Майнове страхування

 

ВСТУП

 

 

На сучасному  етапі потенційна роль і необхідність всебічного розвитку майнового страхування  є особливо важливою, оскільки для усунення наслідків реалізації прямих та опосередкованих збитків саме відшкодування останніх через систему страхування має позитивні наслідки як для суб’єктів господарювання, так і для економіки країни в цілому.

Перехід України до ринкової економіки зумовив зростання потреби у страховому захисті усіх суб'єктів ринку. Саме наявність такої потреби та реальна можливість її задоволення характеризують ступінь розвитку економіки тієї чи іншої країни, дають уявлення про рівень захищеності майна її юридичних і фізичних осіб. Створення дієвої системи захисту інтересів громадян, підприємців, держави, підтримання соціальної стабільності суспільства неможливе без ефективного функціонування ринку страхових послуг.Все вищезазначене обумовлює актуальність і важливість теми дослідження.

Особливості розвитку майнового страхування вивчали такі відомі вчені як: Базилевич В.Д., Барновський О.І, Плиса В.Й., Осадець С.С. та інші, однак це питання в сучасних умовах розвитку страхового ринку потребує подальшого вивчення та дослідження.

Метою роботи є дослідження розвитку майнового страхування та надання рекомендацій щодо покращення цієїгалузі страхового ринку в Україні.

Предметом дослідження  роботи є майнове страхування.

Об’єктом дослідження є економічні відносини між конкретними суб’єктами господарювання, що виникають при страхуванні майна.

Для досягнення мети передбачається поетапне вирішення  наступних задач:

розкриття змісту та сутності майнового страхування;

вивчення класифікації майного страхування;

проведення аналізу розвитку майнового страхування в Україні за останні роки;

розгляд світового досвіду організації страхування майна;

виявлення проблем, які перешкоджають розвитку майнового страхування в Україні та пошук їх вирішень.

При проведенні дослідження використовувалися  теоретичні матеріали підручників  та навчальних посібників, періодичного друку статистичні данні, інформація Інтернет-сайтів.

Оформлення роботи проводилося за допомогою засобів EOM: текстовий редактор Word, програма Excel, OS Windows XP.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

СУТНІСТЬ  ТА НЕОБХІДНІСТЬ МАЙНОВОГО СТРАХУВАННЯ

 

 

Майнове страхування  – це галузь страхування, у якій об’єктом страхових відносин виступає майно в різних видах. Економічним призначенням майнового страхування є відшкодування збитку, що виникає у результаті страхового випадку. Поряд з відшкодуванням збитку майнове страхування передбачає проведення заходів щодо запобігання чи зниження втрат, забезпеченню збереження застрахованого майна. Виконання цієї ролі досягається застосуванням юридичних норм, що потребують виконання страхувальником визначених превентивних заходів, їх стимулювання через систему знижок-надбавок до платежів і обмеження виплат відшкодування, а також шляхом відрахування частини страхових платежів на фінансування відповідних попереджувальних заходів.

Аналіз літератури показує, що страхування майна –  це складний механізм, організація  і розвиток якого визначаються умовами певних видів страхування, які різняться між проведенням певних організаційних та інших заходів, а також зацікавленістю потенційних страхувальників у страховому захисті, їх економічними можливостями для укладення договору страхування, розмірами страхового забезпечення, тарифних ставок тощо.

Майнове страхування  пов'язане з володінням, використанням  і розпорядженням майном страхувальника. Майнове страхування об'єднує  різні види страхування, які розділяються на дві групи – страхування  майна юридичних і фізичних осіб.

Страхове законодавство регулює  умови встановлення страхової суми при укладанні договору страхування  майна. Зокрема, передбачається, що страхова сума визначається угодою між страхувальником і страховиком. При цьому страхова сума кожного об'єкта й усього майна за договором страхування не повинна перевищувати їх дійсну (страхову) вартість. Такою вартістю майна вважається дійсна вартість у місці його знаходження в день укладання договору страхування.

При страхуванні страхувальником  майна від різних ризиків за декількома, окремими договорами страхування (у тому числі за договорами з різними страховиками) допускається перевищення загальної страхової суми за типами договорів над страховою вартістю.

Якщо страхова сума, зазначена в  договорі страхування майна, перевищує його страхову (дійсну) вартість, договір є незначним у тій частині страхової суми, що перевищує страхову вартість.

Якщо обсяг страхової відповідальності за окремим ризиком договору страхування  майна перевищує 10% величини власних  коштів страховика, то в договорі за згодою сторін може бути передбачена безумовна франшиза.Для забезпечення фінансової стабільності, платоспроможності страховик у таких випадках може також застрахувати майно страхувальника разом з іншим страховиком (страховиками) за одним договором страхування (зістрахування або страхування учасниками страхового пулу або укласти договір перестрахування.

Строк страхування згідно чинного законодавства зазвичай встановлюється до 1 року.

Строк страхування й безпосередній  страховий захист достроково закінчуються при достроковому припиненні договору добровільного страхування майна у випадках:

• виконання страховиком зобов'язань  перед страхувальником у повному  обсязі (виплата відшкодування в  розмірі страхової суми) до закінчення терміну дії договору страхування ;

• несплати страхувальником страхової  премії або чергового страхового внеску;

• ліквідації страхувальника - юридичної  особи або смерті страхувальника (застрахованого) - фізичної особи;

• ліквідації страховика ;

• ухвалення судом рішення про недійсність договору страхування.

Страхова премія як плата за страховий  захист за будь-яким видом страхування  визначається множенням страхової  суми на страховий тариф.

Страхова премія може сплачуватися страхувальником за узгодженням  зі страховиком одноразово за весь період страхування або на виплату тому числі один раз на рік - при строку страхування протягом декількох років, у строк, зазначений у договорі страхування (страховому полісі).

При безперервному висновку договорів  страхування майна, відсутності страхових випадків і страхових виплат за попереднім договором страхування страхувальникові надається знижка на річну страхову премію, що підлягає оплаті, за договором, що укладає знову, - звичайно в розмірі 10% за кожний рік страхування.

Загальний розмір зменшення страхової премії, що сплачується, установлюється в межах 35%-50%. Крім того, деякі страховики передбачають у правилах страхування майна збереження зазначеної пільги при переході до них страхувальника з іншої страхової кампанії.

Надаються також пільги щодо сплати страхової премії зі страхування майна страхувальникам, що уклали вже з даним страховиком договір страхування іншого виду.

У випадку встановлення в договорі страхування майна франшизи страхова премія, що сплачує страхувальник, зменшується на величину добутку страхового тарифу на суму франшизи.

Страхові тарифи встановлюються для  однорідних або близьких за функціональним призначенням об'єктів майна, таких, наприклад, як:будинки й спорудження, силові й робочі машини, технологічне устаткування, вимірювальні й регулювальні прилади й пристрої, обчислювальна техніка, оргтехніка, електронні прилади, устаткування, житлові будинки, квартири, дачі, домашнє майно за його групами (меблі; одяг; взуття; білизна; побутова техніка і т.п.).

Про середній рівень страхових тарифів, застосовуваних у практиці страхування, можна судити, наприклад, за такими їх значеннями:

- вогонь - 0,08%;

- блискавка - 0,06%; -вибух-0,13%;

- самозапалювання - 0,013%;

- землетрус, виверження вулканів - 0,015%;

- страйки, громадські хвилювання, злочинні дії - 0,03%;

- бурі, урагани - 0,013%;

- повені - 0,0125% і т.д.

При страхуванні майна за повним пакетом страхових ризиків загальний  страховий тариф за цим пакетом  встановлюється звичайно менше на 30%-50% суми тарифів за окремими ризиками.Це забезпечує стимулювання страхувальника до страхового захисту майна за всіма ризиками і більшій доступності такого страхування. Імовірність настання страхових випадків за усім пакетом ризиків за період страхування незначний, тому страховик не має нерозмірних зі страховою премією, що надійшла, збитків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

КЛАСИФІКАЦІЯ МАЙНОВОГО СТРАХУВАННЯ

 

Майнове страхування  об'єднує найрізноманітніші види страхування, що складають дві підгалузі: страхування майна громадян і  страхування майна юридичних осіб. Виокремлення цих двох підгалузей пов'язане з істотними розбіжностями у практиці проведення страхування майна юридичних і фізичних осіб. Основні групи майна юридичних і фізичних осіб, взятого звичайно для страхування, наведені в таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Основні групи майна, що приймаються на страхування

№	Група майна юридичних осіб	№		Групи майна фізичних осіб
1	Власні основні фонди й оборотні кошти (крім готівки, цінних паперів  і нематеріальних активів) або приналежному страхувальникові на праві господарського ведення, оперативного керування		1	Житлові будинки, квартири, дачі, гаражі, склади й інші будівлі , власні або орендовані, використовувані  за договором наймання
			2	Домашне майно, включаючи  предмети побуту, домашнього побуту й особистого користування
2	Об’єкти майна, отримані в оренду, переробки, перевезення, ремонту, на комісію, зберігання, для спільної діяльності		3	Сільськогосподарські  культури, багаторічні чагарникові  насадження
			4	Сільськогосподарські, домашні  й екзотичні тварини
3	Майно, отримане на час  експериментальних робіт або  досліджень, для експонування на виставках, у музеях		5	За спеціальними договорами страхування окремі страховики беруть для страхування:різні колекції, картини, унікальні й антикварні предмети, якщо в страхувальника є документ, що підтверджує їх оцінку компетентною організацією
4	Сільськогосподарські  культури, багаторічні чагарникові, плодовоягідні насадження
5	Сільськогосподарські  тварини		6	Виробу з дорогоцінних металів, дорогоцінних, напівкоштовних і виробних каменів
6	Будівельно-монтажні роботи	7		Будівельні матеріали, у тому числі, які знаходяться  на земельній (дачній) ділянці
7	Інше майно, не враховане  в п 1-6	8		інша садовоогородна техніка

Як правило, не береться на страхування таке майно юридичних осіб:

• документи й ділові книги;

• готівка і цінні папери;

• нематеріальні активи;

• дамби, греблі, мости;

• тротуари, асфальтові й бетонні  дороги, площадки;

• іригаційні й меліоративні спорудження;

• майно,що перебуває в зоні, якій загрожує стихійне лихо, про що у встановленому порядку оголошено населенню, суб’єктам господарювання, а також майно в аварійних будинках, спорудах.

Зазначені групи майна юридичних та фізичних осіб, взяті для страхування, розрізняють за родовими ознаками, функціональним призначенням, життєвим (виробничим) циклом, особливостями прояву ризикових подій . Тому їх страхування проводиться за окремими правилами страхування, наприклад, страхування домашнього й іншого майна фізичних осіб, житлових будинків, дач, сільськогосподарських культур, тваринних та інших груп майна. Однак організація страхових відносин, їх економічні, правові основи практично однакові при страхуванні різних видів майна.

Страхові ризики, які в різних сполученнях характерні для більшості  зазначених груп майна юридичних і фізичних осіб, включаються у правила (договори) страхування.

Такими ризиками, від  яких проводиться страхування майна, є ушкодження, знищення (загибель), втрата майна внаслідок:

• пожеж;

• стихійних лих (повеней, посух, заморозків, землетрусів, бурь, ураганів, штормів, вихрів, смерчів, цунамі, граду, обвалів, зсувів, осідань грунту та ін.);

• противоправних дій третіх осіб, включаючи крадіжки й грабежі;

• падіння літальних  апаратів або їх уламків;

• вибуху парових казанів, паливо й газосховищ, паливо й газопроводів;

• аварії водопровідних, оопалювальних, каналізаційної систем;

• підтоплення грунтовими водами;

• наїзду наземного транспортного  засобу;

• непередбаченого відключення  електроенергії, водопостачання, подачі тепла;

• внутрішнього загоряння машин, устаткування, електроапаратів, електроприладів.

Не вважаються страховими випадками й не покриваються страхуванням збитки від ушкодження, знищення (загибелі), втрати майна в результаті:

• наміру або грубої необережності  страхувальника (вигодоотримувача);

• дефекту в майні, що був відомий страхувальникові до укладання договору страхування, але  про що не був сповіщений страховик;

• недотримання вимог нормативних  документів, правил та інструкцій для  експлуатації й обслуговування об’єктів майна;

• використання об’єкта майна  не за призначенням або в стані  алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння;

• природних процесів (корозії, зношування, бродіння, гниття, псування і т.п.), обумовлених  внутрішніми властивостями об’єктів майна.

Крім того, не відшкодовується збиток, завданий внаслідок подій непереборної сили (форс-мажорних обставин), якщо договором страхування не передбачене інше. До таких форс-мажорних подій відносять:

• вплив ядерного вибуху, радіації або радіоактивного зараження;

• воєнні дії, а також маневри або інші військові заходи;

• громадянська війна, народні хвилювання всякого роду або страйку;

• конфіскація, реквізиція, арешт  або вилучення й знищення майна  за рішенням органів державної влади, якщо договором страхування не передбачене інше.

У класифікації майнового страхування є виділення  небезпек, за ієрархією не пов'язаних між собою [33, 34-36]:

1. Страхування від вогню та інших стихійних лих (землетрусів, повеней тощо) таких матеріальних об'єктів, як будівлі, споруди, обладнання, продукція, сировина, матеріали, домашнє майно тощо.
2. Страхування сільськогосподарських культур від посухи та інших стихійних лих.
3. Страхування на випадок падежу чи вимушеного забою худоби.
4. Страхування засобів транспорту від аварій, крадіжок та інших небезпек.

Правила страхування майна часто включають зобов'язання відшкодувати збитки від неправомірних дій трьох осіб.

У Законі України "Про лізинг" – окремим видом  майнового страхування виступає страхування майна за лізинговими  операціями.

 Перелік  ризиків визначається лізингодавцем та узгоджується зі страховою компанією.

Відмінною рисою  умов страхування майна, що використовується в міжнародній практиці, є докладний  перелік подій, при яких збитки підлягають компенсації, і страхових випадків, коли відшкодування не виплачується.

Передумовою повноти  відшкодування збитку виступає оцінка майна.

Важливою складовою  майнового страхування є страхування  транспорту.

Під транспортним страхуванням розуміється сукупність видів страхування від загроз, що виникають на різних шляхах сполучення: морських, річкових, повітряних, сухопутних, змішаних. Об’єктами страхування можуть бути як самі засоби транспорту, так і перевезені ними вантажі. Страхування вантажів часто називається карго, а страхування засобів транспорту – каско.

• Страхування вантажів – один з найбільш розповсюджених видів страхових операцій. Страхувальниками можуть виступати будь-які юридичні і фізичні особи, що є вантажовідправниками чи вантажоодержувачами. Хто конкретно укладає договір страхування вантажів, покупець чи продавець, залежить від умов постачання продукції, обумовлених ними юридичних і економічних взаємин сторін.

Найбільш поширені чотири основних типи торгових угод, що позначаються абревіатурами : СІФ, КАФ, ФОБ і ФАС.

-Угода СІФ одержала свою назву від початкових букв англійських слів: вартість товару, страхування і фрахт (cost, іnsurance, freіght). Це особливий вид контракту у якому на спеціальних підставах зважуються основні питання купівлі-продажу: момент переходу на покупця ризику випадкової загибелі, ушкодження чи передачі товару, сумлінної дії продавця; порядок розрахунків і інші питання. При продажу товару на умовах СІФ продавець зобов’язаний доставити вантаж у порт відвантаження, завантажити його на борт судна, зафрахтувати тоннаж і оплатити фрахт, застрахувати вантаж від морських ризиків на увесь час перевезення до здачі його перевізником покупцю і вислати покупцю всі необхідні документи про відправлення. По угоді СІФ від продавця не потрібно фізичної передачі товару покупцю, достатньо пересилання йому всіх товаросупроводжувальних документів по цій угоді. Маючи документи, покупець може розпоряджатися подальшою долею вантажу до його одержання.

Широке поширення  угод СІФ у міжнародній торгівлі привело до необхідності вироблення спеціальних міжнародних правил по їхньому тлумаченню. У результаті багаторічної роботи вийшов зведений довідковий матеріал, іменований “Інкотермс”, що знаходить широке застосування в практиці міжнародної торгівлі, у тому числі і при угодах на умовах СІФ. “Інкотермс” має на меті установити однакові міжнародні правила по тлумаченню найбільш важливих термінів і понять, застосовуваних у договорах купівлі – продажу в зовнішній торгівлі.

-Угоди КАФ одержали свою назва від початкових букв англійських слів: вартість і фрахт (cost and freіght). По угоді КАФ продавець повинен укласти за свій рахунок договір морського перевезення до місця призначення, зазначеного в контракті, і доставити вантаж на борт судна. Обов’язок страхування лежить на покупці.

-Угоди ФОБ одержали свою назву від англійського вираження “вільно на борті” (free on board). За умовами цього виду угод продавець зобов’язаний занурити товар на борт судна, якого повинний зафрахтувати покупець. Він же повинний застрахувати товар на час перевезення, зазвичай від внутрішнього пункту до порту навантаження і далі до кінцевого пункту призначення.

-Угоди ФАС – від англійського вираження “вільно уздовж чи борта вільно уздовж борта судна” (free alongsіde shіp). Зміст угод на умовах ФАС аналогічно умовам ФОБ, з тією різницею, що за умовами угоди ФОБ продавець зобов’язаний занурити вантаж на судно і товар переходить на ризик покупця з моменту перетинання борта судна, а по угоді ФАС продавець доставляє вантаж на причал до борта судна і подальша відповідальність за вантаж з його знімається.

Договір морського страхування вантажів підлягає укладанню на підставі письмової заяви страхувальника, у якому повинні бути зазначені: точне найменування вантажу, вид упакування, число місць, маса вантажу, номери і дати коносаментів чи інших перевізних документів; найменування, рік будівлі, прапор і тоннаж судна; спосіб розміщення вантажу (у трюмі, на палубі, навалом, насипом, наливом); пункти відправлення, перевантаження і призначення вантажу; дата відправлення судна, страхова сума вантажу, умови страхування. Усі ці дані необхідні для визначення відповідності даного перевезення вантажів до визначеної групи, що передбачає для різних вантажів визначені вимоги до упакування, укладанню на судні, до самого судна і т.п. Ці групи в тій чи іншій модифікації відповідають стандартним умовам Інституту лондонських страховиків: з відповідальністю за всі ризики, з відповідальністю за приватну аварію; без відповідальності за ушкодження, крім випадків катастрофи.

В даний час  широко стало розвиватися страхування  підприємницьких ризиків. Основною цільовою функцією підприємництва є одержання прибутку, що веде до зміцнення фінансового стану підприємця. Тому підприємницькі ризики – це фінансові ризики. До них відносять: ризик в області комерційного кредиту, цінних паперів, нерухомості; валютні і біржові ризики, ризики не платежів, ризики від збитків унаслідок перерв у виробництві, виходу з ладу техніки, недосконалості технологій, аварій при перевезенні вантажів.

Інструменти страхування  цінових і валютних ризиків лежать у сфері біржової торгівлі і фінансового ринку, тому тут розглядатися не будуть. Класичне страхування забезпечує страхування втрати прибутку у виді страхування непрямих ризиків, тобто ризиків, що носять побічний характер (поява додаткового фінансового збитку при настанні страхової події).

Страхування непрямих ризиків проводиться паралельно з укладанням звичайних договорів  страхування майна юридичних  осіб. Страховик відшкодовує прямий збиток, що наноситься майну, але складність у тім, що найчастіше непрямі збитки на підприємстві є значно вищими ніж прямі.

Страхувальниками, насамперед, є промислові виробничі  підприємства.

• Страхування втрати прибутку (доходу) від простою.

Факторами непрямих ризиків є: стихійні лиха, несприятливі погодні умови, технічні фактори, комерційні фактори, суспільно-політичні фактори.

До стихійних  лих відносяться: землетруси, вулкани, зсуви, підземні пожежі, гірські обвали, урагани, бури, град, злива, вихор, падіння пілотованих літаючих об’єктів і їхніх уламків, зриви парових котлів, машин, трубопроводів, сховищ, ушкодження водою з водопровідних, каналізаційних систем пожежегасіння, бій шибок, вітрин (для торгових підприємств).

До технічних  факторів відносяться різні ризики, що покриваються страхуванням технічних ризиків (поломки і т.д.)

До комерційних  факторів можна віднести:

• невиконання постачальниками і контрагентами своїх зобов’язань;
• відсутність договорів на постачання необхідних матеріалів;
• зміна кон’юнктури ринку;
• необхідність перепрофілювання.

До суспільно-політичних факторів відносяться: воєнні дії, іспити зброї, цивільні хвилювання, страйки, мітинги і т.п.

Відповідальність  страховиків повинна поширюватися, насамперед, на перший і другий фактори. Але за узгодженням між страховиком  і страхувальником у договір страхування можуть включатися в інші ризики.

 

 

РОЗДІЛ 3

АНАЛІЗ  РОЗВИТКУ МАЙНОВОГО СТРАХУВАННЯ  В УКРАЇНІ

 

 

Сучасний стан розвитку світової економіки і міжнародних  відносин характеризується ускладненням процесу відтворення, збільшенням  масштабів та розширенням інтернаціоналізації  виробництва, зростанням розвитку та поширенням ринкового середовища, поглибленням інтеграційних процесів. Зважаючи на вищезазначене майнове страхування набуває все більшого значення. Проте в умовах посткризового періоду темпи розвитку данного виду страхування в Україні знизилися.

Також відмічаємо, що зміни відбулися у структурі  страхових премій та виплат (рис. 3.1-3.2), які були продовженням тенденцій попередніх років.

Рис. 3.1. Структура страхових премій 2010 рік [41]

 

 

Обсяг надходження страхових премій страхових компаній у 2010 в цілому залишився на рівні 2009 року, у той же час зросли страхові виплати, це сприяло зростанню їх рівня майже до рівня 18% (14,74% у 2009 році).

Найбільшу частку як в преміях так і в виплатах займає добровільне майнове страхування  – цей вид страхування є ринкоутворюючим.

Рис. 3.2. Структура страхових виплат 2010 рік [41]

Динаміка саме цих видів більш за все впливає  на результати діяльності українського страхового ринку. В останні два  роки частка страхування фінансових ризиків суттєво зменшилась і  зараз вона складає 24% проти 31,6% у 2009 році та 46,2% – у 2008. У той же час частка добровільного майнового страхування зростала так, у 2008 році вона складала 39,3%, у 2009 – 50,3%, а у 2010 досягла відмітки у 56% – причиною цього є зменшення обсягів страхування фінансових ризиків (-930,2 млн. грн.) і підвищення кількості отриманих премій з добровільного майнового страхування (+640,5 млн. грн.) [41].

Сьогодні все  більше людей розуміє, що найцінніше майно краще застрахувати. Навряд чи варто сподіватися на те, що держава відшкодує збиток, який можуть заподіяти квартирі, дачі або гаражу пожежа, повінь або протиправні дії злочинців. Тепер кожен сам робить вибір, чи потрібне йому добровільно страхувати ризики. За підсумками 2010 року саме майнове страхування лідирує в списку добровільних видів. На його частку доводиться більша половина всіх зібраних премій по добровільному страхуванню – 16 612,7 млн. грн. Це майже на 8 млн. грн. більше, ніж в 2009 році, темп зростання при цьому дорівнює 214%.

Зростання зібраних премій по майновому страхуванню відзначають всі експерти. В даний час відбувається збільшення попиту на всі види послуг в секторі страхування нерухомого і рухомого майна, що належить громадянам. Зміни, які відбуваються в останні декілька років на ринку майнового страхування, більшість експертів пов'язують із зростанням страхової культури населення. До того ж сьогодні все більше людей набувають житла на власні засоби, а не одержують за муніципальними програмами, і їх бажання застрахувати свою нерухомість цілком зрозуміло. Стимулює майнове страхування і сектор іпотеки, що сприяє зростанню не тільки звичайного страхування придбаної нерухомості, але також заставного і титульного страхування.

Ринок страхування нерухомого майна громадян знаходиться в  даний час на підйомі. У громадській думці поступово складається уявлення про необхідність страхування як однієї з форм захисту від всіляких неприємностей.

Сьогодні всі види майнового  страхування затребувані в основному  у достатньо забезпеченої категорії  громадян. Ці види страхування розвиватимуться, в першу чергу, шляхом збільшення вартості об'єктів, що приймаються на страхування, – страхові суми будівель, наприклад, будуть наближені до реальних цін їх відновлення. Проте сьогодні найбільш перспективні на цьому сегменті ринку, юридичні особи – підприємства малого і середнього бізнесу. Керівники цих підприємств поступово приходять до думки, що щорічні страхові внески по страхуванню майна – це цілком прораховувані витрати підприємства, до того ж майже повною мірою відношувані на собівартість (знижуючі базу, оподаткування, підприємства). Вартість послуг страхування майна юридичних осіб  0,1% – 0,5 % від його вартості (залежно від протипожежних і охоронних заходів, виду майна і т.п.). А навіть невелика пожежа або повінь здатна повністю зупинити виробництво, роботу офісу, викликати необхідність миттєвих вкладень на відновлення майна і навряд чи такі підприємства на такий випадок створюють спеціальні резервні фонди[16].