Інженерний благоустрій та екологічні проблеми населених пунктів

Міністерство  освіти, науки, молоді та спорту України 
Національний університет водного господарства та природокористування

кафедра архітектури 
 
 
 
 
 
 
Реферат

на тему:

«Інженерний благоустрій та екологічні проблеми населених пунктів»

• Інженерне забезпечення
• Забруднення повітряного басейну
• Скиди та очистка стічних вод
• Видалення побутових відходів
• Забруднення природного середовища в результаті аварії на ЧАЕС.
• Шляхи виходу із ситуацій

Рівне-2012

ЗМІСТ

1. Благоу́стрій насе́лених пу́нктів………………………………………………………………….3

2. Екологічна ситуація в країні ……………………………………………………………………..3

3. Забруднення повітряного басейну України……………………………………………..4

4. Забруднення поверхневих та підземних вод……………………………………….....6

5. Скиди та очистка стічних вод…………………………………………………………………....7

6. Стан зі стічними водами та їх очисткою в Рівненській області……………....7

7. Каналізаційна система включає в себе мережу трубопроводів, які збирають та переносять стічні та дощові води до станції очистки або приймача очищених стічних вод........................................................................................................13

8. Видалення побутових відходів…………………………………………………………………..15

9. Теперішня ситуація в Україні………………………………………………………………….....15

10.Чорнобильська АЕС…………………………………………………………………………………...24

11. Список літератури…………………………………………………………………………………….35

Благоу́стрій насе́лених пу́нктів — комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Благоустрій населених пунктів  — сукупність різноманітних видів  впорядкування міст, селищ і сіл, що створюють зручні, здорові й  культурні умови життя населення. До основних видів благоустрою населених  пунктів належать: зовнішнє впорядкування  вулиць, площ, набережних і житлових кварталів; транспортне обслуговування населення; водопостачання, освітлення, озеленення, обводнення, телефонізація, радіофікація, очищення міст (в тому числі каналізація) тощо. Рівень благоустрою населених пунктів тісно пов'язується з плануванням та забудовою населеного пункту (див. містобудівництво), з його енергетикою (наявністю і потужністю теплофікації, електрифікації і газифікації) та інженерною підготовкою території.

 
^{ЕКОЛОГІЧНА СИТУАЦІЯ В КРАЇНІ} 
Найважливішою складовою частиною розвитку суспільства є сприятливий екологічний стан навколишнього середовища. Екологічна ситуація в світі, і зокрема в Україні, стає все більш загрозливою. Покоління, що зараз вступає в життя, одержить у спадщину, на жаль, непрості екологічні проблеми, усвідомлення яких необхідне для світосприймання сучасної людини. 
Україна через високий рівень концентрації промислового виробництва та сільського господарства, внаслідок хижацького використання природних ресурсів протягом десятиріч перетворилася на одну з найнебезпечніших в екологічному відношенні країн. Нинішня екологічна ситуація в Україні характеризується як глибока еколого-економічна криза, котра зумовлена закономірностями функціонування адміністративно-командної економіки колишнього СРСР. 
Аварія на Чорнобильській атомній електростанції 1986 року з її величезними медико-біологічними наслідками спричинила в Україні ситуацію, що наближається до рівня глобальної екологічної катастрофи. Ця катастрофа зумовила значне радіоактивне забруднення багатьох видів природних ресурсів України. Радіонуклідами ушкоджені значні площі родючих сільськогосподарських угідь, водні та лісові багатства, повітряний басейн. 
Протягом останніх років у здоров'ї населення намітився ряд негативних соціально-медичних змін. В Україні з 1991 року відсутній природний приріст населення, а тривалість життя на 6 років нижча, ніж у розвинутих країнах. Темпи зростання загальної захворюваності за останні роки становлять близько 35%. 
Масштаби техногенного забруднення в Україні на початок 90-х років досягли значного, а в ряді місць критичного рівня. Як відзначає С.І. Васюта (2000) серед усіх 20 економрайонів колишнього СРСР, за оцінкою лабораторії моніторингу природного середовища й клімату Держкомгідромету, територія України в складі колишнього Союзу була найбільш техногенно забрудненою. Викиди шкідливих речовин в атмосферу наприкінці 80-х pp. в Україні становили: у Донецько-Придніпровському економрайоні — 74%, Південно-Західному — 18%, Південному — 8% загальної кількості по країні. 
Нераціональне природокористування призвело до вичерпання Шебелинського, Бориславського родовищ нафти та газу, надр Донбасу, найбільших в СРСР родовищ сірки в Роздолі та Яворові, марганцю в Нікополі, багатих на залізо руд у Кривому Розі. Масове вирубування лісів поставило Україну на останнє місце в Європі за лісистістю територій (14,3% загальної території зайнято лісом, 0,2 га лісу в Україні припадає на одного мешканця, для порівняння у світі — 1,2 га). Надмірна експлуатація й хімізація зменшили площу й підірвали родючість наших чорноземів, отруїли ґрунти, ріки, озера й моря. 
Зараз Україна може й повинна реально стати гарантом виживання свого народу, докорінного поліпшення стану всіх регіонів країни, виходу з важкої еколого-економічної кризи. Все це можливо за умов нормування нового екологічно орієнтованого господарського механізму, встановлення пріоритету закону й територіального управління в питаннях природокористування та охорони довкілля.

Забруднення повітряного басейну України

Найнеобхіднішим компонентом довкілля та життєдіяльності людини є повітря. У наш час процеси самовідтворення  та регуляції складу атмосфери порушуються  завдяки всебічній діяльності людини.

На стан повітряного басейну  України впливають внутрішні  стаціонари та пересувні джерела  й повітряні потоки з території  Західної Європи. Забрудненість повітря  ми почали відчувати наприкінці 60-х  років, однак до середини 70-х узагальненої інформації про це в республіці майже  не використовували. Нині рівень забрудненості  повітря в більшості міст країни перевищує санітарні норми, а  у чверті населених пунктів перевищено гранично-допустимі рівні в 5-20 разів. Близько третини всіх промислових  підприємств України працюють без  санітарно-захисних зон. Головними  забруднювачами повітря в Україні  є підприємства металургії — 35%, енергетики — 29,3%, вугільної — 8% та нафтохімічної  промисловості — 6% від загального обсягу викидів стаціонарних джерел. Щорічно промислові та автотранспортні  підприємства України викидають  в атмосферу 17 млн тонн шкідливих  речовин (по 300 кг на кожного мешканця України). Від загального обсягу промислових  викидів вловлюють 16%, а утилізують 48%. З 1991 р. в Україні введено плату  за забруднення повітря. Якщо порушуються  нормативи, що встановлені для 8500 промислових  підприємств, плата зростає у 3-5 разів. Викиди шкідливих речовин від  стаціонарних джерел забруднення в 1993 р. становили 7,3 млн тонн. Вловлюється  та знешкоджується лише 3/4 шкідливих  речовин, котрі викидаються стаціонарними  джерелами забруднення.

До екологічних лих України  немало додає розвиток транспорту. Щорічні викиди автотранспорту в  Україні становлять 6,5 млн тонн, або 37% усіх шкідливих викидів у повітря. У ряді міст вони переважають усі  інші, зокрема в Чернівцях на них  припадає 75%, у Вінниці та Києві  — 77%, Львові — 79%, Сімферополі, Луцьку, Івано-Франківську — 83%, Ялті, Полтаві, Хмельницькому — 89%, Євпаторії та Ужгороді — 91% викидів.

Однак у країні залишається нерозв'язаним питання із встановленням на автомобілях  нейтралізаторів вихлопу, виробництвом дизельного палива з антидимовими присадками та пониженим вмістом сірки, бракує сучасних контрольних приладів, неетильованих  марок пального. Питома вага викидів  від стаціонарних джерел та автотранспорту в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській областях від загальних  в Україні становить відповідно 68 та 45%. У більш ніж половині областей автотранспорт — основне джерело  забруднення повітряного середовища. Високий рівень забруднення спостерігається в 13 містах України, котрі розташовані в Донецькому (Донецьк, Краматорськ, Єнакієве, Горлівка, Макіївка, Маріуполь, Алчевськ, Слов'янськ, Луганськ, Дзержинськ), а також в Придніпровському (Запоріжжя, Одеса, Кривий Ріг) промислових регіонах. Такий рівень зумовлений підвищеним вмістом специфічних шкідливих речовин, а також вмістом діоксиду азоту й пилу.

Повільно впроваджується реконструкція  й модернізація шкідливих виробництв. Так, з 50 доменних печей в Україні 46 експлуатуються понад 30 років. З 80 мартенівських  печей 68 працюють такий же термін. 
Встановлено, що довготривале забруднення атмосферного повітря сірчаним газом, окислами вуглецю, азоту та іншими речовинами шкідливо впливає на здоров'я людини. Через це може збільшуватися загальна захворюваність населення, яка зумовлена ураженням окремих органів і систем організму — легеневої (пневмонія, бронхіальна астма та інші неспецифічні хвороби легень) та серцево-судинної (гіпертонічна хвороба) систем.¹

Забруднення атмосфери

У багатьох регіонах України склалася несприятлива, а в деяких місцях - критична еколого-економічна ситуація, яку проілюстровано мовою цифр (за даними статистичних збірників «Охорона навколишнього середовища та використання природних ресурсів України» та «Еколого-географічні  дослідження території України  станом на 1998 р.». В Україні налічувалося 351,7 тис. організованих джерел викидів  шкідливих речовин в атмосферу; 31% промислових та інших об'єктів  не мали Рис.   Рис.Забруднення атмосферного повітря в обласних центрах                                 санітарно-захисних зон, розміри яких відповідали б нормат ивам. Кількість шкідливих речовин, що викидаються стаціонарними джерелами забруднення у 1998р. становила 18723,9 тис. т, а пересувними засобами - 1884,5тис.т». Найбільше атмосферних забруднень припадає на індустріальне розвинуті області: Донецьку, Дніпропетровську (відповідно 10,9% і 8,1%), Луганську (5,4%), Харківську (7,8%), Одеську (5,5%), Полтавську (5,6%), Запорізьку (2,8%), які в сукупності здійснюють 48,3% атмосферних викидів:

Незважаючи на відчутне скорочення атмосферних викидів -8,7 млн. т - протягом шести останніх років стан повітряного  басейну України погіршується, особливо в індустріально розвинених регіонах і великих промислових центрах. Атмосферні викиди через циркуляцію повітряних мас стають всепроникними, а тому, повсюдно поширюючись, створюють  загрозу як для існування природних  ландшафтів, населених живими організмами, так і для здоров'я людей.

Хімічні підприємства, яких налічується 114, за рік викидають в атмосферу 10 млн. т різних хімікатів, до яких ще слід додати 6,5 млн. т транспортних викидів. На душу населення у рік припадає понад 300 кг отруйних відходів в містах і від 100 до 150 кг у селах. Підраховано, що автотранспортом викидається  в атмосферу близько двох третин шкідливих викидів від усієї  кількості забруднень. Окрім спалювання величезної кількості кисню, двигун одного автомобіля на 1000 км пробігу  викидає у повітря в середньому 35-45 кг шкідливих речовин. Майже 20% міського населення України проживає в  зонах, де гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі  перевищуються в 10-15 разів.

16 жовтня 1992р. було прийнято закон  «Про охорону атмосферного повітря», положення якого, на жаль, фактично  не виконуються. Занепад економіки  призвів до того, що промислові  підприємства не в змозі поновити  старе обладнання, не кажучи про  перехід до технології замкнутого  безвідходного виробництва.

Забруднення поверхневих  та підземних вод

Залишається складною ситуація щодо забруднення поверхневих та підземних  вод, а Україна за водозабезпеченням  займає останнє місце серед європейських країн та країн СНД. Населенням України  щорічно використовується 30 млрд. м3 води, а разом з тим, у річки  та водойми щорічно скидається біля 3 млрд. м3 забруднених стічних вод. Особливо забруднюються малі річки, водосховища, акваторії Сивашу, Азовського та Чорного морів. Внаслідок погіршення гідролітичного стоку зазнає значних  економічних втрат риболовний промисел, деградують рекреаційні ресурси. У  Чорному морі піднімається рівень мертвого сірководневого шару. Зазнав великого забруднення каскад штучних водосховищ на Дніпрі, особливого поширення набуло явище «цвітіння» води, забруднено підземні води. За останні 20 років забруднення  довкілля промисловими, комунальними стоками та внаслідок хімізації  зросло в 4 рази.

За 1998 р. у відкриті водоймища Донецької  області потрапило 965 млн. м3 різних стоків, в т. ч. 259 - без будь-якої очистки  і 706 млн. м3 недостатньо очищеної. Забруднені води містили сульфатів та амонійного азоту- 2,68 т, нітратів- 16,6 т, нафто-відходів - 182,7 т, фенолу - 3,3 т, важких металів - 200т.

У місцях водокористування в середньому по Україні невідповідність води санітарним нормам, за хімічними та бактеріологічними показниками  складала відповідно 30,1% та 27,4%. В деяких областях ці показники є ще вищими (Донецька- 39,1 та 48,1; Рівненська-31,4 та 51,4; Тернопільська 32,2 та 61,5%). Не відповідає державним стандартам і вода для  споживання. Аналіз очищеної, води з  комунальних водопроводів показав, що в середньому 11,7% хімічних та 7,3% бактеріологічних показників перевищують санітарно  допустимі норми. 
 
Скиди та очистка стічних вод

Останнім часом для  України все більш нагальною  стає проблема швидкого погіршення якості водних ресурсів. Основними причинами  забруднення поверхневих вод  є скидання неочищених та недостатньо  очищених господарсько-побутових і  виробничих стічних вод. Сьогодні більшість  міських очисних споруд біологічного очищення стічних вод працюють вкрай  неефективно, внаслідок чого спричиняють  забруднення природних водойм, процеси  цвітіння і заростання, пригноблення розвитку водних організмів та інші проблеми. Однією з причин цих явищ є скид на міські очисні споруди неочищених виробничих стічних вод промислових  підприємств, які забруднені поверхнево-активними  речовинами, іонами важких металів, різноманітними барвниками, дубильними речовинами тощо. Катастрофічні наслідки для природних  водойм спричинює скидання неочищених висококонцентрованих стічних вод, наприклад, казеїнових виробництв –  забруднення води, повітря, замори риби і, врешті-решт, перетворення чистої водойми  на болото. Небажання підприємств  влаштовувати власні локальні очисні споруди для попереднього очищення виробничих стічних вод, у крайньому  випадку розбавлення особливо концентрованих стоків, боротьба санепідстанцій з  порушниками чистоти природних  водойм – ось чи не основні реалії сьогодення.

Протягом останніх років  спостерігається стала тенденція  до погіршення якості води за вмістом  біогенних та органічних речовин, синтетичних  поверхнево-активних речовин, іонів  важких металів майже в усіх поверхневих  водах, що зумовлює погіршення питного  водопостачання населення, виникнення замору риб та утруднює рекреаційне  використання водних об'єктів.

На існуючих каналізаційних очисних спорудах використовують технології та методи очищення, які майже століття не зазнавали серйозних змін.

^{Стан  зі стічними водами та їх очисткою в Рівненській області} 
За узагальненими даними державної статистичної звітності за формою 2-ТП (водгосп) у 2002 році водокористувачами області забрано з природних водних джерел 159,73 млн. м3 прісної води, в тому числі 102,80 млн. м3 з поверхневих джерел і 56,93 млн. м3 з підземних водоносних горизонтів. Забір води у 2002 році по галузях економіки складав: - промисловість - 82,550 млн. м3; - сільське господарство - 41,330 млн. м3; - лісове господарство - 0,120 млн. м3; - транспорт - 1,639 млн. м3; - будівництво - 0,130 млн. м3; - матеріально технічне забезпечення - 0,167 млн. м3; - житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування - 33,810 млн. м3; - держустанови - 0,489 млн. м3.  
Рис. 2.3. Частка галузей економіки в заборі води в 2002 р., %  
Фактично використано у 2002 році 142,900 млн. м3 води, в тому числі по галузях економіки: - промисловість - 74,010 млн. м3; - сільське господарство - 36,930 млн. м3; - лісове господарство - 0,130 млн. м3; - транспорт - 1,597 млн. м3; - зв’язок - 0,005 млн. м3; - будівництво - 0,230 млн. м3; - матеріальне технічне забезпечення - 0,189 млн. м3; - житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування - 29,800 млн. м3; - держустанови - 0,523 млн. м3. 
(Табл.2.2.7.)Перелік основних водокористувачів-забруднювачів та обсяги забруднення водних об’єктів

Вплив

2001 р. об’єм зворотних вод,  скинутих в поверхневі водні  об’єкти області, збільшився  на 2,76 млн. м3 і становив 98,36 млн.  м3, в тому числі неочищених - 1,53 млн. м3, недостатньо очищених  — 20,46 млн. м3, нормативно очищених  —41,65 млн. м3, нормативно чистих  без очистки — 34,72 млн. м3 . У  порівнянні з 2000 р. скид неочищених  вод збільшився на 0,87 млн. м3  в основному за рахунок скиду  дренажних вод з відвалів фосфогіпсів  ВАТ “Рівнеазот” (425 тис. м3). Також  збільшився скид недостатньо  очищених зворотних вод на 3,15 млн. м3.   
Рис. Об'єм зворотних вод, скинутих в поверхневі водні об'єкти області у 2001 р. 
Промисловістю скинуто у водні об’єкти 61,24 млн. м3 зворотних вод, з яких 15,39 млн. м3 забруднених (зокрема неочищених вод 0,69 млн. м3), а сільським господарством скинуто 19,36 млн. м3 здебільшого нормативно чистих без очистки. Підприємства житлово-комунального господарства 2001 р. скинули у водойми області 17,41 млн. м3 зворотних вод, з яких 6,53 млн. м3 забруднених, зокрема 0,84 млн. м3 зовсім неочищені. Динаміку скиду зворотних вод у водні об’єкти основними галузями економіки області за 1999-2001 рр. див. на рисунку нижче :   
Рис. 2.4. Скиди стічних вод в Рівненській області, млн.м3/рік 
У 2001 році в поверхневі водойми області 102-ма підприємствами, які скидали зворотні води, було скинуто крім основних груп речовин-забрудників, що приведені в табл., сульфатів 3277 т, хлоридів - 4081 т, СПАР - 2,64 т, заліза - 31,88 т, міді - 0,621 т, цинку - 0,383 т, нікелю - 0,022 т, магнію - 61,98 т, марганцю - 1,104 т, фтору - 30,12 т, формальдегіду - 0,007 т, хрому - 0,008 т, кальцію - 157,1 т, калію - 0,001 т та інші речовини-забруднювачі.

Становище

Територія Рівненщини густо посічена річками. Загальна довжина річкової мережі області становить 32,2 тис. км, під водою знаходиться 42,2 тис. га поверхні області, 106,5 тис. га заболочено. В Рівненській області нараховується  біля 170 річок довжиною понад 10 км загальною  довжиною 4,45 тис. км. Всі вони відносяться  до басейну правої притоки Дніпра – річки Прип'ять, яка віднесена  до категорії великих річок. Найбільшими  притоками річки Припўять є Стир, Горинь, Іква, Случ, Льва, Ствига, які  відносяться до категорії середніх річок. Всі інші річки – малі річки. По території області протікає 1204 невеликі водотоки – струмки довжиною від 0,5 до 10 км, загальною довжиною понад 3,29 тис. км. Найбільші серед озер - Нобель (4,7 км2) та Біле (4,5 км2). Нобель розташоване  в заплаві Прип'яті; його максимальна  глибина 11,9 м. Біле лежить серед масивів  боліт, складається із двох лійкоподібних  улоговин; у його живленні беруть участь підземні води. Є також значна кількість  невеликих озер у заплавах рік  Горині, Стиру, Веселухи. В 2002 року держуправлінням  екоресурсів поверхнева вода контролювалась в 18 річках, у 70 пунктах, з них у 36 – по затвердженій програмі. Оцінка якості води річок області проводилась  згідно з нормативними значеннями граничнодопустимих концентрацій (ГДК) для водойм рибогосподарського та культурно-побутового водокористування. Більшість річок в межах населених  пунктів в тій чи іншій мірі забруднені. Погіршенню якості поверхневих  вод сприяли скиди недоочищених та неочищених стічних вод промислових  та комунальних підприємств, змив з  урбанізованих територій і сільськогосподарських  угідь речовин, що забруднюють водні  об’єкти. Найбільшими забруднювачами річок в області є комунальні господарства міст Рівне, Костопіль, Дубно, Острог, смт. Зарічне, Гоща, Рівненське ШЕУ, ВП “Рівненська АЕС”. В 2002 році ефективно працювали очисні споруди  ВАТ “Рівнеазот”, всі інші не забезпечували нормативної якості очищених зворотних вод. Як зазначалося вище, головною артерією поверхневого стоку області є р.Припўять, хоча вона і протікає порівняно на невеликій ділянці (20 км) північно-західної окраїни Рівненщини. За даними спостережень у двох контрольних пунктах: с.Млин (суміжний контрольний пункт з Волинською областю) та с.Сенчиці (прикордонний контрольний пункт з республікою Білорусь) якість води в порівнянні з минулим роком покращилась. Це також пояснюється відсутністю скидів стічних вод в межах області. Як і Прип’ять всі середні річки області охоплені моніторинговими спостереженнями. Так, Льва контролюється в пункті біля с.Переброди (на витоку в республіку Білорусь). Для річки характерне природне забруднення органічними сполуками та залізом загальним. В 2002 році середньорічні показники якості води становили (мг/л): завислі речовини - 17,9, азот нітратний – 0,06, а вміст азоту амонійного в 2 рази менший, ніж в минулому році – 0,29, що не перевищує гранично допустимих концентрацій для водойм культурного-побутового користування. Правою притокою Прип'яті є Стир, що протікає по території області на двох ділянках: південній та північній. На першій — річка контролювалась у 2-х пунктах, на другій – у 8. У суміжному з Волинською областю контрольному пункті спостереження (смт.Берестечко) середні значення показників становили (мг/л): завислі речовини – 8; БСК5 –2,7; сухий залишок – 408. За даними контролю в пункті 0,5 км нижче скиду промислово-зливової каналізації ВП “Рівненська АЕС” спостерігалось підвищення вмісту специфічних речовин токсичної дії: заліза, міді, марганцю в порівнянні з 2001 роком. Крім того на стан річки впливають зворотні води очисних споруд смт.Зарічне. В пункті нижче скиду з очисних споруд виявлено підвищення вмісту азоту нітритного, БСК5 та завислих речовин. Хоча в прикордонному пункті в с.Іванчиці на витоку річки в Білорусь середні значення показників якості води становлять (мг/л): азот амонійний – 0,3, азот нітритний – 0,03, БСК5 – 3,4, що не перевищує граничнодопустимих концентрацій для водойм культурного-побутового користування. До басейну р.Стир належить Іква, яка є її правою притокою. Впродовж року річка контролювалась у 7 контрольних пунктах. В пункті спостереження в с.Сапановчик значних перевищень по основних показниках забруднення не спостерігалось. Основне забруднення річки відбувається внаслідок скиду недостатньо очищених зворотних вод з очисних споруд м.Дубно. За результатами хіміко-аналітичного контролю середньорічні значення показників якості води в пунктах 0,7 км вище скиду очисних споруд та на 3,2 км нижче скиду зворотних вод (с.Іваннє) відповідно становили (мг/л): завислі речовини — 10,6 та 11,5, БСК5— 3,1 та 4,3, азот амонійний — 0,24 та 0,48, фосфати — 0,09 та 0,19. В пункті нижче скиду з очисних споруд ВУКГ смт.Млинів, в порівнянні з минулим роком, середні показники якості води збільшились по завислих речовинах та БСК5. Найбільшою правою притокою Прип’яті є Горинь. Контроль стану річки проводився у 16 контрольних пунктах. В 2002 році середньорічні показники якості води становили (мг/л): - с. Вельбівно, витік річки з Хмельницької області — завислі речовини – 8,9, БСК5– 3,1, азот амонійний – 0,13, фосфати – 0,2, залізо загальне – 0,24; - с. Висоцьк, витік річки в Білорусь — завислі речовини – 27,7, БСК5 – 3,9, азот амонійний – 0,22, фосфати – 0,56, залізо загальне – 0,54. По всій довжині в межах області річка зазнає значного антропогенного впливу. Скид недостатньо очищених стічних вод з очисних споруд “Острогводоканал”, Гощанської дільниці “Рівнеоблводоканалу”, ВАТ “Рівнеазот” погіршує якість поверхневої води. В контрольному пункті нижче скиду з очисних споруд Гощанської дільниці ”Рівнеоблводоканалу”, в порівнянні з верхнім за течією створом, спостерігалось зростання середньорічних концентрацій (мг/л): завислих речовин - від 19,0 до 20,5, БСК5 – від 2,7 до 4,2, азоту амонійному – від 0,05 до 0,13. Найбільший об'єм стічних вод надходить в річку Горинь з очисних споруд ВАТ ”Рівнеазот”. В контрольному пункті нижче скиду зворотних вод в порівнянні з пунктом вище скиду вміст азоту нітритного по середньорічних показниках збільшився з 0,015 до 0,049 мг/л, фосфатів - з 0,31 до 1,68 мг/л, фторидів - з 0,11 до 0,41 мг/л. На відстані 4,8 км нижче скиду ВАТ ”Рівнеазот” в річку впадає її ліва притока – р.Устя, ще нижче в неї скидаються стічні води з очисних споруд Оржівського ВАТ “ОДЕК Україна”, що також погіршує стан річки. Далі за течією погіршення якості спостерігається в контрольному пункті нижче впадіння її правої притоки - р.Замчисько. А в контрольних пунктах вище та нижче м.Дубровиці погіршення якості води не спостерігалось. Лівою притокою Горині є р.Устя, що протікає тільки по території Рівненської області. Річка є найбільш забрудненою в Рівненській області впродовж 12 років досліджень. Значний вплив на якість її води мають скиди недостатньо-очищених стічних вод підприємств Здолбунівського та Рівненського районів, про що свідчать порівняння результатів аналізів на витоці і в гирлі річки. У 2002 році річка контролювалась в 11 контрольних пунктах. У фоновому створі біля витоку річки, що в районі с.Дермань-II, середньорічні показники якості води становлять (мг/л): завислі речовини – 3,4, БСК5 –2,4, сульфати – 15,9, хлориди – 14,2, сухий залишок – 354, азот амонійний– 0,15, азот нітритний – 0,014, азот нітратний – 6,25. В річку скидають зворотні води ВАТ ”Волинь”, Квасилівська дільниця ”Рівнеоблводоканалу”, очисні споруди ”Рівнеоблводоканалу” та зливова каналізація м.Рівне. Найбільшого антропогенного впливу зазнає річка від скиду стічних вод з очисних споруд “Рівнеоблводоканалу” та зливової каналізації м.Рівне. В контрольному пункті нижче скиду з очисних споруд Квасилівської дільниці ”Рівнеоблводоканалу”, в порівнянні з пунктом спостереження 0,5 км вище скиду, спостерігалось збільшення середніх показників вмісту завислих речовин - з 11,0 до 13,5 мг/л, азоту нітритного – з 0,016 до 0,04 мг/л та фосфатів - з 0,04 до 0,13 мг/л. На ділянці річки, від пункту скиду з очисних споруд Квасилівської дільниці ”Рівнеоблводоканалу” і до контрольного пункту нижче скиду з очисних споруд ”Рівнеоблводоканалу”, по всіх показниках якості води виявлено значне збільшення концентрацій забруднюючих речовин. В наступному за течією річки контрольному пункті, 0,7 км вище гирла річки, концентрації забруднюючих речовин у воді зменшуються до величин (мг/л): БСК5 – 4,1, азот амонійний – 0,85. Це свідчить про те, що річка самоочищується. Ще однією притокою Горині є р.Замчисько. Стан річки в 2002 році контролювався у 5 пунктах. Основними забруднювачами є стічні води очисних споруд підприємств м.Костопіль: ВАТ “Костопільський ДКБ”, ВАТ ”Костопільсклозавод” і ДКП ”Костопільводоканал”. Стан річки в порівнянні з минулим роком значно погіршився. Особливо це спостерігалось в контрольному пункті нижче впадіння меліоративного каналу, в який в свою чергу скидає зворотні води ДКП ”Костопільводоканал”. Середньорічні показники якості води в даному пункті погіршились в порівнянні з пунктом спостереження нижче скиду ВАТ “Костопільський ДКБ”: по БСК5 – з 3,4 до 10,0 мг/л, по завислих речовинах – з 20,8 до 24,1 мг/л, по азоту амонійному – з 0,29 до 6,28 мг/л, по фосфатах – з 0,02 до 2,42 мг/л, а також за показниками специфічних речовин токсичної дії: цинку, міді, марганцю. Ближче до гирла по течії річки відсутні скиди стічних вод, тому річка самоочищується і вже в наступному контрольному створі (с.В.Любаша), розташованому за 3,2 км до впадіння р.Замчисько в Горинь рівень забруднення річки зменшується. Случ є найбільшою правою притокою р.Горинь. Річка в звітному році контролювалась в 9 пунктах, в усіх них спостерігалось підвищення вмісту завислих речовин, а в пункті вище м.Сарни - перевищення ГДК для водотоків рибогосподарського користування по БСК5 в 1,85 рази та азоту амонійному – в 1,9 рази. Що ж стосується мікробіологічної оцінки якості поверхневих вод, з огляду на епідемічну ситуацію, то дані показники контролюються санітарно-епідеміологічною службою області, структурними підрозділами якої протягом 2002 р. проводився відбір проб води 22 річок, що зазнають найбільшого антропогенного впливу, в 67 визначених створах. Проведено 425 досліджень на санітарно-хімічні і 436 досліджень на мікробіологічні показники, з них не відповідали нормативним вимогам 135 та 118 проб (24,87% і 26,22% відповідно). Відповідність мікробіологічних показників поверхневих вод водотоків області вимогам ГДК особливо важливе в місцях масового їх використання населенням. Так, в м.Рівне знаходиться 5 постійних створів спостереження за поверхневими водами: 3 - на озері Басів Кут та 2 – на р.Устя. Рівненською міською санепідстанцією дослідження проводились в 2002 р. за санітарно-хімічними та бактеріологічними показниками, для чого відібрано 56 проб води. Всі вони (100%) не відповідали гігієнічним нормативам за санітарно-хімічними показниками та 25 проб (або 44,6%) - на мікробіологічні показники. 
(Табл.2.2.8.)Інформація щодо дозвільної діяльності (дозволи на спецводокористування)

 
Наслідки

За результатами хіміко-аналітичного контролю середньорічні значення показників якості води в пунктах 0,7 км вище скиду  очисних споруд та на 3,2 км нижче  скиду зворотних вод (с.Іваннє) відповідно становили (мг/л): завислі речовини — 10,6 та 11,5, БСК5— 3,1 та 4,3, азот амонійний  — 0,24 та 0,48, фосфати — 0,09 та 0,19. В  пункті нижче скиду з очисних  споруд ВУКГ смт.Млинів, в порівнянні з минулим роком, середні показники  якості води збільшились по завислих речовинах та БСК5. Найбільшою правою притокою Прип’яті є Горинь. Контроль стану річки проводився у 16 контрольних  пунктах. В 2002 році середньорічні показники  якості води становили (мг/л):  
- с. Вельбівно, витік річки з Хмельницької області — завислі речовини – 8,9, БСК5– 3,1, азот амонійний – 0,13, фосфати – 0,2, залізо загальне – 0,24; 
- с. Висоцьк, витік річки в Білорусь — завислі речовини – 27,7, БСК5 – 3,9, азот амонійний – 0,22, фосфати – 0,56, залізо загальне – 0,54. 
По всій довжині в межах області річка зазнає значного антропогенного впливу. Скид недостатньо очищених стічних вод з очисних споруд “Острогводоканал”, Гощанської дільниці “Рівнеоблводоканалу”, ВАТ “Рівнеазот” погіршує якість поверхневої води. В контрольному пункті нижче скиду з очисних споруд Гощанської дільниці ”Рівнеоблводоканалу”, в порівнянні з верхнім за течією створом, спостерігалось зростання середньорічних концентрацій (мг/л): завислих речовин - від 19,0 до 20,5, БСК5 – від 2,7 до 4,2, азоту амонійному – від 0,05 до 0,13. Найбільший об'єм стічних вод надходить в річку Горинь з очисних споруд ВАТ ”Рівнеазот”. В контрольному пункті нижче скиду зворотних вод в порівнянні з пунктом вище скиду вміст азоту нітритного по середньорічних показниках збільшився з 0,015 до 0,049 мг/л, фосфатів - з 0,31 до 1,68 мг/л, фторидів - з 0,11 до 0,41 мг/л.

Відповідальність

Спостереження за якістю поверхневих  вод облсанепідслужбою ведеться у 71-му визначеному створі на 22-х  річках, що зазнають найбільшого антропогенного навантаження, мають найбільшу довжину, протікають через основні господарсько-промислові зони і використовуються населенням для купально-оздоровчих цілей. Згідно з введеними в 1999 р. Правилами охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами у 2001 р. перезатверд-жено 8 встановлених нормативів ГДС. 2001 р. загальна потужність очисних споруд, через які мають проходити перед скидом зворотні води, збільшилась на 3,6 млн. м3 і становила 130,1 млн. м3. З метою забезпечення постійного контролю за до-триманням вимог чинного законодавства щодо охорони та раціонального використання водних ресурсів 2001 р. перевірено 379 об’єктів, в т.ч. 4, що входять до “Переліку екологічно небезпечних об’єктів України”. Накладено на посадових осіб та громадян 107 штрафів на суму 8220 грн., стягнуто з врахуванням раніше оштрафованих осіб 5134 грн. Пред’явлено 16 позовів на суму 18916 грн., стягнуто з врахуванням раніше виставлених, 11 позовів на суму 13458 грн., призупинялась виробнича діяльність 1 об’єкту. Перевірками спеціально були охоплені екологічно небез-печні об’єкти загальнодержавного значення (ВП “Рівненська АЕС”, ВАТ “Рівнеазот”, Рівненське управління магістральних га-зопроводів, Рівненський полігон твердих побутових відходів), а також екологічно небезпечні об’єкти обласного значення та об’єкти, передбачені планом перевірок на 2001 р. За виявленими порушеннями видані приписи з конкретними термінами їх виконання, дві відповідальні особи притягнуті до адмінвідповідальності, за нанесені збитки державі забрудненням р.Стир виставлена одна претензія на суму 3680,00 грн. При проведенні перевірок за виявлені порушення протягом 2001 р. відповідальні особи Березнівського ВУКГ, Зарічненського ВУКГ, ДП “Бережанка”, ДП “Радивилівводоканал”, Дубенської ВКС ОВДКП “Рівнеоблводоканал” оштрафовані за ст. 59 КУпАП. В жовтні–листопаді 2001 р. проведені перевірки дотримання вимог водоохоронного законодавства на ДП “Корецький цукровий завод” АТЗТ “Фаворит”, АТЗТ “Фіко” (Бабинський цукровий завод), ВАТ “Острозький цукровий завод”, ДП “Дубноцукорагро”. В червні 2001 р. проведено комплексну перевірку ТОВ “Острозький завод мінеральних вод”. На даному підприємстві не розроблені плани протиаварійних заходів на водопровідних та каналізаційних мережах, не заведені журнали обліку аварій. Санітарний стан території, майданчик відвантаження готової продукції в незадовільному стані. За результатами перевірок видані приписи з зазначенням конкретних термінів виконання. В ІІІ кварталі було проведено перевірку дотримання водоохоронного законодавства на підприємствах з виробництва безалкогольних напоїв. Зокрема перевірено ЗАТ “Західпиво” (смт. Квасилів Рівненського району) та ВАТ “Рівненський завод безалкогольних виробів”.  
Місце спуску стічних вод має бути розташоване за течією поза населеним пунктом і місцями водокористування населенням з врахуванням можливої зворотної течії при нагінних вітрах. Умови відведення стічних вод у водні об'єкти встановлюються з врахуванням можливого змішування та розчинення, фонової якості води, нормативів її якості.

Для кожної забруднюючої речовини за допомогою розрахунків встановлюються ГДС у водоймища, дотримання котрих повинне забезпечувати якість води в контрольних пунктах.

Каналізаційна система  включає в себе мережу трубопроводів, які збирають та переносять стічні та дощові води до станції очистки  або приймача очищених стічних вод.

Каналізаційна система включає  в себе мережу трубопроводівта технічне обладнання (наприклад,насосні станції). Система збирає та перекачує стічні та дощові води з одного або декількох  джерел до станції очистки або  приймача очищених стічних вод.

Каналізаційна система може бути загальносплавною або роздільною. Загальносплавна  каналізаційна система перекачує  як побутові стічні води (рідини та  стічні води з житлових будівель, будівель комерційного призначення та промислових об’єктів), такй поверхневі/дощові води в тому ж трубопроводі. Роздільна каналізаційна система перекачає стічні води в одному трубопроводі, а дощову воду в іншому трубопроводі, який називається каналом для дощової води.

Розгалужена каналізаційна мережа розділена на менші блоки: бічний каналізаційний колектор, колектор, головний каналізаційний колектор та колектор подачі дощової води до очисної станції:

1) Бічний каналізаційний  колектор

Трубопровід, в який поступає стічна або дощова вода з житлових будинків, будівель комерційного призначення  або промислових об’єктів та відводяться  у aзагальний каналізаційний колектор.  

2) Колектор каналізаційної  труби

Трубопровід, в який поступає стічна або дощова вода з двох або більше бічних каналізаційних колекторів або  з іншого допоміжного  трубопроводу.  

3) Головний каналізаційний  колектор 

Головний колектор, в який поступає вода з двох або більше каналізаційних колекторів. 

4) Колектор подачі дощових  вод до очисної станції

Каналізаційний колектор, в який поступає стічна вода з колекторів та магістральних колекторів та певна, обмежена/регульована кількість  стічних вод з об’єднаних колекторів крізь розгалужені каналі, й перекачає  її до станій очистки або утилізації.

Стічні води можуть транспортуватися каналізаційною системою через дію  сили тяжіння або завдяки перекачуванню  насосами:

Самопливний магістральний водовід

Потік виникає завдяки силам  тяжіння, а конструкція трубопроводу  передбачає функціонування у  частково повному режимі. 

Магістральний напірний трубопровід

Трубопровід від насосної станції  по якому рідина перекачується під  тиском. Магістральний напірний трубопровід використовується для транспортування стічної води там де самоплив не можливий. 

Малюнок  1

A Роздільна каналізаційна система стічної та дощової води  

1 Побутові стічні води

2 Дощові стоки

3 Відведення дощових стоків

4 Колектор роздільної каналізації

5 Колектор дощової води

6 Станція очистки стічних вод

7 Очищені стічні води

8 Захисна конструкція проти затоплення  

Малюнок  2

B Загально-сплавна каналізаційна  система

1 Побутові стічні води

2 Дощові стоки

3 Побутові стічні води та дощові стоки

4 Відсутнє переливання води  в сухий період

5 Переливання у дощову та  вологу погоду

6 Колектор для побутових стічних  вод та дощової води

7 Захисна конструкція проти  затоплення

8 Станція очистки стічних вод

9 Очищені стічні води 

Малюнок 3

1 Станція очистки стічних вод

2 Проміжний коллектор  

3 Магістральний колектор

4 Каналізаційний колектор

5 Бічний каналізаційний колектор

^{ВИДАЛЕННЯ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ}

^{Теперішня ситуація в Україні}

• щорічно в населених пунктах України утворюється 50 млн. м3 відходів (або 1,1 м3/людину) , що становить близько 12 млн.тонн (або 270 кг/людину);
• тільки 7% побутових відходів переробляється і утилізується: з них 3% – завдяки роздільному збору відходів і переробці вторинної сировини (1% завдяки заготівельним пунктам), 4% – спалюється на двох сміттєспалювальних заводах – в Києві, Дніпропетровську та сміттєспалювальній установці в Люботині Харківської області;
• в Україні налічується близько 5 тисяч сміттєвих звалищ, які займають понад 8 тис. га; щорічно з’являється 35 тис. несанкціонованих звалищ;
• перевантажених сміттєзвалищ – 314 (17%), таких, що не відповідають нормам екологічної безпеки, – 897 (20%);
• потреба в будівництві нових полігонів – 670 одиниць;
• середній тариф на ТПВ – 31 грн/м3, у т.ч. за захоронення – 9 грн/м3;
• дотації на розвиток і утримання санітарного очищення у 2010 році скали близько 162 млн.гривень;
• середній показник зношеності спеціального автотранспорту для збирання і перевезення ТПВ, кількість якого понад 4000 одиниць, сягає 70%.

Незадовільна екологічна ситуація, що склалася в Україні, і особливо, у її індустріально розвинених областях, пов’язана з відходами побутового походження, давно набула масштабу національної катастрофи. У досвіді  поводження з відходами Україна  на кілька десятиліть відстала від  розвинених країн Європи. Підтвердженням цього слугує той факт, що загальні об’єми щорічного накопичення відходів із населенням близько 45,8 млн. чоловік  перевищують відповідні сумарні  показники країн Західної Європи з населенням близько 400 млн. чоловік  в 3-3,5 рази. Ситуація 2011-2012 років характеризується подальшим розвитком екологічних  загроз, пов’язаних з відходами  – їх утворенням, накопиченням, зберіганням та захороненням. Питомі показники утворення відходів в середньому складають 220-250 кг/рік на душу населення, а у великих містах досягають 330-380 кг/рік відповідно і мають тенденцію до зростання. Для порівняння: у Бельгії, Великобританії та Німеччині ця цифра сягає  340-380 кг/рік, в Австрії та Фінляндії – близько 600 кг, проте у цих країнах майже усі ТПВ переробляються [2].  В Україні лише за 2011 р. утворилось близько 52 млн. м³ побутових відходів, що дорівнює близько 13 млн. т, які захоронюються на 6 тис. сміттєзвалищах і полігонах, загальною площею понад 9 тис. га. Оскільки індустрія переробки відходів на вторинну сировину майже відсутня, то левова їх частка забороняється на полігонах та звалищах. Динаміка утворення та захоронення ТПВ в Україні наведено на рис. 1.