Конкурентоспроможність підприємства та методи її оцінювання

 Конкурентоспроможність підприємства  та методи її оцінювання

 

План

Вступ

Конкуренція як економічне явище

Методи  оцінки конкурентоспроможності підприємства

Показники і оцінка конкурентоспроможності підприємства "ТОВ „ТММ"

Аналіз  конкурентоспроможності підприємства (аналіз прибутку і рентабельності)"ТОВ „ТММ"

Фактори які  впливають на підвищення конкурентоспроможності підприємства "ТОВ „ТММ"

Шляхи покращення

Висновки

Список  використаних джерел

Додатки

Вступ

Сучасна ринкова  економіка являє собою складний організм, що складається з різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових норм, і об'єднуються єдиним поняттям - ринок.

За визначенням  ринок - це організована структура, де "зустрічаються" виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту споживачів (попитом називається кількість товару, яку споживачі можуть купити за певною ціною) і пропозиції виробників (пропозиція - це кількість товару, яку виробники продають за певною ціною) встановлюються і ціни товарів, і обсяги продаж. При розгляді структурної організації ринку визначальне значення має кількість виробників (продавців) і кількість споживачів (покупців), що беруть участь у процесі обміну загального еквіваленту вартості (грошей) на якийсь товар. Ця кількість виробників і споживачів, характер і структура відносин між ними визначають взаємодію попиту і пропозиції.

Центральним поняттям, що виражає  сутність ринкових відносин є поняття  конкуренції (competition). Конкуренція - це найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити інших. Предметом конкурентного суперництва на ринках є частки ринку, контрольовані тими чи іншими товаровиробниками. Конкурентна боротьба - це динамічний процес. Он сприяє ліпшому забезпеченню ринку товарами.

В якості засобів в конкурентній боротьбі для поліпшення своїх позицій  на ринку компанії використовують, зокрема, якість виробів, ціну, сервісне обслуговування, асортимент, умови поставок і платежів, рекламу.

Предметом конкуренції є товар  або послуга, за допомогою якого  фірми-конкуренти прагнуть завоювати  визнання на ринку й дістати прибуток. Об'єктом же конкуренції виступає споживач і покупець, які можуть вирішити долю того або іншого товару або послуги. Метою конкурентної боротьби є закономірна, гідна перемога за рахунок високої оцінки споживачем конкурентоспроможності запропонованого товару (послуги).

У цьому зв'язку, залежно від  того, про який різновид конкуренції йде мова, існують різні, критерії й оцінка конкурентоспроможності. Так, із ціновою конкуренцією прийнято пов'язувати економічну складову конкурентоспроможності, а з неціновою конкуренцією - маркетингову й комерційну. Різні й фактори, впливаючи на які можна підвищити рівень конкурентоспроможності продукції. Для того щоб прогнозувати можливість перемоги фірми в конкурентній боротьбі, необхідно вміти визначити кількісно і якісно як її здатність - конкурувати, так і конкурентоспроможність.

Актуальність проблеми конкурентоспроможності українських товарів особливо зросла в цей час, коли наша економіка переходить до ринкових відносин. На сучасному етапі розвитку представляється також актуальним визначення рівня конкурентоспроможності промислової продукції на внутрішньому й зовнішньому ринках. Ця проблема має кілька аспектів, включаючи вибір критерію оцінки рівня конкурентоспроможності, встановлення взаємозв'язку ціни і якості, економічного ефекту й ціни споживання продукції.

При виборі критерію конкурентоспроможності використовуються безліч методик. Це пояснюється різними підходами й складністю оцінки рівня конкурентоспроможності. В сучасних умови, роботи підприємств вважається за необхідне застосування іншого підходу до оцінки властивостей конкурентоспроможності продукції, її сучасного осмислення. Головне - це необхідність вивчення розглянутої проблеми з позиції системного підходу.

Метою цієї роботи є вивчення стану  конкурентоспроможності підприємства. На основі цього в роботі поставлені наступні завдання:

розкрити економічний зміст  конкурентоспроможності і її оцінки;

проаналізувати складові та фактори  впливу на конкурентоспроможність підприємства;

розробити пропозиції по підвищенню рівня конкурентоспроможності підприємства.

Об'єктом дослідження в роботі є конкурентоспроможність підприємства.

Предметом дослідження є процес формування та підвищення рівня конкурентоспроможності.

Конкуренція як економічне явище

Конкуренція - економічне змагання виробників однакових видів продукції на ринку за залучення більшої кількості покупців та одержання максимального доходу в короткостроковому або довгостроковому періодах. Основа конкурентних відносин - свобода вибору - реалізується у формі прагнення кожного одержувати для себе особисто грошовий доход. Конкуренція означає наявність на ринку великої кількості незалежно діючих продавців і покупців.

Широке розсіювання економічної  влади, що становить основу конкуренції, регулює використання цієї влади  й обмежує можливості зловживання  нею.

Чиста конкуренція виникає, коли численні продавці займаються продажем однорідного продукту, й на ринку немає продуктової диференціації.

Здійснена конкуренція - це чиста конкуренція + мобільність ресурсів усередині  ринку й відсутність бар'єрів на вхід і вихід учасників.

Ефективна конкуренція - покупці й продавці оперують незалежно у вільній конкурентній системі.

У процесі конкурентної боротьби учасники переслідують однакові цілі - максимізація прибутку за рахунок завоювання переваг  споживачів. Однак способи й шляхи  досягнення цієї загальної мети різні. Тому в конкурентній боротьбі перемагає той, хто раніше від інших домігся певних конкурентних переваг і захопив стійкий сегмент ринку. Але завоювання переваг - це тільки початок, набагато складніше втриматися на ринку, зберігаючи свої первісні позиції [51].

Теорія конкуренції була узагальнена  Адамом Смітом у праці "Дослідження  про природу й причину багатства  народів" (1776).

Новизна теорії конкуренції А. Сміта  полягає в тому, що він уперше:

сформулював поняття конкуренції  як суперництва, що підвищує ціни (при скороченні пропозиції) і знижує ціни (при надлишку пропозиції);

сформулював головний принцип конкуренції - принцип "невидимої руки", відповідно до якого "смикаючи" за ниточки  маріонеток - підприємців, "рука" змушує їх діяти відповідно до якого-небудь "ідеального" плану розвитку економіки, безжалісно витісняти фірми, зайняті виробництвом непотрібної ринку продукції;

відпрацював теоретично дуже тонкий і гнучкий механізм конкуренції, що об'єктивно врівноважує галузеву норму прибутку, приводить до оптимального розподілу ресурсів між галузями. Тонкість механізму конкуренції полягає в тому, що при скороченні попиту на товар найбільші труднощі випробовують фірми, що випускають неякісну або занадто дорогу продукцію. Гнучкість механізму конкуренції проявляється в його миттєвій реакції на будь-які зміни обстановки в зовнішньому середовищі. Швидко адаптуються до середовища мобільні фірми;

визначив основні умови ефективної конкуренції, що включають наявність  великої кількості продавців  і покупців, що вичерпує інформацію, мобільність використовуваних ресурсів, неможливість кожного продавця впливати на зміну ринкової ціни товару (при збереженні його якості або якості сервісу);

розробив модель посилення й  розвитку конкуренції, довів, що в умовах ринкових відносин можливо максимальне задоволення потреб споживачів і найкраще використання ресурсів у масштабі суспільства в цілому.

Певний внесок у розвиток теорії конкуренції Адама Сміта зробили  Д. Рікардо, Д.С. Міль, Дж. Робінсон, Дж. Кейнс, Й. Шумпетер, П. Хейне, Ф.А. Хайек, Ф. Найт, К.Р. Макконелл, С.Л. Брю, М. Портер, Г.Л. Азоєв, Ю.І. Коробів, Л.Г. Раменський, Д.Ю. Юданов та інші вчені.

Щоб глибше зрозуміти сутність конкуренції, дамо її визначення, сформульовані  деякими авторами [51].

"Конкуренція є прагнення  якнайкраще задовольнити критерії доступу до рідких благ", - вважає сучасний американський економіст П. Хайне.

Ф. Найт визначає конкуренцію як ситуацію, в якій конкуруючих одиниць багато й вони незалежні.

К.Р. Макконелл і С.Л. Брю вважають, що конкуренція - це наявність на ринку великої кількості незалежних покупців і продавців, можливість для покупців і продавців вільно виходити на ринок і залишати його.

И. Шумпетер визначав конкуренцію  як суперництво старого з новим, з інноваціями.

Нобелівський лауреат з економіки 1974 p., австрійський учений Фрідріх А. фон Хайек відзначає, що конкуренція - процес, за допомогою якого люди одержують і передають знання. На його думку, на ринку тільки завдяки конкуренції приховане стає явним.

Конкуренція веде до кращого використання здатностей і знань. Більша частина досягнутих людських благ отримана саме шляхом змагання, конкуренції.

Конкуренція потребує раціонального  поводження як умови перебування  на ринку. Конкуренція стимулює раціональність.

Конкуренція не може функціонувати  серед людей, позбавлених підприємницького духу. Конкуренція - особливий метод виховання розумів, великих винахідників і підприємців.

Прихильники традицій не повинні нав'язувати  іншим свою ворожість до нововведень. Збиток терплять консерватори, що роблять  опір новому.

Конкуренція - процес доведення правоти  меншостей новаторів.

Конкуренція підсилює ефективність, змінює звички, закликає до більшої  уважності, що зовсім даремно в безконкурентних  умовах.

Конкурентів ми сприймаємо з роздратуванням, тому що вони заважають нам спокійно жити [51].

У своїй книзі "Міжнародна конкуренція" М. Портер відзначає, що конкуренція - динамічний процес, що розвивається, безупинно  мінливий ландшафт, на якому з'являються  нові товари, нові шляхи маркетингу, нові виробничі процеси й  нові ринкові сегменти.

Г.Л. Азоєв під конкуренцією розуміє  суперництво на якому-небудь поприщі  між окремими юридичними або фізичними  особами (конкурентами), зацікавленими  в досягненні однієї й тієї ж мети.

А.Ю. Юданов стверджує, що ринкова конкуренція - боротьба фірм за обмежений обсяг платоспроможного попиту споживачів, що ведеться ними на недоступних сегментах ринку.

Разом з тим, А.Ю. Юданов вважає, що дотепер у ТММі відсутнє єдине  поняття "конкуренція". Учені дотримуються однієї із трьох трактувань конкуренції: поведінкової, структурної, функціональної.

Поведінкове трактування конкуренції - боротьба за гроші покупця шляхом задоволення його потреб.

Структурне трактування конкуренції - аналіз структури ринку для визначення міри свободи продавця й покупця  на ринку (форми ринку) і способу виходу з нього.

Функціональне трактування конкуренції - суперництво старого з новим, з інноваціями, коли приховане стає явним.

Аналіз структури й змісту формулювань  і трактувань поняття "конкуренція" дає підстави зробити такі висновки:

а) поняття "конкуренція", запропоновані  різними авторами, не повною мірою  відповідають вимогам системності  й комплексності, тобто вони характеризують тільки один з безлічі аспектів конкуренції, установлених А. Смітом і самими авторами, кожний у своїй галузі дослідження;

б) різноманіття підходів до формулювання поняття: один автор під конкуренцією розуміє суперництво (боротьбу) фірм, тобто юридичних осіб, інші - суперництво  фізичних осіб, треті - як наявність  на ринку достатньої кількості продавців і покупців, четверті - ситуацію, п'яті - прагнення, шості - процес і т.д.;

в) наведені поняття не охоплюють  конкуренцію серед будь-яких соціальних, виробничих і біологічних систем;

г) поняття не відображають конкуренцію  як єдність статики й динаміки суперництва, виживання систем у заздалегідь заданих або невизначених умовах;

ґ) поняття не пов'язані із законодавством.

З урахуванням розглянутих зауважень  пропонується таке визначення: конкуренція - процес управління суб'єктом своїми конкурентними перевагами для одержання перемоги або досягнення інших цілей у боротьбі з конкурентами за задоволення об'єктивних або суб'єктивних потреб у рамках законодавства або в природних умовах [47].

Конкуренція є рушійною силою розвитку суб'єктів і об'єктів управління, суспільства в цілому.

Як було доведено багатьма економістами, конкуренція є рушійною силою  розвитку суспільства, головним інструментом економи ресурсів, підвищення якості товарів і рівня життя населення. Тому конкуренція - дуже складне поняття. Особливо важливо вивчити механізм конкуренції в умовах російської економіки, що тільки починає освоювати цей механізм.

У промислово розвинутих країнах ефективність механізму конкуренції визначається не повнотою, глибиною або точністю терміна "конкуренція", а дією "невидимої руки" А. Сміта. Україна в силу відомих політичних причин у цьому плані залишається ще поки некерованою.

Тому важливо, на початковому етапі  побудови механізму конкуренції  й забезпечення конкурентоспроможності визначитися з термінами й  поняттями. Ми прагнули дотримати принципів системності й комплексності формування терміна "конкуренція".

На сучасному етапі ТММового розвитку конкуренція як рушійна  сила змушує виробників товарів постійно шукати нові шляхи підвищення їхньої якості, зниження ціни, підвищення якості сервісу. У зв'язку з дефіцитністю ресурсів постає нова проблема - економія ресурсів у споживачів товарів за рахунок спрощення їхньої конструкції й підвищення якості. Вважаємо, що в XXI ст. це завдання буде пріоритетним, тому що наприкінці XX ст. витрати ресурсів у споживачів складної техніки за строк її служби перевищували ціну до п'яти разів у промислово розвинутих країнах і до 20 разів - у країнах, що розвиваються [2].

За ступенем інтенсивності конкуренція  може бути:

привабливою, коли в даному сегменті суб'єкт якісніше задовольняє свої потреби або одержує прибутки більші, ніж у попередньому сегменті;

помірною, коли дії суб'єкта конкуренції  підтримують конкурентне середовище в даному сегменті ринку;

запеклою для об'єкта конкуренції, коли суб'єкт поглинає, знищує або витісняє об'єкт із даного сегмента;

запеклою для суб'єкта конкуренції, коли об'єкт (конкурент) поглинає, знищує або виганяє суб'єкт із даного сегмента.

Форми конкуренції:

предметна - конкуренція між товарами однієї асортиментної групи, між  аналогічними об'єктами, що задовольняють ту саму потребу;

функціональна - конкуренція між  товарами (об'єктами) - замінниками.

Методи конкуренції на основі:

критерію підвищення якості товару (нецінова);

критерію підвищення якості, сервісу  товару;

зниження ціни (цінова);

зниження експлуатаційних витрат у споживача товару;

використання  всіх конкурентних переваг об'єкта й суб'єкта (інтегральна).

Конкуренція може відбуватися на таких рівнях:

місцевому (у групі, відділі, організації й  т.п.);

регіональному (районі, місті, області й т.п.);

національному (у країні);

міжнаціональному (у декількох  країнах);

глобальному (у ТММовому масштабі, без конкретних країн).

Фактори, що впливають на конкурентну  боротьбу:

розмір ринку - чим більший, тим  сильніші конкуренти;

темпи зростання ринку - швидке зростання полегшує проникнення на ринок;

потужності - зайві потужності призводять до падіння цін;

перешкоди для входу або виходу з ринку - бар'єри захищають позицію  фірми, їхня відсутність робить ринки  уразливими для проникнення туди неконкурентоспроможних новачків;

ціна;

рівень стандартизації товарів - покупці  мають перевагу, тому що їм легко  перейти з одного товару на інший;

мобільні технологічні модулі;

вимоги до розмірів необхідних капітальних  вкладень - тверді вимоги підвищують ризик, створюють додаткові бар'єри входу - виходу;

вертикальна інтеграція підвищує вимоги до розмірів капіталу, призводить до сильних  розходжень у конкурентоспроможності й витратах на виробництво - інтегрованих, частково інтегрованих і неінтегрованих фірмах;

економія на масштабі - збільшує частку ринку, необхідну для досягнення конкурентоспроможності товару;

швидке відновлення асортименту [17].

Для оцінки чинності конкуренції в  галузі застосовують різні методики.

До середини XX ст. сформувалися загальні поняття про сутність конкуренції та її основні рушійні сили, що виявилися У виробленні чотирьох класичних моделях: дійсної (чистої) конкуренції, монополістичної, олігополістичної конкуренції й чистої монополії. Останні три моделі являють собою ринок недосконалої конкуренції.

Механізм ринкового регулювання  конкурентних відносин у рамках кожної моделі має свої істотні відмінності. Умовності моделі ранка чистої конкуренції, а також абстрактність її вихідних положень (необмежена кількість підприємств, абсолютний ступінь стандартизації продукції, рівна й гранично мала потужність підприємств) не дав змоги за її допомогою описати реально існуючі ринки. Але ця модель має велике теоретичне значення для вивчення реальних ринків, де конкуренція обмежена різними суб'єктивними й об'єктивними причинами.

Ринки недосконалої конкуренції становлять найбільший інтерес із практичної точки  зору, тому що охоплюють переважну  більшість виробленої промислової  й споживчої продукції. Середовище конкуренції заповнене більшою  кількістю дрібних і середніх підприємств, жодне з яких не має значної частки в загальному обсязі продаж [22].

Головна особливість такого ринку - відсутність широко відомих лідерів, що істотно впливають на розвиток умов і тенденцій у галузі.

Основною умовою, за якою працює ринковий механізм, що забезпечує стабільне зростання економіки, розмаїтість асортименту і високу якість товарів та послуг, є ринкова конкуренція.

Формування конкурентних відносин сприяє створенню розвинутого, цивілізованого ринку, що включає сферу виробництва й товарообміну. При цьому конкуренція виконує ряд важливих функцій, серед яких:

визначення ринкової вартості товару в процесі конкурентної боротьби;

стимулювання впровадження досягнень  науково-технічного прогресу у виробництво  як інструмент економічної виживаності підприємств й одержання інших переваг перед конкурентами;

відбір у процесі конкуренції  найбільш ефективних форм власності  й господарювання, виключення її неефективних ланок через механізм банкрутства.

Методи  оцінки конкурентоспроможності підприємства

Конкурентний  статус організації - це позиція організації  в конкурентній боротьбі, своєрідний визначник її положення на ринку. У цьому розумінні конкурентний статус використовується для визначення порівняльних конкурентних позицій  організації при формуванні стратегічних позицій за методом "Дженерал Електрік" ~ "МакКінсі".

Конкурентні переваги - це характеристики, властивості  товару або торгової марки, які створюють  для організації певні переваги над прямими конкурентами. Ці характеристики (атрибути) можуть бути найрізноманітнішими і відносяться як до самого товару (базової послуги), так і до додаткових послуг, що супроводжують базову, до форм виробництва, збуту або продаж.

Основними методами конкурентної боротьби є поліпшення якості, дизайну товарів і послуг, швидке оновлення асортименту продукції, надання гарантій і післяпродажних послуг, тимчасове зниження цін, умов оплати, впровадження заходів інноваційної політики, ефективне рекламування продукції тощо. Поряд з цим використовуються "мирні" методи обмеження конкуренції: таємні угоди про єдину політику цін і поділ ринків збуту, реалізацію крупних науково-технічних проектів, обмін інформацією з різних питань наукової, технічної, ринкової стратегії. Серед неекономічних методів конкурентної боротьби - фінансові махінації та спекуляції цінними паперами, промислове шпигунство, підкуп чиновників державного апарату з метою отримання урядових контрактів, субсидій тощо.

Конкурентоспроможність - це здатність  об'єкта, що характеризується отупінню реального чи потенційного задоволення ним певної потреби у порівнянні з аналогічними об'єктами, представленими на даному ринку. Конкурентоспроможність визначає здатність витримувати конкуренцію у порівнянні з аналогічними об'єктами [14].

Конкурентоспроможність організації може бути визначена як комплексна порівняльна характеристика підприємства, яка відображує ступінь переваги сукупності оціночних показників його діяльності, що визначають успіх підприємства на певному ринку за певний проміжок часу, по відношенню до сукупності показників конкурентів.

Конкурентоспроможність організації  можна виявити тільки серед групи  організацій, які належать до однієї галузі або випускають товари-субститути, тобто конкурентоспроможність е  поняттям відносним. Одну й ту ж організацію  в межах регіональної стратегічної групи можна визнати конкурентоспроможною, а на ТММовому ринку або його сегменті - ні. Оцінюють конкурентоспроможність організації загалом за умови єдиної стратегічної зони господарювання або кожної зі створених у структурі диверсифікованої організації стратегічної одиниці бізнесу, які діють у конкретній стратегічній зоні господарювання.

Конкурентоспроможність фірми  нерозривно пов'язана з впровадженням  змін, тобто з процесом реструктуризації. Але здійснення таких змін також  має певні особливості. Одноразові, надзвичайні заходи можуть на короткий час поліпшити конкурентоспроможність підприємства, але по-справжньому успішна реструктуризація є тривалим процесом.

Методики визначення та оцінки конкурентоспроможності організації зображена в таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Критерії та показники конкурентоспроможності організації

 

Критерії та показники конкурентоспроможності 

Роль показника в оцінці 

Правило розрахунку показника 

 

1 

2 

3 

 

1. Показник ефективності виробничої  діяльності підприємства (ВД)  

 

1.1 Відносний показник витрат  на одиницю продукції (В)  

Відображає ефективність витрат при  випуску продукції 

В = Валові витрати/ Обсяг випуску  продукції 

 

1.2 Відносний показник фондовіддачі (Ф)  

Характеризує ефективність використання основних виробничих фонді 

Ф = Обсяг випуску продукції/Середньорічна  вартість основних виробничих фондів 

 

1.3 Відносний  показник рентабельності товару (РТ)  

Характеризує  ступінь прибутковості товару 

Рт = Прибуток від реалізації ' 100% /Повна собівартість продукції 

 

1.4 Відносний  показник продуктивності праці  (ПП)  

Відображає  ступінь організації виробництва  та використання робочої сили 

ПП = Обсяг  випуску продукції / Середньоспискова чисельність робітників 

 

2. Фінансове  положення підприємства (ФП)  

 

2.1 Коефіцієнт автономії (КА)  

Характеризує  незалежність підприємства від зовнішніх  джерел фінансування 

КА = Власні засоби підприємства /Загальна сума джерел фінансування 

 

2.2 Коефіцієнт  платоспроможності (КП)  

Відображає  здатність підприємства виконувати свої фінансові зобов'язання та визначає ймовірність банкрутства 

КП = Власний  капітал / Загальні зобов'язання 

 

2.3 Коефіцієнт  абсолютної ліквідності (КЛ)  

Показує якісний  склад засобів, котрі є джерелами  покриття поточних зобов'язань 

КЛ = Грошові  засоби та швидкореалізовувані цінні папери / Короткострокові зобов'язання 

 

2.4 Коефіцієнт  обігу обігових засобів (КО)  

Аналізує  ефективність використання обігових засобів. Дорівнює часу, протягом якого обігові  засоби проходять всі стадії виробництва  та обігу 

КО = Виручка від реалізації / Середньорічний залишок обігових засобів 

 

3. Ефективність організації збуту  та просування товару (ЕЗ)  

 

3.1 Рентабельність продаж (РП)  

Характеризує ступінь прибутковості  роботи підприємства на ринку, правильність встановлення ціни 

РП = Прибуток від реалізації ' 100%/ Обсяг  продаж 

 

3.2 Коефіцієнт затовареністю готовою  продукцією (КЗ)  

Відображає ступінь затовареності  готовою продукцією. Зростання показника  свідчить про падіння попиту 

КЗ = Обсяг нереалізованої продукції/ Обсяг продаж 

 

3.3 Коефіцієнт загрузки виробничих  потужностей (ВП)  

Показує ділову активність підприємства, ефективність роботи служби збуту 

КМ = Обсяг випуску продукції/Виробнича  потужність 

 

3.4 Коефіцієнт ефективності реклами  та засобів стимулювання збуту (КР)  

Показує економічну ефективність реклами  та засобів стимулювання збуту 

КР = Витрати на рекламу та стимулювання збуту / Приріст прибутку від реалізації 

 

4. Конкурентоспроможність товару (КТ)  

 

4.1 Якість товару 

Характеризує здатність товару задовольняти потребу у відповідності з його призначенням 

Комплексний метод оцінки 

 

 

 

У зв'язку з тим, що кожний з цих  показників має різну ступінь  важливості для розрахунку коефіцієнта  конкурентоспроможності організації (ККО), експертним шляхом були розраховані коефіцієнти вагомості кожного критерію та показника [51].

 

Тоді конкурентоспроможність організації  може бути визначена методом середньозваженої арифметичної:

 

ККО = 0,15ВД + 0,29ФП + 0,23ЕЗ + 0,33КТ (2.1)

 

де ККО - коефіцієнт конкурентоспроможності організації; ВД - значення критерію ефективності виробничої діяльності організації; ФП - значення критерію фінансового положення організації; ЕЗ - значення критерію ефективності організації збуту та просування товару; КТ - значення критерію конкурентоспроможності товару.

 

Усі вказані критерії відповідно можуть бути розраховані таким чином.

 

ВД = 0,31В + 0, 19Ф + 0,4РТ + 0,1ПП, (2.2)

 

де В - відносний показник витрат виробництва на одиницю продукції;

 

Ф - відносний показник фондовіддачі;

 

РТ - відносний показник рентабельності товару;

 

ПП - відносний показник продуктивності праці.

 

ФП = 0,29КА + 0,2КП + 0,36КЛ + 0,15КО, (2.3)

 

де КА - відносний показник автономії  організації;

 

КП - відносний показник платоспроможності  організації:

 

КЛ - відносний показник ліквідності організації;

 

КО - відносний показник обіговості обігових засобів.

 

Е3= 0,37РП + 0,29КЗ +0,21ВП+0,14КР (2.4)

 

де РП - відносний показник рентабельності продаж:

 

КЗ - відносний  показник затовареності готовою  продукцією;

 

ВП - відносний  показник загрузки виробничих потужностей;

 

КР - відносний  показник ефективності реклами та засобів  стимулювання збуту.

 

Загалом алгоритм розрахунку коефіцієнта конкурентоспроможності організації передбачає три поступові  етапи.

 

Етап 1. Розрахунок одиничних показників конкурентоспроможності організації та переведення показників 1.1 - 3.4 у відносні величини (бали).

 

Для переведення цих показників у відносні величини здійснюється їх порівняння з базовими показниками. В якості базових показників можуть виступати:

 

середньогалузеві показники;

 

показники будь-якої конкуруючої організації  або організації-лідера на ринку;

 

показники підприємства, котре оцінюється за минулі відрізки часу.

 

У цілях переведення показників у відносні величини використовується 15-бальна шкала. При цьому значення "5 балів" надається показнику, який гірший за базовий; "10 балів" - на рівні базового; "15 балів" - значення показника більше за базовий.

 

Етап 2. Розрахунок критеріїв конкурентоспроможності підприємства за формулами, наведеними вище.

 

Етап 3. Розрахунок коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства.

 

Така оцінка конкурентоспроможності охоплює всі найбільш важливі  оцінки господарської діяльності підприємства, виключає дублювання окремих показників, дозволяє швидко та ефективно отримати картину стану підприємства на галузевому ринку [11].

 

Розглянутий метод має явні переваги. Він є зручним для використання при дослідженні конкурентоспроможності виробничого підприємства, охоплює  основні напрями діяльності такої  організації. Разом з тим в його основу закладена експертна оцінка показників вагомості кожного коефіцієнта, а така оцінка не може вважатися абсолютно достовірною.