інновація в культурному туризмі

Всеукраїнський  конкурс на кращу студентську  наукову роботу

                                  2010/2011 навчального року 
 
 

                                                                      Девіз: «Інновації» 
 

                   Тема роботи: «ІННОВАЦІЇ В КУЛЬТУРНОМУ ТУРИЗМІ» 
 
 

Секція:  «Правознавство та правоохоронна діяльність, міжнародні        

економічні  відносини, туризм, фізичне виховання  і спорт,

                  соціальна робота, психологія» 
 

Виконала:

студентка ІV курсу, гр. МТУ-137

спеціальність «Туризм»

Сорока Катерина 
 
 
 
 

Запоріжжя

2010

ЗМІСТ 

ВСТУП 
 

       Соціально-культурний сервіс і туризм − досить популярна в Україні тема для обговорень на різних рівнях. Туризм − єдина галузь, названа феноменом ХХ століття. Різною мірою з нею пов’язано багато сфер діяльності сучасного суспільства, такі як економіка, культура, екологія, педагогіка і освіта, здоров’я і рекреація та ін. Проте до цих пір соціально-культурний сервіс в Україні знаходиться на низькому рівні, особливо в провінції, а туризм носить переважно виїзний (зовнішній) характер. Причин тому досить багато − нестабільність економіки, відсутність великих інвестицій з боку як держави, так і приватного капіталу, нерозвинена інфраструктура, нестача високопрофесійних фахівців і т.д. Однією з причин є слабке впровадження нових форм, методів і технологій роботи.

                 Інновації в туризмі  − різнобічні організаційно-керуючі нововведення, складаються у цілеспрямованих змінах, вироблених на різних рівнях індустрії туризму. Сюди відносяться правове забезпечення туристських проектів, здатність організації нових видів туристської діяльності, створення кардинально нових турпродуктів і товарів для подорожей, інформаційно-рекламне забезпечення туристського попиту, що включає в себе сучасні технології. Основні зусилля щодо розвитку інновацій в туризмі спрямовані на підвищення конкурентоспроможності підприємств, на значне поліпшення туристського сервісу.

        Інноваційний процес  являє собою поетапне  прийняття нововведень  в туризмі.

        Принципово новим  напрямком є включення  в обслуговування  туристів, відпочиваючих, відвідувачів театралізації та рольових ігор. Сюди ж входить відтворення історико-культурних ситуацій різного часу. При цьому глядачі мають можливість стати безпосередніми учасниками інтерактивного процесу. В даний час з’являється величезна кількість абсолютно нових туристських напрямків: етнографічний, археологічний, флористичний; на туристський ринок виносяться пропозиції фототурів, мілітарі-турів, винних турів, релігійних та весільних турів. Розвиваються лікувальний, освітній, екологічний та інші види культурно-пізнавального туризму, з’являються нові музеї, в тому числі, приватні, з можливістю впровадження індивідуальних програм. На цьому тлі впровадження інновацій сприяє не тільки розвитку розглянутих сфер, а й гармонізації відносин сучасної людини з суспільством і природою.

      Соціально-культурний сервіс і туризм покликані  вирішувати багато завдань; рекреаційно-відновну, освітньо-виховну, просвітницьку, завдання збереження вивчення та використання природного та історико-культурної спадщини. Вони ж  є постійними, вагомими (а для деяких регіонів і основними) джерелами доходу, вирішують проблему створення робочих місць і т. д.

      Тому  впровадження інновацій  сприяє не тільки розвитку розглянутих сфер, а й гармонізації відносин сучасної людини з суспільством до природою.

       РОЗДІЛ I.  ІННОВАЦІЇ ТА ТУРИЗМ 

       1.1 Поняття «інновація», види і  функції інновацій  

        Інновації та інноваційна  діяльність традиційно  представляються  як напрямок науково-технічного  прогресу (високотехнологічної  його складової)  і як процес, пов’язаний із впровадженням результатів наукових досліджень і розробок у практику. Проте сенс і зміст поняття «інновація» більш широкий. Сфера інновацій всеосяжна, вона не тільки охоплює практичне використання науково-технічних розробок і винаходів, а й включає зміни в продукті, процесах, маркетингу, організації. Інновація виступає в якості явного фактора зміни, як результат діяльності, втілений у новий чи удосконалений продукт, технологічні процеси, нові послуги і нові підходи до задоволення соціальних потреб [2, стор 28].

      Термін  «інновація» (від анг. innovation-нововведення) характеризує якісні зрушення в процесі виробництва. Незважаючи на те, що поняття «інновація» є широко вживаним, до цих пір не існує загальноприйнятого його визначення. Різні автори, в основному зарубіжні (П. Друкер, М. Мончев, Е. Менсфілд, І. Перлакі, М. Портер, Й. Шумпетер та ін.), Трактують його в залежності від об’єкта та предмета дослідження − як результат і як процес.

      Так, у сучасному словнику іноземних слів (відповідно до склепіння міжнародних стандартів «Керівництво Фраскаті») інновація − це кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у виді нового або удосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або удосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності або в новому підході до соціальних послуг.

      У оксфордському тлумачному словнику поняття «інновація» роз’яснюється наступним чином: «Будь-який новий підхід до конструювання, виробництва або збуту товару, в результаті чого новатор або його компанія отримують перевагу перед конкурентами».

      Термін  «інновація», в сучасному його розумінні, першим став застосовувати Й. Шумпетер, який підкреслював, що інновація − це істотна зміна функції виробленого, що складається в новому поєднанні та комерціалізації всіх нових комбінацій, заснованих на використанні нових матеріалів і компонентів, впровадження нових процесів, відкритті нових ринків, впровадження нових організаційних форм.

      Нововведення (інновації) можливі у всіх сферах діяльності людини. Виходячи з багатоваріантних можливостей, інновації розрізняються по сфері докладання, масштабами поширення і за характером. За сферою докладання інновації поділяються на науково-технічні, організаційно-економічні, соціально-культурні та державно-правові. За масштабами поширення розрізняють глобальні, національні, регіональні, галузеві та локальні (на підприємстві, компанії) інновації. За характером вони можуть бути еволюційними і радикальними [2, стор 30].

      Основні функції інновацій:

      − вони залучають у виробництво нові продуктивні сили, сприяють підвищенню продуктивності праці та ефективності виробництва, скорочують різного роду витрати;

      − підвищують рівень життя кожної людини і суспільства в цілому за рахунок різноманітності і якості виробленої продукції та послуг, задоволення потреб населення;

      − допомагають привести у відповідність структуру виробництва зі структурою змінених потреб, сприяють підтримці рівноваги між попитом і пропозицією, між виробництвом і споживанням;

      − є результатом застосування творчих можливостей і знань конкретної особистості, людського інтелекту, що, у свою чергу, стимулює подальше зростання творчої діяльності [2, стр. 37]. 

       1.2 Поняття інновацій в туризмі  

        Слід зазначити, що велика роль  у розвитку сучасного культурно-пізнавального  туризму належить грамотним, професійно підготовленим менеджерам і далеко не в останню чергу фахівці в туризмі повинні бути хорошими психологами. Саме такі добре підготовлені фахівці можуть розібратися з різними нововведеннями та інноваціями в туристичному бізнесі. Нова якість зростання, яке називається розвитком, є наслідком інноваційного характеру підприємництва в різних сферах.

      В умовах ринкової економіки туристські організації усвідомлюють необхідність розробки нових товарів та послуг і пов’язану з цим вигоду. Визначення майбутнього прибутку від нового туристичного продукту є завданням інноваційного менеджменту.

      Що  ж він із себе представляє? Це окремий  вид культурно економічної та підприємницької діяльності для  досягнення цілей туристських фірм на основі ефективної організації інноваційних процесів. Крім того, інноваційний менеджмент припускає реальне і грамотне використання всіх наявних у розпорядженні ресурсів і обов’язкове впровадження нових форм роботи. Інноваційному менеджеру належить спонукати і об’єднати велику кількість організацій і людей на оновлення створити необхідні і достатні економічні умови і стимули для досягнення мети інновації. Управління інноваціями поза меншою мірою є мистецтвом ніж наукою, і завжди несе відтінок індивідуальності менеджера.

      Інноваційний  менеджмент являє собою поєднання  різних функцій (таких як маркетинг, планування, організація, розробка контроль). Основними завданнями інноваційного  менеджменту є вивчення стану  сфери господарської діяльності та господарських систем є здійснення нововведення; вивчення самої специфіки інноваційного процесу. Форми впровадження нововведень можуть бути різні, фахівці поділяють їх на еволюційні і радикальні. У них входять збереження і оновлення існуючих функцій, перегрупування складових частин системи, зміна елементів існуючої системи. Для зміна концепції та результатів системи, для всіх цих нових перетворень, природно, необхідні особливі, інноваційні стратегії. Вони поділяються на такі основні види:

      1) наступальна стратегія (орієнтована  на нові ринкові перспективи, її суть полягає в тому, щоб бути першими на ринку, що вимагає високої кваліфікації і організованості, а також грамотно проведеного маркетингу; ця стратегія грунтується не на одному окремому інновації, А на цілій серії нововведень);

      2) захисна стратегія (вихід на ринок після попереднього маркетингу);

      3) поглинаюча стратегія (покупка  нововведень в інших компаній  схожого профілю);

      4) створення нового ринку (застосування  власних нововведень);

      5) проміжна стратегія (заповнення  своєї ніші між різними конкурентами);

      6) розбійницька стратегія (застосування  чужих нововведень);

      7) залучна стратегія (створення штату нових високопрофесійних фахівців).

      Таким чином, інновація − це об’єкт впроваджуваний у виробництво в результаті проведеного маркетингу і зробленого відкриття, якісно відмінний від попереднього аналога. Інновація в будь-якій галузі в тому числі і в туризмі, якісно відрізняється від нововведень. Інноваційні зміни в туризмі створюють внутрішню енергію ефективного зростання. Ці зміни порушують збалансованість, але створюють основи подальшого розвитку, перехід системи в нову якість. Тому саме професійне введення інновацій в життя і є розвитком тієї чи іншої галузі. Сучасні фахівці з розвитку суспільства стверджують, що ні одна з проблем з якою стикається в наші дні бізнес, не є більш важливою й складною, ніж проблема нововведень.

      Інновації в туризмі, природно впливають на стан всієї галузі в  цілому. Вони змінюють наступні основні  характеристики галузі:

      1) обсяг виробництва  і продажу (в  даному випадку нових туристських брендів);

      2) поточні витрати  фірми, що займається  інноваціями;

      3) розмір створеного  і діючого майна;

      4) чисельність спеціалістів  зайнятих у проектуванні  та впровадженні  нового туристського  продукту на ринок;

      5) тривалість освоєння і впровадження нововведень споживачам.

      Ефективність  сучасного туристського продукту, темпи його розвитку визначаються інноваційною активністю і виробництвом товарів «ринкової новизни», які або задовольняють зовсім нову потребу, або істотно розширюють коло споживачів. Інноваційний процес, тобто процес впровадження нових продуктів на туристський ринок, характеризується:

      1) численністю і початкової невизначеністю  шляхів досягнення мети і високим  ризиком;

      2) неможливістю детального планування  та орієнтацією на прогнозні оцінки;

      3) необхідністю подолання опору  як у сфері відносин, що склалися, так і інтересів учасників  інноваційного процесу. Інновації  є основним засобом підвищення  вартості суб’єкта і реального сектора в цілому у нашому випадку − сектору туризму. Чим вище потенціал нововведень, тим вище очікувана реальний прибуток.

      Існує навіть наука інноватика, що займається вивченням та впровадженням нововведень. У своєму науковому напрямку вона спирається на діалектичні вчення про загальні розвитки. Будь-які нововведення приводять спочатку до створення кризових станів, вихід з яких може бути знайдений тільки при професійному відношенні до всіх стадій процесу впровадження нового туристичного продукту.

      Тому  будь-якому менеджеру з туризму  необхідно знати, що саме при відборі нововведень можуть з’явитися новації, зовсім нові форми роботи. При проведенні досліджень нововведень необхідно дотримуватися таких засад:

      1) принцип важливості;

      2) принцип заповнення існуючого  вакууму;

      3) принцип заміщення старих розробок;

      4) принцип мінімуму капітальних вкладень;

      5) принцип обов’язкової затребуваності;

      6) принцип перспективи і можливості  розвитку.

      Туристський маркетинг, про який йде мова, має  свого специфіку. Він являє собою  комплекс певних функцій, здійснюваних туристської компанією з метою розширення ринку збуту її туристського продукту і послуг. Маркетинг туристський − це сфера діяльності туристських організацій з розробки нових, більш ефективних видів туристично-екскурсійних послуг, а також з їх виробництва та збуту з метою отримання прибутку на основі підвищення якості турпродукту та обліку процесів на світовому туристичному ринку. Туристський маркетинг переслідує три основні цілі:

      1) збереження традиційного ринку;

      2) розвиток і збільшення нового  ринку;

      3) зменшення впливу сезонності.

      У туристському бізнесі є умовний  поділ на чотири сезони: Сезон «пік» (в основному це літній період і  календарні свята), «високий» сезон (сюди включаються «оксамитовий сезон» та весняні тури),«низький» сезон (канікулярний час в зимовий та осінній період) і« мертвий » сезон (решта, зимовий час). Так ось, основна задача туристського маркетингу − наблизити до споживача саме той новий продукт, який здатний бодай почасти воскресити «мертвий» сезон.

      Щоб грамотно провести маркетингове дослідження  в галузі туризму слід йти за такою простою схемою: бажання споживачів − дослідження ринку − отримання прибутку шляхом впровадження нових форм і задоволення бажань покупців.

      Після вивчення туристського ринку за допомогою  маркетингового дослідження слід грамотно планувати появу і розробку нового продукту.

      Для цього необхідні:

      1) генерація ідей - планомірний пошук нових рішень;

      2) професійна оцінка турпродукту  за допомогою результатів маркетингу;

      3) економічний аналіз − прогноз обсягу продажів, витрат і прибутку, складання бізнес-плану;

      4) розробка турпродукту − створення умовного макета нового продукту;

      5) проведення пробного маркетингу  − оцінка нового продукту в справжній реальній ринковій обстановці;

      6) комерційна реалізація визначення  того, де, кому, як правильно і результативно запропонувати інноваційний туристський продукт.

      Що  стосується складання бізнес-плану, то в даному випадку він називається  інноваційним проектом і визначається трьома основними елементами:

      1) метою розробки та впровадження  проекту;

      2) планом-календарем всіх планованих заходів;

      3) джерелами фінансових коштів.

      Грунтуючись на цих трьох елементах, а також враховуючи економічне обгрунтування інновацій, приймають рішення щодо доцільності та їх здійснення. Після правильно проведеного маркетингу, розробки проекту та впровадження його в життя, тобто доведення до споживача, слід оцінити соціальну ефективність інновацій (наскільки вони відповідають потребам суспільства). Соціальну ефективність інновацій в туризмі можна розглядати у двох вимірах. У масштабах суспільної значимості очікувані соціально-економічні результати оцінюються як зростання національного багатства за рахунок підвищення рівня виробленого товару. Інновації сприяють інтенсивному росту запасів і резервів, які визначають стійкість галузі, безперервність роботи, навіть у «низький» і «мертвий» туристські сезони, і зайнятість населення. Накопичення подібних резервів визначено розширює можливості розвитку об’єктів соціально-культурного призначення, допомагає зберегти унікальні історичні та природні пам’ятки нашої країни. Крім того, зайнятість населення в процесі виробництва і впровадження продукту покращує життєвий рівень. Інновації допомагають населенню задовольняти безперервно зростаючі потреби в нових продуктах і з користю проводити вільний час.

      У масштабах конкретної туристської  фірми або культурно-сервісної  організації реалізується єдність  його технічних, інтелектуальних і  комерційних можливостей. При нововведенні змінюються характер і умови праці. Отримані в результаті реалізації нового туристичного продукту зміни визначають соціальну ціну нововведень.

      Інноваційна сфера (в даному випадку туристська) в ідеальному варіанті повинна мати спеціальну інноваційну інфраструктуру (національні парки, культурно-розважальні  та дозвільні центри, сучасні готелі, заміські клуби, дороги, транспорт і т. д.).

      Все описане вище є якийсь інноваційний процес, тобто сукупність виконуваних  у певній послідовності наукових, виробничих, фінансових, комерційних  і організаційних заходів, що приводять  до нововведення. Велике місце на сучасному ринку турпродуктів має програмне обслуговування − комплексне уявлення певного набору послуг клієнту, підлегле одній меті (знайомство з новими місцями або певними пам’ятками старовини чи природи, навчання, самовираження, просто задоволення цікавості) за допомогою добре організованої подорожі. У зв’язку з усе зростаючою конкуренцією на ринку більшість туристських фірм пропонують клієнтам саме комплексне обслуговування, тобто певний набір запланованих послуг. У ці послуги входять:

      1) гідне проживання;

      2) добре організовані дозвілля  і розваги;

      3) різноманітне харчування;

      4) спорт у формі конкретної програми;

      5) відмінні за формою і змістом  екскурсії;

      6) доступний і зручний транспорт.

      Подібні послуги пропонуються по великому числу  тематичних спрямувань. У туризмі, як у будь-який інший галузі господарства, є свої специфічні фактори розвитку, які впливають на розробку і впровадження нового туристичного продукту. Всього можна виділити дві основні групи факторів:

      1) статичні (природно-кліматичні, географічні культурно-історичні);

      2) динамічні (політичні, соціально-демографічні, фінансово-економічні, матеріально-технічні).

      У туризмі, як і в  будь-який інший сучасної галузі, існує спеціальний  ринок нововведень, що входить складовою  частиною в загальний туристський ринок. Ринок нововведень утворюється в умовах невизначеності, яка випливає з самого характеру інноваційного процесу, і його становлення слід розглядати у зв’язку з розвитком підприємництва в туристській сфері. До ринку нововведень мають відношення попит і пропозиція нововведень, масштаб цін, покриття попиту сукупністю нововведень і т.д. Ефект від впровадження нововведення проявляється не тільки в економічній, але і в соціальній сфері, де за рахунок підвищення доходів  повніше задовольняються суспільні потреби і поліпшується рівень життя. У загальному вигляді економічна ефективність інновацій визначається зіставленням економічних прибутків з витратами, що викликали результат. Кажучи іншими словами, ефективність нового туристичного продукту залежить від того, який прибуток він принесе його проектувальникам, мінус витрачені на його впровадження гроші.

      Для того щоб нові турпродукти  краще і швидше доходили до потенційного споживача, в даний  час проводяться  періодичні туристські ярмарки − організовані в певному експозиції туристського продукту. Ці експозиції незамінні для представлення різних інновацій. Вони не нав’язують новий турпродукт, а тільки створюють атмосферу сприятливого ставлення до нього шляхом професійного представлення. Велике місце на туристських ярмарках займають виставки − презентації регіонів, що займають іноді кілька стендів під нову інформацію про маршрути і тури.

      Отже, розвиток російського національного  туризму в сучасному суспільстві  має три основи, «три кити»:

      1) мета − необхідні туристичні ресурси (природні, архітектурні, археологічні);

      2) рівень комфортності − забезпечують туристські ресурси (готелі, мотелі, розважальні та культурні центри, музеї, дороги, транспорт);

      3) активізують фактори − достатні туристські ресурси − фахівці, які планують, проектують, досліджую виконують, виводять на ринок і реалізують.

      З усього вищесказаного випливає, що основними цілями сучасного туризму  є впровадження нових моделей  розвитку туристського продукту, ефективне використання людських ресурсів, підвищення ролі людини та місцевих громад, регіональних та територіальних органів і туристських організацій, подолання фінансових, економічних та соціальних труднощів, організація нових форм проведення дозвілля, розробка інновацій та впровадження в туризм нових форм роботи.

РОЗДІЛ II. ЗНАЧЕННЯ КУЛЬТУРНОГО ТУРИЗМУ ТА НОВІ ФОРМИ РОБОТИ В НЬОМУ 

      2.1. Поняття «культурний туризм», його основні характеристики і

      вплив на розвиток регіону 

        Туризм є однією з найбільш  дохідних і інтенсивно розвиваються  галузей світового господарства. Доходи від туризму в загальному  обсязі експорту товарів і  послуг займають друге місце  в світі після експорту нафти  і нафтопродуктів.

      Сучасний  туризм відрізняється різноманітністю форм, видів і різновидів. Форма туризму пов’язана з перетинанням туристом державного кордону своєї країни. Тому виділяють туризм внутрішній (тобто подорожі усередині своєї країни) і туризм міжнародний (поїздки з туристичними цілями в інші країни). Міжнародний туризм, у свою чергу, підрозділяється на в’їзний (надання туристських послуг іноземним та іногороднім туристам на території будь-якої країни) і виїзний (подорожі осіб, які постійно проживають в іншій країні).