Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Кредитування населення

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

ДЕРЖАВНОГО ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: «Банківська звітність»

на тему:

«Кредитування населення: сучасний стан та перспективи розвитку в Україні»

Спеціальність: 5.050105 – Банківська справа

Виконала студентка групи 3БС9-04

Економічного коледжу

Палісіка Кароліна

Керівник:

Волинець О.В.

Київ-2010

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА КРЕДИТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ………………………………………………...………………………….

1.1.Історія виникнення кредиту. Кредитні відносини в Україні……………..……

1.2.Види кредитування……………………………………………………………….

РОЗДІЛ 2. СПОЖИВЧЕ КРЕДИТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ……………………………………………………………………………

2.1.Сутність споживчого кредиту……………………………………………………

2.2. Організаційно-економічні умови споживчого кредитування в сучасних умовах…………………………………………………………………………………….

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ І ПЕРСПЕКТИВИ

РОЗВИТКУ КРЕДИТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ………............................

Висновок………………………………………………………….…………………….

Використана література………………………………………………………………..

ВСТУП

Актуальність. В останній час кредитування населення набуває все більшої актуальності. Пов’зано це з тим, що всі ланки суспільства прагнуть ефективно функціонувати, а без розвитку всіх напрямків банківської інфраструктури, насамперед споживчого кредитування, не можливий нормальний розвиток суспільства, а саме всіх його категорій (верст населення). Особливо актуально це питання стоїть перед молодим поколінням. Для нормального проживання яким відразу хотілося мати власне житло, можливість його обладнати. Говорячи про це, я маю на увазі не предмети розкошу, а елементарні засоби для існування, які є необхідними для нормального і щасливого проживання як молодих сімей так і інших верств населення.

Мета. В результаті проведеної мною роботи були детально вивчені теоретичні та практичні аспекти, які стосуються як споживчого кредитування так і тих сфер з якими цей продукт стикається. Що стосується теоретичних аспектів, то вони розглянуті в першому розділі даної курсової роботи і розкривають класифікаційні види споживчого кредиту (в залежності від цільового характеру, суб’єктів кредитних відносин, способів організації надання позичкових коштів, форм видачі кредиту, ступені покриття кредитом вартості споживчих товарів, строків надання кредиту) та детально описують всі елементи кредитного процесу з урахуванням тієї особливості, що позичальником, як правило, є фізична особа.

Об’єкт дослідження. Виходячи з вивчених мною теоретичних аспектів була досліджена робота комерційних банків України на ринку споживчого кредитування. В результаті цього дослідження було визначене теперішнє положення комерційних банків України, вивчено з якими проблемами стикаються банки на даному етапі своєї діяльності, процес споживчого кредитування та методи оцінки кредитоспроможності позичальників – фізичних осіб, фактори які впливають на діяльність банків як в середині самого банків так і ззовні, проаналізована програма дій банку, перспективи розвитку на майбутнє.

Робота складається з трьох розділів, так в першому розділі розглядаються теоретичні основи кредитування населення, детально розглядаються види та етапи процесу кредитування. В другому розділі ми розглянемо споживче кредитування, його організаційно-економічні умови кредитування в сучасних умовах. В третьому розділі спочатку робиться аналіз сучасного стану ринку споживчого кредитування, а потім розглядаються основні напрямки розвитку споживчого кредитування в загалі на Україні.

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРИСТИКА КРЕДИТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ

1.1.Історія виникнення кредиту. Кредитні відносини в Україні

Кредит походить від латинського «creditum», що означає «позика», «борг». Цей термін також перекладається як «вірю», «довіряю». А тому категорія кредиту переважно розглядається економічною наукою як довіра однієї особи до іншої, на підставі якої у позику надається певна вартість у грошовій або товарній формі на тимчасове користування за відповідну плату. Таке визначення містить найбільш загальні характеристики, що розкривають зміст кредиту. При визначені цієї економічної категорії необхідно акцентувати увагу на таких основних ознаках:

кредит необхідно розглядати як обґрунтований на довірі специфічний тип економічних відносин;
економічною основою кредиту є мобілізація й нагромадження тимчасово вільних коштів і формування з них позичкового капіталу;
кредит представляє акт передачі кредитором певної суми капіталу у тимчасове користування позичальнику на умовах повернення та платності;

Найпростішою формою кредитних відносин, що зародилася на перших етапах становлення і розвитку товарного виробництва та обміну, спочатку був лихварський кредит, який надавався дрібним виробникам з виплатою високих позичкових відсотків, що часто призводило до повного розорення позичальників. Для нього характерні такі ознаки:

позичальниками виступали дрібні виробники (селяни, ремісники), рабовласники та феодали;
кредиторами – купці, монастирі, церква.

Позичальники переважно звертались за кредитом для нагальних споживчих потреб або оплати боргів. Окрім лихварського, товаровиробники надавали один одному кредити при купівлі-продажу товарів. Якщо покупець був тимчасово неспроможний здійснити покупку за рахунок власних коштів, а продавець був зацікавлений в реалізації свого товару, то продаж товару міг відбутися у кредит (з відстрочкою платежу) під відповідні боргові зобов’язання та гарантії. Таким чином, товарообмін є тим грунтом, де виникають відносини з приводу кредиту.

Формування різнобічних і сталих мінових відносин між контрагентами товарообміну при активному обслуговуванні їх банками призводить до посиленої взаємної залежності і довіри між суб’єктами ринку. Тому продаж товарів дедалі частіше здійснюється в кредит. У даному випадку необхідність кредиту витікає із функції грошей засобу платежу. Коли в процесі товарообміну відбувається відрив моменту відчуження товару від одержання грошового еквівалента тобто відносне відокремлення грошової форми вартості від товарної форми, що спонукає виникненню кредитних відносин.

Кредитні відносини в Україні

Історія розвитку кредитних відносин у незалежній Україні ще досить коротка. Але складалась вона на базі тих кредитних відносин, які існували в Радянському Союзі з його адміністративно-командною системою господарювання. Щоправда, у галузі кредитних відносин перехід від старої до ринкової системи господарювання здійснювався швидше, ніж в інших сферах життя нашої країни. Це пояснюється тим, що в основі цих відносин лежить наймобільніший ресурс – гроші. Але, на жаль, кредитні відносини в Україні після розпаду Радянського Союзу розвивались недостатньо, що негативно вплинуло на розвиток і стан економіки.

З переходом до ринкових умов господарювання змінювався склад як кредиторів , так і позичальників. Основними кредиторами стали комерційні банки, у тому числі колишні державні. А позичальниками дедалі більше ставали приватні та колективні підприємства, приватні підприємці та окремі громадяни. Звичайно, здійснювалось кредитування і підприємств державної форми власності. Значні зміни стали відбуватись у формах і видах кредитів, особливо в методах кредитування. Від кредитування численних окремих об’єктів, передбачених банківськими інструкціями в радянський час, комерційні банки перейшли до кредитування суб’єктів, турбуючись насамперед про свої доходи і повернення кредиту. Замість досить складного порядку кредитування, який передбачав значні особливості для підприємств окремих галузей чи підгалузей економіки, кредитування почало здійснюватись в основному на покриття дефіциту оборотного капіталу підприємств.

Ще у 1991р. законами України «Про підприємства в Україні» і «Про цінні папери та фондову біржу» було легалізовано комерційний кредит, який з 1930р. у Радянському Союзі був заборонений. У тому ж таки 1991р. було визнано, що вексельний обіг в Україні має здійснюватись відповідно до Женевської вексельної конвенції та Єдиного закону про переказні і прості векселі.

У лютому 1993р. Національний банк України затвердив Порядок проведення банками операцій з векселями, якими були встановлені особливості застосування вказаних документів міжнародного загальновизнаного вексельного права в Україні. Як уже зазначалося, комерційний кредит може надаватись як з оформленним векселем, так і без такого оформлення. Останнє переважає, бо спочатку в Україні не повністю було прийнято вексельне законодавство та й обізнаність працівників банків і їх клієнтів з вексельним правом була недостатньою. У подальшому поширенню вексельного обігу заважала платіжна криза. З 1995р., після випуску облігацій внутрішньої державної позики, значних обсягів набув державний кредит. Причому через надійних позичальників та у зв’язку з вигідними умовами державної позики (високий дохід на облігації, зарахування сум, укладених у ці облігації, у рахунок обов’язкових мінімальних резервів комерційних банків, звільнення доходу на облігації від податку на прибуток тощо) комерційні банки в ці облігації вкладали значні ресурси. А це означало. Що менше коштів вони спрямовували на кредитування суб’єктів господарювання. Пізніше через погіршення умов державної позики та невиконання Урядом своїх зобов’язань щодо своєчасного її погашення довіра до цих облігацій з боку банків дещо впала.

Кредитні відносини функціонують у системі економічних відносин. В основі їх лежить рух особливого виду капіталу – позичкового капіталу. У сучасному господарстві значно розширюються межі кредитних відносин. Кредит обслуговує все більшу частку товарних потоків, замінюючи традиційні товарно-грошові зв’язки обміну. Кредит необхідний як важливий засіб забезпечення фінансово-господарської діяльності економічних суб’єктів.

Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів,тщо укладаються між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зобов’язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватись в односторонньому порядку без згоди обох сторін. Кредитний договір може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного кредитором та позичальником, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами, підписаними стороною, яка їх надсилає.

Кредитні відносини поєднують у собі дві підсистеми:

кредитно-грошові відносини;
кредитно-товарні відносини.

У позичку може надаватися вартість як у грошовій, так і в товарній формі. Роль і місце кредитних відносин національній економіці залежить від стану самої економіки. Сучасний кредит і кредитні відносини в Україні носять перехідний характер, вони відображають кризовий стан вітчизняної економічної системи.

Кредитні відносини виникають і діють між двома суб’єктами: кредитором, який надає позику, і позичальником, який отримує позику. Рушійним мотивом надання позики у тимчасове користування є одержання доходу у формі позичкового відсотка. Метою кредитора є одержання прибутку (відсотка); метою позичальника – задоволення тимчасової потреби у додаткових грошових ресурсах. З боку кредитора позика є актом комерційного продажу на певний термін грошових коштів.

1.2.Види кредитування

В науковій літературі існує безліч критеріїв класифікації кредитів, найбільш популярним критерієм є "цільова спрямованість позики або позики".

По цільовій спрямованості можна виділити наступні види кредитів: споживчий, кредитні карти, автокредитування, іпотечний, банківський і лізинг. Розглянемо кожний з них.

Споживчий кредит - позика (позика), надана кредитною установою (Банком, Ломбардом) фізичній особі в цілях придбання товарів або послуг особистого споживання з відстроченням платежу, з подальшим відшкодуванням запозичених засобів і відсотків по ним.

Споживчий кредит дає можливість отримати ті речі, яких без використання кредиту потрібно було б довго чекати, або ж які були б недоступні для отримання, робити придбання товарів в зручний час, навіть тоді, коли споживач немає в своєму розпорядженні необхідної суми готівки, дозволяє оплачувати непередбачені термінові витрати.

Споживчий кредит включає наступні суб-віди:

кредит на невідкладні потреби пов'язані з оплатою послуг;
кредит на освіту, кредит на ремонт житла;
кредит на покупки, кредит молодій сім'ї;
кредит пенсіонерам;
кредит співробітникам компаній та інші.

Кредитні карти - банківські пластикові карти, що дозволяють використовувати їх як платіжний засіб. А так само витрачати грошові кошти або недоліку засобів на картковому рахунку клієнта, через відкриту банком-емітентом кредитну лінію (овердрафт) з певним максимальним одноразовим витратним лімітом кредитування, з подальшим відшкодуванням запозичених грошових сум і відсотків по ним.

Умовою отримання картки є платоспроможність клієнта. Для отримання кредитної карти клієнт повинен надати банку встановлену банком суму грошових коштів. Оплата товарів і послуг може бути проведена і при відсутності грошових коштів на рахунку клієнта, тобто за рахунок банківського кредиту. Банк за свої послуги від операцій з кредитними картками отримує прибуток, який складається з:

комісійні, що справляються з торгівельних організацій при сплаті рахунків за відпущений власнику кредитної картки товар ( в основному від 1 до 4% об’єму продаж по кредитній картці );
щорічної плати клієнтів за кредитні картки ( якщо вона справляється );
відсотка за кредит, що надається власникам карток в рамках ліміту кредитування.

Основними функціями кредитних карт є:

а) безготівкова оплата товарів і послуг;

б) зняття наявних засобів, як у відділеннях банку, так і через банкомати;

в) оплата рахунків в рамках ліміту кредитування, з використанням кредиту, овердрафту, що надається в порядку.

Автокредитування - різновид споживчого кредитування, який виділився в самостійну кредитну лінію з певною політикою на ринку автомобільного кредитування.

Автокредит надається в цілях придбання позичальником транспортного засобу з можливістю відстрочення платежу, з подальшим відшкодуванням кредитних сум і відсотків по ним. Оплата може проводитися одноразовим платежем або рівновеликими платежами через рівні проміжки часу.

Іпотечний кредит - іпотека від грецького hypotheke - застава, застава. Іпотечний житловий кредит - це цільовий довгостроковий кредит (видають на 10-40 і більше років), наданий під порівняно низький річний відсоток, для будівництва або покупки нерухомості, під заставу даної нерухомості як забезпечення зобов'язання, до повернення банку кредитних сум і відсотків по ним.

Розстрочка платежу може бути різній періодичності: щомісячною, квартальною, щорічною, при фіксованому відсотку за непогашену частину заборгованості.

Банківський кредит - позика (позика), що надається банківською установою юридичній особі в грошовій формі на меті задоволення насущних потреб компанії.

Кредити, що надаються банками, поділяються:

1) за строками користування:

а) короткострокові – до 1 року;

б) середньострокові – до 3-х років;

в) довгострокові – понад 3-х років.

Строк кредиту, а також відсотки за його користування ( якщо інше не передбачено умовами кредитного договору ) розраховуються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позичкового рахунку позичальника ) до повного погашення кредиту та відсотків за його користування.

Короткострокові кредити можуть надаватись банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку із витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді.

Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об’єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше. При довгостроковому кредитуванні населення ббанк приймає як форму забезпечення договір застави майна позичальника. Майно, прийняте під заставу, повинно бути застраховане за рахунок позичальника, договір завірений нотаріально. Заставити позичальник може будинок, що будується чи купується, але із нотаріальної контори повинна надійти заборона про відчуження будинку іншій особі до тих пір поки не погаситься кредит і відсотки за користування ним.

Термін кредитування «до запитання» має на увазі, що позичальник повинен повернути кредит наданий банком на протязі 7-ми днів з дня письмового повідомлення його кредитором.

за забезпеченням:

а) забезпеченні заставою ( майном, майновими правами, цінними паперами );

б) гарантовані ( банками, фінансами чи майном третьої особи );

в) з іншим забезпеченням ( поручительство, свідоцтво страхової організації );

г) незабезпечені ( бланкові).

3) за ступенем ризику:

а) стандартні кредити;

б) кредити з підвищеним ризиком.

4) за методами надання:

а) у разовому порядку;

б) відповідно до відкритої кредитної лінії.

Клієнт може неодноразово брати і погашати будь-які суми за умови, що сальдо по судному рахунку не перевищить ліміту, який обумовлено в кредитному договорі.

в) гарантійні ( із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов’язання ).

5) за строками погашення:

а) водночас;

б) у розстрочку;

в) достроково ( за вимогою кредитора, або за заявою позичальника );

г) з регресією платежів;

д) після закінчення обумовленого періоду ( місяця, кварталу ).

Грошові споживчі кредити за термінами погашення класифікуються на:

кредити в розстрочку платежу;
револьверні ( відновлювальні ) кредити;
кредити без розстрочки платежу.

Кредити у розстрочку платежу передбачає погашення його відсотків за ним щомісячно рівними частинами. Терміни погашення таких кредитів – від двох до п’яти років, суми кредиту залежать від об’єкта кредитування, кредити надаються під забезпечення гарантів. Кредити з розстрочкою платежу основна частина споживчого кредиту.

Револьверні кредити включають кредити, надані позичальником за єдиним активно-пасивним поточним рахунком у вигляді овердрафту чи кредитною карткою. Надання овердрафту здійснюється під забезпечення ощадним вкладом чи цінними паперами або без забезпечення шляхом видачі чекової книжки.

Лізинг (фінансова оренда) - лізинг від англійського charter - оренда, майнове наймання, форма кредитування без передачі права власності на товар орендареві.

Лізинг як вид інвестиційної діяльності банку (лізингодатель) з придбання майна (предмету лізингу) і передачі його в тимчасове володіння і користування, на підставі договору лізингу фізичним або юридичним особам (лізингополучатель) за певну плату, на певний термін і на певних умовах, обумовлених договором, з правом викупу майна лізингополучателем. (Федеральний закон РФ "Про фінансову оренду (лізингу)" від 29 січня 2002 р. 10-ФЗ)

Розуміючи описи кредитів по цільовій спрямованості, варто відзначити і інші критерії класифікацій кредитів.

Кредити класифікуються:

1) по критерію забезпечення кредитів (забезпечені і не забезпечені, такі як, кредит під заставу цінних паперів, кредит під заставу злитків дорогоцінних металів, кредит під заставу рухомого і нерухомого майна, кредит на основі поручительства);

2) по характеру погашення кредитів (одноразово або в розстрочку, такі як, кредит з едіноразовим погашенням, кредит з щомісячним погашенням, кредит з погашенням у міру вимоги);

3) по видах процентних ставок (кредит з фіксованою процентною ставкою, кредит з плаваючою процентною ставкою);

4) по термінах погашення кредитів (короткостроковий кредит, середньостроковий кредит, довгостроковий кредит, онкольний);

5) по методу стягування відсотка (відсотки утримуються у момент надання кредиту, у момент погашення кредиту або впродовж всього терміну кредиту).

Крім вказаних кредитів позичальникам надають також обліковий короткостроковий кредит ( дисконт векселя ), кредит з індивідуальними умовами для придбання дорогих товарів, навчання дітей, персональні позички студентам тощо.

Раніше споживчий кредит фізичним особам надавався на строк не більше 10-ти років. Відтепер строк повернення кредиту визначається кредитором і позичальником у кредитному договорі та залежить від мети кредитування, розміру кредиту та платоспроможності позичальника.

РОЗДІЛ 2. СПОЖИВЧЕ КРЕДИТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ

2.1.Сутність споживчого кредиту

Якщо спочатку звернутися до історії споживчого кредитування ще в Росії до 1917 року, то перші кооперативні заклади дрібного кредиту в Росії були створені в 60 – х роках ХІХ ст. – позико–збережні товариства. Вступний внесок в подібне об’єднання був встановлений на рівні 1 крб., а пайовий - 50 крб. Максимальний розмір позики був можливий до 80 крб. терміном на 6 місяців. Однак при нестандартних обставинах позика могла бути продовжена ще на три місяці. Позико – збережні товариства виручали селян, що не могли розплатитися з розтовщиками, допомагали знижувати та ліквідовувати недостачі, перешкоджали тенденції до розорення села. При видачі кредиту в позико – збережних товариствах враховувалась працездатність позичальника, його належність, правові переваги і т. ін. В якості забезпечення кредиту в заставу допускався придбанний інвертар, надлишки сільськогосподарської продукції та домашня худоба.

До початку ХХ ст. в народному господарстві Росії (територія України входила до складу Росії) були створені умови для успішного розвитку кооперативної організації невеликих сум кредиту, але вже не у формі позико - збережних товариств, що потребували від своїх членів пайові внески, а кредитних, що не потребують паїв. Підйом в розвитку кредитної кооперації, що почався після 1905 року досяг кульмінації до 1912 року.

Кредитні товариства видавали позики, як короткострокові - на один рік, так і довгострокові - терміном на п’ять років з 12% річних. Призначення позик, що видавалися кредитними товариствами, було сільськогосподарським: купівля землі, її оренда, обробіток та удобрення, купівля сільськогосподарських знарядь, худоби, насіння, кормів для худоби та т. ін. Крім того, кредитні товариства могли видавати, так звані, кустарно - ремісницькі позики на купівлю знарядь кустарно - ремісницького виробництва; могли бути й "виробничі позики загального призначення": найм робочої сили, здійснення господарських будівель, спорядження для промислів, які передбачали тимчасове залишення місця постійного проживання. Наглядно, що кредитні товариства ризикували видавати й невиробничі позики: на купівлю товарів для продажу, сплати боргів, особисті витрати та жилі будівлі. Тільки при повній наявності інформації про клієнта можна було дозволити собі кредитування такого великого кола інтересів позичальника.

Розмір відкритого кредиту визначався заможністю двору, що вимірювалася цінністю основного капіталу (земля, будівлі, худоба, інвентар). В деяких господарствах кредит по відношенню до капіталу складав всього 4-5%.

Іпотечний кредит виник ще в рабовласницькому суспільстві, де він отримав розвиток при феодалізмі, але особливо розповсюдився при капіталізмі. Цей кредит дозволяє підприємцям збільшувати розмір виробничого використання вільного капіталу, дає можливість придбати машини, обладнання та інші засоби виробництва, тобто сприяє розвитку та зміцненню ринкових відносин. Кредит видається, як правило, на термін більше п’яти років.

При заставі нерухомого майна боржник лише номінально зберігає право власника. Фактично в цьому випадку земельна рента, що виступає економічною формою реалізації земельної власності, присвоюється кредитором.

Надають іпотечний кредит, як правило, банки, що спеціалізуються на видачі довгострокових кредитів під заставу нерухомості. До них відносяться також і земельні банки, що видають довгострокові кредити в основному під заставу землі.

Історія створення земельних банків в Росії, де вони відігравали велику роль в розвитку кредитної системи, тісно пов’язана зі своїм соціально-економічним та політичним життям країни другої половини ХІХ - початку ХХ століть. На початку 70 - х років минулого століття були створені одинадцять акціонерних іпотечних (земельних) банків. Значну роль в проведенні аграрної політики в дореволюційній Росії грали державні банки: Державний селянський поземельний банк (заснований в 1882) та Державний дворянський земельний банк (1885 р.).

На державний селянський поземельний банк була покладена задача видавати кошти селянам на купівлю землі поміщиків. Банк видав селянам довгострокові позики теміном на 34,5 року. За 1883 - 1895 рр. банк видав 15 тис.грн. позик на загальну суму 82 млн.крб. За його участю було придбано та куплено 2,4 млн. десятин землі, головним чином поміщицької.

Деякий застій поземельного кредиту був пов’язаний зі спадом економіки в 1905 - 1907 рр. Відродив та прискорив розвиток цього кредиту економічний підйом 1909 - 1913 рр. Однак перша світова війна привела до скорочення діяльності іпотечних банків, а потім і її припинення.

Так як іпотечний кредит передбачає наявність приватної власності, перед усім на землю, то саме з причини її відміни на території Росії та України після 1917 року іпотечні банки були закриті, оскільки не стало основи для здійснення операцій по заставі

Діяльність українських комерційних банків нині зосереджена переважно на роботі з юридичними особами . Це явище тимчасове. У процесі подальшого розвитку ринкових відносин питома вага операцій із фізичними особами неодмінно зростатиме, тож фінансово-кредитні установи нашої держави мають це враховувати. Як свідчить світовий досвід, банківські операції з фізичними особами становлять близько третини загального обсягу всіх операцій, які проводять фінансово–кредитні установи країн із ринковою економікою. Серед цих банків чимало спеціалізованих, які працюють лише з фізичними особами.

Кредитування населення 📙 Курсовая → 🆔 112863