Міжнародна валютна ліквідність: сутність та її критерії

    ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ  ТА ПРАВА 
 

    Кременчуцький інститут 

    Кафедра «Міжнародної економіки та економічної теорії» 
 
 

    Представлено  на кафедру___________________________

    (дата, підпис секретаря кафедри)

    Рецензування_____________________________________

    ________________________________________________

    ________________________________________________

    (кількість балів, „до захисту”(„на доопрацювання”)

    дата, підпис керівника  курсової роботи)

    Захист: _________________________________________

    (кількість  балів, дата, підпис  викладача)

    Підсумкова  оцінка________________________________

    _______________________________________________

    (кількість  балів, оцінка  за4-х бальною системою,

      дата, підпис викладача) 
 
 

    КУРСОВА РОБОТА 

    з дисципліни  «Міжнародна економіка» 

    на  тему «Міжнародна валютна ліквідність: сутність та її критерії.» 
 

                                                                        Студентки 

                                           Групи  МеД-31

                                                                              Керівник курсової роботи:

                                                                          ст. в. Михайлюк С.О.

    Кременчук 2011 р.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. Структура сучасної валютної системи

1. Основні елементи національних і валютних систем.
2. Поняття валюти та її класифікації. Конвертованість валюти.
3. Валютний курс.

РОЗДІЛ II. Валютна система  та міжнародні розрахунки

1. Валютний ринок України.
2. Стан валютного  ринку України в після кризовий період

РОЗДІЛ  III. Шляхи вирішення проблем доларизації української економіки

     3.1 Шляхи до економічного відновлення 

ВИСНОВОК

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

Актуальність  теми. Під міжнародною валютною ліквідністю розуміють сукупність усіх джерел фінансування та кредитування світового платіжного обороту, до яких належать валютні резерви, золоті запаси, міждержавні кредити, міжнародний ринок позичкових капіталів, сукупність різних джерел фінансування та кредитування зовнішньої торгівлі. Показники міжнародної ліквідності кожної країни прискіпливо вивчаються та аналізуються фінансистами, економістами і політиками, а тому уряди приділяють велику увагу публікації та розповсюдженню відповідної інформації.

Мета  роботи. Міжнародна  валютна ліквідність. ЇЇ критерії.

Завдання  роботи. З’ясувати, що представляє собою міжнародна валютна ліквідність, спроба проаналізувати валютний ринок України та зробити висновки. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ I. Структура сучасної валютної системи

1. Основні елементи національних і валютних систем

  Валютна система – Форма організації міжнародних грошових відносин; сукупність правил та механізмів, що забезпечують співвідношення між валютами. 
В економічній літературі виділяють національну, міжнародні (регіональну) і світову валютні системи.  
- Національна валютна система – це форма організації валютних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави. 
- Міжнародна (регіональна) валютна система - це договірно-правова форма організації валютних відносин між групою країн (Мороз, с.46). Прикладом такої системи є створена. 
Валютна система країн ЄС – це специфічна організаційно-економічна форма відносин країн ЄЕС у валютній сфері, спрямована на стимулювання інтеграційних процесів, зменшення амплітуди коливання курсів національних валют та їх взаємну ув’язку  
Світова валютна система – це форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин, що історично склалася і закріплена міждержавною домовленістю. Це сукупність способів, інструментів, міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно–розрахунковий оборот у рамках світового господарства. Це спеціально розроблена державами та закріплена міжнародними угодами форма організації валютних відносин між всіма чи значною кількістю країн світу. 
Валютна (грошова) система діє як грошова система окремої країни і виконує подібні функції. 
Призначенням (функціями) будь-якої валютної системи є: 
- сприяння розвитку товарообмінних операцій 
- встановлення правил та механізмів для забезпечення співвідношень між національними грошовими відносинами 
- здійснення платежів для покриття угод 
- забезпечення стійкої одиниці вартості і стандарту відкладених платежів 
Головне завдання валютної системи: 
- ефективне опосередкування платежів за експорт і імпорт товарів, капіталу, послуг та інших видів міжнародної діяльності; 
- створення сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці; 
- забезпечення безперебійного функціонування економічної системи вільного підприємництва. 
Ключові вимоги, які необхідні для успішного функціонування світової валютної системи: 
1. Забезпечення відповідної ліквідності. Ця умова припускає існування офіційних резервів в урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для забезпечення потреб приватного сектору. 
2. Дія механізму вирівнювання (регулювання). Ця мета потребує, щоб: окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти. 
3. Впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщо фірми та інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системі платежів. Вони будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ, намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до цього уряди здійснюють спільні зусилля для того, щоб викликати довіру до системи. 
Основна відмінність функціонування світової та міжнародної (регіональної) валютної системи від національної - це те, що міжнародні розрахунки звичайно припускають існування операцій з іноземною валютою мінімум для однієї зі сторін, яка приймає участь в угоді.

Основні складові валютної системи:

-                  грошовий товар;

-                   валютний курс;

-                   валютні ринки;

-                   міжнародна валютна ліквідність;

-                   міжнародні валютно-фінансові організації.   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.2 Поняття валюти та її класифікація. Конвертованість валюти. 
Світовий грошовий товар –  
§ носій міжнародних валютних відносин (обслуговує міжнародні економічні, політичні та культурні відносини) 
§ приймається кожною країною як еквівалент вивезеного нею багатства(першим було золото; далі кредитні гроші (векселі, чеки, депозити). 
Валюта (в широкому розумінні) означає грошову одиницю будь–якої країни (долар, фунт стерлінгів). Проте нерідко використовується для позначення коштів, виражених в грошових одиницях тільки іноземних держав чи міжнародних організацій – готівки, вкладів на банківських рахунках, платіжних документів (векселів, чеків тощо), тобто як грошей інших країн (Банківська енциклопедія, с.41). 
Класифікація видів валют в залежності від: 
1) емітента валютних коштів валюта поділяється на: 
◦ Національна валюта - грошова одиниця певної країни та той чи інший її тип (грошова, срібна, паперова). 
◦ Іноземна валюта - грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, які виражені в іноземних грошових одиницях і використовуються в міжнародних розрахунках. 
◦ Міжнародна (регіональна) валюта- міжнародна або регіональна грошова розрахункова одиниця, засіб платежу: СДР, ЕКЮ (з 1 січня 1999року замінена на євро). 
СДР (SDR- Special Drawing Right) (спеціальні права запозичення (СПЗ) – міжнародні платіжні засоби, які використовуються МВФ для безготівкових міжнародних розрахунків через записи на спеціальних рахунках та як розрахункова одиниця МВФ. ЕКЮ – регіональна міжнародна розрахункова одиниця, що була введена в 1979р. у межах Європейської валютної системи і пізніше стала розрахунковою одиницею Валютного союзу країн ЄС (сьогодні це ЄВРО). 
2) ступеню конвертування валют 
а) Вільно конвертовані валюти (обмін без обмежень на будь-які іноземні валюти - це долар, ієна, французький франк, англійський фунт стерлінгів, німецька марка – використовуються для здійснення платежів за міжнародними угодами, активно купуються і продаються на головних валютних ринках). 
б) Частково конвертовані валюти (у країнах, де зберігаються валютні обмеження – це валюти, які обмінюються тільки на деякі інші валюти і мають валютні обмеження не за всіма валютними операціями або тільки для нерезидентів). Вона поділяється на зовнішньо конвертовану і внутрішньо конвертована. 
в) Неконвертовані валюти (замкнуті валюти, у країнах, де для резидентів та нерезидентів уведена заборона обміну валют). 
3) матеріально-речової форми 
- Готівкова (банкноти) 
- Безготівкова (форекс) 
4) відношення до курсів інших валют  
- Сильна (тверда) – стабільний валютний курс, рух якого відбувається відповідно фундаментальним макроекономічним закономірностям 
- Слабка (м’яка) 
5) принципу побудови  
- кошикового типу (СДР) складається з декількох валют 
- звичайна 
6) відношення до валютних запасів країни 
- резервна валюта 
- інші валюти  
7) видів валютних операцій 
- Валюта ціни контракту 
- Валюта платежу 
- Валюта кредиту 
- Валюта клірингу 
- Валюта векселя

 
Конвертованість валюти – це здібність резидентів та нерезидентів вільно без обмежень обмінювати національну валюту на іноземну і використовувати іноземну валюту в угодах з реальними і фінансовими активами. 
Конвертованість за поточними операціями – відсутність обмежень на платежі і трансферти по поточним міжнародним операціям, пов’язаними з торгівлею товарами, послугами, міждержавними переказами доходів та трансфертів (вимога МВФ до країн-членів). 
Конвертованість за капітальними операціями – відсутність обмежень на платежі та трансферти по міжнародним операціям, пов’язаними з рухом капіталу – прямі та портфельні інвестиції, кредити та капітальні гранти.  
Повна конвертованість – відсутність будь-якого контролю та яких-небудь обмежень за поточними та капітальними операціями. 
Внутрішня конвертованість – право резидентів купувати, мати і робити операції в країни з активами у формі валюти та банківських депозитів, деномінованих в іноземній валюті (в країнах з перехідною економікою) (обмежена на Україні) 
Зовнішня конвертованість – право резидентів робити операції з іноземною

валютою з нерезидентами (існує на Україні). 
 

1.3 Валютний курс

  Валю́тний курс – вираз ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях іншої. Фіксація валютного курсу здійснюється або відповідно до золотого паритету (гарантованим золотим змістом національної грошової одиниці), або за міжнародною угодою. При класичному золотому стандарті, тобто при вільному розміні валют на золото в центральному банку, валютний курс встановлювався в пропорціях до їх золотого вмісту.

 Для  конвертованих валют в основі  курсу лежить валютний паритет.  Проте курси валют майже ніколи  не збігаються з їхнім валютним  паритетом. В умовах міжнародної  торгівлі і інших зовнішньоекономічних  акцій співвідношення надходжень  і платежів в іноземній валюті  і, отже, попит і пропозиція  іноземної валюти не знаходиться  у рівновазі. При активному  платіжному балансі курси іноземних  валют на валютному ринку даної  країни падають, а курс національної  грошової одиниці підвищується. Зворотне відбувається у разі, коли країна має пасивний платіжний  баланс. Тому в більшості країн  разом з твердим офіційним  курсом національної валюти також  існує вільний. За офіційного  паритету здійснюються розрахунки  центральних національних банків  та інших валютно-фінансових установ  між різними країнами і з  міжнародними організаціями. Розрахунки  між приватними особами і організаціями,  виходять із зовнішньоторговельних  і зовнішньоекономічних зв'язків  та здійснюються по вільному  курсу.

  Валютний курс : 
1) -Мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн. 
2) -Коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, що визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку. 
Функції валютного курсу 
· Інтернаціоналізація грошових відносин 
· Забезпечення взаємного обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів і кредитів. 
· Використовується для порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених в національних чи іноземних валютах. 
· Використовується для періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті компаній та банків. 
· Перерозподіл національного продукту між країнами. 
Багатофакторність валютного курсу відображає його зв’язок з іншими економічними категоріями: вартістю, ціною, грошима, процентом, платіжним балансом тощо. При чому відбувається складне їх переплетення та висунення в якості вирішальних то тих, то інших факторів. 
Фактори, що впливають на валютний курс: 
· Темп інфляції 
· Стан платіжного балансу 
· Різниця процентних ставок в різних країнах 
· Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції 
· Ступінь використання визначеної валюти на євроринку та міжнародних розрахунках 
· Прискорення чи затримка міжнародних платежів 
· Ступінь довіри до валюти на національному та світових ринках 
· Валютна політика 
· Продуктивність праці 
· Довгострокові темпи зростання національної валюти 
· Місце і роль країни у світовій торгівлі 

Форми валютного курс

1) Що коливається — вільно змінюється під впливом попиту і пропозиції і заснований на використанні ринкового механізму.

2) Плаваючий — різновид валютного курсу, що коливається, зумовлюючий використання механізму валютного регулювання. Так, для обмеження різких коливань курсів національних валют, що викликають несприятливі наслідки валютно-фінансових та економічних відносин, країни, що увійшли в Європейську валютну систему, ввели в практику узгодження відносних меж взаємних коливань валютного курсу.

3) Фіксований - офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, засноване на визначеннях в законодавчому порядку валютних паритетах. Він допускає закріплення змісту національних грошових одиниць безпосередньо в золоті або доларах США при строгому обмеженні коливань ринкових курсів валют в межах одного відсотка.  

Метод встановлення курсу

 Основним  поняттям, створеним для пояснення  валютних курсів є паритет  купівельної спроможності, ППС (purchasing power parity - РРР), для формулювання якого  зазвичай привертають так званий  закон однієї ціни: ціна товару  в одній країні повинна бути  рівна ціні товару в іншій  країні; а оскільки ці ціни  виражаються в різних валютах,  це співвідношення цін і визначає  курс обміну однієї валюти  на іншу. 

Нехай Pd - внутрішня ціна (domestic price) даного товару, а Pf - його ціна за кордоном, в  сусідній країні (foreign price). Ці ціни являють  собою кількість валют, національної для даної країни та іноземної, які  дають за одиницю товару всередині  країни та закордоном. Відношення цін  і буде тим курсом, за яким одну валюту стануть обмінювати на іншу заради купівлі даного товару. 

    S =  Pd

           P

Чинники, що впливають на валютний курс:

 Що стосується України, то за часи її незалежності валютний ринок нашої держави залишається ще молодим, який постійно розвивається, а валютний курс встиг пройти тернистий шлях від плаваючого до фіксованого з подальшим переходом до керованого плаваючого курсу.

З роками незалежності гривня по відношенню до долара стає все дешевшою, а вартість долара, виражена у гривнях, збільшується і збільшується. Лише за 2009 рік вартість 100 доларів США збільшилась на 29,44 грн. А з 1996 року 100 доларів подорожчали  на 616,49 грн або майже у 4 рази.

Великого  удару національній валюті завдала  світова економічна криза, але останні  місяці як офіційний, так і міжбанківський та готівковий валютні курси стабілізувались  і, навіть, гривня укріпилась.

Отже, будемо чекати подальшого «видужування» національної економіки, підняття її та укріплення гривні на світовому ринку. 
 
 

2.1 Валютний ринок  України

  Валю́тний ри́нок — ринок, на якому гроші однієї країни використовують для купівлі валюти іншої країни. Невід'ємною ланкою міжнародної валютної системи є валютний ринок. Сучасний валютний ринок — система стійких економічних і організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу не тільки валютних операцій, а й зовнішньої торгівлі, надання послуг, здійснення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют.

 Слід також зауважити, що на валютному ринку здійснюється широке коло операцій з туризму, міграції капіталів, робочої сили, які передбачають використання іноземної валюти покупцями, продавцями, посередницькими і банківськими установами та фірмами. Валютний ринок охоплює також операції зі страхування валютних ризиків, диверсифікації валютних резервів і переміщення валютної ліквідності, різні заходи валютного втручання.

 Головними суб'єктами валютного ринку виступають великі транснаціональні банки, які мають розгалужену мережу філіалів і широко використовують сучасні заходи зв'язку, комп'ютерну техніку. Роль тих чи інших валют на ринку визначається їх місцем у світогосподарських зв'язках. Більша частина операцій припадає на долари США, англійські фунти стерлінгів, а також євро.

 Основна частина валютних операцій проводиться в безготівковій формі, тобто по поточних і термінових банківських рахунках і тільки незначна частина ринку приходиться на торгівлю монетами і обмін готівкових грошей.

  Як ми бачимо, ситуація у 2009 році на валютному ринку була складною і суперечливою. У нинішньому році можна було спостерігати як девальвацію, так і ревальвацію національної валюти.  
Перші два-три місяці 2009 року були часом злету курсу долара, який був викликаний загальною панікою і "жахливими" прогнозами експертів. Початок року, січень 2009-ого, був непростим і навіть переломним; на курс впливали як економічні, так і психологічні складові.  
Аналітики давали різноманітні прогнози подальшого розвитку ситуації, гривні пророкували повний крах, прогнозували різні курсові значення - як ми сьогодні бачимо, і реальні, і абсолютно захмарні - 12, 15 і навіть 20 грн за долар.  
Ситуація погіршувалася і невизначеністю із зовнішніми позиками українських банків, термін погашення багатьох з яких закінчувався в першій половині 2009 року; банки, не будучи впевненими в їх реструктуризації, "скуповували" долари для повернення кредиторам.  
Піковою позначкою для гривні в 2009 році був показник 10 грн за долар. Найвище значення готівкового ринку становило 10 - 11 грн за долар, хоча більш імовірно, цей показник був ситуативним і викликаним спекулятивними діями; на міжбанківському ринку відмітка 10 грн за долар не була пробита, але деякі операції проходили в коридорі 9,80 - 9, 90 грн за долар.  
Ці найвищі точки ринку були взяті наприкінці січня 2009 року.  
  Найбільш дешевим ринок був влітку; мабуть, найнижчі показники щорічно трапляються в літньому сезоні. Подібне постійне зміцнення національної валюти пов'язане зі зниженням цін, навіть падінням ділової активності, періодом відпусток. У цей час ми спостерігали подібне традиційне явище, і найбільш низьке курсове значення національної валюти становило 7,70 - 7,80 грн за долар.  
Для продовження сказаного про зовнішні борги українських банків варто зазначити, що напруга, пов'язана з їх поверненням, також спадала, оскільки у багатьох з них ситуація з реструктуризацією прояснилася і стабілізувалася. Це також робило свій вплив на зниження курсу.  
"Восени ми стали свідками планомірного і очікуваного зростання курсу. Аналітики знову давали свої девальваційні прогнози, але вже були більш обережними у них. Курс долара піднявся до свого максимального значення після літнього падіння - 8,80 грн за долар", - каже Стадник.  
Проте наприкінці року ми спостерігали звичне зниження котирувань, особливо ця тенденція стала явною в грудні, напередодні різдвяних і новорічних свят, що знову ж таки викликано спадом ділової активності. Зараз курс стоїть на позиціях нижче 8 грн за долар.  
Якщо говорити про інші важливі події на валютному ринку та фактори, що впливають на нього, то варто відзначити величезну роль Національного банку в цьому непростому для ринку році.  
Саме НБУ на початку року був єдиним джерелом для купівлі валюти банками, оскільки задовольнити попит ринок самостійно був не в змозі. Відповідно ми стали свідками низки регулюючих постанов Нацбанку.  
Всі ці нормативні документи були направлені на зменшення спекулятивних операцій або їх повне викорінення на ринку, сприяли його "скутості", були представлені всілякими обмеженнями і посиленнями норм, особливо купівлі іноземної валюти. Основною метою дій НБУ було зниження напруги та ажіотажу на ринку.  
Як регулятор Національний банк проводив валютні аукціони, перші його інтервенції призначалися корпоративним клієнтам. Варто відзначити і найважливіший плід переговорів найбільших банків і регулятора - впровадження валютних аукціонів для фізичних осіб. Ми оцінюємо цей крок НБУ виключно позитивно, адже в такий спосіб значно заспокоїлися панічні настрої учасників готівкового валютного ринку.  
Той відносно фіксований курс, який гарантував НБУ на валютних аукціонах, трохи стабілізував як ситуацію на готівковому валютному ринку, так і фінансовий стан українських банків, у яких з кожним новим витком подорожчання долара збільшувалися розміри простроченої валютної заборгованості.  
Також варто відзначити вплив на ринок ще одного ключового гравця - НАК Нафтогаз, оскільки ринок без купівлі валюти Нафтогазом і ринок з покупкою доларів Нафтогазом -- це два різних явища, хоча НБУ і розробляв різноманітні схеми для полегшення розрахунків за енергоресурси. Нафтогаз у 2009 році був найбільшим покупцем валюти на міжбанку.  
Коли регулятор продавав валюту енергетичної компанії зі своїх золотовалютних резервів, природно, ринок ніяк на це не реагував, коли ж Нафтогаз купував валюту не прямо в НБУ, це було справжнім шоком для ринку, тому що обсяги покупок компанією були непорівнянні з обсягами українського міжбанківського ринку.  
У цьому разі коливання курсу були дуже значущими - поки Нафтогаз скуповував валюту для розрахунків з Газпромом, рух курсу міг становити до 50 копійок. Потім ринок реагував на ці покупки 15 - 20 копійками зростання, і після відходу Нафтогазу з ринку, знову відновлював свою звичну діяльність.  
Крім того, серед факторів, що впливають на стан валютного ринку, ми не можемо не відзначити кроки Міжнародного валютного фонду. Ті транші, які ми отримували від нього в 2009 році в рамках програми stand-by, були єдиним джерелом для поповнення золотовалютних резервів, що розтрачуються Нацбанком мало не кожен день для підтримки стабільності національної валюти.  
Можливості збільшення резервів у НБУ були влітку, також ці можливості є у регулятора і зараз, під час чергового етапу зміцнення гривні. Хоча ці суми навіть не можна порівняти з обсягом коштів, витрачених Нацбанком на стабілізацію ситуації, які становлять понад $ 11 млрд.  
Резюмуючи, можна сказати, що в 2009 році рухи курсу нагадували синусоїду - цей рік відкрився злетом курсу, літо характеризувалося його спадом, восени зростання продовжилося, а кінець року традиційно відзначений зниженням котирувань. 
 

2.2Стан валютного ринку України в після кризовий період

 Протягом 2009 року в Україні простежується позитивна тенденція основних макроекономічних показників, стабілізація економічного, соціального, фінансового, політичного середовища. Все це позитивно позначилось на подальшому функціонуванні валютного ринку України. У найближчій перспективі валютний ринок буде збалансованим. Пропозиція іноземної валюти буде превалювати над попитом, а НБУ, вірогідно, продовжить поповнювати свої золотовалютні резерви. Для підтримки подальшої довіри населення  доцільно  висвітлити процес виходу із кризи валютного ринку України.

 Завдання при досліджуванні проблеми полягає в аналізі діяльності валютного ринку України протягом 2009-2010 років, підбитті підсумків, розробленні шляхів подолання негативних явищ та здійсненні прогнозів. Розвитку валютного ринку та діяльності  його учасників на ньому протягом останніх років чимало уваги приділено багатьма вченими-аналітиками.

 Як ми бачимо, протягом 2010 року валютний ринок України демонструє істотні  ознаки стабілізації, про це йдеться у повідомленні, оприлюдненому на сайті Національного банку України (НБУ). Згідно з наданою інформацією, експортні надходження перевищили обсяги платежів за імпортними контрактами вітчизняних суб`єктів господарювання, що сприяло формуванню позитивного сальдо надходжень іноземної валюти від нерезидентів. За інформацією НБУ, домінування валютної пропозиції спостерігалося як на міжбанківському, так і на готівковому сегментах валютного ринку. Як результат, НБУ отримав можливість активізувати купівлю іноземної валюти і поповнити міжнародні резерви.

 Для того, щоб підсумувати результати діяльності валютного України в 2010 році, проаналізуємо особливості його розвитку у 2009 році, основні показники якого стали твердим підгрунтям для 2010 року.

 Ситуація у 2009 році на валютному ринку була складною і суперечливою. У минулому році можна було спостерігати як девальвацію, так і ревальвацію національної валюти. Перші два-три місяці 2009 року були часом злету курсу долара, який був викликаний загальною панікою і "жахливими" прогнозами експертів. Початок року, січень 2009 року, був непростим і навіть переломним; на курс впливали як економічні, так і психологічні складові. Аналітики давали різноманітні прогнози подальшого розвитку ситуації, гривні пророкували повний крах, прогнозували різні курсові значення. Ситуація погіршувалася і невизначеністю із зовнішніми позиками українських банків, термін погашення багатьох з яких закінчувався в першій половині 2009 року; банки, не будучи впевненими в їх реструктуризації, "скуповували" долари для повернення  заборгованості кредиторам .

 Найвищою позначкою для гривні в 2009 році був показник 10 гривень за долар. Найвище значення готівкового ринку становило 10 - 11 гривень за долар. Цей показник був викликаний спекулятивними діями.

 На підтримку стабільності валютного ринку України в 2009 році вплинули наступні фактори:

-  НБУ на початку року був єдиним джерелом для купівлі валюти банками;

- НБУ проводив валютні аукціони, перші його інтервенції призначалися корпоративним клієнтам, а також фізичним особам;

- фіксований курс, який гарантував НБУ на валютних аукціонах стабілізував  ситуацію на готівковому валютному ринку;

- Нафтогаз у 2009 році був найбільшим покупцем валюти на міжбанківському ринку;

- транші, які країна отримувала від  МВФ у 2009 році в рамках програми "stand-by" ,  були єдиним джерелом для поповнення золотовалютних резервів, що витрачалися Нацбанком майже кожного дня для підтримки стабільності національної валюти .

 З початку 2010 року на валютному ринку України спостерігається:

- домінування пропозиції іноземної валюти над попитом на неї: за січень-квітень 2010 року обсяг чистої валютної пропозиції становив 2,6 млрд. дол. США;

- поступове підвищення ринкових котирувань гривні: з початку 2010 року гривня на міжбанківському ринку укріпилася відносно долара США на 0,87%. Як результат, з початку року офіційний курс гривні до долара США зміцнився на 0,74 %.

 Безпосередніми чинниками зазначених зрушень виступили:

- відновлення зростання середньоденних надходжень іноземної валюти, обсяги яких у квітні збільшилися порівняно з січнем на 14,6 %;

-  уповільнення відтоку іноземної валюти на користь нерезидентів: їх щоденні обсяги у квітні знизилися в порівнянні з січнем на 14,8 % .

 За цих умов Національний банк України отримав можливість активізувати купівлю іноземної валюти. Додатне сальдо його валютних інтервенцій з початку 2010 року становило 1,34 млрд. дол. США проти від’ємного 5,6 млрд. дол. США у відповідному періоді 2009 року. Задля ефективного функціонування валютного ринку  пропонується і надалі проводити наступні заходи: валютне обмеження та контроль, ліцензування операцій з капіталом, регулювання відсоткової ставки, позбавлення резидентів можливості вивозити за кордон валюту, обмежено купівлю-продож іноземної валюти на ринку готівкового продажу, підвищення рівня ліквідності гривні, ефективне використання траншів МВФ і поступове зменшення боргу країни.

  Таким чином, на основі проведеного аналізу можна  прогнозувати подальше збереження валютно-курсової стабільності в 4 кварталі 2010 року. Запорукою стабільності на валютному ринку буде достатній рівень золотовалютних резервів, а також очікувані надходження валюти в країну від МВФ і планованого розміщення українських державних єврооблігацій.

 Бачимо, що НБУ доклав чимало зусиль, для підтримки стабільності на валютному  ринку України і домігся в подальшому позитивної тенденції його розвитку при виході з кризи, що в свою чергу стабілізувало курс гривні відносно іноземної валюти, відсутні значні коливання курсу, ринок і надалі є забезпеченим іноземною валютою.

     Отже, як бачимо, діяльність валютного ринку України істотно покращилась порівняно з попередніми роками, що дає нам можливість зробити і подальші прогнози щодо позитивної і ефективної  його діяльності. Прогнозується подальша стабілізація валютного курсу України, приплив іноземної валюти і, відповідно, інвестиційна підтримка економіки країни. 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  III. Шляхи вирішення проблем доларизації української економіки

3.1 Шляхи до економічного відновлення

 В умовах значної доларизації української економіки, яка є характерним дисбалансом транзитивної економіки, активна діяльність філій іноземних банків може суттєво погіршити можливості її подолання та спричинити низку негативних наслідків, а саме:

- закріпити  викривлену валютну, строкову  і галузеву структуру банківського  кредитування;

- створити  нерівні умови конкуренції на  фінансовому ринку України, що  приведе до перерозподілу на  користь іноземних філій ринку  корпоративних клієнтів та встановлення  зарубіжними банками контролю  над найбільш ефективними сферами  діяльності; підвищить залежність  економічного розвитку України  від інтересів іноземних банків;

- посилити  загрозу неконтрольованого відтоку  капіталу і фінансових ресурсів  із відповідними негативними  наслідками для стану платіжного  балансу, вітчизняного валютного  ринку і грошової одиниці. 

 У зв'язку з цим на перше місце висувається завдання визначення шляхів регулювання діяльності банків з іноземним капіталом з метою не допущення їх впливу на зростання доларизації української економіки та збереження позицій національної валюти і вітчизняних банків у валютно-фінансовому просторі України.