Інфляція. 2

ПЛАН 

Вступ

        1.Інфляція як економічна категорія.

        2.Інфляція та її роль в Україні.

Висновок

Список  літератури

     Вступ

     Інфляція  як економічне явище характеризує якісний  стан грошового обігу в умовах, коли перестає діяти механізм автоматичного забезпечення сталості грошей. Невипадково термін “інфляція” почав вживатися в 70-ті роки ХІХ ст. стосовно до грошового обігу в Північній Америці, переповненого паперовими знаками, які випускалися для ведення громадянської війни. З того часу він широко ввійшов у наукову літературу і практичний лексикон, особливо після краху золотого стандарту. Його часто вживають для характеристики грошового обігу і більш ранніх епох — докапіталістичної і домонополістичного капіталізму, проте саме в періоди, коли встановлювався обіг нерозмінних банкнот чи просто паперових грошей (обіг асигнатів періоду французької революції кінця XVIII ст. та наполеонівських війн, обіг асигнацій Росії кінця XVIII — початку ХІХ ст. та ін.)

     Форми прояву інфляції поступово змінювалися в міру розвитку грошового механізму та самих грошових форм. На початку виникнення паперових грошей, коли вони тільки відірвалися від розмінних на золото банкнот, а на руках у суб’єктів обігу були ще повноцінні монети, які нерідко оберталися, першою ознакою інфляції виступав лаж на золото, тобто підвищення ціни на золоті монети в паперових грошах порівняно з їх номінальною вартістю. Відповідно до зростання лажу посилювався процес зменшення реальної вартості грошової одиниці порівняно з її номінальним золотим вмістом, який називається дизажіо.

     У сучасних умовах, коли в обігу немає  золота і розірваний зв’язок грошових знаків з ним, втратили своє значення лаж і дизажіо як показники  інфляційного процесу.

     Головною  формою прояву інфляції стало знецінення грошових знаків відносно вартості звичайних товарів, серед яких опинилося і золото, тобто падіння купівельної спроможності грошової одиниці. Якщо цей процес набуває затяжного характеру, то поглиблюється розрив між рівнем цін на внутрішньому ринку країни та на ринках інших країн і світовому ринку в цілому. Виникає знецінення національних грошей щодо іноземної валюти. Це призводить до зниження валютного курсу національних грошей, що теж є проявом інфляції.

     1. Інфляція як економічна  категорія.

    Кількість грошей в обігу залежить далі від  швидкості обігу кожної грошової одиниці. Це пов'язане із тим, що одна і та ж сума грошей може обслугувати більше чи менше число актів куплi - продажу.

    Перевищення кількості грошових одиниць, що знаходяться в обігу, над сумою товарних цін і поява внаслідок цього грошей, не забезпечених товарами, означає інфляцію. Вона призводить до зростання цін на товари (явному чи прихованому). Тому індекс цін - це один із головних і найбільш наочних показників наявності чи відсутності інфляції, її глибини. Інфляція може бути викликана різними чинниками. Це і випуск зайвої кількості грошових одиниць, і відставання виробництва товарів від зростання платіжездатного попиту, і надходження на ринок товарів, що не користуються попитом.

    Інфляція - це переповнення фінансових каналів паперовими грошима, що призводить до їх знецінювання. Інфляція - це грошове явище, але вона не обмежується знецінюванням грошей. Вона проникає у всі сфери економічного життя і починає руйнувати ці сфери. Від неї страждає держава, виробництво, фінансовий ринок, але більше за все страждають люди. Під час інфляції має місце:

1. Знецінювання грошей по відношенню до золота.
2. Знецінювання грошей по відношенню до товару.
3. Знецінювання грошей по відношенню до іноземної валюти.

    Ще  одне визначення інфляції ми можемо прочитати в сучасних підручниках:

    «Інфляція - це підвищення загального рівня цін. Це, зрозуміло, не означає, що підвищуються обов’язково всі ціни. Навіть в періоди досить швидкого зростання інфляції деякі ціни можуть залишатися відносно стабільними, а інші падати. Одне із головних хворих місць - це те, що ціни мають тенденцію підійматися дуже нерівномірно. Перші підстрибують, другі підіймаються понад помірними темпами, а треті зовсім не підіймаються.»

    Інфляція  вимірюється за допомогою індексу  цін. Згадаємо, що індекс цін визначає їх загальний рівень по відношенню до базового періоду.

    Темп  інфляції для наданого року можна  обчислити таким чином:

відняти індекс цін минулого року із індексу  цін цього року, поділити цю різницю на індекс минулого року, а після цього помножити на 100.

                                                   Індекс цін          Індекс цін

                                                 цього року  -  минулого року

               Темп інфляції = -------------------------------------- х 100%

                                                Індекс цін минулого року

Для того, щоб економіка не переживала інфляційних  криз:

1. Має бути постійна рівновага державного бюджету.
2. Центральний банк повинен вести ідеальну політику.
3. Державі не слід втручатися в розподіл прибутку.
4. Країну повинні населяти громадяни зі здоровою ринковою    психологією, люди, позбавлені інфляційних очікувань.

      Зростання цін може бути пов'язане з перевищенням попиту над пропозицією товарів, проте така диспропорція між попитом і пропозицією в багатьох випадках не є інфляцією.

      Незалежно від стану грошової сфери, товарні  ціни можуть змінюватися внаслідок  зростання продуктивності праці, циклічних  і сезонних коливань, структурних зрушень в системі відтворення, монополiзації ринку, державного регулювання економіки, введення нових ставок податків, девальвації і ревальвації грошової одиниці, зміни кон'юнктури ринку, впливу зовнішньоекономічних зв'язків, стихійних лих і т. і. Очевидно, що не всяке зростання цін - є інфляцією і тому особливо важливо виділити насправді iнфляційне.

      Таким чином, зростання цін, пов’язане  із циклічними коливаннями кон’юнктури, не можна вважати iнфляційним. По мірі проходження фаз циклу - особливо при іноді маючій місце їх "нестандартної" розтягнутостi помітно буде змінюватися і динаміка цін. Ціни будуть підвищуватися в фазах бума і падати в фазах кризи, а після цього знову зростати в наступних фазах виходу із кризи.

      Підвищення  продуктивності праці при інших рівних умовах призводить до зниження цін. Проте можливі випадки, коли підвищення продуктивності праці призводить до підвищення заробітної плати. В цьому випадку - т. з. інфляція витрат підвищення заробітної плати в будь-якій галузі насправді супроводжується підвищенням загального рівня цін.

      Стихійні  лиха не можна вважати причиною інфляції. Наприклад, внаслідок стихійного лиха на якийсь території зруйновані будинки. Очевидно, що зростає попит на будматеріали, послуги будівників, транспорт і т. і. Великий попит на послуги і промислову продукцію буде стимулювати виробників до збільшення обсягу виробництва і по мірі насичення ринку ціни будуть опускатися.

      Таким чином, до найважливіших iнфляційних причин зростання  цін можна віднести наступні:

1. Диспропорційність - незбалансованість державних видатків і прибутку -  т. з. дефіцит державного бюджету. Часто цей дефіцит покривається за рахунок використання "друкарського верстату", що призводить до збільшення грошової маси і як наслідок - інфляція.
2. Iнфляційно небезпечні інвестиції - здебільшого мілітаризація економіки. Військові асигнування ведуть до утворення додаткового платіжездатного попиту, а як наслідок - збільшення грошової маси. Надмірні військові асигнування звичайно є головною причиною хронічного дефіциту державного бюджету, а також збільшення державного боргу для покриття якого випускаються додаткові паперові гроші.
3. Відсутність чистого вільного ринку і досконалої конкуренції як його частини. Сучасний ринок в чималій мірі огополiстичний. Оскільки огополiст зацікавлений в скорочуванні виробництва і пропозиції товарів створюється дефіцит використовуваний їм для підтримки чи підняття ціни на товар.
4. Імпортована інфляція, роль якої зростає зі зростанням відкритостi економіки і утягнення її в світогосподарські зв'язки тієї чи іншої країни. Можливості для боротьби у держави досить-такi обмежені. Засіб ревальвації власної валюти, що інколи застосовується в таких випадках, робить імпорт більш вигідним, одночасно ускладнюючи експорт.
5. Iнфляційні очікування - виникнення в інфляції самопідтримуючого характеру. Населення і господарські суб'єкти звикають до постійного підвищення рівня цін. Населення вимагає підвищення заробітної плати і запасається товарами наперед, очікуючи на їх швидке подорожчання. Виробники ж побоюються підвищення цін з боку своїх постачальників, які водночас закладають в ціну своїх товарів прогнозоване ними зростання цін на комплектуючі і розгойдують отим самим маховик інфляції. Живий приклад таких iнфляційних очікувань ми можемо спостерігати у своєму повсякденному житті.

      Причину інфляції треба також шукати в  трьох видах монополій:

1. Державна монополія на емісію грошей.
2. Профспілкова монополія.
3. Монополія великих фірм на визначення ціни і власних витрат.

      Ці  три види монополій пов'язані  між собою і кожна з них може порушувати баланс попиту і пропозиції. Причини інфляції можуть знаходитись і поза держави, тоді їх треба шукати в світовій торгівлі.

      1.2 Типи та види  інфляції.

      В теоріях, що опрацьовуються західними  економiстами, виділяються у вигляді альтернативних концепцій такі типи інфляції як: інфляції попиту і інфляції витрат. Ці концепції розглядають різноманітні причини інфляції.

    Інфляція  попиту - це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту. Основними причинами тут можуть бути збільшення державних замовлень (наприклад, військових), збільшення попиту на засоби виробництва в умовах повної зайнятості і майже повної завантаженості виробничих потужностей, а також зростання покупної спроможності трудящих (зростання заробітної плати) внаслідок, наприклад, узгоджених дій профспілок. Внаслідок цього виникає надлишок грошей по відношенню до кількості товарів, підвищуються ціни. Таким чином надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть реагувати на зростання попиту.

      Традиційно  зміни в рівні цін пояснюються  зайвим сукупним попитом. Економіка  може спробувати витрачати більше, ніж вона здатна виробляти. Виробничий сектор не в змозі відповісти на цей зайвий попит збільшенням  реального обсягу продукції, бо всі існуючі ресурси уже повністю використані. Тому цей зайвий попит призводить до завищених цін на постійний реальний обсяг продукції і викликаю інфляцію попиту. Суть інфляції попиту інколи пояснюють однією фразою: "Надто багато грошей полює за надто малою кількістю товарів".

    Інфляція  пропозиції - зростання цін внаслідок збільшення витрат виробництва чи зменшення сукупної пропозиції. Причинами збільшення витрат можуть бути огополiстична політика ціноутворення, економічна і фінансова політика держави, зростання цін на сировину, дії профспілок, що вимагають підвищення заробітної плати і т. і. Вона може також з’явитися в результаті зміни структури пропозиції на ринку.

      Теорія  інфляції, зумовленої зростанням витрат, пояснює зростання цін такими чинниками, що приводять до збільшення витрат на одиницю продукції. Витрати на одиницю продукції - це середні витрати при наданому обсязі виробництва. Такі витрати можна одержати, поділивши загальні витрати на ресурси на кількість виготовленої продукції:

                                                                            Загальні витрати

Загальні  витрати на одиницю  продукції = -------------------------------------

                                                                      Кількість одиниць продукції  

      Підвищення  витрат на одиницю продукції в економіці скорочує прибуток і обсяг продукції, що фірми готові запропонувати при існуючому рівні цін. В наслідок зменшується пропозиція товарів і послуг в масштабі всієї економіки. Це зменшення пропозиції, в свою чергу, підвищує рівень цін. Отже, по цій схемі витрати, а не попит роздувають ціни, як це діється при інфляції попиту.

      На  практиці нелегко відрізнити один тип  інфляції від іншого, всі вони тісно  пов'язані і постійно взаємодіють  і, наприклад, зростання зарплати може виглядати і як інфляція попиту і як інфляція витрат.

      Необхідно також визначити, що в жодній з  економічно розвинутих країн не спостерігалася в другої половині ХХ сторіччя повна  зайнятість, вільний ринок чи ж  стабільність цін. Ціни по ряду причин в цей час зростали постійно і навіть в періоду застою виробництва. Таке явище називається стагфляцією - iнфляційним зростанням цін в умовах стагнації - застою виробництва, економічної кризи.

      Розглядаючи темпи зростання  цін, можна виділити наступні види інфляції:

1. Повзуча. Ціни зростають незначною мірою (не перевищує 10% на рік ) , вартість грошей зберігається, відсутній ризик підписання контрактів в номiнальних цінах. Багато сучасних економiстів, в тому числі сучасні послідовники економічного вчення Кейнса вважають таку інфляцію необхідною для ефективного економічного розвитку. Така інфляція дозволяє ефективно корегувати ціни стосовно до умов виробництва і попиту, що постійно змінюються.
2. Галопуюча. Ціни зростають швидко - на 10-100% щорічною На стадії галопуючої інфляції відбувається спад виробництва та скорочення товарообороту, втрачається стимул до інвестицій, стримується процес суспільного нагромадження, поширюється відплив капіталу з виробничої сфери до сфери обігу, тобто йде розбалансування економічної рівноваги.
3. Гіперінфляція. Інфляція коли ціни зростають астрономічно – на 1 –         2%  щодня або сягають 1000% і більше на рік. Вона означає глибоку економічну і соціальну кризу в країні.

      Характерні риси гіперінфляції:

1. Реальний попит на гроші, вимірюваний як відношення запасу грошей до

рівня цін, падає дуже різко.

2. Відносні ціни стають дуже нестабільними. За нормальних умов

зарплатня робітника майже не змінюється (менш ніж на 1 % в місяць). В умовах гiперiнфляцiї реальна заробітна платня може знижуватись в середньому на третину протягом одного місяця. Дуже відчутним є вплив гiперiнфляцiї на розподіл багатства. Знецінення грошей руйнує заощадження населення, підриваючи економічну свободу суспільства.

      Розглядаючи співвідношення темпів зростання цін на товари існує:

1. Збалансована інфляція. Ціни різноманітних товарних груп відносно один одного не змінюються. Ціни підіймаються досить повільно й одночасно на більшість товарів і послуг. В цьому випадку по результатах середньорічного зростання цін підіймається процентна ставка державного банка і таким чином ситуація стає рівносильною ситуації зі стабільними цінами.
2. Незбалансована інфляція. Інфляція, коли співвідношення цін у різних товарних групах змінюються на різні відсотки і по-різному на кожний вид товару.

    За  характером прояву інфляція є :

        1.Відкрита. Вона розвивається вільно і ніким не стримується.

        2.Прихована. Це така інфляція, коли держава вживає заходи, спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і послуги , з одного боку, і доходів населення – з іншого.

    Існують і інші види класифікації інфляції, наприклад за ступенем прогнозування - очікувана і не очікувана.

    1.Очікувана інфляція – зазвичай помірна інфляція, яку можна спрогнозувати на будь-який період часу і вона досить часто є прямим результатом антиінфляційних дій уряду.

        2. Неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, зумовленим збільшенням під впливом інфляційних очікувань суспільного попиту населення на споживчі товари, товаровиробників – на сировину та засоби виробництва.

    1.3 Економічні і соціальні  наслідки інфляції.

 Економічні наслідки інфляції.

      По-перше, інфляція руйнує нормальні господарські зв’язки, посилює хаос і диспропорції в економіці, дезорганізує інвестиційний процес, оскільки при нестримному зростанні цін мета виробництва (прибуток) може бути досягнута і без зростання виробництва.

      По-друге, капітали переливаються зі сфери виробництва у сферу обігу, насамперед у спекулятивні комерційні структури, де вони швидше обертаються і приносять величезні прибутки, а також переміщуються за кордон у пошуках прибутковішого застосування й гарантованого прибутку. Зростають спекуляція, тіньова економіка, корупція.

      По-третє, порушується нормальне функціонування кредитно-грошової системи. Знецінення грошей підриває стимули до нагромадження їх, породжуючи таке явище як «втеча від грошей», коли підприємці й населення надають перевагу вкладанню грошових заощаджень у товари, нерухомість та інші матеріальні цінності. Розривається кредитні угоди, бо при інфляції невигідно надавати довгострокові кредити під невеликі проценти, оскільки кредиторові доведеться отримувати борги у знецінених грошах.

      По-четверте, поступово згортаються товарно-грошові відносини й розширюється прямий продуктообмін на основі бартерних угод. Це призводить до втрати грошима своїх економічних функцій, і відносини обміну повертаються назад – до простої, або випадкової, форми вартості.

      По-п’яте, інфляція негативно впливає і на міжнародне економічне та валютно-кредитне становище країни.Вона підриває конкурентоспроможність і експорт вітчизняних товарів, водночас стимулює імпорт товарів з-за кордону, оскільки на внутрішньому ринку вони продаються за вищими цінами. Інфляція стримує надходження іноземного капіталу, знижує офіційний і ринкові курси національної валюти через її знецінення.

      Соціальні наслідки інфляції.

      Економічна  наука вважає, що інфляція є своєрідним податком, яким держава шляхом емісії нічим не  забезпечених грошей додатково обкладає доходи населення, що веде до негативних соціальних наслідків. Ще Дж. М. Кейнс писав, що «тривалим процесом інфляції уряди можуть конфіскувати таємно і непомітно значну частину багатства своїх громадян».

      По-перше,інфляція знижує життєвий рівень усіх верств населення, особливо тих, які мають сталий дохід, оскільки темпи зростання доходів відстають від темпів зростання цін на товари й послуги.

      По-друге,інфляція знецінює попередні грошові заощадження  населення в банках, страхових  полісах, щорічну ренту та інші паперові активи з фіксованою вартістю.

      По-третє,інфляція посилює безробіття, підриває мотивацію до ефективної трудової діяльності, посилює соціальну диференціацію населення і соціальну напругу в суспільстві. 
 
 

2.Інфляція  та її роль в  Україні.

      Проблема  різкого сплеску інфляції у 2006-2007 роках в Україні є досить популярною серед вітчизняних науковців та здавалося б, дослідженою, аби продовжувати дискусію з цього приводу. Проте й до сьогодні відсутня спільна точка зору на це питання, що обумовлено різними науковими підходами до її оцінки та спробами органів влади,які мають підтримувати цінову стабільність у країні, перекласти відповідальність за це один на одного.

    Про незавершеність дослідження проблеми інфляції 2006-2007 років свідчить і  наукова дискусія в останніх публікаціях на цю тему. Серед них варто звернути увагу на праці таких авторів, як А. Шаповалов,В. Литвицький та П. Порошенко. Так, А. Шаповалов зазначає, що локомотивом зростання інфляції є збільшення внутрішнього попиту внаслідок різкого зростання реальної заробітної плати й активної соціальної політики уряду, водночас наголошуючи на незначній ролі монетарних факторів інфляції.В. Литвицький наводить широкий спектр інфляційних факторів,зазначаючи при цьому, що «між емісією немає жорсткої прямої кореляції». Спільним лейтмотивом вищезгаданих та інших робіт є констатація того, що монетарні фактори відіграли другорядну роль у продукуванні високої інфляції.

    Значущість  цих висновків не викликає сумніву, однак, на мою думку, невиправдано мало уваги приділено впливу монетарних факторів. Тому метою моєї доповіді є передусім дослідження впливу саме цих факторів на інфляційні процеси в українській економіці.

    В економічній теорії традиційно виділяють  два первинних фактори поширення  інфляції: зростання попиту і зростання собівартості виробництва. Інфляція попиту обумовлюється перевищенням темпами зростання кількості грошей в економіці темпів зростання товарного виробництва. У результаті порушується рівновага між реальною й монетарною складовими,що запускає механізм цінової корекції, який полягає у пристосуванні цін на товари, послуги і працю до існуючої кількості грошей. Відсутність рівноваги між монетарною й реальною складовими не обов’язково обумовлюється збільшенням кількості грошей – така ситуація може виникнути і в разі зменшення обсягів виробництва товарів і послуг, як це відбувалося в Україні у 1995-1999 роках в умовах жорсткої монетарної політики.

    В основі поширення інфляції витрат лежать не монетарні,а виробничі фактори. Зростання витрат на виробництво  змушує його власника робити вибір: або збільшити ціну на готову продукцію, щоб не зменшити рентабельності виробництва, або знизити обсяги її виробництва, що в кінцевому підсумку також призведе до зростання цін внаслідок зниження пропозиції товарів і послуг по відношенню до номінального попиту.

    Зростання собівартості виробництва може відбуватися, по-перше, внаслідок зростання цін  на основі складові собівартості продукції, якими є сировина, енергоносії  та заробітна плата; по-друге, внаслідок  збільшення споживання складових собівартості у виробничому процесі через зношеність основних фондів, технологічне відставання,погіршення умов виробництва (це стосується передусім гірничодобувної галузі), зростання витрат, пов’язаних із нейтралізацією негативного впливу виробничого процесу на екологію тощо. Ще одним фактором зменшення рентабельності виробництва може бути високий податковий тиск на виробника, внаслідок чого держава вилучає до бюджету значну частину його доходів.

    Слід  зазначити, що розмежування інфляції попиту й витрат здійснюється з метою визначення першопричини виникнення інфляції та є досить умовним, оскільки фактори інфляції попиту одночасно активізують інфляцію витрат і навпаки. На практиці дуже важко визначити, який первинний фактор – попит чи витрати – дав імпульс інфляційній спіралі.

    У працях вітчизняних науковців, де наведено перелік факторів активізації інфляційних  процесів 2004-2007 років, відсутній  розподіл за приналежністю до інфляції витрат чи попиту, що не дає змоги проаналізувати їх кількісні впливи на показники інфляції. У своїй доповіді я відокремлю ці фактори, мотивуючи це таким: якщо собівартість виробництва продукції та надання послуг разом із прибутком підприємця перевищує існуючу ціну на продукцію, то в середньо та довгостроковому періодах (більше року) відбудеться корекція ціни в бік збільшення, оскільки, за відсутності такої корекції, підприємці втрачають стимули для організації процесу розширеного відтворення. Тобто за будь - яких умов ціна продукції у середньо - та довгостроковому періодах не буде нижчою за собівартість  і нормальний прибуток. А збільшення попиту в разі  підвищення ціни внаслідок зростання собівартості є похідним явищем, а отже, таку інфляцію вважатимемо інфляцією витрат. Якщо ж темпи фактичної інфляції перевищують темпи розрахункової інфляції витрат, то різниця пояснюється дією інфляції попиту.