Індивідуально - творчий стиль журналіста - аналітика

Державний вищий навчальний заклад

«Запорізький  національний університет»

Міністерства  освіти і науки, молоді та спорту України

Факультет журналістики

                            

ДО ЗАХИСТУ  ДОПУЩЕННИЙ 

                                                   Зав. кафедрою журналістської творчості,

                                                           реклами та зв’язків з громадськістю 

                                                                      Костюк Віктор Володимирович

____________________

КУРСОВА РОБОТА

ІНДИВІДУАЛЬНО –ТВОРЧИЙ СТИЛЬ ЖУРНАЛІСТА - АНАЛІТИКА ІГОРЯ ЛОСЄВА

 

Виконала                                                  Якименко Оксана Олександрівна

студентка 2 курсу, група 3311 - 2

спец.: журналістика                                 

Керівник: асистент кафедри                                  Костюк Юрій Вікторович

«Видавнича  справа та редагування»                                                                                                

 

Запоріжжя

2013

ЗМІСТ

 

Вступ…………………………………………………………………………....3

Розділ 1.  Особливості індивідуально – творчого стилю та аналітичної журналістики ………………….. ………………………………………………..5

1.1. Загальна характеристика аналітичної  журналістики……………………………………………………………………..5

1.2.Індивідуально  – творчий стиль як «родзинка» журналіста……………………………………………………………………….10

Розділ 2. Особливості  статей  Ігоря Лосєва на шпальтах газети «День» та журналу «Український тиждень»…………………………………………………………………………19

Висновки……………………………………………………………………...26

Список  використаної літератури………………………………………...……………………………..28

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

    На сьогодні існує багато жанрів журналістських творів за допомогою яких автор може донести до читача певну інформацію.

Правильний  вибір жанру майбутнього матеріалу  підвищує рівень сприйняття і засвоєння інформації читачем, але є такий жанр, як аналітичний, де вже осмислено суть новини чи події і зроблені висновки для того, щоб читач міг погодитися чи спростувати написаний матеріал.

   Актуальність дослідження полягає в тому, що на сьогодні існує потреба вміти виробити та мати власний стиль та творчу манеру. Вона ж постає як однин із аспектів творчої індивідуальності. Та в свою чергу керує своєю манерою, змінюючи її  у залежності від типу інформаційного потоку, типу видання й інших чинників.

   Мета дослідження. З'ясувати та проаналізувати основні характеристики індивідуально - творчого стилю журналіста;

Для реалізації мети потрібно розв’язати такі завдання:

1). Охарактеризувати особливість аналітичної журналістики та визначити її специфіку.

2). Дослідити особливості аналітики та творчого стилю журналіста.

3). Визначити індивідуальний або авторський стиль журналiста.

   Предметом дослідження є жанрово-тематична специфіка аналітичної журналістики, особливості функціонування сучасної статті на шпальтах газетних видань та існування індивідуального стилю.

   Об’єктом дослідження є статті Ігоря Лосєва на сторінках газети «День» за травень 2009 року та журналу «Український тиждень» за грудень 2012 року.

   Методологічну і теоретичну основу дослідження складають праці, присвячені розгляду жанрових особливостей сучасної аналітичної журналістики, таких вітчизняних і зарубіжних вчених-журналістикознавців: Г. І. Вартанова, Г. Лазутіна, В. Й. Здоровега, А. А. Тертичного, М. Н. Кима,       І. Михайлина, В. Різуна та інші.

   Сфера застосування: матеріали курсової роботи можуть бути використані під час подальших наукових розробок, пов’язаних з теорією та методикою журналістської творчості та при написанні рефератів і дипломних робіт студентів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ОСОБЛИВОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНО – ТВОРЧОГО СТИЛЮ ТА АНАЛІТИЧНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ

1.1.Загальна  характеристика аналітичної журналістики

Аналітичні  жанри виникли й розвинулися  в результаті суспільної потреби  через засоби масової інформації з метою осмислення фактів і подій, що відбуваються у світі. Предметом аналітичної журналістики виступають актуальні суспільні явища, події, процеси, ситуації та пов'язані з ними теоретичні та практичні проблеми суспільного розвитку. Для неї характерно звернення до питань вибору ефективних шляхів розвитку суспільства; з'ясування причин, умов розвитку подій і зміни ситуацій, підстав, мотивів, інтересів, намірів, дій різних соціальних сил; виявлення суперечностей сучасних тенденцій розвитку, правильності, обгрунтованості різноманітних точок зору, ідей. Аналітичні жанри характеризуються, з одного боку, яскраво виявленою індивідуальністю самого журналіста (або групи фахівців, які готують фактаж для аналітичного матеріалу), з іншого – аналітика покликана максимально об'єктивно, з усіх точок зору охарактеризувати факт, подію, що трапилася. Така потреба об'єктивності до певної міри нівелює діяльність журналіста, хоча завжди залишає йому можливість пошуку різних підходів, шляхів до з`ясування істини.

Особливості аналітичної  журналістики:

1) Покликана розкривати причини. Звідси - наявність у тексті тез, аргументів, авторської оцінки.

2) Відтворення  процесу пізнання стоїть на  першому плані. Чітко простежується  логіка авторських міркувань  для переконливості та доказовості. 

3) Широко представлені  всі методи пізнання:

- порівняння (зіставлення з метою виявити відмінності);

- аналогія (зіставлення з метою виявити подібності);

- оцінка (перевірка предмету на відповідність ідеалу);

- Деталізація  (виявлення найбільш значущих  деталей) 

- роз'яснення (відтворення ланцюга причинно-наслідкових зв'язків);

- передбачення (побудова гіпотези);

- узагальнення (виявлення загального ланки в ряду подій);

4) Аналітика чітко орієнтована на комунікацію. Співрозмовник або присутній у тексті, або мається на увазі.

5) Наочно-конкретний  спосіб вивчення матеріалу: пояснення,  що спирається на наявну у  співрозмовника інформаційну базу, пояснення складного через просте.

6) Відображає дійсність в динаміці [ 16, 24 – 26 с.].

Аналітика, таким  чином, є одночасно продуктом колективним та індивідуальним, характеризується авторським суб'єктивним підходом і впливом об'єктивних чинників, які (принаймні теоретично) не можна видозмінювати в аналітичному матеріалі.

У філософських словниках термін «аналітика» трактується як «дослідження начал, елементарних принципів, в силу яких судження набуває доказовості» [ 2, с. 25]. У цьому значенні термін «аналітика» був започаткований Арістотелем для назви розділу логічної науки. Система доказів, антидоказів, софістичних заперечень, що їх розроблено видатним філософом античності, актуальна для розуміння методології написання сучасних аналітичних матеріалів, що розраховані, насамперед, на прошарок населення із середнім прибутком. Це дає останньому можливість не тільки споживати, але й продукувати ідеї, які згодом стають предметом аналізу в аналітичних газетно-журнальних матеріалах.

Цілком очевидно, що за умови фактичної приватизації цих друкованих видань, спостерігаємо  певний відхід від об'єктивності у  зображенні навіть конкретних фактів (мобілізація внутрішніх військ, систематична допомога західних служб, втручання російських іміджмейкерів тощо). Але власне сам аналіз подій історичного значення набуває характеру серйозних аналітичних журналістських розслідувань.

Отже, головна  ідея Арістотеля щодо аналітики як вивчення начал, першоджерел, елементарних принципів, в силу яких судження набуває доказового характеру, в повній мірі реалізується в аналітичних журналістських матеріалах, особливо в процесі демократизації суспільної думки, що виникла внаслідок відомих акцій протесту на Майдані.

Філософські трактати Арістотеля з аналітики є методологією для розуміння того, як треба будувати і розгортати в аналітичному матеріалі  систему доказів, тез і антитез, силогізмів тощо. Саме Арістотелю вдалося першим «систематизувати і кодифікувати прийоми суджень, котрі до нього лишалися незрозумілими і не сформульованими» .

Аналітична  пресова журналістика останнім часом  після Помаранчевої революції піднялася  не тільки за рахунок підвищення професійної  чи індивідуальної культури журналістів. Піднялася вона, насамперед, за рахунок емоційного звільнення, що настає після будь-якої революції, перевороту. І так само закономірно йде після піднесення на спад. Упродовж 2005 року в друкованих ЗМІ України спостерігаємо появу аналітичних статей, що вражають не стільки глибиною проникнення у проблему, а величезним прагненням журналістів самореалізуватися, інтелектуально та емоційно вивільнитися.

О. В. Чекмишев стверджує: «Аналітична журналістика надає  масовій аудиторії об'єктивний і відсторонений аналіз фактів і явищ дійсності та вимагає наведення всієї сукупності фактів при грамотному мінімумі авторських коментарів та оцінок або взагалі при їх відсутності»[15, с. 28 - 31]. Така позиція науковця викликає низку запитань, що в силу досить різних критеріїв оцінки аналітичного матеріалу, поставлені апріорі і залишаються без відповіді. А саме О. В. Чекмишев наголошує на об'єктивному і відстороненому аналізі фактів і явищ дійсності. Вище ми зазначали, що журналіст сам по собі як людина, громадянин – заангажована особа тими чи іншими обставинами, яка не може об'єктивно тлумачити дійсність. Це відомо ще з часів Арістотеля, про що теж згадувалося.

На рівні  побутової свідомості той чи інший  факт, явище завжди перевіряється  із залученням якомога більшої кількості свідків подій. Коли це неможливо, аналітики звертаються до технічних засобів, за допомогою яких подія чи факт були зафіксовані. Максимальної об'єктивності аналітика може досягти за умови найповнішої концентрації доказової бази при підготовці публікації і спробі надати в самій газеті чи журналі можливість висловитися всім сторонам. Особистість аналітика відіграє при цьому не менш важливу роль, ніж образ ведучого круглого столу на телебаченні.

Зробивши огляд  і загальну характеристику аналітичної журналістики, опрацювавши основні джерела журналістської інформації, проаналізувавши різну літературу, зіставивши багато поглядів на цю проблему, можна зробити такі висновки:

1. Аналітична журналістика передбачає інтелект, чудове володіння мовою, неодмінний доступом до інформації, плюс замовлення суспільства.

2. Аналітична  журналістика вимагає професіоналізму,  досвіду і глибокого володіння  темою із боку журналіста.

3. Аналітика  передбачає ряд гіпотез, набір  шляхів розв'язання якийсь проблеми.

4. Аналітика  і у спеціалізовані видання,  оскільки затребувана сьогодні  вузьке коло читачів. Вона, приміром, існує у економічній галузі, однак  говорити про її цілковитому  відсутність політичної журналістиці.

5. Аналітична журналістика залежить від цього, чи є ознаки демократії у суспільстві. Сьогодні вона скоріш маніпулятивна.

6. Журналістика  стала замовною, звідси - випали з  неї деякі жанри, зокрема аналітичної журналістики. Сучасна журналістика обслуговує офіційні кола. З іншого боку, тоді як у суспільстві незатребувані якісь жанри, вони починають відмирати, причиною такого стану справ вважає низьку соціальну активність у суспільстві, оскільки «аналіз передбачає активну соціальну позицію».

7. Для глибої  аналітики бракує об'єктивного та найдоступнішго ЗМІ. Труднощі зі спілкуванням ЗМІ й влади пов'язані з низьким професіоналізмом, який зустрічається як серед журналістів, і серед чиновників.

Визначення  системи аналітичних жанрів, насамперед, потребує екскурсу в історію проблеми і подальшої екстраполяції на сьогодення найбільш удалих моментів, що зафіксовані у працях дослідників цієї системи жанрів. Серед фахівців української та колишньої радянської школи журналістикознавства слід відзначити роботи: Г. Вартанова «Трибуна партійної і громадської думки», І. Дем'янчука «Кореспонденція в газеті», В. Здоровеги «Підготовка журналістів: погляд збоку і зсередини», М. Климова «Газетні жанри», І. Михайлина «Основи журналістики», Д. Прилюка «Мистецтво писати», І. Прокопенка «Репортаж в газеті» та інших авторів з колективів Київського та Московського університетів. Найбільш розповсюдженими прийомами прийнято вважати просте введення аналітичного блоку в репортажний сюжет. Тільки від автора тексту в такому випадку залежить обсяг аналітики, її прагматичність і, головне – той факт, чи не заважає аналітичний елемент читацькому сприйняттю.

Роль аналітичної  журналістики значно зростає в умовах, коли засоби масової комунікації виконують певні зобов'язання перед суспільством: матеріали, відповідні високим професійним стандартам інформативності, точності, об'єктивності і збалансованості, не повинні безпосередньо чи опосередковано сприяти прояву насильства, громадськостi його відсутності, образі меншин. Журналіст стає ученим-дослідником, які мають права на помилку: несе відповідальність через те, яким світ стане завтра.

Головним стрижнем (червоною стрічкою) у роботі журналіста-аналітика  виступає моральний принцип. Проте  на рівні повсякденної діяльності творчий  працівник має користуватися  моральною нормою, що значно ближча до буденної практики, хоча і не відображає по своїй суті мету творчого процесу на перспективу.

З часом стає зрозумілo, чи закріплюється стилістика, приміром іронічного зображення дійсності, на довгі роки, перетворившись на моральний принцип. Чи це явище тимчасове, що характерне для перехідного періоду в умовах різкого спаду економіки і на цьому тлі фактичної капітуляції колишніх, досить радикально настроєних революціонерів перед своїми політичними опонентами.

  1.2.Індивідуально – творчий стиль як «родзинка» журналіста

В реальній практиці спосіб творчості журналіста є єдністю узагальнених методів та індивідуалізованих прийомів діяльності, що типізуються. Якості творчої особи, інтелектуальні, емоційні, вольові властивості, інтереси і мотиви, навики і уміння додають діяльності журналіста індивідуальну характерність.

У індивідуальному  стилі діяльності перетинаються, накладаються один на одного об'єктивні і суб'єктивні  закономірності журналістської творчості. Варто постежити за роботою журналістів, щоб переконатися, наскільки різнопланова, несхожа, часом неповторювана творча лабораторія кожного автора. У цьому багатстві досвіду і виявляється сукупність ознак, які характеризують індивідуальний стиль діяльності.

До їх числа  відносяться:

1) стійка для  даного журналіста система прийомів  і методів роботи;

2) обумовленість цієї системи особистими якостями автора;

3) функціональна, доцільність прийомів і методів діяльності [4].

 Індивідуальний стиль  кожного разу перевіряється наново  з функціональної точки зору  і тому спонукає до постійного  вдосконалення. Та і само народження індивідуального стилю відбувається не просто і далеко не у всякій професійній біографії. Індивідуальний стиль діяльності характеризується значущістю тематики, глибиною розробки теми, оригінальністю творчих прийомів, досконалістю форми творів.

 Існує безперечна залежність: журналіст – усвідомлено або інтуїтивно – шукає свою творчу особу виходячи не тільки з наявних в його розпорядженні знань, не тільки з свого інтересу до тієї або іншої сфери життя. Не менш явний позначаються і методичні переваги автора.

 Витоки індивідуального  стилю діяльності криються у  взаємодії світогляду і етичних  норм, знань і умінь, інтелекту  і відчуттів, темпераменту і  характеру журналіста. А оскільки  комбінацій таких зв'язків велика  кількість, то і різноманітність  творчих індівідуальностей в журналістиці потенційно велика.

Обумовленість прийомів і  методів діяльності особистими якостями журналіста подвійна. З одного боку, вона витікає з природних завдатків  особи. З іншого боку, ця обумовленість  — підсумок професійних навиків  і умінь, знань і переконань, етичних норм і соціально-психологічних установок.

 Оволодіння журналістською  професією індивідуалізоване. Людина з дитинства занурена в стихію журналістики як читач, глядач, слухач. На відміну від якої-небудь іншій професії, відгородженій від більшості людей особливим категоріальним апаратом, особливим типом мислення, журналістська діяльність є «відкритою» системою, орієнтованою на загальне розуміння, на активний контакт зі всіма людьми. Друк, радіо, телебачення — у ряді основних результатів своєї роботи — справляють і побічне враження: вони пропагують прийоми і методи самої журналістської діяльності. Колективний досвід зберігає випробуваний, багато разів перевірений арсенал засобів, до допомоги яких удається будь-який журналіст. Разом з тим цей досвід існує як «грунт», який журналістові варто обробити самому.

Вибір професійної, творчої орієнтації — найважливіша умова формування індивідуального стилю журналіста, як і здібність до критичного самоаналізу, до продуктивної саморегуляції діяльності. Адже індивідуальний стиль відтворює не тільки досвід особи, але і систему відносин — загальносоціальних, групових, між індивідуальних, — в яку включений журналіст. Отримання творчої, індивідуальної своєрідності в журналістиці прямо витікає з єдності слова і вчинку, вимагає дієвого світогляду, сильної волі, стійкого характеру.

Мужність — це характер. А характер, у свою чергу, - це біографія, система вчинків, обумовлених органічними  для даної особи спонуками. Особові  якості журналіста — похідна від багатьох причин і обставин величина, що значною мірою зумовлюється творчим середовищем взагалі і життям редакційного колективу зокрема. Треба при цьому підкреслити, що роль редакційного колективу в процесі вироблення індивідуального стилю діяльності незвично велика. Не слідує, проте, вважати, що перепоною творчій своєрідності поміщені лише в зовнішніх обставинах. Не менш серйозним супротивником творчого початку виступають деколи самі журналісти. По-перше, не всякі особові риси володіють функціональною доцільністю і можуть бути закладені в основу індивідуального стилю діяльності. А по-друге, коли виникає перепад між безперечними можливостями автора і відтворенням безликих прийомів і штампованих методів, що існують як би поза індивідуальністю і здатних цю індивідуальність деформувати.

Індивідуальний стиль  діяльності закономірно обумовлений  не своєрідністю взагалі, не раз і  назавжди даним набором прийомів і методів професійної діяльності, але здатністю до оновлення цих  прийомів і методів відповідно до характеру вирішуваних журналістом завдань. Індивідуальний стиль діяльності, таким чином, поєднує передбачене і непередбачуване, в нім пізнається автор, але і німий же автор змінюється, росте, удосконалюється. Відсутність індивідуального стилю діяльності свідчить про безликість автора, про його нездатність до змістовних рішень, до глибокої і точної постановки питання, до конструктивних відповідей на питання. З психологічної точки зору в основі безликості деяких журналістів лежить байдужість, інертність, стерта розумових операцій і образів.

 Індивідуальний стиль  діяльності особливо виразно  виявляється в оригінальності  прийомів, якими користується журналіст  в процесі вибору і розробки  теми. Під творчим прийомом розуміється  такий метод віддзеркалення дійсності,  який відтворює неповторність проблемної ситуації і творчої індивідуальності журналіста. Особливість прийому полягає в новизні, самобутності. Дійсність пропонує журналістові багато можливостей. І для того, щоб скористатися ними, необхідний проблемно-ситуативний тип мислення, здатність нешаблонного бачення світу, коли журналіст не підстроює життя під свої стереотипи, але, керуючись чіткими політичними критеріями, відкриває в ній нове. Не всяка газетна публікація володіє тим ступенем виразності, яка дозволяла б говорити про наявність в ній творчого прийому.

На жаль, зустрічається  немало матеріалів, що проходять повз уваги аудиторії і тому  є неефективними. Працівники друку знаходяться в постійному контакті з аудиторією. З одного боку, це примножує їх можливості: щоденні зустрічі з читачами народжують потребу в спілкуванні, сприяють появі довірчих форм діалогу з аудиторією. З іншого боку, ця ж конкретність народжує і чималі труднощі: маючи справу з ситуаціями, що повторюються, з схожими один на одного подіями журналіст нерідко вимушений повторюватися в методах спілкування з аудиторією.

 «Згасання орієнтування»  читачів (виникає при насиченні  свідомості однотипними подразниками, при появі публікацій що мають  невисоку інформативність або  шаблонну форму) вимагає від  журналіста контрзаходів, що протистоять зниженню читацького інтересу. Головною з них, звичайно ж, є актуальність і значущість змісту. Але окрім цього, необхідно знаходити оригінальні засоби втілення авторського задуму, у тому числі і за допомогою творчого прийому. Творчий прийом застосовується і в невеликій хронікальній замітці, і в розгорненому художньо-публіцистичному творі, і в аналітичній кореспонденції. Творчий прийом допомагає досягти завершеності і самобутності задуму, цілісності зображення, виразити відношення автора до того, що відбувається. Найчастіше творчий прийом застосовують журналісти – аналітики.

Разом з тим не всяке  рішення, не всякий задум, що здається журналістові творчим прийомом, є ним насправді. Останнє слово залишається за читачем, який зуміє відрізнити шаблон від творчості, з одного боку та оригінальність з іншого. Не прийом ради прийому необхідний в журналістиці, а прийом ради ідеї, заради читача. Зустрічаються ситуації, коли і старі, послужити свою службу. Це відбувається в тих випадках, коли старий прийом використовується в новій комбінації. Момент новизни виникає тут з безсумнівністю, народжує ефект оригінальності, індивідуальної своєрідності.

Свого часу, коли в журналістиці вперше був застосований метод «зміни професії» (метод включеного спостереження), він володів всіма ознаками творчого прийому. Потім цей прийом був повторений тисячократно, став елементом професійної свідомості і, утвердившись в нім, перестав бути творчим відкриттям. Але восени 1986 року «Комсомольська правда» опублікувала серію матеріалів, написаних із застосуванням цього методу, присвячених збиранню врожаю. Журналісти не просто спостерігали «зсередини» за ходом прибирання, але, ставши поперемінно шофером, працівником елеватора, комбайнером і т.д., простежили за сільськогосподарською кампанією на всіх її етапах, у всіх ланках єдиного процесу.

 Поза сумнівом, нове  поєднання старих методів (а  ця новизна полягала, по-перше,  в циклічності публікацій і,  по-друге, у всесторонньому використанні  самого методу «зміни професії») можна кваліфікувати як оригінальний творчий прийом. Іноді нові прийоми пропонуються читачам в звичній комбінації, в традиційному оформленні. І цей контрапункт звичайного і незвичайного дозволяє підсилити вплив журналістського слова. Можливий, втім, і зворотний варіант: звичні дії здатні стати творчим прийомом, якщо вони накладаються на парадоксальний життєвий матеріал.

Можливості застосування, самого відкриття творчого прийому  визначаються ємкістю, багатоплановістю змісту, потенціалом форми, ув'язненим  в тому або іншому виді журналістської творчості. На газетній шпальті разом з публіцистичними виступами журналістів друкуються і політичні документи, і статистичні дані, і науково-популярні твори. При безперечній ідейній спільності ці матеріали відрізняються один від одного. Тому не слід поширювати вимоги, що пред'являються до публіцистичного виступу журналіста, на матеріали іншого вигляду і чекати застосування творчого прийому, скажімо, в зведенні статистичного управління. Творчий прийом відкривається кожного разу наново, але цей винахід можливий лише на міцному фундаменті професійного досвіду і професійної культури. Творчий прийом не протистоїть методам, що діють, але зростає на їх грунті як продуктивного розвиток професійного, колективного досвіду.

Будучи народженим для разового використання, творчий прийом може нести в собі потенціал узагальнення, виправдану вірогідність використання в інших умовах і іншими авторами. Тоді він стає початком нового методу або нової жанрової форми, які можуть увійти до загального арсеналу журналістської діяльності. Разом з тим прийом, що став відкриттям автора, може стати не просто приводом для наслідування, але зразком, прикладом вимогливості і професійної культури, лягти в основу самостійного пошуку журналіста.

Творчий прийом заперечує віджилі стереотипи, протистоїть  стандартам мислення і відчуття. І  не випадкове рішуче оновлення творчого арсеналу журналістики відбувається в  період революційного прискорення  життя, в період ломки віджилих методів господарювання і управління. Засоби масової інформації не тільки служать сьогодні важливим інструментом перебудови, але і самі оновлюються, шукають і знаходять переконливі творчі прийоми своєї роботи. При цьому відкриття здійснюються в тих сферах діяльності, які, здавалося б, «стоптані» вздовж і поперек і не містять ніяких проблемних ситуацій.

 Повторення  творчого прийому неминуче і  до певної межі корисно у  пресі. Корисно в тій мірі, в  якій зв'язана з цим прийомом  новизна спрацьовуватиме як засіб активізації читацького сприйняття: будучи застосованим яким-небудь одним автором, прийом проводить необхідний ефект в свідомості порівняно невеликої частини аудиторії. І поки інша її частина залучиться до зробленого журналістом відкриття, прийом не втратить своєї новизни. Проте, ставши загальновідомим, він повинен буде або поступитися місцем іншому прийому, або - пройшовши стадію узагальнення - перейти в нову якість, перетвориться на метод або нову жанрову форму.

Отже слід зазначити, що спосіб творчості журналіста володіє поряд стійких, типових ознак, зумовлених цілями і предметом творчості журналіста. Разом з тим в реальній практиці типове в діях журналіста завжди переплетено з індивідуальним. Інтелектуальні, емоційні, вольові властивості особи журналіста, його інтереси і мотиви, його навики і уміння додають способу творчості індивідуальну характерність.

Оптимальний рівень діяльності забезпечується, зокрема, тим  як журналіст використовує методи пізнання дійсності. Радянська журналістика, спираючись на марксистсько-ленінську методологію, виробила методи, в яких чітко виражена пізнавальна дія гармонійно поєднується з політичною оцінкою подій, а засоби теоретичного дослідження узгоджуються з буденним відтворенням фактів і явищ.

Використання всього арсеналу методів пізнання — одна з найважливіших умов ефективності журналістської роботи, передумова всесторонньої реалізації творчих можливостей працівників друку. Важливу роль в журналістиці грають засоби професійного спілкування. Саме професійне спілкування виявляється невичерпним джерелом інформації для журналіста, активно впливає на хід творчого процесу. Оволодіння законами спілкування — один з шляхів вдосконалення діяльності журналіста. Спосіб творчості журналіста характеризується єдністю логічних і психологічних операцій. Дія психологічної установки, інтуїції, асоціацій, уяві робить помітний вплив на творчість журналіста, на формування індивідуального стилю його діяльності, на зростання його творчого потенціалу.