Конкурентоспроможність товару

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ТОВАР ТА ЙОГО КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСЬ……………..….5

1.1. Маркетингова товарна політика………………………………………………..5

1.2. Конкурентоспроможність товару……………………………………………..10

1.3. Конкурентні переваги товару…………………………………………………12

1.4. Критерії і фактори конкурентноздатності товарів і послуг ……………..…13

1.5. Методи оцінки конкурентоспроможності товарів……………………….….17

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТОВАРУ…...24

2.1. Оцінка рівня конкурентоспроможності  товару……………………………...24

2.2. Методика оцінювання рівня конкурентоспроможності товару…………….25

2.3. Оцінювання конкурентоспроможності пилососу «Факір» фірми «ПОБУТТЕХНІКА» (на основі  інтегрального показника конкурентоспроможності)………………………………………………………....34

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТОВАРУ………………………………………………………………………….....40

3.1. Якість товару – основний важіль забезпечення його конкурентоспроможності………………………………………………………….40

3.2. Основні підходи до управління конкурентоспроможністю товару……......47

3.3. Причини  низької конкурентоспроможності продукції та її підвищення...52

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..….58

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….59

ВСТУП

Ключові фактори успіху формують конкурентоспроможність об’єкта досліджень: товару, виробництва, підприємства, галузі, держави тощо. Найчастіше конкурентоспроможність розлядається в двох аспектах:

1) конкурентоспроможність товару (продукції)  тобто ступінь його від-повідності  на певний момент вимогам цільових  груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними тощо.

2) конкурентоспроможність підприємства  — це рівень його компетенції  відносно інших підприємств-конкурентів  у нагромадженні та використанні  виробничого потенціалу певної спрямованості, а також його окремих складових: технології, ресурсів, менеджменту (особливо — стратегічного поточного планування), навичок і знань персоналу тощо, що знаходить вираження в таких результуючих показниках, як якість продукції, прибутковість, продуктивність тощо.

Актуальність  розгляду теми «Конкурентоспроможність товару» буде незмінною, поки на ринку товарів і послуг будуть фігурувати різні фірми-виробники, що борються за увагу споживача до свого товару, яка, по суті, є основою їх успішності, зростання і процвітання. Як взаємозв'язане явище, сильні компанії, що розвиваються, стають постачальниками кращих, більш дешевих товарів і послуг. Проте чи так все просто і чи завжди споживач в змозі грамотно проаналізувати весь спектр виставлених на ринкові торги благ цивілізації, ми спробуємо розібратися в даній  роботі, ретельно зваживши і проаналізувавши всі складові конкурентоспроможності товарів.

В ринковій економіці  конкурентоспроможність є вирішальним  чинником комерційного успіху товару. Це багатоаспектне поняття, що означає і відповідність товару умовам ринку, і вимогам споживачів, і різним умовам його реалізації, і рівня витрат споживача за період експлуатації.

Метою і завданням роботи є:

• Визначення безпосередньо поняття конкурентоспроможності товару.
• Визначення і аналіз тих чинників і факторів, за рахунок яких формується конкурентоспроможність товару.
• Дослідження конкурентоспроможності товару на прикладі пилососу на основі  інтегрального показника конкурентоспроможності.
• Виявлення можливих шляхів підвищення конкурентоспроможності товару.

Об’єктом  дослідження даної курсової роботи є фірма  “ПОБУТТЕХНІКА”, яка виробляє техніку для дому та офісу.

Предметом дослідження є пилосос «Факір» фірми «ПОБУТТЕХНІКА», який виходить тільки на ринок і якин конкурує з двома моделями-конкурентами  —  Uno Momento та Siens.

Курсова робота складається зі вступу , трьох розділів (11 підрозділів), висновку, списку використаних джерел (13 найменувань), її загальний обсяг 59 сторінок, у тому числі основний текст 47 сторінок.

В І розділі  розглядаються теоретичні аспекти  про товар, його конкурентоспроможність, фактори конкурентоспроможності товару та методи оцінки.

В ІІ розділі  розписана методика оцінювання рівня конкурентоспроможності товару, яка складається  з дев’яти  кроків:  від визначення  цілей  оцінювання  конкурентоспроможності до розробки заходів для підвищення  конкурентоспроможності товару. І також в цьому розділі показано дослідження конкурентоспроможноті товару за допомогою цього методу, на прикладі  пилососа «Факір» фірми «ПОБУТТЕХНІКА».

В ІІІ розділі  підведені підсумки і визначено, що якість товару – основний важіль забезпечення його конкурентоспроможності, тобто чим вища якість товару тим він є конкурентоспроможнішим.

РОЗДІЛ 1. ТОВАР ТА ЙОГО КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСЬ

1. Маркетингова товарна політика

Найважливішою  складовою  комплексу маркетингу є товар. Зважена і послідовна товарна політика виробника закладає фундамент його ринкового  успіху  внаслідок  дійового  задоволення  потреб, формує привабливий імідж виробника і конкурентні переваги, надовго залучає увагу і приязнь споживачів.

 Товар вважають складним поняттям, включаючим сукупність багатьох властивостей,  головними серед яких є споживчі  властивості або спроможність товару задовольняти потребу.

Товар -  центральна ланка маркетингу.  Ціна, розподіл і комунікація ґрунтуються на особливостях товару.  Нові або поліпшені товари,  позитивно

оцінені  покупцем,  забезпечують  підприємцю  на якийсь час відчутну перевагу перед конкурентами.

Товарні  ринки  розвинених  країн  характеризуються високим ступенем насичення. Більшість товарів купують уже тільки з метою заміни існуючих, за умови забезпечення новим товаром більш комфортного  споживання,  а  не  в  силу  необхідності. Підприємці  намагаються  протистояти  звуженню товарних ринків, активізуючи роботу з товаром.

Розглядаючи  товар  як  комплексне  поняття, виділяють  три  рівні (Рис 1.1): 

• товар  за  задумом; 
• товар у реальному виконанні;
• товар із підкріпленням.

  Перший рівень або товар за задумом -  відбиває потребу, яку товар задовольняє, або функцію, виконувану товаром для споживача, тобто це чітка орієнтація на споживання.

Другий  рівень або товар у реальному виконанні -  це реально створений виріб із конкретними  властивостями  і характеристиками,  Реальний товар має певні якість, дизайн, упаковку, назву або марочне ім'я,  він вироблений  конкретним  продуцентом.

Рис. 1.1. Три рівні товару

Третій  рівень або товар із підкріпленням -  це  «шлейф» обслуговування або ті додаткові послуги і вигоди, які виробник надає споживачу одночасно з товаром. Це так звана «підтримка товару» -  надійне постачання, транспортування,  післяпродажний сервіс, гарантії, документація, -  власне все, що супроводжує вихід товару на ринок і забезпечує його успішне  споживання.  У  підтримку  входять  також супутні  продукти і  послуги,  які дають змогу більш ефективно  використовувати  основний  товар або роблять  його  експлуатацію  безпроблемною  для споживача.  Маркетологи ще до виходу товару на ринок з'ясовують характеристики додаткових товарів  і  послуг,  потрібних для успішного  використання  товару,  визначають їхні  наявність  і доступність  на ринках,  а за  необхідності  обґрунтовують доцільність організації виробництва.

Сучасний товар -  це дещо більше, ніж набір матеріальних  характеристик.  Споживачі  усе  більше схильні розглядати товар як все,  що задовольняє їхні потреби. Тому ланцюжок потреба -  задум - реальне  виконання  -   підкріплення  -   створює набір вигод, якого і потребує споживач. При забезпеченні  життєво  необхідних  потреб  виробники конкурують на рівні вигод, забезпечуючи відчутне підкріплення товару.

Товарна  політика  підприємства  -   це  сукупність маркетингових дій і заходів, які використовує товаровиробник для формування конкурентоспроможної пропозиції. Термін товарна політика є достатньо широким і охоплює різноманітні аспекти ринкової роботи виробника з товаром. Це і формування товарного асортименту,  модифікація  існуючих  виробів, виведення із ринку застарілих і впровадження нових товарів, забезпечення належного рівня їхньої конкурентоспроможності.  Важливе  значення  має створення привабливої упаковки товару,  використання  штрих-коду,  розробка  ефективної  товарної марки, її офіційна реєстрація. Підкріплюють позиції товару  організація  сервісу,  надані  підприємством гарантії, умови постачання тощо. Все це в комплексі і визначає сутність маркетингової товарної політики, спрямованої на максимальне задоволення  потреб цільових споживачів.

Товарна  політика  -   це  маркетингова  діяльність,  пов'язана із  плануванням і здійсненням сукупності  заходів  щодо  формування  конкурентних переваг і створення такого реального товару і його підкріплення, які додають цінності товарам і забезпечують підприємству одержання прибутку.

Розробка товарної політики спрямована на:

 ■ формування  прибуткової  структури  асортименту;

 ■фінансування зрушень  у структурі асортименту;

 ■ збалансування   асортименту  за  життєвими  циклами товарів і ринків.

Рішення по товарах  є головними рішеннями підприємства. Те, які товари випускаються, впливає на низку важливих рішень підприємства: обсяги, строки, напрямки інвестування, періоди окупності. Наймання працівників, їхній відбір і навчання враховують завдання підприємства з виробництва і збуту товарів, їхній вплив на господарську діяльність. Фінансова, кадрова,  виробнича політика тісно пов’язані із товарною політикою та її результатами.

Товарна політика фактично ініціює забезпечення прибутку і суттєво варіює в залежності від того, яку цільову  спрямованість  підприємства  товарна політика  вирішує  -   забезпечення  поточного прибутку,  сталості  прибутку  чи  майбутнього приросту прибутку.

Розглянемо докладніше кожний з напрямків товарної  політики.  Одним  з  напрямків  є зниження собівартості. Цей напрямок реалізується шляхом скорочення витрат через зміну структури асортименту, скорочення варіантів товару, ліквідацію нерентабельних товарів.  Пропонований асортимент повинний найточніше відповідати вимогам ринкового сегменту. Стандартними методами зниження витрат є функціонально-вартісний аналіз та метод оптимального розподілу витрат.

Ще один  напрямок -  удосконалення товару. Удосконалення  включає зміну властивостей, якості або зовнішнього виду товару з  метою приведення

у  відповідність  з  вимогами  ринку  або  ринкового сегменту. Масштаби удосконалення товару суттєво різняться -  від зміни зовнішнього оформлення

до  додавання  нових  принципових  властивостей. Навіть  коли  підприємство  винайшло  принципово новий товар і створило для нього ринок, в подальшому робота з ним продовжується і товар удосконалюється для утримання ринку.

Удосконалення здійснюється шляхом створення відмінних  властивостей товару, певної якості, особливого  стилю.  Відмінні  властивості  викликають  у споживачів стійкі переваги і таким чином залучають до товару їхню увагу, особливо у випадках ексклюзивності.  Наявність відмінних властивостей є ще й гнучким  інструментом  конкурентної боротьби,  базисом для створення нових сегментів ринку. Якість означає, що товар відповідає набору певних критеріїв, за якими він оцінюється споживачами як високоякісний.  Для  кожного  типу  товару  є  стандартні критерії, за якими прийнято його оцінювати. Стиль означає певну невловиму відповідність товару смакам цільової групи споживачів, модним тенденціям чи,  навпаки, усталеним традиціям.  Найяскравішим виразом стилю є дизайн товару або його упаковки. Стиль є сильним побуджуючим мотивом до купівлі, оскільки  споживачі намагаються віднайти  такий, який відповідає їхньому характеру, оточенню або іншим  покупкам.  Коли  привабливий  стиль  товару сприяє  підвищенню  результативності  функції  основного призначення товару,  ринкова принадність може бути дійсно значною. Деякі підприємства змінюють стиль товару, поліпшуючи упаковку.

Такий напрямок як розвиток асортименту передбачає поглиблення асортименту, індивідуальні модифікації і вироби на замовлення. Поглиблення асортименту здійснюється шляхом додавання нових асортиментних позицій в асортимент товарів. Модифікація пов'язана із витратами внаслідок внесення змін у конструкцію, функцію або форму товару,  або  із  створенням  нової  комбінації основної і додаткових функцій чи властивостей товару. Товари  на  замовлення  враховують  особливі  вимоги корпоративних  або  індивідуальних  клієнтів  і  призначені краще задовольняти індивідуалізовані потреби, ніж стандартні товари.

Впровадження  нових  товарів  реалізується шляхом  реалізації інноваційного  напрямку товарної політики і дозволяє надати споживачам можливість задоволення потреби на якісно новому рівні. Цей напрямок пов'язаний із пропозицією принципово нових товарів, ще невідомих ринку.

Розширення асортименту  означає включення нових асортиментних  груп товарів, які вже відомі ринку, але є новими для продуцента. Це товари як основного напрямку діяльності, так і доповнюючі,  які здатні створити ефективну підтримку основному товару.

Розробка і  реалізація товарної політики підприємства передбачає,  насамперед, оптимізацію асортименту товарів із врахуванням їхніх споживчих характеристик і особливостей технології виготовлення, визначення темпів оновлення продукції в цілому і за асортиментними групами у відповідності з етапами життєвого циклу товарів, встановлення співвідношення старих і нових товарів, вибір часу виходу на ринок із новими товарами, визначення конкретних регіональних ринків для такого виходу  та  встановлення  графіку  подальшої  товарної експансії тощо.

2. Конкурентоспроможність товару

Конкурентоспроможність  товару або послуги означає їхню спроможність витримувати конкуренцію, тобто бути вигідно реалізованими поряд або замість  інших  конкуруючих  товарів  або  послуг. Конкурентоспроможність є не що інше, як можливість успішного продажу товару на даному ринку у визначений момент часу. Ця можливість залежить від багатьох чинників, а саме:

• цін і умов платежу;
• строків і умов постачання;
• організації інформування споживачів;
• системи оподаткування;
• платоспроможності населення.

Під  конкурентоспроможністю  розуміється комплекс споживчих  і вартісних характеристик товару,  визначаючих його успіх на ринку,  або спроможність саме даного товару  бути  обміняним  на гроші в умовах широкої пропозиції конкуруючих товарів-аналогів.

В умовах високої  насиченості і перенасиченості  товарного ринку, перевищення пропозиції над попитом, товаровиробники ведуть жорстку боротьбу за прихильність споживача. Певні множини товарів одночасно пропонують однакові або різноманітні засоби задоволення однієї і тієї ж потреби покупця на рівних або варіюючих несуттєвих умовах. За наявності вибору  споживачі  купують  найбільш  конкурентоспроможний товар, а саме такий, який на одиницю своєї вартості (ціни) задовольняє більше потреб і на більш високому рівні, ніж товари конкурентів.

  Для  задоволення  конкретної  потреби  товаровиробник пропонує набір властивостей і параметрів,  а  споживач  обирає  товар за  наявності збігу його  параметрів  з умовними  характеристиками прогнозованої потреби.  Намагаючись одержати товар,  найвідповідніший  потребам,  споживач  надає значення і сумі загальних витрат, обумовлених товаром. Ціна товару є лише обов’язковими початковими  витратами,  пов'язаними  із  задоволенням

потреби.  У  процесі  використання  товару  мають місце  і додаткові  витрати,  пов'язані  з  експлуатацією товару, іноді впродовж тривалого періоду. Загальна  сума  витрат  по  придбанню  і  споживанню товару і є ціною задоволення потреби споживача.

Отже,  визначити  конкурентоспроможність товару можливо  із врахуванням таких особливостей:

• конкурентоспроможність  будь-якого  товару визначається тільки в результаті його порівняння з іншими товарами і, отже, є відносним поняттям;
• показник  конкурентоспроможності  відбиває відмінність даного товару від конкуруючого товару за ступенем задоволення конкретної суспільної потреби;
• для  визначення  конкурентоспроможності товару його не просто порівнюють із товарами-конкурентами  за  ступенем  відповідності  конкретній суспільній потребі, але й обраховують при цьому сукупні витрати споживача на задоволення конкретної потреби.

Отже, конкурентоспроможність товару -  це сукупність  споживчих властивостей конкретного товару, характеризуючих його відмінність від конкурентного товару за ступенем відповідності конкретній потребі з урахуванням сукупних витрат на її задоволення.

1.3. Конкурентні переваги товару

Конкурентні переваги часто  ототожнюють з можливостями фірми ефективніше, ніж інші, розпоряджатися наявними ресурсами, тобто з її конкурентоспроможністю. Така аналогія не є цілком безпідставною, оскільки конкурентоздатність найчастіше трактується як здатність випереджати суперників у досягненні поставлених економічних цілей. Однак конкурентоздатність є результатом, що фіксує наявність конкурентних переваг. Окремі конкурентні переваги ще не є свідченням високої конкурентоспроможності підприємства (рис. 1.2), на яку також впливають стратегічні і тактичні зміни на ринку, не пов’язані з його діяльністю (зміна попиту, демографічні зсуви, природні явища та ін.). 
     Конкурентоспроможність — здатність досягати найкращих результатів у будь-якій справі, властивість об’єкта краще за інших представлених на ринку об'єктів задовольняти конкретні потреби. 
     В економіці конкурентоспроможність означає відповідність вимогам ринку, адекватність потребам споживачів, здатність конкурувати на всіх рівнях економічного буття (товар, підприємство, галузь, національна економіка тощо).

Рис1.2. Піраміда конкурентних переваг і  конкурентоспроможності     

 Конкурентоспроможність  товару — здатність товару  більш повно відповідати запитам  покупців порівняно з представленими  на ринку аналогічними товарами. Її елементами є якість, технічний рівень, споживчі властивості, ціна товару. На його конкурентоспроможність впливають переваги у гарантійному і післягарантійному сервісі, ефективніша реклама, кращий імідж виробника, ситуація на ринку, коливання попиту. Високий рівень конкурентоспроможності товару свідчить про доцільність його виробництва і можливості вигідного продажу.      

 Залежить конкурентоспроможність  товару і від уміння маневрувати  у ринковому просторі і часі, максимально враховувати вимоги  і можливості конкурентних групп  покупців. 
     Об’єктивна оцінка всіх аспектів рівня конкурентоспроможності можлива лише на основі критеріїв, що ними оперує споживач, якому цей товар призначено. Чинники конкурентоспроможності товару мають бути знайдені в конкурентних перевагах окремих його характеристик, які є наслідком більш ефективних можливостей його розроблення та реалізації й експлуатації. 

4. Критерії і фактори конкурентноздатності товарів і послуг

  Критерій конкурентоспроможності - це якісна і кількісна характеристика продукції, що служить підставою для оцінки її конкурентноздатності.  
 По відношенню до кількості характеристик, що враховуються при оцінці конкурентоспроможності, слід розрізняти одиничний і комплексний критерії.  
 Одиничний критерій конкурентноздатності відноситься до однієї з простих характеристик, що визначають конкурентоспроможність. Прикладами є продажна ціна, ступінь автоматизації приладу.  
 Комплексний критерій конкурентноздатності відноситься до сукупності характеристик, що визначають конкурентоспроможність. Різновидами комплексного критерію є груповий і узагальнений критерій.  
 Груповий критерій конкурентноздатності - це комплексний критерій, який відноситься до групи характеристик, що визначають конкурентоспроможність товару з тієї чи іншої сторони.  
 Узагальнений критерій конкурентоспроможності - це комплексний критерій конкурентноздатності, по якому приймають рішення про результати оцінки конкурентоспроможності продукції. Прикладом є рівень конкурентноздатності продукції, рейтинг товару.  
 Рівень якості як критерій конкурентоспроможності являє собою відносну характеристику, засновану на порівнянні показників якості оцінюваної продукції і аналога.  
 Якість продукції - це сукупність властивостей і характеристик продукції, що обумовлюють її здатність задовольняти встановлені або передбачувані потреби. Оцінка якості продукції полягає в перевірці відповідності продукції вимогам до якості - переліку кількісних характеристик і якісних ознак.  
 Показник якості продукції - це кількісна характеристика одного або декількох властивостей продукції, які складають її якість.  
У залежності від характеру вирішуваних завдань з оцінки рівня якості показники якості можна класифікувати по ряду ознак, які наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Ознаки якості за показниками

Показники призначення характеризують властивості товару, що визначають його основні функції. Значимість цих показників визначається розділом ІІ Законом України від 12.05.91 № 1024-XII «Про захист прав споживачів», який зобов'язує продавця передавати товар, якість якого відповідає звичайно ставляться до такого роду товарах. При цьому переданий товар повинен бути придатним для використання за призначенням.  
 Ергономічні показники характеризують відповідність конструкції виробу особливостей людського організму. Наскільки конструкція підходить людині, настільки товар зручний для нього. Зручність по відношенню до користі виступає як своєрідна кількісної характеристики витрат сил та енергії людини, які треба застосувати, щоб одержати від товару бажаний корисний ефект.  
 Показники надійності характеризують здатність виробу виконувати задані функції протягом необхідного проміжку часу або необхідної напрацювання.  
 Показники безпеки характеризують ступінь захисту людини від впливу небезпечних і шкідливих факторів, що виникають при використанні товару. Дотримання заходів безпеки обумовлює відсутність неприпустимого ризику для життя, здоров'я та майна споживача.  
 Екологічні показники характеризують здатність товарів не мати шкідливого впливу на навколишнє середовище при їх експлуатації та утилізації.  
 Естетичні показники характеризують здатність товарів висловлювати свою суспільну цінність в чуттєво-сприймаються ознаках форми.  
Стабільність рівня якості товарів визначається нестабільністю значень показників якості. Слід розрізняти два види нестабільності якості:  
 1) нестабільність значень показників якості в межах партії, що випускається і коливання значень показників від партії до партії - «стабільність в обсязі»;  
   2) нестабільність значень показників якості в період використання (експлуатації) - «стабільність в часі».  
 Відхилення показників якості від нормативних значень виникають на всіх етапах життєвого циклу продукції. Ці відхилення (невідповідності, або дефекти) можуть бути виявлені на стадії виготовлення або на наступних стадіях - звернення і споживання (експлуатації). Дефекти в кінцевому рахунку ведуть до втрат (економічним, матеріальним, трудовим), які не можуть не позначитися на собівартості та продажної ціни.  
Забезпечення стабільності якості потребує системного підходу, зокрема певної системи контролю якості. Епізодичний контроль у торговельних підприємствах не дає ефекту.  
 Нестабільність у часі визначається надійністю, тобто здатністю товару зберігати значення споживчих показників якості при тривалому використанні товару.  
 Найбільш ефективним способом запобігання нестабільності товару в умовах його експлуатації є перевірка надійності конструкції нового товару експериментальним методом. Він полягає у перевірці функціонування товару в реальних умовах експлуатації. Цей метод дуже трудомісткий, але дозволяє дати точний прогноз надійності.  
 Формування споживчої новизни товару починається на етапі наукового аналізу доробку - патентних документів, наукових статей, тобто інформації про завтрашні товарах.  
 Головна умова ефективного оновлення асортименту - інвестиції в розроблювані новинки. Але вкладення коштів - половина справи. Головне, щоб у результаті впровадження нововведення був отриманий ефект - інновація.  
 Інформативність товару як критерій конкурентоспроможності характеризує якість інформації про конкурентні переваги товару.  
Інформація для споживача в залежності від виду та технічної складності товару може  бути  представлена:  
- текстом і (або) маркуванням на споживчій тарі;  
-     експлуатаційним документом (паспортом, настановою з експлуатації, етикеткою).  
 Загальними вимогами до товарної інформації є достовірність, доступність, достатність, що позначаються як «три Д».  
 Знаком шанобливого ставлення до споживача слід вважати вказівку виробником на деякі обмеження в користуванні товаром на основі сформованої думки фахівців, не чекаючи висновків та рекомендацій офіційних органів. Прикладом такої інформації могли б бути такі рекомендації в тексті на упаковці жувальної гумки - «вживати бажано після їжі протягом 5-10 хв». Такий неформальний підхід до складання тексту маркування вносить елемент довірливості. Тому можна доповнити правило « трьох Д »  четвертим «Д» -конфіденційність.  

5. Методи оцінки конкурентоспроможності товарів

 
  Оцінка конкурентоспроможності товарів і послуг необхідна для обгрунтування прийнятих рішень.  
 В одержанні інформації про результати оцінки конкурентоспроможності зацікавлені не тільки товаровиробники і торговельні організації. Вона також потрібна споживачам. Публікації результатів порівняльного тесту конкуруючих товарів полегшують споживачам вибір товарів, а виробників стимулює до випуску конкурентної продукції.  
 При оцінці конкурентоспроможності слід спиратися на певні вихідні положення - принципи. Дотримання принципів дозволяє підвищити точність оцінки, врахувати інтереси суб'єктів ринку, уніфікувати порядок дій, що становлять зміст процедури оцінки.  
1. Оцінка з позиції певного суб'єкта - виробника, продавця, споживача. Залежно від суб'єкта ринку вибирається номенклатура групових і одиничних критеріїв.  
2. Орієнтація на певний сегмент ринку. При виробництві товарів слід керуватися універсальним критерієм - випуском на ринок товару, який потрібен споживачеві і за який він захоче і зможе заплатити.  
3. Відповідність вимогам нормативних і юридичних документів. Вітчизняні товару, призначені для внутрішнього ринку, повинні в першу чергу відповідати обов'язковим вимогам державних стандартів, санітарних правил і норм та інших нормативних документів, що містять обов'язкові норми.  
Для експортної продукції найважливішою умовою є відповідність товару міжнародним стандартам (ISO, МЕК і ін), а також зарубіжними стандартами тієї країни, куди намічається експортувати товар.  
4. Орієнтація на певний тип ринку (зовнішній, внутрішній). Зовнішній ринок диктує вимоги, які пред'являються до будь-якої експортної продукції і є специфічними для кожної країни-покупця.  
5. Попередження подвійного рахунку. Зміни ряду критеріїв відбивається як на корисності, так і на вартості товару чи послуги.  
6. Формування номенклатури критеріїв конкурентоспроможності з урахуванням рекомендованих вимог і перевищення обов'язкових вимог. По більшості товарів об'єктах вимог є вимоги до призначення, надійності й естетичності товару. Перевищення цих вимог забезпечує товару конкурентні переваги.  
 Номенклатура критеріїв включає як кількісні, так і якісні характеристики. Критеріями можуть служити і чинники, які опосередковано характеризують показники якості, на приклад «наявність системи якості», «використання екологічно безпечної технології».  
 Безпосередньою оцінкою передує ряд додаткових досліджень.  
1 стадія. Проводиться експериментальне визначення або розрахунок всіх характеристик власного продукту, включаючи і ті які можна виявити тільки в процесі експлуатації.  
2 стадія. Визначаються цілі оцінки конкурентоспроможності, які залежать від стадії життєвого циклу продукту, від стратегії і планів розвитку фірми і т. д.  
3 стадія. Методами маркетингу проводиться сегментація ринку та обгрунтування цільового сегмента. Якщо таких виявиться кілька, то оцінку конкурентоспроможності продукту необхідно проводити для кожного сегменту окремо.  
 Існує певна послідовність дій при проведенні оцінки конкурентоспроможності продуктів. Вибір товарів-аналогів. Відбір здійснюється за двома ознаками. По-перше, аналоги, виходячи з якості і ціни, повинні бути схожі із соціального призначенням (для одного сегмента ринку). По-друге, вони повинні бути ідентичні за функціональним призначенням. Відбір аналогів за другою ознакою здійснюють за допомогою класифікаційних показників. До них відносяться: якісні ознаки, що визначають призначення товару, наявність додаткових пристроїв; параметри, що визначають типорозмір продукції; умови експлуатації.  
 Оскільки у кожної оцінюваної різновиду товару існує велика кількість аналогів, то виникає завдання відібрати для порівняльного аналізу базові зразки. Критерієм відбору можуть бути: значна частка товару на ринку; належність товару до групи продукції, що надходить на регіональний ринок; позитивний імідж товароізготовітелей; наявність необхідної інформації про критерії конкурентоспроможності.  
 Виділення базових зразків на основі методу за парного зіставлення аналогів здійснюється наступним чином:  
- аналог не може бути визнаний базовим зразком і виключається з наступних зіставлень, якщо він поступається іншому аналогу хоча б по одному показнику, не перевищуючи його за яким з інших;  
- обидва аналоги залишаються для подальшого зіставлення з іншими, якщо за одними показниками краще перший аналог, а за іншими - другий, при цьому значення деяких показників аналогів можуть збігатися.  
 У результаті за парного зіставлення аналогів залишаються аналоги, кожний з яких не поступається жодному з інших за сукупністю оціночних показників. Аналоги, і є базовими.  
 Вибір номенклатури критеріїв, як і показників якості, здійснюється на основі міжнародних і вітчизняних стандартів, експлуатаційної документації. Важливим джерелом служать каталоги та проспекти фірм-виробників.  
 При формуванні номенклатури критеріїв, зокрема споживчих показників якості, слід керуватися принципом кваліметрії, згідно з яким приймається до розгляду тільки обмежене число найбільш істотних характеристик об'єкта оцінки - 8-10 головних показників. При надмірній номенклатурі є небезпека розчинити головні показники у великій кількості другорядних.  
 Оцінка конкурентоспроможності різними методами.  
 У таблиці 1.2 подано класифікацію методів оцінки.