Львівський  інститут банківської справи

                             Університету банківської справи

                                Національного банку України 
 

       Спеціальність 6.050100 „Банківська справа”

       та „Економічна кібернетика” 

КУРСОВА РОБОТА

Інфляція в Україні: причини і наслідки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

               Студентки групи 301-БСз

          Рогулі Христини Володимирівни

                 Науковий керівник:

                            Галько Оксана Романівна

Львів-2010 

Зміст

Вступ ...................................................................................................................3

1. Суть, причини  та види інфляції..............................................................5

2. Економічні  та соціальні наслідки інфляції..........................................18
3. Державне регулювання інфляції...........................................................22
4. Особливості інфляційного процесу в Україні та шляхи його подолання................................................................................................32

   Висновки ..........................................................................................................36

   Література.........................................................................................................39

   Додатки.............................................................................................................40

Вступ

„Інфляція руйнує не тільки еко-

номіку, а й мораль суспільства.”

Девід Х’юм

     Історія пам’ятає всі економічні явища –  спади і пожвавлення, вдачі та невдачі. І одним з таких явищ, яке отримало відображення в економічній історії, є інфляція. І не даремно люди, які перебувають у різних економічних умовах неодноразово звертаються до теми інфляції, а науковці досліджують її. Прикладом можуть слугувати праці Дж. М. Кейнса, К. Маркса, М. Фрідмена та багатьох інших відомих економістів.

     Із  плином часу багатьох десятиліть ця проблема не зникла, а стала ще більш проблематичною, набула нових ознак, актуальності.

     Інфляція  займає важливе місце в економічному житті, адже саме від її рівня залежить, яку кількість продуктів харчування, товарів та послуг споживачі зможуть придбати за отриманий дохід, одночасно від інфляції, певною мірою, залежить ступінь довіри населення до національної грошової одиниці, а також до уряду та центрального банку, завданням якого є продукування зваженої монетарної політики для забезпечення стабільності національної валюти та економіки загалом.

     За  останні десять із лишком років дедалі більше центральних банків визначає своєю основною ціллю забезпечення низького рівня інфляції. Центробанки різних країн (зокрема: Нової Зеландії, Австралії, Швеції, Фінляндії, Чехії, Канади, Великобританії, Німеччини, Польщі) провадять монетарну політику, орієнтуючись на прямі інфляційні цілі. Такий вид монетарного устрою відомий як інфляційне таргетування (Inflation targeting). Його мета — шляхом законодавче окресленого кількісного контролю інфляції сприяти розумінню всіма макроекономічними агентами інфляційного розвитку, зміцнювати довіру до центрального банку, стабілізувати інфляційні очікування та досягати інфляційної цілі без суттєвого сповільнення темпів економічного зростання. Все це робить монетарну політику центрального банку прозорішою та відповідальнішою. Проте в короткостроковому періоді інфляція не перебуває під повним контролем центрального банку, а зміни в монетарній політиці повільно впливають на зміну цін протягом певного проміжку часу.

     Тобто тема інфляції досить важлива, вона має  багато точок зору з приводу її походження та способів вирішення. Однак ці різні бачення не мають єдиного методу чи способу вирішення цієї проблеми.

     Тому  у своїй курсовій роботі я поставила завдання розглядати явище інфляції об’єктивно, досліджуючи суть, причини виникнення, види інфляції та її соціально-економічні наслідки. Певне місце в роботі займають форми і методи боротьби з інфляцією, засоби державного регулювання щодо подолання інфляції, а також розгляд особливостей інфляційного процесу в перехідній економіці Україні.

     Варто пам’ятати, дослідження такого економічного феномену як інфляція – це процес, який завжди буде потребувати свого вирішення. На мій погляд, кожен високоосвічений економіст повинен осягнути своїм інтелектом багатогранне явище інфляції, розуміти механізм її розвитку та засоби подолання.

     Враховуючи обмежуючі обсяги матеріалу курсової роботи, вона носитиме більш описовий характер з урахуванням світового досвіду.

     Курсова робота складається з чотирьох розділів.

     У першому розділі розглядається  суть, причини та види інфляції, подаються  основні концептуальні погляди вчених-економістів на даний процес. Аналізуються методи обрахунку інфляції.

     Другий  розділ містить опис соціальних та економічних наслідків, які виникають  внаслідок інфляції.

     У третьому розділі досліджуються  проблеми державного регулювання інфляції, наводяться конкретні приклади з історії зарубіжних країн.

     Четвертий розділ описує особливості перебігу інфляційного процесу в перехідній економіці України та дії з  боку уряду та Національного банку  щодо подолання інфляції.

     Методологічною  основою при написанні курсової роботи послужили: базовий – найбільш популярний в Україні підручник з економічної теорії – Економічна теорія: макро- і мікроекономіка / За ред. З. Ватаманюка та С. Панчишина. – К.: Видавничий дім „Альтернативи”, 2003 р., а також наукові статті вчених-економістів та провідних спеціалістів Національного банку України опубліковані в журналах „Вісник НБУ” та „Економіст”.

     1. Суть, причини та  види інфляції

      Інфляція (від лат. Inflatio – роздування, розбухання) – знецінення паперових грошей, що супроводжується зростанням цін на товари та послуги. [7, 198]

      Зовні вона проявляється у зростанні загального рівня цін та зниженні купівельної спроможності грошей. [2, 170]

     Інфляція - явище досить складне за формою її прояву та за сукупністю чинників, що її спричинюють. Зовні вона виявляється в зростанні цін на товари і тарифів на послуги, у падінні валютного курсу національних грошей, у поглибленні товарного дефіциту. Усі ці явища є проявом знецінення грошей, незалежно від причинно-наслідкових зв'язків між грошима і товарами на ринку. Як відомо, поступове зростання цін спостерігається протягом усієї історії розвитку товарного виробництва і ринку. В епоху функціонування повноцінних грошей воно зумовлювалося псуванням монет або зниженням вартості золота, чи першим і другим одночасно. В усіх цих випадках зменшувалася вартість самої монети, що зумовлювало згідно з вимогами закону вартості зростання товарних цін. Проте відбувалося воно надзвичайно повільно і поступово, було майже непомітним протягом одного людського життя. Більше того, періоди підвищення цін змінювалися періодами їх спаду. Тому таке знецінення грошей не викликало істотних економічних пертурбацій чи соціальних потрясінь і не розглядалося як самостійне економічне явище. Помітного суспільного "звучання" зростання цін набувало в умовах запровадження нерозмінних паперових грошей, коли переставав діяти механізм автоматичного забезпечення сталості грошей. Якраз у ці періоди виникали стрімкі злети цін і падіння вартості грошей, що призводило до відчутних соціальних збурень. Ці процеси стали привертати до себе пильну увагу науковців і практиків, які розгледіли в ньому складне економічне явище і назвали його "інфляція" (від лат. inflatio - здуття). Уперше термін "інфляція" почав вживатися в 70-ті роки XIX ст. стосовно до грошового обігу в Північній Америці, переповненого паперовими знаками, які випускалися для ведення громадянської війни. З того часу він широко ввійшов у наукову літературу і практичний лексикон. Особливо після краху золотого стандарту. Його часто вживають для характеристики грошового обігу і більш ранніх епох - докапіталістичної і домонополістичного капіталізму, причому саме в періоди, коли встановлювався обіг нерозмінних банкнот чи просто паперових грошей (обіг асигнатів періоду Французької революції кінця XVIII ст. та наполеонівських війн, обіг асигнацій Росії кінця XVIII - початку XIX ст. та ін.). Як правило, це були періоди війн та внутрішніх політичних і соціальних потрясінь. Форми прояву інфляції поступово змінювалися в міру розвитку грошових систем та самих грошових форм. На початку виникнення паперових грошей, коли вони тільки відірвалися від розмінних на золото банкнот, а на руках у суб'єктів обігу були ще повноцінні монети, які нерідко оберталися, першою ознакою інфляції став лаж на золото, тобто підвищення ціни на золоті монети в паперових грошах порівняно з їх номінальною вартістю. Відповідно до зростання лажу посилювався процес зменшення реальної вартості грошової одиниці порівняно з її номінальним золотим вмістом, який називається дизажіо.

      У сучасних умовах, коли в обігу немає  золота і розірваний видимий зв'язок  грошових знаків з ним, лаж і дизажіо  як показники інфляційного процесу  втратили своє значення.  Головною формою прояву інфляції стало знецінення грошових знаків відносно вартості звичайних товарів, серед яких опинилося й золото, тобто падіння їх купівельної спроможності. Якщо цей процес набуває затяжного характеру, то поглиблюється розрив між рівнями цін на внутрішньому ринку країни та на ринках інших країн і світовому ринку в цілому. Виникає знецінення національних грошей відносно іноземної валюти. Це призводить до зниження валютного курсу національних грошей, що теж є проявом інфляції. Якщо держава вводить обмеження на зростання цін, тобто запроваджує регулювання ринку, то за наявності надмірного попиту інфляція не зникає, а набуває форми широкомасштабного товарного дефіциту, як це було в СРСР.

      Після загальної демонетизації золота інфляція зі спорадичного явища  перетворилася  в хронічне, властиве, по суті, всім країнам. Відмінності спостерігаються лише в рівнях інфляції, її причинах та наслідках. В одних країнах вона має незначний рівень, її перебіг керований і має позитивний вплив на економіку, а в інших цей перебіг некерований, досягає гіпервисоких рівнів і призводить до тяжких руйнувань в економіці та соціальній сфері.

      ЗАКОНОМІРНОСТІ  ІНФЛЯЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ. Інфляція не виникає  раптово, а розвивається поступово  як тривалий процес, який можна розділити  на кілька стадій. Відрізняються ці стадії співвідношенням темпів зростання пропозиції грошей і темпів їх знецінення. На першій стадії темпи зростання пропозиції грошей випереджають знецінення грошей, причому це випереджання поступово зменшується, наближаючись до вирівнювання. Таке співвідношення і його тенденція зумовлюються кількома причинами. Одна з них полягає в тому, що надмірна пропозиція грошей поглинається оборотом за рахунок уповільнення їх обігу. Суб'єкти ринку певний час не відчувають надмірності в обігу грошей і використовують їх для нагромадження чи збереження. Це тимчасово відволікає зайві гроші з обігу, послаблює інфляційний тиск на товарні ціни, і вони деякий час залишаються незмінними чи підвищуються повільніше, ніж зростає маса грошей.

      Указані процеси зумовлюють ще один чинник послаблення інфляційних наслідків надмірної емісії. Зростання грошових нагромаджень і збережень у період, коли не виявилася тенденція до знецінення грошей, посилює стимули активізації підприємництва, товарно-грошових відносин, підвищення продуктивності праці, що призводить до розширення виробництва та реалізації товарів і поліпшення співвідношення між попитом і пропозицією на товарних ринках.

     На  другій стадії інфляції темпи знецінення грошей випереджають темпи зростання  їх пропозиції. Це зумовлюється такими чинниками:

 - у  певний момент власники грошових нагромаджень починають розуміти їх надмірність і пред'являють на ринок для купівлі товарів. Це прискорює швидкість руху грошей у поточному обігу та збільшує платоспроможний попит порівняно з поточною емісією;

 - одночасно  зменшується відплив у нагромадження нових пропозицій грошей, унаслідок чого ще більше зростає швидкість обігу всієї грошової маси;

 - виникають  і швидко поширюються бартерні  операції, звужуючи товарну  основу  грошової маси в обігу;

  - знецінення  грошей призводить до відпливу  робочої сили зі сфери виробництва у сферу спекулятивного обміну, що зумовлює падіння виробництва і товарообороту, через що зменшується попит на гроші.

      Унаслідок дії зазначених чинників з'являються  так звані інфляційні очікування, коли економічні суб'єкти починають усвідомлювати неминучість майбутнього підвищення цін. Щоб уникнути майбутніх втрат, вони починають негайно купувати товари не тільки для поточного споживання, а й для майбутнього. Для цього на ринок "викидаються" не тільки всі поточні доходи, а й заощадження попередніх періодів. Неминучим наслідком стає випереджаюче зростання рівня цін порівняно зі зростанням грошової маси і падіння рівня монетизації валового внутрішнього продукту. [4]

      ВИМІРЮВАННЯ ІНФЛЯЦІЇ. Інфляція не лише відображає у своєму розвитку динаміку цін, а й вимірюється останньою. Розміри інфляції можна визначити за допомогою таких показників: індексу вартості життя, індексу купівельної спроможності та індексів інфляції.

      Розрахунок  динаміки цін (вартості життя) у звітному році визначається за формулою Ласпейреса:

               ,   (1)

      де  q₀ — вага у базисному році;

      р ₀ — ціни в базисному році;

      р₁ — ціни у звітному році.

      Індекс  вартості життя враховує основні  втрати населення від підвищення цін і достатньо широко характеризує динаміку цін, а значить, купівельну спроможність грошей. Справді, якщо Ip = 2, то це означає, що в цілому ціни зросли за певний період у два рази, отже, у два рази знизилась купівельна спроможність грошової одиниці. Показник купівельної спроможності — величина, обернена до індексу вартості життя, — розраховується за формулою:

                        ,                    (2)

• рівень цін зростає – купівельна спроможність падає;

      — рівень цін падає – купівельна спроможність збільшується.

     Для вимірювання інфляції обчислюють темп інфляції — приріст цін у процентах. Динаміку індексу цін можна обчислити за формулою:

         ,       (3)  

      де  Ір₀ — рівень індексу цін у базисному році;

      Іp₁ — рівень індексу цін у звітному році.

      Щоб не втратити своїх клієнтів, банк, визначаючи процентні ставки, повинен ураховувати річний темп інфляції. [2, 182-183]

      ТЕОРЕТИЧНІ  КОНЦЕПЦІЇ ІНФЛЯЦІЇ. Інфляція як наслідок негативних процесів в економіці  відома вже кілька століть. Однак  в економічній теорії досі не існує одного погляду на суть цього надзвичайно складного економічного явища. В економічній науці сформувалися дві основні концепції інфляції:

1. інфляція — знецінення нерозмінних на золото паперових грошей внаслідок переповнення каналів обігу грошовою масою;
2. інфляція — загальне зростання цін на товари та послуги.

      Представники першого напряму намагаються довести, що інфляція можлива лише за функціонування нерозмінних на золото паперових грошей. Вони вважають, що за так званого золотого стандарту інфляція неможлива. У даному разі ми маємо рецидив металістичної теорії грошей, відомої в Європі ще у добу раннього капіталізму.

      Хід думок неометалістів такий: золото має високу власну вартість, а тому не знецінюється як його паперові символічні замінники. Переповнення каналів грошового обігу золотими грішми малоймовірний, оскільки золото – втілення багатства і за таких умов воно переходить у сферу тезаврації. А за економічного буму, зростання потреб у компонентах суспільного виробництва – заощаджене золото знову повертається у сферу обігу.

      Таким чином, золотий стандарт підтримує  товарно-грошову рівновагу. За такого підходу, проте, звужуються характер та історичні межі інфляції, поза ними залишаються періоди функціонування товарних грошей.

      Представники другого напряму вирішальною ознакою інфляції вважають зростання цін незалежно від його причин та умов, за яких воно відбувається. Стабільність цін є для них головним показником відсутності інфляції. Тому вони визнають можливість інфляції за обігу дійсних грошей і говорять про металеву інфляцію, оскільки і за таких умов відбувається підвищення цін. Так. А. Пезеті називає інфляцією зростання цін внаслідок псування монет (золотих, срібних) або здешевлення благородного металу. Таких поглядів дотримується більшість економістів Заходу. П. Самуельсон, К. Макконнел, Е. Дж. Долан та інші вважають, що інфляція сталася, наприклад, під час напливу американського золота і срібла в Європу в XVI ст., оскільки товарні ціни тоді підвищились у 4-5 разів. Отже, інфляція цілком можлива і за збереження розміну паперових грошей на золото. Відтак можна використовувати паперові гроші, проте необхідно вміло керувати їхньою масою. [2, 167-168]

      З середини 60-х років XX ст. у економічній  теорії формується новий напрям: інфляція досліджується як багатофакторний процес, що відбувається у сфері грошового обігу та безпосередньо в суспільному виробництві. Представники сучасного монетаризму вважають, що найважливішою ознакою інфляційних процесів є тісне переплетення монетарних та загальноекономічних чинників зростання цін. Відтак незалежно від причини початкових імпульсів, будь-яке підвищення цін призводить до необхідності збільшення обсягів грошової маси, і навпаки. Інакше кажучи, збільшення грошової маси часто буває не причиною зростання цін, а його наслідком. Так чи так, а інфляційне зростання цін завжди супроводжується збільшенням грошової маси. Спочатку воно відбувається в активному обігу за рахунок зменшення нагромаджень чи заощаджень, а потім загальна маса грошей в обігу зростає за рахунок надмірної емісії. Канали обігу переповнюються, а грошова одиниця знецінюється, що характеризує інфляцію в її класичному вигляді.

      Антиінфляційні  рекомендації представників цієї теорії мають, як правило, комплексний характер і спрямовані на всі сфери економічних відносин.

      Усе це підтверджує, що джерел інфляції, особливо в її найвищих формах, треба шукати не тільки в суто грошовій сфері, а  й у сфері виробництва, а отже, і заходи для її подолання повинні бути комплексними, охоплювати всі складові економічної системи. [2, 185]

      ПРИЧИНИ ІНФЛЯЦІЇ. Економісти давно намагаються з'ясувати причини інфляції, щоб запропонувати ефективні методи боротьби з нею та її негативними соціально-економічними наслідками. Економічною теорією доведено, що основними причинами інфляції є перевищення товарного попиту над пропозицією – «інфляція попиту» та зростання грошових витрат виробництва – «інфляція витрат». Ці дві класичні причини спричиняються низкою монетарних та загальноекономічних чинників. До них належать: інфляція, породжена надлишком в обігу грошової маси внаслідок кредитної емісії; фіскальна інфляція, що пов'язана із дефіцитом бюджету; інфляція, спричинена зростанням виробничих витрат і доходів, імпортована інфляція тощо. У світовій економічній науці існує низка напрямів і шкіл, які неоднаково пояснюють причини інфляції. Складність та багатогранність інфляційних процесів поки що заважає дослідникам дійти до спільного погляду щодо причин інфляції, а тому існують і різні підходи щодо антиінфляційних заходів.

      Економісти XVIII-XIX ст. тлумачили інфляцію виключно як грошове явище. Однією з найстаріших  концепцій інфляції є кількісна теорія грошей, основним постулатом якої є відоме твердження англійського філософа XVIII ст. Д. Г'юма про те, що будь-яка зміна кількості грошей в обігу веде до пропорційної зміни абсолютного рівня цін товарів і послуг.

      Американський економіст Ірвінг Фішер у 1911 р. сформулював  кількісне рівняння обміну: MV=PY, де М– кількість грошей в економіці; V–  швидкість обігу грошей; Р– рівень цін; Y– обсяг виробленої продукції. З цього рівняння випливає, що за сталої швидкості обігу грошей кількість грошей в економіці визначатиме рівень цін Р, бо обсяг виробленої продукції Y визначають фактори виробництва і виробнича функція. Інакше кажучи, з кількісної теорії грошей випливає, що рівень інфляції в країні залежить від кількості грошей, яка перебуває в обігу. Прихильники кількісної теорії грошей нині стверджують, що центральний банк, який визначає пропозицію грошей, повністю контролює темп інфляції.

      Марксистська  теорія інфляції виходить з того, що золоті гроші не знецінюються. Згідно з цією теорією, інфляція виникає  лише тоді, коли паперових грошей, які  представляють в обігу золоті, випущено понад ту кількість золотих, яка потрібна для нормального  здійснення товарообороту.

      Дж. М. Кейнс розвинув теорію інфляційного розриву, згідно з якою інфляція виникає  тоді, коли сукупні видатки перевищують  обсяг національного продукту. Представники монетаризму стверджують, що єдиною причиною інфляції є надмірність приросту грошової маси порівняно з темпами зростання ВВП.

     Основний  потік макроекономіки розглядає  інфляцію як багатофакторний процес, тобто причини інфляції різноманітні (див. Додаток № 1). Серед головних причин інфляції виділяють такі: зростання  грошової маси вищими темпами порівняно зі зростанням національного продукту; дефіцит державного бюджету; мілітаризація економіки; монополії та необґрунтовані привілеї; особливості структури національної економіки та ін.

     Однією  із функцій центрального банку є  постачання національної економіки потрібною кількістю грошей. Крім неї, центральний банк виконує низку інших функцій, що нерідко потребує збільшення обсягу грошової маси. Наприклад, щоб відвернути економічний спад, центральний банк проводить політику "дешевих грошей", що збільшує кількість грошей в обігу і веде до інфляції. Інколи бувають випадки, коли центральний банк, намагаючись прискорити розвиток національної економіки або маючи якусь іншу мету, невиправдано підвищує темпи зростання грошової маси, які перевищують темпи зростання національного продукту. В результаті ціни починають швидко зростати і розвивається інфляція. Загалом можна стверджувати: якщо центральний банк з певних причин (економічних чи політичних) збільшує пропозицію грошей, то неминуче розвивається інфляція попиту.

      Часто причиною розвитку інфляції є перевищення  державних видатків над податковими  надходженнями. Якщо бюджет дефіцитний, то хоч би як його фінансувати, інфляції не уникнути. Але швидкість розвитку інфляції значною мірою залежить від того, як покривається дефіцит бюджету — за рахунок позики, грошової емісії чи підвищення податків. Фінансування дефіциту бюджету за допомогою додаткової емісії прямо розкручує інфляцію попиту. Фінансування дефіциту за рахунок позик у приватному секторі, зовнішніх запозичень чи підвищення податків індукує значно слабші й відкладені у часі інфляційні імпульси.

      Важливим  чинником підживлення інфляційного процесу є мілітаризація економіки. Розвиток військового сектора часто  є причиною бюджетного дефіциту, котрий спричиняє інфляцію. Крім того, військово-промисловий комплекс, поглинаючи матеріальні, інтелектуальні та інші ресурси, спотворює розподіл ресурсів у національній економіці, що згубно позначається на сукупній пропозиції та індукує інфляцію.

      Ще  однією причиною розвитку інфляції є монополії та необґрунтовані привілеї. Для збереження свого панівного становища на ринку монополістичні структури намагаються не лише запровадити й утримати високі ціни, а й обмежувати розміри пропозиції. Це вкрай несприятливо впливає на співвідношення попиту і пропозиції, спричиняючи відставання пропозиції від попиту, що супроводжується зростанням цін. Крім того, ці структури, заглушуючи конкуренцію, сповільнюють реагування пропозиції на коливання попиту, що генерує інфляційні імпульси. Отже, монополія посилює інфляційні тенденції.

      На  думку багатьох економістів, однією з причин хронічної інфляції другої половини XX ст. є структурні диспропорції в національній економіці. Інфляція виникає наслідок взаємодії чинників, які обмежують дію ринкового механізму. Наприклад, наймані працівники у менш продуктивних секторах національної економіки домагаються такого самого рівня заробітної плати, що й працівники високопродуктивних галузей. У разі такого вирівнювання доходів витрати на одиницю продукції в національній економіці зростають і розвивається інфляція пропозиції.

     Хоча  основні чинники інфляції концентруються всередині національної економіки, але є й такі, що перебувають  за її межами. Наприклад, інфляція переноситься каналами світової торгівлі. Зростання цін на сировину та енергоносії стимулює розвиток інфляції витрат. Скорочення надходжень від зовнішньої торгівлі, від'ємне сальдо платіжного балансу країни також спричиняють інфляцію. Отже, в сучасній економіці інфляцію індукує ціла низка чинників. [3, 287-289]

      ВИДИ  ІНФЛЯЦІЇ. У міжнародній практиці (відповідно до темпів інфляційного процесу) відокремлюють три різновиди інфляції: повзучу, галопуючу, гіперінфляцію. Ясна річ, що межі і форми інфляційного процесу досить мінливі, і в кожній країні він розвивається по-своєму.

      Повзуча інфляція настає тоді, коли темпи зростання цін не перевищують 10% на рік. Вона характеризується надмірною емісією та прискореним накопиченням грошової маси в каналах обігу без помітного підвищення чи за незначного зростання цін.

      Тобто на початку інфляційного процесу ще не існує – тісного зв'язку між зростанням грошової маси та інфляцією. Суб'єкти ринку певний час не відчувають надмірного випуску грошей в обіг і використовують їх для нагромадження чи збереження. Це тимчасово вилучає надмірно емітовані гроші з каналів обігу, послаблює інфляційний тиск на ціни. Одночасно сповільнюється швидкість обороту грошей, що теж має певний антиінфляційний ефект.

      Ці  процеси стимулюють підприємницьку активність, збільшують попит на інвестиції, що приводить, до розширення виробництва, товарообороту і збільшення пропозиції товарів і послуг. Отже, за умов неповної зайнятості (наявності незавантажених виробничих потужностей і безробіття) відставання темпів зростання цін від темпів зростання грошової маси може зберігатися протягом тривалого періоду, що й надає інфляції повзучого характеру. Така інфляція не має явних негативних наслідків, мало відчутна для економічних агентів. Тому економіці більшості розвинутих країн нині притаманна повзуча інфляція, якою часто користуються як засобом стимулювання та регулювання економічного розвитку.

      Водночас, за повзучої інфляції відбувається поступове  нарощування інфляційного потенціалу у вигляді незадоволеного додаткового попиту, який постійно тисне на товарні ціни і загрожує їх «вибухом». За умов повної зайнятості додатковий попит стає суто інфляційним. Створюється особлива економічна ситуація, коли зростає (за рахунок емісії грошей) попит на «інфляційне фінансування» за обмеженої пропозиції, що порушує симетрію товарного обміну – МV=PQ. Виникає ситуація, за якої дальше зростання платоспроможного попиту не сприяє зростанню виробництва й ефективному використанню його ресурсів, а призводить до безпосереднього зростання цін, внаслідок чого інфляція переходить на вищий щабель і перетворюється на гальмо економічного розвитку.

      Галопуюча інфляція настає тоді, коли темпи зростання цін досягають 10-100% на рік. На цій стадії відбувається стрімке зростання цін, тобто прискорена, або галопуюча, інфляція. Вона спричиняє випереджальні темпи зростання споживчого попиту порівняно з товарною пропозицією, що призводить до зростання цін. За цих умов формується інфляційний мультиплікатор, який прискорює деструктивні процеси в економіці.