Інфляція. 3



Зміст

Вступ........................................................................................................................3

  1. Сутність інфляції як елемента макроекономічної нестабільності.....................4
    1. Поняття інфляції та причини її виникнення.................................................4
    2. Класифікація інфляції за різними ознаками.................................................7
    3. Індекси цін та їх використання для характеристики інфляції..................12
    4. Стисла характеристика інфляції в різних країнах світу............................14
  2. Соціально-економічні наслідки інфляції...........................................................16
    1. Взаємозв’язок інфляції та процентних ставок............................................16
    2. Інфляція і заробітна плата............................................................................17
    3. Інфляційний податок.....................................................................................20
    4. Зв’язок інфляції та безробіття. Крива Філіпса...........................................22
  3. Запобігання та шляхи подолання інфляції.........................................................25
    1. Особливості інфляції в Україні....................................................................25
    2. Антиінфляційна політика держави (в Україні та Європі).........................27

Висновки...............................................................................................................34

Список літератури................................................................................................35

Додатки

 

 

Вступ

Проблема  інфляції займає важливе місце в  економічній науці, оскільки її показники  і соціально-економічні наслідки відіграють серйозну роль під час оцінки економічної  безпеки країни. Актуальність цього  питання в сучасних умовах визначається необхідністю виявлення сутності, глибинних  причин і механізмів розвитку інфляції, її особливостей і основних напрямків  антиінфляційної політики в країні. Проблема інфляції займає одне із центральних  місць в монетаристській літературі. Теоретичні основи інфляції, її вплив на економіку та шляхи подолання розглядались у працях А. Сміта, Макконела К. Р., Брю С. Л., Круша П. В., Клименка О. В., Базилевича В. Д. тощо.

Мета  моєї роботи полягає у вивченні інфляційного процесу, соціально-економічних наслідків  та варіантів боротьби з інфляцією. Задачами дослідження виступають: вивчення процесу інфляції, факторів, що впливають  на нього, причин, механізму розвитку інфляції, її особливостей в Україні, аналіз соціально-економічних наслідків  інфляції, розгляд можливих варіантів  антиінфляційної політики з урахуванням  світового досвіду. Об’єктом дослідження виступає інфляційний процес, а предметом – сутність інфляції, соціально-економічні наслідки та шляхи її подолання. Основним методом дослідження виступає метод абстрагування, оскільки проблема інфляції багатоманітна і складна. Методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції використовуються для висвітлення причин, що викликають певне явище, та наслідків – результатів цього явища.

Так як високі темпи інфляції згубно впливають  на економіку, в даній роботі акцентується  увага на подальшому розвитку антиінфляційної  політики в цілому та в Україні  зокрема.

Поряд з  теоретичними основами інфляції важливу  роль відіграє практична частина, що особливо необхідна для організації  ефективної системи господарства країни.

 

1. Сутність інфляції  як елемента макроекономічної  нестабільності

1.1. Поняття інфляції та причини  її виникнення

У класичній  економічній теорії інфляція – це процес підвищення загального рівня цін і, як наслідок, зниження купівельної спроможності грошей, або їхнє знецінення.

Термін  «інфляція» (від лат. inflatio - нагадування) вперше почали вживати в Північній Америці в період громадянської війни 1861 – 1865 рр., він означає збільшення паперово-грошового обігу. Однак ознаки інфляції почали виявлятися з широким розповсюдженням грошей в економічному житті. За такими опосередкованими ознаками, як стрімке зростання заробітної плати і цін, є підстави стверджувати, що інфляція спостерігалась у Стародавній Греції (330 р. до н. е.) при завоюванні Олександром Великим Персії та в Стародавньому Римі (301 р. до н. е.), коли Е. Діоклетіан установив контроль за цінами на близько 1000 найменувань товарів [1, с. 397].

Остаточно цей термін було введено в науковий обіг, щоб теоретично відобразити  певний стан економіки після Другої світової війни.

Інфляція – це стійке і відчутне зростання цін, яке виникло внаслідок того, що значна частина грошової маси виявилася не забезпеченою економічними благами.

Інфляція – багатофакторний, багатовимірний і складний соціально-економічний процес, властивий ринковій економіці, який може бути спричинений різними подіями.

Умовно  всі теоретичні концепції інфляції можна розділити на дві групи: економічні та неекономічні (див. Додаток 1).

 Неекономічні теорії можна умовно розділити на природні (зумовлені стихійними лихами, серйозними технологічними аваріями, епідеміями тощо) та політичні – зумовлені війнами, мілітаризацією економіки і т. ін. Розглянемо ці концепції.

Тривалі катаклізми в природі можуть суттєво  вплинути на обсяги виробництва аграрного  сектору економіки. Якщо частка цього  сектору в загальній структурі  економіки значна, то це призведе до відчутного зростання цін насамперед на продовольство, а потім – і  до зростання загального рівня цін.

Вплив на інфляцію політичних чинників розглянемо на прикладі мілітаризації економіки. Мілітаризація економіки призводить до вилучення найпередовіших технологій, найдосконаліших матеріалів та найкращих науковців і працівників – виробничників із цивільних галузей, які виробляють продукти для споживчого ринку. Покриття витрат на ВПК лягає важким тягарем на державний бюджет, збільшуючи його видаткову частину і спричинюючи інфляційне фінансування бюджетного дефіциту.

Економічні теорії інфляції можна поділити на монетарні та немонетарні.

Монетаристи вважають інфляцію чисто грошовим феноменом. Вона зумовлена м’якою грошовою політикою держави (дефіцитним фінансуванням, надмірним розширенням внутрішнього кредиту, помилковою грошовою політикою національного банку).

Прихильники монетарної теорії аналізують інфляцію, скориставшись рівнянням обміну, запропонованим американським автором І. Фішером:

, (1),

де  – загальна сума грошей, яка необхідна країні для забезпечення грошового обігу протягом року (номінальна кількість грошей); – кількість обігів грошей у їх обміні на товари (швидкість обігу грошей); – середній рівень цін на товари та послуги в країні; – обсяг товарів та послуг на рік (обсяг національного виробництва).

Зробивши  необхідні перетворення, отримаємо  рівняння:   (2), з якого виразимо рівень інфляції: , (3)

Інфляційні  процеси виникають, коли рівень інфляції , тобто:

1) при . Інфляція за таких умов спричинюється або банківською системою, яка послабила контроль над грошовою базою в процесі створення чекових грошей, або населенням, яке використовує свої боргові зобов’язання як засіб платежу;

2) при  . У такому випадку зменшення попиту домогосподарств на реальні касові залишки є наслідком удосконалення техніки розрахунків або заміни грошей на цінні папери, які виконують функцію нагромадження.

Отже, основними  причинами інфляції, за монетаристами, є: грошова емісія, не забезпечена товарною масою; кредитна емісія; криза валютно-фінансової системи; зростання державного дефіциту та державного боргу; мілітаризація економіки, яка є причиною збільшення видатків бюджету, додаткового поглинання матеріальних і трудових ресурсів, а отже, вилучення зі сфери виробництва споживчих товарів, збільшення споживчого попиту з боку зайнятих в оборонній промисловості; державна монополія; монополізм підприємств; механізм оподаткування.

Прихильники немонетарних теорій виводять умови існування інфляції з рівняння (3) і зводять його до такої нерівності: , (4)

Тобто вони вбачають умову існування інфляції в ситуації, за якої сума темпів приросту номінальної кількості грошей і  приросту швидкості обігу грошей перевищуватиме темп приросту реального  доходу.

На відміну  від монетаристів, прихильники немонетарної теорії в нерівності (4) вбачають тільки умову, а не причину існування інфляції.

Причинами інфляції прихильники немонетарної теорії вважають: зростання витрат виробництва внаслідок перевищеня темпів зростання заробітної плати над темпами зростання продуктивності праці, перевищення темпів зростання податків над темпами зростання доходів та зростання цін на сировину та енергоресурси; зростання сукупного попиту, не пов’язаного зі зростанням грошової маси (очікування підприємців); структурні зрушення в сукупному попиті, які виявляються в зростанні попиту на нові престижні товари при зростанні добробуту населення, що призводить до зростання їх цін, але на інші товари вони не знижуються, і зменшується їхня пропозиція, таким чином загальний рівень цін зростає; зміни структури ринку, повязані із владою монополій, олігополій та держави, яка реалізується в адміністративному монопольному зростання цін [2, с. 11-14].

У реальному  житті інфляцію спричинюють як монетарні, так і немонетарні чинники.

1.2. Класифікація інфляції за  різними ознаками

Інфляція  – це багатоманітне явище, яке  можна класифікувати за різними  ознаками (див. Додаток 2). Розглянемо найпоширеніші  класифікації.

Залежно від темпів інфляції та її впливу на економіку виділяють помірну, галопуючу  та гіперінфляцію.

Помірній інфляції характерний не надто швидкий темп зростання рівня цін (до 10 % за рік). Підприємці та фінансові структури ще можуть адекватно реагувати на зміни, що відбуваються на ринку. Відповідним чином може реагувати й уряд, коригуючи свою соціально-економічну політику. Західні економісти вбачають позитивний потенціал помірної інфляції в тому, що, знецінюючи гроші, вона стимулює інвестиційний процес.

Разом з  тим завжди панує небезпека виходу повзучої інфляції з-під контролю держави. Вона особливо велика в країнах, де немає відпрацьованих механізмів регулювання  господарської діяльності.

Інфляція  негативна не сама по собі, а лише у випадку, коли її темпи досить високі і спостерігається нерівномірне підвищення цін [3, ст. 146].

 Галопуюча інфляція передбачає річне зростання цін від 10 до 200 % за рік. Гіперінфляція характеризується темпом зростання цін, який перевищує 200 % річних. Галопуюча інфляція – це така ситуація в економіці, коли підприємці постійно підвищують ціни; банки неухильно підвищують плату за кредит; невпинно падає купівельна спроможність населення; економіка перебуває у фазі такої напруженості, коли на межі можливого здійснюється регулювання та координація міжгалузевих зв’язків; постійно коригується соціальна політика; активно діють банківські структури. Галопуюча інфляція означає кризу грошової системи, вона небезпечна для економіки та потребує строкових антиінфляційних заходів. Галопуюча інфляція переважає у країнах, які розвиваються.

Гіперінфляція – це крах грошової системи. При гіперінфляції ціни зростають астрономічними темпами, розходження цін і заробітної плати стає катастрофічним, руйнується благополуччя навіть найбільш забезпечених верств суспільства. За умов гіперінфляції руйнуються господарські зв’язки, масово банкрутують підприємства, припиняють свою діяльність підприємці. Найбільше потерпає від гіперінфляції населення. Гіперінфляція властива країнам в окремі періоди, коли вони переживають докорінну ломку своєї економічної структури.

Розглянуті  форми інфляції властиві відкритій інфляції. Відкрита інфляція характерна для країн ринкової екноміки, де взаємодія попиту та пропозиції сприяє відкритому необмеженому зростанню цін.

Крім  того, є ще прихована інфляція. Це такий стан в економіці, коли зростання рівня цін не спостерігається, але наявний дефіцит товарів та послуг, має штучне місце обмеження споживчого попиту.

Таким чином, відкрита інфляція проявляється у тривалому  зростанні рівня цін, прихована  – у посиленні товарного дефіциту.

Прикладом прихованої інфляції може бути економіка 80-х років колишнього Радянського Союзу. На початок 80-х років кожний четвертий радянський карбованець, а в 1986 – 1990 рр. кожний третій, не мав товарного забезпечення [4, ст. 249].

Процес, протилежний інфляційному, називають дефляцією (лат. deflation – видування, здування), коли загальний рівень цін падає і купівельна спроможність грошей підвищується. За економічним змістом дефляція – стійке і тривале зниження рівня цін. Дефляція є антиподом інфляції. В умовах інфляції економічні суб’єкти «тікають» від грошей, які з шаленою швидкістю знецінюються. Їх навіть називають «гарячими» грошима, які довго тримати в одних руках – марна справа. Подолання інфляції урядами різних країн у різні історичні періоди засвідчує досить неоднозначний вплив дефляції на долю економіки [5, ст. 8].

Уповільнення  темпів інфляції називають дезінфляцією.

Приборкання інфляції може здійснюватися поступово  впродовж значного періоду і раптово. Поступове приборкання інфляції здійснюється через дезінфляцію.

Залежно від причин і механізму зростання  загального рівня цін розрізняють  інфляцію попиту та інфляцію витрат (інфляцію пропозиції).

Інфляція попиту повязана з дією монетарних факторів, насамперед – з надлишковою емісією грошей, яка призводить до перевищення попиту над існуючою пропозицією товарів та послуг. Більшість економістів вважають, що крива короткострокової сукупної пропозиції є висхідною і складається з трьох відрізків: майже горизонтального, проміжного і вертикального (рис.1.1).

 P AS


 




 2 3 AD3


  AD2


 1  AD1    


 


0      Q1 Q2 Q

Рис. 1.1 Інфляція попиту:

AD – сукупний попит; AS – сукупна пропозиція;

P – рівень цін; Q – реальний ВВП

На горизонтальному (кейнсіанському) відрізку (1) сукупний попит порівняно невеликий, отже, обсяг національного продукту значно відстає від його рівня за умов повної зайнятості. Інфляцію на цьому  відрізку AS називають передчасною, оскільки економіка не досягла потенційного обсягу виробництва і повної зайнятості.

Ті галузі, які уже повністю використали  свої виробничі потужності, не в  змозі відреагувати на зростаючий попит  збільшенням обсягу виробництва  і тому їхню продукцію можуть придбати тільки ті, хто готовий заплатити  вищу ціну. Зростання сукупного попиту стимулює зростання попиту на робочу силу, що супроводжується вимогами підвищення зарплати, активною діяльністю профспілок. Отже, зміщення кривої сукупного  попиту від AD1 до AD2 (2) зумовлює частково інфляційне зростання обсягу виробництва. У точці перетину кривої AD2 і AS економіка досягає повної зайнятості в усіх секторах виробництва. Спостерігається потенційний обсяг національного виробництва Q2. Це означає, що будь-яке подальше зростання сукупного попиту не може бути задоволене наявними виробничими ресурсами, оскільки вони вичерпані – спостерігається суто інфляційне зростання цін.

Причини інфляції попиту поділяють на монетарні  та немонетарні.

Немонетарні: розширення державних замовлень: військових та соціальних; зростання попиту на засоби виробництва в умовах майже повної завантаженості виробничих потужностей; зростання доходів населення в результаті узгодження дій профспілок; зміни в асортименті структури cукупного попиту призводять до зростання загального рівня цін, бо на нові товари вони вищі, ніж на традиційні.

Монетарні: зростання номінальних касових  залишків, яке зумовлене зростанням грошової бази, вилученням грошей із сектора майна, використання фінансових активів і боргових зобов’язань як платіжних засобів.

Інфляція витрат виробництва (сукупної пропозиції) виникає внаслідок змін витрат виробництва і пропозиції на ринку. Зростання цін пояснюється такими чинниками, які зумовлюють зростання витрат на одиницю продукції.

Інфляція  витрат проявляється у зростанні  витрат виробництва, які випереджають зростання реального доходу та продуктивності праці. Інфляційний процес розвивається під впливом немонетарних факторів, що зумовлюють зростання цін через  збільшення витрат виробництва та збільшення собівартості продукції (рис.1.2). Зростання  витрат на одиницю продукції в  економіці призводить до скорочення прибутку. Це спонукає товаровиробників до зменшення обсягу пропозиції, що, в свою чергу, призводить до зростання  цін.

На рис.1.2 показано, що зростання витрат зумовило зміщення сукупної пропозиції від AS1 до AS2. Тобто, в умовах недостатньої пропозиції придбати блага можуть ті споживачі, котрі здатні будуть заплатити за них більшу ціну. Зростання ціни від Р2 до Р1 зумовить скорочення реального обсягу виробництва від Q1 до Q2.

 P AS2 AS1


  


  P2             A2 


  A1


 P1 AD


   


 


Q2  Q1 Q

Рис.1.2. Інфляція пропозиції:

AD – сукупний попит; AS – сукупна пропозиція;

P – рівень цін; Q – реальний ВВП

Інфляція  пропозиції має два основних джерела: зростання цін на енергію та сировину; зростання номінальної заробітної плати (див. Додаток 3).

Крім  того, причинами інфляції витрат виступають: тіньова економіка, відставання  продуктивності праці від зростання  заробітної плати, диспаритет сільськогосподарських  і промислових цін, наростання зношення основних засобів, необхідність швидкої  заміни позицій асортименту, монополізм ряду виробників тощо.

Інфляція  попиту та пропозиції мають здатність  переходити одна в одну. Зростання  рівня цін в економіці спонукає до вимог підвищення зарплати та здійснення соціальних заходів, що збільшує витрати  підприємців та доходи населення: посилюється  процес зростання рівня цін та стимулюється збільшення сукупного  попиту. Таким чином, повністю виокремити один тип інфляції від іншого практично  неможливо.

 

1.3. Індекси цін та їх використання  для характеристики інфляції

У світі  оцінка інфляції здійснюється або за коливанням рівня цін, або за коливанням курсів валют.

Контроль  за зміною цін на окремі види товарів, а також на споживчі товари в цілому здійснюється за допомогою індексів цін.

Існує два  основних індекси цін: індивідуальний ( ), який характеризує відносну зміну ціни звітного періоду стосовно базового періоду та                                                                                                                       зведений (агрегатний) індекс цін ( ).

Саме зведений індекс використовується для характеристики інфляції.

У статистиці розроблено кілька алгоритмів розрахунку агрегатного індексу цін, які  відрізняються системою вагових  коефіцієнтів у формулі розрахунку.

Найбільшу популярність отримали такі зведені  індекси:

    1. (5)- індекс Г. Пааше.

При побудові цього індексу цін індексованою величиною є ціна, а кількість  проданих товарів – це вага, яка  фіксується на рівні звітного періоду. За цієї умови індекс характеризує зміну цін декількох видів  товарів у звітному періоді порівняно  з базисним. Різниця між чисельником  і знаменником цього індексу  показує реальну економію, яку  отримує населення в разі зниження цін, або додаткові витрати, якщо ціни зростуть;

2) (6) - індекс Е. Ласпейреса,

3) (7) - індекс Д. Карлі,

4) (8) - індекс А. Маршалла (Еджворта),

5) (9) - індекс І. Фішера,

де  - кількість проданого товару або виготовленої продукції в натуральному виразі у звітному, базисному періоді, - ціни у звітному, базисному періоді.

В Україні  традиційно використовується індекс Пааше. У багатьох розвинутих країнах використовують  індекс Ласпейреса.

Для наочності  характеристики та інтерпретації інфляції залежно від її темпів, рекомендується користуватися темпом інфляції, рівним (10) або (11), який виражається у процентах при значенні інфляції до 200% та індексом, вираженим у разах – при вищих темпах зміни цін. Індекс цін дає кількісну характеристику знеціненню грошей.

Отже, індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це статистичний показник, який характеризує зміну цін (тарифів) на споживчі товари та послуги в часі. Індекс споживчих цін визначається за вартістю «споживчого кошика». «Споживчий кошик» - це законодавчо встановлений набір товарів та послуг, який приймається за масштаб для виміру динаміки цін. Річний індекс інфляції показує, у скільки разів зростає ціна «споживчого кошика» за рік [2, ст. 34-36].

Закон України  «Про мінімальний споживчий бюджет»  [6] визначає, що «мінімальний споживчий бюджет – це набір продовольчих і непродовольчих товарів та послуг у натуральному і вартісному вираженні, що забезпечує задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини» (ст.1 Закону [6]). Згідно із ст.1 Закону [6], мінімальний споживчий бюджет формується нормативним методом на основі системи споживчих кошиків.

З початку 2007 р. Деркомстат України змінив методологію підрахунку інфляції згідно з Міжнародною класифікацією. Основні зміни стосуються зменшення в споживчому кошику частки продуктів харчування з одночасним збільшенням частки послуг. У Європі споживчий кошик формується на основі товарів, що користуються найвищим попитом, у нас же він складений на основі товарів першої необхідності  (296 найбільш потрібних товарів ( 259) і послуг (37) [7]. Ми не можемо отримати дані по всіх позиціях ІСЦ очевидно через те, що не все в наших розрахунках гладко [8, ст. 2].

1.4. Стисла характеристика інфляції  в різних країнах світу

Інфляція  протягом ХХ ст. поступово перетворилась  на всезагальний, повсюдний і постійний  фактор. Вона присутня фактично  в  усіх країнах, як і дефіцит бюджету  і державний борг.

З початку 1990-х рр. до сучасної фінансово-економічної  кризи рівень інфляції в більшості  розвинених країн знаходився на низькому рівні (від 0 до 4 %) при достатньо високих  темпах розвитку світової економіки. В  країнах, що розвиваються, показники  інфляції вищі, ніж в розвинених країнах. Так, в 2007 р. в значній частині  країн, що розвиваються вони варіювали  від 4 до 19 % і лише в деяких країнах (наприклад, Зімбабве) істотно перевищували ці показники.

З початком кризи істотно змінились показники  інфляції для різних країн світу  (див. Додаток 4).

Основні причини загальносвітової інфляції:

Перша – ключова роль у зростанні світової інфляції Сполучених Штатів як фінансової держави-гегемона. Монетарна політика США транслюється в інші країни за допомогою режимів валютного курсу, коли курси погоджені або прив’язані до долара. В зв’язку з розпадом системи субстандартної іпотеки в США відбулося стрімке пом’якшення ФРС, а гроші, що вивільнилися, почали надходити на світовий ринок, що, у свою чергу, стало причиною глобального товарного буму. Тим часом – заради збереження привязки до долара – іноземним центробанкам довелося друкувати власну валюту, щоб скуповувати долари, накопичені експортерами. Усюди це призвело до підвищення споживчих цін, і їхнє щорічне зростання досягло страхаючих темпів.

Друга причина – це загальносвітова тенденція зростання цін на енергоносії, що викликала підвищення цін на всі промислові та продовольчі товари. Експерти Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) та Організації економічного співробітництва й розвитку проаналізували ситуацію в 19 регіонах та 39 країнах, серед яких крім членів ОЕСР є також Росія, Китай, Індія, Бразилія й Аргентина. У першому кварталі 2008 р. світові ціни на більшість продовольчих товарів у світі досягли найвищого рівня за 50 років. Як прогнозують експерти, у найближче десятиліття продовольство продовжить дорожчати. Зокрема, ціни на яловичину й свинину підвищаться приблизно на 20 %, на цукор – на 30 %, пшеницю, кукурудзу та сухе молоко – на 40-60 %. У деяких галузях ціни зростуть досить відчутно: масло й олійні культури подорожчають як мінімум на 60 %, а рослинні масла – понад 80 %. Аналітики ФАО і ОЕСР визнають, що продовольчі ціни в 2008 – 2017 рр. можуть зазнавати навіть більш значних коливань через спекулятивну гру різних інвестфондів (на ринку продовольчих ф’ючерсів) або через вплив клімату в цілому.

Однак, на думку деяких економістів, прискорення  зростання цін – це більше, ніж  просто тимчасовий сплеск, і нині відбувається перехід до періоду більш високої  інфляції у світі. Провину за це експерти покладають на розвинуті країни, і  насамперед на США. Ціни на енергоносії  і продукти харчування просто першими  відреагували на різке ослаблення грошово-кредитної  політики. Відповідно, це означає, що будуть дорожчати й інші товари та послуги, а виходить, висока глобальна інфляція – це всерйоз і надовго.

В умовах глобального ринку окремо взятій країні майже неможливо протистояти  загальному тренду. Але при координації  дій національних банків на світовому  ринку проблема є вирішуваною. Зустрічі лідерів країн G20, започатковані у 2008 р., символізують початок вироблення нових світових економічних правил регулювання з урахуванням глобалізації [9, ст. 14-16].

 

 

2. Соціально-економічні  наслідки інфляції

Інфляція  як явище макроекономічної нестабільності має різноаспектні форми впливу на економічну та соціальну сфери  людського життя. Розглянемо цей  вплив пеотапно. Найсильніший вплив у сфері економіки інфляція справляє за допомогою двох видів контрактів:

1) довгострокові позики;

2) угоди, що визначають рівень  зарплати.

2.1. Взаємозв’язок інфляції та процентних ставок

 Взаємозв’язок інфляції та процентних ставок має надзвичайне значення на ринку капіталів, де кредитори та позичальники укладають угоди, в яких зазначаються фіксовані суми платежів у гривнях. Укладаючи угоду, кредитор і позичальник виходять із власних сподівань стосовно рівня інфляції. Ці сподівання можуть бути близькими до фактичних економічних реалій, але можуть виявитись і помилковими. І тоді одна зі сторін втрачає, а інша – виграє. Врахування інфляції дуже важливе при здійсненні іпотечних кредитів, які видаються строком на 25 – 35 років під фіксовані процентні ставки.

Надзвичайно відчутні помилки в інфляційних  сподіваннях при здійсненні інвестицій у житлове будівництво.

Саме  невизначеність стосовно рівня інфляції у довгостроковому періоді спричинила появу нового фінансово-кредитного інструмента – іпотечного кредиту  з регульованою процентною ставкою. Використання іпотечного кредиту з  регульованою процентною ставкою зменшує  можливість мати великі капітальні доходи (або збитки) від нерухомого майна, що посилює стабілізаційні процеси  в економіці й у такому аспекті  може розглядатись як засіб адаптації  економічних суб’єктів до вразливих умов з метою мінімізації збитків.

Інфляція. 3 📙 Курсовая → 🆔 100031

Інфляція. 3 📙 Курсовая → 🆔 100031