Лексична база прізвищ Села Красне Гусятинського району Тернопільської області

 

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський  національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

 

 

 

 

 

 

Кафедра українського

та загального мовознавства

 

 

 

 

Лексична база прізвищ

Села  Красне Гусятинського району Тернопільської області

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

Студентки групи  УФ-23

Філологічного факультету

Дзюби Оксани Зіновієвни

 

Науковий  керівник:

кандидат  філологічних наук, доцент

Панчук Галина Дмитрівна

 

 

 

 

 

 

 

 

Тернопіль – 2013

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………………...4

Розділ 1

Особливості українськоїантропоніміки………………………………………..7

Розділ 2

Лексична база прізвищ…………………………………………….………….....13

2.1 Антропоніми в основах прізвищ………………….…………………….......13

2.1.1Прізвища, які утворені від давньослов’янських автохтонних імен…....13

2.1.2Прізвища, які відображають тваринний, рослинний світ………………14

2.1.3Прізвища, в основах яких відображені предмети повсякденного вжитку…………………………………………………………………………...14

2.1.4Прізвища, в основах яких відображено назви частин тіла людини чи тварини………………………………………………………………………….14

2.1.5Прізвище, в основіякого відображено назву родинних стосунків………….……………………………………………………………..14

2.1.6Прізвища, які походять від християнських чоловічих імен..…...……...15

2.1.7Прізвища, які походять від християнських жіночих імен..………….....15

2.2Антропонімно-апелятивні назви в основах прізвищ.…………….…..…...16

2.2.1Прізвища, в основах яких відображені назви за характерними особливостями зовнішності людини……………………….…..........................16

2.2.2 Прізвища, в основах яких відображені назви за особливостями характеру, поведінки людини, її інтелектуальним рівнем……………...........17

2.3 Апелятивні назви в основах прізвищ…..…………………………..……....17

2.3.1 Прізвища, що утворені від назв осіб за професією, родом занять і соціальним станом………………………………………………..………...........18

2.3.2 Прізвища, що утворені від назв осіб за місцем проживання і етнічною приналежністю…………………………………….……………………………..18

2.3.3Прізвища, утворені від місця походження особи із суфіксом -ськ(ий), -цьк(ий)………………………………………….………………………….…….19

2.3.4Прізвища, основа яких утворена від дії за значенням…………………..19

2.3.5 Прізвища, основа яких утворена від позначення часу народження………………..…………………………………………………….20

2.3.6 Назви іншомовного походження та прізвища, основа в яких непрозора………………………………………………………………………..20

Висновки………………………………………………………………….. ….....21

Список використаної літератури…………………………………….…….......25

Список умовних  скорочень…………………………………………………….27

Додатки………………………………………………………………………….28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Прізвища  – це скарбниця духовного надбання народу. У них відбиваються різні  події та явища громадського життя, процеси праці, мудрість і кмітливість  багатьох поколінь, зв'язок людей з  певною місцевістю тощо. Сучасне прізвище, як і повне офіційне найменування людини, що складається з імені, іменіпо-батькові та прізвища, - явище нового часу. Процес виникнення і усталення прізвищ як окремого класу спадкових найменувань людей охоплює великий проміжок часу. Найраніше спадкові родові назви виникли в середовищі вищих верств феодального суспільства – князів, магнатів, власників земельних володінь і маєтків.

Прізвища  – своєрідний код для розкриття  значної інформації про вірування, заняття, культуру, побут наших предків. Генетично пов'язані з українською  лексикою прізвища допомагають дослідити  формування словникового фонду мови та розширити уявлення про її лексичне багатство. Більше пізнати – означає глибше й міцніше полюбити, зародити у кожного бажання примножити матеріальні і духовні багатства своєї Батьківщини, сприяти її зміцненню і процвітанню. Будь-який небайдужий дослідник може заставити прізвища заговорити як живих свідків історії, тому їх вивчення є корисним не лише для етимології, лексикології, словотвору, а й для історії рідного краю.

Темою нашого дослідження є характеристика прізвищ жителів села Довге-Калуське Калуського району Івано-Франківської області. Робота над поставленим завданням виявилася цікавою і захоплюючою. Актуальність даного дослідження очевидна, оскільки зумовлюється потребою вивчення прізвищ жителів України. Усі регіони мають свою специфіку, і саме при дослідженні регіональної антропонімії виявляються ці специфічні ознаки прізвищ окремих територій. Така робота ведеться у масштабах держави, а от локального дослідження не проводилось. А, як відомо, історія держави – це, перш за все, історія людей. Тому сьогодні безпосереднім завданням антропоніміки є всебічне дослідження прізвищ різних територій, виявлення зв'язків з місцевими іменами, топонімами, етнонімами[4; 4]. Сподіваємося, що результати цієї роботи стануть цінним внеском до української антропоніміки взагалі, і самим носіям прізвищ буде цікаво дізнатись дещо про себе і своїх предків.

Метароботи полягає в локальному дослідженні й систематизації багатого й різноманітного матеріалу, що містить місцева антропоніміка, поясненні семантики прізвищ.

Для досягнення мети у ході дослідження необхідно  було реалізувати такі завдання:

-Звернутися  до наукових, історичних та довідкових  джерел з питань стану вивчення  цієї проблеми на рівні держави та регіону, ознайомитися з теоретичними відомостями.

-Визначити  глобальні, національні та регіональні  ознаки місцевих прізвищ.

-Розподілити  прізвища за семантикою твірних  основ.

-Визначити  структуру чоловічих і жіночих імен в основах прізвищ.

-Встановити  співвідношення типів прізвищ  за лексико-семантичними групами.

Об'єктомдослідження є кількість прізвищ жителів села Довге-Калуське Калуського району Івано-Франківської області

Предмет дослідження:

• Глобальні риси прізвищ;
• Національні риси прізвищ;
• Регіональні риси прізвищ;
• Семантичні групи твірних основ прізвищ;
• Структура імен в основах прізвищ.

Новизна дослідження. Антропонімію вивчали багато вчених, зокрема Ю. К. Редько, М. Л. Худаш, С. П. Бевзенко, О. Д. Неділько та ін. Дослідники започаткували ту велику роботу, яка потребує збирання, систематизації і дослідження багатого та різноманітного матеріалу, що містить сучасна антропоніміка, але локального дослідження прізвищ на території нашої сільської ради ще не проводилося. У цьому і полягає новизна нашого дослідження.

Практичне значення роботи полягає в можливості використання її на уроках української мови, історії, а саме при вивченні лексикології і словотвору, народознавства та українознавства, позакласній роботі. Матеріали можуть бути цікавими і корисними кожному носієві прізвища.

Структура роботи.Курсова складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Робота містить одну таблицю. Повний обсяг курсової роботи становить 28 сторінок, з них 6 сторінок теоретичного матеріалу та 8 сторінок основної роботи, всього карткованого матеріалу 148 позицій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1

Особливості української антропоніміки

Антропоніміка – це частина ономастики, що розробляє  загальні та часткові питання найменування людей. Як окрема галузь мовознавства антропоніміка сформувалася тільки на кінець шістдесятих років двадцятого століття. Ономастика, котра раніше виконувала функції лише допоміжної дисципліни, стає складовою частиною лінгвістики. Майже всі антропоніми  мають свою історію та етимологію, своє смислове коріння – першоджерело, від якого вони утворені. Питання  про виникнення, розвиток і будову особових назв, зокрема родових прізвищ, здавна було предметом зацікавлення не лише мовознавців, а й істориків  та культурологів.

Кожне прізвище є закономірним лексичним надбанням  мови. Незаперечною є істина, що історія  виникнення й побутування прізвищ  тісно пов'язана з історією народу, з особливостями його матеріальної і духовної культури. У системі  українських власних найменувань, що склалася протягом минулих віків, знайшли своє відображення різні  сторони суспільної, господарської, культурної і мовної діяльності народу на різних історичних етапах. Тому імена  і прізвища українців є одним  із важливих джерел для дослідження  мови й історії нашої держави. Одним із головних завдань антропоніміки  залишається всебічне дослідження  прізвищ різних територій, різнопланове виявлення зв'язків з особовими  іменами, топонімами, етнонімами. Основоположником української антропонімії вважається Іван Франко, хоча і до нього уже  з'явилися праці, у яких мовознавці та етнографи А. Степович, В. Ястребов, В. Щербина подавали відомості про конкретні факти виникнення прізвищ. У ХХ ст. українській антропонімії приділяють значну увагу Л. Гумецька, М. Корнилович, В. Німчук, Ю. Редько, О. Ткаченко, П. Чучка та інші відомі мовознавці. Надійним джерелом для дослідників стали праці Ю. Редька. Його роботи і сьогодні є вагомим дослідженням української антропонімії, на яке продовжують спиратися у своїх працях і сучасні вчені, велику цінність становить укладений ним «Довідник українських прізвищ».

Сучасні прізвища – явище нового часу, у  слов'янських народів прізвища виникли  не так давно. Процес остаточного  становлення українських прізвищ  умовно відносять на кінець ХVІІІ  – початку ХІХ ст., коли по всій території України було запроваджено кодифіковане право. Саме у 30-х роках  ХІХ ст. формується система сучасної української антропонімічної системи. Дослідникам-мовознавцям вдалося встановити послідовність виникнення прізвищ: ХІV – ХVІ ст.: формуються  князівські та боярські прізвища; ХVІ – ХVІІІ ст.: створюються поміщицькі прізвища; ХVІІІ ст.: формуються прізвища духовенства; ХІХ ст.: встановилися остаточно прізвища жителів міст, крім купців; переважна більшість кріпаків і до середини дев'ятнадцятого століття не мала прізвищ [4; 2].

У минулі віки єдиних, запроваджених державою форм ідентифікації особи не існувало. Процес становлення в еволюції форм найменування людей тісно пов'язаний з історією та культурою народу. В усьому розмаїтті українських  прізвищ знайшли своє відображення різні сторони життя людей: родинні  і суспільні відносини, історичні  процеси і культурне життя. До категорії власних особових назв потрапляли слова різних лексико-семантичних  груп: за етнічною ознакою, територіальною, соціальною, назви осіб за професією тощо.

Вважається, що кожен громадянин повинен оберігати  своє прізвище від перекручувань. Вважається правильно, а от робиться... Ще менше  цікавимось походженням і віком  свого прізвища, значенням слова, яке лягло в його основу, а кожне  з них має свою історію, можливо, сумну, а, можливо, веселу; воно могло  бути яскравим, емоційним, аж пашіти якимись  пристрастями. Сьогодні всі вони нейтральні. Та й саме визначення «прізвище» звучить  якось сухо: «Прізвище – оформлена  офіційним документом родова назва  людини, яка приєднується до її імені». Є ще одне визначення: «прізвище  – це спільне ім'я членів родини, яке успадковується далі двох поколінь», воно ближче серцю, чарує слух «родина». А як згадати ще й те, що прізвище – це і колишнє чиєсь прізвисько, і рід занять, і соціальний стан, то, сподіваємося, що «біографія» села буде цікава[7; 3].

У галузі антропоніміки і сьогодні існує  ряд спірних і малодосліджених  питань, на розв'язання яких піде ще не один рік. Окремі типи прізвищ ще недостатньо  вивчені, а прізвиська і співвідношення прізвиська та прізвища також заслуговують на увагу дослідників.

З метою  успішного дослідження теми ми звернулися до такого розділу мовознавства, як ономастика (у перекладі з грецької – майстерність давати імена), яка  вивчає власні назви, історію їх виникнення, розвитку і функціонування. Одним  із предметів вивчення ономастики є  антропоніміка – наука про  вивчення власних назв людей.

Імена –  частка нашої історії й сучасності (мови, культури, релігії, соціального  становища людей, їх світогляду). Усебічне дослідження прізвищ будь-якого  народу виявляє в них ознаки щонайменше трьох різних вимірів [11; 23].

Ознаки  глобальні, тобто універсальні, які  притаманні прізвищам кожного суспільства, незалежно від того, в якому  етнічному середовищі вони сформувалися і яку національну громаду  вони нині обслуговують.

Національні ознаки, властиві лише прізвищам одного народу чи прізвищам кількох споріднених  етносів.

Ознаки  регіональні, характерні не для всієї  нації, а тільки для окремого регіону  чи окремої етнічної групи.

Прізвище – це правова категорія і на відміну від антропонімів іншого класу, притаманні деякі глобальні ознаки: юридична обов'язковість, родинна спадковість, часова стабільність (прізвище закріплюється один раз і назавжди), мінімальне звукове варіювання (допускається лише за необхідності родостатевого розрізнення осіб, чергування голосних чи приголосних звуків при відмінюванні).

Також є  наявні і регіональні особливості, вони можуть стосуватися усіх мовних рівнів (принцип номінації, засоби вираження словотвірних значень, їх валентність, продуктивність кожного з них, фонетичні особливості). Що стосується вузьколокальних особливостей, то їх, як і національні, також не можна чітко визначити.

Мотив історичної безіменно сі трудящого селянства, своєрідно переосмислений у семантичному зв’язку із вельможними найменнями на       -ський, -цький. Звичай обирати собі таке прізвище поширився у ХVІІ – ХІХст.

Серед зазначених типів прізвищ, в тому числі й  прізвищ на -енко, та -ук (-юк), -чук, абсолютну більшість становлять утворення, що в минулі віки побутували як патроніми, тобто імена по-батькові. Від імені матері наймення дітей утворювались дуже рідко,головним чином у тих випадках, коли жінка рано лишається вдовою і ставала главою сім’ї.

Виділяють також одну невелику за обсягом антропонімічну групу, основу якої становлять жіночі імена – це група прізвищ із суфіксом -ич, також назви жінок на -аня. Найменування заміжніх жінок з суфіксом -иха виступають твірною основою групи західноукраїнських прізвищ на -ишин.

Щодо  чоловічих імен, то вони стали твірною  основою величезної кількості прізвищ. Лише група прізвищ, похідних від  імені Іван і його різноманітних  варіантів, налічує десятки, а може, й сотні одиниць[5; 28].

Якщо  прізвища, утворені від імен за допомогою  патронімічних суфіксів -ич, -ович, -евич, -енко, -ук (-юк), -чук, -ак (-як), -чак та деяких інших, перш ніж дійти до класу прізвищ, минули стадію побутування у функції імен по-батькові, то ряд інших типів українських прізвищ утворився безпосередньо від розмовних варіантів церковно-християнських імен. У ролі прізвищ булоофіційно закріплено багато здрібнілих форм імен з суфіксом –ко, наприклад одне із них:Петренко.

Надзвичайне розмаїття типів українських  прізвищ виявляється і у великій  групі іменувань, що вказують на ремесло, професію, вид заняття першого носія прізвища. Наприклад: Гончар, Мельник, Ковалів, Ковальчук.

У окрему групу виділяються прізвища, походження яких пов’язане із перебуванням їх перших носіїв у Запорізькій Січі: Гармаш.

Чималу  групу становлять антропоніми, похідні  від назв осіб за етнічною приналежністю: Бойко, Гоцуляк, Цинков.

 Назва  мешканців міста Коломиї, відомого багатими соляними промислами, стала загальною назвою добувача або торгівця сіллю, яка ввійшла і до українського антропонімікону.

Говорячи  про походження сучасних українських  прізвищ, не можна оминути й таке важливе їх джерело, як вуличні прізвиська. Генетичний зв’язок із прізвиськом  закріпився в самому значенні українського слова «прізвище». Інше походження має російське слово «фамилия», запозичене через польську або німецьку мову з латинського familia–«домочадці, родина». Щоправда, слово «фамилия» почало вживатися лише з часів     Петра І, до того друге найменування людини позначали в російській мові словом «прозвище»[5; 31].

Прізвиська, в тому числі й спадкові, були невід’ємною рисою сільського народного  антропонімікону. Показово, що навіть офіційне закріплення прізвищ не змогло витіснити вуличні прізвиська, які дожили до нашого часу. Мешканці багатьох українських сіл, крім прізвища мають вуличне прізвисько, причому останнє нерідко є більш вживаним серед односельців.

Відмінність між двома видами додаткового  найменування людини має чисто юридичний  характер – прізвище є офіційним, документальним найменуванням, вуличне  прізвисько побутує лише в усному мовленні. Значеннєвий діапазон прізвищ, які походять від вуличних прізвиськ, є надзвичайно широким. Вони могли вказувати на якусь рису зовнішності або вдачі першого носія прізвиська.

Нерідко причиною виникнення вуличних найменувань  людини був якийсь недолік у її вимові, звичка часто повторювати  одне і те ж саме слово або вигук. Цю ваду мовлення відбивала первісно значна частина прізвиськ на -ало: Цікало.

Є група  прізвищ, що відображає якусь особливість зовнішньої характеристики: Синяк, Червоняк.

Цікаву  групу утворюють прізвища, які походять від назв коней та волів, володіння якими було настільки важливою обставиною селянського побуту, що характерне для тварин найменування за мастю чи якоюсь іншою ознакою односельці могли перенести на її господаря: Коник, Когут, Коневич.

Далеко  не кожне прізвище легко піддається тепер поясненню навіть у тих  випадках, коли основа його прозора: Качур.

Причини значно ширшого, порівняно з іншими народами, побутування серед українців  колоритних прізвищ з виразним гумористичним  відтінком у значенні слід шукати в нашій історії. Адже величезна кількість сучасних українських прізвищ кувалась у горнилі Запорізької Січі. Саме тут вперше виникла потреба офіційної реєстрації великого числа козаків.

Отже, хочеться ще раз підкреслити, що наше прізвище – це не сухий, позбавлений смислу паспортний знак. Це живе слово, пам’ять  роду. І якщо одне прізвище несе в  собі історію роду, то всі разом  вони складають історію народу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2

Лексична база прізвищ

Історія антропонімікону того чи іншого регіону перебуває у тісному зв’язку з суспільно-політичними, економічними, господарсько-побутовими процесами, що діють на цих територіях у певні хронологічні відрізки. Кожен антропонім, у тому числі прізвище чи прізвисько, містять у собі певну лінгвістичну та історичну інформацію[6; 6].

Аналізуючи  прізвища, за лексичною базою поділяємо  їх на такі групи:

• Прізвища, утворені від антропонімів.
• Прізвища, утворені від апелятивно-антропонімних назв.
• Прізвища, утворені від апелятивних означень особи.

 

2.1 Антропоніми в основах прізвищ

Прізвища  самі становлять окремий клас антропонімів. Сформувалися вони в такий клас з  моментом державної нормалізації і  офіційної ідентифікації особи. Оскільки процес творення прізвищ з того часу майже припинився, то вони не становлять продуктивної бази для творення нових прізвищ. Класами антропонімів, що становили базу додаткових засобів ідентифікації особи ще до стабілізації сучасної офіційної антропонімійної системи були особові власні імена та вуличні прізвиська[6; 11].

 

2.1.1 Прізвища, які утворені від давньослов’янських автохтонних імен

Слов’янські автохтонні особові в основах прізвищевих назв представлені іменами-композитами, відкомпозитними безафіксними та афіксальними утвореннями, а також дериватами відапелятивного походження[6; 7].

До цієї групи прізвищ належать такі прізвища: Пучко(<Путимиръ), Білик(<Б лимиръ), Дідоха(<Д думиръ).

 

2.1.2 Прізвища, які відображають тваринний, рослинний світ

Ні Україну, ні українців не можна зрозуміти  поза рідною природою. Шанування тваринного світу сягає своїми коріннями  глибокої давнини. Деякі звірі вважаються вірними покровителями людини, якщо з ними вміло складено дружбу. Тварини і птаство в народних творах завжди антропоморфується, розуміє людську мову, розмовляє.

До цього  типу входять такі прізвища: Вовк, Воробець,  Дюг (дюгонь – «рослиноїдний морський ссавець» - ТСУМ, 276),Качур, Коневич, Коник, Когут, Курик, Рисей, Шершень, Кільчицький (кільчик – «стебло рослини» – ВТССУМ, 428), Струк, Цвіточок, Яворський.

 

2.1.3 Прізвища, в основах яких відображені предмети повсякденного вжитку

У цю групу входять такі прізвища: Дуда (дудка – «музичний інструмент» – НТСУМ, І, 860), Коцан (коц – «грубе вовняне покривало» – ТС, 459),Кушлик (кушла), Туз («гральна карта або впливова особа» – НТСУМ, ІV, 587).

 

2.1.4 Прізвища, в основах яких відображено назви частин тіла людини чи тварини

У цю групу входять такі прізвища: Головчак, Носенко, Рилик («рило» - ВТССУМ, 1030),Усик (ус = вус),Чоланюк («чоло» - ВТССУМ, 1381).

 

2.1.5 Прізвище, в основі якого відображено назвуродинних стосунків

З давнього часу родина була в нас дуже міцна, бо її скріплював родинний культ. Як і  інші народи, українці вбачали в  сім’ї найважливішу й неодмінну  умову життя кожної людини, господарську та моральну основу правильного способу життя[6; 21]. Назва родинних стосунків відбита в основі сучасного прізвища: Бабич.

2.1.6 Прізвища, які походять від християнських чоловічих імен.

В ономастичній літературі спостерігається певна  неусталеність терміна на позначення «християнські імена». Їх називають  ще календарними, церковними, хресними, греко-християнськими[6; 23]. Для прикладу можна навести кілька прізвищ: Василів, Іванів, Івасів, Петрів.

Щодо  чоловічих імен, то вони стали твірною  основою величезної кількості прізвищ. Так група прізвищ, похідних від імені Іван і його різноманітних варіантів, наявні і у селі Довге-Калуське, наприклад: Іванів, Івасів.

Також були утворені прізвища від чоловічих  імен за допомогою таких суфіксів: -ич, -ович, -евич, -енко, -ук (-юк), -чук, -ак (-як). Наприклад:

• повні:Базиляк (<Базиль = Василь), Лаврович (<Лавро), Лаврук (<Лавро), Петренко (<Петро), Філіпович (<Філіп = Пилип);
• усічено-суфіксальні:Стасюк (<Стась<Станіслав), Фецак (<Фець<Федір), Фіцак (<Фіць<Філарет);

Також ще є  прізвища утворені за допомогою суфіксів:-ець,-юр, -ин, -ів, -ун, а саме:

• повні: Василів (<Василь),Вінтонів (<Вінтон = Антон), Гаврилів (<Гаврило), Дмитрів (<Дмитро), Костів (<Кость), Лаврів (<Лавро), Олексин (<Олекса), Павлів (<Павло), Петрів (<Петро), Прокопів (<Прокіп), Романів (<Роман), Семанів (<Семан = Семен), Хоминець (<Хома);
• усічено-суфіксальні:Гринів (<Гринь <Григорій),Ільків (<Ілько <Ілля), Лесів (<Лесь <Олександр),Паньків (<Панько <Пантелеймон), Стасів (<Стась<Станіслав), Федів (<Федь <Федір), Місюра (<Місьо<Михайло);
• суфіксальні:Левкун(<Левко), Матвейців (<Матвейцьо<Матвійцьо).

 

2.1.7 Прізвища, які походять від християнських жіночих імен

 

П. Чучка відзначає, що основна функція суфікса -их-ана Закарпатті, як і в інших місцевостях України – андронімічна. Словотвірний тип з суфіксом -их-а охоплює територію усіх трьох східнослов’янських мов, а також східні говірки Польщі, говори сусідньої нами території словацької мови. Оскільки у глибині західнослов’янських та південнослов’янських мовних територій андроніми із суфіксом -их-а не відомі, зауважує П. Чучка, то є підстави вважати такі андроніми за самобутній східнослов’янський словотвірний тип [6; 37].

Найменування  заміжніх жінок з суфіксом -их-а виступають твірною основою групи західноукраїнських прізвищ на -ишин, типуГнатишин (Гнатиха – Гнат), Лазоришин (Лазориха – Лазар),Павлишин (Павлиха – Павло),Петришин (Петриха – Петро), Семанишин (Семаниха – Семен), Тимчишин (Тимчиха – Тимко – Тимофій), Федоришин (Федориха – Федір).Ще по-іншому їх називають андронімами.

 

2.2 Антропонімно-апелятивні назви в основах прізвищ

Антропонімно-апелятивними вважаємо такі найменування, які давались їх носіям за фізичними, психічними рисами чи особливостями поведінки, що спостерігалася в реальній дійсності, тобто вони мають ознаки апелятивів[6; 39].

Семантичне  розмаїття апелятивно-антропонімних назв пояснюється тим, що фізичні чи психічні особливості насамперед фіксуються оточенням. Вдало підмічені і до слова сказані знайомими чи незнайомими, такі назви інколи супроводжують людину все життя, стають прізвиськом, яке в багатьох випадках успадковується.

 

2.2.1 Прізвища, в основах яких  відображені назви за характерними  особливостями зовнішності людини

До цієї групи входять такі прізвища:Бордун («темно-червоний колір» - НТСУМ, І, 173),Гладенький, Довган, Котоус, Синяк, Червоняк, Чорній.

2.2.2 Прізвища, в основах яких відображені назви за особливостями характеру, поведінки людини, її інтелектуальним рівнем

 

До такої  групи входять такі прізвища: Бабій, Кохан, Смірнов.

 

2.3Апелятивні назви в основах прізвищ

Уже з першого погляду на списки прізвищ односельців видно, що серед них – нащадки князівських і шляхетських родів, представники багатьох професій. В основу частини прізвищ лягли чоловічі імена, назви музичних інструментів, посади церковних служителів. У декого прізвища пов'язані з історією Запорізького козацтва чи Гетьманщини. За деякими можна і сьогодні визначити етнічну належність першого носія чи місце його проживання. Особливу увагу викликають колоритні прізвища, частина з яких – з виразним гумористичним відтінком.

Юрій  Редько визначає основні чотири групи  прізвищ за семантикою твірних основ: 1) утворені від особових власних  імен; 2) за походженням або за місцем проживання; 3) за соціальною належністю або за постійним заняттям; 4) від  індивідуальної ознаки їх першого носія. Саме деякими з цих пунктів ми керувалися у ході дослідження.

Словотвірну структуру прізвищ він розглядає  у порівнянні їх за будовою загальних  назв. На цій основі виявлені як спільні, так і специфічні прізвищеві словотворчі елементи. Тож оскільки результати нашого дослідження щодо визначення семантики прізвищ за твірною основою та словотвірної структури прізвищ часто переплітаються, взаємодоповнюють один одного, то і поділ на окремі розділи є умовний.

 

2.3.1 Прізвища, що утворені від назв осіб за професією, родом занять і соціальним станом

Виникнення  значної частини прізвищ пов’язана з соціальним станом, професією людини чи родом занять. Такий тип є обширеним матеріалом для вивчення історії народу. Справа в тому, що діапазон сучасних ремесел і промислів значно звузився, оскільки з ІІ пол.. ХІХ ст. народні ремесла і промисли почали занепадати[6; 43]. Тому прізвища, в основах яких відображені назви давніх професій і соціальних станів, є благодатним матеріалом для вивчення етнографії життя.