Конкурентоспроможність туристичного підприємства

Курсова робота на тему:

Конкурентоспроможність туристичного підприємства

З розвитком ринкових реформ в Україні, посиленням конкуренції між суб’єктами господарювання виникає проблема забезпечення їх конкурентоспроможності, що є головною передумовою підтримання стійких позицій підприємств на внутрішньому та міжнародному ринках. Успіх підприємства в умовах конкурентної боротьби обумовлюється здійсненням постійного моніторингу позицій на ринку, дослідженням сильних та слабких сторін власної господарської діяльності і конкурентів, здатністю пристосовуватись до змін ринкових ситуацій.

Ці проблеми актуальні і для підприємств туристичної сфери, які, не зважаючи на наявність потенційних можливостей розвитку, привносять недостатні доходи до бюджету країни через невисоку конкурентоспроможність. Актуальність проблеми підсилюється в умовах інтеграції України у світовий економічний простір, виходу на міжнародний ринок і розширення, таким чином, кола потенційних конкурентів. 

Метою курсового проекту є обґрунтування теоретичних аспектів, розробка методичних основ та інструментарію оцінки конкурентоспроможності туристських підприємств в умовах ринкової економіки.

Для досягнення поставленої мети в роботі були вирішені наступні задачі:

- узагальнено та адаптовано до сфери туризму основні теорії конкурентоспроможності ;

- обгрунтовано теоретичну сутність конкурентоспроможності туристських підприємств та визначено її особливості;

-  обгрунтовано та уточнено суб’єкти конкуренції на ринку туристичних послуг;

- структуризовано предмет конкуренції на ринку туристичних послуг;

- узагальнено та визначено пріоритетні методи оцінки рівня конкурентоспроможності туристських підприємств;

-  розкрито умови застосування груп методів при розробці певних типів стратегічної поведінки суб’єктів на ринку;

-  визначено критерії та показники оцінки рівня конкурентоспроможності туристських підприємств;

-  розроблено методичні підходи оцінки конкурентоспроможності туристських підприємств;

Об’єктом дослідження виступала проблема конкурентоспроможності підприємств туристичної галузі.

Предметом дослідження були теоретичні, методологічні та практичні питання визначення конкурентоспроможності підприємств на ринку туристичних послуг.

Методи дослідження. Для обробки первинних матеріалів застосовувались методи групувань, відносних величин, ранжування, матричний, системного аналізу, кореляційно-регресійного аналізу, експертних оцінок, статистичних і соціологічних досліджень.

32

Содержание

Вступ

РОЗДІЛ 1. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ТУРИСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ В ТЕОРЕТИЧНОМУ РОЗРІЗІ

1.1. Оцінювання конкурентного середовища у туристичній галузі             

1.2. Конкурентоспроможність туристичних підприємств в Україні

1.3. Напрями підвищення конкурентоспроможності туристичної фірми             

1.4. Управління каналами збуту туристичної фірми             

1.5. Формування стратегії конкурентоспроможності туристичного підприємства

1.6. Туристична політика та стратегії в Україні             

1.7. Iнтегральний показник конкурентоспроможності туристичної компанії             

1.8. Розрахунок показника конкурентоспроможності туристичної компанії у зовнішньому середовищі             

Висновки

Список використаних джерел:

32

Вступ

Питання конкуренції та конкурентоспроможності, що набули важливого практичного значення в умовах ринкової економіки, залишаються не дослідженими з точки зору галузевої специфіки в туризмі. На сучасному етапі не уточнено понятійний апарат теорії конкурентоспроможності в сфері туризму, не розроблено чіткої системи критеріїв, показників та методів оцінки конкурентоспроможності туристських підприємств, мало дослідженими залишаються питання розробки конкурентних стратегій, не визначені фактори впливу на конкурентоспроможність. 

Існує необхідність створення економічно ефективного туристичного простору для розвитку туризму на національному та міжнародному рівнях. Нераціональне використання туристичних ресурсів та нецілеспрямована політика держави гальмують розвиток туристичного бізнесу та процес євроінтеграції.

Проблема міжнародної конкурентоспроможності досліджувалася багатьма науковцями, серед яких Л.Антонюк, А.Александрова, І.Балабанов, А.Добровольська, Г.Долматов, Н.Моісеєва, В.Федорченко, Г.Яковлєв та інші. Проблемам функціонування та розвитку світової туристичної галузі присвячені досягнення таких іноземних вчених як Р. Бартон, П. Бернекер, А. Бул, Дж. Інгрем, Ф. Котлер, Ч.Робінсон, Л. Сміт, Г. Харріс, Дж. Холловей.

Метою дослідження є характеристика сукупності теоретичних та методологічних  аспектів, на основі яких формується конкурентоспроможність підприємств туристичної галузі, а також розробка можливих заходів стосовно її підвищення або спрямування в ефективний напрямок розвитку із врахуванням ринкового середовища даної галузі, конкурентних переваг підприємства. Аналіз поточної ситуації в розвитку туристичної галузі України та обгрунтування конкурентних переваг, характерних для туристичних підприємств України.

РОЗДІЛ 1. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ТУРИСТИЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ В ТЕОРЕТИЧНОМУ РОЗРІЗІ

1.1. Оцінювання конкурентного середовища у туристичній галузі

Оцінювання конкурентного середовища передбачає визначення конкурентів, їх цілей, стратегій і можливостей у конкурентній боротьбі. Дослідження конкурентного середовища можна виокремити в самостійний напрям маркетингової діяльності, оскільки стан конкурентного середовища впливає на вибір маркетингової стратегії фірми, визначає пріоритетність її діяльності на певних напрямах. Конкуренція виражається у функціональній, видовій або наочній формах.[3, стр. 47]

Функціональна конкуренція в туризмі — це перш за все конкуренція між організованими і неорганізованими формами проведення дозвілля.

Видова конкуренція з'являється між туристичними продуктами, призначеними для задоволення певної мети.

Наочна конкуренція в туризмі є конкуренцією між туристичними фірмами, які реалізують на ринку подібний за властивостями товар або послугу.[7, стр. 320]

Посилена конкуренція на туристичному ринку є наслідком зростання чисельності туристичних підприємств, які до того ж мають подібні можливості і недостатньо диференційований туристичний продукт, що ускладнює споживчу поведінку. За умов повільного зростання попиту конкурентна боротьба переноситься у сферу "переманювання" клієнтів від конкурентів, яка потребує нових стратегічних ідей і нестандартних маркетингових рішень. У свою чергу, зростання успішності впровадження таких рішень провокує новий виток конкурентної боротьби, пов'язаний зі швидкістю реакції конкурентів на впроваджені заходи. Посиленню конкурентної боротьби сприяє також сезонність попиту на послуги туризму.[3, стр. 82]

Таким чином, конкуренція з ціновою преференцією переноситься на якісну тоді, коли основна увага концентрується на змістовності, комфортності дозвілля, співвідношенні ціна/ якість.

Конкурентоспроможність туристичної компанії визначається в першу чергу відповідністю запропонованого нею туристичного продукту за своїми комерційними, змістовними параметрами, рівнем комфорту вимогам туристичного ринку.

Оцінювання власних конкурентних позицій передбачає наявність інформації про місткість певного ринку туристичних послуг: це може бути видовий, споживчий або територіальний ринок, на якому працює або бажає працювати підприємство. Відповідно конкурентоспроможність оцінюється або з позицій діючого суб'єкта ринку, або з позицій виходу на певний ринок. У першому випадку інформаційна забезпеченість є надійнішою і повнішою, що дає можливість об'єктивніше оцінити ситуацію.[4, стр. 112]

Оцінювання конкурентних позицій туристичної фірми передбачає визначення загальної місткості туристичного ринку. Методи оцінювання місткості туристичного ринку певного регіону дещо відмінні від тих, що пропонуються під час комплексного аналізу національного ринку.

Визначення місткості туристичного ринку (регіонального, національного, міжнародного) спирається на інформацію про загальний обсяг туристичних послуг, які були реалізовані на ньому впродовж певного часу (за рік або сезон). Оцінюючи місткість ринку, треба враховувати властивості пропонованого туристичного продукту і діючих цін. У цьому показнику опосередковано відображається попит і ринкові умови. Але зважати на те, що значні обсяги діяльності можуть вказувати не лише на наявний попит, а й на перенасиченість такого ринку пропозицією, що ускладнює конкурентну боротьбу і потребує додаткових витрат на маркетингові заходи щодо посилення конкурентних позицій.[12, стр. 54]

Незначні обсяги діяльності на вибраному ринку також можна оцінити по-різному: з одного боку, це може свідчити про ризикованість такого вибору, оскільки витрати на розробку і впровадження туристичного продукту можуть не окупитисячерез незначний попит, з іншого боку, це може вказувати на неопрацьованість цього напряму і необхідність інтенсивніших дій із впровадження власного туристичного продукту. Тому цей показник обов'язково розглядається з показником ринкової частки туристичної компанії на аналізованому ринку.

З метою оцінки конкурентних позицій підприємства на певному ринку туристичних послуг під час аналізу розробляються критерії такої оцінки, які повинні охоплювати всі аспекти підвищення конкурентоспроможності як самого підприємства, так і його продукції, а саме:

· місце на ринку;

· якість туристичного продукту;

· маркетингова політика і стратегія туристичної фірми;

· фінансовий стан;

· умови співпраці з постачальниками товарів і послуг;

· місцезнаходження, схема і канали реалізації;

· кадрова політика та організація діяльності тощо.[15, стр. 33]

Вибрані критерії конкретизуються через систему показників, які оцінюються за певною шкалою. Оцінка конкурентного середовища, крім критеріїв його оцінки, передбачає також відбір конкурентів. Аналізу підлягають ті туристичні підприємства, діяльність яких зіставлена за параметрами з власною діяльністю.

1.2. Конкурентоспроможність туристичних підприємств в Україні

Україна належить до числа країн, які займають провідні позиції за наявністю цінних природних та інших туристичних ресурсів, на базі яких країна має потенціал для створення та задоволення інтересу вітчизняних та іноземних туристів. За останні роки розвитку туристичної галузі України спостерігається позитивна динаміка у зростанні кількісних та якісних показників в’їзного та виїзного туризму.

На сучасному етапі існує тенденція до загострення конкуренції на міжнародному туристичному ринку, а також до посилення ролі держав у забезпеченні розвитку туристичної галузі. На фоні таких змін національний туристичний продукт стає все менш привабливим, і як наслідок знижується його конкурентоспроможність. Це призводить до того, що туристична сфера неспроможна повноцінно виконувати економічні та соціальні функції: не сприяє збереженню навколишнього середовища та культурної спадщини, не забезпечує поповнення бюджету країни, створенню робочих місць та зниження рівня безробіття, збільшення частки сфери послуг у структурі ВВП країни тощо.[16, стр.25]

Пріоритетними для забезпечення конкурентоспроможності туристських підприємств є наявність, використання та утримання протягом тривалого періоду чистих постійних конкурентних переваг, які мають характерні риси: цінність для споживачів, особливість чи унікальність, складність для дублювання конкурентами. Складовими конкурентних переваг туристського підприємства є переваги туристичного продукту, які можуть бути пов’язані або з вищою якістю туристичних послуг (аксіологічні), або з нижчими цінами на них (економічні), що узгоджується з прийнятою ринковою стратегією в підприємстві.

Ситуація, яка склалася у сфері туризму України, характеризується такими ознаками:

     низьким рівнем усвідомлення населенням країни та органами, що здійснюють регулювання у сфері туризму і діяльності курортів, ролі та значення туризму для соціально-економічного розвитку держави;

     відсутністю сформованих туристичних ресурсів та цілісної системи їх раціонального використання, невизначеністю напрямів їх освоєння та розвитку, неефективним та позазаконним використанням унікальних природних та історико-культурних ресурсів;

     відсутністю ефективної системи захисту прав та інтересів туристів, забезпеченням безпечних умов на об’єктах туристичних відвідувань та за напрямами туристичних маршрутів, своєчасного надання всіх видів невідкладної допомоги особам, які постраждали під час подорожі;

     відсутністю сприятливих умов для розвитку індустрії туризму, державної інвестиційної політики у сфері туризму і діяльності курортів та належної підтримки розвитку пріоритетних видів туризму, зокрема в’їзного та внутрішнього, сільського, екологічного;

     руйнацією системи соціального туризму, практичною недоступністю туризму для малозабезпечених верств населення, дітей, молоді, осіб похилого віку та з особливими потребами;

     відсутністю належного прогнозування та планування розвитку туризму, параметрів туристичного потоку у відповідності до наявних ресурсних можливостей, потреб населення та економіки держави, поверхневим і фрагментарним підходом до розроблення та реалізації державної і місцевих програм розвитку туризму;

     недосконалістю організаційно-правових та економічних механізмів реалізації державної політики у сфері туризму і діяльності курортів, слабкою міжвідомчою координацією та взаємодією між органами державної влади та місцевого самоврядування;

     відсутністю цілісної та комплексної системи управління туристичними ресурсами країни, різним відомчим підпорядкуванням туристичних ресурсів, відсутністю спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань діяльності курортів;

     недостатнім нормативним, методичним та інформаційним забезпеченням діяльності органів місцевого самоврядування, громадських організацій та суб’єктів підприємницької діяльності у сфері туризму і діяльності курортів;

     недостатнім за кількісними, якісними параметрами та за структурою і рівнем наукового, методичного та кадрового забезпечення, зокрема у сфері управління на державному та місцевих рівнях. [10, стр. 20]

Рівень забезпеченості туристичних підприємств України ресурсами для виходу на зовнішні ринки є високим. Курортні та рекреаційні території в Україні складають близько 9,1 млн. га (15% території). В Україні сконцетрована велика кількість культурно-історичних ресурсів. В Центральній Україні зосереджені історичні памятки, повязані із запровадженням і розвитком української державності та культури, в Південній Україні виявлено чимало памяток античної культури, Західна Україна виділяється етнічними особливостями, памятками фольклору, народної архітектури тощо. В Україні нараховується понад 200 тис. обєктів пізнавального туризму, понад 300 музеїв. Всесвітньо відомими є історико-культурні заповідники: Києво-Печерський, Луцький, Острозький, Бердичівський, Переяслав-Хмельницький, Хортиця, історико-архітектурні заповідники: Львівський, Камянець-Подільський, Чернігівський, Новгород-Сіверський, Софіївський. Важливим ресурсом є місця паломництва: православних (Печерська, Почайвська Лаври), греко-католиків (Зарваниця на Тернопільщині, Крехів на Івано-Франківщині), хасидів (Умань) [6, стр. 25].

На державному обліку в Україні перебуває понад 130 тис. пам’яток, з яких 57 206 – памятки археології (418 з яких мають національне значення), 51 364 – памятки історії (142 – національного значення), 5 926 – пам’ятки  монументального мистецтва (44 – національного значення), 16 293 – пам’яткиархітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтні (3 541 – національного значення) [20].

Але водночас туристична інфраструктура є недосконалою. Це є головною причиною, з якої туристичні підприємства не реалізують конкурентні переваги. До 70% історико-культурних ресурсів перебувають у аварійному стані, потребують проведення робіт з реставрації та реконструкції. Це необхідно для забезпечення умов, необхідних для здійснення туризму.

Ефективне використання туристичних ресурсів можна забезпечити через створення дієвої системи комплексного управління. Воно передбачає встановлення системи пріоритетів, здійснення туристичного районування для розвитку туризму в межах територій, які характеризуються певними особливостями їхньої несучої ємності, гранично припустимих навантажень на об’єкти туристичних відвідувань та впливу туристичної діяльності на навколишнє середовище.

Процес формування високоякісного туристичного продукту та його просування на ринку ускладнюється відсутністю повної та актуальної інформації стосовно наявних ресурсів, конкурентних переваг національного туристичного потенціалу і цільових туристичних ринків. Рівень фінансування  з розвитку та просування національного туристичного продукту не забезпечує позитивних змін в характеристиках туристичного потоку. Суттєвих капіталовкладень вимагають не окремі туристичні підприємства, а туристична інфраструктура в цілому. Рівень фінансування заходів із просування на зовіншній ринок національного туристичного продукту є недостатнім і не забезпечує формування високої конкурентоспроможності галузі.

Конкурентоспроможність національного туристичного продукту необхідно  забезпечувати шляхом запровадження нормативних вимог до основних параметрів якості. Сукупність цих параметрів забезпечує захист прав споживача в отриманні таких основних споживчих властивостей як безпечність, доступність, прозорість тощо [10, стр. 18].

Забезпечення сталого розвитку туризму та підвищення якісної конкурентоспроможності туристичних підприємств України спрямоване на:

        подолання негативних тенденцій у сфері туризму та діяльності курортів;

        покращення якості життя населення, забезпечення доступності туристичних ресурсів для всіх верств населення;

        збереження унікальних природних та історико-культурних ресурсів;

        посилення позитивного туристичного іміджу країни на міжнародному туристичному ринку,

        збільшення в’їзного туристичного потоку;

        прискорення темпів розвитку, збільшення частки очікуваних доходів від сфери туризму та діяльності курортів у бюджетах усіх рівнів;

        зменшення наявних регіональних соціально-економічних диспаритетів, посилення “прозорості” туристичної діяльності.

В країнах Європейського Союзу (ЄС) туризм є одним з прибуткових секторів економіки. Близько 2 млн. організацій (переважно малих та середніх підприємств) країн ЄС займаються туристичною діяльністю і генерують 12% ВНП (прямо чи опосередковано), 6% робочих місць і 30% зовнішніх продажів. В подальшому з розвитком туристичного бізнесу очікується збільшення цих показників. Обсяги використання та споживання ресурсів дуже високі. Всі зусилля урядів країн-членів ЄС спрямовані на активне впровадження принципів сталого розвитку, усунення або зменшення соціально-економічної напруги в країнах. Найбільша увага приділяється туризму як одній з найбільш ефективних сфер діяльності в області економіки, а на сучасному етапі й екологічного розвитку.

Домінуючий стан Європи в міжнародному туризмі забезпечується тим, що майже 85% її іноземного туризму створюється за рахунок туристського обміну між європейськими країнами і тільки 15% за рахунок прибуття з інших регіонів. Тісні економічні, культурні і етнічні зв'язки, географічна близькість, розвинена мережа транспортних комунікацій, унікальні туристські ресурси, високорозвинена туристська індустрія - все це сприяє розвитку міжнародного туризму в Європі.[1, стр. 79]

1.3. Напрями підвищення конкурентоспроможності туристичної фірми

Основними напрямами, які підвищують конкурентоспроможність туристичної компанії на національному ринку туризму, є:

· розширення пропозицій туристичної фірми (асортиментної політики), а саме: розробка екскурсійних турів;

· удосконалення просування туристичних послуг, а саме: розробка друкарського каталогу туристичної фірми;

· удосконалення збутової та цінової політики.[7, стр. 330]

В умовах посилення конкурентної боротьби на українських ринках дедалі більша кількість підприємств звертає увагу на різні методи маркетингових досліджень, у тому числі й рекламу з метою мінімізації витрат на пошук ефективних стратегій, які дають можливість міцно утримувати ринкові позиції та збільшувати обсяги збуту, зберігаючи при цьому наявних споживачів і залучаючи нових. Розробці методики планування варто приділяти більше уваги, оскільки саме вона впливає на результативність усіх проведених рекламних заходів.

Акцентування діяльності підприємства на потребах клієнтів і підвищенні ступеня лояльності клієнтів до фірми та її продукції спричинить необхідність серйозного перегляду маркетингової роботи з орієнтацією на нове розуміння ролі клієнта в ланцюжку взаємовідносин між компанією і споживачем.
[12, стр. 51]

1.4. Управління каналами збуту туристичної фірми

Управління каналами збуту охоплює такі етапи:

1. Підтримка продажу — це пропозиція додаткового мотиву для купівлі. Її головна перевага полягає в різноманітності й гнучкості методів. Найчастіше для просування туристичної послуги туристичними фірмами використовуються різні знижки. Наприклад, ТК "Сага" пропонує таку систему знижок:

· знижки на свята;

· сімейні знижки;

· групові;

· дитячі;

· спеціальні (для тих, хто має купон на знижку, або для клієнтів, які приводять у фірму нового клієнта);

· інші.

Для стимулювання продажу безпосередньо в офісі туристичні фірми використовують різну друкарську продукцію. Тоді, коли клієнт вагається з вибором турагента, місця відпочинку, готелю або виду транспорту, здійснити покупку йому допоможе кольоровий проспект, що демонструє всі переваги певного місця відпочинку, готелю тощо.

Різноманітні календарі, стенди, брошури, журнали і каталоги власного видання не тільки привертають увагу клієнта своїм зовнішнім виглядом, а й пропонують докладнішу інформацію про маршрут. їх виробництво відносно недороге — це залежить від обсягу друкарської інформації, паперу, вартості друкарських сторінок, заробітної плати оформлювачів. Можливе замовлення такої продукції у спеціалізованих фірмах, яке є набагато вигіднішим при одиничних екземплярах або маленьких партіях.

Участь у роботі різних туристичних виставок, ярмарках, які мають величезне значення для пошуку партнерів і встановлення ділових зв'язків. Цей вид просування туристичної послуги належить до стимулювання збуту, спрямованого на посередників. [13, стр. 250]

Окремим каналом збуту є також інтерактивне просування (Інтернет, програми маркетингу, заздалегідь сплачені телефонні картки).

Позитивно настроєна щодо фірми і добре поінформована громадськість є одним з вирішальних чинників виживання фірми. PR (паблік рилейшнз) — вплив інформації на громадську думку. Від реклами PR відрізняється способом використання засобів масової інформації (3MI), часткою достовірності, з якою вона сприймається. Звичайно, PR і реклама повинні доповнювати один одного в рамках єдиної стратегії.

Арсенал інструментів для зв'язків з громадськістю широкий і різноманітний. Для застосування туристичним фірмам можна запропонувати прес-реліз. Для кожного ЗМІ прес-реліз пишеться окремо і не містить прямого заклику купувати послуги конкретної туристичної фірми. Зазвичай це стаття в газеті, присвячена темі туризму або якійсь конкретній країні, де мимоволі згадується назва фірми і пропозиція купити поїздку в цю країну. Також застосовують метод зв'язку з громадськістю з використанням відеофільмів. Як правило, це цикл телепередач, присвячених подорожам і туризму, в яких вказується назва і телефон фірми, що пропонує тури в яку-небудь обговорювану країну.

Порівняно новим видом PR стали поштові листівки. Туристична компанія вітає своїх постійних клієнтів з я ким-побудь святом. Можно наприклад, періодично інформувати клієнтів за допомогою своїх листів про нові тури і зниження цін. Таким чином, зі сфери PR поштові листівки від туристичної компанії переходять до галузі поштової реклами. [18, стр. 140]

Під час розроблення ефективної маркетингової стратегії туристична компанія має брати до уваги як своїх наявних і потенційних споживачів, так і конкурентів. Вона повинна постійно аналізувати конкурентів і розробляти конкурентні маркетингові стратегії, які забезпечать їй ефективне позиціонування щодо конкурентів і нададуть максимально можливу конкурентну перевагу.

1.5. Формування стратегії конкурентоспроможності туристичного підприємства

Пріоритетне значення в умовах мінливого зовнішнього середовища, забезпечення стійких конкурентних позицій та довгострокового успіху підприємства має розробка оптимальної конкурентної стратегії. Конкурентна стратегія являє собою комбінацію визначених видів діяльності і процесів, які дозволять фірмі залучити цільову групу клієнтів. Таким чином, стратегія припускає узгодження різних напрямків діяльності компанії, завдяки якому всі зусилля слугують послідовному зміцненню потенційних конкурентних переваг компанії на ринку [19, c. 112].

На сучасному етапі економічного розвитку поведінка компаній зумовлюються, по-перше, конкуренцією на ринку, а по-друге, умовами ринку. Діяльність компанії при цьому є реакцією на конкуренцію та умови попиту і пропозиції, тобто реакцією на сили, які знаходяться за межами її контролю. Кожна сучасна компанія намагається дотримуватись такої стратегії, яка дає їй можливість успішно подолати п'ять чинників конкуренції та досягти максимальної віддачі від капіталовкладень, виходячи з конкретної ситуації на ринку. Фірма досягне конкурентної переваги лише тоді, коли вона краще від своїх суперників зуміє подолати сили конкуренції та виконати роботу по залученню покупців [15, стр. 163].

Конкурентна перевага - це рівень відповідності внутрішніх характеристик підприємства умовам зовнішнього середовища, який дозволяє підприємству задовольняти потреби споживачів краще, ніж це роблять конкуренти. Джерела конкурентної переваги можуть бути різноманітними: створення і надання споживачам послуг вищої якості; досягнення мінімального, у порівнянні з конкурентами, рівня витрат; вигідне географічне розташування; розробка послуг, які задовольняють потреби споживачів краще, ніж послуги конкурентів; надання покупцям більшої цінності за ті ж самі гроші (комбінація гарної якості, гарних послуг та прийнятних цін). Усе це означає намагання фірми надати споживачам те, що вони вважають виключною цінністю. Основною причиною успіху одних фірм та невдачею інших є наявність або відсутність у фірми конкурентної переваги. Конкурентна стратегія являє собою план дій фірми, спрямований на досягнення успіху в конкурентній боротьбі на даному ринку.

При формуванні конкурентної стратегії підприємств на ринку туристичних послуг слід враховувати наступні особливості конкуренції на даному ринку.

      основним предметом купівлі-продажу на ринку являються туристичні продукти - тури, що являють собою комплекс послуг, необхідних для задоволення потреб туриста під час його подорожі;  тому результати конкурентної боротьби турпідприємств визначаються перш за все конкурентоспроможністю турпродуктів, що реалізуються.