Кредитування банками поточної дільності підприємств 2012

ЗМІСТ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність  теми роботи. Важлива роль в економічній системі відведена банкам, які регулюють грошовий оборот країни, акумулюють грошові ресурси і перерозподіляють їх. Одночасно банки володіють важелями впливу на фінансову, інвестиційну, виробничу і інші сфери економіки, а також на розвиток економічних і суспільних відносин.

Основним видом діяльності банку є кредитна, яка забезпечує в середньому 60-70 % прибутковості  всіх активів, і, як правило, висока прибутковість  безпосередньо супроводжується  підвищеним ризиком. Причому одним із найбільш прибуткових видів банківських кредитів є кредит в поточну діяльність суб’єктів господарювання. Зазвичай вони видаються за високими ставками на невеликі строки та супроводжуються дуже низьким рівнем проблемної заборгованості. В той же час в умовах кризи ризик за цим видом кредитів значно зріс. Відповідно в умовах відновлення економіки перед банками одним із першочергових питань стоїть відновлення даного виду кредитування при відповідному рівні прибутковості за ним, що окреслює актуальність теми дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій показує, що дане питання доволі детально розглянуто в економічні літературі. Дослідженню операцій з кредитування поточної діяльності господарюючих суб’єктів в теорії і на практиці присвячені праці вітчизняних вчених-економістів О.В. Васюренка, М.Г. Дмитренка, Р.Р. Коцовської, В.Д. Лагутіна, А.О. Мілая, В.І. Міщенка, А.М. Мороза, М.І. Савлука, Т.С. Смовженко. У своїх працях вони розкривали суть поняття «кредитування», визначали класифікацію банківських кредитів, переваги та недоліки окремих методів надання та способів погашення кредитів позичальниками, ефективність системи контролю з боку банківських установ за кредитними операціями.

Проте аналіз літературних джерел показує, що в більшості наукових праць з кредитування підприємств бракує системного підходу до багатьох теоретичних і практичних питань, пов’язаних з удосконалення кредитного забезпечення товаровиробників.

Мета роботи полягає у дослідженні обліково-аналітичних процедур щодо управління кредитною діяльністю при банківському кредитуванні поточної діяльності суб’єктів господарювання.

Відповідно до цієї мети ставляться такі завдання:

• дослідження сутності кредитної діяльності банків;
• розгляд особливостей здійснення аналізу кредитної діяльності банків;
• розкриття основних принципів системи обліку здійснення банками кредитування;
• детальний аналіз облікових процедур, що мають місце при кредитуванні поточної діяльності суб’єктів господарювання;
• проведення аналізу кредитного портфелю ПАТ «Кредобанк».

Об’єктом роботи є банківське кредитування поточної діяльності суб’єктів господарської діяльності.

Предметом роботи виступає облікове-аналітичне забезпечення проведення банками операцій з кредитування поточної діяльності суб’єктів господарювання.

Методологічну основу дослідження складають сучасні загальнонаукові методи і прийоми пізнання: формально-логічний, системно-структурний, порівняльно-економічний, соціологічний тощо.

Під час аналізу фінансового  банківської установи були використані  економічно-статистичні методи та прийоми аналізу, спостереження та синтезу, аналітичне групування, обстеження, метод коефіцієнтів та графічний метод.

При підготовці дослідження  було використано наукову й навчальну  літературу з банківської справи та фінансів, розглянуто ряд наукових публікацій у фахових виданнях. При проведенні теоретичних досліджень було проаналізовано законодавчу базу з даного питання, що включає кодекси, закони України та нормативні акти Національного банку України.

Розділ 1 
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ ПОТОЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СУБЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

1.1 Зміст кредитної діяльності банківських установ

В економічній системі  країни значну роль у забезпеченні базових передумов суспільного  відтворення має фінансово-кредитна система. Основною ланкою якої є банківська система, яка виступає не тільки важливою складовою ринкової інфраструктури України, але й забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики Національного банку України через наявні в нього інструменти. Від ефективності виконання банківською системою покладених на неї функцій значною мірою залежить і успіх соціально-економічних перетворень у державі загалом.

Кредитна діяльність банків виникла на певному етапі  розвитку кредиту, котрий, як стверджує  історична наука, був відомий  не менш ніж 3000 років тому в Ассирії, Вавилоні, Єгипті і з того часу активно розвивалася.

Згідно із загальною теорією систем будь-яку річ, процес, явище слід розглядати як відносно самостійну систему зі своїми особливостями функціонування та розвитку.

Відповідно, кредитну діяльність банку слід розглядати як складну систему, яка представлена сукупністю елементів, що тісно взаємопов’язані між собою та виконують визначені завдання.

Тему кредитної діяльності банку широко висвітлено в сучасній економічній літературі фінансово-банківського спрямування. При цьому її розглядають у різних аспектах: одні автори приділяють більше уваги методиці здійснення кредитних операцій [1, с. 88], другі розглядають процеси кредитування з огляду на банківський [2, с. 34] або фінансовий [3, с. 71] менеджмент банку, треті – в аспекті мінімізації кредитного ризику банку [4, с. 69], інші – з точки зору аналізу кредитної діяльності банку [5, с. 51].

Водночас зауважимо, що жоден із авторів не наводить чіткого  визначення поняття «кредитна діяльність банку» та не розкриває її сутності, через що кожен користувач (дослідник, читач тощо) сприймає цю дефініцію по-своєму, з огляду на кінцеву мету досліджень. Так, в окремих виданнях трапляються вислови, близькі до ототожнення понять «кредитна діяльність банку» та «кредитні операції банку», зокрема останнє розглядають як «…один із важливих видів діяльності українських банків…» [6, с. 30]. Взагалі відсутнє визначення поняття кредитної діяльності банку в більшості довідкових та енциклопедичних видань економічного спрямування. Лише в «Енциклопедії банківської справи України» наведено визначення кредитної діяльності МБРР. Проте воно зводиться до характеризування кредитної діяльності цього банку як основної форми діяльності міждержавної інвестиційної інституції, викладу її спрямованості, історії розвитку й організаційних засад, отже, не вносить ясності в розуміння економічної сутності базового економічного поняття «кредитна діяльність банку».

Для обґрунтування неприпустимості  ототожнення понять «кредитна діяльність банку» та «кредитні операції банку» з’ясуємо, насамперед, як економічна думка тлумачить останнє. Як виявилось, із визначенням поняття «кредитні операції банку» також існують певні проблеми, адже в більшості видань виклад різних аспектів кредитних операцій наведено без визначення їх поняття. Лише в одному із зазначених вище джерел, в аспекті сутності й завдання статистичного аналізу кредитної діяльності банку, автори визначають кредитні операції банків як «…вид активних операцій, пов’язаних із наданням клієнтам кредитів» [7, с. 49]. Ідентичне визначення наведено і в сучасних довідкових та енциклопедичних виданнях економічного спрямування, при цьому слід зауважити, що воно є незмінним від часу виходу з друку першої вітчизняної Банківської енциклопедії під редакцією професора А.М. Мороза [8, с. 64].

Суттєвою хибою всіх визначень поняття «кредитні  операції банку є їх ототожнення  з комплексом процедур, пов’язаних тільки з наданням банківських кредитів. Але ж кредитний процес (рух банківського кредиту як послідовний перебіг його організаційних етапів) складається також і з інших етапів і відповідних ним кредитних процедур. У фінансовому словнику автори (А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк, Т.С. Смовженко) наводять більш звужене визначення, розуміючи під кредитною операцією «…договір про надання кредиту, супроводжуваний записами в банківських рахунках з відповідним відбиттям у балансах кредитора та позичальника».

З таким розумінням кредитної  операції важко погодитись, адже на підставі кредитних договорів, що укладаються  між кредитором і позичальником лише в письмовій формі та визначають взаємні зобов’язання й відповідальність сторін, регламентуються кредитні взаємовідносини. Тому договір про надання кредиту як документ є наслідком дії, спрямованої на його розробку, яку й можна класифікувати як лише одну з кредитних операцій.

Визначення кредитних  операцій як «…видачі та погашення  різних кредитів» [9, с. 81] ніби й розширює їх поняття, проте з нього незрозуміло, про що йдеться – про факт видачі та погашення чи про ряд процедур, пов’язаних із ними.

Перед тим, як формулювати  власне визначення поняття кредитних  операцій банку, розглянемо наявні підходи  до тлумачення більш загального поняття  «банківські операції», окремі елементи якого можливо й треба взяти  до уваги. В економічній енциклопедичній літературі переважає думка про те, що банківські операції – це операції, які здійснюють банки для залучення й розміщення коштів, цінних паперів і здійснення розрахунків.

Слід зазначити, що пропоноване  визначення сформульовано за дещо тавтологічним підходом – «банківські операції – це операції». До того ж воно не забезпечує всебічного розкриття поняття «банківські операції», оскільки насправді є лише формулюванням їх спрямованості. За таким же підходом визначено поняття кредитних операцій і в Господарському кодексі України: «Кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян». Натомість із теорії і практики банківської діяльності відомо, що формування ресурсної бази відбувається, у тому числі, за рахунок власних коштів.

Загалом же такий підхід не відповідає широкому розумінню операції як окремої дії, частини якогось  процесу. Отже, при формулюванні поняття  будь-якого виду банківських операцій потрібно уникати плутанини дій з їх метою, спрямованістю та наслідками.

Більш вдалим є визначення з підручника «Гроші та кредит»: «Кредитні  операції полягають у проведенні комплексу дій, пов’язаних з наданням і погашенням банківських кредитів» [10, с. 93]. Проте знову не зовсім зрозуміло: чи включається до дій, пов’язаних із наданням і погашенням банківських кредитів, весь спектр кредитних операцій за всіма етапами кредитного процесу?

В економічній літературі трапляються визначення поняття  банківських операцій, недосконалість котрих зумовлюється їх ще більшою  звуженістю. Наприклад, М.Р. Ковбасюк під банківськими операціями розуміє певні дії працівників банку з відображення за рахунками бухгалтерського обліку обсягів продукту (послуг), витрат на його виготовлення й фінансових результатів, одержаних від його реалізації [11, с. 54], при цьому дії банку щодо відображення в бухгалтерському обліку активів банку вважають за активні операції [12, с. 55].

Відповідно до таких  дефініцій кредитні операції банків тлумачитимуться як сукупність дій  його працівників, спрямованих на відображення результатів кредитної діяльності за рахунками бухгалтерського обліку і в балансі банку. Однак останні є лише наслідковими процедурами вже досягнутих результатів дій, спрямованих на забезпечення кредитного процесу.

Враховуючи всі позитивні  й негативні сторони існуючих підходів до визначення поняття «кредитні операції банку», точнішим і вичерпнішим вважаємо таке визначення: кредитні операції банку – це сукупність дій, спрямованих на забезпечення всіх етапів кредитного процесу й подальше відображення їх результатів у бухгалтерському обліку банку. При цьому кожному етапу кредитного процесу відповідає певна частина кредитних операцій, таке їх структурування відбувається залежно від їх призначення.

Саме через реалізацію кредитних операцій відбувається безпосереднє відтворення кредитних послуг банку. Однак їх здійснення не може бути розпочато без створення відповідних організаційно-технологічних і матеріально-технічних умов, забезпечення яких передує здійсненню кредитних операцій та (або) відбувається паралельно. Тому кредитні операції банку не можуть сприйматися як процес, а лише як його основний етап (аналогічно до розподілу виробництва на основне й допоміжне у виробничій сфері), поряд із такими допоміжними етапами як: формування кредитної політики банку, матеріально-технічне оснащення, забезпечення персоналом, розробка і вдосконалення методичного і програмного забезпечення та відповідних технологій, управління ризиками кредитної діяльності банку, її аналіз (рис. 1.1).

Рис . 1.1. Основні етапи організації кредитної діяльності банку

Отже, як будь-який суб’єкт  підприємницької діяльності, банк, здійснюючи діяльність, має відтворювати певні продукти. Важливим для дослідження  є з’ясування того, що є кінцевим продуктом від реалізації кредитної  діяльності банку, чим користаються позичальники, вступаючи у кредитні відносини з банком.

Кредитні операції, хоча й мають зв’язок із рухом позиченої  вартості, насамперед спрямовані на забезпечення внутрішньобанківських технологічних  процесів, відтак не можуть сприйматися як кінцевий продукт споживання. Тож передусім з’ясуємо, що є предметом праці при здійсненні кредитної діяльності банку. Акумульована банком позичена вартість передається позичальнику в незмінній формі (таких змін вона може зазнати, але під впливом зовнішніх макроекономічних факторів, зокрема інфляції/дефляції, девальвації/ревальвації тощо). А банк здійснює пошук потенційних позичальників, аналіз придатності до реалізації кредитних проектів за ними (у тому числі оцінку ризиків) та їх подальше супроводження. Отже, позичкова вартість не є об’єктом впливу окремих дій банківського персоналу [13, с. 123].

Враховуючи вищесказане, можна стверджувати, що позичальники, користуючись кредитними послугами  банку, отримують можливості тимчасового  користування кредитними ресурсами, акумульованими банком.

Як висновок зазначимо, що ефективність кредитної діяльності в умовах сучасного стану української  економіки визначає як фінансовий стан банку, так і подальші перспективи  його розвитку, виходячи із пріоритетності цього виду діяльності для банків.

1.2. Методика аналізу кредитної діяльності банку

У структурі активних операцій традиційно найбільшу питому вагу мають кредитні операції. Це пов’язано з об’єктивною  властивістю капіталу спрямовуватися у сфери, де найвища норма прибутку. Саме аналіз кредитних операцій банку з погляду ступеня ризику, забезпеченості та дохідності лежить в основі аналізу якості активів, що, у свою чергу, є важливим напрямом рейтингової оцінки діяльності банку. Позикові операції являють собою один із найефективніших, тобто прибуткових способів розміщення ресурсів банку. Водночас кредитні операції – це найбільш ризикований вид операцій банку. Кредитні операції формують його кредитний портфель [14, с. 11].

Кредитні вкладення, або кредитний  портфель комерційного банку, – сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання доходу.

Кредитний портфель банку включає  агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення. Разом з тим до нього не входять:

• відсотки нараховані, але не сплачені;
• зобов’язання видати кредит;
• кредитні лінії, які ще не використані;
• гарантії та акредитиви;
• оперативний лізинг [15, с. 16].

Від структури і якості кредитного портфеля банку значною мірою  залежить його стабільність, репутація та фінансовий успіх. Тому банку необхідно аналізувати якість позичок, проводити незалежні експертизи великих кредитних проектів і заходів, виявляти випадки відхилення від законної кредитної політики.

Постійний аналіз кредитного портфеля в системі управління банком дає змогу вибрати варіант раціонального розміщення ресурсів, напрями кредитної політики банку, знизити ризик за рахунок диверсифікації кредитних вкладень, прийняти рішення щодо доцільності надання позики клієнтам залежно від їх кредитоспроможності, галузевої належності, форм власності і т. д. Результати аналізу дають змогу приймати рішення про зміну напрямів та методів кредитування.

Аналіз кредитної діяльності банку  передбачає вирішення таких завдань :

• визначення ступеня та типу концентрації ризику кредитного портфеля, його відповідності зовнішньому покриттю і достатності створених резервів покриття фактичних і потенційних збитків;
• оцінювання адекватності кредитного ризику сумі передбачуваного прибутку;
• визначення кредитоспроможності позичальників з метою зниження кредитного ризику;
• визначення ефективності кредитних операцій, що дає змогу вибрати доцільний варіант розміщення ресурсів;
• зниження ризику неповернення позики.

Аналіз кредитних операцій доцільно проводити в такій послідовності:

• аналізуються масштаби кредитної діяльності банку порівняно з попередніми періодами та іншими банками;
• аналізується рух кредитів;
• розраховується оборотність кредитів;
• визначається рівень диверсифікації кредитних вкладень, який дає змогу максимально знизити ризик неповернення позики;
• оцінюється повернення позик;
• проводиться кількісне оцінювання структури кредитного портфеля залежно від різноманітних класифікаційних ознак;
• виявляється якість кредитного портфеля з погляду ризику і ступеня забезпеченості кредитів;
• аналізується дохідність та ефективність кредитних операцій [15, с. 22].

Дослідження кредитної діяльності банку полягає  у використанні аналітичних прийомів, спрямованих на визначення обсягу кредитних  ресурсів, які перебувають у розпорядженні банку, їх структури і динаміки в аналітичному періоді. Для всебічного аналізу даної категорії використовуються різноманітні інструменти як загально аналітичного спрямування, так і спеціалізовані.

Виходячи  з важливості дослідження такої  категорії як кредитна діяльність банку, слід зазначити, що сукупність методів аналізу цієї категорії є доволі диверсифікованою.

Загальний аналіз кредитних вкладень банку ґрунтується  на застосуванні методик вертикального  та горизонтального аналізу, які  передбачають обчислення та подальшу оцінку таких показників [16, с. 34]:

– процентні  співвідношення окремих показників з агрегованим показником;

– абсолютні  зміни кінцевих показників порівняно  з початковими (базисними);

– темпи зростання або приросту показників в аналітичному періоді.

До спеціалізованого апарату належать такі способи як коефіцієнтний та факторний аналіз окремих показників ефективності, якості та результативності. Саме вони найбільш адекватно дозволяють оцінити та виявити загальні тенденції та перспективи  кредитної діяльності банку.

Від структури та якості кредитного портфеля банку залежать його стабільність, репутація та фінансовий успіх. Тому працівникам банку необхідно  аналізувати якість кредитів, проводити  незалежні експертизи великих кредитних  проектів і заходів, виявляти випадки відхилення від кредитної політики, яка базується на чинному законодавстві. Основні методи статистики, які використовуються при дослідженні банківської діяльності, – це: спостереження, зведення та групування даних, узагальнювальних величин, варіації, вивчення динаміки, вимірювання тісноти взаємозв'язків, індексний метод і т. п.

Аналіз кредитних операцій здійснюється, в основному, методом  групувань із використанням даних  балансу банку, статистичних форм звітності, аналітичного та оперативного обліку банку і т. п., а також методом використання відносних та середніх показників. У процесі аналізу встановлюється, де, коли, кому, на який термін і в якій формі надані кредити і наскільки вони ефективні [17, с. 10].

Одним із найважливіших  показників ефективності діяльності вважається прибуток, однак оцінювання за допомогою абсолютних показників не завжди дозволяє отримати об'єктивну оцінку реального стану справ. Більш адекватно характеризують ефективність відносні показники, зокрема такі, як рентабельність і прибутковість, розраховані за співвідношенням прибутку (чистого доходу) та витрат на його отримання. Разом з тим показники рентабельності та прибутковості свідчать про продуктивність і віддачу фінансових ресурсів комерційних банків, їх здатність інвестувати кошти з метою отримання достатніх доходів. Відтак відносні показники ефективності доповнюють аналіз абсолютних кількісних величин, розкриваючи їх якісний зміст [18, с. 52].

Оцінку ефективності роботи банку дають на основі таких  показників:

– показники дохідності як відношення прибутку (доходу) до середнього значення активів та капіталу;

– співвідношення темпів росту кредитів, депозитів, капіталу та штату працівників банку; продуктивність роботи персоналу, що визначається як дохід у розрахунку на одного працівника і як прибуток у співвідношенні з витратами на заробітну плату; співвідношення середніх процентних ставок, які одержуються чи виплачуються; вартість посередництва; чутливість до змін на ринку тощо.

Зрозуміло, що першим і  найважливішим фактором, який впливає на ефективність банківської діяльності в цілому, є їх прибутковість. Аналіз прибутковості здійснюють за такими показниками: загальний показник дохідності; прибутковість витрат; чистий спред; відсоток дохідності капіталу; чиста маржа і т. п.

Статистичний аналіз цих показників здійснюється за допомогою  методу відносних величин динаміки (ланцюгові та базисні показники  аналізу рядів динаміки). Вплив  певних факторів на зміну показників прибутковості банку розраховується шляхом ланцюгових або базисних підстановок [19, с. 44].

Двома найважливішими показниками  аналізу прибутковості банку  є такі показники: процентна дохідність активів; процентна дохідність капіталу. Розглянемо показники, за допомогою  яких може бути проаналізована дохідність кредитних операцій. Універсальним показником, що характеризує ефективність вкладень у кредитні операції і показує, скільки банк отримує доходів із кожної гривні вкладеної саме в кредитні операції, є коефіцієнт дохідності кредитних вкладень.

Його застосування дозволяє зробити порівняльний аналіз ефективності різних видів банківських операцій, а також оптимізувати напрями  використання банківських ресурсів, віддаючи пріоритети найбільш дохідним видам діяльності. За ідеальної фінансової дисципліни позичальників, коли виконуються всі умови договорів і всі кредити та відсотки за ними повертаються повністю, цей коефіцієнт дорівнюватиме середньозваженій відсотковій ставці за кредитами. При розрахунку чисельника цього коефіцієнта береться фактична сума отриманого доходу за відсотками на кредити. Для більш точного розрахунку вона може бути скоригована на суму втрат від списання безнадійних кредитів за період, який аналізується.

Менш поширеним, ніж  попередній, є показник дохідності активів за рахунок кредитних операцій. Він характеризує внесок кредитних операцій у загальну дохідність активів [20, с. 68].

   (1.2)

Різновидом цього показника  може виступати коефіцієнт, у знаменнику якого замість загальних активів  беруться тільки дохідні активи. За високої частки кредитів у загальних активах його значення буде наближатися до значення першого коефіцієнта – дохідності кредитних вкладень.

Питому вагу доходів  від надання кредитів у загальній  сумі доходів банку від інших  активних операцій характеризує однойменний показник:

    (1.3)

При його аналізі доцільно порівняти  значення цього показника зі значенням  коефіцієнта кредитної активності. Якщо коефіцієнт питомої ваги кредитних  доходів вищий за коефіцієнт питомої  ваги кредитів у дохідних активах, це свідчить про те, що ефективність кредитних вища ніж ефективність інших банківських операцій.

Рентабельність кредитних операцій може бути проаналізована за допомогою  низки показників, які доповнюють один одного, а саме: рентабельність кредитних операцій розраховується шляхом ділення прибутку від кредитних операцій на витрати, пов'язані із залученням ресурсів та функціонуванням кредитного відділу:

  (1.4)

Різновидом коефіцієнта  рентабельності може бути також показник Р₂, що характеризує ефективність обраної політики з регулювання співвідношення між ціною ресурсної бази та ціною розміщення ресурсів.

   (1.5)

Зростання цього коефіцієнта характеризує високу якість менеджменту банку. Про ефективність процентної політики може свідчити і обернений показник:

    (1.6)

Зниження цього показника  є, безумовно, позитивним явищем, проте  аналіз слід доповнити оцінкою абсолютної суми прибутку, яка в результаті жорсткої процентної політики не повинна призводити до зменшення обсягу залучених ресурсів та зниження попиту на дорогі кредити [21, с. 78].

Про зростання ефективності кредитних вкладень свідчить і ріст показника прибутковості кредитних операцій швидшими темпами в порівнянні із зростанням показника їх дохідності:

    (1.7)

Статистика кредиту  використовує різні показники, за допомогою  яких вивчають обсяг, склад, структурні зміни, динаміку, взаємозв'язки та ефективність кредитних вкладень.

Для характеристики обсягу кредитних вкладень використовують узагальнюючі показники:

– залишки заборгованості;

розмір виданих та погашених кредитів;

– середній розмір кредитів;

– середній розмір заборгованості за кредитною угодою;

– середня ставка відсотків  за кредитом і т. п.

Структуру, динаміку та інші характеристики кредитних вкладень у статистичному аналізі досліджують  за допомогою абсолютних і відносних  показників, індивідуальних і зведених індексів, статистичних методів вивчення взаємозв'язків між явищами, показників аналізу рядів динаміки. Особливу увагу надають визначенню ефективності кредитних вкладень через аналіз оборотності кредитів, оцінку впливу окремих факторів на зміну оборотності кредитів і т. п.

Основними напрямами  статистичного аналізу кредитної  діяльності на сучасному етапі можна  визначити такі [22, с. 96]:

– загальний аналіз кредитів;

– аналіз руху кредитних  коштів; аналіз забезпеченості кредитів та їх своєчасного погашення;

– оцінка кредитного ризику комерційного банку та формування резерву на його покриття.

Згідно із загальними принципами статистичного аналізу  ефективності банківської діяльності в цілому за ефект можна взяти: процентний дохід, валовий операційний  дохід, чистий операційний дохід, чистий дохід до сплати податків, чистий дохід після сплати податків або узагальнений дохід.

1.3. Облік кредитної діяльності банку

Бухгалтерський облік  кредитних операцій ґрунтується  на принципах, загальноприйнятих у  міжнародній практиці, зокрема: безперервності діяльності установи банку, стабільності правил бухгалтерського обліку,обережності, поділу звітних періодів,дати операції,переваги змісту над формою, оцінки активів та пасивів, окремого відображення активів та пасивів.