Інфляційні процеси в Україні: характер та причини

Міністерство аграрної політики України

Харківський національний аграрний університет ім.. В.В.Докучаєва

Кафедра економічної  теорії

Політична економія

Курсова робота на тему №68

Інфляційні  процеси в Україні: характер та причини

Виконала студентка 2 курсу     2 групи факультету «облік і фінанси»

Заочна форма навчання

Канівець Л.С.

Перевірила :Пасемко Г.П.

Харків-2008

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛІ.   ІНФЛЯЦІЯ: ПОНЯТТЯ, ПРИЧИНИ ТА ВИДИ

1.1.Поняття  інфляції 7

1.2.Причини інфляції 9

1.3.Види інфляції 11

1.4.Соціально-економічні наслідки інфляції І4

РОЗДІЛ II. ІНФЛЯЦІЯ В УКРАЇНИ

2.1.Стан України  в період інфляції 19

2.2.Особливості  кризи в Україні 22

2.3.Гіперінфляція  в Україні 24

РОДІЛ ІІІ.АНТИІНФЛЯЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА ОСНОВНІ ЗАСОБИ

БОРОТЬБИ  З ІНФЛЯЦІЄЮ

З.І.Антиінфляційна політика держави .26

3.2.Першочергові  антиінфляційні засоби .30

З.З.Прямі  та непрямі засоби боротьби з інфляцією 33

ВИСНОВКИ 36

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ................................................38

ВСТУП

Історично склалося так, що одна з нових й, у деякому відношенні, найважливіша функція уряду полягає в тому, щоб стабілізувати економіку, тобто допомагати їй забезпечувати повну зайнятість ресурсів і стабільний рівень цін. Перед вченими-економістами стоїть завдання глибоко й конкретно вивчати явища і тенденції у розвитку світової економіки. Одно з перших місць посідає аналіз інфляції та факторів, що її обумовлюють.

У процесі  розвитку сучасної змішаної економіки  ступінь державного втручання, а у рамках останнього - вибір адекватної макроекономічної політики, що дозволяє запобігти зростанню інфляції та безробіття, мають особливе значення.

Макроекономічна теорія дає достатньо чіткі рекомендації відносно умов і наслідків подібних рішень.

Більшість економістів  вважають, що інфляція, зумовлена зростанням витрат та інфляція попиту відрізняються одне від одного ще в одному важливому відношенні. Інфляція попиту триває до тих пір, поки існують надмірні загальні видатки. Інфляція, зумовлена зростанням витрат автоматично сама себе обмежує, тобто або поступово зникає, або ж самовиліковується. Інфляція, зумовлена зростанням витрат породжує спад, тоді спад у свою чергу стримує додаткове збільшення витрат.

В даній роботі розглядаються деякі питання, пов'язані  з стримуванням інфляційних процесів в економіці, а саме: питання державного регулювання й контролю за цінами та антиінфляційного підходу до оподаткування. За своїм змістом робота розділена на такі частини: у першому та другому пунктах аналіз зосереджений на механізмі інфляції та на її наслідках як у соціальній, так і в економічній сферах.

РОЗДІЛ І. ІНФЛЯЦІЯ: ПОНЯТТЯ, ПРИЧИНИ ТА ВИДИ

Інфляція  властива більшості економічно розвинутих країн світу і с основною проблемою в тих країнах, що розвиваються. Дамо чітке визначення цьому економічному процесу.

Під інфляцією, як правило, розуміють будь-яке знецінення грошової одиниці, тобто систематичне зростання цін незалежно від того, якими причинами цей процес викликається. Це, звичайно, не означає, що підвищуються обов'язково всі ціни. Навіть у періоди досить швидкого зростання інфляції деякі ціни можуть залишатися відносно стабільними, а інші навіть знижуватися.

Більш вузьке поняття інфляції - систематичне зростання  цін. що викликається тільки грошовим фактором (надлишком грошей в обороті), є недостатнім, оскільки в реальному житті грошові і не грошові фактори зростання цін дуже тісно пов'язані і впливають один на одного.

На практиці загальний рівень інфляції вимірюється  складанням індексів цін, які є середніми  величинами споживчих або виробничих цін. Як приклад візьмемо 1990 р., протягом якого індекс споживчих цін підвищився на 5,4%. В 1995 році ціни в усіх основних товарних групах зросли: продовольчих товарів, житла, одягу, транспорту, медичного обслуговування, та інш. Це і с загальна підвищувальна тенденція цін, яку називаємо інфляцією. Не всі ціни зростають однаковими темпами в інфляційний періоди. У 1990 р., наприклад, ціни на енергоносії зросли більш як на 5,4 %. тоді як ціни на продовольчі товари зростали нижчими темпами, а середній рівень зростання цін становив 5,4 %,[ 8 ].

Індекс цін  є середня зважена цін ряду товарів і послуг. Складаючи індекси цін, економісти зважують індивідуальні ціни через економічну важливість кожного товару. Найважливішими індексами цін є індекс споживчих цін, ВНП-дефлятор та індекс оптових цін виробника.з

Індекс споживчих цін (ІСЦ). Найширше використовуваним вимірником інфляції є індекс споживчих цін. ІСЦ вимірює вартість ринкового  кошика споживчих товарів і послуг, до складу якого входять ціни на продовольчі товари, одяг, житло, паливо, транспорт, медичні послуги, плата за навчання та інші товари, що купуються для повсякденного життям. Зростання індексу цін визначає рівень інфляції, а зменшення його - рівень дефляції.

Індекс цін  визначає їх загальний рівень по відношенню до базового періоду'. Темп інфляції можна обчислити двома методами: а) на основі індексу цін базового періода ТІ = - 100, де - в аналізованому році, 100 - це ІЦ базового року; б) на основі індексу цін попереднього періоду

Темп інфляції є темпом зміни загального рівня  цін, і показує ступінь знецінення грошей.

Процес зменшення  темпів інфляції отримав назву дезінфляція, періоди дезінфляції мали місце на початку 80-х років, коли високі темпи інфляції, яка вимірювалась двозначним числом, були зменшені застосуванням політики дорогих грошей, [ 1 ].

Протилежним до інфляції поняттям є дефляція, яка  має місце тоді, коли загальний рівень цін падає. Підтримувана дефляція, коли ціни постійно падають протягом декількох років, як правило, асоціюється з періодами глибокої депресії.

В економічній науці  розрізняють інфляцію попиту й інфляцію витрат. У першому випадку інфляцію викликає надлишок грошей, доходів й попиту, в другому - зростання витрат на виробництво товарів та послуг, [ 8 ] .

Інфляція  попиту спостерігається, коли сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, підносячи ціни, щоб зрівноважити пропозицію і попит. Покупці конкурують за обмежену пропозицію товарів, що призводить до зростання цін.

Для з'ясування процесу нарощування інфляції попиту розглянемо криву сукупної пропозиції, що має три відрізки (Рис. 1.1):

АD'

АD

Рис. 1.1

На першому відрізку сукупні витрати недостатні і  обсяг валового національного продукту (сукупної пропозиції) значно відстає від свого потенційного рівня за умови повної зайнятості. У разі збільшення сукупного попиту рівень цін не зміниться, бо буде відповідно зростати й обсяг виробництва, тобто інфляція поки що буде відсутня. Це пояснюється тим, що існує велика кількість незалучених у виробництво трудових і матеріальних ресурсів, які ще можна залучити за існуючих на них цін. Поступово зростання попиту підштовхує розвиток сукупної пропозиції до другого відрізку, зображенного на Рис. 1.1. Для цього стану економіки притаманне повніше використання ресурсів, а тому їх запаси поступово скорочуються і вони стають дорожчими. Починається зростання цін, тобто інфляція. Інфляцію, що виникає на другому відрізку кривої сукупної пропозиції, називають передчасною, тому що вона починається до появи повної зайнятості і повного використання виробничих потужностей у країні. Подальше зростання сукупного попиту підштовхує сукупну пропозицію до потенційно можливого обсягу виробництва, зображеного на Рис. 1.1 третім відрізком. На цьому відрізку реальний валовий національний продукт досягає свого максимуму, і тому подальше збільшення сукупного попиту зумовлює інфляцію, яку називають вже "чистою" на відміну від передчасної.

Слід зазначити, що покриття дефіциту державного бюджету за рахунок кредитно-грошової емісїі є одним з найважливіших чинників інфляції попиту, оскільки зростання пропозиції грошей збільшує сукупний попит на товари та послуги, який, у свою чергу, підвищує рівень цін. Інфляція витрат, або інфляція пропозиції, спостерігається в тому випадку, коли збільшуються витрати на одиницю продукції, тобто середні витрати за данного обсягу виробництва. Збільшення витрат на одиницю продукції в економіці скорочує прибутки й обсяг продукції, який може бути запропонований за існуючого рівня цін. Внаслідок цього зменшується сукупна пропозиція товарів та послуг, що, в свою чергу, підвищує рівень цін. Таким чином, витрати, а не попит збільшують ціни. Зростання собівартості, що призводить до інфляції витрат, може бути викликано різними причинами, наприклад, недостачею або подорожчанням сировини, матеріалів, палива, праці.

Одним із джерел інфляції витрат є  різкі порушення ("шоки") пропозиції. Під різким порушенням ("шоком") пропозиції розуміється подія, зовнішня по відношенню до функціонування вітчизняної економічної системи (скажімо, підвищення цін на імпорт або несприятливі погодні умови), що збільшує очікуваний фірмами середній рівень цін на фактори виробництва

1.1. Поняття інфляції

Як економічне явище інфляція існує вже тривалий час. Вважається що її поява пов'язана з виникненням паперових грошей, з функціонуванням яких вона нерозривно пов'язана.

Термін інфляція (від лат. Iflatio - надування) вперше почав вживатися в Північній Америці в період громадянської війни

1861 - 1865 рр. І  означав процес збільшення паперово - грошового обігу. В XIX столітті цей термін вживається також в Англії і в Франції. Широкого розповсюдження в економічній літературі поняття інфляції одержало в XX столітті відразу після першої світової війни.[7]

На початок 90-х років XX сторіччя не було жодної постсоціалістичної країни, яка б не відчула руйнівного впливу інфляції. У класичній економічній теорії інфляція трактується як частина теорії грошей. Вона є процесом підвищення загального рівня цін та зниження купівельної спроможності грошей. Кейнс вперше проаналізував інфляцію як елемент макроекономічної теорії.

Мілітаризм, змінивши кейнсіанській теорії у 80-х  роках вже не просто включає проблеми інфляції в макроекономічну теорію. Проблеми інфляції стають найважливішою складовою частиною останньої. "Під інфляцією, -пише М. Фрідмен, - я розумію стійке та безперервне зростання цін, що завжди і всюди виступає як грошовий феномен, викликаний надмірною масою грошей по відношенню до випуску продукції". Це положення переконує в тому, що причини інфляції - у сфері обігу. А тому допускається обмеження впливу держави в процеси суспільного відтворення.

На противагу  цьому в кейнсіанських теоріях  під інфляцією розуміється надмірний попит, причини якого - як на стороні пропозиції, так і попиту: "В разі якщо пропозиція грошей у порівнянні з пропозицією товарів для купівлі збільшилася, мас місце інфляція".

З середини 60-х  років у світовій економічній  науці формується новий напрям у  дослідженні інфляцій. Його представники виходять з необхідності комплексного аналізу явищ грошової сфери, що враховують загальні зміни в економіці 2-ї половини XX століття. Згідно з цим підходом, найважливішою рисою сучасних інфляційних процесів є тісне переплетіння грошових та загальноекономічних факторів росту цін. Звідси випливає, що незалежно від того, які причини є початковими імпульсами, будь-яке підвищення цін викликає необхідність підвищення обсягів грошової маси, і навпаки.

Іншими словами, зростання обсягів грошової маси часто виступає вже не як причина росту цін, а як його похідна. Грошові та загальноекономічні фактори в цьому процесі змінюють місцями причини та наслідки інфляції. Тому всіляке зростання рівня цін викликає підсилення інфляції і стає тим самим інфляційним. Згідно з цією теорією, інфляція, особливо в умовах перехідної економіки, зумовлюється багатьма процесами, що відбуваються у сфері грошового обігу та безпосередньо в суспільному виробництві. Де б не розпочалася дія інфляційних факторів чи у виробництві, чи у сфері державних фінансів, чи у, власне, грошово кредитній сфері -• інфляційне зростання цін супроводжується збільшенням грошової маси. Спочатку воно відбувається в активному обігу за рахунок зменшення нагромаджень, а потім зростає загальна маса грошей. Переповнення каналів обігу грошовою масою знецінює грошову одиницю, що є найхарактернішою ознакою інфляції в її класичному вигляді.

Інфляція - це процес зростання загального рівня цін в країні в наслідок порушення закону грошового обігу. Інфляція виникає тоді, коли в обігу знаходиться надлишкова кількість грошей (готівкових і безготівкових). Таке становище веде до їх знецінення, гроші "дешевіють", а ціни набувають тенденції до зростання. Інфляція є тонке соціальне - економічне явище , породжене диспропорціями виробництва в різних сферах ринкового господарства. Одночасно інфляція одна із найбільш гострих проблем сучасного розвитку економіки практично всіх країн світу.

1.2. Причини інфляції

Незалежно від  стану грошової сфери товарні  ціни можуть підніматися в наслідок змін в динаміці виробничої праці, циклічних і сезонних коливань. структурних зрушень в динаміці виробництва, монополізації ринка. державного регулювання економіки, введення нових податків, зміна кон'юктури ринку, дія зовнішньо економічних зв'язків, стихійних лих і т.д. Отже ріст цін викликається різними причинами. Але не всякий ріст цін -інфляція. Серед вище згаданих причин росту цін важливо виділити справді інфляційні.[9]

Так ріст цін, пов'язаний з циклічними коливаннями  кон'юктури, не можна назвати Інфляційним. По мірі проходження різних фаз циклу (особливо в його «класичній» формі характерній для XIX - початку XX століття) буде мінятися і динаміка цін. їх підвищення в період буму і змінюється їх падінням в фазах кризи й депресії і знову ростом в фазі пожвавлення. Підвищення продуктивності праці, при інших незмінних умовах, повинно привести до зниження цін. Інша справа - якщо підвищення продуктивності праці супроводжується випереджуючим це підвищення ростом заробітної плати. Таке явище називається інфляцією витрат. Стихійні лиха не можуть бути причиною інфляційного росту цін. Так, якщо в результаті повені в якій-небудь місцевості зруйновані дома, то, очевидно зростуть ціни на будівельні матеріали. Це буде стимулювати виробників будівельних матеріалів розширити пропозицію своєї продукції і по мірі насичення ринка ціни почнуть падати.[8]

Що ж можна  віднести до дійсно інфляційних причин росту цін? Назвемо найважливіші із них:

По - перше, це диспропорційність, або незбалансованість  державних витрат і доходів, що проявляється в дефіциті держбюджету. Якщо цей дефіцит фінансується за рахунок активного використання «друкарського верстата» це призводить до збільшення маси грошей в обігу, а відповідно і до інфляції.

По - друге, інфляційне зростання цін може відбуватись, якщо фінансування інвестицій проводиться аналогічними методами. Особливо інфляційне небезпечними є інвестиції, пов'язані з мілітаризацією економіки. Так, непродуктивне використання національного доходу на воєнні цілі означає не тільки втрату національного багатства. Одночасно військові витрати створюють додатковий платоспроможний попит, що веде до збільшення грошової маси без відповідного товарного покриття, збільшення військових витрат є однією з головних причин хронічних дефіцитів державного бюджету і збільшення державного боргу в багатьох країнах, для покриття якого держава збільшує грошову масу.

По - третє, з  зростанням «відкритості» економіки  тої чи іншої країни, все більшим втягуванням її в миро-господарські зв'язки збільшують небезпечність «імпортованої» інфляції.

По - четверте, інфляція набуває самопідтримуючий характер в результаті інфляційних очікувань. Багато вчених країн Заходу і нашої країни особливо виділяють цей фактор, що подолання інфляційних очікувань населення і виробників - найважливіше (якщо не головне ) завдання антиінфляційної політики

Безліч причин інфляції відмічається в практично  у всіх країнах. Але комбінаційна залежність від конкретних економічних  факторів. Так , зразу після Другої світової війни в Західній Європі інфляція була зв'язана з гострим дефіцитом багатьох товарів. В наступні роки головну роль в розкачуванні інфляційного процесу почали грати державні витрати.

співвідношення  «ціна - заробітна плата», перехід  інфляції з інших держав і деякі інші фактори.

1.3. Види інфляції

Інфляція  як явище виникла водночас з паперовими грошима, адже при золотомонетному обігу надлишку грошей не може бути. Розрізняють "класичну" і сучасну інфляцію.

Для "класичної" інфляції (XVIII XIX ст.) характерним с її тимчасовість. Вона виникла за надзвичайних обставин (тривалі війни, які збільшували видатки держави тощо). Сучасна інфляція має хронічний (сталий) характер. Вона перетворилась в постійний елемент процесу відтворення. Демонетизація золота, розрив зв'язків між паперовими, чековими і кредитними грошима і золотом, надали рухові грошової маси автономного характеру, відносно незалежного від обігу товарів, їх пропозиції.

Причиною  інфляції спочатку вважали повсюдний  перехід до паперових грошей. Однак навіть після того, грошова емісія була взята під строгий контроль, інфляція не зникла. Виявилось, що в інфляції можуть бути різні причини і сама вона буває різною.

Інфляція  може протікати помірно - бути «повзучою», при цьому виді інфляції ціни зростають не більше чим на 10% в рік. Така інфляція дозволяє ефективно коректувати ціни відповідно до умов виробництва і попиту, що змінюються.

«Галопуюча» інфляція, при цьому виді інфляції ціни зростають від 20 до 200% в рік, є вже серйозною проблемою для економіки, хоча ріст цін ще не важко передбачити і включити в параметри контрактів і угод.

Найбільш  згубною для економіки є гіперінфляція, котра являє собою астрономічне зростання кількості грошей в обігу і як наслідок катастрофічний ріст цін на товари. Роль самих грошей в таких випадках сильно зменшується і населення, і помислові підприємства переходять на інші, менш ефективні форми розрахунку, наприклад - бартер. В окремих випадках появляються окремі паралельні валюти, сильно зростає роль іноземних валют. Гіперінфляція наносить сильний удар навіть по найбільш заможним прошаркам суспільства.

При інфляції попиту надлишок грошей виникає внаслідок зростання сукупних грошових витрат підприємств, державних і домашніх господарств. Попит в країні в цілому виявляється більшим сукупної пропозиції товарів і послуг, а це неминуче веде до зростання рівня цін.

Не менш небезпечною є інфляція витрат, коли ціни зростають через збільшення витрат виробництва. Зрослі ціни вимагають нового збільшення витрат при купівлі необхідних виробничих ресурсів, що знову "штовхає" ціни вгору там, де ці ресурси застосовуються. Інфляційні стрибки цін в результаті посилюють один одного, їх зростання стає, по суті, самопідтримуючим, при чому із зростаючими темпами.

Два найважливіших  джерела, що живлять інфляцію витрат, - це зростання номінальної заробітної плати і цін на сировину та енергію. Надмірне зростання заробітної плати, як правило, породжує інфляцію, тому профспілки, що вимагають постійного підвищення оплати праці, для працівників своєї галузі, повинні рахуватись із загальним економічним станом країни, середнім рівнем заробітної плати. Зростання витрат виробництва, що обертається накручуванням цін, веде до раптового, не передбачуваного зростання цін на сировинні ресурси, а особливо * на енергоносії, що в повній мірі відчула на собі економіка молодої незалежної України.

Найстрашніше  в інфляції втрат те, що вона породжує інфляційну психологію. Це явище виникає тоді, коли в масовій свідомості людей існує впевненість, що інфляція буде наростати і на далі. При цьому працівники починають вимагати підвищення заробітної плати "під майбутнє зростання цін", а підприємці завчасно закладають у ціну своїх товарів очікуване зростання витрат на сировину, енергію, робочу силу і кредит.

Всі ці види інфляції існують тільки при відкритому її становищі - тобто при відносно вільному ринку. При «прихованій» інфляції ріст цін на товари і послуги може не спостерігатись, а знецінення грошей може виражатись в дефіциті пропозиції.

Також інфляція може бути збалансованою і незбалансованою. При збалансованій інфляції ціни піднімаються відносно помірно і одночасно на більшість товарів і послуг. В цьому випадку по результатах середньорічного росту цін піднімається відсоткова ставка державного банку і таким чином ситуація стає рівносильна стабільним цінам. У випадку незбалансованої інфляції ціни на різні товари і послуги піднімаються неодночасно і по-різному на кожний тип товару.

Існує також очікувана і неочікувана інфляція. Очікувану інфляцію можна спрогнозувати на який-небудь період часу і вона як правило є прямим результатом діянь влади. В якості прикладу можна навести лібералізацію цін в Росії в 1992 році і відповідний прогноз росту цін напередодні - в грудні 1991р. Неочікувана інфляція характеризується неочікуваним скачком цін. що негативно відбивається на податковій системі і грошовому обігу. У випадку присутності у населення інфляційних очікувань така ситуація викличе різке збільшення попиту, що само по собі створює труднощі в економіці і змінює реальну картину суспільного попиту, що веде до збою в прогностичних тенденціях в економіці і при деякій нерішучості уряду ще сильніше збільшують інфляційні очікування, які будуть збільшувати ріст цін. Але у випадку коли раптовий скачок цін відбувається в економіці на зараженій інфляційними очікуваннями , то виникає так званий «ефект Пігу»- різке падіння попиту у населення в надії на швидке зниження цін. В наслідок зниження попиту виробник змушений знизити ціну, все повертається в становище рівноваги,[4].

1.4. Соціально-економічні наслідки інфляції

Два найважливіших  джерела інфляції, зумовленої зростанням витрат -це збільшення номінальної зарплати і цін на сировину і енергію.

Інфляція, викликана  підвищенням зарплати, є різновидом інфляції, зумовленої зростанням витрат. За певних обставин джерелом інфляції можуть стати профспілки. Це пояснюється тим, що вони якоюсь мірою здійснюють контроль над номінальною зарплатою шляхом колективних договорів. Припустимо, що великі профспілки вимагають і домагаються великого підвищення зарплати, тоді цим підвищенням вони встановлять новий стандарт зарплати робітників, що не є членами профспілки. Якщо підвищення зарплати в масштабі всієї країни не урівноважується якимись протидіючими чинниками, такими, як збільшення обсягу продукції, що випускається за одну годину, то збільшаться витрати на одиницю продукції. Виробники дадуть відповідь на це скорочуванням виробництва товарів і послуг, що викидаються на ринок. При незмінному попиті це зменшення пропозиції приведе до підвищення рівня цін. Цей тип інфляції називається інфляцією, викликаною підвищенням заробітної плати.

Інфляція,   викликана   порушенням   механізму   пропозиції.   Вона   є

наслідком збільшення витрат виробництва, а отже і цін, що пов'язане з

раптовим, непередбаченим збільшенням вартості сировини чи витрат на енергію.[7]

В реальному  світі ситуація значно складніше, ніж  просте розділення інфляції на два типи - інфляцію, викликану збільшенням попиту та інфляцію, зумовлену зростанням витрат. На практиці важко розрізнити ці два типи.

Більшість економістів  вважають, що інфляція, зумовлена зростанням витрат та інфляція попиту відрізняються одне від одного ще в одному важливому відношенні. Інфляція попиту триває до тих пір, поки існують надмірні загальні видатки. Інфляція, зумовлена зростанням витрат автоматично сама себе обмежує, тобто або поступово зникає, або ж самовиліковусться. Інфляція, зумовлена зростанням витрат породжує спад, тоді спад у свою чергу стримує додаткове збільшення витрат.

Самий факт інфляції - це зниження покупної спроможності грошової одиниці, тобто зменшення кількості  товарів і послуг, що можна придбати за цю грошову одиницю, - не обов'язково призводить до зниження особового реального прибутку чи рівня життя. Інфляція знижує покупну спроможності грошової одиниці, проте ваш реальний прибуток чи рівень життя знизиться тільки в отому випадку, якщо номінальний прибуток буде відставати від інфляції.

Інфляція  карає людей, що одержують відносно фіксований номінальний прибуток. Інакше кажучи, вона перерозподіляє прибуток, зменшуючи його у одержувачів фіксованого прибутку і збільшуючи його у інших груп населення. Класичним прикладом є літні подружжя, які проживають на приватну пенсію чи ренту, які забезпечують фіксований щомісячний розмір номінального прибутку.

Інфляція  також погіршить положення землевласників, що отримують фіксовану ренту, тому що з плином часу вони одержуватимуть грошові одиниці, які матимуть меншу вартість. Меншою мірою жертвами інфляції опиняться деякі «білі комірці», частина службовців державного сектору, прибуток яких визначаються фіксованою тарифною сіткою, а також ті що живуть на фіксований прибуток по соціальному забезпеченню та інші трансфертні прибутки сім'ї.

Люди, що проживають на нефіксований прибуток, спромагаються виграти від інфляції.

Номінальний прибуток таких сімей спромагаються  обігнати рівень цін чи вартість життя, внаслідок чого їх реальний прибуток збільшиться. Робітники, зайняті в галузях промисловості, що розвиваються і представлені потужними профспілками, спромагаються добитися, щоб їх номінальна зарплата йшла в ногу з рівнем інфляції чи випереджала його.

З іншого боку, від інфляції страждають і деякі наймані робітники. Ті, хто працює в нерентабельних галузях промисловості і позбавлені підтримки сильних, бойових профспілок, спромагаються опинитися в такій ситуації, коли зростання рівня цін випередить зростання їх грошового прибутку.

Виграш від  інфляції можуть одержати керуючі фірм, інші одержувачі прибутку.

Інфляція  може також розчарувати власників  заощаджень. Зі зростанням цін реальна  вартість чи покупна спроможність заощаджень, відкладених на чорний день, зменшується. Під час інфляції зменшується  реальна вартість термінових вкладів в банці страхових полісів, щорічної ренти і інших паперових активів з фіксованою вартістю, яких колись вистачало, щоб упоратись з важкими непередбаченими обставинами чи забезпечити спокійний вихід на пенсію.

Головними соціально-економічними наслідками інфляції є: перерозподіл доходів, прихована державна конфіскація грошей у населення через податки, прискорена матеріалізація грошей, падіння реальної відсоткової ставки на капітал,[І2].

Основний  розподільчий вплив інфляції виникає через відмінності у активах і пасивах, якими володіють люди. Для індивіда, що отримав позику і мас вносити по ній щорічний (або щомісячний) платіж згідно зі ставкою відсотку, інфляція фактично с моментом позитивним. Наприклад, позичено 100000 долл. для купівлі будинку і щорічні платежі по закладній становлять 10000 долл. У разі підвищення цін у 2 рази, тобто наявності інфляції, платежі по закладній ніяк не зміняться і будуть становити ті ж самі 10000 долл. за рік, хоча кількість благ, що можна придбати на цю суму зменшиться вдвічі. Боржник при цьому тільки виграє, оскільки реальний процент за використання капіталу зменшився наполовину.