Наукові, правові та етичні основи слідчої тактики

 

міністерство освіти та науки молоді і спорту України межрегіональна фінансово-юридична академія

Курсова робота

з теоріі судових доказів

на тему : «Наукові, правові та етичні основи слідчої тактики»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ірпінь

2012

Зміст

 

Вступ.

1.Предмет і поняття слідчої тактики, її значення.

2.Особливості тактики проведення окремих слідчих дій.

3. Слідча тактика і кримінально-процесуальний закон.

4.Етика слідчої роботи.

5. Характеристика моральних вимог при проведенні основних слідчих дій.

5.1. Моральна сторона одержання показань на допиті.

5.2. Врахування моральних норм при проведенні очної ставки, огляду        місця події та тіла особи.

5.3.  Етика проведення обшуку.

5.4. Дотримання моральних  вимог при проведенні упізнання.

Висновок .

Список використаних джерел та літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Зростання наукового рівня  розслідування злочинів є однією з основ успішної боротьби зі злочинністю та суворого додержання законності.

У першу чергу , криміналістика має розробляти найбільш ефективні  методи розслідування. Значне місце  в цій розробці належить слідчій  тактиці.

Однак слідчій тактиці  в криміналістичній літературі приділяється мало уваги. Проте, слідча тактика потребує систематичного оновлення та удосконалення, виходячи з рівня характеру злочину. Це стосується в першу чергу тактики проведення слідчих дій, яка, так само як і криміналістична техніка, визначають якість та науковий рівень розслідування злочинів.¹

Загальні положення слідчої  тактики дають напрямок для розробки тактики окремих  слідчих дій, являються відправною точкою при дослідженні окремих питань тактики тієї чи іншої слідчої дії. Без науково розроблених загальних понять слідчої тактики : її предмета, тактичних прийомів , їх видів та цілей , неможливо успішно розробляти конкретні тактичні прийоми.

Важливість розробки загальних  положень слідчої тактики має  не тільки теоретичне, але й практичне значення. Розслідування злочинів являє собою специфічний вид державної діяльності, що вимагає від слідчого відповідних вольових, психологічних і моральних якостей, що обумовлено особливостями його задач і умов їхнього досягнення. Знання слідчим загальних положень слідчої тактики допомагають йому визначити яку тактику в цілому необхідно впроваджувати відносно тих чи інших осіб.  Таким чином , загальні положення слідчої тактики є основою побудови системи тактичних прийомів, об’єднаних єдністю цілей.

Специфіка умов діяльності слідчого, що накладає свій відбиток на її моральний зміст, виражається  в ряді положень. Слідчий для розкриття  злочину і забезпечення притягнення  винного до відповідальності наділений  великими владними повноваженнями, у  тому числі і з обмеження основних прав і свобод людини і громадянина.

Він представник влади, правомочний застосовувати примусові заходи. Слідчий за законом самостійний у веденні слідства, при прийнятті найбільш важливих рішень. Він веде слідство в умовах негласності і, за деяким виключенням, одноосібно. Він самостійно приймає рішення і несе за них особисту відповідальність.

Вся професійна діяльність слідчого протікає в спілкуванні  з людьми, так чи інакше причетними до злочинів чи тими, які відчувають горе, стреси у зв'язку зі злочином, нерідко в умовах протидії встановленню істини, боротьби протилежних інтересів. Слідчий зв'язаний жорсткими строками розслідування й працює в багатьох випадках з напруженням фізичних і духовних сил через надмірні навантаження.

Таким чином, можна сказати, що слідчий повинен мати високі моральні і психологічні якості, а моральні вади особистості і поведінки  слідчого можуть привести до небезпечних  наслідків.

Головною метою даної  роботи є дослідження сукупності наукових, правових та моральних вимог, характерних для проведення слідчих дій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Предмет і поняття слідчої тактики, її значення.

 

Термін «тактика» означає  теорію і практику підготовки та ведення  бою. У більш загальному розумінні  — це система засобів, спрямованих  на досягнення певної мети через боротьбу, зіткнення інтересів та подолання  опору. Розслідування злочинів звичайно здійснюється у ситуації конфлікту  інтересів, протидії зацікавлених осіб. Термін «тактика» у криміналістиці має деякі елементи умовності, оскільки вона не рівноцінна воєнній тактиці  та її не слід зводити тільки до тих  способів, застосування яких призводить до усунення конфліктних взаємозв’язків та протидії.

Погляди на зміст і сутність тактики неодноразово зазнавали  змін у теорії криміналістики. В  історії науки існує чимало термінів, що визначали її поняття: кримінальна  тактика, слідча тактика, криміналістична  тактика. Змінювалась не тільки назва  тактики, а й її зміст. Процес становлення  і розвитку тактики йшов від вивчення особи злочинця та засобів вчинення злочинів, розробки ефективних методів  їх розкриття до дослідження прийомів провадження окремих слідчих (судових) дій.

Предмет слідчої тактики  включає наукові основи організації  слідчої діяльності, систему методів  і засобів підготовки і проведення окремих слідчих дій.

Наукова організація слідчої  діяльності полягає у вивченні закономірностей, що визначають програму її оптимального регулювання. Однією з таких закономірностей є планування розслідування. Значна роль в цьому належить слідчим версіям, як одному з методів пізнання істини у справі. Вона рекомендує найдоцільнішу послідовність у сполученні засобів проведення таких слідчих дій як слідчий огляд, допит, обшук, пред'явлення для впізнання тощо.

Окремим завданням слідчої  тактики є розроблення найбільш ефективних тактичних прийомів на основі використання сучасних наукових даних, узагальнення слідчої та судової  практики.

Отже, слідча тактика — це система наукових засобів і методів, заснованих на вимогах кримінально-процесуального закону, яка застосовується для підготовки і проведення слідчих дій та координації слідчих і оперативно-розшукних заходів з метою розслідування і попередження злочинів.²

До теоретичних основ  слідчої тактики належать:

а) законність усіх тактичних  засобів і методів, що використовуються слідчим у ході розслідування  злочину;

б) планування розслідування  для визначення його найефективніших шляхів;

в) використання даних логіки (формальної і діалектичної) та психології;

г) наукове узагальнення і аналіз передового досвіду слідчої  діяльності (обмін досвідом на оперативних  нарадах, семінарах і конференціях слідчих; анкетування справ по окремих  категоріях злочинів з метою вивчення криміналістичної ефективності тактичних методів і засобів).

Таким чином, слідча тактика  виявляється в двох взаємозалежних формах: з одного боку - це система  наукових рекомендацій зі здійснення слідчих заходів, з іншого боку - практична діяльність слідчого.

Тактика - це найбільш раціональна  й ефективна організація проведення слідчих заходів. Вона як категорія  динамічного плану повинна бути гнучке і рухливий, спиратися на науково обґрунтоване передбачення і покликана забезпечувати високу оперативну готовність органів внутрішніх справ і містити набір можливих варіантів дій при зміні умов і цілей рішення задач розслідування  злочинів.

Велике значення у проведенні окремих слідчих дій, у їх підготовці й виконанні мають логічні  засоби. Вони застосовуються на кількох  умовно взятих етапах.

Перший етап — виявлення доказів, визначення причинних зв'язків виявлених фактів до події злочину, характеру інформації у засобах доведення і їх ролі для дальшого розслідування.

Другий етап — конструювання окремих і загальних слідчих версій, планування, визначення загального напрямку розслідування, його послідовності, вибору найефективнішого сполучення способів і засобів його ведення.

Третій етап — тактика проведення окремих слідчих дій, оцінка результатів їх виконання.

До засобів слідчої тактики традиційно відносять тактичний прийом, криміналістичну рекомендацію, тактичне рішення, тактичну операцію. Це - непроцесуальні засоби, але вони розроблені на основі досягнень науки та узагальненні матеріалів слідчої практики і дозволяють ефективніше, з меншою витратою сил і засобів виконувати слідчі дії під час розслідування злочинів.

 Тактичний прийом - це раціональний спосіб дії або доцільна лінія поведінки слідчого в процесі збирання, дослідження та використання доказової інформації. Тактичний прийом показує, яким чином, за допомогою яких тактичних заходів, логічних і психологічних прийомів слідчий збирає та використовує доказову інформацію.

        Тактичні прийоми класифікуються за різними ознаками. Зокрема, В.Я. Колдін, враховуючи завдання слідчої діяльності, виділяє такі прийоми:

       - пізнавальні - встановлення обставин події злочину, яку потрібно розслідувати;

        - управлінські - визначення ефективної взаємодії в розслідуванні злочинів;

        - організаційно-технічні - забезпечення оптимальних зовнішніх умов та необхідних організаційно-технічних заходів діяльності.

З метою вирішення тактичних  завдань В.Я. Колдін поділяє тактичні прийоми на:

         - початкові (вихідні), спрямовані на виявлення, фіксацію, вилучення джерел криміналістичної інформації;

- проміжні,  які застосовуються  для встановлення доказувальних  фактів або формування висновків,  що забезпечують таке встановлення;

        - кінцеві,  спрямовані на вирішення тактичних завдань розслідування, які забезпечують прийняття процесуальних рішень, насамперед щодо предмета доказування.

       Тактичні прийоми доцільно класифікувати за логічними підставами. Такі підстави, як гіпотеза, аналогія, аналіз і синтез, індукція та дедукція, є науковою базою пізнання злочину, що розслідується. Дані наукової організації праці та управління, досягнення науки і техніки сприяють постійному вдосконаленню форм і методів слідчої та оперативної роботи.

 Тактичні прийоми поділяються на обов'язкові та рекомендаційні.   

          Обов'язкові - визначаються законом, тому їх виконання обов'язкове. І називаються вони не тактичними прийомами, а правилами.

          Рекомендаційні прийоми розроблені криміналістичною тактикою на основі даних різних наук (логіки, психології, НОП, інформатики тощо). Доцільність застосування таких прийомів визначає слідчий, виходячи із конкретних ситуацій, що складаються. Разом з тим рекомендаційні прийоми повинні відповідати принципам кримінального процесу та криміналістичної тактики, і поділяються вони на загальні та окремі.

         До загальних принципів належать:

         - законність - безумовна відповідність  засобів і методів діяльності  приписам закону, що забезпечують  процесуальні гарантії громадянам;

         - етичність - неприпустимість застосування  засобів та дій, які принижують  честь і гідність громадян, загрожують  їхньому життю й здоров'ю; 

         - науковість - відповідність тактичних прийомів і рекомендацій сучасному рівню розвитку науки;

         - планомірність - послідовна реалізація  планових засад, які забезпечують  доцільність діяльності по збиранню, дослідженню та використанню  доказової інформації;

         - взаємодія - узгодження діяльності  відповідних органів та осіб, які забезпечують компетентне  й ефективне застосування тактичних  прийомів для досягнення реальних  результатів. 

         Тактичну сторону прийому забезпечують окремі принципи, а саме: оперативність, вибірність, раптовість.

         - Оперативність означає своєчасність та невідкладність застосування тактичного прийому ;

         - вибірність - найбільш доцільний добір засобів і прийомів у конкретній ситуації, які забезпечать досягнення потрібного результату;

         - раптовість - це вибір найбільш сприятливого моменту для застосування тактичного прийому, характеризується елементом несподіваності для певних учасників розслідування.

         Нерідко слідчий успішно розкриває окремі злочини, користуючись тільки власним життєвим, фаховим досвідом, який дає практичні знання елементів логіки. Однак, без знання і вірного застосування законів логічного мислення він не може застосувати справді наукові методи розслідування і забезпечити належний його рівень у складних випадках. Тому необхідно постійно тренувати свій інтелект в оперуванні логічними формулами, стосовно конкретної обстановки, в логічному мисленні щодо оцінки доказів, установленні причинних зв'язків, визначенні ролі і місця доказів у розслідуванні злочинів.

У процесі розслідування  злочину, як конкретному специфічному випадку пізнавальної діяльності, слідчому необхідно широко використовувати  категорії матеріалістичної діалектики, закони логіки — це сприяє предметному і глибокому пізнанню істини, яка не лежить на поверхні і яку встановити надзвичайно важко.

Розслідування злочинів також  тісно пов'язане з використанням теоретичних і експериментальних даних психологічної науки. Оскільки процес розслідування — це діяльність, пов'язана з аналізом формування свідчень, з їх оцінкою, з визначенням тактики допиту, обшуку, пред'явлення для впізнання, відтворення обстановки і обставин події. Знання основ психології має велике значення для простеження формування внутрішньої переконаності слідчого в ході аналізу і оцінки доказів, особливо таких, як свідчення потерпілих, свідків і обвинувачених.

Нині, в зв'язку з проблемою  запровадження методів наукової організації слідчої діяльності, особливого значення набувають питання психології слідчого, вивчення яких дозволяє не тільки пізнати її складність, а й дати рекомендації, що сприяють її найефективнішому здійсненню.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

 

 Поняття «криміналістична тактика» та «слідча тактика» хоча й ототожнюються деякими криміналістами, однак вони нерівнозначні³.

Криміналістична тактика - це розділ криміналістики, який становить  собою систему положень і практичних рекомендацій з організації та планування розслідування й визначення оптимальної  лінії поведінки осіб, які здійснюють розслідування з урахуванням  їх відносин та взаємодії з іншими учасниками розслідування на основі норм і принципів кримінального  процесу.

Таким чином, криміналістична  тактика вивчає тактику діяльності всіх учасників розслідування - слідчого, прокурора, працівників органів  дізнання, спеціаліста, експерта, громадських  помічників, обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого, свідка та ін.

Слідча тактика - це галузь криміналістики, яка містить систему  наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування розслідування  й тактики слідчих дій. Це поняття значно вужче, ніж перше, тому більш точно визначає призначення тактики - служити розслідуванню злочинів, яке здійснюють органи досудового слідства та дізнання.

Теоретичні основи тактики: вчення про закономірності поведінки осіб, залучених до орбіти кримінального процесу, виявлення у зв'язку з цим їх психічних якостей, розробка на цій основі прийомів збирання та дослідження доказової інформації. Тому слідчу тактику визначають як лінію поведінки слідчого, дії, вибір їх послідовності та умов виконання найбільш доцільних тактичних прийомів і слідчих дій у певних ситуаціях.

        Наприклад під час розслідування розкрадань виникає необхідність у проведенні різних слідчих дій: огляду (місця події, предметів, документів), відтворення обстановки та обставин події (слідчий експеримент, перевірка показань на місці), обшуку, виїмки, накладення арешту на майно, допиту, очної ставки, пред'явлення для впізнання, отримання зразків для експертного дослідження, експертизи.

Специфіка проведення окремих  слідчих дій, їх комплексів визначається особливістю даного виду злочинів, пов'язаного з порушенням документального обліку майна, його рухом, технологією виробництва, особливостями постачання, збуту і реалізації матеріальних цінностей та ін. Розглянемо особливості тактики проведення таких слідчих дій, як допит, огляд і призначення судової експертизи.

Особливості тактики допиту по справах про розкрадання полягають у специфіці службового і матеріально відповідального становища допитуваних осіб. При допитах, що проводяться у зв'язку з притягненням особи як обвинуваченого, і допитах інших осіб по справах про розкрадання характерно пред'явлення їм документів з метою з'ясування даних, що зафіксовані в них. Поєднання запитань до допитуваного з використанням документів дозволяє встановити епізоди розкрадання, способи їх підготовки, вчинення і приховування, причетність певних осіб до даного злочину, розмір матеріальних збитків, завданих розкраданням. Результати такого допиту часто сприяють встановленню важливих для справи обставин, які вимагають інколи перевірки іншими слідчими та організаційними діями. Під час допиту, який проводиться з пред'явленням документів, може бути присутній експерт (ст. 77 КПК) і спеціаліст (ст. 128 КПК).

Допит матеріально відповідальної особи по справі про розкрадання  є первісною слідчою дією, тому вимагає з'ясування позиції допитуваного з вузлових питань справи, що розслідується. Оскільки мова йде про матеріально відповідальну особу, з'ясовуються передусім, чи згодна особа з розмірами встановленої нестачі (лишків) та причини утворення нестачі (лишків). Показання осіб, що визнали себе винними в розкраданні, повинні ретельно перевірятися аналізом документів, допитом інших осіб, проведенням судових експертиз та іншими необхідними слідчими діями.

Серед свідків по справах  про розкрадання виділяються такі групи:

1) товариші по службі (за  місцем вчинення розкрадання, із суміжних організацій — постачальних, переробних, субпідрядних, збутових та ін.);

2)  особи, які працювали  на даному підприємстві до  вчинення розкрадання, і ті, які  заміщали обвинувачених;

3) працівники головних  установ (керівних, виробничих, фінансових  підрозділів та ін.);

4) працівники контрольно-ревізійних  органів, інспекцій;

5) особи, які реалізували  викрадене, і ті, які постачали  розкрадачам сировину, не працюючі  на даному підприємстві;

6)  особи, які знають  обвинувачених за місцем проживання, знаходження гаражів, дачних і садових ділянок, за колом уподобань, покупці, замовники та ін.

Окрім питань з фактичних  обставин справи, у свідків з'ясовуються: стосунки між ними і обвинуваченими; наявність в їх розпорядженні документів, неофіційних записів, що підтверджують показання; чи відомі їм інші факти незаконних дій і особи, які можуть підтвердити правильність показань.

Велике значення у системі  розглядуваних слідчих дій має огляд, зокрема такі його види, як огляд місця події, предметів і документів. Огляд місця події як первісна слідча дія (яка проводиться у невідкладних випадках до порушення кримінальної справи) дає можливість перевірити версію про інсценування розкрадання, пожежі, аварії водопроводу, стихійних явищ з метою приховати привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

Під час розслідування  злочинів, пов'язаних з випуском неврахованої продукції, виникає необхідність в огляді певних ділянок місцевості та приміщень, які не є місцем події в криміналістичному значенні, однак являють собою об'єкти, що своїм розташуванням, призначенням, станом, наявністю або відсутністю змін у матеріальній обстановці викликають необхідність безпосереднього обстеження.

Потреба в таких оглядах  виникає у випадках, коли необхідно обстежити виробничі, торгові, складські, жилі та інші приміщення, ділянки території підприємств, під'їзних шляхів, вантажно-розвантажувальних майданчиків, місць вивезення відходів виробництва (підприємств переробки відходів, смітників, місць поховання худоби та ін.). Так, по справах про розкрадання матеріальних цінностей може виникнути версія про неналежні умови на складі для зберігання виробів, внаслідок чого значно збільшився відсоток їх вологості чи інші показники.

У перевірці версій про  незаконне списання у витрати  сировини, матеріалів, що не піддаються подальшому використанню, важливу роль має огляд місць їх складування, знищення (як зіпсованих) шляхом спалювання, закопування. Відсутність слідів таких дій може вказувати на те, що даної кількості відходів не було або ж вони не знищувалися зовсім і могли використовуватися як сировина для випуску іншої продукції.

Істотні результати дає також  огляд виробничих приміщень, технологічного обладнання для перевірки версій, що виникають у зв'язку із посиланням відповідальних за випуск продукції осіб на неналежні умови виробництва, дефекти обладнання тощо. Під час таких оглядів: може виникнути необхідність у дослідницьких діях для перевірки ходу і результатів певних виробничих процесів, операцій. У цих випадках слідчий після закінчення огляду (або пізніше, коли визнає за необхідне) може провести слідчий експеримент, для участі в якому доцільно залучити фахівців у даній галузі виробництва.

Якщо обставини, що перевіряються, пов'язані з обліком складних процесів, пояснення яких вимагає наукових знань, спеціальних розрахунків у певній галузі техніки, слідчий призначає відповідні судові експертизи.

У методиці розслідування  розкрадань склалася така система судових  експертиз: економічні (фінансово-економічні, ціноутворення); інженерно-технічні (промислово- технічні, будівельно-технічні, транспортно-технічні); інженерно-технологічні (технологічних процесів, товарознавчі); сільськогосподарські (агротехнічні, зоотехнічні, ветеринарні); біологічні (ботанічні, зоологічні); криміналістичні (почеркознавча, технічна експертиза документів, різновиди трасологічної експертизи).

Такі експертизи призначаються  в різноманітному поєднанні залежно від особливостей галузі виробництва, в якій були вчинені розкрадання, предмета посягання, застосування розкрадачами певних способів вчинення і приховування злочину і ряду інших обставин.

Судово-економічна експертиза є найбільш типовою експертизою у методиці розслідування розкрадань. Необхідно враховувати, що хоча така експертиза і залишається одним з розповсюджених видів експертиз, необхідність повного і своєчасного розкриття і розслідування розкрадання вимагає проведення інших експертиз даного класу. В багатьох випадках без висновку експертів з питань фінансування і кредитування, ціноутворення не можна встановити в повному обсязі ряд важливих для розслідування обставин, розмір збитків, завданих злочином, особливо по складних справах про розкрадання, пов'язаних з виготовленням і реалізацією неврахованої продукції, зловживанням в сфері приватизації, отриманням кредитів та ін. У цьому зв'язку стає очевидною необхідність призначення у відповідних випадках різних видів судово-економічної експертизи.

Економічна експертиза в  сфері виробництва може призначатися для встановлення системи виробничих показників, взаємозв'язків між ними, а також для з'ясування причин і наслідків зміни цих показників на основі дослідження господарських планів, графіків виробничих завдань, нарядів, кошторисів, розцінок, нормативів та інших документів. При цьому аналізуються фактичні дані про виконання завдань і дотримання встановлених нормативів.

Фінансово-економічна експертиза проводиться для з'ясування питань щодо фінансування і кредитування: чи за призначенням витрачалися кошти, отримані в порядку фінансування; чи дотримувалися правил обчислення податків, зборів та інших платежів; чи є порушення щодо фінансування і кредитування та ін.

Експертиза ціноутворення  дозволяє вирішити питання, пов'язані з формуванням цін, калькуляцією виробів, з'ясувати, чи порушувався порядок формування торговельної надбавки на певні види товарів, чи правильно складалася калькуляція на вироби, чи робилася націнка на продукцію, чи змінювалися ціни на виготовлену продукцію з урахуванням різниці залежно від ринкової кон'юнктури, сезонності та ін.

Зараз створені передумови для впровадження економіко-математичної експертизи, мета якої — з'ясувати  міри впливу розкрадання на зміни  в системі техніко-економічних  показників (ТЕП) підприємства, встановити виробничі підрозділи (цех, дільниця) і тимчасові періоди виникнення суперечностей в ТЕП, причини їх відхилення від тенденцій, що склалися на виробництві.

Судова інженерна-технічна експертиза проводиться для визначення стану виробничого і лабораторного обладнання (потужність, справність, ефективність тощо), контрольно-вимірювальних приладів, облікових механізмів, апаратів (касові апарати, лекала, трафарети тощо). Залежно від основних сфер виробництва та особливостей об'єктів досліджень даний клас експертизи поділяється на два види: промислово-технічну і будівельно-технічну експертизи. Перша охоплює сферу виробництва різноманітних галузей (м'ясного, молочного, текстильного, швейного, шкіряного, взуттєвого), побутового обслуговування населення, торгівлі; друга дозволяє вирішувати питання, пов'язані з проектуванням, будівництвом, монтажними і ремонтними роботами, прийманням споруджених об'єктів.

Інженерно-технологічні експертизи стосуються технології виробничого процесу обробки (переробки, сировини, напівфабрикатів, виготовлення готової продукції, її складування, лабораторного дослідження, зберігання, транспортування, матеріалознавчого і товарознавчого дослідження промислових, продовольчих товарів та інших виробів. До цього класу (як види) належать технолого-матеріалознавча і товарознавча експертизи. Перша стосується стану технології, її впливу на кількість і якість продукції, що випускається, відповідність її умовам стандартизації і сертифікації; друга спрямована на дослідження товарів, продукції або документів, що відбивають відомості про товари.

Судова агропромислова експертиза призначається при розслідуванні злочинів, що вчиняються в сфері сільськогосподарського виробництва, заготівлі і переробки продукції рослинництва, тваринництва та ін. Специфіка об'єктів дослідження даної експертизи визначає відповідні її види. Агротехнічна експертиза проводиться для встановлення норм і фактичного висіву культур на певній площі зібраного урожаю, правильності списання посівного матеріалу тощо.