Міжбюджетні відносини та їх регулювання в Україні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ 

імені Михайла ТУГАН - БАРАНОВСЬКОГО 

Кафедра фінансів 
 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни "Бюджетна система"

на тему: "МІЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСИНИ ТА ЇХ РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ" 
 
 

                                               Студентки IV курсу групи зФін-09-С1

                                              заочної форми навчання

                                              інституту обліку і фінансів

                                              Рибіної Інни Сергіївни               

                                              Науковий керівник:  К.Е.Н., доцент        

                                              Свинаренко Тетяна Іванівна  
 
 

Донецьк – 2010

Тема: "МІЖБЮДЖЕТНІ  ВІДНОСИНИ ТА ЇХ РЕГУЛЮВАННЯ В УКРАЇНІ"

ЗМІСТ 

стор.

ВСТУП                     3                                                                                                                                                                                      

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ АСПЕКТИ МІЖБЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН                     5     

1.1 Теоретичні  та концептуальні основи формування  міжбюджетних 

відносин  на Україні                         5

1.2 Законодавча база регулювання міжбюджетних відносин                               9

Висновки  за розділом 1                                                                                              19      

РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕСС РЕГУЛЮВАННЯ МІЖБЮДЖЕТНИХ

ВІДНОСИН                                        20

2.1 Міжбюджетні трансферти та їх роль у формуванні

місцевих  бюджетів                               20

2.2 Аналіз  структури міжбюджетних трансфертів                                                 23

Висновки  за розділом 2                                                                                              31       

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МІЖБЮДЖЕТНИХ

ВІДНОСИН  НА УКРАЇНІ                                                                                        32       

Висновки за розділом 3                                                                                             39      

Висновки                                                                                                                    40      

Список використаних джерел                                                                                  42                                                                                                        
 
 
 

    ВСТУП

    Після набуття Україною статусу незалежності почався процес становлення національної фінансової системи. Важливою складовою цього процесу є відродження місцевих фінансів як об¢єктивної економічної реальності, властивої фінансовим системам усіх сучасних цивілізованих держав, що пов¢язано з радикальною зміною концепції державної влади, відмовою від її радянської моделі та переходом до децентралізації системи міжбюджетних відносин. Це також викликано початком становлення в державі інституту місцевого самоврядування, процесами розмежування функцій та завдань публічної влади по вертикалі між її центральним, регіональним і місцевим рівнями.

       Процес відродження місцевих фінансів супроводжується появою цілого комплексу нових для держави теоретичних і практичних проблем. Коло цих проблем зумовлює формування нової, самостійної галузі фінансової науки України. Ця наука є системою знань про місцеві фінанси, або вченням про фінанси місцевих органів влади. Сьогодні розробка теорії місцевих фінансів з урахуванням нових фінансових явищ в Україні та в державах сучасної Європи є важливим завданням фінансової науки.

              Формування міжбюджетних відносин вирішується в умовах жорстокого протистояння центрального уряду і органів місцевого самоврядування, законодавчої та виконавчої влади, окремих лобуючих груп у парламенті України. І хоча  на сьогодні теоретичні питання формування міжбюджетних відносин вже закріплені на законодавчому рівні у Бюджетному кодексі, проблеми пов’язані з місцевими фінансами залишаються й досі неврегульованими. А отже вивчення напрямків вдосконалення системи міжбюджетних відносин на Україні є дуже актуальним та має велике практичне значення.

      Виходячи  з цього метою написання даної  курсової роботи є вивчення механізму  формування міжбюджетних відносин на Україні, їх впливу на економічний розвиток регіонів та визначення напрямків та шляхів їх вдосконалення.

      Для дослідження цієї мети ставляться такі завдання:

• дослідження концептуальних основ формування міжбюджетних відносин;
• огляд процесу становлення та реформування системи місцевих бюджетів на Україні;
• вивчення нормативної бази функціонування місцевих бюджетів;
• проведення аналізу динаміки та структури міжбюджетних відноси з метою виявлення диспропорцій та основних проблем їх подальшого розвитку;
• розробка рекомендацій та пропозицій по вдосконаленню системи міжбюджетних відносин на Україні.

               Теоретично-методологічну  основу написання кусової роботи  складають законодавчі та нормативні  акти, що стосуються питань формування  та виконання місцевих бюджетів (Бюджетний кодекс України, Закон України “Про місцеве самоврядування”, “Про Державний бюджет на 2009 рік”, “Про Державний бюджет на 2009 рік” та ін.), інформаційну – статистичні дані Міністерства Фінансів України щодо виконання місцевих бюджетів за 2000-2009 роки, Програма реформування податкової та фіскальної політики, праці О.Д. Василика, І.О.Луніной, О.П. Кириленко, М.І. Деркача,  Каун О.Б. та інших вчених-економістів, матеріали періодичного друку, інші джерела інформації.  
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1 

 ОСНОВНІ АСПЕКТИ МІЖБЮДЖЕТНИХ ВІДНОСИН 

1.1 Теоретичні та концептуальні основи формування міжбюджетних

відносин  на Україні  

     Міжбюджетні відносини за визначенням В.Опаріна, В.Малька і С.Кондратюка, є „внутрішніми бюджетними потоками, які відображають перерозподіл доходів і видатків місцевих бюджетів”[29;с.17]. З точки зору К.Лайкама, міжбюджетні відносини включають:

• поділ і правове закріплення між диференційованими рівнями відповідальності за виконання окремих соціальних і економічних функцій;
• визначення величини видатків, що забезпечують виконання повноважень, закріплених за кожним рівнем бюджетної системи;
• встановлення і правове закріплення джерел доходів бюджетів усіх рівнів;
• усі форми підтримки регіонів.

       Західні представники економічної науки  здебільшого використовують не термін „міжбюджетні відносини”, а поняття „внутрішні міжурядові фінансові відносини” або „міжрівневі фіскальні зв’язки ”, тому шо, на їх думку, вони найточніше виражають суб’єктивно-об’єктний аспект досліджуваних нами взаємних контактів. Звертається увага на те, що ці відносини виникають і функціонують у системі державного управління по вертикалі, й що вихідні передумови регламентуються обсягами функціональних обов’язків і завдань кожного з рівнів публічної влади. Взаємодія і співпраця між ними здійснюються на партнерській основі з урахуванням фінансових можливостей кожного із регіональних утворень.

       Для реалізації фінансової політики у сфері  міжбюджетних відносин, успішного її втілення в життя використовується механізм, який являє собою сукупність способів організації міжбюджетних відносин, що використовуються для забезпечення сприятливих умов економічного і соціального розвитку (див. Рис. 1.1) 

      Рис.1.1 Структурні елементи механізму міжбюджетних відносин

      Модель  міжбюджетних відносин – це інституціональний  підхід до визначення організаційних основ взаємовідносин між державними і місцевими органами влади, який пов’язаний із політикою уряду або регіональної адміністрації у вирішенні питання розподілу доходів і видатків за рівнями бюджетної системи. Слід розрізняти дві основні моделі міжбюджетних відносин: централізовану і децентралізовану. Переважання в механізмі тієї чи іншої моделі формує набір усіх наступних його елементів.

      Централізовану  модель міжбюджетних відносин мали Радянський Союз, ПНР, НРБ та інші країни соцтабору. Позитивними рисами такої моделі є єдність організації управління, підвищення організуючої здатності бюджетної системи командної економіки, спрямування фінансових ресурсів на прискорення досягнення встановлених цілей.  Однак, така модель спричиняє нехтування інтересами окремих громадян і соціальних груп., внаслідок зосередження управління в одних руках [18]

      Децентралізована  модель ґрунтується на таких принципах:

1. невтручання держави в бюджетний процес муніципалітетів і регіонів;
2. чіткого законодавчого розмежування видаткових повноважень між різними рівнями управління;
3. дотримання інтересів членів територіальних громад та їхніх об’єднань, беручи до уваги цілі уряду;
4. цілеспрямованого розвитку фінансової автономії місцевого самоврядування;
5. здійснення розподілу дохідних джерел на підставі бюджетних угод;
6. незалежності від форми державного устрою.

           Одним з основних недоліків децентралізованої моделі міжбюджетних відносин є ускладнення координації дій уряду для досягнення макроекономічних цілей і забезпечення балансу фінансових можливостей у державі.

        В Україні було прийнято децентралізовану модель міжбюджетних відносин у зв’язку з чим  істотно підвищилася питома вага місцевих бюджетів у загальній масі державних видатків. У табл.1.1 показано значне зростання процентного співвідношення видатків місцевих бюджетів щодо видатків державного бюджету, що відображає процес децентралізації в Україні протягом останніх 12 років. Розрахунки свідчать, що таке співвідношення різних ланок бюджетної системи наближається до оптимального. 

      Таблиця 1.1   

      Співвідношення  обсягу місцевих бюджетів і видатків державного бюджету України

      Побудова  ефективного механізму міжбюджетних відносин неможлива без оцінки і  підбору ефективних методів, під якими слід розуміти способи впливу цих відносин на соціально-економічний стан у регіоні. До числа методів належать власні доходи, закріплені доходи, регулюючі доходи, трансфертування, вилучення коштів і кредитування, функціональний, делегуючий і балансовий методи.

      Одним із важливих методів взаємовідносин державного бюджету з бюджетами  органів місцевого самоврядування є трансферти. Система трансфертів  дає змогу збалансувати міжбюджетні  відносини в разі виникнення дефіциту в бюджетах територіальних громад при їхній низькій платоспроможності, що не відповідає функціям, покладеним на органи місцевого самоврядування відповідного рівня.

      Трансфертному методу фінансування віддають перевагу країни, що застосовують в галузі міжбюджетних відносин децентралізовану модель. Потрібно лише попередити, що під трансфертами вони досить часто розуміють всі центральні доходи, які закріплюються на постійній або тимчасовій основі, а також передаються у фіксованій сумі. У західній фінансовій науці виділяють кілька підстав для запровадження міжбюджетних трансфертів: фіскальну незбаланосванність по вертикалі, відновлення горизонтального фіскального балансу,  гарантоване надання суспільних благ, нейтралізацію зовнішніх ефектів та муніципальних ефектів „переливу”, внесок у політику стабілізації та економічний розвиток і макроекономічні цілі. За рахунок трансфертів формується значна частина доходів місцевих бюджетів іноземних країн: у Румунії — 79%, Болгарії — 78%, Угорщині — 66%, Латвії — 68%, Словенії — 67%, Великій Британії — 77%, Нідерландах — 60%. В окремих країнах трансферти формують незначну частину доходів місцевих бюджетів: у Швеції — 19%, Данії — 24%, Франції — 25%, Австрії — 35%.

      Однією  з важливих функцій міжбюджетних відносин є також виконання ними ролі провідника державної стратегії в регіонах країни та, певною мірою, налагодження зворотного зв'язку щодо ефективності запровадження цієї стратегії.

      На  макроекономічному рівні система  міжбюджетних відносин впливає на:

• стабільність надходжень до бюджетів всіх рівнів;
• темпи економічного зростання.

      На  мікроекономічному рівні міжбюджетні  відносини визначають:

• ефективність використання місцевих ресурсів;
• якість та обсяг надання соціальних послуг;
• розвиток приватного сектора;
• поліпшення інвестиційного клімату в регіонах.

1.2 Законодавча база формування міжбюджетних відносин на Україні 

       Міжбюджетні відносини на Україні регулюються  такими нормативними актами:

• Конституцією України
• Бюджетний кодексом України
• Законом України „Про місцеве самоврядування”
• Законом України „Про державний бюджет України на 2009 рік” та ін.

       Основним  завданням Бюджетного Кодексу було впорядкування бюджетного устрою відповідно до чинних законодавчих положень про закріплення бюджетної самостійності за органами місцевого самоврядування.

      Для реалізації цього завдання Бюджетний кодекс забезпечив прямі взаємовідносини між державним бюджетом і 171 бюджетами міст обласного (республіканського АРК) значення, 488 бюджетами районів, 24 обласними бюджетами, бюджетом АРК, бюджетами міст Києва та Севастополя.

      Кодекс  уперше визначає суть міжбюджетних відносин як відносин між державою та органами місцевого самоврядування щодо забезпечення ресурсами, необхідними для виконання  ними функцій, передбачених Конституцією України та законодавством. Метою  регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених за бюджетами законодавством України, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень. Згідно з новим підходом обласні і районні бюджети та бюджети міст і селищ діють паралельно і незалежно один від одного.

      Бюджетний кодекс врегульовує основи функціонування бюджетної системи унітарного типу, правовий статус суб’єктів міжбюджетних відносин, визначає порядок врегулювання міжбюджетних відносин на засадах стабільності та передбачуваності ресурсів місцевих бюджетів, стимулює місцеві органи влади до розвитку свого економічного потенціалу.

      Для досягнення основної мети регулювання  міжбюджетних відносин щодо вимоги забезпечення бюджетними ресурсами встановлених видаткових повноважень видатки місцевих бюджетів розподілені на видатки, що враховуються при визначенні трансфертів (ст.88, 89), і видатки, що при цьому не враховуються (ст.91). Таке розмежування видатків здійснюється тільки на стадії формування бюджетів та застосовується лише для обрахунку обсягу міжбюджетних трансфертів, що передаються з одного бюджету іншому відповідно до положень Бюджетного кодексу.

      Сільські, селищні та міські ради можуть також  передавати видатки на виконання всіх або частини власних повноважень районній раді чи раді іншої територіальної громади з передачею коштів до відповідного бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту. Можливість об'єднувати бюджетні кошти для фінансування спільних програм дає змогу реалізувати суспільно-корисні заходи, які для одного бюджету є складними або взагалі неможливими.

    Основні засади формування доходів місцевих бюджетів.

    Положення статті 61 п.4 Закону України "Про місцеве  самоврядування в Україні" декларують, що "самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами.." Згідно із Законом України "Про бюджетну систему України" (стаття 15), який урегульовував це питання до прийняття Бюджетного кодексу, обсяг відрахувань до міських (міст районного значення), селищних, сільських бюджетів від основних податків визначався радою народних депутатів вищого рівня (районного) і щорічно змінювався.

      Перелік доходів, що закріплюються за місцевими  бюджетами та бюджетами місцевого самоврядування, визначено у статтях 64, 66 та 69 Бюджетного кодексу України за видами бюджетів та видами податків і зборів, що зараховуються до цих бюджетів. Безумовним досягненням у частині формування доходних джерел бюджетів місцевого самоврядування є те, що Бюджетний кодекс України закріпив на стабільній основі не тільки перелік доходів бюджетів місцевого самоврядування, а й постійні відсотки їх розмежування між видами бюджетів. У таблиці 2.1 наведено частки зарахування до місцевих бюджетів надходжень від прибуткового податку з громадян та плати за землю, які встановлені Бюджетним кодексом на постійній основі. 
 
 
 
 
 
 
 
 

Таблиця 2.1

Нормативи зарахування прибуткового податку з доходiв фiзичних осiб та плати за землю за видами місцевих бюджетів

     Важливим для забезпечення самостійності місцевих бюджетів є неприпустимість перегляду основних положень формування міжбюджетних відносин протягом фінансового року. Втрати в доходах і додаткові витрати, що виникають у ході виконання місцевих бюджетів, за винятком випадків, пов'язаних чи зі зміною законодавства, чи з рішеннями, прийнятими вищими органами влади, не повинні компенсуватися з бюджетів інших рівнів. Відповідно до статті 67 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов’язково супроводжуються передачею їм необхідних фінансових ресурсів.

        У Бюджетному кодексі вводиться поняття “кошика доходів місцевого самоврядування” для бюджетів територіальних громад (сіл, селищ, міст та їх об’єднань). Кошик доходів визначається як сукупність доходних джерел, що закріплені на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування і враховуються при визначенні трансфертів цим бюджетам (частина друга статті 64).

      Доходами, що враховуються при визначенні обсягів  міжбюджетних трансфертів, вважаються ті які, закріплені державою за місцевим бюджетом для забезпечення фінансування видатків, що обраховуються за фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості. Якщо сума вказаних доходів менша за суму видатків, переданих державою і обрахованих за формулою, то на різницю даному місцевому бюджету надається трансферт (дотація вирівнювання).

      Доходами, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, вважаються такі, що повністю залишаються в розпорядженні відповідного бюджету та не враховуються у розрахунках обсягів дотації вирівнювання або обсягів вилучення. Ці доходи призначено для забезпечення видатків, які в межах діючого законодавства повністю передані на розгляд місцевих органів влади. Склад власних доходів так званого “другого кошика” визначено у статті 69 Бюджетного кодексу. Структура власних доходів бюджетів місцевого самоврядування включає надходження від місцевих податків та зборів, податку на прибуток підприємств комунальної власності, 60% надходжень від плати за землю для бюджетів міст районного значення, сіл та селищ, доходні джерела формування бюджету розвитку та інші надходження, передбачені кодексом.

      Малий та середній бізнес, що розвивається на території місцевих громад, відіграє визначальну роль у наповненні цього  кошика. Саме він є платником місцевих податків і зборів та інших власних  надходжень місцевого бюджету.

      Положення Бюджетного кодексу щодо розподілу міжбюджетних трансфертів між державним і місцевими бюджетами спрямовано на забезпечення таких основних вимог:

• механізм розподілу міжбюджетних трансфертів має виконувати порівняльну та стимулюючу функції;
• розподіл міжбюджетних трансфертів слід проводити за єдиною методикою на основі прозорих формул (для можливості перевірки розрахунків) та на підставі об'єктивних критеріїв бюджетної забезпеченості;
• у розрахунках бюджетної забезпеченості не можуть використовуватися звітні показники фактичних видатків місцевих бюджетів: необхідна об'єктивна і прозора оцінка відносного рівня видаткових потреб у розрахунку на одного мешканця чи отримувача бюджетної послуги;
• встановлення обсягів міжбюджетних трансфертів до рівня бюджетів місцевого самоврядування у законі про державний бюджет на наступний рік (в абсолютних сумах);
• додержання стабільності в обсягах і принципах розподілу міжбюджетних трансфертів, що має забезпечити максимальний рівень передбачуваності прогнозування в місцевих бюджетах обсягів міжбюджетних трансфертів на середньострокову перспективу.

 У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі міжбюджетнітрансферти місцевим бюджетам:

1) дотація  вирівнювання бюджету Автономної  Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення;

2) субвенція на здійснення програм  соціального захисту;

 3) субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою;

4) субвенція на виконання інвестиційних  проектів;

5) інші субвенції.

    Якщо місто чи район мають перевищення доходів над плановими видатковими потребами, здійснюється негативний трансферт (кошти, що передаються до державного бюджету), обсяг якого визначається за допомогою формули, що застосовується для обрахунку всіх трансфертів.

     Держава, визнавши, що видатки на соціальний захист є пріоритетом державної бюджетної політики, передбачає цільові субвенції на фінансування програм соціального захисту з державного бюджету бюджетам міст Києва та Севастополя, Автономній Республіці Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст обласного значення та районам.