Інноваційний менеджмент

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

ІННОВАЦІЙНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

ВСТУП

Розділ 1. Сутність поняття  інновацій у менеджменті.

Розділ 2. Види інновацій  та джерела їх формування.

Розділ 3. Сучасні тенденції  розвитку інновацій   у менеджменті.

ВИСНОВКИ 

ВСТУП

За сучасних умов орієнтації економіки на підвищення конкурентоспроможності надзвичайно важливого значення набуває активізація інноваційної діяльності, оскільки без цього неможливим є здійснення прогресивних структурних зрушень у економіці  країни та  суттєвого оновлення виробничого сектора й загалом забезпечення сталого соціально-економічного розвитку держави.

У наш час  нововведення охоплюють усі сфери  людської діяльності, радикально впливають на процес господарювання, змінюють соціально-економічні відносини в суспільстві. Безперервне впровадження інновацій стає необхідною та природною формою існування будь-якої фірми, забезпечує їй конкурентоспроможність і виживання на ринку.

Характерною рисою сучасності є інтенсивне зростання  інноваційної активності на усіх рівнях господарювання. Формування національної інноваційної системи, створення наукоємних галузей виробництва, збільшення витрат на науково-дослідні розробки, зміна системи освіти і професійної підготовки спеціалістів поглиблюють процеси введення і поширення інновацій.  

Отже, інноваційні  процеси охоплюють усі зміни, що відбуваються на планеті внаслідок людської діяльності. Інновації - це інструмент впливу на соціально-економічний процес розвитку суспільства. Тому інноваціями необхідно управляти. Цей процес управління називається інноваційним менеджментом.

Науково-технічний  прогрес (НТП), визнаний в усьому світі  як найважливіший фактор економічного розвитку, все частіше пов'язується з поняттям «інноваційний процес». Це єдиний у своєму роді процес, який поєднує науку, техніку, економіку та підприємництво. Він полягає в одержанні новації і триває від зародження ідеї до її комерційної реалізації.

Дослідження взаємозв'язку і взаємодії «новація — нова технологія» відкриває широкі можливості для виявлення деяких важливих закономірностей джерел виникнення інновацій, їхнього розвитку, визначальних і відповідних соціально-економічних наслідків

Опанування  механізму управління інноваційними  процесами є передумовою суттєвих радикальних рішень у сфері господарського, політичного і в цілому суспільного життя. Принципово нові рішення називаються проривом, що означає розв'язання проблем новим, нетрадиційним шляхом. Це створює новий спосіб мислення і забезпечує ефективніші засоби виходу з кризових ситуацій.

Розділ 1. Сутність поняття  інновацій у менеджменті.

Слово «інновація» є синонімом слова «нововведення», або «новація». У літературі зустрічаються кілька підходів до визначення сутності інновації. Найпоширенішими є дві точки зору:

• в першому випадку нововведення представляється як результат творчого процесу у вигляді нової продукції (техніки), технології, методу й т.д.;
• в іншому - як процес введення нових виробів, елементів, підходів, принципів замість діючих.

Більш правильним у цих випадках здається визначення сутності інновації як результату творчого процесу у вигляді створених (або впроваджених) нових споживчих вартостей, застосування яких  особами, що їх використовують призводять до організаційних змін та змін у стереотипах діяльності та навичках. При цьому найважливішою ознакою інновації в умовах ринкового господарювання повинна виступати новизна його споживчих властивостей. Технічна ж новизна відіграє другорядну роль. Таким чином, поняття інновації поширюється на новий продукт або послугу, спосіб їхнього виробництва, нововведення в організаційній, фінансовій, науково-дослідній і іншій сферах, будь-яке вдосконалення, що забезпечує економію витрат або створює умови для такої економії.

Історично  склалось, що загальне поняття "введення новинок" та "представлення чогось нового" беруть свій початок ще у шістнадцятому столітті [1.10c.]. Також поняття інновації використовувалось в контексті "політичної революції, повстання чи бунту", проте таке трактування категорії не використовується починаючи з вісімнадцятого століття. Визначення інновації з точки зору "комерційного використання", а саме, "діяльність пов'язана із представленням нового товару на ринку; товар, який щойно з'явився на ринку". Отже, поняття інновації безпосередньо пов'язане з поняттям зміни, нового, реформи або ідеї, що розглядається як нова. У світовій практиці існує біля сотні різних визначень терміну "інновація".

В ширшому розумінні, інновація стосується не лише виробників чи розповсюджувачів товарів та послуг, які працюють в комерційному секторі. Організації всіх трьох рівнів влади, а саме; законодавчої, виконавчої і судового права, а також організації освіти, охорони здоров'я і всіх галузей некомерційного сектору також повинні здійснювати нововведення, щоб йти на зустріч умовам, що змінюються, і навіть передбачувати їх.

Деякі автори розглядають  інновацію як загальний процес, який не обов'язково базується на науці, технології чи винаході. Нова ідея, впроваджена  в комерційну діяльність, не обов'язково повинна бути технологічною, щоб  мати соціальну та економічну цінність. За характером інновація може бути також організаційною та соціальною. Наприклад, інновації дев'ятнадцятого століття, пов'язані з газетою масового тиражу та платою у кредит, суттєво вплинули на розвиток суспільства. В останній декаді двадцятого століття зміни, які спостерігались в американському суспільстві, були також спричинені інноваціями. Інновації можуть мати місце серед товарів, процесів чи послуг, а також в теоріях управління та діях, завдяки яким всі три контролюються в організаціях та розповсюджуються на ринках. В організаціях, як і, в загальному, в суспільстві, інновації повинні бути ясно сформульовані своїми засновниками і описані таким чином, щоб інші змогли зрозуміти і підтримати їх. З іншої сторони, лише поширені по всій організації та суспільству інновації можуть здійснювати значний вплив. Очевидно, що важливим аспектом інновації є зв'язок, завдяки якому передається інформація про потенційні та запропоновані інновації.

В сучасному розумінні на сьогоднішній день, поняття інновація охоплює не лише нові товари, але й інші досягнення. Тому, інновація - це також зміна в процесах, таким чином старі товари виготовляються новими способами. Новинки, спричинені інноваціями, можуть мати місце в сфері послуг чи в системах управління та маркетингу, завдяки яким товари та послуги створюються та розповсюджуються.

Спираючись на класичну теорію інновації, український вчений Ю.М. Бажал стверджує: "Інновація як економічна категорія, це не просто поняття, що означає будь-яке нововведення, а нова функція виробництва. Це - зміна технології виробництва, яка має історичне значення і є необхідною. Інновація становить стрибок від старої виробничої функції до нової, але не кожне нововведення, нове виробництво є інновацією" [2.с54.]. Тобто наступною важливою ознакою інновації є її науково-технічна новизна і здатність до виробничого застосування. Ю.Бажал слушно акцентує увагу на здатності інновації до матеріалізації у нові технічно досконалі види промислової продукції, засоби і предмети праці, технології і організації виробництва.

Відповідно до міжнародних стандартів, які викладені у Керівництві Фраскаті "Пропонована стандартна практика для обстежень досліджень і експериментальних розробок" редакції від 1993 року, а також у "Методиці збирання даних щодо технологічних інновацій", прийнятих у 1992 році в Осло, існує наступне трактування терміну "інновація": "інновація — це кінцевий результат інноваційної діяльності, що знайшов втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або вдосконаленого технологічного процесу, що використовується в практичній діяльності, або в новому підході до соціальних послуг [3. с 30-31]. Орієнтуючись саме на статичний аспект терміну "інновація", вищенаведена дефініція відокремлює продуктові та процесні інновації.

Перша українська економічна енциклопедія пропонує розглядати Інновацію як "... новий підхід до конструювання, виробництва, збуту товарів, завдяки якому інноватор (автор інновації) та його компанія здобувають переваги над конкурентами..." [4. с. 656|.

Отже, узагальнюючи можна стверджувати, що термін "інновація" може трактуватись в двох змістах. По-перше, для окреслення нового продукту, процесу або системи, що мають потенціал реалізації та дифузії (статичний аспект). По-друге, для описання процесу, охоплюючи такі види діяльності, як дослідження, проектування, розроблення, організація виробництва, комерціалізація та поширення нового продукту, процесу або системи (динамічний аспект).

Інновація —  це використання нових для організації  ідей шляхом втілення їх в товарах, процесах, послугах, та/або в системах управління, якими оперує організація. [1. 11c]

Незважаючи на різні  підходи у трактування терміну "інновація", всі визначення об'єднує думка, що інновації пов'язані з якісними змінами в економічному процесі, спрямованому на динамічні шляхи зростання.

Термін "інновація" може використовуватись вдвох змістах. По-перше, для окреслення нового продукту, процесу або системи (статичний аспект). По-друге, для описання процесу, охоплюючи такі види діяльності, як дослідження, проектування, розроблення, організація виробництва та комерціалізація нового продукту, процесу або системи (динамічний аспект).

Для інновації притаманні наступні основні ознаки:

1.  науково-технічна  новизна;

2.  здатність інновації  до матеріалізації у нові технічно досконалі види промислової продукції, засоби і предмети праці, технології і організації виробництва;

3.  здатність до  комерціалізації самої інновації і/ або результатів її впровадження. Результат науково-технічної діяльності (новація) перетворюється на інновацію з моменту використання на ринку. Багато новацій можуть бути не придатними до впровадження на ринку і тому не мати комерційної привабливості, такі новації не можна вважати інноваціями

Розглянемо основні підходи щодо віднесення «новий товар» до категорії «інновація» чи «нововведення». Ці підходи можуть бути орієнтовані на підприємство; орієнтовані на товар; орієнтовані на ринок; а також орієнтовані на споживача.

Підхід, орієнтований на підприємство, визначає новизну товару як перспективу для компанії, що виробляє цей товар, чи просуває його на ринок. Якщо товар є новим саме для цього підприємства, то воно визначає його для себе як «товар –новинку». Але це визначення оминає той факт, чи дійсно цей товар новий для ринку (тобто для конкурентів або споживачів). Слідуючи такому трактуванню, вже існуючі аналогічні товари (або модифіковані) також мають вважатися новими. Не дивлячись на те, що це визначення корисне для виявлення впливу нового товару на підприємство, воно не є достатньо корисним у випадку, коли за мету ставиться усвідомлення того, як споживач сприймає новий товар.

Підхід, орієнтований на товар, або так званий «товарно-орієнтований підхід» зосереджений на якостях, притаманних самому товару та такому впливу, який ці якості можуть справити на покупця, застосовуючи при цьому «споживчі моделі». Система товарної орієнтації розглядає міру того, на скільки новий товар може змінювати встановлені моделі поведінки споживачів. На основі цього виділяють три типи товарних нововведень:

1.  нововведення тривалого сприйняття має найменший руйнуючий вплив на встановлені моделі. Надається перевага дещо модифікованому товару, а не кардинально новому (наприклад, нові моделі автомобілів, низькокалорійні йогурти);

2. динамічно тривале нововведення - дещо більш діюче на ринку до моменту його заміни ще новішим.  Сюди може включатись створення нового товару і спрощений варіант вже існуючого (наприклад, 8- мм. камери, компакт-диски, ручки з чорнилом, що стирається);

3.  радикальне нововведення вимушує споживачів прийняти нові моделі поведінки, наприклад, домашні комп'ютери, відеомагнітофони).

Наступне товаро-оріснтоване визначення пропонує вимірювати «новизну» товару тим, наскільки його характеристики можуть задовольнити споживача. Так, чим більше споживач стримує задоволення, тим вищу ланку займає продукт у шкалі новизни. Такий підхід веде до кваліфікації продуктів на:

- псевдо інновації;

- товари незначної  новизни;

- товари справжньої  новизни.

Товари справжньої новизни мають характеристики, що задовольняють споживача і істотно відрізняються від характеристик старого товару. Прикладами нових товарів, що мають достатньо «новизни», щоб вважатися справжньо новими, є: факси, мобільні телефони.

Ринково-орієнтований підхід, визначає новизну продукту відповідно ставлення до нього споживача. Два визначення товарів ринкової новизни часто застосовують у вивченні споживчої новизни такі твердження:

1.  товар вважається  новим , якщо він був пропонований  на невеликій (фіксованій) частині  ринку;

2.  товар вважається  новим, якщо він пробув на ринку порівняно невеликий проміжок часу.

Обидва цих ринково-орієнтованих визначення суб'єктивні, тому що дослідникові самому доводиться встановлювати ступінь «збутового проникнення» поза ринком, який визначає товар як новий (наприклад, перші 5% потенціального ринку для використання нового продукту), або як довго товар може проіснувати на ринку та вважатися новим (наприклад, перші 3 місяці існування товару).

Споживчо-орієнтований підхід. Попри те, що всі три визначення є дуже корисними для дослідників споживчої поведінки, зокрема в області впровадження нововведень, деякі вчені вважають споживчо-орієнтоване визначення найбільш прийнятним для визначення нововведення. За дим визначенням, «новий» товар - не будь-який товар, який споживач вважає новим. Іншими словами, новизна базується на прийнятті споживачем продукту більш ніж на товарних характеристиках чи ринковому стані.

Отже, для успішного  управління інноваційними процесами  необхідно ретельно вивчати інновації і їх класифікацію. Перш за все, доцільно розрізняти псевдо інновації, тобто несуттєві видозмінення в продуктах і технологічних процесах. По-друге, інновацією є лише те нововведення, що задовольняє певну суспільну потребу і відповідно, має споживчу вартість і є об'єктом інтелектуальної власності. Новизна інновації оцінюється за технологічними параметрами, а також стосовно ринкових позицій. З врахуванням цього існує багато підходів до класифікації інновацій.

Як вже  зазначалось вище - інновація виникає в результаті використання результатів наукових досліджень і розробок, спрямованих на вдосконалювання процесу виробничої діяльності, економічних, правових і соціальних відносин у галузі науки, культури, утворення, в інших сферах діяльності суспільства. Цей термін може мати різні значення в різних контекстах, їхній вибір залежить від конкретних цілей виміру або аналізу.

Визначення  інновації, інноваційної діяльності, інноваційного продукту подано  в Законі України «Про інноваційну діяльність» [ 5 ].

Інновація  - це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери;

Інноваційна діяльність - діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг;

Інноваційний продукт - результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської розробки, що відповідає вимогам, встановленим цим Законом;

Здійснення інноваційної діяльності  можливе лише завдяки  наявності розвиненої інноваційної інфраструктури яка являє собою  сукупність підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо).

Методологія системного опису інновацій в  умовах ринкової економіки базується на міжнародних стандартах, рекомендації з яких прийняті в Осло в 1992 р., звідси назва — «Керівництво Осло». Вони розроблені стосовно до технологічних інновацій і охоплюють нові продукти і процеси, а також технологічні зміни [3. с. 143]. Інновація вважається такою що відбулась тільки у випадку, якщо вона впроваджена на ринку або у виробничому процесі. Відповідно розрізняють два типи технологічних інновацій: продуктові й процесні.

Згідно огляду російського вченого Завліна П.Н.  інновації   поділяються на такі групи  [6. с. 26-27]

Продуктові інновації охоплюють впровадження нових або вдосконалених продуктів.

Процесні інновації— це освоєння нової або значно вдосконаленої продукції, організації виробництва. Випуск такої продукції неможливий при використанні наявного устаткування або застосовуваних методів виробництва. Слід зазначити розходження американської і японської систем інновацій: у США 1/3 всіх інновацій ставиться до процесних, а 2/3 до продуктових; у Японії – зворотнє співвідношення.

Інновації тісно пов'язані з науково-технічним прогресом (НТП) які є являються його результатом. НТП - істотний фактор виробництва продукції,  що забезпечує удосконалювання засобів виробництва й технологій на базі відкриття наукою нових закономірностей, явищ і властивостей навколишнього середовища  та підвищення продуктивності праці.

Більш докладно класифікація інновацій розглядається  в  другому розділі курсової роботи. Хоча  слід зазначити, що всі існуючі визначення можна класифікувати по п'яти основних підходах:

1) об'єктному ;

2) процесному;

3} об'єктно-утилітарному;

4) процесно-утилітарному;

5) процесно-фінансовому [7.].

Сутність об'єктного підходу полягає в тому, що в якості інновації виступає об'єкт — результат НТП: нова техніка, технологія. Розрізняють базисні інновації, які реалізують великі винаходи й (стають основою формування нових поколінь і напрямків техніки); поліпшуючі інновації, що звичайно реалізують дрібні й середні винаходи й переважають у фазах поширення й стабільного розвитку науково-технічного циклу; псевдо інновації (або що раціоналізують), спрямовані на часткове поліпшення застарілих поколінь техніки й технологій і звичайно гальмуючий технічний прогрес (вони або не дають ефекту для суспільства, або приносять негативний ефект).

Впровадження нового продукту визначає базисна продуктова інновація. Мова йде про продукт область застосування якого, а також функціональні характеристики, властивості та конструктивні (використані) матеріали й компоненти істотно відрізняють його від раніше випущених продуктів. Такі інновації спрямовані на освоєння нових поколінь машин і матеріалів і засновані на принципово нових технологіях або на сполученні існуючих технологій у новому їхньому застосуванні. Прикладом базисних інновацій можуть служити, наприклад, заміна індикаторів на основі світло діодів індикаторами на рідких кристалах або парового двигуна двигуном внутрішнього згоряння.

Поліпшуючі інновації торкають вже існуючий продукт, якісні або вартісні характеристики якого були помітно поліпшені за рахунок використання більше ефективних компонентів і матеріалів, часткової зміни однієї або ряду технічних підсистем (у випадку складного продукту). Ці інновації служать поширенню й удосконалюванню освоєних поколінь техніки (технології), створенню нових моделей машин і різновидів матеріалів, поліпшенню параметрів вироблених товарів (послуг) і технологій їхнього виробництва, Підвищення ККД двигуна внутрішнього згоряння або перехід від катушкових магнітофонів до касетних - приклади поліпшуючої інновації. Радикальність інновації визначає ступінь зусиль для її здійсненню.

У рамках процесного підходу під інновацією розуміється комплексний процес, що включає розробку, впровадження у виробництво й комерціалізацію нових споживчих цінностей — товарів, техніки, технології, організаційних форм і т.д.

Об'єктно-утилітарний підхід характеризує термін інновація з точки зору двох підходів. По-перше, інновація розуміється як об'єкт — нова споживча вартість, заснована на досягненнях науки й техніки. По-друге, акцент робиться на утилітарній стороні нововведення — здатності задовольнити суспільні потреби з більшим корисним ефектом. На відміну від об'єктно-утилітарного процесно-утилітарний підхід визначення терміну «інновація» трактує що в цьому випадку інновація представляється як комплексний процес створення, поширення й використання нового практичного засобу. У рамках процесно-фінансового підходу під інновацією розуміється процес інвестування в новації, вкладення засобів у розробку нової техніки, технології, наукові дослідження.

У всіх наведених визначеннях термін «інновація» трактується стосовно до конкретної формальної ситуації. У цих підходах не розкривається економічна сутність інновації, немає чітких критеріїв визначення інновації з позицій її економічних результатів. Внаслідок цього будь-яке нововведення, у тому числі менш прогресивне, неефективне нововведення, можна трактувати як інновацію. Для більше глибокого розкриття поняття «інновація» варто використовувати системний підхід з позицій цілеспрямованості й розвитку. На основі аналізу сутності поняття «інновація» можна подати таке трактування  узагальнюючого його визначення як «процесу реалізації нової ідеї в будь-якій сфері життя й діяльності людини, що сприяє задоволенню існуючої потреби на ринку й приносить економічний ефект» [8].

Мотиви для здійснення інноваційної діяльності  підприємствами поділяються  на внутрішні й зовнішні. Внутрішній стимул інноваційної активності - необхідність заміни застарілого обладнання з метою підвищення конкурентоспроможності продукції ІП (інноваційного підприємництва) на ринку. При нерозвиненості ринкових відносин, особливо в умовах економічної кризи, що вирішують стимулами до інновацій виступають стимули зовнішнього характеру, обумовлені економічною політикою держави.

Перехід світової економіки на новий щабель науково-технічного розвитку зажадав посилення інноваційної активності й нового підходу до нововведень, що з'єднують знання й техніку з ринком. 90-і роки поточного сторіччя внесли нові моменти в процес взаємодії економічного середовища й інноваційної діяльності конкуруючих самостійних господарюючих суб'єктів, змушених багато в чому змінювати стереотипи свого поводження в цій області.

Саме інновації  стають головними «діючими особами» теоретичних сценаріїв і практичної реалізації сучасної науково-технічної революції, трохи відтіснивши інвестиції, що панують багато років як головний фактор економічного росту. Принципове підвищення ролі нововведень викликано в першу чергу зміною ринкової ситуації: характером конкуренції, переходом від звичної статичної до динамічної конкуренції. Ця обставина багато в чому визначила особливості взаємодії інновацій і ринку на сучасному етапі.

Нововведення — це такий товар, який неможливо  оцінити на дотик  та фізично виміряти, ним неможливо скористатися без певного мінімуму наукових знань (особливо математичних), професійної компетенції й необхідної поінформованості; його неможливо реалізувати певним чином без відповідної попередньої підготовки й перенавчання. Специфічною рисою такого товару є його здатність до необмеженої мультиплікації доходів. Інтелектуальний товар (інформація, винахід, ноу-хау й т.д.), захищений у відповідній юридичній формі, може бути проданий його законним власником стільки разів, скільки найдеться на нього покупців.

Інноваційна продукція – це результат впровадження продуктових інновацій, зовсім нових або підданих вдосконаленню вироби, а також вироби, виробництво яких засноване на нових або значно вдосконалених методах. [6. с.46]

Розділ ІІ. Види інновацій та джерела їх формування.

2.1. Види інновацій, їх класифікації та характеристика

Серед економістів, які досліджують проблеми нововведень, важливе місце належить німецькому вченому Г. Меншу, котрий намагався пов'язати темпи економічного зростання й циклічність із появою базисних нововведень. На його думку, в моменти, коли базисні нововведення вичерпують свій потенціал, виникає ситуація «технологічного пата», що й визначає застій в економічному розвитку. Така постановка питання і введення в обіг даного визначення мають велике наукове, а зважаючи на сучасну ситуацію в Україні, і практичне значення. Г. Менш вважав, що промисловий розвиток - це перехід від одного технологічного пата до іншого. Завдяки появі базисних нововведень виникають нові підприємства, цикли розвитку яких взаємозалежні. Виробництво нових товарів на початковій стадії, як правило, відстає від попиту й тому характеризується в цей період високими темпами зростання. Г. Менш пов'язує циклічність економіки з циклічністю нововведень і фазами розвитку нових підприємств. Він вказував на момент, коли виробництво нових товарів починає перевищувати попит. Від цього часу фірми починають шукати виходи на зовнішні ринки, падає норма прибутку, і все менше засобів спрямовується на інвестиції. Капітали перетікають на фінансові ринки. Рано чи пізно спекулятивні фінансові операції сягають гігантських розмірів, і норма прибутку в грошово-кредитній сфері стає нижчою від такої у промисловості. На думку Менша, це означає, що фінансова сфера дозріла для інвестицій у реальний сектор. Це дуже актуально для української практики. Очевидно, що економіка України не готова до інвестицій, оскільки прибутковість фінансових операцій перевищує середню прибутковість фінансових інвестицій.

Багато положень концепції Менша були критично розглянуто й розвинуто іншими авторами. Зокрема, німецький економіст А.Кляйнкнехт уточнює тезу про формування кластерів інновацій на стадії депресії. Він вважає, що кластери інновацій - продуктів дійсно утворюються на фазі депресії, а от інновацій-процесів - на стадії підвищення «довгої хвилі» [9..

Значне місце  в теорії інноваційного менеджменту  посідають концепції, що висвітлюють формування технологічних систем та способи поширення інновацій. Ці концепції розвиває ряд учених, серед них можна виділити англійських економістів К Фрімена, Д. Кларка та Л. Суіте. Вони ввели поняття технологічної системи взаємозалежних сімейств технічних та соціальних інновацій. На думку авторів, темпи економічного зростання залежать від формування, розвитку і старіння технологічних систем. Дифузія, або процес поширення інновацій, розглядається ними як механізм розвитку технологічної системи. Автори пов'язують темпи дифузії нововведень з ринковим механізмом. Вони відзначають, що дифузія інновацій вимагає відповідних умов і стимулювання. Поштовхом до розвитку економіки служить поява базисних інновацій в окремих галузях виробництва (тут проглядається подібність з концепцією Менша). Старіння технологічних систем в одних країнах і поява нових в інших призводить до нерівномірності міждержавного розвитку. Економічне зростання розглядається як наслідок появи нових галузей.

Серед російських учених, що вивчають проблеми циклічності  і зробили гідний внесок у розробку багатьох теоретичних і практичних аспектів згаданої проблеми, можна назвати Ю. Яковця й Е. Яковенка.

Ю. Яковець  виділив цикли і фази розвитку техніки, а також провів періодизацію науково-технічних революцій. У роботах Е. Яковенка та його колег [10., с.78] розглянуто цикли життя виробів, моделювання процесів циклічності на мікрорівні. Багато висновків цих дослідників можуть бути використані є розробці механізмів регулювання ринкових процесів з обліком життєвого циклу технологій, продуктів і галузей.

Ю. Яковець  виділяє чотири види інновацій із погляду циклічного розвитку техніки:

• найбільші базисні інновації реалізують найбільші винаходи і стають основою революційних переворотів у техніці, формування нових її напрямів, створення нових галузей. Такі інновації вимагають тривалого часу й великих витрат на освоєння, зате забезпечують значний за рівнем і масштабом народногосподарський ефект; проте відбуваються вони не щороку;
• великі інновації (на базі аналогічного рангу винаходів) формують нові покоління техніки в рамках даного напряму. Вони реалізуються у коротші терміни і з меншими витратами, ніж базисні інновації,  але зрушення у технічному рівні й ефективності є порівняно меншими;
• середні інновації реалізують такого ж рівня винаходи й правлять за базу для створення нових моделей і модифікацій конкретного покоління техніки, заміняють застарілі моделі більш ефективними або стають розширювальною сферою застосування цього покоління техніки;
• дрібні інновації поліпшують окремі виробничі або споживчі параметри моделей техніки, що випускаються на основі використання дрібних винаходів; це сприяє ефективнішому виробництву таких моделей або ж підвищенню і ефективності їхнього використання.