов для досягнення конкурентоспроможності об`єктів - первинна турбота керівництва і всього персоналу підприємства.

Але успіх нашого, та інших підприємств буде залежати від Державної політики. Основним завданням Держави має бути створення такого економічного, політичного та правового середовища, інституційної інфраструктури, які б стримували перспективні конкурентоспроможні товари. В першу чергу це стосується визначення та проведенням реформ господарської діяльності в умовах переходу до нової моделі розвитку економіки, створення ефективної експортно-імпортної стратегії, політики таможні, валютно- фінансові, та інших, які б враховували національні інтереси та інтереси виробників.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО – МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 ПОНЯТТЯ ТА ОЦІНКА КОНКУРЕНТОПРОМОЖНІСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА
Кожний виріб є носієм різних конкретних властивостей, що відображають його корисність і відповідають певним потребам людини. Корисність будь-яких печей відбиває їхню споживну вартість.
Споживна вартість того чи того товару має бути оціненою, тобто має бути визначеною його якість. Отже, споживна вартість і якість виробів безпосередньо пов'язані між собою. Проте це не тотожні поняття, оскільки та сама споживна вартість може бути корисною не в однаковій мірі. На відміну від споживної вартості якість продукції характеризує міру її придатності для споживання, тобто кількісний бік суспільної споживної вартості.
Якість як економічна категорія відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення.
Поряд із якістю існує поняття технічного рівня певних видів продукції. Це поняття за змістом вужче за попереднє, оскільки охоплює сукупність лише техніко-експлуатаційних характеристик. Його показники встановлюються за проектування (розробки) переважно нових знарядь праці (машин, устаткування, приладів, транспортних засобів тощо) і відображаються в спеціальних картах технічного рівня, які використовують у процесі вивчення ринку й визначення попиту на нові товари, складання бізнес-планів, рекламних матеріалів тощо.
Об'єктивна необхідність забезпечення належної якості в процесі проектування, виготовлення й використання нових виробів ініціює застосування у виробничо-господарській діяльності підприємств певної системи показників, що дає змогу визначати й контролювати рівень якості всіх видів продукції.
Рівень якості — це кількісна характеристика міри придатності того чи того виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї як порівняти з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного та оптимального її рівнів.
Абсолютний рівень якості того чи того виробу знаходять обчисленням вибраних для його вимірювання показників, не порівнюючи їх із відповідними показниками аналогічних виробів. Визначення абсолютного рівня якості є недостатнім, оскільки самі по собі абсолютні значення вимірників якості не відображають міри її відповідності сучасним вимогам. Тому одночасно визначають відносний рівень якості окремих видів продукції, що виробляється (проектується), порівнюючи її показники з абсолютними показниками якості найліпших вітчизняних та зарубіжних аналогів. Проте рівень якості продукції під впливом науково-технічного прогресу і вимог споживачів мусить постійно зростати. У зв'язку з цим виникає необхідність оцінки якості виробів, виходячи з її перспективного рівня, що враховує пріоритетні напрями й темпи розвитку науки і техніки. Для нових видів продукції і передовсім знарядь праці доцільно визначати також оптимальний рівень якості, тобто такий її рівень, за якого загальна величина суспільних витрат на виробництво й використання (експлуатацію) продукції за певних умов споживання була б мінімальною.
Залежно від призначення певні види продукції мають специфічні показники якості. Поряд з цим використовуються показники для оцінки багатьох видів виробів, а також вимірники відносного рівня якості всієї продукції, що виробляється підприємством. З урахуванням таких обставин усі показники якості виробів поділяють на дві групи: перша — диференційовані (поодинокі) показники, з яких виокремлюється найбільш розгалужена низка одиничних показників якості; друга — загальні показники якості всього обсягу продукції, що її виробляє підприємство.
Найбільш складна за кількістю система показників застосовується для оцінки якості (технічного рівня) знарядь праці. Вона охоплює більшість груп одиничних показників і майже всі комплексні вимірники якості. Крім специфічних, властивих лише певному виду виробів показників, якість (технічний рівень) знарядь праці характеризується також низкою загальних показників. До них, у першу чергу, належать надійність, довговічність, ремонтопридатність, продуктивність, патентна чистота тощо.
Під надійністю розуміють властивість виробу виконувати свої функції зі збереженням експлуатаційних показників у встановлених межах протягом відповідного проміжку часу. Кількісно вона характеризується тривалістю безвідмовної роботи, тобто середнім часом роботи між двома несправностями.
Довговічність — це властивість виробу тривалий час зберігати свою роботоздатність за тих чи тих умов експлуатації, її оцінюють двома головними показниками — строком служби (календарною тривалістю експлуатації до певного граничного стану) і технічним ресурсом (можливим напрацюванням у годинах).
Ремонтопридатність техніки характеризує можливість швидко виявляти й усувати несправності в ній. Показник патентної чистоти виробу відображає використання за його розробки запатентованих винаходів і можливість безперешкодного продажу на світовому ринку.
До комплексних показників якості (технічного рівня) знарядь праці належать, наприклад: коефіцієнт готовності обладнання, що характеризує одночасно його безвідмовність і ремонтопридатність; питомі витрати на один кілометр пробігу автомобіля тощо.
Якість предметів праці оцінюють здебільшого за допомогою показників технологічності їхньої обробки й переробки. Більшість із них відображають фізико-механічні властивості та хімічний склад предметів праці. Показники для оцінки якості споживчих товарів диференціюють залежно від їхнього конкретного призначення. Зокрема якість продуктів харчування характеризують показники калорійності, консистенції, смаку, запаху, терміну зберігання тощо, а одягу та взуття — показники міцності, естетичності — колористика, силует тощо.
У практиці господарювання важливо знати не лише якість окремих виробів, а й загальний рівень якості всієї сукупності продукції, що її виготовляє підприємство. З цією метою застосовують певну систему загальних показників, а саме:
• частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їхньому обсязі;
• коефіцієнт оновлення асортименту;
• частка продукції, на яку одержано сертифікати якості;
• частка продукції для експорту в загальному її обсязі на підприємстві;
• частка виробничого браку (бракованих виробів);
• відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.
Для визначення рівня якості виробів, що виготовляються (освоюються) виробництвом, застосовують кілька методів: об'єктивний, органолептичний, дифе-ренційований, комплексний. Об'єктивним і органолептичним методами користуються для визначення абсолютного рівня якості, а диференційованим і комплексним — відносного рівня якості окремих видів продукції.
Об'єктивний метод полягає в оцінюванні рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та контрольних вимірювань, а також лабораторного аналізу. Такий метод дає найбільш вірогідні результати і застосовується для вимірювання абсолютного рівня якості засобів виробництва та деяких властивостей споживчих товарів. Зокрема ним користуються для визначення більшості техніко-експлуатаційних показників: засобів праці — продуктивність, потужність, точність обробки матеріалів; предметів праці — вміст металу в руді, міцність фарбування тканини; споживчих товарів — еластичність та вологостійкість взуття, вміст цукру або жиру в харчових продуктах тощо. Органолептичний метод ґрунтується на сприйманні властивостей продукту з допомогою органів чуття людини (зір, слух, смак, нюх, дотик) без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів. Користуючись цим методом, застосовують балову систему оцінки показників якості, виходячи зі стандартного переліку ознак (властивостей), які найповніше охоплюють основні якісні характеристики виробу. Кожній оцінці («відмінно», «добре», «задовільно», «погано») відповідає певна кількість балів (наприклад 5, 4, 3, 0).
Диференційований метод оцінки рівня якості передбачає порівнювання одиничних показників виробів із відповідними показниками виробів-еталонів або базовими показниками стандартів (технічних умов). Оцінка рівня якості за цим методом полягає в обчисленні значень відносних показників, які порівнюються з еталонними (станда-ртними), що їх беруть за одиницю.
Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого показника якості оцінюваного виробу. Одним з таких може бути Інтегральний показник, який обчислюється через порівнювання корисного ефекту від споживання (експлуатації) певного виробу і загальної величини витрат на його створення й використання. Іноді для комплексної оцінки якості застосовують середньозважену арифметичну величину з використанням за її обчислення коефіцієнтів вагомості всіх розрахункових показників.
Конкурентоспроможність продукції
Загалом поняття конкурентоспроможності характеризує властивість об'єкта задовольняти певну конкретну потребу як порівняти з аналогічними об'єктами даного ринку. Конкурентоспроможність можна розглядати стосовно найрізноманітніших об'єктів: проектно-конструкторської документації, технології виробництва продукції, окремого проекту, окремої фірми (підприємства, організації), галузі, регіону, країни в цілому.
Конкурентоспроможність підприємства означає його здатність до ефективної господарської діяльності та забезпечення прибутковості за умов конкурентного ринку. Інакше кажучи, конкурентоспроможність підприємства — це здатність забезпечувати випуск і реалізацію конкурентоспроможної продукції.
Під конкурентоспроможністю продукції заведено розуміти сукупність її властивостей, що відбиває міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої на ринку аналогічної продукції. Вона визначає здатність витримувати конкуренцію на ринку, тобто мати якісь вагомі переваги над виробами інших товаровиробників.
Конкурентоспроможність товарів закладається ще на стадії проектування. У процесі виробництва матеріалізуються найважливіші (визначальні) елементи конкуренто-спроможності виробів: якість і витрати. Моделювання та визначення рівня конкуренто-спроможності продукції є необхідною передумовою для її продажу (реалізації) на відповідному ринку.

Таблиця 2.13 Собівартість виробленої продукції за елементами операційних витрат (грн./за бут.)

Отже, собівартість в 2006 році більше від середньої собівартості виробництва однієї пляшки шампанського на 28,37%. Це викликано значним подорожчанням палива та енергії та загально виробничих витрат
Аналіз фінансового стану включає в себе оцінку діяльності підприємства в минулому, на сьогодні та в майбутньому. Його мета – визначити стан фінансового здоров’я підприємства, своєчасно виявити і усунути недоліки в діяльності; знайти резерви покращення фінансового стану підприємства.
Аналіз ліквідності підприємства.
Ліквідність – це здатність підприємства перетворити свої активи в грошові кошти для покриття боргових зобов’язань. Ліквідність характеризується співвідношенням високоліквідних активів підприємства і короткострокової заборгованості.
Коефіцієнт готівкової ліквідності:
Кгот.лікв. = Грошові кошти та їх еквіваленти / Поточні зобов’язання
Кгот.лікв.2005 = (946,8+1462,0) / 25273,2 =
= 2408,8 / 25273,2 = 0,095
Кгот.лікв.2006 = (409,4+161,2) / 30615,8 =
= 570,6 / 30615,8 = 0,019
Коефіцієнт покриття (поточної ліквідності):
Кпот.лікв. = Оборотні активи / Поточні зобов’язання
Кпот.лікв.2005 = 51196,3/25273,2 = 2,026
Кпот.лікв.2006 = 59013,0/30615,8 = 1,928
Коефіцієнт швидкої ліквідності:
Кшв.лікв. = (Грошові кошти та їх еквіваленти + Дебіторська заборгованість) / Поточні зобов’язання
Кшв.лікв.2005= (37,9+946,8+1462,0+30189,3+336,6+559,9+64,2+1395,7)/25273,2 =
= 34992,4/25273,2 = 1,385
Кшв.лікв.2006 = (409,4+161,2+33051,5+89,2+1690,7+987,4)/30615,8 =
= 36389,4/30615,8 = 1,189
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (коефіцієнт платоспроможності):
Кабс.лікв. = (Грошові кошти + Поточні фінансові інвестиції) / Поточні зобов’язання
Кабс.лікв.2005 = (946,8+1462,0)/25273,2 =
= 2408,8/25273,2 = 0,095
Кабс.лікв.2006 = (409,4+161,2)/30615,8 =
= 570,6/30615,8 = 0,019
Чистий оборотний капітал:
ОКчистий = Оборотні активи - Поточні зобов’язання
ОКчистий2005 = 51196,3 – 25273,2 = 25923,1
ОКчистий2006 = 59013,0 – 30615,8 = 28397,2
Таблиця 2.14 Оцінка ліквідності підприємства, 2005 – 2006 рр.

Роблячи висновки з даної таблиці, коефіцієнти швидкої і поточної ліквідності, а також чистий оборотний капітал відповідають нормі. Це означає, що підприємство здатне погасити свої зобов’зання. Коефіцієнт готівкової і абсолютної ліквідності є нижчими норми, а отже підприємство не спроможне негайно погасити поточні зобов’язання.
Аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства
Платоспроможність – це можливість підприємства своєчасно і повністю задовольнити платіжні зобов’язання.
Аналіз платоспроможності підприємства здійснений шляхом розрахунку таких показників:
·                   коефіцієнта платоспроможності (автономії);
·                   коефіцієнта фінансування;
·                   коефіцієнта фінансової залежності;
·                   коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів;
·                   коефіцієнта маневреності власного капіталу;
·                   коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами;
·                   коефіцієнт загальної заборгованості;
·                   коефіцієнт фінансового лівериджу.
Коефіцієнт платоспроможності розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства, він показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.
Коефіцієнт фінансової залежності розраховується співвідношенням:
Кфін.зал. = Підсумок балансу / Власний капітал
Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу і показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка – капіталізована.
Таблиця 2.15 Показники фінансової стійкості підприємства, 2005 – 2006 рр.

Кавтономії2005 = 42784,6 / 72562,0 = 0,59
Кавтономі2006 = 60122,7 / 92029,7 = 0,653
Кфінансув.2005 = (850,1+3654,1+25273,2) / 42784,6 =
= 29777,4 / 42784,6 = 0,7
Кфінансув.2006 = (1214,5+76,7+30615,8) / 60122,7 =
= 31907 / 60122,7 = 0,53
Кфін.зал.2005 = 72562,0 / 42784,6 = 1,7
Кфін.зал.2006 = 92029,7 / 60122,7 = 1,53
Кконц.залуч.кап.2005 = (3654,1+25273,2) / 72562,0 =
= 28927,3 / 72562,0 = 0,399
Кконц.залуч.кап.2006 = (76,7+30615,8) / 92029,7 =
= 30692,5 / 92029,7 = 0,334
Кманевр.2005 = (51196,3-25273,2) / 42784,6 = 0,606
Кманевр.2006 = (59013,0-30615,8) / 60122,7 = 0,472
Кзаб.вл.об.зас.2005 = (51196,3 – 25273,2) / 51196,3 = 25923,1 / 51196,3 = 0,506
Кзаб.вл.об.зас.2006 = (59013,0 – 30615,8) / 59013,0 = 28397,2 / 59013,0 = 0,481
Кзаг.заборг.2005 = (72562,0 – (42784,6+850,1)) / 72562,0 = 28927,3 / 72562 = 0,422
Кзаг.заборг.2006 =(92029,7 - (60122,7+1214,5)) / 92029,7 = 33121,5 / 92029,7 = 0,36
Кфін.лівер.2005 = 3654,1 / (42784,6+84,1) = 3654,1 / 42868,7 = 0,085
Кфін.лівер.2006 = 76,7 / (60122,7+84,1) = 76,7 / 60206,8 = 0,0013
Коефіцієнт автономії показує про те, на скільки активи підприємства сформовані за рахунок власних коштів. На досліджуваному підприємстві в 2005 році це значення дорівнювало 59 %, а в 2006 р. забезпеченість власними коштами збільшилася до 65,3 %. Це означає, що зменшилася залежність підприємства від кредиторів; значення коефіцієнта фінансової залежності знизилось на 10 %; коефіцієнт концентрації залученого капіталу зменшився і в 2006 році становив 0,334.
Аналіз ділової активності підприємства
Ділова активність проявляється в динамічності розвитку підприємства, швидкості обороту засобів підприємства. Критеріями ділової активності є рівень ефективності використання ресурсів підприємства, стійкість економічного зростання, ступінь виконання завдання за основними показниками господарської діяльності тощо.
1. Коефіцієнт обертання активів:
Чистий дохід від реалізації/Середньорічна вартість активів
2. Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості:
Чистий дохід від реалізації/ Середньорічна вартість дебіторської заборгованості
3. Коефіцієнт обертання кредиторської заборгованості:
Чистий дохід від реалізації/ Середньорічна вартість кредиторської заборгованості
4. Строк погашення дебіторської і кредиторської заборгованостей:
Тривалість звітного періоду/ Коефіцієнт обертання дебіторської та кредиторської заборгованостей
5. Коефіцієнт обертання матеріальних оборотних коштів:
Чистий дохід від реалізованої продукції/Підсумок ІІ розділу активу балансу
6. Коефіцієнт обертання власного капіталу:
Чистий дохід від реалізованої продукції/ Середньорічна вартість власного капіталу підприємства
Таблиця 2.16 Аналіз ділової активності ЗАТ КЗШВ «Столичний»2005 – 2006 рр.

Середньорічна вартість дебіторської заборгованості за 2005 рік:
(22790,2+30189,3)/2 + (114,6+336,6)/2 + (559,5+559,5)/2 + (137,3+64,2)/2 = 26489,75 + 225,6 + 559,5 + 100,75 = 27375,6
Середньорічна вартість дебіторської заборгованості за 2006 рік:
(30189,3+33051,5)/2 + (336,6+89,2)/2 + (559,5+0)/2 + (64,2+1690,7)/2 = 31620,4 + 212,9 + 279,75 + 877,45 = 32990,5
Розрахунок коефіцієнтів:
Коб.активів2005 = 95521,8/((59145,3+72562,0)/2) = 95521,8/65853,65 = 1,451
Коб.активів2006 = 126822,1/((72562,0+92029,7)/2) = 126822,1/82295,85 = 1,541
Коб.деб.заб.2005 = 95521,8/27375,6 = 3,49
Коб.деб.заб.2006 = 126822,1/32990,5 = 3,844
Коб.кред.заб.2005 = 95521,8/((10664,6+16970,7)/2) = 95521,8/13817,65 = 6,913
Коб.кред.заб.2006 = 126822,1/((16970,7+20088,8)/2) = 126822,1/18529,75 = 6,844
Тпог.деб.заб.2005 = 365/3,49 = 104,58
Тпог.деб.заб.2006 = 365/3,844 = 94,95
Тпог.кред.заб.2005 = 365/6,913 = 52,8
Тпог.кред.заб.2006 = 365/6,844 = 53,33
Коб.осн.зас.2005 = 95521,8/((32073,3+34891,1)/2) = 95521,8/33482,2 = 2,853
Коб.осн.зас.2006 = 126822,1/((34891,1+127844,6)/2) = 126822,1/81367,85 = 1,559
Коб.вл.кап.2005 = 95521,8/((39714,7+42784,6)/2) = 95521,8/41249,65 = 2,32
Коб.вл.кап.2006 = 126822,1/((42784,6+60122,7)/2) = 126822,1/51453,65 = 2,47
Висновки: всі отримані коефіцієнти є більшими за одиницю і в 2006 році кількість обертів майже по кожному з показників зросла. Тривалість погашення дебіторської заборгованості скоротилася майже на 10 днів, що є гарною тенденцією для діяльності підприємства.
2.4 АНАЛІЗ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
ЗАТ "КЗШВ "Столичний" з 1993 року займається зовнішньоекономічною діяльністю. Підприємством було укладено багато експортних та імпортних контрактів. Протягом 1993 – 1996 років завод займався операціями з давальницькою сировиною, внаслідок, чого було випущено понад 22 млн. пляшок шампанського.
Згідно до Статуту підприємства, Закрите акціонерне товариство КЗШВ «Столичний» займається такими видами зовнішньоекономічних операцій:
-  експорт товарів, робіт і послуг власного виробництва;
-  імпорт товарів, робіт і послуг для власних потреб;
-  експорт товарів, робіт і послуг не власного виробництва як з переходом, так і без переходу права власності на них до ЗАТ "КЗШВ "Столичний";
-  імпорт товарів, робіт і послуг для потреб інших суб’єктів підприємницької діяльності і громадян, як з набуттям права власності, так і без набуття такого на товари, роботи і послуги, які імпортуються;
-  експорт та імпорт капіталів та робочої сили;
-  надання послуг іноземним суб’єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, консультаційних, маркетингових, експертних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, юридичних та ін.;
-  навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;
-  наукова, науково-технічна, науково-виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб’єктами господарської діяльності;
-  спільна підприємницька діяльність з іноземними суб’єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном, як на території України, так і за її межами;
-  участь у створенні банківських, кредитних та страхових установ за межами України;
-  організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюється на комерційній основі, за участю суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;
-  діяльність, пов’язана з наданням патентів, ноу-хау, торгівельних марок та інших нематеріальних об’єктів власності суб’єктам господарської діяльності за межами України;
-  товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі з суб’єктами господарської діяльності інших країн згідно з діючим законодавством України;
Основним видом ЗЕД даного підприємства є експортно-імпортні операції. Експортні операції передбачають продаж і вивезення товарів за кордон для передачі їх у власність іноземному контрагенту. Імпортні операції – навпаки – передбачають купівлю в іноземного контрагента товару і ввезення його на митну територію України з метою їх реалізації на внутрішньому ринку, а також виробничого споживання досліджуваним підприємством.
Дуже важливо, що підприємство має кілька власних автомобілів для поставлення своєї продукції в різні райони Києва та регіони нашої держави, а також щоб забезпечувати перевезення імпортованої продукції від кордону України до місця розташування заводу. В основному, при укладанні експортних контрактів, ЗАТ "КЗШВ "Столичний" та його контрагент паралельно укладають тристоронній договір з транспортною компанією. Всі витрати по її пошуку, оформленню необхідної при цьому документації та по перевезенню продукції бере на себе імпортер.
Загальна кількість експорту готової продукції за 2005 рік склала 625650 пляшок (з них 87 пляшок як зразки на безоплатній основі) на суму 715937 Євро і 43026 дол. США. Всього на 4870,87 тис. грн.
За 2006 рік загальна кількість експорту готової продукції склала 454168 пляшок (з них 52 пляшки як зразки на безоплатній основі) на суму 494960 Євро і 63130 дол. США. Всього на 3536,05 тис. грн.
Таблиця 2.17 Географія експорту ЗАТ "КЗШВ "Столичний" на 2005 рік