Методи оптимізації бюджетного дефіциту України

ВСТУП

Щоб здійснювати свої функції, державі необхідні фінансові  ресурси, при чому перелік функцій  держави в процесі історичного  розвитку збільшується. Якщо при зародженні та становленні держави їй були притаманні суто політичні функції (утримання  армії, державного апарату управління і влади), то на сучасному етапі  переважна частина державних  видатків, і видатків бюджету зокрема, пов'язана із здійсненням державою економічних і соціальних функцій - це видатки на державні інвестиції, на зовнішньоекономічну діяльність, на соціальні виплати населенню, на фінансування невиробничої сфери .

Попередній досвід проведення ринкових реформ в Україні свідчить, що перебороти кризові явища тільки політичними методами неможливо. Потрібні чіткі економічні важелі стабілізації економіки, до яких відносяться податки, кредит, ціни, тобто необхідна нова економічна політика.

Бюджетний дефіцит характеризується перевищенням видатків державного бюджету  над його доходами. Реальністю сьогодення є те, що більшість розвинутих країн не можуть збалансувати бюджети за доходами і видатками, а тому зводять його з дефіцитом. Зазначений факт зумовлює актуальність дослідження цих процесів в економіці, його впливу на та джерел його фінансування.

Основною метою дослідження  є комплексне теоретичне і практичне  вивчення економічної природи і  сутності дефіциту бюджету та його удосконалене управління. Відповідно до мети в роботі ставляться наступні завдання:

– визначити сутність бюджетного дефіциту, причини його виникнення та види;

– ознайомитись з причинами  виникнення дефіциту;

– ознайомитись з теоретичними аспектами управління бюджетного дефіциту;

– дослідити вплив дефіциту бюджету на економіку;

– проаналізувати динаміку дефіциту Державного бюджету України;

– визначити вплив бюджетного дефіциту на національну безпеку;

– охарактеризувати можливі  джерела фінансування бюджетного дефіциту;

– визначити можливості скорочення дефіциту державного бюджету;

Об'єктом дослідження  курсової роботи є бюджетний дефіцит.

Предметом дослідження є  методи оптимізації бюджетного дефіциту України

Розділ I. Теоретичні засади  управління бюджетним дефіцитом.

1.1. Бюджетний механізм  як форма реалізації бюджетної  політики.

Бюджетний механізм — це сукупність способів і форм організації бюджетних відносин, що застосовуються суспільством з метою вирішення соціально-економічних проблем розвитку країни. Він передбачає застосування спеціальних методів, форм, способів, важелів мобілізації, розподілу та використання бюджетних коштів — інструментів державного регулювання економіки в сфері бюджетних відносин. Отже, бюджетний механізм є активним елементом державного управління економікою. Істотний вплив на нього мають завдання, що стоять перед суспільством на тому чи іншому етапі розвитку. Змінюються завдання — повинен змінитися і бюджетний механізм. Це означає, що на кожному етапі розвитку цивілізованої держави органи державної влади й управління повинні розробити такий бюджетний механізм, який би забезпечив втілення поставлених завдань.

Бюджетний механізм, як уже  зазначалося, має низку важелів, за допомогою яких держава здійснює розподільчі та перерозподільчі функції, власне реалізує бюджетну політику. Ці важелі можуть бути умовно систематизовані як підсистеми бюджетного механізму. Кожній такій підсистемі притаманні свої функціональні особливості, але, незважаючи на відносну самостійність, вони функціонують як одне ціле і характеризуються взаємопов’язаним комплексним використанням.

Структура бюджетного механізму  є досить складною. До неї входять  різні елементи, що відповідають розмаїттю  бюджетних відносин. Саме множина  бюджетних взаємозв'язків передбачає застосування великої кількості  видів, форм, методів, важелів та інструментів їхньої організації як елементів  бюджетного механізму. До структури  бюджетного механізму входять різноманітні організаційні форми, форми бюджетного забезпечення, методи та інструменти  бюджетного регулювання, бюджетні стимули  та санкції, які можна об'єднати у  відповідні підсистеми.

До таких підсистем можна віднести (рис. 1.1):

— забезпечуючі (використовуються під час прогнозування та бюджетного планування);

— оперативні (використовуються у процесі виконання бюджетів);

— ретроспективні (використовуються на заключних стадіях бюджетного процесу).

У структурі бюджетного механізму  можна виділити такі складові: організаційні  форми, форми бюджетного забезпечення, методи та інструменти бюджетного регулювання, бюджетні стимули і санкції.

До організаційних форм бюджетного механізму належать бюджетне прогнозування, бюджетне програмування, бюджетне планування, оперативне управління і бюджетний  контроль.

До форм бюджетного забезпечення відносять кошторисне фінансування, бюджетне інвестування, бюджетне кредитування, бюджетне субсидіювання, бюджетне дотування, бюджетне резервування.

Методами (важелями) бюджетного регулювання вважають податки, обов'язкові збори, неподаткові платежі, міжбюджетні трансферти, бюджетні призначення, бюджетні зобов'язання, бюджетні асигнування. До інструментів належать ставки податків, зборів, норми амортизаційних відрахувань, проценти за кредит, бюджетні нормативи, бюджетні норми, норми витрат, тарифи тощо.

Під бюджетними стимулами  і санкціями розуміють бюджетне фінансування, пільги, штрафи, пеню, бюджетні відшкодування тощо.

Формуючи бюджетний механізм, держава повинна намагатися забезпечити  його найповнішу відповідність до вимог  бюджетної політики того чи іншого періоду, що є запорукою повноти  реалізації її мети й завдань. При  цьому має зберігатися постійне прагнення до найбільш повного об'єднання  бюджетного механізму, його окремих  елементів з особистими та суспільними  інтересами, що є запорукою ефективності.

Рис. 1.1. Підсистеми бюджетного механізму

Бюджетний механізм діє ефективно, якщо злагоджено функціонують усі його складові. Приводячи їх у дію, держава  може спрямувати економічний і соціальний розвиток на своїй території відповідно до потреб її громадян. Цієї мети досягають за допомогою створення і використання централізованого фонду грошових коштів.

Бюджетний механізм відіграє визначальну роль у функціонуванні бюджетної системи України. Від  належних якості та рівня організації законодавчого і нормативного забезпечення, бюджетного планування, бюджетного регулювання, бюджетного нормування, оподаткування, неподаткових методів мобілізації доходів, кошторисного фінансування, бюджетного інвестування, бюджетного резервування, міжбюджетних відносин, бюджетного контролю залежить рівень практичної реалізації бюджетних відносин у кожній ланці бюджетної системи і якість виконання державою своїх функцій.

Аналіз функціонування бюджетного механізму і бюджетної політики України за роки її незалежності свідчить, що вони не сприяли позитивним результатам соціально-економічного розвитку. Наприклад, за цей час жоден бюджет не був своєчасно затвердженим і виконаним у повному обсязі. Бюджетне законодавство приймалося без урахування реального стану економіки. Закони, пов'язані з формуванням дохідної бази бюджету, щорічно змінювалися, що не сприяло стабілізації економічного життя в державі. У багатьох випадках прийняті закони суперечили один одному. Не розроблена ефективна методика фінансування видатків за рахунок бюджету тощо. Тому головні завдання бюджетної політики України в умовах поглиблення ринкових реформ такі:

— стимулювання інвестиційної  активної, збільшення частки фонду  нагромадження в національному  доході;

— скорочення непродуктивних витрат бюджету та державних дотацій  окремим галузям матеріального  виробництва;

— зміцнення дохідної бази бюджету за рахунок удосконалення  системи оподаткування і зміцнення  контролю за повнотою сплати податків;

— створення системи дійового фінансового контролю за ефективним і цілеспрямованим використанням  державних видатків;

— посилення контролю за розміром державного боргу.

1.2. Сутність та причини виникнення бюджетного дефіциту.

Оскільки бюджет є системою всеохоплюваних перерозподільних відносин, то його формування і стан мають  особливе значення для держави, кожної юридичної та фізичної особи й  суспільства загалом.

Формування бюджету передбачає вирішення триєдиного завдання. Такий  підхід дозволяє вирішувати одне з  цих завдань, а не всі разом.

1) визначення реальних обсягів доходів;

2) оптимізація структури  видатків на основі критерію  забезпечення максимального рівня  зростання ВВП під час задоволення  мінімуму соціальних потреб;

3) збалансування бюджету.  Проблеми збалансування полягають  у тому, що, як правило, потреби  будь-якого суб'єкта, в тому числі  й держави, перевищують його  можливості.

Стан бюджету як фінансового  плану відображає не тільки фінансовий стан держави, але й характеризує фінансову ситуацію країни взагалі  тому й цікавить усіх громадян та кожну  підприємницьку структуру. Для нього властиві три показники:

— рівновага доходів і  видатків;

— перевищення доходів  над видатками;

— перевищення видатків над доходами.

Урівноваженість доходів  і видатків є найбільш природним  і доцільним станом, що випливає зі схеми фінансової діяльності держави: доходи - видатки. При цьому фінансовий результат діяльності держави не визначається, адже, з одного боку, держава  має збирати стільки доходів, скільки їй потрібно для забезпечення видатків бюджету, а з іншого — вона може профінансувати стільки видатків, скільки збирає доходів. У зв'язку з цим відхилення від такої врівноваженості є порушенням засад фінансової діяльності держави, тому є недоцільним.

Перевищення доходів над  видатками — бюджетний профіцит — відображає стабільну фінансову  ситуацію, хоча і не є метою діяльності держави; він може виявлятися в різних формах.

Розрізняють такі основні  форми бюджетного профіциту:

1) існування бюджетного  профіциту у вигляді своєрідних бюджетних резервів, що сформувалися внаслідок зміни економічної кон'юнктури на світовому рівні (наприклад, зміна цін на нафтопродукти) або в межах країни за рахунок її економічного зростання. Заплановане перевищення використовується на фінансування непередбачених видатків у поточному році, а фактично отримане за підсумками бюджетного року — переходить у доходи наступного року, за рахунок чого можуть або збільшуватися видатки, або зменшуватися доходи.

Однак на практиці бюджетні резерви, як правило, мають правові  засади формування, наприклад, в Україні  у складі Державного бюджету виокремлюється Резервний фонд Кабінету Міністрів, обсяг якого перевищувати 1 % обсягу всіх видатків бюджету відповідно до Б*15: {Бюджетний кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України 22 березня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 37—38.}юджетного кодексу^*15;

2) перевищення доходів  над видатками, що виникає внаслідок  надмірної дохідної бази окремих  бюджетів порівняно з нормованими  органами влади й управлінням  вищого рівня видатками. В Україні таке перевищення має форму "бюджетного надлишку" і підлягає вилученню до бюджету вищого рівня;

3) бюджетний профіцит  може бути результатом антициклічної  політики держави внаслідок збалансування  бюджету в межах не одного, а кількох років. В окремі  роки встановленого періоду формуються  бюджетні профіцити, а в окремі  — дефіцити. Обсяги бюджетних  дефіцитів і профіцитів при  цьому збалансовані;

4) перевищення доходів  над видатками може також сформуватися  у зв'язку із розробкою та  застосуванням податкової політики  за методологією А. Лаффера,  сутність якої полягає у збільшенні  надходжень до бюджету в результаті  уповільнення податкового тиску  і зменшення податкових ставок. Наприклад, у США після проведення  податкової реформи у 1981— 1986 pp. унаслідок якої податок на  прибуток корпорацій зменшився  на 20 процентних пунктів — з  55 до 35 %, а прибутковий податок  із громадян — на 22 процентних  пункти. У1987 р. профіцит бюджету, незважаючи на всі розрахунки й очікування, становив 11 млрд. дол. США.

Перевищення видатків над  доходами, тобто бюджетний дефіцит  — найскладніше явище. Насамперед, дефіцит зовсім не означає незбалансованості  бюджету, оскільки це перевищення видатків тільки над постійними доходами бюджету. Крім того, дефіцит бюджету слід оцінювати з позицій як окремо держави, так і фінансової системи загалом. Для держави це завжди небажане і досить часто негативне явище. Інші суб'єкти фінансових відносин та сфер і ланок фінансової системи можуть оцінювати це явище по-різному.

Обсяги фінансових ресурсів і отриманих доходів у суспільстві  визначаються потужністю й ефективністю фінансової системи взагалі, а не станом бюджету. Брак коштів у бюджеті  має місце і за достатнього  забезпечення суб'єктів підприємницької діяльності фінансовими ресурсами і досить високого рівня доходів юридичних та фізичних осіб. За таких умов не йдеться про фінансову кризу в тій чи іншій країні; це тільки проблеми, пов'язані з формуванням бюджету, зумовлені певними об'єктивними або суб'єктивними чинниками. Але дефіцит бюджету може бути спричинений і обмеженістю фінансових ресурсів, що зумовлює незначні обсяги виробленого ВВП і відповідно низький рівень доходів юридичних та фізичних осіб. За таких умов ознаки фінансової кризи в країні очевидні та стосуються усіх суб'єктів.

Залежно від виду бюджетний  дефіцит розглядається за формою вияву, причинами виникнення і напрямом дефіцитного фінансування.

1. За формою вияву вирізняють  плановий, фактичний і прихований  дефіцити.

Плановий дефіцит запланований та затверджений у законі про Державний  бюджет України.

Фактичний — це реальне  перевищення видатків над доходами бюджету, офіційно зафіксоване наприкінці бюджетного періоду.

Прихований дефіцит — занижена величина фактичного бюджетного дефіциту і державного боргу, що часто робиться цілеспрямовано і є результатом певних політичних ігор (наприклад, перед виборами, щоб підвищити заслуги певної партії та примусити виборців проголосувати за правлячу партію ще раз). Також цей дефіцит може бути наслідком "жорсткого" курсу уряду на щорічно збалансований бюджет. Прихованість дефіциту є ознакою непродуманості фінансової політики держави.

2. За причинами виникнення  виокремлюють свідомий, вимушений,  циклічний і структурний дефіцити.

Свідомий дефіцит виникає в умовах достатності ресурсів у суспільстві та досить високого рівня доходів юридичних і фізичних осіб. Він пов'язаний з політикою помірного оподаткування з метою зміцнення фінансової бази підприємницьких структур. За таких умов досить активна політика позикових фінансів.

Вимушений дефіцит пов'язаний з низьким рівнем виробленого  ВВП, якщо процес оподаткування не може забезпечити бюджет держави достатніми доходами.

Циклічний дефіцит — дефіцит, який є результатом циклічного падіння  виробництва (зменшення національного  доходу й обсягу виробництва) унаслідок  кон'юнктурних коливань.

Структурний дефіцит є  результатом свідомої активної (дискреційної) політики держави, що передбачає маніпулювання податками й урядовими видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва і зайнятості, контролю над інфляцією та прискоренням економічного зростання і запобігання спаду виробництва в країні.

3. За характером впливу  на економіку вирізняють стійкий дефіцит бюджету (є у довгостроковому періоді), та тимчасовий (зумовлений касовими розривами у процесі виконання бюджету або подіями, які не можна передбачити і спрогнозувати).

Під час виконання бюджету  в окремих ланках бюджетної системи  може утворитися тимчасовий касовий  розрив (графік фінансування видатків випереджає у часі надходження коштів його дохідної частини). Він може бути плановим, якщо об'єктивно не збігаються терміни фінансування з бюджету встановлених видатків і надходження коштів до дохідної частини, а також при запланованому дефіциті, та позаплановим, що пов'язано з невиконанням плану з надходження доходів або з перефінансуванням за окремими видами видатків.

Для покриття касових розривів у бюджетах формується спеціальний фонд — оборотна касова готівка, суму якої встановлюють, затверджуючи бюджет, але не більше 1 % від загального фонду бюджету. Якщо коштів оборотної касової готівки недостатньо, такий бюджет може одержати бюджетну позику від бюджету вищого за рівнем.

4. За напрямами дефіцитного  фінансування дефіцит може мати  пасивний характер — спрямування  залучених під його покриття  коштів на поточні потреби,  й активний — фінансування  бюджетних інвестицій, насамперед, капітальних вкладень у високоефективні  інвестиційні проекти.

Дефіцит державного бюджету  — явище неоднозначне. Представники кейнсіанської школи стверджують, що поміркований бюджетний дефіцит  — це благо, оскільки він дає можливість збільшити сукупний попит шляхом дефіцитного фінансування державних  видатків.

Щоб з'ясувати, чи бажаний  бюджетний дефіцит для суспільства, потрібно розв'язати такі проблеми:

1) дефіцит — це наслідок  спаду виробництва в країні чи результат фінансової політики держави;

2) зменшує дефіцит бюджету  приватні інвестиції чи заохочує  їх.

Теоретично вирішити питання  дефіциту не складно, лише варто збільшити  податки й інші надходження або  зменшити видатки. Однак насправді  все набагато складніше: збільшувати  податки або недоцільно, або неможливо, а скорочувати видатки теж  неможливо, адже вони досягли критичного мінімуму. Тому система дефіцитного фінансування державних потреб є звичайною практикою у країн з різними фінансовими можливостями. Величина бюджетного дефіциту у світі коливається від 3 до 15% від ВВП. Країни ЄС максимально можливим рівнем дефіциту бюджету вважають 6% від ВВП, хоча вже за 3% його рівня спостерігаються зростання інфляції та зменшення інвестиційної активності.

Дефіцит бюджету виникає  у зв'язку із багатьма не тільки об'єктивними, але й суб'єктивними причинами. Проблема бюджетного дефіциту стосується не тільки обмеженості можливостей держави мобілізувати необхідні доходи, а й оптимізації витрат держави.

Основними причинами виникнення бюджетного дефіциту є:

— зменшення приросту національного  доходу внаслідок економічної кризи  і спаду виробництва;

— збільшення державних  видатків на фінансування неекономічних  сфер діяльності, особливо на державне управління й економічно необґрунтовані соціальні програми;

— падіння доходів в умовах кризового стану економіки та зменшення надходжень до держбюджету;

— циклічні спади в економіці, особливо якщо вони глибокі й тривалі;

— неефективний механізм оподаткування  суб'єктів господарювання, коли завищений  податковий тиск зумовлює поступове  зниження ділової активності та тінізацію  економіки;

— не правильно визначені  орієнтири та непослідовність фінансово-економічної  політики;

— слабкий фінансовий контроль із боку держави за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів;

— збереження ситуації, за якої найприбутковішими є вкладення  капіталу у сфери нематеріального  виробництва (торговельно-посередницьку  та фінансово-кредитну);

— зростання внутрішнього й зовнішнього державного боргу;

— у короткостроковій перспективі  — зменшення податків з метою  підвищення ділової активності та стимулювання економіки (без відповідного коригування  бюджетних витрат).

Отже, зменшення і подолання  бюджетного дефіциту можливе лише шляхом ліквідації причин, що його зумовлюють.

1.3. Методичні засади  управління бюджетним дефіцитом.

Розбалансованість державних  фінансів та перманенті бюджетні дефіцити стали однією із найактуальніших  проблем XX – початку XXI століття. За своєю природою вони виражають одвічну проблему суспільства – суперечність між зростаючими державними потребами і обмеженими ресурсами.

За роки незалежності України у політиці збалансування Державного бюджету можна умовно виділити декілька етапів. Так, з 1992 р. до 1999 р. мала місце тенденція до скорочення бюджетного дефіциту з 17,3 % ВВП до 1,5% ВВП.

Аналізуючи статистичні  данні, бачимо різкий стрибок зростання  дефіциту бюджету який відбувається упродовж 2003-2004 рр.. Дефіцит зростає  з – 1043,1 до – 10216,5 млн. грн., у порівнянні з ВВП від 0,39% до 2,96%. Це відбувається у зв’язку з проголошенням  політики пріоритетного соціального  розвитку та реалізацією соціальних програм.

Але починаючи з 2005 року дефіцит  бюджету рівномірно починає знижуватись: 2004-2005рр. дефіцит знизився на 23%, 2005-2006рр. – на 50%, 2006-вересень 2007рр. - на 27%. це свідчить про те, що Урядом виконується  більш вдала політика зі збільшення коштів державного бюджету, ніж у  попередньому періоді.

Обмеженість ресурсів і одночасне  зростання ролі держави наприкінці XX століття призвели до величезних бюджетних дефіцитів, і, як наслідок, державні борги у світовому масштабі досягли астрономічних розмірів. Для урядів багатьох держав проблема подолання дефіциту бюджету перетворилась чи не в основну стратегічну мету фінансової політики.

Дефіцитність бюджетів може бути викликана різними причинами. Інколи позикове фінансування є вимогою  часу. Воно може використовуватись як і при надзвичайних ситуаціях, так і сприяти економічному зростанню під час глибокої кризи. Проте неможливість контролювати цей процес повною мірою породжує багато проблем та соціально-економічних наслідків, більшість з яких носять негативний характер.

Основні напрями збільшення доходів держави, в сучасних умовах господарювання слідуючі:

• збільшення обсягів реалізації продукції суб’єктів господарювання.
• зростання купівельної спроможності населення.
• покращення фінансового стану суб’єктів господарювання.
• посилення уваги до укладання міждержавних угод.
• вдосконалення податкової системи.
• збільшення коштів, одержаних від реалізації грошово-майнових лотерей.
• покращення діяльності податкових і митних органів.
• вдосконалення приватизації державного житла.
• покращення взаємовідносин різними гілками влади.
• одержання допомоги від інших, більш економічно розвинених країн.

Світовий досвід показує, що одним з напрямів зниження (ліквідації) бюджетних дефіцитів є емісія грошових коштів.

Доцільно прийнятий закон  України «Про емісію грошових коштів». Цим законом передбачити, що емісія грошових коштів може бути використана  на слідуючі цілі:

1. здійснення державних капітальних вкладів (інвестицій) в особливо великих розмірах.
2. фінансування ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Прийняття закону України  «Про емісію грошових коштів» буде сприяти:

1. Створенню нових підприємств і робочих місць.
2. Зниженню безробіття.
3. Збільшенню доходів держави.
4. Підвищенню рівня життя народу України.
5. Зростанню національного багатства держави.
6. Швидкій ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (якщо вони будуть виникати).
7. Рішенню соціальних проблем.

Таким чином, основні заходи, які сприятимуть зниженню (ліквідації) бюджетного дефіциту слідуючі:

• розробка напрямів збільшенню доходів держави.
• зміна напрямів інвестування бюджетних ресурсів в галузі народного господарства з метою підвищення фінансової віддачі від кожної бюджетної гривні.
• жорсткий режим економії бюджетних коштів.
• використання різних форм державного кредиту.
• більш широке використання фінансових пільг і санкцій, що дозволяє повніше враховувати специфічні умови господарювання і стимулює зростання суспільного виробництва.
• оформлення заборгованості державними цінними паперами по виданим кредитам урядовим структурам.
• залучення в країну іноземного капіталу.
• емісія грошових коштів.
• зниженню безробіття.

Розділ II. Стан управління бюджетним дефіцитом в Україні.

2.1. Динаміка доходів,  видатків Зведеного Бюджету України.

Доходи бюджету — частинка централізованих ресурсів, що використовуються з метою виконання відповідних функцій держави.

В Україні, згідно з Бюджетним  кодексом, доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій  з капіталом;

4) офіційні трансферти.

Розглянемо  звіт Кабінету Міністрів України про виконання Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та висновки Рахункової палати щодо виконання Державного бюджету України за 2011 рік та порівняємо його з 2010 роком.