ВСТУП

  В Україні функціонує близько сорока тисяч установ та організацій  різного профілю, які повністю або  частково утримуються за рахунок  коштів державного або місцевого  бюджету. Вони покликані забезпечити  виконання функцій держави, а  на державу покладено обов’язок забезпечувати їх діяльність .[25]

  Бюджетна  установа згідно з Бюджетним кодексом України — це орган, установа або  організація, визначена Конституцією України, а також установа або  організація, створена в установленому  порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідного Державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими організаціями.

  Тема  курсової роботи: «Методика складання звітності щодо основних засобів підприємства та порядок її подання (на матеріалах Вищого професійного училищі №7)», вона дуже актуальна, бо бюджетні установи для здійснення своєї діяльності забезпечені основними засобами, які є частиною національного багатства країни. Тому правильна організація обліку використання основних засобів і чітке, достовірне і точне відображення даних у звітності  бюджетними організаціями має важливе народногосподарське значення у справі подальшого економічного підйому країни та збереження великої кількості коштів.

  Метою даної роботи є дослідження організації  обліку основних засобів  установи освіти та опанування методики складання звітності щодо основних засобів, як головного елемента при прийнятті рішень.

  Об`єктом  дослідження в курсовій роботі виступає звітність щодо основних засобів бюджетної установи.

     Завдання дослідження полягає в розкритті економічної сутності основних засобів, їхньої характеристики, класифікації та обліку,а також формування узагальненої звітної інформації.

  Предметом дослідження в даній роботі виступають теоретичні та методичні засади обліку основних засобів, складання та подання квартальної та річної звітності бюджетної установи.

  Інформаційною базою дослідження будуть служити  дані бухгалтерського обліку основних засобів; фінансова звітність.

  Нормативною базою для написання курсової роботи стали: Бюджетний кодекс України, Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ та Порядку застосування рахунків бухгалтерського обліку № 114, Інструкції про форми меморіальних ордерів бюджетних установ та порядок їх складання № 68, Інструкції про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ № 61, Інструкція з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ № 64; Інструкція про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ № 142/181.

  Подальшого  розвитку дане питання набуло в дослідженнях таких вчених, як Бутинець Ф.Ф., Черничук Л. В., Вірко С. В., Ткаченко І. Т., Верига Ю. А., Ватуля І. Д., Джога Р. Т та ін.

  Отже, в ході написання курсової роботи буде розглянуто склад, оцінку і класифікацію основних засобів, їх шляхи надходження та вибуття, документальне оформлення, буде проведено оцінку фінансово-господарської діяльності Вищого професійного училища №7 м. Кременчука, також з’ясуємо методику складання звітності, порядок і строки її подання. 
 
 
 
 
 

  1. Поняття, класифікація, оцінка основних засобів, документальне оформлення їх надходження і руху

  В умовах розвитку економічних відносин в Україні бюджетні та наукові  установи виступають як частина єдиного  народногосподарського комплексу, причому відносно відокремлена його частина. Це обумовлено наявністю товарно-грошових відносин та передбачає здійснення специфічних функцій даних установ. Для задоволення потреб соціально-культурної сфери і наукового прогресу держава щорічно виділяє з бюджету величезні фінансові ресурси, витрачає значні обсяги матеріальних цінностей. І важливо, щоб ці ресурси та цінності використовувались на місцях з максимальним ефектом, і при цьому повністю задовольнялися потреби українського народу в культурному розвитку, освіті, медичному обслуговуванні, забезпечувалися всі інші соціальні потреби суспільства та вміло використовувався науковий потенціал. І чималу роль в реалізації функцій установ відіграють основні засоби.

  Дана  робота написана на матеріалах Вищого професійного училища №7 (надалі ВПУ№7) – це бюджетна установа, зайнята наданням освітніх послуг, забезпеченням ринку праці кваліфікованими робітниками та молодшими спеціалістами з професій  будівної та машинобудівної галузі.

  Основні засоби тут відіграють важливу роль, адже учням в цьому закладі  надаються практичні навички по роботі з різного роду верстатами, комп’ютерною технікою та ін..

  До  основних засобів належать матеріальні активи, які використовуються установою багаторазово і безперервно в процесі виконання основних функцій, надання послуг, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року і вартість яких без податку на додану вартість та інших платежів перевищує 1000 гривень за одиницю (комплект).[4]

  У складі основних засобів є будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі, силові машини та обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої, обчислювальна техніка, транспортні засоби, інструмент, виробничий і господарчий інвентар та приладдя, столовий та кухонний інвентар, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження і капітальні вкладення в них, бібліотечні фонди, музейні цінності (крім музейних експонатів), експонати тваринного світу, документація з типового проектування та інші основні засоби.

  Незалежно від вартості та строку служби до основних засобів належать:

• сільськогосподарські машини та знаряддя;
• будівельний механізований інструмент;
• довгострокові біологічні активи рослинництва і тваринництва;
• усі види засобів пересування, призначені для переміщення людей і вантажів;
• документація з типового проектування;
• бібліотечні фонди. [4]

  До  основних засобів належать також  капітальні вкладення на покращення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи), в орендовані будинки, споруди, обладнання та інші об'єкти, що належать до основних засобів

  Капітальні  вкладення в багаторічні насадження, на покращення земель вводяться в  складі основних засобів щорічно в сумі витрат на прийняті в експлуатацію площі незалежно від закінчення всього комплексу робіт.

  До  складу основних засобів також зараховується частина будинку, яка на правах власності належить установі.

  До  основних засобів не відносяться  матеріальні цінності, а саме:

   1) предмети із строком служби  меншим ніж один рік незалежно  від вартості;

   2) предмети вартістю придбання  за одиницю до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від строку служби;

   3) знаряддя лову (трали, неводи, сіті  та ін.) незалежно від вартості  і строку служби;

   4) бензомоторні пилки, сучкорізи,  троси для сплаву, сезонні дороги, тимчасові відгалуження лісовозних доріг і тимчасові будівлі у лісі зі строком експлуатації до двох років (пересувні будиночки, котлопункти, пилкозаточувальні майстерні, бензозаправки та ін.);

   5) спеціальні інструменти та спеціальні  пристосування (для серійного  і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуальних замовлень) незалежно від вартості;

   6) спеціальний одяг, спеціальне взуття, постільні речі незалежно від  їх вартості і терміну служби;

   7) формений одяг, призначений для  видачі працівникам установ, одяг  і взуття в закладах охорони здоров'я, освіти, соціального захисту, що утримуються за рахунок бюджету, незалежно від вартості та терміну служби;

   8) тимчасові (нетитульні) споруди,  пристосування і пристрої, витрати  на зведення яких включаються  до собівартості будівельно-монтажних робіт;

   9) тара для зберігання товарно-матеріальних  цінностей на складах, чи для  здійснення технологічних процесів, вартість придбання або виготовлення  якої не перевищує 15 неоподатковуваних  мінімумів доходів громадян;

  10) предмети, призначені для видачі напрокат, незалежно від вартості;

  11) молодняк тварин і тварини  на відгодівлі, птиця, кролі, хутрові  звірі, сім'ї бджіл, а також  піддослідні тварини;

  12) багаторічні насадження, що вирощуються  в розсадниках як посадочний  матеріал.[4]

  Було розглянуто класифікацію за групами, але є і інші ознаки за якими класифікуються основні засоби, їх схема зображена на рис. 1.1.

  Рис. 1.1 Класифікація основних засобів

  Що  ж до оцінки, то основні засоби відображаються в бухгалтерському обліку та звітності за первісною вартістю, тобто за фактичними витратами на їх придбання, спорудження та виготовлення, а об'єкти (предмети), первісна вартість яких змінювалась, - за відновлювальною вартістю. Зміна первісної вартості основних засобів проводиться у випадках індексації їх балансової вартості відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України, добудівлі, дообладнання, реконструкції та часткової ліквідації відповідних об'єктів. Для більшої наочності оцінку основних засобів зобразимо схемою рис 1.2.

  Рис. 1.2 Оцінка основних засобів 
 

  Далі  розглянемо шляхи надходження основних засобів.

  Якщо  основні засоби надходять на підприємство шляхом закупівлі , то вона може здійснюватися шляхом проведення таких процедур:

  -              відкриті торги;

  -              торги з обмеженою участю;

  -              двоступеневі торги;

  -              запит цінових пропозицій (котирувань);

  -              редукціон;

  -              закупівля в одного учасника.

  І ВПУ№7 і інші бюджетні установи закуповують необоротні активи згідно із Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти», проводячи тендерні торги.

  Одним із джерел надходження основних засобів  до бюджетної установи є отримання  безоплатної допомоги. Згідно із Законом України „Про гуманітарну допомогу” від 22.10.1999 р. № 1192-XIV, безоплатна допомога (пересилка, виконання робіт, надання послуг) — це надання гуманітарної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсацій донорам.

  Підставою для започаткування процедури визнання допомоги гуманітарною є письмова пропозиція донора про її надання. Підставою  для здійснення гуманітарної допомоги в Україні є письмова згода  отримувача гуманітарної допомоги на її одержання. Основні засоби, отримані безоплатно як безповоротна допомога або дарунок, оцінюють за ринковими вільними цінами (ціною, за яку на дату оцінки об’єкт може бути проданий на активному ринку) на їх аналогічні види.[15]

  Придбані  бюджетною організацією основні  засоби в процесі їх експлуатації поступово зношуються, старіють, втрачають свої первісні якості, стають непридатними до подальшого використання з тієї чи іншої причини. Крім того, нерідко буває, коли бюджетна організація передає об’єкт основних засобів іншій бюджетній організації на підставі рішення своєї вищої організації або відчужує майно сторонньої організації на умовах отримання компенсації його вартості.

  Різні за своєю сутністю і призначенням, подібні операції класифікуються як списання необоротних активів і  повинні здійснюватися відповідно до вимог Інструкції зі складання типових форм з обліку та списання основних засобів, що належать установам і організаціям, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів, затвердженої Наказом ГУДКУ, Держкомстату України від 02.02.1997 р. №125/70 та Типової інструкції про порядок списання матеріальних цінностей з балансу бюджетних установ, затвердженої Наказом ДКУ від 10.08.2001 р. № 142/181 .

  До  найбільш поширених ситуацій, під  час яких відбувається списання об’єктів основних засобів, належить ліквідація.

  Серед причин, з яких провадиться ліквідація будівель, споруд, обладнання, приладів, оснащення, транспортних засобів, інвентарю  та інших об’єктів основних засобів  бюджетних організацій, можна виділити такі:

  – непридатність до подальшого використання;

  – фізичний та моральний знос;

  – пошкодження внаслідок аварії або  стихійного лиха (за умови, що їх відновлення  неможливе або економічно недоцільне і вони не можуть бути реалізовані);

  – знос будівель, споруд, зруйнованих  із часом або в разі будівництва нових об’єктів.

  Знос, нарахований у розмірі 100% вартості не є підставою для списання об’єктів основних засобів.[4]

  Об’єкти основних засобів, що втратили своє значення, але придатні для використання, можуть бути списані з балансу тільки за умови, що їх неможливо продати або передати іншій організації. Тобто якщо той чи інший об’єкт основних засобів втратив свої первісні якості, внаслідок чого він уже не буде здатний здійснювати функції, властиві такому об’єкту.[5]

  Списання  з балансів бюджетних установ основних засобів проводиться в такому порядку:

  Цей порядок застосовується й для  ВПУ№7, адже воно утримується за рахунок  коштів державного бюджету:

  – вартістю до 5000 грн за одиницю —  з дозволу керівника установи;

  – вартістю 5000–10000 грн за одиницю — з дозволу вищої організації;

  – вартістю понад 10000 грн за одиницю  — з дозволу міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади  за підпорядкуванням; [5]

  Однією  з причин списання основних засобів  бюджетних організацій є продаж. Майно передається бюджетною установою безпосередньо після отримання дозволу центрального чи місцевого органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати функції управління державним майном, а також за погодженням із Фондом державного майна України або його регіональними відділеннями.[7]

  Інструкцією з обліку необоротних активів  № 64 встановлено порядок використання коштів, отриманих бюджетними установами від реалізації необоротних активів. Ці кошти залишаються в розпорядженні  установи із правом їх подальшого використання на ремонт, модернізацію або придбання нових необоротних активів того самого призначення.

  Розглянемо  документи, якими оформлюються надходження  і вибуття основних засобів за допомогою таблиці 1.1. [15]

  Таблиця 1.1

  Перелік і призначення документів при надходженні і вибутті основних засобів

2. Характеристика  фінансово-господарської

  діяльності  Вищого професійного училища №7

  Загальні  відомості про Вище професійне училище  № - 7 м. Кременчука

  Вище  професійне училище №7 м. Кременчука є державним  професійно – технічним закладом третього атестаційного рівня, що здійснює підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технологічно складних, наукоємких професій та спеціальностей, підготовку за освітньо – професійним рівнем “ молодший спеціаліст “ або робітників, діяльність яких пов’язана зі складною організацією праці, як правило з числа випускників загальноосвітніх шкіл. ВПУ може  здійснювати перепідготовку  та підвищення кваліфікації працюючих робітників і незайнятого населення.

  Головним  завданням ВПУ є забезпечення права громадян України на професійне навчання відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей з метою задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних  на ринку праці робітниках та молодших спеціалістах.

  Основними повноваженнями і напрямами діяльності ВПУ є:

  а) організація навчально – виробничого та навчально – виховного процесів, обрання форм та методів навчання;

  б) навчально – виробнича, навчально – виховна, навчально – методична, фінансово – господарська та виробничо – комерційна діяльність;

  в) розробка робочих навчальних планів з професій і спеціальностей та робочих навчальних програм з навчальних предметів на основі типових навчальних планів і типових навчальних програм, визначення регіонального компоненту змісту професійно – технічної освіти, які затверджуються в установленому порядку;

  г) розроблення правил прийому учнів, слухачів до ВПУ на основі Типових правил прийому до професійно - технічних навчальних закладів України;

  д) формування разом з органами управління професійно – технічною освітою планів прийому учнів, слухачів з урахуванням державного замовлення, потреб ринку праці та потреб громадян у професійно – технічній освіті і замовлень підприємств, установ, організацій;

  е) організація харчування, матеріальне забезпечення та побутове  обслуговування  учнів, слухачів;

  є) атестація педагогічних працівників;

  ж) організація підвищення кваліфікації, стажування педагогічних працівників на підприємствах, в установах, організаціях;

  з) організація виробничого навчання, виробничої, технологічної , перед випускної, переддипломної практики учнів, слухачів на виробництві та у сфері послуг;

  и) створення належних умов охорони праці учнів, слухачів, працівників;

  і) матеріально – технічне забезпечення навчально – виховного процесу;

  ї) визначення структури і штатного розпису з урахуванням встановленого фонду заробітної плати;

  й) забезпечення належної якості професійного навчання та виховання учнів, слухачів.

  ВПУ у своїй діяльності керується  Конституцією України, Бюджетним кодексом України, Законом України “Про державний бюджет України”, Законами України  “Про освіту”,  “Про професійно – технічну освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про вищу освіту”, Положенням про професійно – технічний навчальний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1198р. № 1240, Положенням про ступеневу професійно – технічну освіту, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.1999р. №956, Положенням про вище професійне училище та центр професійно – технічної освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 20.06.2000р. №225, Положенням про організацію навчально – виробничого процесу  у професійно – технічних навчальних закладах, Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, нормативно – правовими актами Міністерства освіти і науки України, яке є його засновником, іншими законодавчими актами України, а також Статутом ВПУ –7.

  Акредитоване  ВПУ може присвоювати випускникам  третього ступеня професійно – технічної  освіти, які завершили повний курс навчання, освітньо – кваліфікаційний рівень “молодший спеціаліст”. Присвоєння освітньо – кваліфікаційного рівня “молодший спеціаліст” може здійснюватися тільки за напрямами, за якими проводиться підготовка робітників високого рівня кваліфікації.

  ВПУ – 7 створено наказом Міністерства освіти і науки України від 24.12.1991р. №217 шляхом реорганізації СПТУ №7.

  ВПУ у своєму складі має модельний  центр професійно – технічної  освіти, що є структурним підрозділом  училища і створений на підставі Міжнародної угоди між урядами та Міністерствами освіти і науки України і Німеччини.

  ВПУ є юридичною особою, має самостійний  баланс, рахунки в Державному казначействі, штамп, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

  Порядок фінансування та матеріально – технічного забезпечення ВПУ визначаються Законами України “Про освіту”, “Про професійно – технічну освіту”, “Про загальну середню освіту”, іншими законодавчими  актами України. Фінансування професійно – технічної підготовки робітників, молодших спеціалістів, соціальний захист учнів, слухачів та педагогічних працівників у ВПУ, у межах обсягів державного замовлення , здійснюється на нормативній основі  за рахунок коштів Державного бюджету України.

  Для того щоб функціонувала така велика організація необхідно організувати налагоджену систему внутрішнього контролю.

  Організацію внутрішнього контролю у вищому професійному училищі №7 можна зобразити такою  таблицею.[21]

   Таблиця 2.1.