Інфляція, її суть, причини та соціально-економічні наслідки

 

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………..4

РОЗДІЛ 1. Зміст інфляції та її теоретичне пояснення………………………………..6

1.1.Суть та причини прояву інфляції…………………………………………………..6

1.2.Порівняльний аналіз кейнсіанського та монетаристського тлумачення інфляції в ринковій економіці……………………………………………………………………..11

РОЗДІЛ 2. Соціально –  економічні наслідки інфляції……………………………….16

РОЗДІЛ 3. Тенденції інфляційних  процесів в Україні……………………………….24

3.1. Інфляція в Україні  в 1991-2012 рр…………………………………………….......24

3.2.Механізм антиінфляційного  регулювання в Україні…………………………….28

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ………………………………………………………..36 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………………38 
ДОДАТКИ……………………………………………………………………………….41

 

ВСТУП

 

Інфляція є одним із найтяжчих  проявів макроекономічної нестабільності. У світі немає країни, яка б  тією чи іншою мірою не зазнала  б втрат від інфляції. Особливо негативно відбивається інфляція на всіх сторонах соціально-економічного життя в будь-якій країні.

 Інфляція є порушенням процесу суспільного відтворення внаслідок перенасичення сфери обігу грошовими знаками понад реальні потреби господарського комплексу та їх знецінення. Розрізняють інфляцію попиту та інфляцію пропозиції (витрат виробництва). Інфляційні процеси викликають стрімке зростання цін, зниження життєвого рівня населення, позбавлення підприємців стимулів, викривлення економічних орієнтирів, загострення економічних і соціальних суперечностей.

  Інфляції та економічних криз не уникнула жодна країна. Навіть найважчі кризи закінчувалися, як правило, оновленням економіки і її підйомом. Тому більшість дослідників роздивляються кризи як переломний момент в науково-технічному, соціальному, політичному і економічному розвитку. Історичні ситуації не повторюються однозначно,і тому навіть власний досвід потребує переосмислення в умовах сьогодення. Україна пережила одну з найвищих в світовій історії інфляцій. Про її причини та закономірності досі висловлюються судження, які не відповідають дійсності. Сьогодні, Україна також зазнає втрат у економічному, соціальному розвитку від інфляційних процесів, тому на мою думку, проблема інфляції у сьогоденні носить достатньо актуальний характер.

Мета написання курсової роботи – це з’ясування суті такого явища  економіки як інфляція, простежити її вплив на інші сфери економічного життя та дослідження динаміки інфляційних  процесів в Україні за період 1991 – 2012 рр.

Завдання курсової роботи полягає  у відповіді на такі ключові питання:

• суть інфляції;
• механізм формування інфляції, основні причини виникнення і поглиблення;
• пояснюючи моделі інфляції;
• вимірювання інфляції;
• економічні, соціальні і політичні наслідки інфляції;
• основні шляхи подолання інфляції.

Об’єктом написання курсової роботи виступає інфляція, її причини та наслідки. Предметом дослідження є визначення сутності інфляції ат актуальності даної  теми, на сьогоднішній момент, а також  заходи по зменшенню рівня інфляції в нашій країні.

Матеріалами для написання курсової роботи послугували: підручники, навчальні посібники, монографії, періодичні видання, ресурси Інтернет.

         Можна відзначити вчених які  працювали над цією проблемою:  Петрик О.Н., Ніколайчук С.В., Горбанський  А.Б., Марцин В.С.  Скрипник А.В., Варваренко Г.С., Бласкевич Н.І., Калюжний  В. та багато інших.

Основні методи, що були мною застосовані під час написання  курсової роботи– аналіз, синтез, загальнонаукові  методи.

За своїм змістом робота поділена на такі частини:

у першому розділі аналіз зосереджений на суті поняття інфляція та причинах її прояву;

  другий розділ зосереджений на її наслідках як у соціальній, так i в економічній сферах;

в третьому розділі роботи дана характеристика інфляційних процесів в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

Зміст інфляції та її теоретичне пояснення 

1.1.Суть та причини прояву  інфляції

 

Інфляція, як економічне явище  існує вже довгий час. Вважається, що її поява пов’язана навіть із виникненням грошей, із функціонуванням  яких вона нерозривно пов’язана.

Термін інфляція (від латинського  inflatio - розбухання) вперше почав використовуватися в Північній Америці за часи громадянської війни 1861-1865 рр. і означав процес розбухання паперово-грошового обігу. В ХІХ ст. цей термін використовувався також в Англії і у Франції. Широке розповсюдження в економічній літературі поняття інфляція отримало в ХХ столітті одразу після першої світової війни.

Найбільш лаконічне визначення інфляції — зростання загального рівня цін, більш загально — переповнення каналів обігу грошової маси зверх потреби товарообігу, що визначає знецінення грошової одиниці і відповідно зростання товарних цін.

 Однак трактовку інфляції як переповнення грошового обігу знеціненими паперовими грошами  не можна вважати повною. Інфляція хоча вона проявляється тільки в рості товарних цін, не є лише грошовим феноменом. Інфляція є тонке соціально-економічне явище, яке породжене диспропорціями відтворення у різних сферах ринкового господарства.

Одночасно, інфляція — одна із найбільш гострих проблем сучасного  розвитку економіки практично у всіх країнах світу, особливо в нашій державі.

          Суть інфляції заключається в  тому, що національна валюта знецінюється  по відношенню до товарів, послугам  та іноземним валютам, які зберігають  стабільність своїй покупній  спроможності. Деякі вчені-економісти  до цього переліку додають  і золото, надаючи йому роль  загального еквіваленту поряд  із грошима.

 Інфляція - це переповнення фінансових каналів паперовими грошима, що призводить до їх знецінювання. Інфляція - це грошове явище, але вона не обмежується знецінюванням грошей. Вона проникає у всі сфери економічного життя і починає руйнувати ці сфери. Від неї страждає держава, виробництво, фінансовий ринок, але більше за все страждають люди.

Під час інфляції має місце:

         1. Знецінювання грошей по відношенню до золота.

         2. Знецінювання грошей по відношенню до товару.

         3. Знецінювання грошей по відношенню до іноземної валюти.

Ще одне визначення інфляції ми можемо прочитати в сучасних американських  підручниках:

    «Інфляція - це підвищення загального рівня цін. Це, зрозуміло, не означає, що підвищуються обов’язково всі ціни. Навіть в періоди досить швидкого зростання інфляції деякі ціни можуть залишатися відносно стабільними, а інші падати. Одне із головних «хворих» місць - це те, що ціни мають тенденцію підійматися дуже нерівномірно. Перші підстрибують, другі підіймаються понад помірними темпами, а треті зовсім не підіймаються.»

    У вітчизняній літературі слово “інфляція” частіше за все зв'язується зі встановленням нової рівноваги попиту і пропозиції в умовах, що змінюються. Нерідко при визначенні інфляції її ставлять в залежність від таких економічних категорій, як попит,пропозиція, рівновага. Зокрема, інфляцією вважається “дисбаланс попиту і пропозиції, що виявляється в загальному зростанні цін”. Розуміння інфляції у вітчизняній літературі виходячи з дисбалансу попиту і пропозиції з'явилося, мабуть, унаслідок того, що в умовах тоталітарного режиму, в соціалістичній економіці вважалося, що інфляції немає, оскільки кількість грошей в обігу встановлюється планомірно відповідно до потреб роздрібного товарообігу. При цьому не враховувалося, що інфляція може носити і прихований характер, що виявляється в товарному дефіциті.

 Трактування ж інфляції  як “процесу переповнювання каналів  грошового обігу надмірної в  порівнянні з потребою, масою  грошей, що викликає їх знецінення” в нашій науці обумовлена, очевидно, тим, що коли в 1992г. держава вдалася до лібералізації цін і вони різко зросли, зросла і потреба в грошах. Крім того, уряду було потрібно більше грошей для погашення бюджетного дефіциту. Тоді уряд включив друкарський верстат. Саме в цей період спостерігався найрізкіший стрибок цін.

   Не привносять нічого нового в поняття інфляції такі пояснення, як “довготривалий процес падіння купівельної спроможності грошей” або “знецінення грошей”

Для західної економіки формула  “інфляція - зростання цін” виявилася  неприйнятною, тому що “там” інфляція означає зростання цін при  збереженні балансу попиту і пропозиції. Навіть в періоди швидкого зростання  інфляції ціни на деякі товари можуть залишатися відносно стабільними або  навіть знижуватися. Дійсно, одне з  хворих місць інфляції - це те, що ціни мають тенденцію підвищуватися  нерівномірно. Найбільш близьке до цих визначень трактування інфляції у вітчизняній літературі, згідно якої інфляцію можна визначити як “безперервне загальне зростання цін”. Отже, для Заходу головне в цьому  питанні - це ціни, їх загальний рівень. У вітчизняній науці поняття  інфляції також пов'язано з цінами, але в іншому ракурсі: гроші у  населення є, а купити нічого. Поняття  інфляції в нашій країні має власну властивість і не укладається  в рамки класичного уявлення. Інфляційна ситуація, коли попит перевищує пропозицію, розповсюджується не тільки на споживацький ринок, але і на ринок виробів  виробничо-технічного призначення. Звідси популярне визначення інфляції: переповнювання грошового обігу паперовими грошима  і їх знецінення, тобто перевищення  кількості грошових знаків над що знаходиться в обігу кількістю  товарів. Ця точка зору домінує у  вітчизняній літературі.

 Трактування поняття “інфляція” як переповнювання каналів паперово-грошового обігу представляється одностороннім і не розкриває всю палітру причин виникнення цього складного явища. Інфляція - це багатоплановий феномен вбираючий в себе виробничий, грошовий і відтворювальний аспекти. [4, c. 358]

Проте у всіх випадках інфляцію слід розглядати як:

· порушення дій законів  грошового обігу, що викликає розлад державної кредитно-грошової системи;

· явне або приховане зростання  цін;

· натуралізацію процесів обміну;

· зниження життєвого рівня  населення.

Ціни - лише вершина айсберга, що є конгломератом чинників, що виявляються як першопричина такого явища, як інфляція. Взагалі в науці  можна виділити дві групи концепцій  розвитку інфляції: монетарні і немонетарні. Прихильники монетарних концепцій  вважають, що зростання номінальної  кількості грошей, перевищуюче зростання  виробництва при незмінній швидкості  грошового обігу є основною причиною інфляції. Винуватцями інфляції в  цьому випадку є банківська система, що ослабила контроль за грошовою емісією, або населення, збільшуючи використовування своїх боргових зобов'язань як засоби платежу.

Інфляція може виникнути  і при незмінній кількості  грошей в обігу, якщо швидкість їх обігу росте швидше, ніж виробництво. Це може мати місце при скороченні попиту на реальні касові залишки  унаслідок удосконалення техніки  розрахунків, унаслідок недовіри до національної валюти і перемикання  попиту на цінні папери як засоби заощадження.

Коли ж інфляція висока, то вона сама стає причиною скорочення попиту на гроші зважаючи на високу альтернативну вартість тримання реальної каси. Тоді обидві вищеперелічені причини  починають взаємодіяти, ще більше усилюючи інфляцію.

Причиною інфляції окрім  монетарних чинників може бути також  зростання витрат виробництва унаслідок  зростання заробітної платні, що не компенсується зростанням продуктивності праці, або перевищення зростання  податків над зростанням реальних доходів.

Причиною інфляції може послужити  також збільшення сукупного попиту. Якщо при повній зайнятості у підприємців  росте попит на інвестиції унаслідок  оптимістичної оцінки майбутньої конюнктури, то рівень цін підвищуватиметься  доти поки не буде відновлена рівновага  попиту і пропозиції.

До немонетарних чинників розвитку інфляція відносить також  структурні зсуви попиту. Асортимент товарів постійно змінюється і попит  може перемкнутися з традиційних  товарів на нові і престижні, підвищуючи їх ціни. Якби при цьому ціни на традиційні товари знижувалися, то загальний рівень цін залишився незмінним. Але  в сучасній економіці за скороченням  попиту слідує скорочення пропозиції. [8,c. 83]

Джерелом інфляції може виступати  ринкова влада монополій, олігополій і держави, що виражається в підвищенні цін.

Виходячи з того, що інфляція - це багатогранний і багаточинний процес, його не можна розглядати з  погляду якоїсь одній з існуючих теорій. В зв'язка з цей гіпертрофована оцінка одних чинників, що впливають  на інфляцію як би ні була велика їх роль, і недооцінка інших не можуть служити  методологічною основою для вивчення інфляції.

В цілому, чинники розвитку інфляції можна класифікувати у  вигляді двох груп – зовнішні і  внутрішні.

До внутрішніх чинників відносять:

1. Незбалансованість бюджету,  що виявляється в його дефіциті  або криза державних фінансів;

2. Надмірні військові  витрати, що сприяє втраті частини  суспільного багатства, створює  додатковий грошовий попит за  рахунок військових асигнувань  без відповідного надходження  товарів в оборот породжує  дефіцит державного бюджету і  збільшення державного боргу; 

3. Надмірні інвестиції;

 4. Необгрунтоване підвищення цін і заробітної платні. Цей чинник може бути сформульований інакше. Це є результат прояву в першому випадку монопольної влади фірм, що визначають свої витрати і ціни, а в другому випадку профспілкової монополії задаючої розмір і тривалість того або іншого рівня заробітної платні.

5. Кредитна експансія  - розширення масштабів банківського  кредитування понад реальні потреби  господарства, що веде до емісії  грошей в безготівковій формі; 

6. Надмірна емісія грошей  в наявній і безготівковій  формах, збільшення швидкості їх  обігу; 

7. Інфляційні очікування.

Зовнішні чинники обумовлені зростанням цін на товари, що експортуються  і імпортуються, обміном банком іноземної  валюти на національну, світовими кризами.

До зовнішніх чинників відносяться:

1. Структурні світові  кризи (сировинний, енергетичний, екологічний), що супроводяться багатократним  зростанням цін на сировину, паливо, імпорт яких став приводом  для різкого підвищення цін  монополіями. Дія цього чинника  посилюється при зростанні відвертості  економіки. 

2. Обмін банками національної  валюти на іноземну, що викликає  потребу в додатковій емісії  грошей, що поповнює канали грошового  обігу і веде до інфляції.

Як правило, інфляція виникає  в тих випадках, коли зростання  доходів в суспільстві вище за можливості їх товарного забезпечення. Тому як основна причина інфляції можна виділити порушення натурально-вартісної  збалансованості, а розширення паперово-грошового  обігу - її основної умови.

 Таким чином, інфляцію  слід розглядати як процес  багаточинника, але все таки  органічно пов'язаний із зростанням  цін. Але не дивлячись на  те, що інфляція викликає зростання  цін, ціни теж у свою чергу  впливають на інфляцію.

 

1.2. Порівняльний аналіз кейнсіанського та монетаристського тлумачення інфляції в ринковій економіці

 

Теоретичне осмислення проблем  інфляції, хоча і не було стрижнем економічної  теорії, але йому приділялась чільна увага. Періодично інтерес до проблем інфляції то зростав, то вщухав у міру того, як суспільство переживало періоди її підвищення та згасання. Різні напрями та школи політичної економії розглядали цю проблему з різних боків і вносили свій внесок у її розробку. Інфляція стала предметом економічної дискусії в середині 50-х років XX ст. Однак і до того часу їй приділялася значна увага. Основи пояснення інфляції з позицій теорії сукупного попиту сформульовані Дж. М. Кейнсом у памфлеті "Як оплатити війну". Вихідні положенням кейнсіанського пояснення такі:

• ціни і заробітні плати є  нееластичними лише у стані депресії. У період економічного піднесення, коли досягається повна зайнятість, вони стають еластичними. Отже, інфляція — це явище періоду піднесення;

• у періоді піднесення еластичні  ціни зростають під впливом надлишкового (такого, що перевищує потенційні можливості виробництва) попиту.Логіку кейнсіанського пояснення можна проілюструвати, використовуючи графік "кейнсіанського хреста" (рис. 1.2.1.).

                                    Рис. 1.2.1. „ Кейнсіанський хрест” [ 6, c.45]

Графік показує, що в економіці  можлива рівновага за повної зайнятості ресурсів , а також за надлишкового попиту.Розрив інфляції — це надлишок попиту над тим природним попитом , який забезпечує повну зайнятість.

Розрив інфляції розраховують за формулою (1):

                                       

=                                                                   (1)

де m – витратний мультиплікатор.

Інфляція, спричинена надлишковим  попитом, може переростати в інфляцію витрат тому, що надлишковий попит  на товари формує надлишковий попит  на працю і як наслідок — завищення  заробітної плати. Це може статися принаймні  через конкуренцію між підприємцями за кваліфікованих працівників. До того ж завищення заробітної плати  може виправдовувати втручання держави  у переговорний процес між профспілками і підприємцями.

Дж. М. Кейнс вважав, що «справжня  інфляція» настає тоді, коли «подальше збільшення ефективного попиту вже не веде до збільшення обсягу виробництва, а повністю витрачається на підвищення одиниці витрат, яке відбувається строго пропорційно до збільшення попиту».

Найважливіший момент кейнсіанського тлумачення інфляції — виділення  певного «критичного рівня», який відокремлює просте збільшення грошової маси в обігу від інфляції. Аж до цього моменту наслідки грошової експансії відрізняються один від іншого тільки кількісно, і до досягнення цього положення немає таких точок, де можна було б провести риску і оголосити, що умови інфляції вже наявні. Всяке попереднє збільшення кількості грошей, оскільки воно збільшує ефективний попит, витрачатиметься частково на зростання витрат на одиницю продукту і частково на збільшення обсягу виробництва».

Збереження тривалої стійкої галопуючої інфляції та неможливість її подолання при спиранні на кейнсіанскі заходи стимулювання розвитку привели наприкінці 70-х років до різкого падіння авторитету кейнсіанства і в теоретичному, і в практичному плані. В цей період розпочинається ренесанс антипода кейнсіанської теорії — теорії неокласичної, насамперед у вигляді так званого монетаризму (монетаристська контрреволюція).Монетаризм є економічною теорією, в якій проблемі інфляції належить визначальна роль. Найвідомішими представниками цієї теорії є М. Фрідман, К. Брюннер, М. Паркін. [ 26, c. 138]

 Основний зміст монетаристського пояснення інфляції відображає відомий вислів Мілтона Фрідмана, що "інфляція скрізь і завжди є інфляцією грошей".

 Отже, щоб пояснити інфляцію, треба дослідити пропозицію грошей. Таке пояснення інфляції цілком узгоджується з монетаристським тлумаченням змінних рівності (2):

                                           М

У =Р У                                               (2)

 Якщо це так, то справедливе рівняння:  ,де m — відсоткова зміна грошової пропозиції; - відсоткова зміна цін.

Економічний зміст останнього рівняння такий: відсоткова зміна грошової пропозиції визначає відсоткову зміну рівня  цін, тобто темп інфляції.

     Відомо, що монетаризм — теорія антиактивізму. Це означає, що прихильники виступають проти активних дій уряду на грошовому ринку, а також у фінансовій (податково-бюджетній) сфері. Причому обґрунтування антиактивізму у фінансовій сфері також пов'язується з поясненням інфляції як виключно грошового явища. Логіка в цьому випадку така:

якщо  , а m= , то                                                         (3)

Перший дріб у формулі  можна тлумачити як дефіцит бюджету, який фінансується за рахунок емісії . Підставою для такого тлумачення є те, що у практиці реального господарювання саме перевищення державних видатків над надходженнями до бюджету стає причиною додаткової емісії, не підкріпленої змінами реального ВВП.

Другий дріб є показником швидкості обігу грошей, що випливає з монетаристської рівності:

                                      V=

                                                   (4)

У такий спосіб формула інфляції трансформується в рівняння:

                                           

                                                       (5)

 Економічний зміст цього  рівняння такий: темп інфляції  виз часткою дефіциту бюджету  у ВВП і швидкістю обігу  грошей. Швидкість є незмінною, то інфляція залежить лише від дефіциту бюджету.

 Саме так обґрунтовується застереження монетаристів щодо регулювання економіки податково-бюджетними інструментами, тобто щодо активних дій держави у фінансовій сфері.

 Монетаристське пояснення інфляції як виключно грошового явища викликає небезпідставні заперечення.

 По-перше, під сумнів може бути поставлене твердження про незмінність швидкості обігу грошей. Дані не лише щодо перехідних економік ,а й щодо розвинених ринкових свідчать, що такі зміни швидкосі можуть бути досить значними. Наприклад, швидкість обігу грошей у Великій Британії за показником МЗ скоротилася з 1980 по 1990 рік у 1,74.

З формули Фішера, якою послуговуються монетаристи ( , випливає: (v –відсоткова зміна швидкості обігу грошей; у – відсоткова зміна реального ВВП). Отже, зв'язок між зміною цін і зміної пропозиції опосередковується принаймні швидкістю обігу грошей та зміною реального продукту.

По-друге, при аналізі інфляції навряд чи можуть ігноруватись інші функції, які виконують гроші, а саме: функція  засобу платежу, що передбачає існування  кредиту, функція засобу збереження вартості.

По-третє, реальні факти свідчать на користь того, що інфляційне зростання  цін спричиняють й інші (негрошові) чинники.

Інфляція, в розумінні  монетаристів, є чисто грошовим явищем, яке викликане їх надмірною емісією. «Під інфляцією, — пише М. Фрідман, —  я розумію стійке і невпинне зростання цін, що завжди і скрізь виступає як грошовий феномен, викликаний надлишковою масою грошей у відношенні до випуску продукції». Отже, причини інфляції теоретики школи монетаризму вбачають лише у сфері обігу. [ 2, с. 57]

  Отже, кейнсіанська теорія інфляції, зумовлена надлишковим попитом, ґрунтується на аналізі доходів і витрат суб'єктів господарювання і впливу їх на збільшення попиту, що приводить до зростання виробництва і зайнятості. Водночас збільшення попиту населення як явище непродуктивне стимулює зростання інфляції. А монетаристське трактування інфляції наголошує на жорсткій політиці кредитно-грошових обмежень у боротьбі з інфляцією. Монетаристи розглядали інфляцію як грошовий феномен, тобто результат надлишкової кількості грошей в обігу. Методика розрахунків при цьому полягає у зіставленні індексів грошової маси і фізичного обсягу валового внутрішнього продукту. У цих розрахунках грошам відводилася активна роль: грошова маса "створює" попит.

 

РОЗДІЛ 2

Соціально – економічні наслідки інфляції

     

Найефективнішим індикатором  «здоров'я» економіки країни є її фінансовий стан. Адже фінансова система  не лише забезпечує необхідні взаємозв'язки в економіці, вона є одним з  найвпливовіших важелів макроекономічного  регулювання, інструментом, за допомогою  якого уряди мають змогу регулювати економічний розвиток. Саме тому діяльність виконавчої влади кожної країни спрямована на забезпечення стабільності фінансово-кредитної  системи та фінансового стану  в цілому. Запорукою цього, серед  іншого, має бути стан "керованості" інфляційними процесами. Необхідність у цьому викликана тим, що інфляція не лише призводить до тяжких соціально-економічних  наслідків - за умов інфляції втрачається  ефективність дії та відбувається деформація інструментів макроекономічного регулювання.

 Як економічне явище інфляція існує вже тривалий час. Вважається що її поява пов'язана з виникненням паперових грошей, з функціонуванням яких вона нерозривно пов'язана.

 Наслідки інфляції різноманітні і суперечливі:

1. інфляція приводить  до перерозподілу національного  доходу і багатства між різними  групами суспільства, економічними  і соціальними інститутами довільним  і не прогнозованим чином. Боржники  багатіють за рахунок своїх  кредиторів. Інструментом перерозподілу  є:

- дефіцит державного бюджету;

- державний борг;

- інфляційний податок  – капіталу. Він сплачується автоматично  під час купівлі товарів за  вищими цінами.

- держава отримує сеньйораж  внаслідок монопольного права  друкувати гроші. Він обраховується  як різниця між сумою номіналів  додатково випущених банкнот  і затратами на їх друкування.

2. Високі темпи інфляції  і різка зміна структури цін  ускладнюють планування (особливо  довгострокове) фірм та домогосподарств.  В результаті збільшується невизначеність  і ризик ведення бюджету. Платою  за це є ріст процентних  ставок та прибутків, а інвестиції  починають носити короткостроковий  характер.

3. Населення та корпорації  прагнуть матеріалізувати грошові  кошти, які швидко знецінюються. Результатом є ріст сукупного  попиту і ріст цін (інфляція  попиту).

4. Реальна грошова процентна  ставка зменшується на величину  щорічного проценту росту інфляції.