Обгрантування виробничої програми

Вступ

     Wi-fi – це технологія безпровідного  доступу в інтернет.

     Вона  базується на стандарті передачі даних IEEE 802.11, який, в свою чергу, складається з підстандартів, найпоширенішим з яких зараз є 802.11b. Сам бренд Wi-Fi (Wireless Fidelity, безпровідна точність) належить та підтримується компанією Wi-Fi Alliance. Wi-Fi було створено ще у 1991 році, і зараз теоретична пропускна можливість такої мережі зросла до 480 мбіт/с (стандарт 802.11n).

     Головна перевага wi-fi у тому, що досить однієї точки доступу (або хот-споту), і до швидкого бездротового інтернету зможе підключитися не лише хтось один. Користувач отримує свободу у виборі підключення, наприклад, там, де є покриття кількох хот-спотів, обираючи той, де якість сигналу краща. Рішення на базі технології wi-fi дозволяють використовувати її для інтернет-доступу на території всього дому або офісу, не обмежуючи кількість пристроїв та користувачів[15].

     Сьогодні  ця технологія набирає популярність у нашій країні, в той час  як на Заході вже давно увійшла  у повсякденне життя. Зараз в Україні відкриваються спеціалізовані wi-fi кафе, магазини та торгові центри покривають свою територію безкоштовним інтернетом.

     Для підключення до мережі Інтернет через  мережу бездротового доступу Wi-Fi обладнання користувача: ноутбук, нетбук, кишеньковий комп’ютер, комунікатор тощо має бути обладнане адаптером стандарту ІЕЕЕ 802.11 b/g. Сучасні моделі портативних комп`ютерів, телефонів часто мають вбудований адаптер. У випадку його відсутності можна використовувати зовнішній адаптер (USB, PCMCIA для ноутбуків) або додатковий модуль (Compact Flash картки для КПК). Окрім 802.11b, ще є бездротовий стандарт 802.11a, який використовує частоту 5 Ггц та забезпечує максимальну швидкість 54 Мбіт/сек., а також 802.11g, що працює на частоті 2,4 Ггц і також забезпечує 54 Мбіт/сек. Крім цього, наразі ведеться розробка стандарту 802.11n, який у майбутньому зможе забезпечити швидкості до 320 Мбіт/сек (Рисунов 1).

Рисунок 1 – Підключення Wi-Fi 

     Встановлюючі  Wi-Fi в кафе підвищеться його популярність. Люди будуть відвідувати його частіше завдяки тому, що в кафе буде безкоштовній Wi-Fi. Підвищиться продуктивність кафе. Воно буде рентабельним.

     Саме  тому вибрана тема курсової роботі є актуальною. Тако ж ця послуга  є дуже популярною серед населення, тому що у кожного хто має комп’ютер є інтернет.

       Об`єктом дослідження є процес підключення до мережі Інтернет через мережу бездротового доступу Wi-Fi.

      Основною  метою дослідження є теоретичне обґрунтування і практична розробка механізму підключення до мережі Інтернет за допомогою Wi-Fi форматів передачі цифрових даних[2].

      У відповідності зі сформульованою темою  були поставлені та вирішені такі завдання: закріплено знання з вивченої дисципліни "Економіка і планування виробництва", досліджено процес розвитку нової інноваційної технології Wi-Fi; проведено аналіз та узагальнення можливих сфер застосування, а також проведено розрахунок трудомісткості робіт по підключенню до послуги будинків та відрядної розцінки, зроблені висновки та надані пропозиції. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     І Теоретичний розділ 

1. Організація управління

     Структура управління - це упорядкована сукупність зв'язків між ланками і робітниками, зайнятими вирішенням управлінських задач організації[5].

     Типи  організаційної структури:

     1. Лінійний тип організаційної структури управління підприємством

 характеризується  лінійними формами зв'язку між  ланками управління і, як наслідок, концентрацією всього комплексу функцій управління та вироблення управлінських дій в одній ланці управління.

     Така  схема підпорядкування і звітності  є основою лінійного управління. При цьому ланки лінійного  управління в цілому відповідають ланкам виробництва, між якими встановлюються прості та чіткі взаємозв'язки (рис. 2)

Рисунок 2 - Лінійний тип організаційної структури управління 

     2. Функціональний тип організаційної структури управління підприємством. Для сучасного виробництва характерним є поглиблення спеціалізації виробництва та управління, а реалізація управлінських функцій розподіляється між керівниками та органами, які передають нижчим рівням управління обов'язкові для них завдання. Отже, диференціація функцій управління є основою переходу до функціональної структури управління.

     При такому управлінні передбачається, що кожний орган управління (або виконавець) спеціалізується на виконанні окремих  видів управлінської діяльності (функцій). Виконання вказівок функціонального  органу в межах його компетенції  є обов'язковим для виробничих підрозділів (рис. 3).

     Рисунок 3 - Функціональний тип організаційної структури управління 

     3. Лінійно-функціональний (комбінований) тип організаційної структури повинен усувати недоліки окремого лінійного та функціонального типів структур управління, зокрема таких: функціональні ланки позбавлені права безпосереднього впливу на виконавців; вони готують рішення для лінійного керівника, який здійснює прямий адміністративний вплив на виконавців. Передбачається, що першому (лінійному) керівнику в опрацюванні конкретних питань і підготовці відповідних рішень, програм, планів допомагає спеціальний апарат, який складається з функціональних підрозділів (відділів, груп, бюро).

     Функціональні служби здійснюють всю технічну підготовку виробництва, готують варіанти вирішення питань, пов'язаних з керівництвом процесом виробництва, звільняють лінійних керівників від планування, фінансових розрахунків тощо (рис. 4).

     Рисунок 4 - Лінійно-функціональний (комбінований) тип  

     4. Дивізіональна організаційна структура управління виробництвом заснована на поглибленому розподілі управлінської праці за поставленими цілями. За такої структури управління кожний виробничий підрозділ підприємства має власну розгалужену структуру, яка забезпечує його автономну діяльність, але стратегічні завдання управління мають вирішуватися централізовано.

     5.  Продуктовий (за виробленими товарами, наданими послугами);

     Цей тип передбачає створення в структурі підприємства самостійних господарських підрозділів - виробничих відділень, орієнтованих на виробництво та збут конкретних видів продуктів однієї групи або ж одного продукту. При цьому передбачається спеціалізація виробничих відділень в головній компанії за окремими, видами або групами продуктів і надання їм повноважень управління виробничими та збутовими дочірніми компаніями, розташованими в країні чи за її межами (рис. 5).

     Рисунок 5 - Продуктовий тип організаційної структури управління 

     6. Регіональний тип організаційної структури управління підприємством. При використанні регіонального типу організаційної структури передбачається, що відповідальність за будь-яку діяльність підприємства на внутрішньому і зовнішньому ринках розподіляється між самостійними регіональними підрозділами. Ці підрозділи за змістом і характером діяльності можуть бути виробничими відділеннями (центрами прибутку), а також організовуватися в формі дочірніх підприємств (бути центрами прибутку та центрами відповідальності). Очолює такий регіональний підрозділ віце-президент, який ідпорядковується безпосередньо вищій адміністрації (рис. 6).

     Рисунок 6 - Регіональний тип організаційної структури управління 

     7. Матричний тип організаційної структури - сучасний ефективний тип організаційної структури управління, який створюється шляхом суміщення структур двох типів: лінійної та програмно-цільової.

     Відповідно  до лінійної структури (по вертикалі) будується  управління окремими сферами діяльності: науково-дослідною, виробничою, збутовою, постачальницькою. Відповідно до програмно-цільової структури (по горизонталі) організується управління програмами (проектами, темами).

     При матричній структурі управління керівник програми (проекту) працює з  безпосередньо не підпорядкованими йому спеціалістами, які залежать від  лінійних керівників. Він в основному  визначає, що і коли повинно бути зроблене в межах конкретної програми. Лінійні керівники вирішують, хто і як буде виконувати ту чи іншу роботу (рис. 7).

     Рисунок 7 - Матричний тип організаційної структури управління

     6. Конгломератний тип організаційної структури управління. Така структура не є сталою і впорядкованою. У цьому випадку організація набуває форми, яка найкращим чином вирішує конкретну ситуацію. Так, в одному відділенні підприємства може використовуватися продуктова структура управління, в другому - функціональна структура, в третьому - матрична тощо.

      В моєму підприємстві використовується така структура управління підприємством. (рис. 8)

 Рисунок 8 – Організаційна структура підприємства по наданню послуг Wi-Fi

      Одним з основних відділів, на який покладено функцію виконання комплексу робіт з розрахунку вартості робіт і послуг, є обчислювальний центр. Розглянемо обчислювальний центр. Враховуючи характер діяльності підприємства, яке окрім надання послуг по встановленню Wi-Fi ще й займається програмуванням, не останнє місце займає і відділ реклами[10].

        Реклама підприємства має бути  такою, щоб споживачі зацікавились  видами послуг. Функції відділу реклами: відділ реклами займається пошуком цільової аудиторії, тобто визначає коло клієнтів, коло конкурентів, потреб споживачів. Відділ здійснює облік та реєстрацію споживачів з метою подальшого контактування та забезпечення обслуговування. Відділ реклами займається підготовкою медіа ролика для розміщення в Інтернеті. Одне з головних завдань відділу – визначити, що споживач повинен зробити, після того, як прочитає або прослухає рекламу; визначити, як необхідно попрацювати з клієнтом, коли він з`явиться; визначити, які клієнти потрібні підприємству і як вони дізналися про рекламні продукти (послуги). Відділ доводить до відома споживачів інформацію про послуги, розміщує рекламу на вуличних щитах, у пресі. У разі розміщення реклами в Інтернеті – вираховує відсоток споживачів, що переглянули рекламу.

            Функції працівника обчислювального центру. Працівник обчислювального центру впроваджує і керує локальними комп’ютерними мережами.   Створює нові, удосконалює існуючі на підприємстві комп’ютерні програми. Надає методичну допомогу працівникам із зазначених питань[1].

      Він здійснює заходи щодо надійного захисту комп’ютерних мереж, систем і баз даних, відповідає за працездатність систем. Проводить необхідні модифікації  програмного та інформаційного забезпечення і технології.

      Забезпечує разом з іншими підприємства супровід і впровадження необхідних автоматизованих інформаційних комп’ютерних систем та захист інформації.

      Відповідає за технічний супровід інформаційної діяльності  підприємства, забезпечує обмін інформацією електронними засобами зв’язку, технічне функціонування електронної пошти, вихід  в Інтернет.

      Розробляє інформаційні бази даних, відповідає за їх функціонування. Розробляє та удосконалює веб-сайт підприємства, розміщує необхідну інформацію.  У тому числі працює у режимі оператора щодо поповнення баз даних. Забезпечує безперебійну експлуатацію комп’ютерної техніки. 

2. Характеристика  типу виробництва

Особливості діяльності підприємства, специфіка  конкретних технічних та організаційних рішень істотно залежить від типу виробництва.

      Тип виробництва – це класифікаційна категорія виробництва, яка враховує такі особливості, як широта номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції[7].

     Є три типи виробництва:

     1. Одиночне виробництво характеризується широкою номенклатурою продукції, малим обсягом випуску однакових виробів, повторне виготовлення яких здебільшого не передбачається.

      2. Серійне виробництво має обмежену номенклатуру продукції, виготовлення окремих виробів періодичного повторюється певними партіями (серіями) і сумарний їхній випуск може бути досить значним.

      3. Масове виробництво характеризується вузькою номенклатурою продукції, великим обсягом безперервного й тривалого виготовлення однакових виробів.  

     Порівняльна характеристика типів виробництва  наведена у таблиці  1.

      Виробниче підприємство з надання послуг, що описане в роботі, відноситься до одиничного виробництва. Немає необхідності підключати додаткові пристрої (модеми, маршрутизатор, кабель), не потрібно підписувати додаткову  угоду або заявку. Значними перевагами є те, що мережа точок доступу постійно розширюється.

3. Організація праці на дільниці

         Важливим елементом організації праці на підприємстві є організація робочих місць з метою створення на кожному з них необхідних умов для високопродуктивної і високоякісної праці при якомога менших фізичних зусиллях і мінімальному нервовому напруженні працівника. 
      Робоче місце – це первинна лапка виробництва, зона прикладання праці одного або кількох (якщо робоче місце колективне) виконавців, визначена на підставі трудових та інших діючих норм і оснащена необхідними засобами для трудової діяльності. Робоче місце як місце зайнятості людини визначає умови праці (нормальні, важкі, шкідливі), режими праці й відпочинку, характер праці (різноманітний, монотонний та ін.)[9]. 
       Залежно від специфіки виробництва робочі місця можна класифікувати за    різними ознаками:

• за професіями (наприклад, робоче місце інженера-конструктора); 
  за кількістю виконавців (індивідуальні або колективні);
• за мірою спеціалізації (спеціалізовані або універсальні); 
  за рівнем механізації (робочі місця ручної роботи, механізовані, автоматизовані,  апаратні);
• за кількістю обладнання, що обслуговується (одноверстатні, багатоверстатні); 
  за специфікою умов праці (стаціонарні і рухомі, підземні і висотні, робочі місця із шкідливими або небезпечними умовами праці та ін.).                              

         Планування робочого місця передбачає  раціональне розміщення у просторі  матеріальних елементів виробництва,  зокрема устаткування, технологічного  та організаційного оснащення,  а також робітника. Робоче місце  має робочу, основну і допоміжну зони. В основній зоні, яка обмежена досяжністю рук людини в горизонтальній і вертикальній площинах, розміщуються засоби праці, що постійно використовуються в роботі. У допоміжній зоні розміщуються предмети, котрі застосовуються рідко.  Механізми, пристрої, інструменти і матеріали на робочому місці розміщують так, щоб під час роботи не доводилось робити зайвих рухів. Ручний інструмент, який беруть правою рукою, повинен лежати справа, а той, що беруть лівою рукою,— зліва.  Під час виконання робіт обов'язково слід додержуватись усіх правил техніки безпеки і виробничої санітарії.  Непродумане планування збільшує час виконання конкретної роботи.

       Організація робочих місць —  це підпорядкована цілям виробництва  система заходів по їх оснащенню засобами і предметами праці, плануванню, розміщенню їх у певному порядку, обслуговуванню і атестації. Конкретний зміст цих заходів визначається характером і спеціалізацією робочого місця, його видом і значенням у виробничому процесі[8].

        Оснащення робочого місця складається із сукупності засобів праці, необхідних для виконання конкретних трудових функцій. Сюди відносяться: основне технологічне і допоміжне обладнання; організаційне оснащення (оргтехніка, засоби зв'язку і сигналізації, робочі меблі, тара тощо); технологічна оснастка (робочі та вимірювальні інструменти, запасні частини тощо); робоча документація; засоби комунікації для подачі на робоче місце енергії, інформації, матеріалів, сировини тощо.

     Комплексне оснащення робочого  місця є необхідною передумовою ефективної організації процесу праці. Однак іншою важливою умовою є раціональне просторове розміщення засобів оснащення на робочому місці так, щоб забезпечити зручність їх обслуговування, вільний доступ до механізмів, економію рухів і пересувань працівника, зручну робочу позу, хороший огляд робочої зони, безпеку праці, економію виробничої площі, зручний взаємозв'язок із суміжними робочими місцями, з підлеглими і керівниками. Забезпечення цих умов досягається в ході планування робочих місць, яке ми коротко визначаємо як найраціональніше просторове розміщення матеріальних елементів виробництва, що складають оснащення робочого місця, та самого працівника.

        Рівень організації праці на  конкретному робочому місці залежить  також від якості його обслуговування. Обслуговування робочого місця передбачає своєчасне забезпечення його всім необхідним, включаючи технічне обслуговування (наладку, регулювання, ремонт); регулярну подачу необхідних видів енергії, інформації та витратних матеріалів; контроль якості роботи обладнання, транспортне та господарське обслуговування (прибирання, чистка обладнання, тощо).

        Обслуговування робочих місць  здійснюється за такими функціями:  підготовча, інформаційна, виробнича,  інструментальна, налагоджувальна,  енергетична, контрольна тощо. Прогрес  у системах обслуговування робочих  місць полягає в переході від  чергового обслуговування, тобто обслуговування за викликом з місця зупинки виробництва, до науково обґрунтованого стандартного планово-упереджувального обслуговування.

        Пошук ефективних рішень в  організації робочих місць і  систем їх обслуговування полегшується  використанням розроблених вченими і перевірених практикою типових проектів організації праці для масових професії! робітників, технічних виконавців і спеціалістів. Як правило, типовий проект концентрує передовий досвід організації робочих місць, відображаючи всі складові цього процесу (оснащення, планування, обслуговування, атестація). Однак застосовуючи типові проекти, слід враховувати специфіку конкретного виробництва та індивідуальні характеристики працівника.

        Для комплексної оцінки якості  організації робочих місць, для пошуку і приведення в дію резервів підвищення ефективності праці, використовується механізм атестації і раціоналізації робочих місць. В ході атестації комплексно оцінюються технічний і організаційний стан робочих місць, умови праці й техніка безпеки, розглядаються можливості зростання фондовіддачі, використання кваліфікаційного потенціалу працівників. Атестація дозволяє виявити відхилення від нормативних вимог або від конкретних потреб виробничого процесу чи виконавця і вдосконалити організацію робочого місця. В результаті атестації по кожному робочому місцю приймається одне з наступних рішень: продовжувати експлуатацію без змін; дозавантажити; раціоналізувати; ліквідувати.

       Основним недоліком заходів з  раціоналізації робочих місць, що регулярно проводилися в радянський час, був їх формальний характер. Слід враховувати, що в нових умовах немає зайвих коштів для формальних заходів. Основною метою атестації і раціоналізації робочих місць, як і всіх заходів з їх організації, має бути підвищення ефективності праці та дотримання вимог щодо охорони і безпеки праці.

      В нашому випадку  робочим  місцем є спеціалізований комп’ютерний стіл для  програміста.  Організація  цього робочого місця полягає  в правильному його розташуванні.  Стіл не повинен заважати руху інших осіб, має бути компактним і водночас універсальним.  Це робоче місце повинне бути оснащене засобами зв’язку ( телефон, Інтернет).  Обслуговування робочого місця передбачає своєчасне забезпечення його подачею електроенергії, інформації. Воно повинне підлягати постійному прибиранню. 

      У чому заклечається конкретна робота з надання послуг Wi-Fi, наведено нижче. Є різні варіанти з`єднань. 
 

З'єднання  Ad-Hoc (точка-точка).

      Ad-hoc (Крапка-крапка). З'єднання двох пристроїв безпосередньо з використанням вбудованого або додатково встановленого в кожному з них Wi-Fi адаптера. Таке підключення називається "Крапкою-крапкою". Цими пристроями можуть бути будь-які електронні апарати, наприклад настольні ПК, ноутбуки, КПК, смартфони і тому подібне Wi-Fi мережа типу Ad-hoc аналогічна звичайній дротяній локальній мережі з топологією "лінія", тобто одноранговій мережі, в якій перший комп'ютер сполучений з другим, другий з третім і так далі. Для організації з'єднання безпровідної мережі такого типу застосовуються вбудовані або встановлювані адаптери Wi-Fi, наявність якого необхідна в кожному вхідному в мережу пристрої. З вбудованими адаптерами все зрозуміло: він встановлений десь усередині, і нам про нього необхідно знати тільки те, є він там чи ні. Зі встановлюваними адаптерами цікавіше. Вони можуть підключатися до пристрою по внутрішніх (PCI, PCI-E, mini-PCI) або зовнішніх (USB, PCMCIA, CompactFlash, SD). До настільного комп'ютера WiFi-адаптери підключаються за допомогою інтерфейсів PCI, PCI-E і USB. Останній зручніше з причини можливості гарячого підключення (можна буде вставляти адаптер при включеному комп'ютері без ризику спалити устаткування) і вищою швидкістю передачі даних.

Інфраструктурне з'єднання.

      Ядром бездротової мережі WiFi є так звана точка доступу (Access Point), яка підключається до якоїсь наземної мережевої інфраструктури (каналів Інтернет-провайдера) та забезпечує передачу радіосигналу. Зазвичай, точка доступу складається із приймача, передавача, інтерфейсу для підключення до дротової мережі та програмного забезпечення для обробки даних. Навколо точки доступу формується територія радіусом 50-100 метрів (її називають хот-спотом або зоною WiFi), на якій можна користуватися бездротовою мережею.

      Всі комп'ютери оснащені бездротовими картами  і підключаються до точки доступу. Яка, у свою чергу, має можливість підключення до дротяної мережі. Іnfrastructure. Підключення мережі типу Ad-hoc до інтернету або іншої мережі Ad-hoc. Для організації цього підключення використовується точка доступу (Wireless Access Point). Вона оснащується одним роз'ємом LAN для підключення кабелю доступу до інтернету і, як правило, декількома такими ж роз'ємами для підключення до неї комп'ютерів для утворення дротяної локальної мережі. Точка доступу цілком може бути замінена комп'ютером (сервером) зі встановленими в ньому мережевою картою і Wi-Fi картою. Перша служитиме для підключення сервера до інтернету, друга забезпечить зв'язок з комп'ютерами по безпровідній локальній мережі. По функціональності отримаємо приблизно одне і те ж в обох випадках. Проте використання точки доступу переважно комп'ютера. По-перше, її придбання обійдеться набагато дешевшим. По-друге, вона простіше в настройці.

      Для того, щоб підключитися до точки  доступу та відчути всі переваги бездротової мережі, власник ноутбуку або мобільного пристрою із Wi-Fi адаптером, необхідно просто потрапити в радіус її дії. Усі дії із визначення пристрою та налаштування мережі більшість операційних систем комп'ютерів і мобільних пристроїв проводять автоматично. Якщо користувач одночасно потрапляє в декілька Wi-Fi зон, то підключення здійснюється до точки доступу, що забезпечує найсильніший сигнал.

      Дана  модель використовується коли необхідно  з'єднати більше двох комп'ютерів. Сервер з точкою доступу може виконувати роль роутера і самостійно розподіляти інтернет-канал.

Точка доступу, з використанням роутера і  модема.

      Точка доступу включається в роутер, роутер — в модем (ці пристрої можуть бути об'єднані в два або навіть в одне). Тепер на кожному комп'ютері  в зоні дії Wi-Fi, в якій є адаптер Wi-Fi, працюватиме інтернет.  

Клієнтська  точка.

      У цьому режимі точка доступу працює як клієнт і може з'єднуватися з точкою доступу, яка працює в інфраструктурному  режимі. Але до неї можна підключити тільки одину МАС-адресу. Тут завдання полягає в тому, щоб об'єднати тільки два комп'ютери. Два Wi-Fi-адаптера можуть працювати один з одним безпосередньо без центральних антен.

Мостове з'єднання.