Інноваційні явища україномовного Інтернету

Інноваційні явища україномовного Інтернету

ЗМІСТ

ВСТУП........................................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. Лексичні інновації як відображення розвитку мови..................................6

1.1. Лексичні неологізми та особливості  їх входження

       в українську мову...........................................................................................6

1.2. Класифікація неологізмів............................................................................19

1.3. Комп’ютерні новотвори-сленгізми в українській мові ...........................28

Висновок до першого розділу..............................................................................................38

РОЗДІЛ 2. Лексичні інновації в мережі Інтернет

                   на матеріалі блогу, чату, форуму та інтернет-виданню............................39

2.1. Неологізми у заголовках інтернет-видання «Українська правда»...........39

2.2. Неологізми у блогах, чатах та форумах.....................................................42

Висновок до другого розділу.................................................................................................50

РОЗДІЛ 3. «Неологізми-входження» в лексиці сучасної української мови............51

3.1. Зовнішні неологізми-входження  в українській мові.......................................51

3.2. Неологізми-входження в комп’ютерних онлайн іграх....................................53

Висновок до третього розділу...............................................................................................59

ВИСНОВКИ.............................................................................................................................60

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ......................................................................63

ДОДАТКИ................................................................................................................................68

ВСТУП

Сучасна неологія приділяє пильну увагу проблемі виникнення і вживання нових слів. Особливої ​​актуальності ця проблема набула в наші дні, оскільки відмінними рисами сучасної епохи стали розкутість носіїв мови, ослаблення мовної норми і, як наслідок, велика кількість всіляких новоутворень. Зміна суспільної ситуації тягне за собою і зміну мови, її оновлення, поява нових найменувань.

Сучасний розвиток інформаційно-освітнього середовища, електронних способів спілкування і пред’явлення інформації, посилення питомої ваги аудіовізуальної інформації електронних ЗМІ в комп’ютерних системах диктують необхідність вивчення відповідних лінгвістичних змін, складається потужне поле діяльності сучасної людини, яке обслуговується специфічними мовними формами.

Інтенсивний розвиток електроніки та поява нових комп’ютерних технологій в кінці минулого століття призвело до того, що для багатьох людей комп’ютер і Інтернет стали невід’ємною частиною життя, посередником у процесі комунікації у віртуальній реальності. Питання впливу нових комп’ютерних та інформаційних технологій на мову розглядається багатьма дослідниками (Д. Айдачич [2], М. Васенина [5], Л. Виноградова [7], Ф. Смирнов [35], Г. Трофимова [39]). Той факт, що мова змінюються в просторі Інтернету, є безперечним, оскільки в процесі віртуального спілкування мова може запозичувати нові слова з інших мов або ж вже існуючі слова можуть отримувати нові значення. «Інтернет виявляється дуже цікавим джерелом для мовних досліджень і з точки зору його лексики, і з точки зору мови, яка народжується при створенні віртуальних світів» [2].

Проблематика мовних змін сьогодні знаходить своє відображення у працях відомих українських науковців М. Кочергана [19], Р. Махачашвілі [26], О. Стишова [37] та інші.

Інноваційні процеси в лексиці сучасної української літературної мови у своїй роботі вивчала Д. В. Мазурик. Д. В. Мазурик виявила дієві екстралінгвальні чинники змін у складі сучасної української лексики, з’ясувала провідні тенденції творення нових слів, описала способи деривації власне неологізмів (морфологічний та семантичний). У своїй роботі Д. В. Мазурик простежила зародження й розвиток української неології як окремого напрямку лінгвістичних досліджень, проаналізувала практику лексикографічного опрацювання нових слів на тлі здобутків провідних дослідницьких центрів Європи та узагальнила принципи оцінювання нової лексики з погляду літературної норми [24].

Зокрема тема лексичних інновацій у мові мережі Інтернет висвітлюється у роботах таких сучасних слов’янських лінгвістів, як М. Бойчук [4], П. Ліхолітов [20], Л. Попко [30; 31], О. Лутовінова [22], Д. Айдачич [2] та інших.

Але на сьогоднішній день більшість лінгвістичних розвідок ведеться на тлі російськомовного Інтернету, або так званого – Рунету, а щодо Укрнету, то тут проблема виникнення та функціонування лексичних інновацій залишається недостатньо вивченою.

Об’єкт дослідження: лексичні інновації як відображення розвитку української мови.

Предмет дослідження: неологізми, які функціонують у мові сучасних жанрових різновидів Інтернет-комунікації, таких як блог, чат, форум.

Мета дослідження: виявлення неологізмів, які виникли на тлі україномовного Інтернету, їх класифікація за певними структурно-семантичними особливостями, опис словотвірних характеристик виявлених новоутворень.

Основні завдання дослідження:

1. Розглянути лексичні неологізми та особливості їх входження в українську мову.

2. Вивчити класифікацію неологізмів.

3. Визначити комп’ютерні новотвори-сленгізми в українській мові.

4. Проаналізувати неологізми у  заголовках інтернет-видання «Українська правда».

5. Виявити неологізми у блогах, чатах та форумах.

6. Проаналізувати та систематизувати лексичні інновації в комп’ютерних онлайн іграх.

Методи дослідження: описовий метод, лінгвістичний метод, індукція і дедукція, лінгвостилістична абстракція, комплексно-процесуальний метод.

Наукова новизна результатів дослідження. У роботі на новому лексичному матеріалі показано основні тенденції в оновленні словникового складу сучасної української літературної мови; проаналізовано та систематизовано лексичні неологізми в мережі Інтернет.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх можна використати у процесі викладання курсу лексикології сучасної української літературної мови та спецкурсів; у проведенні спецсемінарів; для укладання словників неологізмів, іншомовних слів, а також як доповнення до тлумачного словника української мови.

Структура та обсяг дипломної роботи. Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (53 найменування на 5 сторінках) та 1 додатка на 10 сторінках. У тексті міститься одна таблиця. Основний зміст дипломної роботи викладено на 64 сторінках. Загальний обсях дипломної роботи – 80 сторінки.

РОЗДІЛ 1

Лексичні інновації як відображення розвитку мови

1.1. Лексичні неологізми  та особливості їх входження в українську мову

У сучасній лінгвістиці загальноприйнятним є твердження про динамічний характер мови як суспільного феномена, що, перебуваючи у стані динамічної рівноваги, служить інструментарієм для задоволення комунікативних і пізнавальних потреб людини. Діалектична єдність статики і динаміки, стійкого і змінного, є визначальною ознакою поступального розвитку мови, у якій «віддзеркалюється» світорозуміння її носіїв. М. П. Кочерган вказує, що «стійкість мови необхідна для того, щоб вона була зрозумілою мовцям, зберігала і передавала досвід від попередніх поколінь, а змінність – щоб фіксувати і позначати нові явища зовнішнього і внутрішнього світу людини, тобто виражати нові думки» [19, c. 186]. Власне будь-які зміни у матеріальному чи духовному житті суспільства тією чи іншою мірою відображаються у мові через систему номінацій, що репрезентує ментальні установки носіїв мови.

В українському мовознавстві, зокрема в лексикографії, проблема утворення нових слів та ставлення до них завжди була серед актуальних. Ще в давньоукраїнську добу перші укладачі словників поставали перед дилемою – як найточніше перекласти українською мовою давньогрецькі чи церковнослов’янські слова. Інколи це спонукало лексикографа до новотворення.

Однак процес особливо активного словотворення і лексикографічного опрацювання нових слів припадає на ХІХ ст., коли йшли гострі дискусії про літературний статус української мови і шляхи її розвитку. Лексичний реєстр словників (здебільшого перекладних) І. Войцеховича, О. Партицького, К. Левицького, Ф. Піскунова, К. Шейковського, М. Уманця і А. Спілки, В. Дубровського, В. Кміцикевича і В. Спілки, В. Доманицького, З. Кузелі і М. Чайковського та ін. засвідчує, що їх автори творили багато нових слів, які не завжди знаходили схвалення наукової громадськості. У тогочасній українській періодиці точилися гострі суперечки навколо “кованих” слів, доречності чи недоречності лексичних запозичень тощо. Цікаві думки щодо цього висловлювали О. Пчілка, І. Франко, М. Драгоманов, Б. Грінченко, Є. Тимченко та ін. Особливо актуальними ставали ці питання в процесі становлення української наукової термінології. Українські мовознавці, орієнтуючись загалом на народну мову, виступали проти штучно створених нових слів, а також проти невиправданих іншомовних запозичень [24].

Проблема  поповнення словникового складу української літературної мови шляхом позичання лексем із споріднених чи неспоріднених мов знову гостро заявляє про себе на початку ХХ ст., в добу українізації. Актуальним стає питання співвідношення національного й інтернаціонального в лексичній системі мови (праці О. Курило, О. Синявського, І. Огієнка та ін.). Визнаючи об’єктивність змін лексичного складу й невідворотність збагачення його за рахунок запозичень, мовознавці, однак, радять розрізняти доцільні, вмотивовані запозичення, й недоцільні, зайві, які деформують лексико-семантичну структуру української мови, позбавляють її національних рис. Основним способом поповнення лексичного складу мови вони вважають творення нових лексем на базі питомих слів [24]. 

У середині 30-х років зміщуються акценти в оцінюванні та лексикографічному опрацюванні нових лексем в українській мові. Це знайшло свій вияв у свідомому культивуванні тих нових слів, які потрапили в українську мову за посередництвом російської; широко пропагувалися слова-радянізми, утворені, здебільшого, на основі російської лексики, які відбивали суть соціалістичних перетворень у суспільстві. Спроби патріотично налаштованих науковців сформувати національну наукову термінологію наразилися на цькування, заборони й репресії. Внаслідок такої мовної політики у виданих до 60х років ХХ ст. термінних російсько-українських словниках нові українські терміни  є звичайними кальками з російських, а питомих українських слів чи похідних від них взагалі немає або їх свідомо перенесено на другий план.

Одинадцятитомний тлумачний Словник (1970-1980) узаконив мовну практику попередніх десятиліть. Він засвідчив характер розвитку словникового складу української мови протягом тривалого періоду, відобразивши зрушення і зміни в лексико-семантичній системі мови від часу “Словаря” Б. Грінченка до початку 80-х років ХХ ст. У цьому Словнику широко подано і нову лексику, однак, з огляду на нормативний характер словника, лише ту, яка апробована часом і мовленнєвою практикою, тому при цих словах нема спеціальної ремарки нове. Неологізми, що з’явилися за час роботи над Словником, увійшли в додатки до останнього тому [24].

Після виходу в світ Словника української мови в 11-ти томах процес неологізації лексики активного вживання засвідчують переважно академічні орфографічні словники. Якщо Орфографічний словник української мови 1977 р. містив близько 114 тисяч слів, то аналогічний словник 1994 року нараховував уже 120 тисяч, а видання 1999 року охоплює 125 тисяч слів [24].

З огляду на те, що новотвори з більшою чи меншою інтенсивністю регулярно поповнюють активний лексикон, одним із завдань лексикографів є реєстрування нових слів, оцінювання їхнього статусу (належність до сфери мови чи мовлення) і внесення їх у загальномовні чи спеціальні словники. У нашій роботі окреслено кілька можливих шляхів реалізації цих завдань з орієнтацією на світову практику фіксування й опрацювання неологізмів, а саме:

1. Включення нових, уже апробованих слів до реєстру чергового видання тлумачного словника літературної мови або видання окремого тому як доповнення до такого словника. Наприклад, регулярно виходять “Доповнення до Великого Оксфордського словника”, які містять нові слова і нові семи значення слів англійської мови. Аналогічним є додатковий том до шеститомного “Словника французької мови” П. Робера. Інколи, якщо неологізми запізнюються ввійти до основного масиву лексики, поданої у  словнику, їх розміщують у додатку до останнього тому тлумачного словника. При такому лексикографічному опрацюванні до словника потрапляють лише ті нові слова і значення, які пройшли випробування часом і соціальною мовленнєвою практикою, а отже, закріпилися в літературній мові.

2. Реєстрація нових слів, яка відображає їх міграцію в межах лексичної системи від периферії до центру, у спеціальних тлумачних словниках лексичних труднощів. Нові лексеми подають у словнику на тлі іншої пасивної лексики (діалектизмів, регіоналізмів, екзотизмів, варваризмів, жаргонізмів), що засвідчує обмежене функціонування нового слова.

3. Фіксація неологізмів у спеціальних словниках нових слів, які відображають розвиток лексичного складу мови за визначений проміжок часу. У таких словниках обов’язково вказують часові межі добору матеріалу на основі уніфікованого списку джерел. Словники нових слів, за умови їхнього регулярного укладання, є своєрідним індикатором тих змін, що відбуваються в лексичному складі мови [24, c. 181].

Сучасні можливості у фіксуванні нових лексем зумовив розвиток комп’ютерних технологій та функціонування міжнародної інформаційної мережі – Інтернету. Наприклад, із кінця 80-х років ХХ ст. в Інтернеті функціонує електронний варіант найбільш повного тлумачного словника англійської мови Merriam-Webster’s collegiate dictionary, який оновлюють щодня. Цей словник подає найповнішу інформацію про нові (і не тільки) слова англійської мови. Електронна словникова стаття включає: реєстрове слово із транскрипцією, що передає вимову й наголошування, та поділом на морфеми; частиномовну характеристику; етимологічну довідку про слово; дату фіксації (для найновіших – день, місяць, рік); систему значень із мінімальною текстовою ілюстрацією до кожного з них. Окрім того, подано синоніми та антоніми до слова в кожному із значень, що сприяє повному їх тлумаченню.

Практика регулярного фіксування нових слів і нових значень, що з’являються в мовленні, дозволить лінгвістам об’єктивно оцінювати стан функціонування української мови в конкретний часовий проміжок, вчасно реагувати на ті явища, що можуть негативно позначитися на її лексико-семантичній системі.

Отже, простеживши процес зародження й розвиток української неології як окремого напряму лінгвістичних досліджень та узагальнивши вітчизняні традиції в лексикографічному опрацюванні нових слів на тлі здобутків провідних дослідницьких центрів Європи, розглянемо трактування поняття «неологізм» різними науковцями.

Виникнення нового слова чи стійкого сполучення слів зумовлено вітальною необхідністю відтворити у структурі мовного знака певної інформації чи «нового знання» про той чи інший предмет, явище, подію матеріального чи духовного світу людини.

Виникнувши в мовленні, неологізм є передусім індивідуальним новотвором, що має певні шанси перетворитися на соціальний факт і відповідно до потреб людини увійти до системи мови, тобто стати кодифікованим, унормованим, узуальним. У будь-якому випадку «життя» неологізму, який органічно вплетений у тканину мови, позначається на її системі, яка чутливо реагує на ті чи інші зміни екстралінгвістичного чи інтралінгвістичного характеру.

У зовнішньому часі новизна виявляється у рамках багатьох взаємозв’язків, існують різні підходи до виокремлення інновацій. Згідно з експресивно-стилістичним критерієм основною ознакою нового слова вважається «відчуття новизни» при його сприйнятті [31, с. 248]. В основі функціонального критерію – номінативна функція, через посередництво якої нові реалії отримують нові імена [31, с. 248]. Лексикографічний та статистичний критерії своїм підґрунтям мають невідміченість слова словниками або врахування частоти вживання слова у сучасних текстах літературної мови. На думку Л. П. Попко, «наиболее распространена точка зрения, согласно которой новые слова определяются чисто хронологически. Новыми считаются лексические единицы, существующие в языке в определенный период и отсутствующие в нем ранее» [31, с. 250].

Поява новоутворень у мові викликана комплексною дією як інтралінгвальних, так і позамовних чинників. Позамовна детермінованість у збагаченні словникового складу відображає необхідність позначати нові актуальні концепти певного часового періоду, виокремлені в картині світу її носіїв. Лексико-семантичні нововведення як у мові, так і в мовленні надзвичайно різноманітні, що створює суттєві труднощі у визначенні відмінних рис у масі можливих інновацій.

Для уточнення поняття неологізму в лінгвістичній літературі існують такі параметри: 1) «час»; 2) «новизна»; 3) «мовний простір»; 4) «мовна свідомість». На їхній основі ми пропонуємо таке визначення неологізмів: слова (або сполучення слів), нові за змістом чи формою або за змістом і формою, що виникли в певній мові та сприймаються як нові мовною свідомістю її носіїв у певний період часу [3, c. 10].

На думку О. В. Лутовинова, неологізми являють собою функціональні новоутворення, які служать якійсь інформаційній або комунікативній меті, і в зв’язку з орієнтацією сучасної лінгвістики на дослідження процесів розвитку мови, глибоке і всебічне вивчення неологізмів викликає безсумнівний інтерес [22].

Г. О. Козьмик виокремлює два підходи до інтерпретації поняття «неологізм»: «З одного боку, термін «неологізм» використовується, коли йдеться про новоутворення, тобто про наново створені на матеріалі мови, відповідно до існуючих в мові словотворчих моделей слова та словосполучення, що позначають нові, невідомі раніше або зовсім не існуючі поняття, предмети, ланки науки, професії, рід діяльності та ін. З іншого боку, термін «неологізм» застосовується до слів у новому значенні, а також до наново створених синонімів вже існуючого в мові слова на позначення відомого поняття» [15, с. 14].

Ж. Колоїз вважає, що неологізм – це:

• Будь-яке нове слово або вислів, що з’являються в мові;
• Нове слово, яке не увійшло до загальновживаного словника;
• Слово чи мовний зворот, що недавно з’явився в мові для позначення нового або вже усталеного поняття, предмета;
• Слово, що не є загальновживаним, але може ним стати, яке з’явилося в мові  в певний період і не існувало раніше й яке сприймається як нове в свідомості носіїв мови;
• Слово, а також його окреме значення, вислів, які з’явилися в мові на даному етапі її розвитку і новизна яких усвідомлюються мовцями (загальномовні неологізми) або були вжиті тільки в якомусь акті мовлення, тексті чи мові певного автора (стилістичні, або індивідуально-авторські неологізми) [16, c. 79].

Неологізми ще називають лексичними інноваціями. На думку О. Сербенської, інновації – це  “новотвори, запозичення, а також включення і входження в мову, зумовлені перерозподілом значень у видах і жанрах мовлення; це і відродження слів і висловів з минулих епох” [34, c. 108].

На думку О. Г. Ликова, оказіоналізми не можуть бути новими словами, а тому їх слід відмежовувати від неологізмів. «Нові слова мають лінійний характер на часовій осі, вони з’являються в певний період і згодом перестають бути новими, потрапивши до активної або застарілої лексики; оказіональні слова не мають здатності «старіти» (у зв’язку з синхронно-діахронною дифузністю), а тому позбавлені можливості бути «новими» словами, тим самим позбавлені можливості називатися неологізмами» [23, c. 43].

Оказіоналізми – це новотвори разового характеру, що реалізують експресивно-образну функцію нового слова. Для них характерними є такі ознаки: свідомий акт творення нового слова не для номінації реалії, а для увиразнення, уточнення вже відомого; такі слова виконують важливі художньо-зображальні функції, вони дають емоційно-експресивну назву поняттю, яке вже має словесне позначення в мові; використання вже наявних й усталених в мові лексичних і словотворчих ресурсів з певною стилістичною метою; належність до сфери мовлення; вони мають статус “вічно нових” слів; факультативність у вживанні (індивідуальні новотвори функціонують лише в тих контекстах, для яких були створені).

У довідковій та науково-методичній літературі терміном «неологізм» позначається будь-яке «нове слово або вислів, що з’являються в мові» [6, c. 609], «нове слово, яке не увійшло до загальновживаного словника» [14, c. 53], «слово або мовний зворот, творені для позначення нового предмета чи вираження нового поняття» [8, c. 151], «слово чи мовний зворот, що недавно з’явився в мові для позначення нового або вже усталеного поняття, предмета» [33, c. 670], «слово, що не є загальновживаним, але може ним стати, яке з’явилося в мові в певний період і не існувало раніше й яке сприймається як нове в свідомості носіїв мови» [27, c. 8], «слово, а також його окреме значення, вислів, які з’явилися в мові на даному етапі її розвитку і новизна яких усвідомлюються мовцями (загальномовні неологізми) або були вжиті тільки в якомусь акті мовлення, тексті чи мові певного автора (стилістичні, або індивідуально-авторські неологізми)» [40, c. 377]. Подібні тлумачення неологізму не викликають принципового заперечення, зокрема коли йдеться про лексичні неологізми.

Відмежувати поняття «нові слова» від поняття «оказіональні слова» намагалася також О. К. Чиркова. «Поняття «нові слова» лежить у зовсім іншій площині, ніж «узуальні-оказіональні слова» і неспіввідносні з цими останніми; воно виникає при діахронічному підході до лексики, що вивчається у вузьких часових межах» [44, c. 93]. Дослідниця не заперечує той факт, що момент спільного між новими і оказіональними словами є, оскільки оказіональні слова зазвичай мають відтінок свіжості і новизни, що зближує їх із неологізмами, «новизна яких об’єктивна, але встановлюється по відношенню до певного часу, вибраному довільно» [44, c. 94]. Однак, як нам здається, уже в подальшому твердженні з’являються деякі суперечності: «Неологізми – це слова мови, тобто узуальні нові слова, це регулярно відтворювані одиниці мовної системи, тоді як оказіональні слова – одиниці мовлення» [44, c. 95]. Заперечуючи приналежність оказіоналізмів до неологізмів, О. К. Чиркова разом з тим пропонує таку класифікацію нових слів: а) нові літературні слова; б) нові позалітературні слова; в) нові оказіональні слова [44]. Тому, відповідно, спроба відмежувати оказіоналізми від нових слів виявилася невдалою.

Неологізми кваліфікуються як такі, що є частиною мовної системи й можуть бути використані кожним мовцем утипових ситуаціях; оказіоналізми – як слова, що виникають під час мовленнєвої комунікації і не виходять за межі конкретних ситуацій спілкування. Подібна класифікація знаходить багато прихильників і займає відповідне місце в довідковій, посібниковій, науковій та науково-методичній літературі.

У широкому розумінні неологізмом можна вважати все те нове, що характеризує зміни і розвиток мови. У залежності від мовного рівня неологізми доцільно було б диференціювати на лексичні, семантичні, фразеологічні, граматичні тощо.

Неологізми, що з’являються на периферії мовної системи, певний час залишаються там і лише поступово, але й не всі, а тільки найбільш відповідні комунікативним потребам мовців, переміщуються до центру мовної системи – основного лексичного фонду. Збагачення словникового складу завжди супроводжується якісними змінами у шляхах, способах та засобах утворення лексичних одиниць.

Розглянемо визначення неологізмів у іноземній науковій літературі.

Р. Сімеон: неологізм – це мовний новотвір, новоутворене і ще не загальноприйняте слово чи вислів; створення і вживання старих слів у новому значенні; слово, вислів, конструкція, яка недавно ввійшла в мову.

Д. Герберґ: неологізм – це лексична одиниця, тобто значення, які з’являються в певний період історичного розвитку в певній мовній спільноті, а потім поширюються  і сприймаються як мовна норма, а більшість мовців певний час сприймає їх як нові.

С. Бабич неологізми відносить до часово-частотних маркерів, які вказують на період і частотність вживання окремого слова [1].

Беручи до уваги всі розглянуті вище критерії віднесення слів до лексичних новотворів, у даній роботі спиратимемося на таке визначення поняття неологізму: неологізми – це слова або вирази, створені для найменування нових реалій або понять. Ця нова лексика розглядається нами як та, що з’явилася на певному етапі розвитку мови і була відсутня раніше.

Інноваційні процеси, що проявляються на лексичному рівні, охоплюють: 1) появу нових слів – як питомих, утворених на ґрунті української мови, так і запозичених; 2) появу на конкретному етапі розвитку мови нових значень у загальновідомих словах; 3) активну міграцію слів у межах лексичної системи від периферії до центру і навпаки.

Виникання в мові нових слів, як і нових значень, зумовлене двома основними причинами: 1) потребою назвати нове поняття; 2) бажанням дати нове (виразніше, конкретніше чи коротше) найменування тій реалії, яка вже має назву. Разом із цим на появу нових слів і їх активне функціонування в окремих стилях літературної мови впливають естетичні уподобання суспільства в цілому й окремих його представників зокрема. Індивідуальні смаки тих, хто має змогу впливати, наприклад, на добір лексичних засобів у періодиці, формують своєрідну “моду” на вживання окремих нових слів.

Найпродуктивнішим джерелом інноваційних явищ останнього двадцятиліття стало інтенсивне проникнення в систему української мови англізмів. Це міжнародне явище, викликане, насамперед, глобалізацією, супутником якої в більшості країн є дво- чи багатомовність. Воно позначається на словниковому складі мови, на її морфології та синтаксисі і частково – на звуковій системі. Мовна інтервенція здійснюється через такі середовища, як телебачення й радіо, преса, масова культура, Інтернет, інформаційне обслуговування споживчого ринку, зокрема рекламу. Глобалізаційні впливи стають дедалі помітнішими в системі освіти. Цьому сприяє вивчення в середній та вищій школі інформатики та англійської мови, зростання ролі Інтернету в освіті. Набуває поширення система дистанційного навчання й тестування через Інтернет, що не знає міжнародних бар’єрів, крім мовного.

Сферами найширшого проникнення англізмів є молодіжний жаргон: (крейзуха, хелпонути), ділове мовлення працівників іноземних представництв та українських фірм чи організацій, що підтримують з ними регулярні ділові контакти (СV, аплікація, дедлайн, кешнути), політичний лексикон (саміт, лідер), науково-технічна термінологія (інтерфейс, дифракція), лексикон масової культури, модної індустрії, дизайну тощо (фронтмен, рімейк, сіквел) [1, c. 79].

Основними причинами масового притоку лексичних запозичень є:

1) потреба в найменуванні нового об’єкта, явища (пентхауз, маркетинг);

2) потреба в розмежуванні змістовно близьких, проте відмінних понять (паб, фаст фуд, лаунж-бар);

3) наявність в англійській мові розгалужених терміносистем, що активно впливають не тільки на професійне мовлення, але й на загальномовну практику. Слова браузер гігабайт, інтерфейс стрімер і т.п., що недавно були відомі здебільшого фахівцям з комп’ютерної техніки, стали сьогодні звичною частиною молодіжного і навіть дитячого лексикону, починаючи з дошкільного віку;

4) соціально-психологічні причини: сприйняття іншомовного слова як престижнішого: стронгмен «богатир, силач», спікер «голова представницького органу влади, зокрема Верховної Ради України»;

5) дія принципу мовної економії, що виявляється в конкуренції стислих номінативних одиниць англійської мови із менш компактними слов’янськими назвами: юзер «користувач»; байк  «велосипед, мотоцикл»;

6) українсько-англійський білінгвізм чи частковий білінгвізм представників певних соціальних прошарків (наприклад, працівників міжнародних фірм) і пов’язана з ним практика спонтанного перемикання кодів;

7) тенденція до розподібнення з російською мовою та пошук альтернативи цій мові як джерелу інновацій; використання одиниць англійського походження як альтернативи русизмам чи словам, що сприймаються як русизми (гелікоптер замість вертоліт, мапа замість карта) [1, c. 80].