Інноваційні методи викладання украінської мови в загальноосвітніх школах

Вступ

Досконале знання державної  мови, постійна турбота про піднесення її престижу й функціонування в усіх сферах суспільного життя – одна із складових комплексу особистісних якостей і рис характеру свідомого громадянина.

Ідеалом сучасного навчання є особистість з гнучким розумом, із швидкою реакцією на все нове, розвинутими потребами подальшого пізнання та самостійної дії. Тому розвиток творчого потенціалу людини трактується сьогодні як основне завдання школи. Для його  реалізації потрібно насамперед розглянути учнів не як суму зовнішніх впливів, а як цілісну, активну, діяльну особу.

На уроках української  мови учні повинні засвоїти не лише певну суму лінгвістичних знань, а й навчитися активно послуговуватися мовою як засобом спілкування, самовираження особистості, щоб вміти вільно висловлювати свою думку. Це завдання можна виконати лише тоді, коли учень стане активним учасником того, що відбувається на уроці, споживачем висловленої вчителем інформації. Тому інноваційні процеси, що охопили сучасну школу, стосуються насамперед уроку. Нові підходи до технології уроку створюють сприятливі умови для розвитку творчості учнів, формування мовної особистості. Це можуть бути: урок-семінар, урок-практикум, урок-конференція, урок-диспут, урок-подорож, урок рольової гри та інші.

М. І. Пентилюк зазначає, що нові підходи до технології уроку  створюють сприятливі умови для  розвитку творчості учнів, формування мовної особистості й ставлять ряд  вимог до вчителя, як от: уміння діагностувати  цілі навчання, досконало володіти мовою, розробляти опорні конспекти, створювати нові види наочності, вільно володіти проблемним навчанням, організувати групову та індивідуальну роботу з використанням комп’ютерів.

 На сучасному етапі розвитку освіти в нашій країні Міністерство освіти і науки України дуже впливово вимагає дотримуватися тих рекомендацій, які вони надають сучасним педагогам. Саме ці постанови вимагають від вчителів впровадження інноваційних технологій у свою роботу, для розвитку дитини майбутнього.

 Саме цими факторами зумовлена актуальність даної теми.

Мета курсової роботи полягає в визначенні місця інновацій в школах на сучасному етапі навчання.

Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:

1. дати характеристику інноваційним технологіям;
2. визначити шляхи підвищення ефективності сучасного уроку мови.

Матеріалом  дослідження стали статті, дібрані з україномовних журналів для вчителів-філологів за останні роки.

Об’єкт вивчення  – впровадження інноваційних методів на уроках української мови в навчальних закладах України.

Предмет вивчення – особливість структури уроку з інноваційними методами.

Матеріали цієї роботи  можуть знайти практичне застосування на заняттях з української мови в  школах, в яких в системі навчання використовують інновації.

Розділ 1

Інноваційні технології у педагогіці

1.1. Сутність  інноваційних технологій у педагогіці

Метою державної Національної програми "Освіта" ("Україна  ХХІ ст.") є виведення освіти в Україні на рівень розвинутих країн  світу, що можливо лише за умов відходу  від авторитарної педагогіки і впровадження сучасних педагогічних технологій. Саме цим зумовлена зараз увага педагогів, методистів до інновацій.

Термін "інновація" означає оновлення процесу навчання, який спирається, головним чином, на внутрішні  фактори. Запозичення цього терміна пов'язане з бажанням виділити мотиваційний бік навчання, відмежуватися від чергових "переможних методик", які за короткий час повинні дати максимальний ефект незалежно від особливостей класу та окремих учнів, їхніх бажань, здібностей тощо.

Поняття "технологія" виникло у світовій педагогіці також як протиставлення існуючому поняттю "метод". Недолік методу полягає в його негнучкості та статистичності. Широкого поширення термін "технологія" ("технологія в освіті") набув у 40-х рр. і був пов'язаний із застосуванням нових аудіовізуальних за­собів навчання. У 60-х рр. поняття "технологія освіти" розглядалося під кутом зору програмного навчання і використання обчислювальної техніки у навчанні.

З початку 80-х рр. все  більше вживається термін "педагогічні  технології". У визначенні Їхньої суті немає єдиного погляду: одні розуміють це як певну систему вказівок щодо використання сучасних методів і засобів навчання; інші цілеспрямоване застосування прийомів, засобів, дій для підвищення ефективності навчання; треті - цілісний процес визначення мети, обгpунтування плану і програми дій та навчальних методів. Кожний з цих підходів має право на існування, бо охоплює різні сторони навчального процесу. Тому існує велика кількість педагогічних технологій.

Отже, "інноваційні технології - це цілеспрямований системний набір прийомів, засобів організації навчальної діяльності, що охоплює весь процес навчання від визначення мети до одержання результатів. Система ґрунтується на внутрішніх умовах навчання. Тому "педагогічні технології" пов'язані з ідеями і досвідом психології, соціології, системного аналізу тощо.

Педагогічна технологія - це цілеспрямована система. Ми звикли до визначення мети навчання, виходячи з комплексного підходу поєднання  освітньої і виховної мети (Ю. Бабанський). Останнім часом особлива увага приділяється розвиткові творчих здібностей учнів. Найбільш поширеним є когнітивний та гуманістичний підходи.

Прибічники когнітивного підходу вважають головним у навчанні розвиток мислення та пам'яті учнів, інтелектуальних умінь, як-от: абстрагування, аналіз, синтез, класифікація, узагальнення, оцінювання, теоретичні міркування, тобто таких, що дають можливість розв'язати висунуту проблему.

Послідовники гуманістичного підходу спираються на "Я - концепцію" і відстоюють право учнів самостійно обирати мету, формувати власні проблеми, заглиблюватись у суб’єктивний досвід та прогнозувати його наслідки.

Звідси ідеї "активного  навчання", "безпосереднього досвіду", "персоналізації знань", "права  учня на турботу та увагу", "необхідність створення атмосфери відвертості та взаєморозуміння". Згідно з таким підходом змінюється зміст навчання, програма складається відповідно до потреб та інтересів учнів; навчальний процес структурується на солідарній основі; вчитель виконує роль консультанта та джерела знань, а не контролера; бали виставляються тільки за бажанням учнів; постійно існує вибір пізнавальної альтернативи, а сутність навчання зводиться до накопичення суб'єктивного досвіду.

Важко довести перевагу або ефективність того чи іншого підходу, стилю, методу, тому нормальним є наявність плюралізму в підході до нових технологій.

Зважаючи на минулі авторитарні  підходи, сучасне навчання в школах України тяжіє до когнітивного. Тому творчо працюючих педагогів цікавить усе, що пов'язано з гуманізацією освіти.

Часто нові педагогічні  технології ведуть до відмови від  класно-урочної системи: поділ учнів  не за віком, а за рівнем розвитку; організація  навчання методом проектів; робота учнів за програмою. спільний звіт; школа з центрами за інтересами; робота вчителя з великими (60-150 учнів) та малими (2-5 учнів) групами; викладання матеріалу блоками.

У нашій країні такі методи були заборонені. Лише у 80-х рр. вчителі-практики звернулися до своїх методичних скарбниць. Вони обрали самостійний шлях, нічого не знаючи про західні методики.

Тому вся увага була зосереджена на видозміні уроку як форми навчання. Так з'явилися "нестандартні уроки".

Розробка нестандартних  уроків відбувалася у двох напрямках: поєднання різних форм навчання (урок-диспут, урок-лекція, урок-семінар) і власне нестандартні уроки.

На відміну від звичайних  уроків, метою яких є оволодіння знаннями, вміннями та навичками, нестандартний  урок найбільш повно враховує вікові особливості, інтереси, нахили, здібності  кожного учня. У ньому поєдналися елементи традиційних уроків - сприймання нового матеріалу, засвоєння, осмислення, узагальнення - але у незвичайних формах.

Саме такі уроки містять  в собі елементи майбутніх технологій, які при групуванні їх у певну  систему, що ґрунтується на глибокому знанні потреб, інтересів та здібностей учнів, можуть стати дійсно інноваційними.

Найбільш поширені такі форми нестандартних уроків:

1. Інтегрований урок. Як правило, такий урок проводять  два вчителі. Вони спільно здійснюють  актуалізацію знань за двома напрямами опитування (якщо це потрібно), виклад нового матеріалу тощо. Найчастіше поєднуються такі предмети, як історія-географія, історія-література, історія-іноземна мова.

2. Дослідницький урок  та лабораторно-практичні роботи. Їхня мета полягає в одержанні навчальної інформації з першоджерел. Ці уроки розвивають спеціальні вміння і навички, стимулюють пізнавальну активність та самостійність. Учні вчаться працювати з історичними документами, підручниками, періодичною пресою.

3. Рольова гра. Вона  вимагає від учнів прийняття конкретних рішень у проблемній ситуації в межах ролі. Кожна гра має чітко розроблений сценарій, головну частину якого необхідно доопрацювати учням. Отже, пошук вирішення проблеми залишається за школярами.

4. Театральна (театралізована) вистава. На відміну від рольової гри, вистава передбачає більш чіткий сценарій, який регламентує діяльність учнів безпосередньо на уроці і збільшує Їхню самостійність під час підготовки сценарію. Театралізовані вистави спрямовані на те, щоб викликати інтерес до навчання. Вони опираються на образ не мислення, фантазію, уяву учнів.

Отже, яким чином можна  використовувати існуючі технології або їхні елементи у власній педагогічній практиці? Передусім нагадаймо, що ефективною може бути лише інноваційна технологія, тобто та, яка ґрунтується на потребах та інтересах учнів. А для цього:

1. Спробуйте дізнатися  про своїх учнів якнайбільше:  що їм подобається, а що ні  у викладанні теорії? Що значить  для них бути "цікавим"? Які  види діяльності їм більше  до вподоби? Чи відчувають вони себе на уроці розкутими? Чи є в них здібності, про які ви ще не знаєте? .

2. Спробуйте змінити  стиль викладання. Частіше звертайтеся  до учнів з пропозицією і  заохоченням: "Добре, що ти це зробиш,» спробуй, подумай, чи буде тобі цікаво?", "Ти добре вмієш це робити". І відмовтесь від нарікань.

3. Зверніть увагу на  те, як викладають ваші колеги, які прийоми і методи застосовують, яким формам навчання надають  перевагу.

4. Поділіться з учнями  своїми міркуваннями. Зверніть увагу  на Їхню інформацію - це підкаже, як вам діяти.

5. Пам'ятайте, що діти  дуже чутливі до брехні та  несправедливості.

6. Аналізуйте свої  дії. Спробуйте систематизувати  знахідки. Зіставте їх із досвідом  інших. Зважте, може, це - елемент  нової технології.

1.2.Інноваційні педагогічні технології в практиці роботи загальноосвітніх шкіл

Сьогодні в Україні  відбуваються кардинальні зміни в усіх галузях життя суспільства. Держава переходить до моделі інноваційного розвитку.

У сучасній педагогічній практиці все активніше застосовуються освітні інновації у загальноосвітніх навчальних закладах, особливо в ліцеях, гімназіях, навчально-виховних комплексах, приватних школах, що робить їх конкурентоспроможними на ринку освітніх послуг.

Все очевидніше стає, що традиційна школа не встигає за сучасними темпами розвитку. Застарілі форми і методи роботи вже не спрацьовують. Тому значущою особливістю сучасної системи освіти є інноваційна діяльність навчальних закладів, спрямована на впровадження інноваційних педагогічних технологій і виховання, розбору нового змісту навчального, навчально-методичного, науково-методичного забезпечення діяльності загальноосвітнього закладу.

Поняття «технологія» вже  досить сильно укорінилося в педагогічній теорії та практиці. Все більш складніші завдання, що виникають сьогодні та пов’язані з підвищенням якості освіти, змушують педагогів підніматися на новий рівень професійного мислення та шукати нові, концептуально обґрунтовані, логічно вивіренні способи освітньої діяльності та методи взаємодії з особистістю учня, які б гарантували високий результат. Як зазначив міністр освіти і науки України С.М.Ніколаєнко на Підсумковій колегії Міністерства освіти і науки України, що відбулася 17 серпня 2007 року, « метод «запам’ятай і повторюй» з готовою формулою треба замінити на метод пошуку, проектування, розв’язання життєвих ситуацій. Знання повинні здобуватися учнем. Він повинен сам формулювати поняття, які необхідні для розв’язання завдання. А для цього у зміст освіти і організацію навчально-виховного процесу необхідно інтегрувати способи й досвід людської діяльності, власний досвід».

Інститут інноваційних технологій і змісту освіти проаналізував  впровадження інноваційних технологій в загальноосвітніх закладах України.

Аналіз інноваційної діяльності показує, що в іх практиці в основному впроваджуються технології, серед яких виділяють: особистісно орієнтоване навчання та виховання, громадянську освіту, профільне навчання, технологію групової навчальної діяльності, теорію рівневої диференціації навчання, психолого-педагогічне проектування соціального розвитку особистості учнів, інформаційні технології, здоровязберігаючі технології навчання, проективне навчання, теорію проблемного навчання, інтерактивні технології, технологію формування творчої особистості, трансформацію педагогічних ідей В.О.Сухомлинського в практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів, розвиток критичного мислення, технологію комплексно-цільового управління закладом освіти, теорію ігрових технологій, теорію раннього та інтенсивного навчання грамоті.

Найбільш поширеною  в Україні є Технологія розвивального  навчання (авт. Д.Ельконін, В.Давидов). Вона передбачає формування активного, самостійного творчого мислення учнів і на цій  основі поступового переходу в самостійне навчання.

Впроваджуються Інтерактивні технології (авт. О.Пометун, Л.Пироженко), ідея яких полягає в тому, що процес пізнання відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Залежно від мети уроку, форм організації навчальної діяльності використовуються інтерактивні технології кооперативного навчання, колективно-групового навчання, ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань.

Проектні технології (авт. К.Баханов, В.Гузєєв, І.Єрмаков, О.Пєхота )орієнтують на дієвий спосіб здобуття нових знань у контексті конкретної ситуації та їх використання на практиці. Метод проектів як технологія у сучасних умовах трансформувався у проектну систему організації навчання, за якою учні набувають знань і навичок у процесі планування й виконання практичних завдань проектів.

Технологія особистісно орієнтованого навчання (авт. І.Якиманська, О.Савченко, С.Подмазін). Мета цього навчання полягає у створенні оптимальних умов для розвитку й становлення особистості як суб’єкта діяльності і суспільних відносин, яка будує свою діяльність і стосунки відповідно до стійкої ієрархічної системи гуманістичних і буттєвих особистісних цінностей.

Інформаційні технології навчання надають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації. Створюють  можливості для творчої діяльності, формування професійних навиків.

Освітня програма «Крок за кроком» передбачає спрямування ранньої освіти дітей на виховання рис, необхідних для життя у демократичному суспільстві: вміння критично мислити, самостійно здійснювати свідомий вибір, окреслювати та вирішувати проблеми, сприймати зміни та ефективно впливати на них, бути творчими та чуйними, толерантно ставитись до відмінностей. [Журнал «Нива знань» № 4/2007].

1.3. Інноваційні технології навчання у розвитку творчих здібностей учнів на уроках української мови

Духовне оновлення нашої  держави, процес демократизації суспільства  передбачають створення сприятливих  умов для утвердження атмосфери  творчості, багатогранного розвитку особистості, її обдарованості. Завдання щодо виховання  людей із високим творчим потенціалом постає не лише як актуальна проблема сучасної педагогічної науки та практики, але і як соціальна необхідність.

Життя доводить, що в складних умовах, що постійно змінюються, найкраще орієнтується, приймає рішення, працює людина творча, гнучка, креативна, здатна до генерування і використання нового (нових ідей, задумів, нових підходів та рішень). Це людина, „яка володіє певним переліком якостей, а саме: рішучістю, вмінням не зупинятися на досягнутому, сміливістю мислення, вмінням бачити за межі того, що бачать сучасники і бачили попередники”.

У наш час спостерігається  зростання інтересу до процесу творчості. Якщо в деяких психічних процесах людині допомагають складні механізми (комп’ютери, сканери, обчислювані  машини), то творчість не може бути формалізована і обмежена певною програмою дій, не може бути механічною.

Пріоритетним завданням  навчально-виховного процесу в  сучасній школі є всебічний розвиток школярів, зокрема творчих здібностей особистості.

У сучасних умовах гуманізації  й демократизації навчального процесу як ніколи актуальні дидактичні заповіді В.Сухомлинського. У книзі „ Сто порад учителю” він писав: „Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці...” Вважаю, що завдання вчителя – допомогти учневі знайти себе в житті; пробудити чи розвинути в дитині те творче зернятко, яке є в кожному, бо закладене там природою.

Розвивати творчі здібності  можна по-різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими. Але для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. Завдання педагога - управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання.   [Модель творчої особистості учня: Додаток 1]

Найефективнішим засобом досягнення мети є інноваційні технології навчання. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування інтелектуальних і вольових сфер, сприяє розвитку творчої особистості.

Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної  діяльності кожної дитини – основна  мета, що покладена в основу інноваційних технологій навчання. Багато з них  варті уваги сучасного педагога, який прагне дати якісний рівень знань, зробити урок цікавим, досягти максимального взаєморозуміння і співпраці між вчителем і учнем.

Часто у роботі вчителі  – словесники надмірно захоплюються використанням якоїсь однієї педагогічної технології, не помічаючи її "мінусів", не враховуючи індивідуальні особливості своїх учнів, їх готовність до роботи за певною технологією. Експеримент не приносить бажаних результатів, і вчитель розчаровується у всіх нововведеннях, продовжує працювати за "старою системою". Сучасному педагогові необхідно вибрати те "зерно", що дасть змогу створити свою міні-методику. А у творчого вчителя і учні прагнутимуть до творчості.

У педагогічній практиці можна застосовувати даний спосіб інтеграції окремих елементів таких сучасних технологій навчання :

• Проектне навчання;

• Інтерактивна технологія;

• Особистісно зорієнтоване навчання.

Для того, щоб така інтеграція принесла бажаний результат, треба намагатися вникнути в методику кожної з освітніх технологій і використовувати на своїх уроках залежно від теми, мети виучуваного матеріалу, а також типу уроку та навчального предмета.

Незважаючи на розмаїття  нововведень, основною формою організації  навчальної діяльності залишається  урок. Яким же повинен він бути? Сучасний урок – це урок демократичний. Для такого уроку характерними ознаками є :

• підготовка не мовознавців-теоретиків, а гуманних освічених людей;

• навчання не словом, а  справою;

• проведення його не для  учнів, а разом з ними;

• спрямовування діяльності не на клас в цілому, а на особистість кожного учня;

• забезпечення повного  засвоєння навчального матеріалу  на уроці.

Саме уникненню багатьох недоліків у підготовці до уроку  допомагає чітке використання методики тієї чи іншої технології, суттєвою особливістю якої є протиставлення довільних дій чіткому алгоритму, системі логічно вмотивованих дій, послідовному переходу від одного елемента до іншого.

[формула успішності уроку: Додаток 2]

Постійно треба поглиблювати свої знання, опрацьовувати додаткову літературу, привчати до цього і своїх учнів. Потрібно донести до них таку аксіому – підручник не являється єдиним джерелом знань, тому варто вивчати різні погляди на проблему із посібників, словників, довідників.

Треба ретельно готуватися до кожного уроку, продумуючи хід заняття, добираючи ефективні методи та прийоми. Допомагають у цьому сучасні технології.

Так, новий матеріал з  мови можна подавати дітям у вигляді блок-схем, таблиць, малюнків, пірамід і т.п. Починаючи вивчення теми, з учнями індивідуально, в групах чи фронтально обговорювати, аналізувати навчальний матеріал. Основні поняття з теми фіксувати в опорних конспектах, а потім засвоювати шляхом неодноразового повторення, добирати приклади.

Урок вивчення нового матеріалу можна умовно поділити на два етапи :

І – бесіда, в якій переплітаються мотивація навчальної діяльності, актуалізація опорних знань, засвоєння нового матеріалу ( з підручника і слів учителя).

ІІ - повторний виклад матеріалу, розповідь за опорним  конспектом . Мета його – стисло, доступно, в логічній послідовності відтворити відомі вже учням вузлові питання теми, пов’язавши його із опорним конспектом.

Треба зауважити, що учні самі оцінюють ефективність опорних  схем, адже "так цікавіше, зрозуміліше  і легше". Дітей можуть самостійно складати зорові опори. При цьому оцінювати оригінальність підходу. Звичайно, для цього учні мають бути підготовлені.

Етапи підготовчої роботи по складанню зорових опор:

1. Вчитель пояснює  матеріал, ілюструє прикладами і  паралельно складає схему–опору  на дошці. При цьому не припиняється живий діалог з учнями, які допомагають підібрати приклади, вносять пропозиції щодо правильної побудови опори.

2. Аналізований навчальний  матеріал( не забуваємо про роботу  в групах, колективне обговорення  проблеми)вчитель представляє у  вигляді схеми-опори, зумисне пропускаючи деякі її складові частини. Учні повинні "відновити" схему, користуючись правилом у підручнику.

3. Вчитель не пояснює  матеріал, лише записує на дошці  низку прикладів, що ілюструють  правило. Завдання учнів –  "перетворити" текст правила в опорну схему, дібрати приклади для ілюстрації теоретичних положень з довідки на дошці.

4. Вдома за власноруч  складеною схемою учні готують  усне лінгвістичне повідомлення, добирають приклади.

5. Учні отримують випереджувальне  завдання: самостійно скласти зорову схему-опору до теми, яка буде вивчатися. На уроці декілька учнів презентують свою роботу, виступаючи у ролі вчителя, пояснюють новий матеріал. Оцінюється не тільки правильна, а й оригінальна подача нової теми.

Поступово учні привчаються до роботи з підручником, іншими джерелами, адже останній етап передбачає саме творчий підхід.

Учні "малюють" основні  теоретичні поняття у вигляді  структур, матриць, пірамід, нерідко  у зошитах з'являються "сонечка", "хмарки", "чарівні квіти".

Наприклад, під час ознайомлення з класифікацією речень можна  скласти картину: [Додаток 3]

Така робота розвиває у дітей навички аналізу та синтезу, вміння виділяти головне у  теоретичному матеріалі. При цьому  увагу акцентую на мотивації необхідності вивчення певних наукових понять.

Такий підхід дозволяє практикувати систему уроків різного типу в  межах однієї теми, вивільняє час  для розв’язання учнями системи  усних і письмових завдань, спрямованих  на саморозвиток особистості, формування мовленнєвої компетенції. Особистість  учня з об’єкта навчання перетворюється на головну фігуру. Багаторазове повторення матеріалу в найрізноманітніших формах, групування і подача матеріалу у вигляді блок -схем довели, що навчання під силу всім. На думку Г. Лозанова, така система роботи спрямована на комплексний розвиток творчої особистості учня.

Систему уроків тренувальних вправ з блок - теми логічно наситити інтерактивними вправами . Інтерактивне навчання, на думку Є.Коротаєвої, це навчання „занурене” у спілкування. У житті людини спілкування не існує як відокремлений процес або самостійна форма активності. Воно входить до складу індивідуальної або групової практичної діяльності. Поза спілкуванням формування особистості взагалі неможливе. Інтерактивні форми роботи сприяють розвитку ініціативи, незалежності, уяви, співпраці з іншими учнями. Учням подобається робота в групах, кожна з яких колективно виконує конкретне навчальне завдання – однакове для всіх груп чи різне. При цьому можна передбачити не лише спільну роботу в одній групі, а й міжгрупову взаємодію. На уроках виконання тренувальних вправ кожна група одержує блок з 4-5 вправ різної складності. Вчитель надає консультації. Учні, у рамках своєї групи, виконують взаємоперевірку та знайомлять з результатами роботи весь клас.

Організована таким  чином робота сприяє підвищенню навчальної активності школярів, усуває їхню природну скутість ( запитати у свого товариша значно простіше, ніж у вчителя), дає змогу кожному учневі засвоювати навчальний матеріал у природному йому темпі, а також є дієвим засобом у посиленні індивідуалізації навчання.

Сучасна методика нагромадила  багатий арсенал прийомів інтерактивного навчання від найпростіших («Робота  в парах», «Ротаційні (змінні) трійки», «Карусель», «Мікрофон») до складних («Мозковий  штурм», «Мозаїка», «Аналіз ситуації»), а також імітаційні ігри, дискусії, дебати. Використання інтерактивних технологій не самоціль, а засіб створення атмосфери доброзичливості й порозуміння, зняття з душі дитини почуття страху, спосіб зробити її розкутою, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібність до творчості.