Інфляція: її сутність, причини та види. 2

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

ДЕРЖАВНОГО  ВИЩОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ

«КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНУВЕРСИТЕТ 

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Політична економія»

на тему:

«Інфляція: її сутність, причини та види»

КИЇВ – 2012

План

Вступ……………………………………………………………………….…………2

1. Суть та  форми прояву інфляції….…….………………………….……….4

2. Види інфляції....………………………………….……….……….…..……7

3. Антиінфляційна  політика в Україні …………….………...…….………..9

4. Тенденції  інфляційних процесів в Україні  у 1991-2012рр….………….12

Висновки………………………………...…………………………….……………15

Додатки……………………………………………………………………………...17

Список використаної літератури…………………………………….…………….25

Вступ

   Інфляція  як економічне явище характеризує  якісний стан грошового обігу  в умовах, коли перестає діяти  механізм автоматичного забезпечення  сталості грошей. Невипадково термін  “інфляція” почав вживатися  в 70-ті роки ХІХ ст. стосовно  до грошового обігу в Північній  Америці, переповненого паперовими  знаками, які випускалися для  ведення громадянської війни.  З того часу він широко ввійшов  у наукову літературу і практичний  лексикон, особливо після краху  золотого стандарту. Його часто  вживають для характеристики  грошового обігу і більш ранніх  епох — докапіталістичної і  домонополістичного капіталізму,  проте саме в періоди, коли  встановлювався обіг нерозмінних  банкнот чи просто паперових  грошей (обіг асигнатів періоду  французької революції кінця  XVIII ст. та наполеонівських війн, обіг асигнацій Росії кінця  XVIII — початку ХІХ ст. та ін.)

   Форми  прояву інфляції поступово змінювалися  в міру розвитку грошового  механізму та самих грошових  форм. На початку виникнення паперових  грошей, коли вони тільки відірвалися  від розмінних на золото банкнот,  а на руках у суб’єктів обігу  були ще повноцінні монети, які  нерідко оберталися, першою ознакою  інфляції виступав лаг на золото, тобто підвищення ціни на золоті  монети в паперових грошах  порівняно з їх номінальною  вартістю. Відповідно до зростання  лагу посилювався процес зменшення  реальної вартості грошової одиниці  порівняно з її номінальним  золотим вмістом, який називається  дизажіо.

   У  сучасних умовах, коли в обігу  немає золота і розірваний  зв’язок грошових знаків з  ним, втратили своє значення  лаг і дизажіо як показники  інфляційного процесу.

   Головною  формою прояву інфляції стало  знецінення грошових знаків відносно  вартості звичайних товарів, серед  яких опинилося і золото, тобто  падіння купівельної спроможності  грошової одиниці. Якщо цей  процес набуває затяжного характеру,  то поглиблюється розрив між  рівнем цін на внутрішньому  ринку країни та на ринках інших країн і світовому ринку в цілому. Виникає знецінення національних грошей щодо іноземної валюти. Це призводить до зниження валютного курсу національних грошей, що теж є проявом інфляції.

   Мета  написання курсової роботи –  це з'ясування суті такого явища  економіки як інфляція, охарактеризувати види та причини інфляції,  простежити її вплив на інші сфери економічного життя та дослідження динаміки інфляційних процесів в Україні за період 1991 – 2012 рр.

   Вихід  з кризового стану для економіки  будь-якої країни містить два  основних елементи. По-перше, приборкання  інфляції та, по-друге, припинення  падіння виробництва. Однак ключовим  моментом є саме вирішення  питання інфляції, оскільки це - найважливіша  умова для поновлення інвестиційної  активності, що, в свою чергу, має  забезпечити відродження виробництва.

   Інфляції  та економічних криз не уникнула  жодна країна. Навіть найважчі  кризи закінчувалися, як правило,  оновленням економіки і її  підйомом. Тому більшість дослідників  роздивляються кризи як переломний  момент в науково-технічному, соціальному,  політичному і економічному розвитку. Історичні ситуації не повторюються  однозначно, і тому навіть власний  досвід потребує переосмислення  в умовах сьогодення.

   Явище  інфляції досліджувала велика  кількість вчених, всі вони намагались  знайти ефективні методи боротьби  з нею. Так Дж. М. Кейнс вперше  проаналізував інфляцію як елемент  макроекономічної теорії, а Фрідман   під інфляцією розумів стійке  та безперервне зростання цін,  що завжди і всюди виступає  як грошовий феномен. Загалом  теоретичну основу вивчення інфляції  становлять праці таких класиків   економічної    науки,  як  А. Маршалла, А. Пігу, Д. Рікардо,  І.  Фішера,  Е. Фелпса, Д. Юма.  Серед зарубіжних науковців, які  займаються розробкою засад антиінфляційної  політики, варто виділити Г. Глена,  Р. Дорнбуша, К. Макконелла та  С. Брю, Г. Манківа, Дж. Сакса,  П. Самуельсона та В. Нордхауса.  Серед вітчизняних та російських  науковців: В. Беседіна, А. Гальчинського,  В. Гейця, А. Гриценка, А. Іларіонова, С. Корабліна, С. Лушина, Т. Кричевську, О. Кузнецоа, О. Мельник, Ю. Семенова, А. Савченка та ін. Незважаючи на величезну кількість досліджень сутності та причин виникнення інфляційних процесів, дане питання залишається відкритим. Оскільки для кожної економіки характерні різні ознаки інфляції, даний процес необхідно вивчати в розрізі окремої країни і в певній економічній ситуації.

   Значна  увага в роботі також приділена  з'ясування особливостей прояву  інфляції в умовах сучасної  України та антиінфляційній політиці, спрямованій на оздоровлення  економіки і підвищення життєвого  рівня населення.

   Структура  роботи. Дана робота складається  із вступу, чотирьох пунктів, висновку,списку  використаної літератури та додатків.

1. Суть  та форми прояву інфляції

   Iнфляцiя властива бiльшостi економiчно розвинутих країн свiту i є основною проблемою в тих країнах, що розвиваються. Дамо чiтке визначення цьому економiчному процесу.

   Пiд iнфляцiєю, як правило, розумiють будь-яке знецiнення грошової одиницi, тобто систематичне зростання цiн незалежно вiд того, якими причинами цей процес викликається. Це, звичайно, не означає, що пiдвищуються обов’язково всi цiни. Навiть у перiоди досить швидкого зростання iнфляцiї деякi цiни можуть залишатися вiдносно стабiльними, а iншi - навiть знижуватися.

   Бiльш вузьке поняття інфляції - систематичне зростання цiн, що викликається тiльки грошовим фактором (надлишком грошей в обiгу), є недостатнiм, оскiльки в реальному життi грошовi i негрошовi фактори зростання цiн дуже тiсно пов’язанi i впливають один на одного.

    Iнфляцiя виникає в разi, якщо суспiльство намагатиметься витрачати бiльше, нiж дозволяють виробничi потужностi економiки. Коли сукупнi витрати перевищують обсяг продукту при повнiй зайнятостi, вiдбувасться пiдвищення рiвня цiн. Отже, надмiрний обсяг сукупних витрат носить iнфляцiйний характер. У цьому разi уряд зобов’язаний лiквiдувати надлишковi витрати. Вiн може цього досягнути, головним чином, через скорочення власних видаткiв, а також пiдвищенням податкiв з метою скорочення доходiв приватного сектору.

   Рiвень iнфляцiї вимiрюється через iндекс цiн:

    Зростання  iндексу цiн визначає рiвень iнфляцiї, а зменшення його - рiвень дефляцiї. Темп iнфляцiї є темпом змiни загального рiвня цiн   i показує ступiнь знецiнення грошей.                   

   Інфляція призводить до стихійного перерозподілу доходів та багатства між

соціальними групами населення, падіння матеріальних стимулів до праці,

спаду виробництва, скорочення інвестицій, загальмовує  науково-технічний

прогрес, послаблює  зовнішньоекономічні позиції країни, зменшує

конкурентні можливості на світовому ринку.

   Сучасна інфляція не виникає раптово, а розвивається поступово як

тривалий  процес, який можна розділити на три етапи:

• на першому етапі темпи зростання цін (інфляції) відстають від темпів

збільшення  в обігу грошової маси;

• на другому етапі темпи зростання цін значно випереджають темпи зростання в обігу грошової маси;
• на третьому етапі зростання цін набуває нерівномірного стрибкоподібного характеру, коли темпи зростання цін то випереджають темпи зростання грошогвої маси, то відстають від них.

До причин виникнення інфляції можна віднести такі: по - перше, це диспропорційність, або незбалансованість державних  витрат і доходів, що проявляється в  дефіциті державного бюджета. Якщо цей  дефіцит фінансується за рахунок  активного використання «друкарського  верстата» це призводить до збільшення маси грошей в обігу, а відповідно і до інфляції. По - друге, інфляційне зростання цін може відбуватись, якщо фінансування інвестицій проводиться аналогічними методами. Особливо інфляційно небезпечними є інвестиції, пов’язані з мілітаризацією економіки. По - третє, з зростанням «відкритості» економіки тої чи іншої країни, все більшим втягуванням її в мирогосподарські зв’язки збільшують небезпечність « імпортованої» інфляції. По - четверте, інфляція набуває самопідтримуючий характер в результаті інфляційних очікувань. Багато вчених країн Заходу і нашої країни особливо виділяють цей фактор, що подолання інфляційних очікувань населення і виробників - найважливіше (якщо не головне ) завдання антиінфляційної політики.

   Отже, інфляція – це процес зростання загального рівня цін в країні в наслідок порушення закону грошового обігу. Інфляція виникає тоді, коли в обігу знаходиться надлишкова кількість грошей. Рівень інфляції показує, як змінилися ціни в економіці, і вимірюється за допомогою індексів цін як різниця між значенням цього індексу за певний період (у відсотках) та 100%. Головною формою прояву інфляції стало знецінення грошових знаків відносно вартості звичайних товарів, серед яких опинилося і золото, тобто падіння купівельної спроможності грошової одиниці. Якщо цей процес набуває затяжного характеру, то поглиблюється розрив між рівнем цін на внутрішньому ринку країни та на ринках інших країн і світовому ринку в цілому. Виникає знецінення національних грошей щодо іноземної валюти. Це призводить до зниження валютного курсу національних грошей, що теж є проявом інфляції.

2. Види  інфляції

   При характеристиці інфляції прийнято визначати таке поняття, як види інфляції. Зокрема, вживається категорія відкрита та прихована інфляція.       

    Відкрита (цінова) інфляція передбачає тривале  й нерівномірне зростання цін  на товари і фактори виробництва  більш як на 3,5% за рік.

    Класифікують:

— природна, або повзуча, за якої темпи зростання  цін становлять 3—3,5% за рік;

— галопуюча  з річними темпами зростання  цін у межах 20-200%;

— гіперінфляція, коли ціни щоденно зростають на 1—20%, а за рік — більш як на 1000%.

За ступенем розбіжності у зростанні цін  за різними товарними групами:

— збалансована інфляція, коли ціни різних товарних груп відносно одна одної не змінені;

— незбалансована інфляція, коли співвідношення цін  товарних груп змінюється різною мірою.

   Відкрита  інфляція має свої механізми.  По-перше, це механізм адаптивних  інфляційних очікувань. Нарощування  попиту та скорочення заощаджень  зумовлюють дефіцит кредитних  ресурсів, а це у свою чергу  — скорочення інвестицій та  спад виробництва. По-друге, це  механізм збільшення попиту при  повній зайнятості і завантаженості  виробничих потужностей. Ситуація, коли занадто багато грошей  і дуже мала кількість товарів  та послуг, називається інфляцією  попиту. По-третє, інфляція пропозиції  чи витрат виникає, коли зростання  цін супроводжується збільшенням  виробничих витрат і зменшенням  сукупної пропозиції.

    Прихована  інфляція передбачає державний  контроль за цінами, їх регулювання  відносно рівня доходів і пропозиції  товарів та послуг. Держава адміністративними  заходами стримує виявлення інфляції  і таким чином занижує її  реальний рівень. Формами прихованої  інфляції є:

— інфляція якості, коли відбувається зниження якості товарів і послуг при постійному рівні цін чи їх збільшенні або  зменшенні;

— інфляція доходів, коли відбувається переважне  зростання доходів підприємств  і населення порівняно з виробництвом товарів та послуг;

— дефляція, коли держава скорочує кількість  грошей відносно їх необхідного обсягу для обслуговування обігу ВВП. Наприклад, в Україні відбувається криза  неплатежів. Уряд зробив вибір між  інфляцією і неплатежами на користь  останніх, що стримує вияви інфляції при збереженні її причин. Штучно створений  дефіцит грошей в обігу, демонетизація  економіки, бартер, збільшення обсягу натурального господарства, заборгованість держави за виплатами заробітної плати, пенсій, неплатежі підприємств  — все це чинники спаду виробництва, зростання цін і знецінення грошей.

   В  економіці України наприкінці XX ст. класична "інфляційна спіраль", коли зростання цін потребує  емісії грошей, що порушує рівновагу  між попитом і пропозицією  і знецінює гроші, замінена  державою на "інфляційно-боргову  спіраль", яка означає, що слідом  за зростанням цін і зменшенням  платоспроможності попиту збільшуються  неплатежі споживачів, борги виробників  постачальникам та ін.

   Прихована  інфляція регулюється державою  адміністративними методами, що  негативно впливає на розвиток  ринкових відносин, позбавляє виробників  цінових стимулів, перешкоджає розгортанню  інвестиційного процесу і посилює  макроекономічну нестабільність.

   Отже, розрізняють відкриту та  приховану інфляцію. Відкритою називають  інфляцію, якщо порушення законів  грошового обігу (коли кількість  неповноцінних грошей в обігу  є надмірною порівняно з потребою  в них) проявляється у підвищенні  цін. Прихованою називають інфляцію, якщо порушення законів грошового  обігу  призводить до появи  дефіциту товарів, а не до  підвищення цін. 

3. Антиінфляційна  політика в Україні

    Інфляція  має цілий ряд негативних наслідків  у багатьох сферах суспільного  життя, насамперед у соціальній  та економічній, а саме: перерозподіл  доходів, зменшення реальної вартості  заощаджень,  посилення податкового тиску, зниження обсягів виробництва, збільшення суспільних витрат, розширення спекуляції в результаті зміни цін, прискорення матеріалізації грошових запасів, падіння реальної відсоткової ставки, зниження мотивації до праці. Отже, інфляція впливає негативно не лише на грошово-кредитну систему, але й знижує соціальний рівень життя населення. При цьому повністю вилучити дане явище в ринкових умовах господарювання є неможливим, що зумовлює необхідність розробки системи заходів щодо регулювання інфляції .

   Під антиінфляційною політикою держави розуміють комплекс заходів та дій у економіці, що стримують інфляційне зростання цін. Розрізняють два види антиінфляційної політики: адаптивна, яка передбачає пристосування до інфляції, спробу держави мінімізувати її негативні наслідки, та активна, що спрямована на ліквідацію причин, що викликали інфляцію (див. додатки  рис. 1). 

Негативні соціально-економічні наслідки інфляції примушують окремі держави вдаватись до грошових реформ, зміст яких зводиться до повної або  часткової перебудови грошової системи  з метою стабілізації грошового  обігу. Такий радикальний спосіб використовується державою лише тоді, коли консервативні способи стабілізації грошей не спрацьовують або не дають  відповідного ефекту.

   Слід відмітити, що основними  формами проведення грошових  реформ як одного із інструментів активної антиінфляційної політики виступають:

1)        нуліфікація – анулювання надто знеціненої валюти та введення нової валюти;

2)        деномінація – метод закреслення нулів, тобто укрупнення масштабу цін;

3)        девальвація;

4)        ревальвація.

   Більшість економічно розвинутих  країн світу встановлюють свої  середньотермінові інфляційні орієнтири  на рівні, що не перевищує  2-3 % на рік (див. додатки   табл. 1). 

    Однак, не у всіх розвинутих країнах визначення інфляційних орієнтирів мають жорстко обмежувальний характер. Так, Федеральна резервна система (ФРС) США допускає вищі темпи щорічного зростання інфляції, ніж ЄЦБ. Зазначена гнучкість інфляційних орієнтирів ФРС надає можливість поєднати їх досить низький рівень із динамічнішим виробництвом, ніж у країнах зони євро.

   Щодо країн з перехідною економікою  та країн, що розвиваються, то  вибір ними інфляційних орієнтирів  часто знаходиться поза межами  цінової політики. Так, для країн  Центральної та Східної Європи (Польща, Угорщина, Чеська Республіка, Словацька Республіка, Латвія, Литва,  Естонія, Словенія, Мальта, Кіпр, які  набули членства в ЄС у 2004 р.) вибір інфляційних орієнтирів  визначався не оптимальним співвідношенням  з темпами економічного зростання,  а умовами входження до ЄС.

    Досить часто встановлення інфляційних  орієнтирів залежить від зовнішніх  чинників. МВФ при видачі кредитів  ставить спеціальні вимоги, пов'язані  із зниженням рівня інфляції  в країні-реципієнті.

    Щодо України, на початку 1990-х  рр.  спостерігалася гіперінфляція (індекси споживчих цін становили: у 1992 р. – 2100%; у 1993 р. – 10 256%; 1994 р. – 501,0%; 1995 р. – 281,7%). Протягом періоду незалежності України лише у 2002 р. спостерігалася незначна дефляція (0,6 %), протягом 2001–2003 рр. інфляція була помірною (ціни зростали менше, ніж на 10% за рік), в інші роки – галопуючою. На посилення інфляційних процесів в Україні вплинула світова фінансова криза, яка почалась восени 2007 р. та досягла піку у вересні 2008 р., яка обмежила потоки іноземного капіталу та зробила майже недоступними зовнішні фінансові ресурси. А це у свою чергу призвело до скорочення попиту на головні товарні групи українського експорту (метали та продукція хімічної промисловості). Дефіцит іноземного капіталу та необхідність повернення значних обсягів, раніше взятих іноземних кредитів спричинили стрімке знецінення гривні у 2008 році.

   У 2010-2011 рр. відбулося уповільнення  зростання споживчих цін внаслідок  низького використання виробничого  потенціалу, слабкого внутрішнього  попиту та стабільності валютного  курсу. Так, в Україні індекс  споживчих цін у 2011 році  становив 104,6%, у 2010 році − 109,1% порівняно зі 112,3% у 2009 році ( див. додатки табл. 2). 

    Дисбаланс бюджету, його залежність  від політичної кон’юнктури зумовлює  високий рівень інфляції (фінансування  зростання витрат шляхом грошової  емісії), що призводить не лише до погіршення суспільного добробуту, але й до втрат у вартості всіх активів національної економіки та суспільства загалом. Так, протягом останніх 10 років середньорічне зростання грошової бази знаходилося на рівні 30%. Середньорічна інфляція в Україні становить близько 10,6% та надалі залишається відносно високою як для європейських країн (рис.2, табл.3).

   Слід зауважити, що утримання  високого рівня інфляції зумовлене  адміністративними заходами у  таких монополізованих секторах  – енергетичному, комунальному, транспортних перевезень.

   Проаналізувавши інфляційні процеси  в Україні можна виділити наступні  фактори, що чинять значний  вплив на прискорення темпів  інфляції: емісія гривні, зростання  цін на паливно-енергетичні ресурси,  підвищення цін на продукти  харчування, податковий тиск. Важливо відзначити, що дотепер у колі фахівців ведуться дискусії відносно визначення різних чинників інфляції. Одна група аналітиків вважає, що основні чинники української інфляції полягають у політиці заробітної плати та податковій політиці, друга – головним чинником визначає обмінний курс гривні, третя – кон’юнктурні тенденції на міжнародних енергетичних та сировинних ринках.

   Тому можна сказати, що антиінфляційна  політика – комплекс взаємопов'язаних  заходів і важелів держави  й центрального банку країни  з метою запобігання високим  темпам інфляції та управління  нею на незагрозливому для  стабільності економічної системи  рівні. Для подолання інфляції  у вітчизняній економіці має  бути ефективна антиінфляційна  політика, реальна стабілізація  і зміцнення на її засадах  національної грошової одиниці.  Ця політика має здійснюватись  у напрямі забезпечення фінансової  стабілізації. Саме фінансово-грошова  стабілізація - це єдино можлива  основа виведення національної  економіки з кризи, якісної  перебудови її та поліпшення  життя населення.

4. Тенденції  інфляційних процесів в Україні  у 1991-2012рр

   Інфляційні  процеси в Україні були зумовлені  наступними причинами:

- не виваженою  первинною емісією, диспропорційністю  у структурі економіки, що виникла  за часів існування адміністративно-командної  системи;

- залежністю  українських виробників від імпорту  (енергоносіїв, окремих

сировинних  матеріалів, комплектувальних виробів  тощо);

- неефективністю безготівкової системи розрахунку, від’ємним сальдо зовнішньої торгівлі;

- зростанням цін на імпортні товари та послуги, необґрунтованим встановленням валютного курсу;

- втратою зацікавленості у продуктивності праці; суттєвим скороченням інвестицій;надмірним розширенням тіньового сектору економіки;

- використанням  неринкових форм розрахунків,  зокрема бартеру;                                 

- низьким рівнем спроможності економіки щодо задоволення внутрішнього попиту (значна частина приросту ВВП забезпечується за рахунок компонентів, створених у матеріальній сфері).

   Інфляційні  процеси протягом 1991 — 1993 рр. набули  в Україні найвищих темпів  серед інших пострадянських держав. Пояснити це можливо не лише  станом структурної розбалансованості  економіки, нераціональним співвідношенням  галузей, продукуючих на виробничий  та споживчий ринки.             Інфляційні процеси в Україні  були спричинені їх багатофакторним  характером, об’єктивними негараздами  перехідної економіки, в тому  числі значною мірою залежністю  від зовнішнього енергопостачання.

   За  даними Кабінету Міністрів України  у 1994- 1995 рр. інфляція в Україні  приблизно на 86% визначалась збільшенням  обсягів грошової маси і швидкістю  її обігу та на 14 % — зниженням  обсягів виробництва... Насправді  цей вплив є більш багатобічним  і глибоким. Він діє також через  співвідношення попиту і пропозиції, експорту й імпорту, валютний  курс тощо.

  Розглядаючи  економічну ситуацію, що склалася  в Україні за останні декілька  років, можемо зробити певні  висновки щодо інфляційних процесів, які відбуваються в нашій державі( див. додатки табл. 4).

   За  підрахунками Держкомстату інфляція  в Україні у 2008 році склала 22,3% – це найвищий показник  за період з 2001 по 2009 рік. Вищою  річна інфляція востаннє була 2000 року, коли споживчі ціни зросли  на 25,8%.

   У  ІІІ кварталі 2011 року продовжилася  тенденція до зниження інфляційного  тиску, що тривала протягом 2010 року і переривалася з огляду  на певне прискорення цінової  динаміки в першій половині 2011 року.

  Уповільнення  цінової динаміки в поточному  році пояснюється:

1. Значними  обсягами врожаю, що призвело  до суттєвого зниження цін  на сирі продукти в ІІІ кварталі 2011 року (-9,8 %, -3,1 % у річному вимірі  у вересні). З початку року ціни  на сирі продукти знизилися  на 4,1 %.

Здешевлення сирих продуктів призвело до зниження не базового ІСЦ на 1.9% (9.2% – у річному  вимірі, -0.8 в. п. внесок в ІСЦ).

2. Відтермінуванням  підвищення цін на газ для  населення, запланованого на друге  півріччя 2011 року, стримувало зростання  цін на товари та послуги,  що регулюються адміністративно  (11,8 % з початку року, 12,8 % у річному  вимірі). Збереження ціни нафти на світових ринках майже на рівні трьох попередніх місяців зумовило незмінність ціни на бензин (у річному вимірі його інфляція становила 35%).

3. Зваженою  грошово-кредитною політикою. Зокрема,  з огляду на прогнозовану динаміку  обмінного курсу гривні до  долара США, ціни на непродовольчі  товари (за вирахуванням палива) з початку року зросли лише  на 1,9 % (3,0 % у річному вимірі). В  умовах помірних фіскальної та  монетарної політики (спрямованої  на абсорбування надлишкової  ліквідності в банківській системі)  споживчий попит залишався нижчим, ніж рівноважне значення (середнє  значення відхилення ВВП від  потенційного рівня за три  квартали цього року становило  -0.7%).

4. Високою  базою порівняння минулого року, що певним чином пояснює суттєве  уповільнення показника інфляції  в річному вимірі. Зокрема, у  вересні минулого року спостерігалося  значне прискорення показника  інфляції внаслідок потрясінь  на продовольчих ринках (2,9% за  місяць), починаючи з вересня 2011 року цей показник не береться  до уваги під час обрахунків  інфляції в річному обчисленні.

     Активізація внутрішнього інвестиційного  попиту зумовила зростання індексу  цін виробників. Індекс цін виробників  промислової продукції у січні – жовтні 2011р. становив 115,6% (у січні-жовтні 2010р. – 118,0%).

     За даними опитувань підприємств,  які проводить Національний банк  України, у ІІ кварталі 2011 року  інфляційні очікування незначно  знизилися та становлять 14,5% у  середньому на наступні 12 місяців  порівняно з 14,7% у попередньому  кварталі.

    Щодо інфляційних процесів в Україні на 2012 рік, то у другій половині поточного року підвищення темпів зростання цін є цілком імовірним, зі слів Віктор Янукович у своєму щорічному посланні президента до Верховної Ради. 
   «У другому півріччі 2012 року можливе привнесення інфляційного впливу з продовольчого ринку у зв'язку з очікуваним неврожаєм основних сільськогосподарських культур.  Після періоду гальмування інфляційних  процесів у 2011 році ймовірним є підвищення темпів зростання цін в якості компенсації за втрату доходів, навіть в умовах уповільнення динаміки», — йдеться в посланні. 
    На думку президента, у разі збереження відносно високих темпів економічного росту (приросту ВВП на рівні, принаймні, не нижче 2011 року), підвищення інфляції на  2-3% буде грати роль стимулятора економічної активності і буде прийнятним. 
   Як повідомлялося раніше, базова  інфляція в Україні у травні 2012 року зросла до 0,1% з нуля у квітні, повернувшись на рівень березня і лютого, повідомила Державна служба статистики (Держстат) у п'ятницю, 8 червня. 
   У річному вимірі вона сповільнилася до 4,2% з 4,7% за підсумками квітня, 5,3% - за підсумками березня, 6,1% - за підсумками лютого і 6,6% - за підсумками січня. 
   В цілому з початку цього року базова інфляція склала 0,3%.