Обгрунтування доцільності створення сп з іноземним партнером

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

«ХАРКІВСЬКИЙ  ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ» 

Кафедра бізнесу і контролінгу 
 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

«спільне  підприємництво»

  на тему:

«Обгрунтування  доцільності створення  сп з іноземним  партнером» 
 

Виконала:   

студентка гр. БФ-28а                                                                          

Саєнко  М. О. 

Керівник:                                                                        Клепікова С. В.  

Харків-2011

ЗМІСТ

Вступ 2

Розділ 1. Передумови створення спільного підприємства з іноземним партнером 3

Розділ 2. Аналіз факторів макросередовища СП 17

Розділ 3. Аналіз фінансового стану іноземного партнера 27

Розділ 4. Соціокультурні особливості ділового спілкування з іноземним партнером 30

Розділ 5. Обгрунтування доцільності створення СП з іноземним партнером 37

Висновок 42

Джерела інформації 43

Додаток А 45

Додаток Б……………………………………………………………………………    46

Додаток В…………………………………………………………………………….  47

Додаток Г………………………………………………………………………………48 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

    На  сьогодні, в умовах глобалізації, а  також наслідків світової економічної кризи, дуже важливим моментом стає актуальність створення спільних підприємств. Доцільність цього процесу обумовлена тим, що спільне підприємництво й іноземні інвестиції сприяють формуванню власної ринкової інфраструктури України, а додатково залучені інвестиції сприяють виходу окремих підприємств і господарства країни в цілому з кризового стану. Економіко-правові засади створення спільних підприємств (СП) на території України свідчать, що існує ряд специфічних особливостей, які виділяють спільну діяльність від інших видів. Тому організація та методологія обліку і аналізу діяльності СП залежатиме від особливостей економічного механізму їх функціонування. Вимоги як вітчизняних, так і іноземних учасників СП та їх рівень зацікавленості в уніфікованій системі організації і методики обліку та аналізу діяльності об’єкта інвестування значно зростають.

     Метою даної роботи є набуття навиків  та закріплення знань, стосовно аналізу  та функціонування спільних підприємств.

     При виконанні курсового проекту визначалося доцільність створення спільного підприємства між українською компанією «Укрпапір» та норвезькою компанією «Berill». Які були готові вкласти 50 тис. євро та 15 тис. євро одразу та 45 тис. євро через 2 роки відповідно.

     Основними задачами при виконанні даного курсового  проекту були:

• передумови створення спільного підприємства з іноземним партнером;
• аналіз факторів макросередовища СП;
• аналіз фінансового стану іноземного партнера;
• соціокультурні особливості ділового спілкування з іноземним партнером;
• обгрунтування доцільності створення СП з іноземним партнером.

    РОЗДІЛ 1. ПЕРЕДУМОВИ  СТВОРЕННЯ СПІЛЬНОГО  ПІДПРИЄМСТВА З ІНОЗЕМНИМ ПАРТНЕРОМ

1. Характеристика целюлозно-паперової галузі України

     Розвинена в Україні целлюлозно-паперова промисловість включає виробництво целюлози, паперу, картону та виробів з них. Найбільшими підприємствами галузі є:

• Жидачівський картонно-паперовий комбінат (Львівська область);
• Рахівська картонна фабрика (Закарпатка область);
• Херсонський целюлозний завод;
• Ізмаїльський картонний комбінат (Одеська область);
• Обухівський картонний комбінат (Київська область);
• Корюківська фабрика технічного паперу (Чернігівська область);
• Малинська (Житомирська область);
• Понінківський (Хмельницька області);
• Рубіжанська (Луганська область) паперові фабрики.

       Деревообробна промисловість розміщена  досить рівномірно, хоча, все ж,  у районах концентрації сировини  вона дещо більша. Незважаючи  на те, що підприємства целюлозно-паперової  промисловості виробляє більше 150 видів продукції, вони не задовольняють  потреби країни в папері в  повному обсязі. Окремі види паперової  продукції в Україні не виробляються  зовсім або виробляються в  недостатній кількості. Суміжною  галуззю целюлозно-паперової промисловості  є виробництво будівельних матеріалів, деревностружкових плит і фанери.

     Папір в Україні почали виробляти давно, більш як 400 років тому. Головним компонентом для одержання целюлози є низькоякісна деревина хвойних  і листяних порід дерев, відходи  лісопиляння і деревообробки. У  спеціальному апараті деревину піддають обробці і вона перетворюється в  целюлозу. За новими технологіями целюлозу можна виготовляти з очерету та соломи. Її використовують для виробництва паперу і картону в подальшому.

     З погляду зростання виробництва  і прибутковості целюлозно-паперова промисловість України є однією з найбільш привабливих галузей  економіки. Займаючи у ВВП України  менш 1 %, галузь протягом останніх років  демонструє значні темпи росту. Ця промисловість  України виробляє більше 150 видів  продукції, але задовольняє потреби  держави і населення в папері в середньому лише на 50%. Установлені  потужності завантажені на 47%. [16]

     Останні роки целюлозно-паперова промисловість  України показала досить позитивні  результати зростання обсягів виробництва. При цьому резерви інтенсивного розвитку залишилися лише на середніх і малих підприємствах. Можливості нарощування обсягів виробництва  на великих підприємствах за рахунок  інтенсивних чинників практично  вичерпані.

     Політика  протекціонизму, успішно застосовувана  урядом останні кілька років, дозволила  вітчизняним виробникам зайняти  значну ринкову частку на українському ринку. Проте, серйозною проблемою  галузі є дефіцит сировини на внутрішньому ринку і ріст цін на енергоресурси, що займають значну питому вагу в структурі  собівартості продукції. Вирішення  сировинної проблеми можливо або  за рахунок будівництва на Україні  заводу з виробництва целюлози, що планується почати найближчим часом, або  за рахунок переходу підприємств  на альтернативні види сировини. Багато виробників виходять з положення  шляхом укладання довгострокових контрактів на імпорт целюлози і макулатури з  країн СНД, Центральної і Східної  Європи.

     В Україні в 2010 році утворилося близько 12 мільйонів тонн твердих побудових відходів, а з них щонайменше мільйон тонн – це відходи паперу та картону. Такого обсягу макулатури цілком достатньо, аби забезпечити потребу підприємств української целюлозно-паперової промисловості. Тим не менш, через відсутність ефективної системи роздільного збору відходів, українські підприємства щороку витрачають мільйони доларів на закупівлю за кордоном паперу та картону для утилізації (відходів та макулатури). Загальна потужність паперово- і картоноробних машин українських підприємств складає близько 1 млн. тонн паперу і картону в рік. Такі виробничі потужності вітчизняних картонно-паперових підприємств, за умови їх повного завантаження, у змозі переробити близько 900 тисяч тонн макулатури в рік. Однак, внаслідок недостатнього розвитку системи збору вторинної сировини та ринку вторинних ресурсів тисячі тонн паперу потрапляє на звалища, а на внутрішньому ринку спостерігається значний дефіцит макулатури, який покривається за рахунок імпорту.

     Ринок картонно-паперової продукції в  Україні, включаючи сировинне забезпечення, представлений на даній схемі.

     Обсяги  імпортованих відходів паперу та картону, а разом з ним і витрати  на імпортну макулатуру, в останні  роки активно збільшуються. За даними Державної митної служби України, лише в 2010 році Україна імпортувала майже 215 тисяч тонн відходів паперу та картону на суму понад 45 мільйонів доларів. Головними постачальниками макулатури для України були Російська Федерація, Польща, Угорщина, Молдова та Словаччина. Відповідно до даних Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища, українськими підприємствами та організаціями в 2007 році було використано близько 644 тисяч тонн відходів картону та паперу. В 2008 році підприємствами та організаціями України було використано 652,4 тисяч тонн відходів паперу та картону, а в 2009 – лише 519,1 тисяч тонн. [17]

     Структура ж розподілу виробництва паперу та картону в Україні має такий  вигляд.

     Загалом же в Україні підприємства-виробники картонно-паперової продукції за 2010 рік збільшили обсяги виробництва в грошовому вираженні на 33,5% порівняно з 2009 роком – до 5 млрд. 468,925 млн. грн.

     Про це УНІАН повідомили в асоціації  «УкрПапір».

     Згідно  зі статистичними даними асоціації, виробництво паперу і картону  збільшилося на 5,4% порівняно з 2009 роком – до 856,168 тис. тонн. Виробництво  картонної тари (ящиків) збільшилося  на 10,3% – до 826,012 тис. тонн.

     Також повідомляється, що виробництво газетного  паперу скоротилося на 57,1% – до 14,665 тис. тонн. Разом фз тим, виробництво  шпалер збільшилося на 11% – до 180,176 тис. тон. [17]

     Серед факторів, які найбільш впливають  на стан даної галузі, слід зазначити  коливання валютних курсів, збільшення витрат на енергоносії, транспортні  витрати та вартість сировини, а  також вплив ринків, що розвиваються.

     Вплив валютних курсів. Діяльність підприємств целюлозно-паперової промисловості залежать від коливань курсів валют, оскільки вони часто несуть виробничі витрати в одній валюті (закупівля сировини для виробництва у європейських контрагентів), а виручку від продажу одержують в іншій. Курс долара США останнім часом був під впливом коливань, а курс європейської валюти – євро за останні півроку зріс на 11 %. Зміна курсів іноземних валют істотно впливає на фінансові результати компаній даної галузі.

     Ціни  на енергоносії. Протягом останніх двох років ціни на енергоносії на світових ринках істотно зросли. Підприємства целюлозно-паперової продукції і пакувальної промисловості є крупними споживачами енергоресурсів і підвищення цін на них серйозно впливає на фінансові результати. Компанії прагнуть зменшити залежність від зовнішніх джерел і вживають заходів до зниження енергоспоживання.

     Транспортні витрати. Підприємства пакувальної промисловості в значній мірі залежать від підприємств автотранспортних, залізничних і морських перевезень, силами яких здійснюється доставка готової продукції з місця виробництва до кінцевого споживача. Конкурентна боротьба за обмежені транспортні ресурси сприяла підвищенню вартості перевезень. Додатковим фактором, що вплинув на збільшення транспортних витрат, стала залежність вартості перевезень від ціни на нафту.

     Вплив ринків, що розвиваються. Оскільки упродовж декількох років традиційні для інвестування регіони не можуть забезпечити оптимальний рівень прибутковості, спостерігається відтік інвестицій на ринки, що розвиваються, які мають змогу забезпечити вищу прибутковість. Ця обставина впливає на ухвалення виробниками рішень про перерозподіл інвестованих коштів.

     Основним  напрямом розвитку вітчизняних підприємств  целюлозно-паперової промисловості  на найближчу перспективу залишається  здійснення реконструкції і модернізації діючих машин, що виробляють папір і  картон; удосконалення існуючих технологічних  схем виробництва картонно-паперової  продукції; впровадження нових, ефективніших хімікатів і технологічних добавок  з метою підвищення якості готової  продукції; удосконалення і розвиток системи збору вторинної сировини в Україні.

     Треба також очікувати прискореного розвитку технологій, пов’язаних із використанням  природних місцевих ресурсів, зокрема  з переробкою соломи, вільний ресурс якої в Україні достатній.

     Соломи  в Україні більш ніж достатньо, особливо в Одеській, Запорізькій, Дніпропетровській, Харківській областях, і її використання в целюлозно-паперовій промисловості  здатне вивести країну за споживанням  картонно-паперової продукції на європейський рівень, значно скоротивши залежність від імпорту. Безперечні переваги цього продукту - щорічне  поповнення ресурсу, на відміну від  лісів, на відновлення яких потрібні багато років, а також дешевизна  в порівнянні з деревиною і  позитивний екологічний ефект.

     І, звичайно ж, використання соломи в целюлозно-паперовій  промисловості дозволить зберегти лісові ресурси, використання яких давно  перевищила всі розумні межі, перевести  цей вторинний продукт сільськогосподарського виробництва, значна частина якого йде у відходи, у категорію «товар», охоче купується у сільгоспвиробників. Питання з водою, парою і електрикою теж цілком вирішувані, це - не металургія.

     Залишається проблема грошей, але вже є зацікавлені  інвестори. На сьогодні на українському ринку картонно-паперової продукції є досить вільних ніш, розвиток яких повинен бути привабливим для інвесторів. Найбільш ефективними напрямами інвестування, на думку фахівців асоціації, може бути розвиток виробництва наступної продукції:

• волоконні напівфабрикати для виробництва картонно-паперової продукції на основі використання однорічних рослин (солома тощо);
• друкарські види паперу;
• перфорований папір для формулярів;
• офісний папір для розмножувальної техніки;
• мішковий папір.

       А що стосується нинішньої  несприятливої ​​економічної ситуації, то кризові явища приходять і йдуть, а потреби вічні та постійно зростають. А це саме той випадок, коли на задоволення потреб варто мобілізувати можливості.

     Потенціал української целюлозно-паперової  промисловості залишається в  значній мірі незатребуваним. Близькість до російського ринку, що швидко розвивається, дає великі можливості для української  пакувальної промисловості. Низькі витрати на робочу силу, обмежене державне регулювання у сфері охорони  навколишнього середовища роблять  Україну потенційно привабливим  ринком для інвесторів. Але вплив  факторів політичного характеру  затрудняють вихід інвесторів на цей ринок. Недостатньо розвинена  інфраструктура, нелегальна заготовка  сировини і вимоги до надходженню  капіталу – ось лише деякі труднощі, з якими стикаються компанії в  Україні у додаток до негативних факторів, присутніх на всіх світових ринках. Слід відзначити й те, що, незважаючи ні на що українські компанії продовжують боротися за існування і у багатьох випадках добиваються успіху навіть за таких умов.

2. Характеристика меблевої промисловості Норвегії

     Найстаріша  галузь промисловості Норвегії –  лісопереробна галузь.  Норвегія була першою з країн Північної  Європи, що почала широкий експорт  лісоматеріалів у Західну Європу, перш за все до Великобританії. Однак  хижацька вирубка лісів-особливо у  західних та південних районах країни, різко скоротила їх ареали. У зв'язку зі зростаючою конкуренцією з боку більш багатою деревиною Швеції та Фінляндії Норвегія поступово  стала перебудовуватися на виробництво  більш цінної продукції - механічної деревної маси, целюлози, картону та паперу.

     Норвезька меблева промисловість процвітає. Вона складається з близько 500 компаній, які виробляють меблі та предмети інтер'єра на 14 мільярдів £(2010), з яких близько 10 мільярдів £ приходиться на виробництво меблів. Крім того, існує виробництво на заводах за межами Норвегії. В еквіваленті повної зайнятості меблевою промисловістю зайнято 8000 (2010) і предметами інтер'єру близько 3000. Близько 4 - 5 мільярдів £ з виробництва було експортовано в 2010 році. Фірми в основному невеликі або середні, але є також кілька великих груп.

     В даний час в Норвегії є більше 370 дилерів меблів. Багато з цих підприємств роздрібної торгівлі є організації! Тим не менш, є цілий ряд незалежних роздрібних торговців, яких можуть вільно вибирати серед виробників меблів:

• IKEA;
• Bohus;
• Skeidar;
• Mobelringen;
• JYSK;
• Barel A S;
• Helland Mobler A S;
• 2FORM DESIGN;
• Abry design AS і т. д. [18]

     Ближче  можна буде познайомитися з переліком  основних виробників в Додатку А.

     Норвезька меблева промисловість охоплює  весь спектр меблів, а нещодавно  відкрила сайт www.insidenorway.no, що забезпечує прекрасний огляд всього асортименту продукції.

     Норвезькі меблі та предмети інтер'єру продаються через різні канали: продажу на придбання і торгових мереж,

• незалежних дилерів;
• договір купівлі-продажу меблів та предметів інтер'єру;
• через агентів;
• франшиза продажів;
• інтернет і т.д.

     Експорт меблів піднявся в 2010 році на 5%. Також  спостерігалося зростання  комерційній  промисловості. Виробництво меблів в Норвегії збільшилося на кілька відсотків, за попередніми даними. На норвезькому ринку збільшилися  продажі меблів та продуктів інтер'єру, близько 2-3%. [19]

     Зростання експорту в деяких ринках стало позитивним фактором. У більшості з основних експортних ринків, це все ще тільки незначне зростання споживання, яке, ймовірно, буде в 2011 році, ще сильнішим.

     Основні ринки для меблевої промисловості  це:

• Німеччина,
• Швеція,
• Сполучені Штати.

     Однак, Великобританія, Франція і Японія є також не менш важливими ринками. На малюнку показані основні експортні  ринки в 2010 році і до попереднього року.

     Імпорт  меблів складає приблизно 6,8 млрд. в 2009 році. Виріс з 2005 року майже на 6 відсотків на рік, який вступив в дію за рахунок сильного обмінного курсу, що в свою чергу призвело до більш дешевого імпорту.[20]

     Для країн, що розвиваються припадає незначна частка імпорту, що має незначне коливання та змінами.

     У Таблиці представлені десять найбільших Країн-імпортерів в меблевій промисловості Норвегії. [18]

     В меблевій промисловості Норвегії, зайнято  близько 8000 чоловік і має місце  вартість продукції близько 11 млрд. в 2010 році. Оборот трохи вище, так  як деяка частина виробництва  знаходиться за кордоном. Проте 80% цієї продукції задіяно саме в норвезькій промисловості меблів. Частка експорту в обороті становить близько 40%.

     Все це разом становить одну з основних галузей. За останні десять років, норвезький ринок меблів і предметів дизайну для інтер'єру отримала широке визнання і завоював декілька нагороду галузі дизайну на міжнародному рівні. Це доказ того, що перспективи розвитку галузі досить позитивні.

     Фінансова криза кидає ще тіні на норвезьку  меблеву промисловість, хоча вона у  значній мірі ще не зовсім прийшла  до тями. Зросла конкуренція і на норвезькому ринку, деякі іноземні гравці починають заповнювати ринок. Це буде однією з тем для розгляду на щорічній Меблевій конференції в  м. Олесунд 4 - 5 Травня. Промисловість  є найбільшим індустрії дизайну  і до цих пір є амбіції створити майбутнє характеризується продовжував  сильні позиції на внутрішньому ринку  і хороший норвезький дизайн на експорт.

3. Адекватність вибору спільного підприємства

     Спільне підприємство має свої переваги та недоліки. Але головним чином, СП виступає дуже позитивним явищем, яке характеризує вливання інвестицій, що завжди сприяє росту економіки, особливо в умовах кризи та її наслідків. Стратегічна орієнтація при формуванні нормативно-правової бази створення спільних підприємств на території України виходить з необхідності активної участі нашої держави в міжнародному поділі праці, спеціалізації та кооперації, потреби ефективного використання науково-технічного, виробничого та ресурсного потенціалів.

     Проаналізувавши становище в Україні можна  зробити висновок, що при створенні  і діяльності СП на території України  реалізуються цілі, що сприяють вивозу капіталу у вигляді СП, що забезпечує:

     - оновлення техніко-технологічної бази без залучення власних валютних коштів;

     - використання потенціалу іноземного партнера для виробництва конкурентоздатної продукції;

     - розширення експорту продукції використанням торгової марки партнера, його збутової мережі та техобслуговування за рахунок одержання від іноземного партнера матеріалів, які не виготовляються чи дефіцитні, комплектуючих виробів, вузлів і деталей;