МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. ВАДИМА ГЕТЬМАНА» 

Кафедра стратегії підприємств 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ:

«Інноваційна  діяльність підприємства»

                                                                                       Виконав студент

                                                                                       2 курсу

                                                                                       спеціальності

                                                                                       групи                                                                                                                                                                                          

                                                                                       Науковий керівник:

КИЇВ-2010

Зміст 

    Вступ…………………………………………………………………………...3

1. Сутність інноваційної діяльності підприємства…………………………….5

2. Інноваційні стратегії та чинники впливу на інноваційну діяльність……...13

3. Оцінка ефективності інноваційної діяльності……………………………....21

    Висновки………………………………………………………………..……..28

    Список  використаної літератури……………………………………………..31 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Сьогодні  інновації стають ключовим чинником розвитку для більшості підприємств. Характерною є зростаюча кількість  наукових праць, де досліджується інноваційна діяльність. У більшості з них акцент робиться не на ціновому механізмі конкуренції, а на інноваційних процесах, пов'язаних з поліпшенням всього виробничо-господарського потенціалу підприємства. Тому актуальність та практична значущість даної теми є, дійсно, дуже високою і значною. Саме тому вітчизняні вчені намагаються обґрунтувати національні інноваційні пріоритети, знайти дійові механізми залучення й ефективного використання інновацій. Однак масштаби та рівень наукової розробки зазначених проблем залишаються все одно недостатніми.

      Першочерговим завданням даної роботи є вивчення та дослідження поняття «інновація» а також усіх важливих категорії пов’язаних ним, а також отримання необхідних знань з оцінювання ефективності інноваційної діяльності. Ми повинні зрозуміти чому використання інновацій набуває принципового значення для прискореного економічного розвитку як підприємства, так і національної економіки в цілому.

     Очевидним і зрозумілим повинно для нас  стати те, що вирішення проблем активізації інноваційної діяльності підприємств - головна запорука здійснення успішних ринкових реформ. Крім того, досвід розвинутих країн свідчить, що вихід з економічної кризи неможливий без активізації інноваційної діяльності. Варто наголосити, що саме володіння інноваціями, котрі є стимуляторами розвитку підприємства, забезпечує перемогу у конкурентній боротьбі.

     Об’єктом  дослідження у нас постає процес функціонування підприємства в конкурентному  ринковому середовищі, де предметом  вже виступає, відповідно, інноваційна діяльність підприємства.

      Усі ми повинні усвідомлювати, що управління інноваціями є серцевиною підприємницької діяльності, необхідною умовою успішного бізнесу, тому що саме інновації сприяють підвищенню якості і зниженню собівартості продукції, забезпечують її конкурентоспроможність, а відтак й ефективну присутність підприємств та організацій на ринку товарів і послуг. Ми маємо оволодіти теоретичними основами, методологією та практичними навичками інноваційного менеджменту, усвідомити принципи формування та реалізації державної інноваційної політики, особливості організації інноваційної діяльності в регіонах, основні напрями вдосконалення інноваційної діяльності в окремих галузях економіки, навчитися самостійно вирішувати інноваційні завдання від прогнозування нововведень до їх комерційного використання у підприємницьких структурах. 
 
 
 

1. Сутність інноваційної діяльності підприємства. 

      Поняття «інновація» — (слово латинською означає оновлення, зміна) набуло в  наш час найширшого вжитку. Тим  більш нагальною є потреба мати справжнє уявлення про його точний зміст у контексті сучасного розуміння.

Ми є  свідками офіційного визнання того, що інновацій потребують усі області нашого життя, що інновації покликані докорінно поліпшити справи у всіх сферах виробництва, економіки, права, соціальних відносин, науки, культури, освіти. Отже можна стверджувати, що інновації охоплюють усі сфери діяльності суспільства і саме вони можуть докорінно поліпшити економічний та суспільно-політичний стан країни, прискорити трансформування суспільства. [16, ст.10]

      У науковій літературі є велика кількість дефініцій інновації, які доволі різко відрізняються одне від одного. Проте в цілому всі вони зазначають, що інновації завжди пов'язані з прогресом.

     У західній літературі існує два підходи до інновацій, які можна охарактеризувати як широкий і вузький. Широкий трактує інновацію як всілякі зміни через запровадження нових або удосконалених рішень у техніку, організацію, процес постачання та збуту, суспільне життя та таке інше. Тут підставою міркувань щодо дефініції інновації є класичне визначення цього явища, запропоноване Й. Шумпетером, який інновацію визначає як «непостійне проведення нових комбінацій» у таких випадках:

• запровадження нового товару, тобто  товару, з яким споживачі ще не знайомі, або нової різновидності якогось товару;
• запровадження нового методу виробництва, тобто методу, ще не випробуваного практично у даній галузі виробництва;
• відкриття нового ринку, тобто ринку, на якому дана галузь промисловості даної країни раніше не була присутня, незалежно від того, чи існував цей ринок раніше, чи ні;
• оволодіння новим джерелом сировини або напівфабрикатів, незалежно від того, чи існувало це джерело раніше, чи ні, чи було воно тільки-но створено;
• проведення нової організації якоїсь промисловості, наприклад, завоювання позиції монополіста або її втрата.

     З цього визначення випливає технічний, економічний та організаційний характер інновації. На думку Шумпетера, предметом можуть бути: продукт, виробничий процес, а також організація за умови, що вони є новими та запровадженими.

     Водночас  виникла ціла низка варіантів  визначення інновації від різних авторів. 

Таблиця 1.1. Варіації визначень «інновацій»

     Характерною рисою більш вузького трактування поняття «інновація» є зведення його до суто технічних проблем, частіше за все, до запровадження нових виробів та нових технологій. До авторів таких трактувань відносяться Р. Е. Джонстон, Д. Дессен, Д. А. Алле та інші. До прикладу, Е. Хофмайстер вважає, що під інновацією слід розуміти свідому, направлену на досягнення певної цілі волю до перетворення винаходу в процес або метод або ж уміле виведення виробу на ринок.

     На  нашу думку, дуже вдалим визначенням поняття інновації також є пояснення нашого українського вченого, доктора економічних наук, професора Юрія Бажала: «Інновація — це використання нових для організації ідей шляхом втілення їх в товарах, процесах, послугах, та/або в системах управління, якими оперує організація». [2,ст. 146]

     Незважаючи  на різні підходи у трактування  терміну "інновація", всі визначення об'єднує думка, що інновації пов'язані з якісними змінами в економічному процесі, спрямованому на динамічні шляхи зростання.

     Термін "інновація" може використовуватись  в двох змістах. По-перше, для окреслення нового продукту, процесу або системи (статичний аспект). По-друге, для описання процесу, охоплюючи такі види діяльності, як дослідження, проектування, розроблення, організація виробництва та комерціалізація нового продукту, процесу або системи (динамічний аспект).

Для інновації притаманні наступні основні ознаки:

1. науково-технічна новизна.
2. здатність інновації до матеріалізації у нові технічно досконалі види промислової продукції, засоби і предмети праці, технології і організації виробництва.
3. здатність до комерціалізації самої інновації і результатів її впровадження. Результат науково-технічної діяльності перетворюється на інновацію з моменту використання на ринку. Багато інновації можуть бути не придатними до впровадження на ринку і тому не мати комерційної привабливості.

     Аналізуючи  існуючі відомі класифікації інновацій, приходимо до висновку, що кожна класифікація побудована за певною класифікаційною ознакою і виконує певне цільове навантаження. Проведена систематизація існуючих класифікацій інновацій, з однієї сторони, дозволяє встановити узалежненість кожної з них від змісту задач, а з другої сторони — дозволяє висновку, що кожна класифікація побудована за певною класифікаційною ознакою і виконує певне цільове навантаження. Проведена систематизація існуючих класифікацій інновацій, з однієї сторони, дозволяє встановити узалежненість кожної з них від змісту задач, а з другої сторони — дозволяє вважати, що певна класифікація найбільш придатна стосовно певного рівня економічного розвитку суспільства (див. табл.1.2)

Таблиця 1.2. Класифікація інновацій.

      Важливим аспектом класифікації є визначення, в якій мірі новий товар є новим для виробника, а в якій - для споживача.

      Важливим аспектом класифікації є визначення, в якій мірі новий товар є новим для виробника, а в якій - для споживача.

     З точки зору виробника, інновацією є  використання вперше певного технічного рішення. Рівень новизни у цьому випадку може бути оцінений шляхом експертних оцінок за допомогою групи представників виробників або інших незалежних експертів. Більш об'єктивні результати можна досягти, оцінюючи частку нових складових, які використані при технічному рішенні вперше.

     З позиції споживача, продуктова інновація  — це товар, який має нову споживчу вартість в очах споживачів. Рівень новизни в цьому випадку можна оцінити шляхом опитування потенційних споживачів або групи незалежних експертів.

     Можна припустити, що деякі товари, визнані  виробником за інновації не будуть оцінені споживачем як товари з новою споживчою вартістю. І навпаки — технічне рішення, яке придасть виробу нових важливих властивостей і тому буде розглядатись споживачами як інновація, не вимагатиме від виробника нових інноваційних підходів і тому виробником не розглядатиметься як інновація.

     В цілому, можна сказати, що здійснюючи інноваційну діяльність підприємство орієнтується на досягнення різних цілей, найпоширеніші з яких такі:

- зростання обсягів продаж;

- отримання конкурентних переваг;

- завоювання нових ринків або певних сегментів;

- зниження виробничих витрат;

- зростання продуктивності праці тощо. 

     Одночасно поняття інновації, трактованої  як зміна, яка веде до виникнення нової  властивості, відповідає концепції  організації, яка спирається на процеси, що відіграють важливу роль у діяльності підприємства і управлінні ним. У цьому зв'язку інновацію необхідно розглядати безпосередньо в контексті інноваційного процесу.

Інноваційний  процес — це процес створення, освоєння і поширення тих техніко-економічних ідей, практичне застосування яких призводить до отримання певного суспільно-економічного ефекту.[ 5, ст. 89]

Інноваційний  процес має циклічний характер. Основні  етапи перебігу інноваційного процесу  наступні:

1. Фундаментальні дослідження, завданням яких є отримання нових знань і відкриття найбільш суттєвих закономірностей розвитку природи і суспільства, нових взаємозв'язків між явищами. Фундаментальні дослідження генерують ідеї для інноваційної діяльності, проте не пов'язані з комерційною діяльністю і не завжди мають практичне застосування;
2. Прикладні дослідження, які спрямовані на визначення шляхів практичного застосування вже відкритих раніше явищ та процесів;
3. Дослідно-конструкторські розробки, які є завершальною стадією наукових досліджень (розроблення конструкції інженерного об'єкту, технологічних процесів, проектування нового товару та його випробовування);

4. Дослідно-експериментальні роботи, пов'язані з перевіркою результатів наукових досліджень;

5.   Освоєння промислового виробництва;

6. Маркетинг інноваційний, тобто діяльність щодо створення попиту на інновацію;

7. Дифузія інновації, тобто розповсюдження дотепер використаної інновації в нових умовах або місцях застосування.

     Важливою  з точки зору управління, рисою  інноваційних процесів є їх індивідуальний характер — кожна інновація, навіть якщо потім використовується багато разів, у своїй початковій стадії є іншою. Цю індивідуальність визначають різні параметри: технічна вартість, місце виникнення, час, особистість творця (творців), а також технічно-економічні умови, у тому числі широко трактовані ринкові умови. У зв'язку науково-технічно-технологічного прогресу передумови інноваційних процесів підлягають змінам — однак це не змінює потреби індивідуального трактування кожної інновації, також тому, що ефекти її застосування можуть дуже відрізнятися щодо вартості, загальності використання, а також сили впливу на середовище.

     Будь-яке  оцінювання є надзвичайно  важким, але як порівняти, наприклад, наслідки клонування звірів з ефектами посилання зонду на Марс або впровадженням нового виду телекомунікаційної системи ? Але ж усі ці події є результатом інноваційних процесів…[ 9,ст.17] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Інноваційні стратегії та чинники впливу на інноваційну діяльність підприємства.

     Інноваційна стратегія – це цілеспрямована діяльність щодо визначення важливих напрямів вибору пріоритетів перспективного розвитку підприємства і вироблення комплексу заходів, що потрібні для їхнього втілення. Розвиток будь-якого підприємства неможливий без вироблення ним стратегічних напрямків своєї діяльності, які грунтуються на нововведеннях, тобто мають інноваційний характер. Стратегія розвитку підприємства базується на використанні науково- технічних досягнень у сфері організації, техніки і технології, ця стратегія націлена на спроможність підприємства використовувати комплексні інновації.

     Існують кілька типів стратегій, і різні  економісти визначають їх по-різному. Одні з них визначають три типи стратегії. Це — наступальна (активна), імітаційна і комбінована стратегії.

     Обравши, скажімо, імітаційну стратегію з поступовим переходом до наступальної і досягнувши певного успіху, керівництво підприємства не повинно чекати стадії спаду, а має відразу ж придбавати нову ліцензію або провести розробки з метою підвищити технологічний рівень інноваційної системи, щоб перейти до виробництва власного нового продукту. Таким чином підприємство перейде до наступальної стратегії, яка ґрунтується не на окремій інновації, а на їх серії. Обравши адаптаційну (пасивну) стратегію, підприємство може у перспективі опинитися серед відсталих спочатку в техніко-технологічному, а згодом і в економічному відношенні.

За класифікацією Фрідмана, існує шість типів інноваційної стратегії підприємства: наступальна, захисна, імітаційна, залежна, традиційна, «за нагодою». 

     Таблиця 1.3. Характеристика інноваційних стратегій за Фрідманом 

     Інноваційну стратегію підприємства треба розглядати як опорну для всього кола питань і проблем, які має вирішувати товаровиробник. Ефективна інноваційна стратегія розвитку підприємства передбачає оцінювання всіх форм інноваційної діяльності підприємства. що мають прояв у нововведеннях різного типу. Треба мати, однак, на увазі, що на практиці дотримання цього положення досить ускладнене, оскільки інноваційний процес на підприємстві має охоплювати всі сторони господарської діяльності і входити складовою частиною до всіх підрозділів підприємства.

      Ефективне формування інноваційної стратегії  починається з визначення того, куди підприємство має рухатися, яку довгострокову  позицію на ринку воно збирається зайняти в результаті впровадження інновації, тобто з розробленням місії та цілей.

      Місія підприємства завжди дуже індивідуальна. Вона «відділяє» одне підприємство від іншого і наділяє його власними відмінностями, напрямом діяльності та шляхом розвитку.

     Успішна інноваційна стратегія має бути націлена:

● на використання інноваційного потенціалу підприємства та

   перспектив, які відповідають його можливостям;

● на забезпечення захисту організації від зовнішніх загроз;

● на створення конкурентних переваг, тобто фірма повинна бути кращою на

    ринку, ніж будь-яка інша в галузі.[ 12 ст. 43]

    Урахування  своїх сильних та слабких сторін (порівняно з найбільш небезпечними конкурентами) може внести корективи  до оцінки, яку дає підприємство привабливості того чи іншого ринку.

    Привабливість ринку нового продукту та умови конкуренції  — істотні чинники, які визначають інноваційну стратегію. Оцінка їх підприємством безпосередньо впливає на те, яку позицію йому потрібно зайняти на ринку і якою буде його інноваційна стратегія в конкурентній боротьбі. 
 
 
 
 
 

Проблемним  питанням виділення чинників, які впливають на інноваційну активність підприємств, присвячені праці таких вітчизняних та іноземних науковців, як О. Амоша, І. Герчикова,  В. Гейць, О. Кузьмін, В. Семиноженко, Р. Фатхутдинов, П. Щедровицький та багатьох інших. У працях цих авторів розкрито сутність поняття "чинник", виділено чинники, які стимулюють та стримують інноваційну активність підприємств, здійснено оцінювання значущості таких чинників тощо. Однак, ціла низка проблемних моментів до сьогодні не знайшла свого вирішення. Так, відсутня чітка класифікація таких чинників. Вони, як правило, виділяються з точки зору ситуаційного підходу, натомість, доцільно розглядати такі фактори і з позиції системного підходу.