інноваційна діяльність підпнриємства

1. Визначення підприємства, цілі і напрямки його діяльності

Підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентними органами державної влади або органами місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особливих потреб.

Ознаки підприємства:

• Є юридичною особою
• Має відокремлене майно
• Має замкнуту систему обліку та звітності
• Має самостійний баланс
• Має рахунки в установах банків
• Має печатку зі своїм найменуванням
• Має ідентифікаційний код
• Може мати товарний знак

Напрямки діяльності:

1. маркетингова діяльність (дослідження ринку)
2. виробнича діяльність (формування виробничої програми)
3. інноваційна діяльність (науково-технічні розробки, підготовка нової продукції)
4. інвестиційна діяльність
5. комерційна діяльність (формування купівлі і продажу товарів)
6. після продуктивний сервіс
7. економічна діяльність
8. соціальна діяльність (створення сприятливих умов праці)

 

2. Правові основи функціонування підприємства

Правові основи функціонування підприємства – це сукупність законодавчих, нормативних, державних та інших документів які регулюють права а обов’язки підприємств, що реалізується підприємствами в процесі діяльності.

Документи правового  регулювання:

1. зовнішні та внутрішні
2. державні та індивідуальні
3. нормативні
4. організаційно розпорядчі
5. консультаційні
6. інформаційні

За статусом і рівнем прийняття:

1. загальнодержавні
• конституція України
• кодекс

2.      законодавчі  акти:

• закони, укази, постанови, розпорядження верховної ради
• укази, розпорядження президента
• правові документи міністерств та відомств
• документи правового регулювання
• статути підприємств
• колективний договір
• документ внутрішнього регулювання

Статут – це юридичний документ яким оформлюється утворення підприємства і визначається його структура, ф-ції, правове становище.

Колективний договір – це угода між трудовим колективом та адміністрацією підприємства

 

3. Класифікація підприємств за ознаками

Характер діяльності- комерційні і некомерційні

Спосіб створення- унітарні і корпоративні

Форма власності майна- приватні, колективні, комунальні, державні, змішані

Національна приналежність капіталу- національні, закордонні, змішані

Правовий статус і форма господарювання- одноосібні, кооперативні, орендні, господарськітовариства

Галузево-функціональний вид діяльності- промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торгові, лізингові, банківські, страхові, туристичні.

Технологічна цілісність і ступінь  підпорядкування – головні, дочірні, ассоційовані, філії.

За масштабом діяльності – великі, середні, дрібні.

Види об’єднань:

Асоціація – найпростіша форма договірного об’єднання з метою постійною господарською діяльністю.

Корпорація – довговічне об’єднання підприємств шляхом інтеграції науково-технічних, виробничих та комерційних інтересів із делегуванням окремих повноважень централізованому органу.

Консорціум – тимчасові  статутні об’єднання підприємств з  метою реалізації масштабного проекту.

Консери – це форма статутного об’єднання підприємств яке характеризується єдності власності і контролю.

Картель – договірне об’єднання підприємств для ведення комерційної діяльності.

Синдикат – це різновид картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції всіх учасників через  збутову мережу одного з них або  створення спільної збутової мережі.

 Трест – монополістичне об’єднання підприємств єдиний виробничо-господарський комплекс.

Холдинг – специфічна форма об’єднання капіталів шляхом придбання контрольних пакетів акцій підприємств.

Промислові групи – це об’єднання самостійних підприємств і одного або кількох банків.

 

4. Функції і методи управління підприємством

Функції управління підприємством:

1. планування
2. організація
3. мотивація
4. контроль.

Методи управління – це способи впливу на окремих працівників і трудові колективи в цілому, які використовуються для досягнення підприємства.

Відповідно  до мети методи управління поділяються:

• Економічні методи – це методи які реалізують матеріальні інтереси участі людини і виробничих процесах через використання товарно-грошових відносин.
• Соціально-психологічні – ці методи реалізують соціальної поведінки людини.
• Організаційні методи – реалізують мотиви примусового характеру.

 

5. Поняття і типи організаційних структур управління сучасними підприємствами

Організаційних структур управління – це система оптимального розподілу управлінських обов’язків, прав і відповідальності, порядку і форм взаємодії між окремими структурними одиницями, що входять до її складу і людьми які в них працюють.

Існують такі типи організаційних структур:

1. лінійна (управляючий вплив на об’єкт здійснюється тільки керівником)
2. функціональна (створюються відповідні підрозділи)
3. лінійно-функціональна (забезпечує розробку і прийняття ефективних рішень)
4. дивізіональна
5. матрична

 

6. Персонал підприємства: поняття , класифікація та структура 

Персонал – це сукупність постійних та тимчасових працівників, що отримали професійну підготовку або мають досвід практичної роботи і забезпечує господарську діяльність суб’єкта господарювання.

Працівники  поділяються:

• основної діяльності –називають промислово виробничим персоналом.
• Непромислової діяльності – включає працівників тих структур які не пов’язані з виробництвом.

Професія – вид трудової діяльності здійснювання якої потребує відповідних знань і практичних навичок.

Спеціальність – більш вузький вид трудової діяльності потребує глибоких знань з вузького кола питань

Кваліфікація – це сукупність спеціальних знань та практичних навичок які визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних ф-цій певної складності.

 

7. Особливості визначення чисельності персоналу підприємства

У плануванні діяльності підприємств важливе місце належить визначенню потреби в трудових ресурсах. Планування трудових ресурсів на підприємствах починається з аналізу забезпеченості робочих місць працівниками відповідної кваліфікації та рівня їх використання. Розрахунки чисельності спираються не лише на кількісну та якісну оцінку самих трудових ресурсів, а й на можливий рівень їхнього використання, аналіз обумовлюючих факторів — технічних, організаційних, соціально-економічних.

Об'єктами аналізу виступають:

— номенклатура виготовлюваної продукції  та послуг, що надаються;

— втрати робочого часу та їх причини;

— характер та порівняльний рівень технологічних  процесів та устаткування;

— прогресивність та відповідність  сучасним вимогам організації праці  та виробництва;

— рівень мотивації трудової діяльності;

— норми обслуговування та виробітку, рівень їх фактичного виконання  тощо.

Основою для розрахунку необхідної чисельності персоналу  є плановий обсяг виробництва  продукції, продуктивність праці та її ріст, показники інших розділів плану підприємства (планові норми часу і виробітку, норми обслуговування устаткування і робочих місць, планові коефіцієнти виконання норм; дані про вивільнення працівників під впливом окремих техніко-організаційних факторів). Обсяг виробництва найчастіше виражають у трудових одиницях виміру — в нормо-годинах. Нормо-години характеризують витрати нормованого робочого часу на виготовлення продукції (виконання робіт).

Чисельність персоналу  планують (розраховують) окремо за кожною категорією і в цілому по підприємству. При цьому розраховують явкову, облікову і середньооблікову чисельність працівників.

Явкова чисельність  — це чисельність працівників, які  повинні щоденно з'являтися на роботу.

Облікова чисельність  включає постійних і тимчасових працівників, прийнятих на роботу терміном на один і більше днів, у том числі осіб, відсутніх на роботі з причин, передбачених трудовим законодавством. Це, зокрема, працівники, які перебувають у службових відрядженнях, на навчанні, виконують державні обов'язки, тимчасово непрацездатні. Враховуються і працівники, які зайняті неповний робочий день.

Середньооблікова чисельність  — це число працівників, у середньому включених до списку підприємства за певний період. Розраховується відношенням  сумарної кількості працівників  за списком за усі календарні дні  цього періоду до числа днів у періоді (число працівників за вихідний день приймається рівним числу їх за попередній робочий день).

 

8. Продуктивність праці та  методи її визначення

Продуктивність праці – це ефективність трудових витрат або здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.

Підвищення продуктивності праці  означає економію трудових витрат.

Розрізняють два методи визначення продуктивності праці:

1. прямий (визначається обсягом продукції який виробив працівник за одиницю часу)
2. оборотний (визначається кількістю робочого часу який витрачається на виробництво одиниці продукції)

прямий виробіток ПП=Оп/Човп

ОП – обсяг продукції

Човп – чисельність

ПП – продуктивність праці.

Обернений трудомісткість ПП= Трудовитрати(год)/кільк.продукції

 

9.  Характеристика форм і систем заробітної  плати

Існують такі основні форми оплати праці: 
- Відрядна оплата – проводиться за нормами і розцінками встановлені на підставі тарифного розгляду працівника за виконання роботи відповідної складності.

- Почасова оплата – здійснюється за тарифними ставками з урахуванням відпрацьованого часу та рівня кваліфікації.

Системи відрядної  форми оплати праці:

1. пряма відрядна (кільк продукції х ціна за одиницю)
2. непряма (погодинна ставка х кільк годин х когеф. Вик. Норми працівниками, яких обслуговує (для допоміжного пресоналу)
3. відрядно преміальна (відрядний заробіток + премія)
4. відрядно прогресивна
5. акордна система

Почасова форма  оплати праці:

1. проста почасова (множення годинної тарифної ставки на кількість відпрацьованих годин)
2. почасова преміальна (проста почасова + премія)
3. оплата за посадовими окладами

 

10. Сутність, класифікація та  структура основного капіталу підприємства

Капітал підприємства  - вартість цінностей у матеріальній, не матеріальній і грошовій формі які в процесі функціонування здатні створювати нову вартість.

За джерелами  формування капітал поділяється: Власний Позиковий

   За об’єктом використання: Основний Оборотний Інтелектуальний

За тривалістю участі в виробничих процесах: короткострокові і довгострокові

Основний капітал – це загальна вартість цінностей які інвестовано у формування основних фондів підприємства.

Основні фонди – це засоби праці функціонують у виробництві тривалий час.

 

11. Спрацювання, амортизація та відтворення основних фондів підприємства

Фізичне спрацювання – це поступова втрата основними фондами первинних техніко-економічних властивостей.

На швидкість  і розміри фізичного спрацювання  впливають такі чинники:

1. надійність і довговічність
2. спосіб експлуатації
3. особливості технологічного процес
4. якість технічного догляду
5. кваліфікація працівника

Амортизація – це процес перенесення авансової раніше вартості основних фондів на вартість продукції.

Включає в себе вартість продукції, а після її реалізації повертається до підприємства.

Норма амортизації = (Ф-Л)/Тсл*Ф

Ф – балансова вартість основних фондів

Л - Ліквідаційна вартість

Тсл – строк служби

Методи нарахування амортизації:

Лінійний – рівними частинами

Зменшення залишкової вартості

Прискоренного зменшення – подвійна норма амортизації

Кумулятивний – добуток норми амортизації на кумулятивний коеф.

Виробничий – на основі сумарного  виробітку об екта за весь термін його експлуатації у відповідних натуральних  одиницях

 

12. Показники ефективності використання та  відтворення основних фондів

Виконання:

1. Фондовіддача (відношення  продукції підприємства)

2.Фондомісткість (показує  скільки основних фондо грн.  міститься в кожній грн. продукції)

3. Рентабельність (відношення  величини прибутку до середньорічної  вартості основних фондів)

4. Фондоозброєність (відношення середньорічної вартості основних фондів до середньоспискової чисельності персоналу)

Відтворення:

Просте – це ремонт, модернізація, заміна.

Розширене – технічне переозброєння, реконструкція, розширення діючого виробництва спорудження  нових об’єктів.

Для визначення основних фондів:

1. коефіцієнт оновлення основних фондів
2. Коефіцієнт виробітку основних фондів
3. коефіцієнт зносу основних фондів
4. коефіцієнт придатності основних фондів.

 

13. Характеристика, склад  та структура  оборотного капіталу  підприємства

Для здійснення господарської діяльності підприємству необхідно мати оборотний капітал або сукупність грошових коштів, що забезпечує безперебійне ф-ціонуваня підприємства.

За джерелами  формування оборотний капітал поділяється:

• власний
• позиковий

Оборотний капітал у сфері виробництва складається з таких елементів:

1. виробничі запаси
2. незавершене виробництво
3. напівфабрикати власного виконання
4. витрати майбутніх періодів

Співвідношення оборотного капіталу, що знаходяться у сфері  виробництва і обігу є неоднаковим  у підприємств різних галузей промисловості, що пояснюються специфікою виробництва особливостями постачання і збуту системою розрахунків.

Залежно від  методів планування оборотний капітал  поділяється на:

• нормований (виробничі засоби, незавершене виробництв, витрати майбутніх періодів, залишки готової продукції на складі)
• ненормативний (грошові кошти на поза рахунковому рахунку, дебіторська заборгованість)

 

14. Показники та шляхи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства

Ефективність використання оборотних коштів на підприємстві характеризується швидкістю їх обороту (оборотністю). Чим менше оборотні кошти затримуються на окремих стадіях, тим швидше завершується їхнього кругообіг. Таким чином, показники, що характеризують швидкість оборотності оборотних коштів, і є показниками ефективності їхнього використання.

Ефективне використання оборотних коштів характеризується такими показниками:

1. Коефіцієнт оборотності, який  розраховується шляхом ділення  вартості реалізованої продукції  за діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період. Коефіцієнт оборотності показує, скільки оборотів здійснили оборотні кошти за певний період

2. Показником, оберненим коефіцієнту  оборотності, є коефіцієнт завантаження оборотних коштів, який показує, скільки оборотних коштів припадає на одну грошову одиницю (гривню) реалізованої продукції за певний період.

3.Тривалість одного обороту  (швидкість обороту) оборотних  коштів

4. Для характеристики економічної  ефективності використання оборотних коштів може бути використаний показник віддачі (рентабельності) оборотних коштів, котрий являє собою відношення прибутку від реалізації продукції до середніх залишків оборотних коштів:

 

15. Сутнісна характеристика , функціонально-елементний склад і структура інвестицій

Інвестиції – це всі  види майнових та інтелектуальних цінностей  які вкладаються в об’єкти  підприємницької діяльності з метою  отримання прибутку або досягнення соціального об’єкту.

Процес формування інвестицій на підприємстві складається з:

1. обчислення необхідного обсягу інвестицій на розрахунковий період.
2. визначення конкретних джерел фінансування

Обсяг інвестицій визначається в залежності від конкретної ринкової системи 

1. обсяг виробництва стабільний
2. попит продукції підприємства зростає
3. зменшення попиту

структура джерел фінансування залежить від:

1. рівня оподаткування доходів підприємства
2. темпи зростання реалізації продукції та їх стабільності
3. структура активів підприємства
4. ринкова вартість позикового капіталу
5. досконалість управління фінансовими ресурсами підприємства.
6. досконалість фінансування інвестицій

 

16. Методичні засади  оцінки  ефективності реальних інвестицій

Оцінка ефективності здійснюється:

1. шляхом співставлення інвестиційних витрат та суми і строків повернення інвестованого капіталу.
2. при визначенні інвестиційних витрат враховують всі прямі не прямі витрати грошових коштів, матеріальних та не матеріальних активів, трудових та інших видів ресурсів
3. фінансовим результатом реалізації інвестиційного процесу є грошові кошти.
4. в процесі оцінки ефективності реальних інвестицій обов’язково враховують чинник часу. Це пов’язано з неоднаковою цінністю грошей у часі.
5. для врахування чиннику часу використовують такий прийом як дисконтування                       

Дисконтування – це процес приведення до одного періоду часу витрат і надходжень які здійснюються в різні періоди.

 

17. Методологічні засади планування та прогнозування

Методи планування:

1. логіка побудови плану
• ресурсний
• цільовий

2. методи розрахунку  показників

• екстраполяції 
• Нормативний

3.ступінь узгодження  ресурсів і потреб

• Балансовий
• Матричний

4.варіантність 

• Багато вартісний
• Економіко-математичний

5.спосіб виконання

• Ручний
• Механізований
• Автоматизований

6.форма представлення  результатів

• Табличний
• Лінійно-графічний
• Логіко структурний.

Методи прогнозування:

1. Фактографічний
• Статистичні
• аналогічні
2. експертні

• індивідуалізовані експертні оцінки

• колективне експертивне оцінювання.

 

18. Види планів підприємства

План це – керівництво до дії, конкретне адміністративне адресоване завдання, функціонально взаємопов’язані завдання, виконання яких забезпечує досягнення поставлених цілей, обґрунтований перелік дій на певний період часу, що містить визначені для досягнення суб’єктам господарювання показника.

Види планів: Горизонт планування ( перспективні, поточні) Зміст планування (техніко-економічне, оперативне) Предмет плану (стратегічні, виробничі, бізнес-план, програми)

Планові показники 

1. економічний зміст (натуральні і вартісні)
2. економічне призначення (кількісні і якісні)
3. база порівняння (абсолютні і відносні)

 

19. Загальна характеристика і  вимірники обсягу продукції

За ступенем обробки відокремлюють різновиди  продукції:

1. сировина – це продукт праці взяті у природі. До нього прикладена праця по добуванню, виробництв або збиранні.
2. напівфабрикати і незавершене виробництво – це частково оброблені сирі матеріали

Незавершене виробництво  – це предмети праці які знаходяться  в процесі часу.

Напівфабрикати –  це частково оброблені предмети праці  які знаходяться поза процесом обробки  і очікують наступної стадії.

3. готова продукція – це вироби призначені для реалізації.

Вимірювання продукції здійснюється:

1. умовно натуральними – використовуються на підприємствах де випускають кілька різновидів або сортів однорідної продукції.
2. натуральними – одиниці ваги, обсягу, площі, кількості.
3. вартісними – вимірюються в грошових одиницях і при цьому визначає товарну, валову, реалізовану і чисту продукцію.

Валова продукція – характеризує обсяг виробництва як по завершенням так і не завершеним виробам і промисловим продукціям призначених для реалізації.

Реалізована продукція – вартість виробів які поставлені споживачами і сплачені ними.

 

20. Якість і конкурентоспроможність продукції

Якість – це економічна категорія яка відбиває сукупність властивостей продукції, що обумовлюють міру її придатності задовольняти потреби споживачів відповідно до свого призначення.

Рівень якості – це кількісна характеристика міри придатності продукції для задоволення конкретної потреби.

Розрізняють:

1. абсолютний рівень якості
2. відносний рівень якості

Оптимальний рівень якості – це рівень який забезпечує задоволення конкретної потреби з мінімальними витратами на виробництво і експлуатацію продукції.

Конкурентоспроможність – це комплекс споживчих і вартісних товарів які визначають його здатність бути обміненим на гроші.

 

21. Показники якості продукції та методи  її визначення

Методи визначення якості продукції:

1. реєстраційний
2. вимірювальний
3. органолептичний
4. експертний
5. розрахунковий
6. експериментальний
7. соціологічний.

Якість продукції визначають за такими групами показників?

1. показники призначання
2. показники надійності
3. екологічні
4. економічні
5. ергономічні
6. естетичні
7. патентно-правові

Стандарт – це нормативний документ розроблений на основі угоди більшості зацікавлених сторін.

 

22. Маркетингова діяльність підприємства

Маркетинг – це вид  людської діяльності, направлена на задоволення  потреб за допомогою обліку.

Маркетинг – це діяльність по забезпеченню наявності потрібних товарів і послуг для потрібної аудиторії, у потрібному місці, в потрібний час.

Існують 5 альтернативних концепцій маркетингу:

1. удосконалення виробництва
2. удосконалення товару  (задоволення потреб споживачів)
3. інтенсифікація збуту (забезпечення швидку доставку та продаж товару)
4. традиційна концепція (вивчення потреб споживачів та задоволення потреб)
5. концепція соціально-етичного маркетингу (баланс між потребами і бажаннями споживачів)

 

23. Кон»юнктура ринку  і визначення попиту на продукцію підприємства

Кон’юнктура – конкретна економічна ситуація, що склалась на ринку на визначений обмежений відрізок часу. Це сукупність умов і чинників зокрема таких як збалансованість ринку сформовані або прогнозовані тенденції розвитку ринку.

Кон’юнктура ринку характеризує сукупність показників:

1. Пропозиція – обсяг товарів і послуг які призначені для продажу і пропонується протягом певного часу за певною ціною.
2. попит – потреба забезпечена грошами і пред’явлена ринку.
3. пропорційність ринку (баланс попиту і пропозиції) – який можливо розрахувати тільки за всією сукупністю товарів і послуг.

Розрізняють попит на:

1. споживчі товари
• товари короткострокового користування
• товари тривалого користування
2. промислові товари

 

24. Загальна характеристика витрат підприємства та їх класифікація

Витрати поділяються  на:

1. інвестиційні
2. поточні

Собівартість продукції  – це виражені в грошовій формі  витрати підприємства на підготовку виробництва, збуту продукції.

Собівартість включає:

• витрати минулої праці
• амортизації
• витрати на оплату праці
• обслуговування виробничого процесу
• збут продукції.

Класифікація витрат:

1. загальні витрати і витрати на одиницю продукції
2. за ступенем однорідності
• елементні –
• комплексні – різнорідні за складом і охоплюють декілька елементів витрат.
3. за способом обчислення

• прями – виготовлення нового виду товару

• непрямі – пов’язані з виготовленням різних видів продукції.

4. залежно від обсягу виробництва