Концепція управлінського обліку та його організація

 

                                                          План 

Вступ.                                                                                                                                          

1.Концепція управлінського  обліку та його організація……………….2

2.Класифікація витрат…………………………………………………….4

3.Методи обліку витрат…………………………………………………...9

4.Взаємозв’язок елементів витрат та статей калькуляції……………...14

5.Облік витрат за елементами:…………………………………………..19

5.1.Матеріальних витрат;

5.2.Витрат на оплату  праці;

5.3.Відрахувань на соціальні  заходи;

5.4.Амортизації;

5.5.Інших операційних витрат;

5.6.Інших витрат.

6.Відображення операційних  витрат у фінансовій звітності……….....40

Висновки і пропозиції…………………………………………………....43

Список використаної літератури………………………………………..45

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

В умовах ринкової економіки  бухгалтерський облік є особливо важливою функцією ефективного управління виробничими і комерційними структурами, знаряддям контролю за раціональним і економічним використанням  ресурсів з метою досягнення комерційного успіху і виконання фінансових обов’язків перед державою.

На відміну від інших  видів обліків, бухгалтерський облік  забезпечує суцільну реєстрацію усіх господарських процесів на підставі документів первинного обліку. Облік  є одним з найважливіших засобів  отримання інформації і основою  раціонального управління.

Основний фінансовий результат  діяльності підприємства – це прибуток, який є основою і джерелом засобів  для подальшого його розвитку. Підвищити  прибуток можна, збільшуючи обсяги виробництва  або ціни на продукцію. Тому в системі  розвитку підприємства в умовах значних  економічних обмежень підвищення фінансового  результату безпосередньо зв’язано зі зниженням витрат.

Чітка побудова бухгалтерського  обліку підвищує роль його як основного  засобу контролю за додержанням режиму економії і комерційного успіху в  усіх підприємствах.

Важливе значення відіграє науково-обґрунтований бухгалтерський облік витрат, що формує інформацію про використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, собівартості виробництва і реалізації, а в  кінцевому результаті показники  ефективності роботи підприємств і  об’єднань.

Важливим показником, який характеризує діяльність промислового підприємства є собівартість. Собівартість — це поточні витрати на виробництво  і реалізацію продукції в грошовому  вираженні.

Проблема зменшення витрат на підприємстві, відповідно собівартості, що веде до підвищення прибутку, завжди була і буде на першому місці. Кінцева  мета будь-якої діяльності - одержання  прибутку. А для визначення кінцевого  результату прибутку необхідно вести  облік і аналіз витрат.

Витрати – це зменшення  економічних вигод у вигляді  вибуття активів або збільшення зобов’язання, які призводять до зменшення  власного капіталу.

Облік витрат - це сукупність свідомих дій, спрямованих на відображення операцій, що відбуваються на підприємстві протягом певного тимчасового періоду  процесів постачання, виробництва і  реалізації продуктів його праці  за допомогою їх (процесів) кількісного  вимірювання (в натуральних і  вартісних показниках), реєстрації, групування і аналізу в розрізах, що формують собівартість готової продукції.

Проблеми пов’язані з  термінології, організації та методики обліку витрат є предметом дискусії багатьох науковців. Тому питання пов’язані  з обліком витрат є не до кінця  розкритими і потребують детальнішого вивчення.

Ці всі фактори підкреслюють актуальність обліку витрат.

Мета написання даної  роботи полягає в з’ясовані сучасної природи витрат діяльності підприємства в умовах ринкової економіки, обґрунтування  теоретичних і методичних положень щодо удосконалення системи їх обліку, аналізу та контролю.

 

 

 

 

 

1.Концепція управлінського  обліку та його організація

Процес виробництва продукції (робіт, послуг) потребує здійснення певних витрат. Визначення витрат дається  у Положенні (стандарті) бухгалтерського  обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", а склад витрат у  Положенні (стандарті) бухгалтерського  обліку 16 "Витрати". Методологічні  принципи формування в бухгалтерському  обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності  визначає Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 16 "Витрати".

Витрати – це зменшення  економічних вигод у вигляді  вибуття активів або збільшення зобов'язань, яке призводить до зменшення  власного капіталу (за вийнятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Якщо хоча б одна з умов визначення активів не використовується, актив не визначається, а витрати  з придбання цього активу списуються у поточному періоді на "Інші операційні витрати". Списані активи обліковуютя на позабалансовому рахунку 07 "Списані активи".

Із зменшенням активів  виникають такі витрати:

списання матеріалів на виробництво  продукції, для ремонту основних засобів, на адміністративні цілі;

нарахування амортизації;

списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП, що стали  непридатними ;

втрати від знецінення запасів;

нестачі запасів, (сировини, комплектуючих виробів, готової  продукції, товарів);

нарахування резерву сумнівних  боргів або списання дебіторської заборгованості, яка не може бути сплачена;

благодійні внески;

належні до сплати або сплачені штрафи, пені, неустойки.

Зобов'язання, як уже зазначалося, є заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій, погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, які втілюють економічні вигоди.

До витрат, що збільшують зобов'язання належать такі нарахування:

заробітна плата робітників підприємства, які перебувають з  ним в трудових відносинах;

податків, зборів, обов'язкових  платежів;

відрахування на обов'язкове і добровільне страхування;

орендної плати, комунальних  послуг, витрат зв'язку, послуг з реклами;

послуг сторонніх організацій (юридичних, аудиторських, консультаційних, медичних).

До витрат, згідно з П(с)БО № 1 та П(с)БО № 3, належить також нестача  запасів, списання запасів або необоротніх активів, які визнано активами, сплати штрафних санкцій, витрати на заохочення, соціальний і виробничий розвиток, нарахування податків, у тому числі податку на прибуток.

Облік витрат за елементами

Елемент витрат - сукупність економічно однорідних операцій.

У відповідності до Інструкції про застосування Плану рахунків передбачено відображення витрат за елементами на рахунках класу 8.

Відображення здійснюється наступним чином:

Витрати операційної діяльності;

Витрати пов’язані з інвестиційною  і фінансовою діяльністю, а також  витрати від надзвичайних подій.

Критерії визначення витрат

Ці критерії передбачають, що:

витрати відображаються у  бухгалтерському обліку одночасно  із зменшенням активів або зобо'язань;

витратами звітнього періоду визначають або зменшенням активів, або

Клас 8 Витрати за елементами
80	Матеріальні витрати
81	Витрати на оплату праці
82	Відрахування на соціальні  заходи
83	Амортизація
84	Інші операційні витрати
85	Інші витрати
86	-
87	-
88	-
89	-

 

збільшенням зобов'язань, яке  призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за вийнятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені;

витрати визначені витратами  певного періоду одночасно з  визначенням доходу , для одержання  якого їх здійснено;

витрати, які неможливо  прямо пов'язати з доходом певного  періоду, відображені у витратах того звітнього періоду, в якому їх було здійснено;

якщо актив забезпечує одержання економічних вигод  протягом кількох звітніх періодів, витрати визначаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітніми періодами.

Не визначаються витратами  і не включаються до Звіту про  фінансові результати:

платежі згідно з договорами комісії, агентськими угодами та іншими подібними договорами комісії;

попередня (авансова ) оплата запасів, робіт, послуг;

погашення одержаних позик;інші зменшення активів чи збільшення зобов'язань, шо не відповідає ознакам властивим витратам;

витрати, які зображені  зменшенням власного капіталу згідно з П(с)БО.

З метою бухгалтерського  обліку, аналізу та планування витрати  підприємства об’єднуються в однорідні  групи за різними ознаками. Загалом  витрати групуються та обліковуються  за видами, місцями виникнення та носіями  витрат, виходячи з діяльності підприємства.

Розрізняють такі види діяльності:

Операційна діяльність підприємства - це основна діяльність, яка пов'язана  з виробництвом продукції (робіт, послуг), або реалізованої продукції (товарів, послуг), що є визначною метою  створення підприємства та забезпечує основну частину його доходу.

Інвестиційна діяльність підприємства пов'язана з придбанням та реалізацією нематеріальних активів, фінансових інвестицій, які не є  складовою еквівалентів грошових коштів.

Фінансова діяльність підприємства - це діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного і позичкового  капіталу підприємства.

Надзвичйна діяльність підприємства - операції або події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно. Прикладами надзвичайної діяльності слід вважати стихійне лихо (землетрус, повінь, тощо).

Витрати, які пов'язані  з основною операційною діяльністю, розрізняють за функціями - виробництво, управління, збут та інше.

Види витрат визначаються виходячи з економічного змісту , що міститься в кожному елеметі витрат. Види витрат є базою для формування калькуляційних статей витрат.

Усі витрати підприємства згідно з П(с)БО № 16 "Витрати", поділяються  на виробничі, операційні та інші витрати  діяльності.

Класифікацію витрат зображено  в схемі, наведеній нижче.

 

 

 

2.Класифікація витрат 

Витрати в бухгалтерському  розумінні відрізняються від  витрат в економічному тлумаченні. Як загальноекономічна категорія витрати  характеризуються використанням різних речовин і сил природи в  процесі господарювання. Під економічними витратами розуміють «затрати втрачених  можливостей», тобто суму грошей, яку  можна отримати при найбільш вигідному  з усіх можливих альтернативних варіантів  використання ресурсів. Таким чином, економічні витрати будь-якого ресурсу, обраного для виробництва продукції, дорівнює його вартості за найкращого з усіх можливих варіантів використання. Поняття економічних витрат обумовлене обмеженістю ресурсів порівняно  з кількістю варіантів їх використання. З бухгалтерської точки зору, витрати  – це тількі конкретні витрати ресурсів.[13; c.622]

Економічне розуміння  витрат базується на проблемі обмеженості  ресурсів і можливості їхнього альтернативного  використання

З позицій бухгалтерського  підходу до виробничих витрат варто  відносити всі реальні, фактичні витрати, що здійснюються в грошовій формі. Такими можуть бути: заробітна  плата робітників; плата за оренду будинків, споруджень, верстатів, устаткування; оплата транспортних витрат; оплата послуг банків, страхових компаній і т.д. З позицій економічного підходу  до витрат виробництва варто відносити  не тільки фактичні витрати, здійснювані  в грошовій формі, але і не оплачувані фірмою витрати, витрати, пов'язані  з упущеною можливістю самого оптимального застосування своїх ресурсів.

 І бухгалтери, і економісти  включають у свої розрахунки  фактичні витрати (заробітна плата  робітників, оклади службовців, оренда  приміщень та вартість матеріалів). Для бухгалтерів фактичні витрати  важливі, оскільки вони включають  прямі виплати підприємства іншим  юридичним особам, з якими воно  має справу. Ці витрати повинні  знати і економісти, фактичні  витрати це ті кошти, які могли би бути використанні десь в іншому місці з більшою ефективністю. [14; с. 188]

Національні стандарти бухгалтерського  обліку П(С)БО 1[4] та П(С)БО 16[3] визначають витрати як зменшення економічних  вигод у вигляді вибуття активів  або збільшення зобов'язань, які  призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або  розподілу власниками). В даному визначенні сутність витрат виражається  не через їх економічну природу, а  через наслідки операцій з активами та капіталом для фінансово-майнового  стану підприємства.

Нашкерська В.Г. дає таке визначення витрат:

Витрати - це процес споживання або використання матеріалів, товарів, робіт і послуг в процесі одержання  доходу. Здійснення витрат прямо або  опосередковано пов'язується з процесами  виробництва та реалізації продукції. Витрати визнаються при зменшенні  активів або при зро­станні зобов'язань, внаслідок яких відбувається зменшення  власного капіталу (за винятком випадків вилучення капіталу власниками) за умови їх достовірної оцінки [15; с. 20].

Згідно Методичних рекомендацій з формування складу витрат та порядку  їх планування в торгівельній діяльності, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002р. № 145[12] поточні витрати підприємства - це грошове відбиття витрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної торговельно-виробничої діяльності підприємства, що за натурально - речовим  складом становлять спожиту частину  матеріальних, нематеріальних трудових та фінансових ресурсів.

Для обліку витрат важливим є їх класифікація.

Витрати підприємства можна  класифікувати за різними ознаками.

Необхідність виділення  різних класифікацій витрат зростає  з ускладненням господарської діяльності підприємства.

За класифікацією витрат, яку пропонує Бутинець Ф.Ф.[13;с.623] у табл. 3.1

Таблиця 3.1 Класифікація витрат

Ознаки класифікації	Група витрат
1	2
За відношенням до виробничого  процесу	Основні витрати Накладні витрати
За відношенням до обсягів  виробництва	Постійні витрати Змінні витрати
За єдністю складу	Одноелементні витрати Комплексні витрати
За способом включення  до собівартості	Прямі витрати Непрямі витрати
За доцільністю	Продуктивні витрати Непродуктивні витрати
За економічними елементами	Матеріальні витрати Витрати на оплату праці Відрахування на соціальні  заходи Амортизація Інші операційні витрати
За статтями калькуляцій	Підприємство самостійно обирає статті калькуляції
За видами діяльності	Витрати звичайної діяльності (витрати операційної, фінансової, інвестиційної  діяльностей) Витрати надзвичайної діяльності

 

До основних відносяться  витрати, безпосередньо повязані з виробничим процесом виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг). У будь-якому виробництві вони складають найважливішу частин витрат. Накладні витрати повязані з організацією, обслуговуванням виробництва та управління ним.

За відношенням до обсягів  виробництва витрат поділяються  на змінні та постійні.

Змінними називаються  витрати, величина яких змінюється пропорційно  зміні обсягу виробництва. Звідси розмір цих витрат на кожну одиницю продукції  незмінним. До постійних відносяться  витрати. велечина яких не змінюється або майже не змінюється (умовно-постійні витрати) при зміні обсягу виробництва.

За єдністю складу витрат можуть бути одноелементними або  комплексними.

Одноелементні витрати включають  економічно однорідні витрати, які  не поділяються на різні компоненти. На цьому принципі побудована класифікація витрат за економічними елементами. Комплексні витрати складаються з декількох  економічних елементів. Характерним  прикладом статті комплексних витрат є загальновиробничі витрати.

За способом включення  до собівартості окремих видів продукції  витрати поділяються прямі та непрямі.

Витрати на виробництво конкретного  виду продукції, які безпосередньо  включаються до її собівартості економічно доцільним шляхом, тобто на підставі первинних документів без додаткового  розподілу називаються прямими. Непрямі витрати – це витрати  на виробництво, Які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного  обєкту витрат економічно доцільним шляхом, а тому потребують розподілу.

За доцільністю витрачання виділяють продуктивні витрати, до яких відносяться виправдані або  доцільно для даного виробництва  витрати. Відповідно, до непродуктивних відносяться витрати, що виникають з причин, які свідчать про недоліки в технології та організації виробництва.

Організація обліку витрат за економічними елементами мас велике значення для складання фінансової звітності та проведення економічного аналізу. Перелік калькуляційних статей встановлюється підприємством самостійно виходячи з особливостей технології та організації виробництва. На його основі складаються форми калькуляційних розрахунків, кошторисів та внутрішньої  звітності.

Залежно від видів діяльності всі витрати можна розподілити  на дві великі групи: витрати, які  виникають у процесі звичайної  діяльності, та витрати, які виникають  внаслідок надзвичайних подій. В  свою чергу витрати, що виникають  в процесі звичайної діяльності, можна розподілити на витрати  від операційної (основної та іншої), інвестиційної, фінансової діяльностей.

 Отже, розглянувши поняття  „витрат" в нормативних джерелах та в спеціальній літературі, ми бачимо, що різні автори трактуючи це поняття, не розкривають всіх його аспектів, не враховують всіх особливостей функціонування підприємства як самостійного суб'єкта господарювання. Так, при визначенні економічної сутності витрат необхідно враховувати вище перераховані недоліки, знайти єдине найбільш повне тлумачення, що в кінцевому результаті допоможе зрозуміти сутність витрат та приймати раціональні та правильні рішення щодо управління витратами на підприємстві.

 

 

 

 

3.Методи обліку витрат

Під методом обліку витрат необхідно розуміти сукупність способів відображення, групування та систематизації даних про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення  конкретного завдання.

Методи обліку витрат залежать від типу організації, технології виробництва  тощо.

За вибором об’єкта  обліку всі існуючі методи можна  поділити на:

·  позамовний;

·  попередільний (попроцесуальний).

         За способом збирання інформації, що забезпечує контроль над  витратами та способом розрахунку  собівартості:

·  нормативний.

Позамовний метод обліку собівартості використовується при  виготовленні унікального або виконуваного по спеціальному замовленню виробу.

У промисловості він застосовується, як правило, на підприємствах з одиничним  типом організації виробництва. Такі підприємства організуються для  виготовлення виробів обмеженого споживання.

Сутність даного методу укладається  в наступному: всі прямі витрати (витрати основних матеріалів і заробітна  плата основних виробничих робітників з нарахуваннями на неї) ураховуються в розрізі встановлених статей калькуляції  по окремих виробничих замовленнях. Інші витрати враховуються по місцях їхнього виникнення й включаються  в собівартість окремих замовлень  відповідно до встановленої бази (ставкою) розподілу.

Об’єктом обліку витрат і об’єктом калькулювання за цього  методу є окреме виробниче замовлення. Його фактична собівартість визначається після виконання замовлення. До повного виконання замовлення всі витрати, які відносяться до нього, вважаються незавершеним виробництвом.

Облік видатків по окремих  замовленнях починається з відкриття  замовлення. «Відкрити замовлення» - значить заповнити відповідний  бланк в бухгалтерії.

При виборі позамовного методу калькулювання на виробництві повинна  бути виконана хоча б одна з наступних  умов:

— кожен зразок чи партія ідентичних зразків готової продукції  легко відокремлюється відповідно від інших зразків чи партій зразків  готової продукції;

— кожен зразок чи партія ідентичних зразків готової продукції  виконується за технічним замовленням  чи просто за завданням замовника;

— випускається відносно невелика кількість продукції;

— виготовлення кожного  зразка партії ідентичних зразків готової, продукції потребує значних витрат.

При цьому методі: фактична собівартість = незавершеному виробництві  на початок місяця + витрати за місяць – незавершене виробництво на кінець місяця – брак. Така методика калькулювання випливає з необхідності розподілу витрат певного періоду  між випуском і залишками незавершеного  виробництва.

Даний метод обліку витрат має певні проблеми. Першою проблемою, яка ускладнює облік витрат і  калькулювання витрат при цьому  методі випливає з наявності непрямих витрат. Друга проблема – є необхідність так званого часткового випуску  по даному замовленню. Річ у тім  що при цьому методі фактична собівартість всього випуску визначається при  виконанні замовлення в повному  обсязі.

Синтетичний облік ведуть на рахунках № 23, 91, 92, а для аналітичного обліку відокремлюють по кожному  замовленню прямі витрати й по кожному виду витрат - непрямі. Непрямі  витрати щомісяця розподіляють між  замовленнями.

Фактичну собівартість окремих  замовлень (виробів, робіт, послуг) визначають або після передачі на склад, або  перед здаванням замовнику безпосередньо.

Сутність попередільного (попроцесного) методу обліку витрат полягає в тому, що прямі витрати відображаються в поточному обліку не за видами продукції, а за переділами (стадіями) виробництва, навіть якщо в одному переділі можна отримати продукцію різних видів. Отже, об'єктом обліку витрат зазвичай є переділ.

Переділ - це частина технологічного процесу,, що завершується отриманням готового напівфабрикату, який може відправлятись  в наступний переділ або реалізовуватись  на сторону.

Попередільний метод має два варіанти: одно та багато-передільний. Однопередільний метод. При застосуванні цього методу технологічний процес не поділяється, а від першої операції до останньої становить єдине ціле, наприклад, хлібопечення тощо. Багатопередільний метод застосовують, коли технологічний процес поділяють на декілька технологічних фаз (стадій, переділів) й наприкінці кожного переділу одержують напівфабрикат, який визначають за кількістю і вартістю, тобто калькулюють виробничу собівартість напівфабрикатів. Готовий продукт одержують наприкінці останнього переділу.

При калькулюванні собівартості продукції застосовується еквівалент кількості зразків – це вимірювач  продукції обробленої за звітний  період. Кількість таких зразків  визначається добутком кількості оброблених виробів на відсоток їх готовності.

 Калькулювання по переділах  включає такі стани:

1.  Розрахунок еквівалента  кількості зразків готової продукції.

2.  Визначення виробничих  витрат за місяць.

3.  Калькулювання собівартості  еквівалента зразка готової продукції.

4.  Калькулювання собівартості  готової продукції та оцінка  напівфабрикатів.

Синтетичний облік ведуть на рахунку № 23 "Виробництво". Аналітичний облік обмежують  переділами та фазами. На дебеті рахунка  № 23 "Виробництво" відображають прямі  витрати. Усі непрямі витрати  обліковують на : рахунках № 23, 91, 92 в  цілому по підприємству, а потім  розподіляють пропорційно параметрам, які найбільш відповідають тій чи іншій галузі. Після зведення витрат розпочинають калькулювання собівартості продукції. Для цього визначають ? незавершене виробництво по кожному  переділу або фазі технологічного процесу, оцінюють його за галузевими рекомендаціями та згідно з чинним законодавством про оцінку ресурсів.

В кінці 20-х років на основа засвоєння ідей та технічних прийомів стандарт-косту в нашій країні було розроблено нормативний облік. У 1931р. Інститут техніки управління розпочав детальне вивчення можливих шляхів реалізації і практичного застосування системи стандарт-кост, яку у вигляді нормативного методу обліку представив професор М.Х. Жебрак.

 Важливими завданнями  нормативного обліку є своєчасне  попередження нераціонального використання  ресурсів підприємства, оперативний  аналіз витрат на виробництво,  який дозволяє розкривати невраховані  при плануванні і в практичній  роботі резерви.

Характерним для системи  нормативного обліку є своєчасне  оновлення нормативів в результаті здійснених заходів з технічного розвитку та удосконалення організації  виробництва.

В основу системи нормативного обліку виробничих витрат покладені  наступні найважливіші принципи:

- розробка нормативних  калькуляцій на початок звітного  періоду;

- систематичний та своєчасний  облік змін норм і оперативне  визначення впливу цих змін  на собівартість продукції;

- передчасний контроль  витрат на основі первинних  документів і фіксація відхилень  від норм в момент їх виникнення  з одночасним виявленням причин  та винних;

- щоденна інформація про  відхилення від норм.

Для широкого використання у вітчизняній практичній діяльності цій методиці потрібно, з одного боку, щоб керівники захотіли отримувати таку інформацію, а з іншого –  зацікавити морально і матеріально  бухгалтерський апарат у виконанні  такої роботи.

Отже, методи обліку витрат на виробництво повинні бути гнучкими, простими у використанні і дозволяти  в оперативному порядку отримати необхідну інформацію. При цьому  оперативність інформації значно важливіша  від точності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Взаємозвязок елементів  витрат та статей калькуляції.

Будь-які ресурси, які  використовуються в операційній  діяльності підприємств, тобто усі  речовини та сили природи, у кінцевому  підсумку повинні знайти відображення у витратах за елементами, а пізніше  у собівартості продукції чи витратах операційної діяльності.

Елементи витрат – це сукупність економічно однорідних операцій.

Різноманітність речовин  і сил природи, які використовуються у процесі виробництва, в економічній  літературі називають «фактори виробництва». У різні часи таке групування мало свої особливості, але з 01.01.2000 р. в  Україні прийнята єдина система  елементів витрат для всіх підприємств, незалежно від галузевої належності. Ці елементи витрат не підлягають ні розширенню, ні скороченню.