Інноваційна політика ТОВ "ПТЗ"

ЗМІСТ

ВСТУП 2

РОЗДІЛ 1. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА 3

1.1. Аналіз державної інноваційної політики 3

1.2. Оцінювання інноваційної політики регіону 6

1.3. Діагностика інноваційної політики підприємства 10

РОЗДІЛ ІІ. РЕКОМЕНДАЦІЙНА ЧАСТИНА 18

2.1 Формування загального бачення "Інноваційної політики" 18

2.2 Формування інноваційної стратегії підприємства 28

2.3 Формування інноваційної бізнес-моделі 45

2.4 Формування інноваційної програми розвитку підприємства 48

2.5 Розроблення дорожніх карт реалізації завдань виконання інноваційної політики підприємства 64

2.6 Прогнозування ефективності інноваційної політики 68

ВИСНОВКИ 77

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 79

ВСТУП

Сьогодні досягнення значних  темпів економічного зростання не можливе без впроваджень в економічну діяльність результатів наукових досліджень, які б сприяли зростанню добробуту та збалансованому економічному, соціально-культурному та екологічному розвитку суспільства. Інноваційна політика спрямована на максимальне задоволення безмежних потреб в умовах обмеженості ресурсів економіки.

Незважаючи на численні заходи зі стимулювання науково-технічного та інноваційного розвитку, задекларовані  програмними, законодавчими та відомчими  нормативними документами, фактична результативність їх реалізації залишається низькою, а пріоритетна орієнтованість на інноваційний шлях розвитку не стала  невід’ємним складником практики господарювання підприємств, установ і організацій.

Формування політики інноваційного  розвитку регіону повинно здійснюватись з дотриманням певних принципів, під якими розуміють основні положення,  правила дій,  вироблених теорією і практикою внаслідок пізнання законів і закономірностей економічного розвитку. До того ж, правила, покладені в її основу, повинні відображати як тактичні, так і стратегічні орієнтири, які можуть бути стабільними протягом тривалого проміжку часу або коригуватись, змінюватись відповідно до ситуації в державі.

Усе це зумовлює нагальну потребу  активізації дій українського уряду  в напрямі інноваційних перетворень.

РОЗДІЛ 1. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

1. Аналіз державної інноваційної політики

Мета державного регулювання  на кожному історичному етапі  розвитку економіки залежить від  багатьох обставин і, в першу чергу, від ступеня загального розвитку економіки. Класичний набір цілей  державного регулювання економічно розвинених країн передбачає наступні складові:

• економічне зростання;
• повну зайнятість;
• економічну ефективність;
• стабільний рівень цін;
• економічну свободу;
• справедливий розподіл доходів;
• економічну забезпеченість;
• збалансованість зовнішньоекономічних відносин.

Згідно із законом України  «Про інноваційну діяльність», головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для  ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва й реалізації нових видів конкурентноздатної продукції.

Для реалізації належної інноваційної політики в регіонах є доцільним оцінювати їх інноваційний потенціал з метою визначення ефективного спрямування заходів його підвищення.

Важливою передумовою  формування інноваційної політики є розгляд державних пріоритетів інноваційного розвитку та можливості підприємства розвиватись відповідно ним з метою одержання державної підтримки.

Процедура оцінювання державної  інноваційної політики включає :

1) аналіз динаміки питомої  ваги  інноваційних компонентів в основних макроекономічних показниках;

2) оцінка коефіцієнтів  прямої та непрямої ефективності  інноваційної політики;

3) оцінка коефіцієнта  кумулятивної ефективності;

4) оцінка розвитку прогресивних  технологічних устроїв; 

5) інтегральна оцінка  інноваційної активності;

6) оцінка інтенсивності  інноваційної політики (табл. 1.1)

Таблиця 1.1

Показники оцінки ефективності державної інноваційної політики [13]

Державне регулювання економіки безпосередньо пов’язане з економічною політикою інаправлене на її реалізацію.  Держава для реалізації своєї економічної політики використовує різні форми і методи, які в цілому утворюють інструментарій державного регулювання економіки.  Формами державного регулювання економіки є: законодавчі і нормативно-правові акти, державне замовлення, державні інвестиції, державні кредити, субсидії,  ліцензування і квотування,  застосування санкцій,  охорона навколишнього середовища, державне економічне прогнозування і програмування,  бюджетно-податкова система,  грошово-кредитна, валютна та митна політики.

Проаналізувавши дані по Україні можна прийти до висновку, що:

1) обсяг реалізованої кінцевої інноваційної продукції, наукоємних (інноваційних) послуг, реалізованих інноваційних продуктів у незавершеній формі до загального ВВП держави становить 3%;

2) обсяг реалізованої на експорт кінцевої інноваційної продукції, наукоємних послуг, інноваційних продуктів у незавершеній формі до загального експорту товарів і послуг України становить 1,8%;

3) питома вага венчурних інвестицій у загальному обсязі інвестицій становить 0,2%;

4) питома вага інноваційної продукції у загальному обсязі виробленої продукції – 2%;

5) коефіцієнт інтенсивності державної інноваційної політики складає 96%.

З вище отриманих даних  видно, що всі показники є достатньо низькими, але коефіцієнт інтенсивності державної інноваційної політики є досить високим, що свідчить про радикальні заходи уряду стосовно розвитку державної інноваційної політики України.

Проаналізувавши негативні  тенденції ефективності державної  інноваційної політики, було запропоновано  напрями необхідного реформування:

• Формування державного замовлення на наукові розробки та виробництво високотехнологічних товарів і послуг;
• Об’єднання зусиль держави й бізнесу в напрямі фінансового забезпечення розвитку власної бази наукових досліджень, що передбачає впровадження нових і вдосконалення наявних технологій з використанням власних науково-технічних і виробничих можливостей на основі принципів державно-при ватного партнерства;
• Розширене відтворення кадрового складу наукової сфери.
• Формування економічних умов інноваційного розвитку;
• Залучення сучасних технологій із-за кордону;
• Формування системи фіскальних і фінансово-економічних преференцій з метою створення найбільш привабливої платформи для ведення інноваційного бізнесу в регіоні.

2. Оцінювання інноваційної політики регіону

Активізація інноваційної діяльності має вирішальне значення, як для  країни в цілому, так і для кожного  її регіону. Регіональна інноваційна політика є невід’ємною складовою державної інноваційної політики. Враховуючи особливості того чи іншого регіону, вона визначає, з одного боку, ставлення держави до його інноваційних та науково-технічних проблем, а з іншого, – забезпечує участь наукового та інноваційного комплексу регіону у вирішенні соціально-економічних і науково-технічних проблем держави.

Отже, регіональна інноваційна  політики – це форми і методи стимулювання інноваційної активності в регіоні з тим, щоб науково-технічні дослідження та розробки.

  Регіональний рівень підтримки в основному концентрується на стимулюванні інноваційного підприємництва, оскільки саме ця сфера спроможна забезпечити зростання й добробут на рівні регіону та прибутків до місцевих бюджетів. Абсолютно очевидно, що кредитно-фінансова й інфраструктурна підтримка інноваційного бізнесу має в основному виявлятися на регіональному рівні влади. Саме на рівні регіонів і місцевого самоврядування повинні визначатися пріоритетні напрями підтримки інноваційного бізнесу, тут треба вести роботу з конкретними проектами, здійснювати відбір фінансових та інших інститутів, що беруть участь у реалізації окремих заходів [3].

Державні цільові програми можна розподілити

на три групи:

1) спрямовані на створення надійного випереджального стратегічного заділу прикладних досліджень дослідно-конструкторських розробок, експериментальних моделей, а також резервного масиву новітніх технологій і пілотних зразків інноваційної продукції вищої міри готовності;

2) пов’язані із забезпеченням впровадження наукових розробок нового покоління, переходом до інноваційного типу відтворення, подоланням негативних тенденцій у розвитку інноваційної діяльності, оновленням виробничого розвитку й досягненням на цій основі вищих темпів економічного зростання, необхідних для розв’язання актуальних економічних завдань;

3) об’єднують державні цільові програми, що використовують традиційні технології, які високо зарекомендували себе з точки зору надійності й забезпечення ефективності виробництва.

Таблиця 1.2

 Перелік показників  для оцінювання результатів регіональної  політики[7]

Продовження табл.1.2

Проаналізуємо інноваційну  сприйнятливість Київського регіону. Інноваційна сприйнятливість регіону  – наявність та спроможність суб’єктів  регіону та органів виконавчої влади  створити, здійснити та реалізувати  інноваційні процеси, виходячи з  інноваційних умов та інноваційної регіональної політики.

Методом оцінювання інноваційного  потенціалу є матричний метод, який дозволяє оцінити кількісні пропорції  між різними складовими інноваційного  потенціалу у кожній галузі регіону.

Методика визначення комплексного показника інноваційної сприйнятливості регіонів включаючи наступну систему часткових показників (таблиця 1.3).

Таблиця 1.3

Система часткових  показників оцінювання інноваційної сприйнятливості  регіонів [2, с. 25-26]

Використовуючи отримані в таблиці 3 значення підрахуємо комплексний  показник інноваційної сприйнятливості  Київського регіону (таблиця 1.4).

Таблиця 1.4

 Розрахунок комплексного показника інноваційної сприйнятливості Київського регіону

Отже, з проведеного аналізу  інноваційної сприйнятливості по Київському регіону  видно, що найбільш сприйнятливою  складовою є інформаційна (0,46), а  найменш – фінансова (0,0001). Це пояснюється  малим державним та регіональним фінансуванням. В цілому регіон є  інноваційно сприйнятливим, оскільки коефіцієнт сприйнятливості більше 50%.

3. Діагностика інноваційної політики підприємства

Діагностика інноваційної політики підприємства спрямована на виявлення  спрямування діяльності підприємства в інноваційній сфері, визначення його точок зростання та загального бачення  управління інноваційним розвитком, а  також визначення керівництвом підприємства сталості або зміни управлінських  дій щодо подальшої інноваційної діяльності та можливості коригувати напрями інноваційної політики.

Об’єктом курсової роботи, було обрано ТОВ «ПТЗ»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший трубний завод» засноване 6  червня 2006 року шляхом внесення до статутного капіталу майна Відкритим акціонерним товариством «Трест Київспецбуд», яке оцінене Учасниками в 13 788 771 гривень 13 копійок згідно протоколу №7 загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Трест Київспецбуд». Створення відбулося на основі Виробничо-монтажного управління №1 ВАТ «Трест Київспецбуд№, яке було відокремленим госпрозрахунковим підрозділом ВАТ «Трест Київспецбуд», створене на базі Контори матеріально - технічного постачання ВАТ «Трест Київспецбуд», що існувала в Тресті з 1961 року[6].

Форма власності - приватна. Юридичний статус підприємства, юридична адреса: Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший трубний завод « 04074 м. Київ, Оболонський р-н, вул. Резервна, 8-а

ТОВ «Перший трубний завод» займається виробництвом поліетиленових, емальованих, попередньо ізольованих труб, трубної заготовки, металоконструкцій, оптовою торгівлею (радіаторів чавунних, ізоляції для труб), які використовуються ВАТ «Трестом  Київспецбуд» для виконання субпідрядних внутрішніх робіт на житлових будинках, дитячих садках, школах, лікарнях та інших об'єктах соціальної сфери[1].

Перелік продукції, товарів,  робіт та послуг, що виробляються,  поставляються, виконуються, або надаються  підприємством[6]:

- Труби поліетиленові ( ПНТ ),

- Труби оцинковані спіронавивні,

- Труби емальовані ( Ø 57-159 ),

- Труби попередньо ізольовані та комплектуючі (Ø 25-1020),

-  Роботи з муфтування теплотрас.

-  Трубної заготовки різних діаметрів,

-  Крани шарові  ( Ø 50-108 ),

-  Пластинчасті теплообмінники,

-  Металоконструкцій згідно ескізів замовника.

На  сьогоднішній  день  підприємство  планує зайняти   досить  значну  нішу  на  ринку  по випуску різноманітної трубної  продукції а саме, випуск емальованих, попередньо ізольованих труб та труб з поліетилену, за  оцінками  підприємства доля ринку  дорівнює - 60%. Товариство  повністю  забезпечене  кваліфікованим  персоналом, має  власну  виробничу  базу  завдяки  чому  його  продукція  конкурентоспроможна, одним  із  головних чинників  якої є потреба  в ній на ринку збуту, про  що свідчать укладені контракти з покупцями  і яка  має  тенденцію  до  зростання.

У виробництві сантехнічного  напрямку конкурентною перевагою продукцією є використання високоякісного матеріалу ( труби, поліетилен та ін .,) комплектуючі - відповідають Технічним Умовам та  ГОСТ держстандарту України. Виробництво продукції здійснюється на новому високо економічному обладнанні, яке дозволяє приділяти велику увагу підвищенню продуктивності праці та розширенню асортименту продукції. Велика увага приділяється введенню нових енергозберігаючих технологій.

Підприємство має 3 патента. Номенклатура продукції підприємства на даний час становить понад 2 тисячі найменувань. Виробництво продукції відбувається на сучасному обладнанні, за новітніми технологіями, і це дає змогу забезпечувати будівельні організації повним асортиментом сантехнічних виробів.

1. Нові технології – “ Перший трубний завод ” освоїв нові високоякісні енергозберігаючі технології, завдяки яким спостерігається зменшення споживання паливно-енергетичних ресурсів в значних розмірах та виробництво продукції відбувається на сучасному обладнанні, за новітніми технологіями. Завод має 3 патента і ще 2 яких в розробці. Зміна технології на підприємстві створює нові можливості для розроблення товару, нові способи маркетингу, виробництва та поліпшення надання послуг;

2. Нові запити споживачів – підприємство дає змогу забезпечувати будівельні організації повним асортиментом сантехнічних виробів, що значною мірою задовольняє запити споживачів;

3. Зміна вартості або наявності компонентів – номенклатура продукції підприємства на даний час становить понад 2 тисячі найменувань, а вартість продукції відповідає якості. Помірна цінова політика підприємства, якість і високі темпи робіт дають замовникам можливість скоротити терміни окупності об'єктів;

4. Поява нового сегменту галузі з'явились у підприємстві тоді коли по тим патентам, які має підприємство, почали масово виробляти продукцію, якою були зацікавлені споживачі;

5. Зміна урядового регулювання – ще один поширений стимул для новацій, що тягнуть за собою конкурентну перевагу, які призводять до розробки ще 2 патентів.

Інноваційній активності підприємства перешкоджають наступні фактори: недостатня фінансова підтримка  держави, нестача власних коштів, тривалий термін окупності нововведень, недосконалість законодавчої бази.

Для поліпшення інноваційної діяльності треба розробити низку  напрямків, які б стимулювали  розвиток нововведень на підприємстві. Лише у поєднанні декількох факторів і політиці щодо їх удосконалення  будуть досягнуті поставлені цілі.

Таблиця 1.5

Результати опитування по інноваційній політиці [26]

Продовження табл.1.5

За даною анкетою респонденти  використовують чотирибальну шкалу:

«1» – «не задоволений  інноваційною політикою компанії»;

«2» – «не зовсім задоволений  інноваційною політикою компанії»;

«3» – «в цілому задоволений  інноваційною політикою компанії»;

«4» – «повністю задоволений  інноваційною політикою компанії».

Результати оцінювання ранжуються відповідно до таких значень:

«0-2» (включно) – інноваційна  політика незадовільна;

«2-3» (включно) – інноваційна  політика задовільна;

 «3-4» – в цілому  у працівників складається позитивне  враження про інноваційну політику.

Загалом висновки щодо аналізу  інноваційної політики підприємства свідчать про те, що її стан задовільний.  На низькому рівні знаходиться стан інноваційного клімату та саме реалізація інновацій. Це зумовлено тим, що працівники не отримують необхідні засоби та експериментальні площі для організації  та реалізації інновацій. Причиною цій  негативній тенденції є недостатнє фінансування інноваційної діяльності.

Далі було проведено  аналіз інноваційної активності підприємства, інформаційною базою якого стали  дані:

– звіт про інноваційну  активність підприємства (форма № 2–пром. (інновація);

– обстеження технологічних  інновацій промислового підприємства (форма № 1–інновація).

Таблиця 1.7

 Показники інноваційної активності підприємства

(cкладено на основі [22])