Обґрунтування виробничої програми підприємства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНБАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

Кафедра економіки і управління

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Економіка підприємства»

на тему: «Обґрунтування виробничої програми підприємства.»

Варіант №9

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: ст. гр. ЕП-10-2

Марченко  І.О.

Перевірила: Уляницька О.Ю.

 

 

 

 

м. Алчевськ, 2012

 

ЗМІСТ

 

Вступ 4

І Теоретична частина

       Обґрунтування виробничої програми підприємства.

1. Поняття виробничої програми  підприємства.

2. Особливості формування виробничої програми підприємства в умовах ринку.

3. Елементи формування виробничої  програми підприємства.

4. Показники виробничої програми  підприємства.

5. Ресурсне обґрунтування виробничої  програми підприємства.

6. Місце виробничої програми у системі планів господарсько-фінансового розвитку підприємства.

7. Задачі розроблення виробничої  програми..                                                       20

 

ІІ Розрахункова частина 22

            2.1 Складання кошторису витрат на виробництво і реалізацію продукції

2.1.1 Розрахунок вартості  основних матеріалів 22

2.1.2 Розрахунок паливно-енергетичних  витрат 23

2.1.3 Розрахунок фонду  оплати праці основних робітників 25

2.1.4 Розрахунок відрахувань  на соціальні заходи 27

2.1.5 Розрахунок вартості основних виробничих фондів і фонду

амортизаційних відрахувань  28

2.1.6 Розрахунок кошторису  витрат на утримання і експлуатацію

 обладнання  31

2.1.7 Розрахунок кошторису цехових витрат 33

2.1.8 Розрахунок кошторису  загальновиробничих витрат 34

2.2 Складання калькуляції собівартості продукції   36

2.3 Ціноутворення 38

2.4 Формування прибутку 39

2.5 Капіталовкладення у розвиток виробництва 40

2.6 Зниження собівартості виробів 41

2.7 Річна економія від зниження собівартості виробів 44

2.8 Розрахунок строку окупності капіталовкладень 44

2.9 Визначення точки  беззбитковості при виборі інвестиційної  стра-

тегії підприємства 45

Висновок 47

Список використаної літератури 48

Додатки 49

 

ВСТУП

 

Виробнича програма підприємства (план виробництва і реалізації продукції) — це заздалегідь запланований підприємством певний обсяг випуску продукції визначеного асортименту і якості.

  Асортимент продукції — це набір різновидів продукції (послуг), яку виготовляє (надає) підприємство.

  При плануванні виробництва і реалізації продукції використовують натуральні, умовно-натуральні, вартісні та трудові (нормативну трудомісткість) показники вимірювання обсягу виробництва.

Система вартісних показників застосовується для визначення обсягів  реалізованої, товарної і валової  продукції.

  Реалізована продукція — це вартість готових виробів і напівфабрикатів власного виробництва, а також робіт промислового характеру, за які одержано оплату.

  Згідно з договором підприємство може встановлювати порядок, за яким виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається за вартістю відвантаженої продукції (виконаних робіт, послуг), вказаної в оформлених для оплати покупцем (замовником) розрахункових документах.

  Товарна продукція — вартість виготовлених для продажу (відпуску) на сторону готових виробів, напівфабрикатів і послуг промислового характеру. Валова продукція — це вартість всієї готової і незакінченої продукції, незалежно від ступеня її готовності.

  В процесі планування виробничої програми підприємство керується трьома найважливішими критеріями, які визначають економічну ефективність вибраного асортименту продукції. Це динаміка обсягу збуту продукції на ринку, ступінь стабільності обсягу реалізації і рівень норми маси прибутку, який передбачається одержати підприємством.

  Отже, досить актуальною є тема курсової роботи:

“Виробнича програма підприємства, вади і переваги використаних показників”.

Мета курсової роботи – визначити доцільність виробничої програми підприємства, а також вади та переваги використаних показників.

  Предмет дослідження – виробнича програма підприємства.

 Завдання курсової  роботи:

- надати загальну характеристику  виробничій програмі підприємства;

- визначити поняття  виробничої програми;

- з’ясувати структуру  виробничої програми;

- обчислити основні  економічні показники виробничої програми підприємства;

- проаналізувати ефективність  використання основних засобів  згідно до діючої виробничої  програми підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття виробничої  програми підприємства.

 

Виробництво і реалізація продукції для забезпечення потреб населення є метою діяльності підприємства, за умови, що підприємство одержує прибуток. Тому планування виробництва і реалізації продукції є основним розділом тактичного плану, на основі якого складається виробнича програма підприємства.

Отже, виробнича програма — це система адресних завдань  з виробництва і доставки продукції  споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості і  у встановлені терміни згідно з договорами поставок.

Основним завданням  виробничої програми є максимальне задоволення потреб споживачів у високоякісній продукції, яка випускається підприємствами при найкращому використанні їх ресурсів та отриманні максимального прибутку. З метою вирішення цього завдання в процесі розробки виробничої програми на всіх рівнях потрібно дотримуватися таких вимог:

— правильного визначення потреби в продукції, що випускається, і обґрунтування обсягу її виробництва  попитом споживача;

— повного ув'язування натуральних і вартісних показників обсягів виробництва і реалізації продукції;

— обґрунтування плану  виробництва продукції ресурсами  і, насамперед, виробничою потужністю.

Виробнича програма включає  в себе:

— план виробництва продукції (за номенклатурою, асортиментом, кількістю  та терміном постачань);

— план збуту продукції;

— розрахунок виробничої потужності.

В основу розробки виробничої програми має бути покладена реальна  потреба в конкретній продукції. На рівні промислового підприємства конкретизація потреби в продукції  забезпечується за допомогою попиту споживачів і господарських договорів за розгорнутою номенклатурою виробів.

Виробнича програма є  основою для складання наступних  розділів плану підприємства:

— технічного розвитку й  організації виробництва;

— підвищення економічної  ефективності виробництва;

— капітальних вкладень;

— капітального будівництва;

— матеріально-технічного забезпечення;

— праці та кадрах;

— собівартості, прибутку та рентабельності;

— фондів економічного стимулювання;

— соціального розвитку;

— заходів з охорони  природи;

— фінансового.

Для обґрунтування і правильного формування виробничої програми підприємства у бізнес-плані необхідно надати таку інформацію:

— характеристика пропонованої продукції;

— оцінка можливих ринків збуту та конкурентів;

— стратегія маркетингу.

Формування виробничої програми підприємства базується на таких елементах:

— на основі вивчення, аналізу  та перспективи розвитку ринкового  попиту підприємством укладаються  зі споживачами-покупцями (торговельними  підприємствами, посередниками, біржами) угоди на постачання певних видів продукції;

— державні контракти  є засобом забезпечення потреб споживачів, що фінансуються за рахунок Державного бюджету, та поновлення державного резерву (при цьому держава гарантує оплату поставок продукції та забезпечує її виробництво найважливішими ресурсами);

— державні замовлення є  засобом стимулювання збільшення виробництва  у пріоритетних галузях, впровадження нових технологій, випуску дефіцитних видів продукції, державної підтримки  важливих наукових досліджень (держава  може надавати пільги підприємствам-виробникам, але не забезпечує їх фінансовими ресурсами);

— портфель замовлень  на продукцію інших споживачів формується на основі контрактів між підприємствами-виробниками  і підприємствами-споживачами та відображає його постійні прямі господарські зв'язки (такі контракти періодично переглядаються та поновлюються);

— частина продукції  підприємства може споживатися безпосередньо  ним самим (у виробничій програмі повинні враховуватися потреби  підприємства, які визначаються на основі балансів матеріальних ресурсів, що відображають потребу у них та джерела її покриття).

При розробці виробничої програми передбачається досягнення необхідних темпів зростання виробництва; освоєння нових видів продукції; раціональний розподіл продукції, що випускається, по календарних термінах. Основна увага приділяється підвищенню ефективності виробництва, досягненню беззбитковості по збитковій частині номенклатури. Передбачається відновлення фондів і впровадження нової техніки, підвищення використання виробничої потужності, зростання продуктивності праці.

 

2. Особливості формування  виробничої програми підприємства  в умовах ринку

В умовах ринкової економіки  виробничий план спрямован як на задоволення  потреб споживачів у товарах, послугах, так і на отримання прибутку, зростання  рентабельності. Останнє сприяє забезпеченню платоспроможності підприємства.

Виробничий план –  це система адресних завдань по випуску  продукції певної номенклатури, асортименту, відповідної кількості й якості в певні терміни з оптимальним  виробничим циклом, що забезпечує зростання виробництва.

Бізнес-план як документ для внутрішньо фірмового користування має бути детальним планом виробничої діяльності. Це дає змогу розв'язати багато проблем фірми заздалегідь, на папері, раніше, ніж підприємець перейде до конкретних практичних дій.

Невід'ємною складовою  бізнесу, орієнтованого на виробничу  діяльність, є оцінка того, як фірма  вироблятиме свою продукцію. Основне  завдання виробничого плану —  довести, що фірма:

• реально спроможна організувати виробництво;
• здатна виготовляти необхідну кількість товарів відповідної якості;
• має можливості придбати необхідні для цього ресурси.

Отже, виробничий план має  дати відповіді на такі запитання:

Які виробничі операції будуть застосовуватись фірмою в  процесі виготовлення продукції (надання послуг)?

Які конкретно матеріально-технічні ресурси потрібні для виготовлення продукції (надання послуг)?

Які зовнішні фактори  впливатимуть (або можуть вплинути) на виробничий процес?

Виробничий план доцільно розпочинати з короткої характеристики виробничого процесу, тобто з опису основних виробничих операцій у їх послідовності.

У виробничому плані  необхідно також вказати і  на зовнішні фактори, які впливатимуть на виробничий процес або обмежуватимуть виробничі можливості фірми.

Отже, у виробничому  плані, як правило, виділяють такі блоки (підрозділи):

• основні виробничі операції;
• машини та устаткування;
• сировина, матеріали і комплектуючі вироби;
• виробничі та невиробничі приміщення;
• вплив зовнішніх факторів.

Обсяг і ґрунтовність виробничого плану залежать від характеру бізнесу фірми та сфери, до якої він належить. Зрозуміло, що цей розділ бізнес-плану буде найдокладнішим для виробничого підприємства. Більше того, у певних випадках саме виробничий процес (особливості його технологій, унікальність обладнання тощо) може бути одним із найпривабливіших факторів для зовнішніх інвесторів. Навпаки, фірми, які займаються, наприклад, оптовою або роздрібною торгівлею, можуть взагалі обійтися без цього розділу.

Для підвищення ефективності виробничого плану при її розробці доцільно скористатись досвідом зарубіжних економістів і бізнесменів, які рекомендують перед складанням такої програми проводити маркетинговий аналіз ринку, поведінки й потреб споживачів, дій конкурентів і інше.

Виробничий план як завдання з випуску продукції в якому відображені обсяг і асортимент продукції її рівень якості та ціна, є основою виробничого процесу, функціонування підприємства швейної галузі. Від вдалого формування та виконання виробничого плану залежать економічні результати виробництва.

Причому, одні автори, комплексність  зводять до поєднання всіх видів  планів, інші включають такі ранги, як організацію і планування. Я  вважаю, що у даному випадку комплексність  розглядається неповно і дотримуємося думки авторів Афанасьєвої В. А., Шершньова З. Е. про те, що процес формування та виконання виробничого плану має включати 5 рангів:

• організацію;
• планування;
• облік;
• контроль та аналіз;
• регулювання.

На практиці виробничу  програму формують з використанням:

• результатів аналізу виконання плану за звітний період;
• даних про виробничі потужності, рівня їх використання;
• даних про можливості матеріально-технічного забезпечення;
• даних договорів і держзамовлень;
• даних про зміни залишків готової продукції на складі підприємства.

 

Практика формування виробничого плану підприємств в умовах ринку дозволила нам виявити і аргументувати деякі особливості даного процесу. В основному вони зводяться до наступного:

• орієнтація планів на ринок;
• на конкретного споживача;
• на врахування змін кон'юнктури ринку;
• на своєчасне і якісне виконання договірних зобов'язань.

Таким чином первинну роль у формуванні виробничого плану  мають відігравати маркетингові дослідження.

Процес формування виробничого  плану є складною проблемою. Труднощі складають насамперед два аспекти: велике число критеріїв оцінки, неоднозначність результатів, які отримуємо, через вплив факторів невизначеності.

При появі багатьох критеріїв  невизначеності у виборі найкращого рішення є наступні особливості:

• відсутні статистичні дані, що дають можливість обґрунтувати співвідношення між різними критеріями;
• на момент прийняття рішення немає інформації, яка б дозволила об’єктивно оцінити можливі наслідки вибору того чи іншого варіанту;
• нестачу об’єктивної інформації неможливо поповнити на момент прийняття рішення.

Відповідно формування виробничого плану не може бути визначено тільки на основі об’єктивних розрахунків. Повна оцінка цього процесу можлива лише на основі поєднання кількісних та якісних показників.

У теорії прийняття рішень, завдання, які пов’язанні з вибором  найкращого варіанту формування виробничого плану з широкого числа альтернатив є слабоструктуризованими. Розгляд особливостей таких завдань показує, що рішення тут приймаються відносно майбутнього, крім того вони вимагають вкладень фінансових ресурсів і мають елементи ризику.

Формування виробничого  плану є однією із функцій керівництва. Однак виникає необхідність відокремлення  адміністративного акту прийняття  рішення відносно формування виробничого  плану від аналітичної її підготовки.

Головна мета формування виробничого плану – це встановлення асортименту продукції в такому обсязі, таких якостей і вартості, які б забезпечили її збут і отримання виробником запланованого прибутку. Таким чином, формування виробничого плану є важливим і специфічним видом управлінської діяльності на швейному підприємстві від якого залежать основні результати його діяльності на ринку й який повинен забезпечити єдність, взаємозв'язок і цілеспрямування зусиль  окремих структурних підрозділів та всього колективу. Від ефективного вирішення цих питань залежить конкурентна позиція підприємства на ринку.

У нових умовах, які  мають місце в Україні, виникає  ще один важливий фактор, який визначає межі й структуру виробничого  плану підприємства. Це фінансові  ресурси підприємства, які забезпечують реалізацію запланованої виробничого плану. Тут існує в першу чергу проблема належних розмірів оборотних коштів підприємства, які визначають можливості доступу до сировинних та паливно-енергетичних ресурсів. Хоча необхідна величина оборотних коштів визначається з одного боку технологією руху матеріальних ресурсів на підприємстві та ринку, а також загальним станом економіки країни, їх розміри не можуть суб'єктивно змінюватись в залежності від позиції апарату управління і тому можуть суттєво коригувати виробничу програму підприємства.

 

 

3. Елементи формування  виробничої програми підприємства.

 

Виробнича програма підрозділів  основного виробництва це сукупність продукції певної номенклатури й  асортименту, яка має бути виготовлена  в плановому періоді у визначених обсягах згідно зі спеціалізацією і виробничою потужністю цих підрозділів. Виробнича програма є надзвичайно важливим розділом плану роботи підприємства і його виробничих підрозділів, оскільки вона виражає зміст їх основної діяльності та засоби досягнення стратегічної мети.

  Порядок розроблення виробничої програми підрозділів підприємства значною мірою залежить від призначення їх продукції та економічного статусу. Передусім тут має значення технологічний зв'язок між підрозділами, ступінь завершеності в них циклу виготовлення продукції, спрямування її на подальшу обробку, внутрішньокоопераційні потреби чи на ринок, за межі підприємства.

  Загальна схема розроблення виробничої програми за умов наявності в складі підприємства підрозділів внутрішньої кооперації та підрозділів, що мають замкнений виробничий цикл і виготовляють продукцію безпосередньо на ринок. У другому випадку розроблення планів виробництва підрозділів ґрунтується на їх планах продажу (поставки) продукції. Причому останні можуть випливати із плану продажу продукції підприємства (централізоване розроблення плану “зверху-вниз”) або остаточно його формувати (метод “знизу-вверх”), що передбачає самостійне формування підрозділами — центрами прибутку портфеля продажу продукції. Цей варіант планування близький до планування виробництва продукції самостійним підприємством і детального розгляду тут не потребує.

  Коротко зупинимось на розробленні виробничої програми підрозділів, продукція яких не є кінцевою з позиції підприємства, тобто вони виготовляють окремі частини продукту (предметна спеціалізація) або виконують частину загального технологічного процесу (технологічна спеціалізація).

  План виробництва охоплює виготовлення продукції за номенклатурою і загальним обсягом у певному вимірі. Завдання за номенклатурою на плановий період (рік, квартал, місяць) складається з переліку найменувань продукції, яку слід виготовити, та її обсяг у натуральному виразі. Це завдання конкретизується за часом виконання в оперативно-каледарних планах (планах-графіках).

  При визначенні номенклатури й обсягу виробництва продукції підрозділами підприємства важливе значення має вирішення питання про співвідношення власного виробництва і купівлі на ринку окремих частин виробів (заготовок, деталей, вузлів, приладів тощо).

Ця проблема розв'язується з урахуванням таких чинників, як можливість власного виробництва (наявні виробничі потужності й кадри), якість виробів і їх вартість.

  Планово-облікові одиниці (номенклатурні позиції), у яких установлюється завдання цехам, мають різний ступінь деталізації для різних цехів і типів виробництва. Виробнича програма випускних (складальних) цехів визначає найменування й обсяг готових виробів згідно з планом виробництва підприємства. В одиничному та серійному виробництвах для заготівельних та обробних цехів випуск продукції у номенклатурі встановлюється, як правило, у комплектах деталей на замовлення, виріб, складальну одиницю (вузол, агрегат). За масового виробництва цим цехам планується випуск заготівок і деталей за окремими найменуваннями.

  З метою чіткого взаємоузгодження виробничі завдання цехам у натуральному виразі розробляються у порядку, зворотному до послідовності технологічного процесу, тобто від випускних цехів до заготівельних. У плановому завданні кожного цеху враховуються поставки продукції (заготівок, деталей, комплектів тощо) цехам-споживачам, на склад готової продукції і можлива зміна незавершеного виробництва з метою підтримання його величини на нормативному рівні. Цей загальний порядок розроблення виробничої програми цехів можна подати так:

Nв=Nп+Nс+Nн-Nф, (1.1)

 де Nв — плановий  випуск виробів у натуральному  виразі в певному цеху;

Nп — поставка виробів  наступним за технологічним маршрутом  цехам-споживачам;

Nc — поставка виробів  на склад готової продукції  (як запчастини для сервісних центрів, продажу);

Nн, Nф — відповідно  нормативний і фактичний міжцеховий  запас цього виробу (для комплектації, у вигляді оборотного запасу  та ін.).

 У випадку тривалого  виробничого циклу виготовлення  продукції завдання встановлюються  з випуску і запуску виробів. При цьому може виникнути потреба в корекції внутрішньоцехового незавершеного, виробництва. Покажемо це на простому прикладі виготовлення деталі — корпуса редуктора машини — заготівельним і механічним цехами для складального цеху. Планом заводу передбачено виготовити за квартал 500 машин. На одну машину потрібний один корпус редуктора. Крім цього, слід поставити 10 корпусів у свій сервісний центр і є замовлення іншого заводу на 50 заготівок корпусів. Оскільки машина випускається постійно, незавершене виробництво періодично коригується і підтримується на нормативному рівні. Складемо плани виробництва корпуса редуктора для цих цехів.

 

4. Показники виробничої  програми підприємства.

 

Виробнича програма у  вартісному виразі розробляється підприємством по товарній продукції в порівнювальних цінах. Для планування інших показників (прибутку, собівартості) товарна продукція визначається в діючих цінах підприємства. Отже, в основу планування виробничої програми покладена система показників обсягу виробництва, яка включає натуральні і вартісні показники.

Натуральними показниками  виробничої програми є обсяг продукції  в натуральних одиницях за номенклатурою  й асортиментом.

Номенклатура — це перелік назв окремих видів продукції.

Асортимент — це різновидність  виробів у межах даної номенклатури.

Номенклатура виробів  підприємства може бути централізованою  і децентралізованою.

Централізована номенклатура формується шляхом укладання державних  контрактів і державних замовлень.

Децентралізована номенклатура формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на свою продукцію та встановлення прямих контактів зі споживачами шляхом укладання договорів поставок.

Натуральні показники, зазвичай, представляються у фізичних одиницях виміру (метри, штуки, тони і т. д.). Значення натуральних показників виробничої програми в умовах ринку зростає, оскільки саме вони дають можливість оцінити ступінь задоволення потреб споживачів у певних товарах з урахуванням якісної характеристики товарів.

На основі виробничої програми в натуральному виразі визначають вартісні показники: товарну, валову продукцію у порівнюваних цінах, товарну і реалізовану продукцію у діючих цінах підприємства.

Отже, обсяг виробництва  продукції в натуральних вимірниках встановлюють на основі обсягу поставок:

 де ОВ — обсяг  виробництва продукції в натуральних  одиницях;

ОП — обсяг поставок у натуральних одиницях;

Зп — запаси продукції  на складі на початок планового року у натуральних одиницях;

Зк — запаси продукції  на складі на кінець планового року у натуральних одиницях.

Вартісними показниками  виробничої програми є обсяги товарної, валової, реалізованої, чистої, умовно-чистої продукції, нормативної вартості обробітку, валового і внутрішньозаводського  обороту, обсяг незавершеного виробництва.

Найважливішим показником виробничої програми є товарна продукція. Вона включає до свого складу всю виготовлену в плановому або попередньому періодах продукцію, що відповідає стандартам, технічним умовам, прийнята у ВТК, упакована і підготовлена до реалізації: