Міжбюджетні трансферти і їх роль у міжбюджетному регулюванні
Міжбюджетні трансферти і їх роль у міжбюджетному регулюванні
ПЛАН
Вступ…...………………………………………………………
РОЗДІЛ 1. Міжбюджетні трансферти і їх роль у міжбюджетному регулюванні
1.1. Міжбюджетне
регулювання……………….………………………………
1.2.Сутність і види міжбюджетних
трансфертів...................
Висновки
до розділу 1 ……………………………………………………….....…..
РОЗДІЛ 2. Оцінка міжбюджетних трансфертів в Україні
2.1.Аналіз доходів і видатків зведеного бюджету України……………………....15
2.1.1. Аналіз структури і динаміки доходів Державного бюджету України….…18
2.1.2. Аналіз структури і динаміки видатків Державного бюджету України…....21
2.1.3. Аналіз динаміки бюджетного дефіциту Державного бюджету України….24
2.1.4. Прогноз доходів і видатків зведеного
бюджету України на 2013 і 2014 роки……………………………………………………………………
2.2. Оцінка
міжбюджетних трансфертів в
Висновки до розділу 2…………………………………..………………………….36
РОЗДІЛ
3.Удосконалення міжбюджетного
3.1. Удосконалення міжбюджетного регулювання в Україні…………….………37
3.2.Проблеми бюджетних трансфертів та шляхи їх вирішення…………………41
Висновки до розділу 3………………………………………………..…………….42
Висновки…………………………………………………………
Список
використаних джерел….…………………….…………………………….
Додатки……………………………………………………………
Вступ
Сьогодні проблеми розвитку міжбюджетних відносин в Україні є надзвичайно актуальними, оскільки стійкість бюджетної системи держави багато в чому залежить саме від характеру таких відносин.
Міжбюджетні відносини – це врегульовані правом зв'язки між державою, АРК та органами місцевого самоврядування (правовідносини), що існують у процесі реалізації бюджетних повноважень стосовно забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, які необхідні для виконання функцій, передбачених Конституцією України, законами та іншими нормативно-правовими актами.
Звісно, що
доходи бюджетів мають бути надійною
та стабільною основою фінансової бази,
необхідної для виконання завдань
і функцій як держави, так і
органів місцевого
Термін „трансферт” походить від французького – transfert, або від латинського – transfero і означає „переношу”, „переміщаю” і являє собою різновид обмінної операції. Трансферти можна визначити як всі види платежів, що є переміщенням фінансових ресурсів з одного фонду в іншій, від одного власника (розпорядника) бюджетних або інших коштів до іншого суб’єкта бюджетних відносин у той чи інший вид бюджету чи фонду на безоплатній основі. Суб’єктом, що передає такі ресурси, може бути як орган державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інших держав чи міжнародних організацій, так і спеціально створені органи недержавної влади.
В економічній теорії трансферти розглядають як інструмент фінансових відносин між основними економічними суб'єктами: а) між окремими домогосподарствами; б) між окремими фірмами; в) між домогосподарствами та фірмами; г) між домогосподарствами, фірмами з одного боку та державою з іншого; д) між суб'єктами сектору державного управління.
Трансферти можна визначити як всі види платежів, що є переміщенням фінансових ресурсів з одного фонду в іншій, від одного власника (розпорядника) бюджетних або інших коштів до іншого суб'єкта бюджетних відносин у той чи інший вид бюджету чи фонду на безоплатній основі. Суб'єктом, що передає такі ресурси, може бути як орган державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інших держав чи міжнародних організацій, так і спеціально створені органи недержавної влади. Бюджетні трансферти – це передання коштів між Державним і місцевими бюджетами у формі бюджетного субсидіювання чи вилучення бюджетного надлишку.
Бюджетний кодекс України змінив концептуальні підходи до класифікації трансфертів. В першу чергу, сталося уточнення термінології : замість "офіційні трансферти" зараз використовується термін "міжбюджетні трансферти", який визначають як засоби, які безкоштовно і безповоротно перераховуються з одного бюджету в інший.
Міжбюджетні трансферти - це платежі,
що є переміщенням фінансових ресурсів
між Державним і місцевими
бюджетами. У цьому випадку „рух”
фінансових ресурсів відбувається між
різними видами бюджетів як централізованими
фондами „зверху вниз”, тобто
між різними ланками бюджетної
системи держави (при здійсненні
бюджетного регулювання).
Міжбюджетні трансферти слід розглядати
як важливу складову міжбюджетних відносин,
що безпосередньо впливає на забезпеченість
громадян суспільними послугами, вирівнювання
рівня бюджетної
В умовах
трансформації економіки
Проблемам становлення і розвитку механізму бюджетного регулювання присвячені роботи наступних учених: Т.Г. Бондарук [2]. О.П. Кириленко [6], П. К. Бечко та О. В. Ролінський [1]І.О. Луніна [8], В.М. Опарін [11], К.В.Павлюк [12], І.Я. Чугунов [15], В.М. Федосов [16], Т.І. Єфіменко [19], Ц.Г. Огонь [10], Л.В. Лисяк [7].
Аналіз літературних джерел дає змогу зробити висновок, що у вітчизняній економічній думці немає єдиної точки зору щодо cутності поняття “міжбюджетне регулювання”.
О. П. Кириленко [6, c. 253], П. К. Бечко та О. В. Ролінський [1, c. 55] під бюджетним регулюванням розуміють надання коштів із Державного бюджету України до місцевих бюджетів (республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя) з метою збалансування доходів і видатків кожного бюджету.
Інші автори вважають, що бюджетне регулювання являє собою економічні відносини, пов’язані з територіальним розподілом і перерозподілом національного доходу для забезпечення коштами потреб соціально-економічного розвитку та соціального захисту населення відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
У роботі Пасічника Ю.В. [13, c. 390] бюджетне регулювання визначається як складова бюджетного планування, яка регламентує міжбюджетні потоки від нижчого рівня бюджетної системи до вищих і навпаки.
При цьому, не дивлячись на значні роботи в галузі розвитку механізму бюджетного регулювання, залишається значна кількість проблем, пов’язаних із установленням ефективних методів і напрямів розвитку цього механізму в умовах трансформації системи місцевих фінансів України.
РОЗДІЛ 1
Міжбюджетні трансферти і їх роль у міжбюджетному регулюванні
1.1. Міжбюджетне регулювання
Міжбюджетне регулювання слід розглядати як складову системи бюджетного управління, до якої у тому числі слід відносити бюджетне планування, облік і контроль. сутність бюджетного регулювання полягає у виділенні коштів згідно з нормативами загальнодержавних податків нижчим бюджетам для збалансування видатків, у яких відображається реальна потреба в коштах господарств та соціально-культурної сфери областей, міст, районів тощо.
О. П. Кириленко, та П. К. Бечко та В. Кузьменко, окрім вертикального, виділяють також горизонтальне бюджетне регулювання, або фінансове вирівнювання, що полягає у нівелюванні різниці між бюджетною забезпеченістю бюджетів у межах однієї ланки бюджетної системи.
Міжбюджетне регулювання реалізується через взаємозв’язки сфери державних фінансів, зокрема бюджетної її ланки з іншими сферами фінансової системи держави. Прикладом таких взаємозв’язків є вилучення частини доходів суб’єктів господарювання і населення у вигляді податків та інших обов’язкових платежів, надання субсидій підприємствам та населенню, випуск облігацій внутрішньої та зовнішньої державної позики тощо.
До структури міжбюджетного регулювання (рис.1.1.) входять такі елементи: регулювання доходів і витрат державного бюджету, регулювання дефіциту (профіциту) бюджету, регулювання державного боргу та регулювання міжбюджетних відносин. За допомогою регулювання доходів держава здійснює перерозподіл фінансових ресурсів на користь інших верств населення, суб’єктів господарювання, регіонів, результатом чого є централізовані фонди грошових коштів. У результаті регулювання державних видатків держава визначає пріоритетні напрями використання фінансових ресурсів, змінюючи економічні пропорції. На регулювання дефіциту (профіциту) бюджету покладено функцію збалансування бюджетної системи, на регулювання державного боргу – управління державними запозиченнями. Регулювання міжбюджетних відносин полягає передусім у регламентації вертикальних міжбюджетних відносин, а саме у наділенні бюджетів різних рівнів дохідними джерелами, витратними зобов’язаннями та вирівнюванні їх забезпеченості фінансовими ресурсами через процедуру фінансового вирівнювання. Горизонтальні міжбюджетні відносини також підпадають під державний контроль, проте у їх здійсненні спостерігається більша свобода дій місцевих органів управління.
Рис.1.1.Структура міжбюджетного регулювання
Таким чином, в умовах децентралізованої системи державного управління регулювання міжбюджетних відносин потрібно розглядати як складову системи міжбюджетного регулювання і водночас як самостійну сферу впливу держави на соціально-економічний розвиток. Чітке визначення і теоретичне обґрунтування кінцевої мети, завдань і функцій міжбюджетного регулювання має першочергове значення для ефективної діяльності з перерозподілу фінансових ресурсів між ланками бюджетної системи.
Завданням міжбюджетного регулювання є згладжування різниці у рівнях соціально-економічного розвитку територій для забезпечення їх громадян державними гарантіями на визначеному законодавством мінімальному рівні, а також стимулювання діяльності місцевих органів влади, спрямованого на підвищення мобілізації доходів до відповідного бюджету.
Механізм міжбюджетного регулювання – це сукупність методів, інструментів, фінансових технологій і правил, за допомогою яких державні й інші уповноважені інститути та органи влади впливають на процеси формування і використання бюджетних фондів для досягнення цілей, визначених соціально-економічною політикою держави.
Механізм міжбюджетного регулювання являє собою процес розподілу і перерозподілу коштів між бюджетами різного рівня, результат якого безпосередньо впливає на соціальну й економічну ситуацію в суспільстві. Необхідно знайти такий механізм регулювання міжбюджетних відносин, який стане основою ефективності бюджетів усіх рівнів у частині забезпечення добробуту громадян України.
1.2.Сутність і види бюджетних трансфертів.
Трансферти - це узагальнюючий термін, яким називаються фінансові ресурси, що передаються з бюджету центрального уряду до бюджетів місцевого самоврядування, а також із бюджетів територіальних одиниць вищого адміністративного рівня до бюджетів одиниць нижчого адміністративного рівня, а також у зворотному напрямку.
Бюджетні трансферти - кошти, що передаються з Державного бюджету до місцевих бюджетів або з місцевих бюджетів вищого рівня до бюджетів нижчого рівня (і навпаки) у формі дотацій, субсидій, субвенцій тощо.
Трансферти поділяються на чотири групи:
- розподілені податки;
- гранти;
- субвенції;
- інші.
Гранти поділяються на дві групи:
- специфічні гранти (субвенції"): мають цільовий характер;
- генеральні гранти: не обумовлюються конкретною метою їхнього витрачання.
Усі бюджетні трансферти поділяються на дві групи залежно від цільового спрямування коштів:
- поточні - грошові допомоги (дотації), які одержують бюджети нижчих рівнів при нестачі доходних джерел, тобто метою надання поточних трансфертів є збалансування цих бюджетів;
- капітальні (субвенції) - передбачають цільове використання одержаних коштів і тому безпосередньо впливають на структуру видатків бюджетів, які їх отримують. Цілі, на які спрямовуються субвенції, пов'язані в основному з виконанням органами місцевого самоврядування делегованих державою повноважень.
Згідно із законодавством, доходи місцевих бюджетів України можуть включати дотації, субсидії та субвенції, що надаються з Державного або місцевих бюджетів рад вищого адміністративного рівня до місцевих бюджетів рад нижчого рівня.
Органи
державної виконавчої влади, виконавчі
органи місцевого самоврядування вищого
рівня здійснюють нагляд за дотриманням
вимог законодавства, рішень органів
влади вищого рівня з питань виконання
бюджету відповідними виконавчими
органами нижчого рівня. У разі невитрачення
у встановлений термін або використання
не за цільовим призначенням субвенцій,
виділених бюджету нижчого
За допомогою
бюджетних трансфертів
- досягається збалансування бюджетів, здійснюється активний вплив на структуру видаткової частини;
- проводиться вирівнювання бюджетних диспропорцій у розрізі територій країни;
- здійснюється фінансування соціально-економічних програм загальнодержавного значення;
- місцеве господарство розвивається відповідно до визначених загальнонаціональних пріоритетів.
Трансферти є формою фінансування, видом фінансової співпраці держави та інших суб'єктів господарювання, яка передбачає такі форми бюджетного фінансування: 1) бюджетні інвестиції; 2) бюджетні кредити; 3) кошторисне фінансування; 4) державні трансферти. Державними трансфертами є державне субсидіювання (державні субсидії, державні субвенції, державні дотації) і державна допомога населенню. Вони викликані необхідністю розрахунків та виконання зобов'язань перед різними суб'єктами господарювання.
У випадках закріплення певних джерел, фондів за колишніми отримувачами трансфертів необхідність у трансфертах відпадає, тому що причиною трансфертів є фінансова недостатність отримувачів коштів. Наприклад, колись відбувалося заміщення трансфертів фондами системи соціального страхування. Розглядалося питання про допомогу на громадську опіку. Була проведена соціальна реформа – введення страхування старості – що значною мірою звільняє місцеві органи від допомоги бідним (старше 70 років) вдома, перекладаючи її вагу на казначейство.
В економічній теорії трансферти розглядають як інструмент фінансових відносин між основними економічними суб'єктами: а) між окремими домогосподарствами; б) між окремими фірмами; в) між домогосподарствами та фірмами; г) між домогосподарствами, фірмами з одного боку та державою з іншого; д) між суб'єктами сектору державного управління.
З усієї сукупності трансфертів в цій роботі розглянемо трансферти, які стосуються сектору державного управління.
Трансферти, визначені уп. «г», називають міжсекторальними трансфертами, у п. «д» – внутрішньосекторальними. Також ці трансферти називають міжбюджетними, міжурядовими, міжструктурними.
Міжбюджетний трансферт зумовлений тим, що державний міжсекторальний трансферт йде до його отримувача часто не прямо, а через місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, що обумовлює відображення державних трансфертів у вигляді МБТ.
Трансферти у зарубіжній практиці трактуються як «передавальні платежі», «односторонні перекази», характерними ознаками яких є те, що рух коштів у вигляді трансфертів не супроводжується зустрічним одержанням товарів, послуг або грошей. Хоча еквівалентом може служити політична прихильність чи певна поведінка, зустрічний потік певних благ буде у майбутньому.Частина трансфертів (наприклад, на виплату пенсій) враховує попередню працю пенсіонерів, тобто зустрічний потік платежів був у минулому.
Таким, чином для одних осіб трансферт є доходом, а для інших особливими видатками. Взагалі трансферт як фінансове поняття пов'язане також із грошима та кредитом. Варто погодитися з тим, що грошові знаки – це представники переведеного боргу і що все, що представляє цей борг, здатне до трансферту, є грошовим знаком, тобто у широкому розумінні трансферти як платежі спричинені заборгованістю або певними обов'язками, виражаються у грошах, і дії зі сплати вартостей є грошима.
Висновки до розділу 1.
Сутність бюджетного регулювання полягає у виділенні коштів згідно з нормативами загальнодержавних податків нижчим бюджетам для збалансування видатків, у яких відображається реальна потреба в коштах господарств та соціально-культурної сфери областей, міст, районів тощо.
Окрім вертикального, виділяють також горизонтальне бюджетне регулювання, або фінансове вирівнювання, що полягає у нівелюванні різниці між бюджетною забезпеченістю бюджетів у межах однієї ланки бюджетної системи.
Система бюджетного регулювання має бути спрямована на забезпечення ефективногоі раціонального вирівнювання дохідного потенціалу територіальних утворень, забезпечення обгрунтованого розподілу дохідних джерел і видаткових повноважень між рівнями бюджетів. Механізм бюджетного регулювання повинен сприяти регулюванню соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць, забезпечувати стимулювання розвитку податкового потенціалу місцевих органів влади
Трансферти - це узагальнюючий термін, яким називаються фінансові ресурси, що передаються з бюджету центрального уряду до бюджетів місцевого самоврядування, а також із бюджетів територіальних одиниць вищого адміністративного рівня до бюджетів одиниць нижчого адміністративного рівня, а також у зворотному напрямку.
Бюджетні трансферти - кошти, що передаються з Державного бюджету до місцевих бюджетів або з місцевих бюджетів вищого рівня до бюджетів нижчого рівня (і навпаки) у формі дотацій, субсидій, субвенцій тощо.
Міжбюджетні трансферти — це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.
Бюджетним кодексом України визначені такі види міжбюджетних трансфертів:
- дотація вирівнювання (міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує);
- субвенція (міжбюджетний трансферт для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції);
- кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;
- інші дотації.
У Державному бюджеті України передбачені такі міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам:
- дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення;
- субвенція на здійснення програм соціального захисту;
- субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;
- субвенція на виконання інвестиційних проектів;
- інші субвенції.
РОЗДІЛ 2
Оцінка міжбюджетних трансфертів в Україні
2.1.Аналіз доходів і видатків зведеного бюджету України
Доходи Державного бюджету - це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій [12].
Головним
джерелом доходів бюджету є національний
дохід. Основними методами, які використовуються
органами державної влади для
перерозподілу національного
В науково-методичні літературі зустрічається декілька підходів до класифікації доходів державного бюджету, так само як і виділяються різні її критерії.
Джерела доходів державного бюджету України визначені Бюджетним кодексом та іншими нормативними актами. Конкретизація доходів та ставок відрахувань уточнюється в Законі про Державний бюджет на поточний рік.
1. Залежно
від повноти зарахування
закріплені - згідно з чинним законодавством повністю зараховуються до бюджету;
регулюючі
- зараховуються у певному
2. За частотою появи:
звичайні
- регулярно включаються в
надзвичайні - з'являються в доходах за виняткових, але обґрунтованих обставин.
3. За методами залучення:
податки;
збори;
обов'язкові платежі;
інші надходження.
4. За способом зарахування:
загальний фонд;
спеціальний фонд.
5. За
розділами відповідно до
податкові надходження;
неподаткові надходження;
доходи від операцій з капіталом;
трансферти.
Визначені такі джерела доходів (стаття 9 пункт 1):
податкові надходження;
неподаткові надходження;
доходи від операцій з капіталом;
трансферти;
Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), (стаття 9 пункт 2).
Неподатковими надходженнями визнаються (стаття 9 пункт 3):
1) доходи
від власності та
2) адміністративні
збори та платежі, доходи від
некомерційної господарської
3) інші неподаткові надходження.
Трансферти - це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі (стаття 9 пункт 4).
Видатки Державного бюджету - кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування. [12]
Виокремлюють державні і бюджетні видатки.
Державні видатки - це частина фінансових відносин, обумовлена використанням централізованих і децентралізованих доходів держави. Складаються державні видатки з прямих витрат держави, які здійснюються через систему бюджетних і позабюджетних фондів, і витрат державних підприємств, організацій, установ. Отже, видатки державного бюджету - це лише частина державних видатків [18].
Видатки бюджету - це економічні відносини, що виникають з приводу розподілу коштів бюджетного фонду держави.
Бюджетним кодексом України передбачено декілька критеріїв, по яким відбувається багатовимірна класифікація видатків (стаття 10):
1. Видатки
та кредитування бюджету
1) бюджетними
програмами (програмна класифікація
видатків та кредитування
2) ознакою
головного розпорядника
3) функціями,
з виконанням яких пов'язані
видатки та кредитування
Функціональна класифікація передбачає виділення 10 напрямків видатків:
1) загальнодержавні функції;
2) оборона;
3) громадський порядок, безпека та судова влада;
4) економічна діяльність;
5) охорона
навколишнього природного
6) житлово-комунальне господарство;
7) охорона здоров’я;
8) духовний та фізичний розвиток;
9) освіта;
10) соціальний захист та соціальне забезпечення. Останні 4 напрямки об’єднують під назвою "видатки на соціальну сферу", оскільки вони мають спільну природу, і заслуговують окремої уваги при аналізі, оскільки в них розкривається соціальна природа держави.
Відомча класифікація базується на виокремленні головних розпорядників бюджетних коштів - бюджетних установ в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень. Всього виділяється біля 160 головних розпорядників бюджетних коштів [7].
Програмно-цільовий метод - це метод управління бюджетними коштами для досягнення конкретних результатів за рахунок коштів бюджету із застосуванням оцінки ефективності використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу [1]. Запровадження і використання програмно-цільового методу є важливим механізмом підвищення ефективності використання бюджетних коштів та полегшення контролю за цільовим їх використанням.
2.1.1. Аналіз структури і динаміки доходів Державного бюджету України
Для аналізу структури і динаміки видатків державного бюджету України обрано період 2007-2011 років та використано дані, що надаються офіційною статистикою. Основним джерелом, використаним для аналізу, є закони про Державний бюджет України на відповідні роки [2].

- Міжгалузеві засади: їха загальна характеристика та особливості реалізації
- Міждержавні відносини в давній Месопотамії
- Міждержавні (міжнародні) правові системи
- Міжнародна валютна ліквідність: сутність та її критерії
- Міжнародна економічна інтеграція
- Міжнародна економічна інтеграція. Сутність, передумови та значення для розвитку світового господарства
- Міжнародна інвестиційна діяльність та її інститути
- Міжбанківський ринок кредитних ресурсів: сутність, сучасний стан та перспективи розвитку в Україні
- Міжбуджетні трансферти та порядок їх розрахунку
- Міжбюджетні відносини
- Міжбюджетні відносини
- Міжбюджетні відносини в Україні
- Міжбюджетні відносини в Україні
- Міжбюджетні відносини та їх регулювання в Україні