Інноваційний потенціал та аналіз кондитерської фабрики «АВК»

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки та бізнес-адміністрування

Курсова робота

на  тему:

Інноваційний  потенціал та аналіз кондитерської фабрики «АВК»

Виконав:

студент гр.Ем-21 Котлов Р.О.

Перевірила:

викладач Бурлакова  І.М.

Суми 2013

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Основні поняття  інновацій та аспекти управління інноваційними змінами………………………………………………………..…………………...4

1.1. Поняття та зміст інновацій  та інноваційних процесів………………….….4

1.2. Класифікація та різновиди  інновацій……………………………………….6

Розділ 2. Оцінка інноваційного потенціалу…………………………………....16

2.1  Алгоритм  оцінки інноваційного потенціалу  підприємства та оцінка інноваційного  клімату………………………………………………………...…16

2.2. Впровадження інновацій та управління змінами на підприємстві……....19

Розділ 3. Аналіз ПАТ «АВК»…………………………………………………...23

3.1. Загальна характеристика ПАТ «АВК» та його інноваційної діяльності ………………………………………………………………………………….....23

3.2. Пропозиції щодо підвищення інноваційного потенціалу лінії по  виробницту вагових цукерок……………………………………………………29

Розділ 4. Експрес-оцінка ……..…………………………………………………40

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...46

ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………………….49

Додатки

ВСТУП

В умовах ринкової конкуренції, скорочення життєвого  циклу товарів і послуг, розвитку нових технологій, однією з умов формування конкурентної стратегічної перспективи підприємства стає його інноваційна активність. Підприємства, які формують стратегічну поведінку на основі інноваційного підходу мають можливість завоювати лідерські позиції на ринку, зберегти високі темпи розвитку, скоротити рівень витрат, добитися високих показників прибутку.

Інноваційний розвиток підприємства передбачає зміну стану підприємства, трансформацію до заздалегідь визначеного рівня на основі еволюції інновації. Мається на увазі досягнення стратегічних цілей і завдань підприємства через формування його інноваційного потенціалу.

Для практичного аналізу  інноваційного потенціалу підприємства в даній роботі розглянемо ПАТ «АВК».

Дане підприємство діє в кондитерській галузі близько 20 років і можна сказати досить успішно, про що свідчить стабільний фінансовий стан та міцні ринкові позиції. Також компанія в процесі діяльності велику увагу приділяє інноваціям. Більш того, в останні роки саме на інновації компанія робить ставку, розробляючи свою конкурентну стратегію. Постійно впроваджує нові технології, продукти, удосконалює організаційну структуру відповідно до потреб які зумовлені змінами в економіці.

Метою даної роботи є дослідження інноваційного потенціалу ПАТ «АВК» та ґрунтовне пізнання сутності інновацій.

Завданням є дослідити інноваційний потенціал, дати йому оцінку, розробити власні рекомендації щодо подальшого розвитку інноваційного потенціалу у кондитерський сфері та запропонувати шляхи покращення рівня інноваційного потенціалу ПАТ «АВК» та окремих його складових.

Розділ 1. Основні поняття інновацій та аспекти управління інноваційними  змінами.

1.1. Поняття  та зміст інновацій та інноваційних процесів

Всю сукупність процесів і явищ, що відбуваються на підприємствах  різних галузей народного господарства, можна умовно поділити на дві групи— традиційні і інноваційні. Традиційні процеси і явища характеризують звичайне функціонування народного господарства, його галузей і підприємств, а інноваційні— розвиток останніх на якісно новому рівні. Впродовж тривалого періоду, коли економіка функціонувала і розвивалась переважно за рахунок екстенсивних факторів (застосування постійно зростаючого обсягу суспільних ресурсів— персоналу, виробничих фондів), у виробництві домінували традиційні процеси і явища. Оскільки екстенсивні фактори практично себе вичерпали або їх дія стала економічно невигідною, розвиток та інтенсифікація сучасного виробництва мають базуватися переважно на нових рішеннях у галузі технології, техніки, організаційних форм і економічних методів господарювання. Опрацювання, прийняття і реалізація таких рішень складають зміст так званих інноваційних процесів.

В звичайному розумінні інноваційні процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, характеризуються сукупністю безперервно виникаючих у часі і просторі прогресивних, якісно нових змін. Результатом інноваційних процесів є новини, а їх впровадження у господарську практику визнається нововведенням. Інноваційні процеси започатковуються певними галузями науки, а завершуються у сфері виробництва, спричинюючи у ній прогресивні зміни.

Технічні новини і  нововведення проявляються у формі  нових продуктів (виробів), технологій їх виготовлення, засобів виробництва (машин, устаткування, енергії, конструкційних матеріалів).

Організаційні нововведення охоплюють нові методи і форми  організації усіх видів діяльності підприємств та інших ланок суспільного  виробництва (організаційні структури управління сферами науки і виробництва, форми організації різних типів виробництва і колективної праці) .

Економічні — методи господарського управління наукою і виробництвом через реалізацію функцій прогнозування і планування, фінансування, ціноутворення, мотивації і оплати праці, оцінки результатів діяльності;соціальні— різні форми активізації людського чинника (професійна підготовка і підвищення кваліфікації персоналу, в першу чергу складу керівників усіх рівнів; стимулювання його (їх) творчої діяльності; поліпшення умов і постійного підтримання високого рівня безпеки праці;охорона здоров'я людини і навколишнього природного середовища; створення комфортних умов життя.);юридичні — нові і змінені закони та різноманітні нормативно-правові документи, що визначають і регулюють усі види діяльності підприємств і організацій[4, c. 34-36].

Одним з головних завдань  будь-якого суспільства є оволодіння найновітнішими науково-технічними досягненнями, широке використання загальнолюдського  інтелектуального надбання через створення та розвиток інформаційних мереж, забезпечення на цій основі соціального прогресу встановлення моральних обмежень щодо небезпечних наслідків науково технічного прогресу. Вирішення цих проблем вимагає формування раціональної системи управління нововведеннями, яка б враховувала специфіку та динаміку об'єкту управління, взаємозв'язок елементів всередині системи, вплив зовнішнього середовища на функціонування системи.

Необхідність науково-технічного розвитку економічних систем будь-якого рівня викликається такими причинами, як: зростання культури суспільства і підвищення вимог споживачів щодо якості та різноманітності товарів і послуг: конкуренція виробників з метою збереження свого місця на ринку і отримання найвищого прибутку; ресурсні та екологічні обмеження, що виникають у зв'язку з вичерпанням традиційних ресурсів та необхідністю збереження довкілля; прогрес у суміжних галузях та країнах, з якими кооперується дана економічна система: системний розвиток науки за внутрішніми законами пізнання природних та суспільних явищ. Науково-технічний прогрес в економіці відбувається циклічно, тобто з періодичними коливаннями інноваційної активності, які пов'язані з фазами економічних та науково-технічних циклів. Взагалі циклічність є механізмом саморегулювання ринкової економіки[7, c. 15-17].

1.2. Класифікація та різновиди інновацій

Першу класифікацію інновацій розробив Й. Шумпетер. її використовували до кінця 60-х років XX ст. Він виокремив п'ять типів  інновацій:

1) виробництво  невідомого споживачам нового продукту або продукту з якісно новими властивостями;

2) впровадження  нового засобу виробництва, в  основу якого покладено нове  наукове відкриття або новий  підхід до комерційного використання  продукції;

3) освоєння нового  ринку збуту певною галуззю промисловості країни, незважаючи на те, існував цей ринок раніше чи ні;

4) залучення  нових джерел сировини та напівфабрикатів,  незалежно від того, існували  ці джерела раніше чи ні;

5) впровадження  нових організаційних форм.

На сучасному  етапі інновації класифікують за іншими ознаками.

1. Класифікація  за змістом. Вона дає змогу  визначитиспрямованість новації  і мету, якої буде досягнуто  за умов їїреалізації. За цією  ознакою виокремлюють:

— продуктові інновації, які орієнтовані на виробництво  і використання нових (поліпшених) продуктів у сфері виробництва або у сфері споживання, тобто на створення нової споживчої цінності, що приваблює більшу кількість споживачів;

— інновації  процесу, тобто нові технології виробництва  продукції, організації виробництва і управлінських процесів (дають переваги у витратах, продуктивності, якості);

— ринкові інновації, які відкривають нові сфери застосування продукту або дають змогу реалізувати  продукт чи послугу на нових ринках і розширюють межі ринку, на якому  працює фірма.

2. Класифікація  за ступенем новизни. Вона сприяє  визначенню організаційної форми  створення і реалізації інновацій,  а також джерел фінансування  інноваційного процесу. За цією  ознакою виділяють такі інновації:

— базові (новий  спосіб виробництва або раніше невідомий продукт, які започатковують чи дають імпульс розвитку нової галузі). Такі інновації, як правило, створюються спеціалізованими науково-дослідними структурами, потребують великих інвестицій і особливої організаційно-структурної форми управління їх реалізацією — управління інноваційними проектами;

— поліпшувальні (упровадження нових видів виробництв, що реалізують інноваційний потенціал  базової інновації; вони дають змогу  поширювати і вдосконалювати базові покоління техніки, створювати нові моделі машин і матеріалів, поліпшувати параметри продукції, що випускається); здійснюються організаціями переважно самостійно, якщо потенціал базової інновації реалізований неповністю; потребують інвестування за рахунок власних джерел, зокрема з фонду технічного розвитку;

— псевдоінновації (інновації, які залучаються фірмами  у технологічний процес чи продукт  з метою затримання зниження норми  прибутку і продовження життєвого  циклу товару). Йдеться про зміну  дизайну товару, способів його скасування чи пакування для привернення уваги споживача, створення у нього певного емоційного стану; здійснюються ці інновації у процесі оперативного управління інноваційною діяльністю і не потребують значних інвестицій[5, c. 21-23].

Для визначення перспективних нововведень, спрямованих на подальший розвиток підприємства, впорядкування процесу пошуку і залучення новацій використовують детальнішу класифікацію. її особливість полягає в тому, що, залежно від критерію, взятого за основу, одні й ті самі нововведення можуть бути віднесені до кількох видів.

Керівництво підприємства має завжди аналізувати, який вид  інновацій принесе більшу вигоду. Для цього слід враховувати різні  обставини: гостроту конкурентної боротьби, вибагливість споживачів і рівень їхніх  доходів, ресурсні можливості і конкурентні позиції фірми тощо.

Приймаючи рішення  про нововведення, необхідно враховувати  інтереси виробника і споживача. Слід ретельно вивчати споживчий  ринок і тенденції його зміни. Допомогти у виборі типу інновації  відповідно до ринкової ситуації може їх класифікація на основі матриці переваг Бостонської консультаційної групи, яка поділяє інновації всіх типів на чотири групи, оцінюючи ступінь новизни з погляду виробника і з погляду споживача[8, c. 31-34].

Як свідчить практика, більша корисність очікується від продукту-інновації, який є новим для виробника і споживача. Для споживачів продукція вважатиметься новою, якщо вони її досі не бачили і задовольняли відповідну потребу в інший спосіб або якщо сама потреба спровокована появою цього продукту.

Для виробника продукція є новою, якщо вона ним ніколи не виготовлялась. За умов, що продукції раніше не існувало (або існував лише дослідний зразок, а її виробництво не було освоєно ніким), її вважають абсолютно новою.

Трапляється, що продукт може бути новим для виробника, але не знайде попиту в споживачів: споживач вважатиме його таким, що вже не задовольняє його потреби. Прикладом є шведська компанія Focit, яка тривалий час була провідним виробником механічних калькуляторів і настільки захопилась вдосконаленням своєї продукції, що пропустила появу електронних калькуляторів, які були значно дешевшими. Японські фірми, застосувавши електронні схеми замість механічних, заполонили європейський ринок не тільки дешевими калькуляторами, а й годинниками, потіснивши шведів і з цього сегмента ринку.

Підприємства  можуть виходити на нові ринки зі старими  або дещо вдосконаленими продуктами. У такому разі новою для виробника  буде лише адаптація до інших ринкових умов, додаткове налагодження виробничого  процесу. До такої тактики останнім часом вдаються багато провідних автомобілебудівних фірм, проникаючи, наприклад, на ринок пострадянських країн. Поширеним, особливо в країнах, що розвиваються, є виробництво продукції за ліцензіями провідних фірм. За такого виробництва прибуток менший, ніж у фірми-інноватора, але суттєво зекономлені кошти на науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи (НДДКР). На Заході така практика має назву «і я також» (англ. «me too»). На цьому ґрунтуються, зокрема, різноманітні форми придбання ліцензій.

Існують також підприємства, які виробляють продукцію вже відому споживачу і не нову для себе. Йдеться про випуск продукції, яка не потребує змін (наприклад, вино чи пиво відомих сортів, традиційні продукти харчування, деякі види послуг тощо). Такі підприємства є монополістами і завдяки цьому можуть існувати, не здійснюючи нововведень тривалий час.

Однак прийняття  рішення щодо залучення у виробничий чи обслуговуючий процес конкретної новинки здійснюється не лише з огляду на абсолютну новизну, а й з  погляду доцільності та економічної вигідності її впровадження в організації, на ринку, для групи споживачів. І якщо правильно оцінено ринкову ситуацію, то економічні результати фірми будуть істотними. І чим радикальніші ці нововведення, чим більшу вигоду від користування ними мають споживачі, тим триваліший їх життєвий цикл і суттєвіші конкурентні переваги організації-інноватора[1, c. 43-46].

Інновації з точки зору сфери застосування — об'єкт інновації

Різновиди інноваційної практики з точки зору сфери застосування ми поділили на два основні типи:

• технічні інновації
• організаційні інновації.

Технічні інновації  пов'язані з продукцією, що виробляється підприємством, впровадженням нових  рішень у виробництво та технологіями.

Інновації організаційного  характеру змінюють систему управління та організацію процесу створення продукції або послуг.

У процесі ознайомлення з описаними випадками інноваційної практики можна зауважити істотну  пов'язаність двох типів практики. Часто  кроки з реалізації різних типів  інновації викликають взаємодію та зумовлюють досягнення успішних результатів. Для підприємства, що впроваджує новий різновид продукції, може стати необхідністю зміна технології виробництва. Фірма, що впроваджує нові системи управління (наприклад, комп'ютерну систему), може радикально змінити якість або спосіб надання послуг.

Інновації з точки зору способу їх впровадження

З точки зору способу  впровадження ми поділили інновації  на системні (інкрементальні) та одиничні (стихійні).

Системні (інкрементальні) інновації постають на основі ухваленої на підприємстві системи їх створення. Вони базуються передусім на пошуку рішень щодо скорочення витрат, вдосконалення технологічних процесів, на новій системі організації фірми у рамках визначеного процесу діяльності. Системні (інкрементальні) інновації передбачають навчання персоналу підприємства та участь у здійсненні відповідних заходів досить численної групи працівників вищого та нижчого рівня. Показником системної праці над інноваціями є існування на підприємстві спеціально створеного колективу, співпраця відділів дослідження та розвитку з іншими підрозділами фірми, системність у створенні нових виробів чи вдосконалені якості існуючих.

Одиничні (стихійні) інновації, на противагу до системних (інкрементальних), є випадком у діяльності підприємства. Вони не є наслідком існуючої системи, а скоріше відповіддю на нові можливості або загрози. Такими прикладами можуть бути пошук нового виду продукції, придбання ліцензії, зміна технології виробництва чи системи управління, які постають на підставі викликів середовища або ж аналізу стану підприємства, що його здійснюють фахівці. Впровадження організаційних інновацій (несистемних) характеризується більшим ризиком, ніж системних, які постають на підставі постійного накопичення знань та інформації.

Інновації з точки зору сфери змін, які  вони викликають

Інноваційну поведінку  можна розглядати, враховуючи:

1) обсяг змін, які вони викликають у попередньому  асортименті продукції, процесах  виробництва та організації діяльності  фірми;  
2) якої кількості напрямків діяльності вони стосуються;  
3) як багато функцій, завдань та методів роботи вони змінюють;  
4) наскільки нові вироби та процеси відрізняються від попередніх.

Застосовуючи  даний критерій, інновації можна  поділити на:

• радикальні,
• рекомбінаційні,
• модифікаційні.  
            Радикальні інновації

Серед інновацій даного типу розрізняються зміни технологічного та організаційного характеру. Радикальні інновації технічного характеру  зазвичай стосуються процесу впровадження нової продукції, яка згодом зумовлює необхідність застосування нових технологій. Фірми, які впроваджують нові види продукції, намагаються досягнути провідної позиції в обраній ніші на ринку. Впровадження нової продукції часто зумовлює необхідність проведення заходів, спрямованих на створення попиту або задоволення потенційного попиту. Технічні інновації радикального характеру спостерігаються відносно рідко. Класичним прикладом інновації даного типу може бути створення персонального комп'ютера, який революційне змінює технологію та розширює коло клієнтів даної промисловості, яке до певного часу обмежувалося великими фірмами та науково-дослідницькими центрами.

Радикальні інновації  організаційного характеру зазвичай базуються на впровадженні нового способу  управління підприємством, який може привести до зміни технології виробництва продукції та надання послуг. Радикальні інновації організаційного типу можуть виникати на підприємствах, які бажають посісти провідні позиції на ринку, а також тих, які з різних причин постають перед необхідністю змінити засади функціонування. Такі інновації принципово змінюють стратегію та способи управління фірмою. Прикладами можуть бути впровадження колективної форми праці, виникнення нових структур завдяки організаційним процесам або впровадження нових інформаційних систем, які кардинально змінюють організаційні засади підприємства.

У рамках радикальних  інновацій фірма зазвичай використовує нові ресурси, створює нові для себе рішення в технологічно-виробничому  або організаційному вимірі. Організаційні  радикальні інновації, як правило, впроваджуються та розробляються стихійно, тоді як технічні можуть виникати також внаслідок інкрементальних робіт над новими виробами або ж вдосконалення технології, а також внаслідок одиничних впроваджень окремих ідей.

Рекомбінаційні інновації

Цей тип інновацій  полягає у використанні існуючих технологічних, організаційних та виробничих рішень з метою створення нових  різновидів продукції, технологій або  систем управління. Рекомбінаційні інновації, що стосуються систем управління, спрямовані на поєднання існуючих виробничих функцій або різних технологічних рішень для виробництва нової продукції. Прикладом цього можуть служити виробництво шампунів із властивостями бальзамів або використання комп'ютерів для виробництва кінофільмів.

Рекомбінаційні інновації, які видозмінюють систему управління підприємством, полягають у поєднанні різних типів організаційного реформування (наприклад, структури, кадрової політики і т.д.) для створення нових рівнів якості у підрозділах, де вони раніше не існували, або для створення нових методів та засобів управління (об'єднання відділів, перенесення повноважень, використання існуючих мотиваційних систем обліку зарплати в тих підрозділах підприємств, де вони раніше не використовувалися). Прикладом може служити перенесення системи обліку зарплати на базі процентів від продажу до відділу постачання.

У процесі рекомбінаційних  інновацій зазвичай використовуються ресурси та інформація підприємства.

Модифікаційні інновації

Цей тип інновацій  найчастіше постає на основі вивчення оточення і реагування на потреби клієнтів або поведінку конкурентів. Модифікаційні інновації полягають у незначних змінах існуючого асортименту продукції, технологій і систем управління з метою їх вдосконалення. Модифікації не змінюють функції виробів або процеси виробництва (наприклад, підвищення якості, зменшення витрат внаслідок використання нових матеріалів, запровадження додаткової функції виробу). Вони є наслідком тісних взаємин із клієнтами та гострої конкуренції за задоволення їхніх потреб.

Характеристику описаних різновидів інновацій з точки  зору обсягу змін, до яких вони призводять, подано у таблиці 1. Аналіз спільних та відмінних характеристик можна  провести на основі даних про:

• мотивацію інновації;
• джерела інновації;
• способи впровадження інновації;
• стосунки із споживачами;
• стосунки з іншими фірмами регіону.

Прикладами  мотивації для впровадження інноваційних змін на підприємстві можуть бути утримання  та зростання конкурентноспроможності, задоволення потреб клієнтів, поведінка конкурентів, зміни в технологічному оточенні підприємства у широкому розумінні, аналіз, проведений консалтинговими фірмами. Внутрішні джерела зазвичай становлять ідеї та рішення керівництва вищого рівня, аналітичні розробки власних дослідницьких центрів.

Під час впровадження інновацій фірма може користуватися  допомогою запрошених консультантів  та із принципових мотивів не залучати до процесу кадрів нижчого рівня. Впровадження може відбуватися також  за активної участі кадрів нижчого  рівня, які зосереджуються виключно на реалізації даної мети та справляють вплив на модифікацію та доповнення процесів.

Під час створення  концепції або впровадження інновації  дуже істотне значення відіграють стосунки із постачальниками та споживачами, внаслідок чого може відбуватися постійний обмін інформацією та створення партнерських відносин. Фірма також може тісно співпрацювати із зовнішніми дослідницькими центрами. Свої ідеї підприємство може генерувати самостійно, підтримуючи із зовнішніми суб'єктами періодичні контакти.

Викладені вище засади ми будемо використовувати в наступній  частині для аналізу описів інноваційної практики, що становлять першу частину.

Таблиця 1

 Характеристика інновацій

Розділ 2. Оцінка інноваційного  потенціалу

2.1 Алгоритм оцінки інноваційного потенціалу підприємства та оцінка інноваційного клімату

1. Формуємо систему  критеріїв та показників, що характеризують  кожну складову інноваційного  потенціалу по кожному із його  блоків.

2. Для кожного   показника встановлюємо його  верхнє порогове  (заплановане) та фактичне значення.

3. За 5-ти бальною  шкалою здійснюємо експертну  оцінку кожної складової в  розрізі показників, які її характеризують. Кількість експертів визначаємо  за формулою: b – допустима ймовірність помилки експертів, тобто .

     4. За оцінками експертів розраховуємо середньозважені значення оцінок експертів( ) по кожному показнику з використанням формул математичної статистики:

де x_ij – бал, виставлений j-м експертом за і-м показником;

B_ij – коефіцієнт вагомості, виставлений j-м експертом за і-м показником;

n – кількість  експертів.

5. Інтегрована оцінка по кожному блоку інноваційного потенціалу визначаємо  як сума середніх зважених оцінок експертів по кожному показнику цього блоку.

6. Експертні оцінки  параметрів кожного блоку інноваційного  потенціалу дають можливість  визначити реальний його стан, і оформити результати моніторингу  у вигляді таблиці. Розрахунок  дисперсії індивідуальних бальних оцінок здійснюється за формулою:

Для визначення того, наскільки  узгодженими є оцінки та думки  експертів, визначаються коефіцієнти  варіації:

Розраховуємо  загальну оцінку інноваційного потенціалу ЗАТ «АВК» і заносимо розрахунки в табл. 3.

Таблиця 2

Загальна  оцінка інноваційного потенціалу підприємства