Інноваційна діяльність на підприємстві, проблеми на Україні

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, Молоді та спорту україни  УКРАЇНИ

ДВНЗ «КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені Вадима Гетьмана»

Кафедра економіки підприємств

Міждисциплінарна КУРСОВА РОБОТА

на тему: "ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ НА ПІДПРИЄМСТВІ, ПРОБЛЕМИ НА УКРАЇНІ"

Студент 4 курсу ФЕтаУ

заочної форми навчання

спеціальності 6504 2 групи

Перець О.М.

Київ-2012

ЗМІСТ

Вступ

Успішне функціонування вітчизняних  промислових підприємств на сучасному  рівні розвитку економіки України  безпосередньо залежить від активної інноваційної діяльності, яка максимально  використовує умови, створені зовнішнім  середовищем, та можливості, що існують у внутрішньому середовищі підприємства. Особливого значення для створення сприятливих умов розвитку інноваційної економіки в Україні набуває врахування впливу однієї з найвагоміших складових зовнішнього середовища підприємства ― економічних циклів. Вирішення цього завдання потребує розробки науково-методичного забезпечення інноваційної діяльності, яке враховує циклічний розвиток середовища.

Теоретичні та практичні дослідження  інноваційної діяльності підприємства висвітлені в роботах вітчизняних та зарубіжних вчених: В. Александрової, Л. Антонюка, Ю. Бажала, П. Бубенка, А. Гриньова, В. Гриньової, С. Ілляшенка, Т. Лепейко, Н. Маренкова, Н. Мешко, Ю. Морозова, А. Пилипенка, А. Поручника, В. Савчука, В. Семиноженка та ін.

Однак певні теоретичні та науково-практичні проблеми, пов’язані з визначенням складових взаємного впливу інноваційної діяльності підприємства та його середовища для умов вітчизняної практики господарювання розроблені ще недосить повно. Вимагає уточнення визначення взаємозв’язку інноваційної діяльності окремого підприємства з циклічністю розвитку економіки в цілому. Недостатньо обґрунтований взаємозв’язок між інноваційною діяльністю підприємства та основними факторами зовнішнього середовища, домінуючий уклад на підприємстві та в господарській системі. Потребує уточнення методичне забезпечення оцінки впливу середовища підприємства на його інноваційну діяльність. Наукова і практична актуальність зазначених питань зумовили вибір теми курсової роботи й визначили мету та завдання.

Метою роботи є теоретичне обґрунтування та розроблення методичних та практичних рекомендацій щодо забезпечення інноваційної діяльності підприємства з урахуванням специфіки розвитку вітчизняної економіки.

 Для досягнення мети дослідження  було поставлено такі завдання:

• обґрунтувати теоретичні основи здійснення інноваційних процесів та впровадження інновацій, як підґрунтя інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств;
• проаналізувати економічний стан та розвиток інноваційної діяльності підприємства;
• запропоноувати шляхи поліпшення здійснення інноваційної діяльності підприємства.

Об’єкт дослідження - механізм управління інноваційною діяльністю підприємства в умовах динаміки ринкових змін вітчизняної економіки.

Предмет дослідження є теоретичні, методичні, практичні підходи та інструменти щодо механізму управління інноваційною діяльністю підприємства.

Методологічною основою дослідження  стали роботи сучасних вітчизняних  і закордонних учених в галузі економічної теорії, регіональної економіки, загальної теорії менеджменту, стратегічного та інноваційного менеджменту, економічного аналізу, програмно-цільового планування і управління та інші.

Для досягнення поставленої в роботі мети використано  наступні загальнонаукові методи та прийоми дослідження: логічне узагальнення, порівняння, системний підхід - для розкриття сутності й змісту понять “інновація”, “інноваційна діяльність», класифікації - для обґрунтування класифікації інноваційних процесів; статистичного й техніко-економічного аналізу - для дослідження стану інноваційної діяльності вітчизняних підприємств та їх інвестиційно-інноваційного потенціалу; графічний - для наочного зображення і схематичного подання теоретичного матеріалу роботи.

Інформаційною базою  дослідження стали нормативно-правові  акти України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України й органів статистики, фінансова та бухгалтерська звітність обраного підприємства.

1. ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РОЗВИТКУ РИНКОВИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН

Поняття «інноваційна діяльність»  досить швидко ввійшло до сучасного вітчизняного економічного лексикону. Воно означає «самостійний вид діяльності підприємства, пов’язаний з управлінням процесами відновлення всіх об’єктів господарювання в ринковій економіці».

Інноваційна діяльність, за С. Покропивним, – це процес, спрямований на розроблення й реалізацію результатів закінчених наукових досліджень і розробок або інших науково-технічних досягнень у новий чи вдосконалений продукт, реалізований на ринку, у новий чи вдосконалений технологічний процес, використовуваний у практичній діяльності, а також зв’язані з цим додаткові наукові дослідження й розробки [26, с.24].

У працях Р. Фатхутдінова інноваційна діяльність розуміється як діяльність, спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок для розширення й відновлення номенклатури та поліпшення якості продукції, що випускається (товарів, послуг), удосконалювання технології їхнього виготовлення з наступним упровадженням і ефективною реалізацією на внутрішньому й закордонному ринках (це стосується також інноваційно-інвестиційної діяльності) [32].

Під терміном «Інноваційна діяльність» ряд учених вбачає діяльність, спрямовану на пошук можливостей інтенсифікації виробництва та задоволення суспільних потреб у конкурентоспроможних товарах і послугах завдяки використанню науково-технічного та інтелектуального потенціалу [4, с. 258 – 260].

Інноваційна діяльність – процес, спрямований на реалізацію результатів завершених наукових досліджень і розробок або певних науково-технічних досягнень в новий чи вдосконалений продукт, який реалізується на ринку, у новий або вдосконалений технологічний процес, що використовується в практичній діяльності, а також пов’язані з цим процесом наукові розробки та дослідження. Розглядаючи наведене визначення поняття «інноваційна діяльність», необхідно вказати на відсутність в ньому процесу розробки інновації. Хоча потрібно зазначити, що інноваційна діяльність означає весь інноваційний процес, який розпочинається розробкою ідеї й закінчується реалізацією готової продукції.

Повніше суть інноваційної діяльності розкриває таке визначення: інноваційна діяльність – це процес, спрямований на розробку інновацій, реалізацію результатів завершених наукових досліджень або певних науково-технічних досягнень в новий чи вдосконалений продукт, що реалізується на ринку, у новий або вдосконалений технологічний процес, що використовується в практичній діяльності, а також пов’язані з цим процесом наукові розробки та дослідження.

Інноваційна діяльність – діяльність, що спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг. Інноваційна діяльність – це комплекс робіт, спрямованих на розробку та впровадження технологічно нових або значно технологічно вдосконалених продуктів (продуктові інновації) і виробничих процесів (процесові інновації).

Під інноваційною діяльністю розуміють усі наукові, технологічні, організаційні, фінансові й комерційні дії, що реально сприяють здійсненню інновацій або задумані з цією метою. До інноваційної діяльності входять дослідження й розробки, не пов’язані безпосередньо з підготовкою конкретної інновації.

Так, у Законі України «Про інноваційну діяльність» знаходимо таке визначення поняття «інноваційна діяльність» – діяльність, що спрямована на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та ноздатних товарів і послуг [2, с.10].

У деяких зарубіжних джерелах можемо знайти таке визначення поняття «Інноваційна діяльність». «Innovation activities are all scientific, technological, organisational, financial and commercial steps which actually, or are intended to, lead to the implementation of innovations. Some innovation activities are themselves innovative, others are not novel activities but are necessary for the implementation of innovations. Innovation activities also include R&D that is not directly related to the development of a specific innovation» [29].

Інноваційна діяльність у сфері  господарювання – діяльність учасників господарських відносин, що здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими строками окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досягнень у виробництво та інші сфери суспільного життя.

Інноваційна діяльність як одна із форм інвестиційної діяльності здійснюється з метою впровадження досягнень  науково-технічного прогресу у виробництво  й соціальну сферу, що включає:

• випуск і поширення принципово нових видів техніки й технології;
• прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;
• реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;
• фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;
• розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального й екологічного становища.

Результати вивчення досвіду стимулювання інноваційної діяльності свідчать, що значення інноваційної складової в розвитку економіки кожної держави постійно посилюється, а активізація інноваційної діяльності ними всебічно підтримується. Державна підтримка інноваційної діяльності в розвинених країнах світу здійснюється через систему економічних механізмів, зокрема податкового й патентного регулювання.

До основних елементів державної податкової підтримки інноваційної діяльності в зарубіжних країнах належить відстрочення податкових платежів у випадку виникнення додаткових витрат на інноваційні цілі; зменшення податку на суму приросту витрат на інноваційні цілі; звільнення від оподаткування прибутку, отриманого від реалізації інноваційних проектів протягом декількох років; пільгове оподаткування дивідендів, отриманих по акціях фірм, які здійснюють інноваційну діяльність; зниження ставок податку на прибуток з метою спрямовування резервних коштів на замовлені державою та спільні науково-дослідні й дослідно-конструкторські розробки; надання пільг за проектами, що виконуються за пріоритетними програмами; зменшення прибутку, що підлягає оподаткуванню, на суму вартості приладів й устаткування, переданих вищим навчальним закладам, НДІ та іншим інноваційним організаціям; вирахування з прибутку до оподаткування внесків до благодійних фондів, діяльність яких пов’язана з фінансуванням інновацій; зарахування частини податку з прибутку інноваційної організації на спеціальні рахунки з подальшим використанням на інноваційні цілі.

Переваги інноваційного фактора  в забезпеченні конкурентоспроможності підприємств сьогодні є очевидними, а його вплив на виробництво – радикальним і комплексним. Підприємства, що самостійно займаються інноваційною діяльністю, мають перевагу, оскільки вони не залежать від провідних фірм, які під гаслом експорту нових технологій насправді передають морально застарілі розробки. До речі, необхідно чітко усвідомлювати, що інновації, а значить, і наука, що їх продукує, нині менш доступні, ніж найцінніші природні ресурси.

Причиною цього є те, що ними володіють лише високорозвинуті  країни, яким немає потреби поспішати з їх продажем, адже це дає змогу утримувати монопольне становище й таким чином привласнювати надприбуток.

Варто наголосити, що володіння інноваціями, які є стимуляторами розвитку підприємства, забезпечує перемогу в  конкурентній боротьбі. Інноваційні проблеми набувають специфічного характеру в період ринкової трансформації. Очевидним є те, що вирішення проблем активізації інноваційної діяльності підприємств – головна запорука забезпечення успіху ринкових реформ. Крім цього, світовий досвід показує, що вихід з економічної кризи неможливий без активізації інноваційної діяльності. Для більшості підприємств інновації стають головним фактором розвитку [27, с. 326].

Зважаючи на світовий досвід, необхідно  зазначити, що в науковій думці високо розвинутих країн акцент роблять не на ціновому механізмі конкуренції, а на інноваційних процесах, пов’язаних з поліпшенням усього виробничо-господарського потенціалу підприємства. Вітчизняні науковці також намагаються обґрунтувати національні інноваційні пріоритети, знайти дієві механізми залучення та ефективного використання інновацій.

Підсумовуючи сказане, можна зробити  висновок, що головним каталізатором активізації інноваційної діяльності, тобто ключовим фактором прогресу, на сьогодні є активний процес інтелектуалізації економіки. На відмінну від обмежених природних ресурсів, ресурси, які створені людиною, техніка, технологія, знання – є невичерпним джерелом постійного та динамічного розвитку та засобом виходу із стану економічної депресії.

Що стосується проблеми розвитку інноваційної діяльності на підприємствавах в Україні, то варто відзначити те, що інновації дуже важливі для розвитку підприємства, оскільки ведуть до підвищення його потенціалу. Проте сьогодні спостерігаються суттєві проблеми в реалізації інновацій на вітчизняних підприємствах.

В Україні до сьогодні не вирішено такі прблеми: [3]

• не задіяні механізми підтримки інноваційної діяльності, ефективність яких підтверджена досвідом багатьох країн;
• відсутня відповідна фінансово-кредитна, податкова і амортизаційна політика;
• не створені і умови, які б сприяли широкому залученню в інноваційну сферу позабюджетних інвестицій, перш за все з боку вітчизняних комерційних структур і банків;
• не врегульована митна політика;

Реформування економіки на основі інновацій потребує значних капіталовкладень, проте ані держава, ані вітчизняні підприємці та бізнесмени їх не мають. Щоб інноваційний процес функціонував нормально потрібно виділяти 2-3 % від ВВП. В Україні цього не відбувається. Фінансування здійснюється на 0.86%.[11]

В розвинутих країнах малий інноваційний бізнес є базою, основним живильним венчурним середовищем капіталу. На частку дрібних високотехнологічних фірм у світі припадає більше 85% обсягу коштів ризикового фінансування. Виникнення й активний розвиток сучасного венчурного бізнесу у ряді країн ( у США, країнах Європи), стали можливими, насамперед, завдяки затребуваності високо ризикового капіталу з боку малих і середніх інноваційних виробничо-технологічних компаній, що зуміли створити високий комерційний потенціал. Венчурний капітал виявився тим органічно необхідним елементом сукупного господарського механізму, що дозволяє реалізовувати нововведення на найкритичних етапах їхнього освоєння і комерціалізації, тобто там, де інші механізми не спрацьовують Для вирішення цих проблем, потрібно: [12, с. 5]

• створити систему стимулів, яка сприяла б, вітчизняним і зарубіжним інвесторам банкам, а також великим підприємствам до інвестування коштів у розвиток венчурних проектів;
• розробити чітку систем надання державних гарантій кредитуванню перспективних інноваційних проектів.
• забеспечити пошук нових джерел фінансування для активізації інноваційної діяльності.
• розробити ефективну митну політику для стимулювання виробничого процесу;
• забезпечити захист малого і середнього бізнесу, нових галузей економіки;
• вдосконалити нормативну-законодавчу базу;

Також потрібно розробити інноваційно-регіональну  політику.

• системний підхід до формування регіональної інноваційної політики;
• створення регіональної інноваційної інфраструктури, що враховує специфіку територій, з наступною інтеграцією в єдину систему;
• узгодженість середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності регіонального та загальнодержавного рівнів (згідно із Законом України “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”);
• концентрація ресурсів на пріоритетних напрямах з чітким визначенням джерел фінансування [4,3].
• формування і законодавче забезпечення державної політики підтримки інноваційного розвитку регіонів;
• формування ефективно діючої регіональної інноваційної інфраструктури;
• розроблення програм інноваційного розвитку конкретних регіонів з урахуванням пріоритетних напрямів інноваційної діяльності регіонального рівня;
• реалізація програм інноваційного розвитку регіонів з поточним корегуванням.

Інноваційна проблема – це не лише проблема грошей та інституцій, але  й проблема людського капіталу. На сьогодні адекватного механізму використання людського капіталу в ході інноваційного розвитку практично немає. Маючи висококваліфікованих спеціалістів у нас дуже низький розвиток економіки. Більшість наших спеціалістів їде працювати за кордон, оскільки держава не може забезпечити високо якісну оплату праці. У зв’язку зцим потрібно: здійснювати політику на зберереження високо-кваліфікованих працівників в Україні, створювати інтелектуальні парки, створювати техно-центри.

Таким чином тенденція  інноваційної діяльності останніх років  засвідчує необхідність її державної підтримки. Інноваційна діяльність повинна базуватися на ефективному використанні фінансового, інтелектуального та промислового потенціалу держави та регіонів, сприяти комерціалізації знань і технологій.

2. ДІагностика економічного стану ППАТ «Спектр» та аналіз можливостей здійснення інноваційної діяльності

Iсторiя розвитку ПАТ «Спектр» бере свiй початок з довоєнного часу (1936 р.) в артiлi "Лакокраска", яка в 1961 роцi була реорганiзована в Днiпродзержинський завод "Лакокраска". Потужнiсть заводу складала 2000-4000 тон лакофарбової продукцiї на рiк. 1968 роцi була виготовлена проектно-кошторисна документацiя Криворiзьким iнститутом "Механофчермет" на будiвництво лакофарбового цеху виробництвом 10000 тон/рiк. Цех введено в експлуатацiю в 1972 роцi. В 1972 роцi "Лакокраску" приєднали до Днiпропетровського заводу хiмiчних виробiв фiрми "Укрпобутхiм" i реорганiзовано в спецiалiзоване хiмiчне виробництво по виготовленню лакофарбової продукцiї.

У 1991 роцi лакофарбовий цех ДЗХВ видiлено в самостiйну структуру - (мале пiдприємство «Спектр». В 1993 роцi МП «Спектр» реорганiзовано в Днiпродзержинський державний завод фарб «Спектр» шляхом перетворення державного пiдприємства в акцiонерне товариство у вiдповiдностi з Законом України "Про приватизацiю майна державних пiдприємств" та Наказу Регiонального вiддiлення фонду державного майна України по Днiiпропетровськiй областi вiд 04.02.1994 р. №1 2/03 ПП, засновано акцiонерне товариство вiдкритого типу «Спектр» та зареєстровано виконавчим комiтетом Днiпродзержинської мiської ради народних депутатiв розпорядженням вiд 20.10.1995 р. № 668 Р, зареєстровано статут ПАТ «Спектр» i видано свiдоцтво АОО № 395681 про державну реєстрацiю.

В подальшому за рiшенням загальних зборiв акцiонерiв ПАТ «Спектр» вiд 15.09.2010 року Товариство змiнилосвоє найменування на найменування Публiчне акцiонерне товариство «Спектр» на виконання вимог Закону України "Про акцiонернi Товариства", про що 20.09.2010 року державним реєстратором у виконкомi Днiпродзержинської мiської ради Днiпропетровської областi було здiйснено запис № 1 223 105 0009 001774.

Основнi види продукцiї:

• емаль ПФ-115С рiзних кольорiв;
• емаль ПФ-266С рiзних кольорiв;
• грунтiвка ГФ-021;
• iншi лакофарбовi матерiали.

Виробництво лакофарбових матерiалiв, їх обсяг залежить вiд сезонних змiн  попиту. Iнформацiя про основнi ринки  збуту та основних клiєнтiв.

Основним ринком збуту для ПАТ «Спектр» являється загальний ринок України. Основними клiєнтами в в 2011 роцi були ТОВ "Будiвельна компанiя "Клiо", ТОВ "ПI Компанi", ФОП Пташник В.I., ПП "Топаз-9Б". Основним видом розрахунку являлась оплата на розрахунковий рахунок.

Галузь, в якiй  виконує виробництво ПАТ «Спектр», належить до побутової хiмiї. Продукцiя користується попитом у споживачiв. Ця галузь потребує значних матерiальних витрат.

В таблиці 2.1. наведена схема основних виробничих цехів та продукції, яку кожен з них виробляє.

Таблиця 2.1

Характеристика основних цехів  підприємства і продукції

Велика увага приділяється екологічно чистим лакофарбовим матеріалам, що застосовуються для внутрішньої обробки по гипсокартону, для захисту і декоративної обробки  фасадів будинків, дахів і т.д. Продукція заводу цілком відповідає вимогам європейського рівня якості, користається великим попитом не тільки в Україні, але й у країнах СНД і далекого зарубіжжя. З'являється усе більше замовників з Казахстану, Білорусії, Молдови, хоча в цих країнах маються власні виробники.

Вироблена продукцiя ППАТ «Спектр» є конкурентоспроможною для моделi ринку-олiгополiя та вiдповiдає потребам нормативно-технiчної документацiї. Крiм того, продукцiя ПАТ «Спектр» користується сезонним попитом, тому є певнi труднощi зi збутом в зимовий перiод.

Продукція заводу є цілком конкурентноздатною по своїй якості на внутрішньому ринку і на ринках СНД, порівнюючи її з аналогічною продукцією виробленої на даних ринках конкурентами. Завод має розгалужену дилерську мережу, і 80% продукції реалізується в регіонах. Відвантаження ЛФМ здійснюється в усі регіони України й у країни СНД автомобільним і залізничним транспортом. Практично весь асортимент продукції заводу можна побачити і придбати у фірмовому магазині ПАТ «Спектр».

Так як хiмiчна галузь виробництва  потребує великих матерiальних витрат, то необхiднi вiльнi обiговi кошти, якими в даний час АТ "Спектр" не володiє, тому пiдприємство змушене використовувати позичковi кошни. Це дає можливiсть зберегти робочi мiсця, забезпечити гарантований заробiток i продовжити виробництво.

Аналіз виробничо-господарської діяльності - це комплексне вивчення роботи підприємства і його структурних підрозділів з метою об'єктивної оцінки її результатів і виявлення резервів подальшого підвищення ефективності господарювання [11].

Як і в минулі звітні періоди, складна економічна і політична ситуація в Україні впливає на ефективність роботи підприємства. В таблиці 2.2 відображене значення основних економічних показників роботи ПАТ «Спектр» за останні три роки.

Таблиця 2.2

Економічні показники  роботи ПАТ «Спектр»

Витрати на 1грн. реалізованої продукції в 2011 році збільшилися на 5,3% і склали 85,73 коп. У підсумку виробничий прибуток на 1т реалізованої продукції в 2011 році знизився на 4,5 млн.грн., тобто на 20,5 %, проти рівня 2010 року і на 30% проти рівня 2009 р. У цілому це спричинило зниження рівня рентабельності реалізованої продукції, розрахованої по собівартості реалізації з 22,83 % у 2010 році до 16,65 % у 2011 році. Обсяг товарної продукції в звітному періоді так само знизився і склав 83,3 % до рівня минулого року (таблиця 2.2).

Чистий прибуток підприємства в 2011 р. склалав 6,9 млн. грн., що на 3,5 млн. грн. чи на 33,9 % нижче рівня 2010 м і на 38 % нижче рівня 2009р.

Аналіз обсягу виробництва  і реалізації продукції.

Обсяг виробництва і реалізації продукції є взаємозалежними показниками. В умовах обмежених виробничих можливостей і необмеженому попиті на перше місце висувається обсяг виробництва продукції. Підприємство повинне робити тільки ті товари й у такому обсязі, що воно може реально реалізувати. Темпи росту обсягу виробництва і реалізації продукції, підвищення её якості безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток і рентабельність підприємства. Тому аналіз даних показників має важливе значення.

За підсумками роботи підприємства за 2011 р. загальний обсяг виробництва лакофарбових матеріалів у порівнянні з 2010 р. знизився на 6,4 тис.т (тобто на 17,3 %) і склав 30,8 тис.т, що відповідає використанню потужності підприємства на 38,5 % (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3

Виробництво лакофарбових матеріалів, т