Обгрунтування доцільності впровадження в організаційну структуру підприємства «Ватерлайн» комітету швидкого реагування на зміни зовніш

ЗМІСТ

Стор.

ВСТУП                   4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА                          6

1. Загальна характеристика зовнішнього середовища підприємства                   6
2. Підходи до групування та характеристика чинників зовнішнього середовища                 8
3. Методи оцінки впливу чинників зовнішнього середовища на особливості функціонування підприємством              15

Висновки  до розділу 1                        21

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВПЛИВУ ЧИННИКІВ ЗОВНІШНЬОГО  СЕРЕДОВИЩА НА ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТОВ «ВАТЕРЛАЙН»                   22

2.1.Загальна  характеристика підприємства , його  організаційна структура,  місія   та асортимент продукції.                         22

2.2. Аналіз основних фінансових показників  ТОВ «Ватерлайн»                   26

2.3. Дослідження впливу зовнішнього  середовища на ТОВ «Ватерлайн»        32

Висновки  до розділу 2                         41

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ АДАПТАЦІЇ  ЧИННИКІВ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ДО ОСОБЛИВОСТЕЙ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТОВ «ВАТЕРЛАЙН»                  43

3.1.Обгрунтування доцільності впровадження в організаційну структуру підприємства «Ватерлайн» комітету швидкого реагування на зміни зовнішнього середовища                          43

3.2.Заходи щодо усунення негативного  впливу зовнішнього середовища  на діяльність підприємства «Ватерлайн»  комітетом швидкого реагування  на зміни зовнішнього середовища                        46

3.3. Оцінка результативності впровадження  комітету швидкого реагування  на зміни зовнішнього середовища  підприємства «Ватерлайн»                   53

Висновки до розділу 3                         55

ВИСНОВКИ                          56

Стор.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                      58

ДОДАТКИ                           61

ВСТУП

В умовах ринкової економіки забезпечення ефективності управління є метою будь-якого  підприємства, оскільки саме ефективність управління забезпечує успішне функціонування та розвиток всіх організаційно-господарчих  ланок його діяльності. Не існує  жодного підприємства, яке б не мало зовнішнього оточення та не знаходилося  з ним у взаємозв’язку. Будь-яке  підприємство має потребу в постійному отриманні із зовнішнього середовища початкових ресурсів для забезпечення своєї життєдіяльності. З іншого боку, кожне підприємство має віддавати  продукт своєї кінцевої діяльності у зовнішнє середовище як компенсацію  за отримання ресурсів. Як тільки рвуться  зв’язки із зовнішнім середовищем,  підприємство  гине. Отже ефективність управління визначається не лише впливом  чинників внутрішнього середовища, які  є безперечно важливими для діяльності підприємства,а й чинниками зовнішнього  середовища. В зв’язку з цим  є актуальним питання щодо виявлення  чинників зовнішнього середовища, які  впливають на ефективність управління підприємством. З метою дослідження питання щодо складу чинників зовнішнього середовища та їх впливу на ефективність управління підприємством вивчені праці таких авторів як, М.Вудкок, Д.Френсіс, Р.Каплан, Д.Нортон, Е.Нілі, М.Кеннерлі, К.Адамс, Н.Г. Ольдерогге, В.Д. Шапіро, Н.Тулєнков, Н.І.Кабушкін, М.М. Максимцов, А.В. Ігнатьєва, М.А. Комаров, П.В. Журавльов, Р.С. Седегов, І.І.Мазур, В. Г.Янчевський, З.П.Румянцева та ін.

Аналіз  праць зазначених авторів показав, що в управлінській науці на сьогоднішній день розглядається багато різноманітних  чинників ефективності управління. Однозначності  в поглядах щодо складу чинників як внутрішнього, так і зовнішнього  середовища, які впливають на ефективність управління підприємством, серед різних авторів не існує.

Метою курсової роботи є на основі теоретичних узагальнень  розробка механізму адаптації підприємства до мінливого зовнішнього середовища, що впливає на особливості функціонування підприємства .

Для досягнення зазначеної мети доцільно виконання  наступних завдань:

• з’ясувати  сутність та місце  зовнішнього середовища в управлінні підприємством;
• розглянути різні підходи до групування чинників зовнішнього середовища;
• розкрити характеристику чинників зовнішнього середовища;
• дослідити сучасні методи оцінки впливу чинників зовнішнього середовища;
• дати загальну характеристику ТОВ «Ватерлайн»;
• проаналізувати фінансові показники діяльності підприємства;
• виконати аналіз зовнішнього середовища ТОВ «Ватерлайн» за допомогою SWOT- аналізу;
• визначити напрямки удосконалення врахування впливу чинників зовнішнього середовища на особливості функціонування підприємством.

Об’єктом дослідження є економічна діяльність суб’єкта господарювання, що включає зокрема адаптацію  підприємства до умов впливу чинників прямого та опосередкованого впливу зовнішнього середовища.

Предметом дослідження є сукупність факторів зовнішнього середовища підприємства та їх вплив на особливості функціонування підприємства.

При написання роботи використовувались  такі методи: емпіричний метод, аналітичні методи, аналіз літературних джерел.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ  ОСНОВИ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗОВНІШНЬОГО  СЕРЕДОВИЩА

1.1. Загальна характеристика  зовнішнього середовища підприємства

Підприємство  — це відкрита система, і його розвиток залежить від зовнішнього середовища (його також називають загальним  оточенням, середовищем непрямого  впливу або сукупністю неконтрольованих факторів). Зовнішнє середовище, або  середовище непрямого впливу, діє  не безпосередньо на кожну окрему організацію, а на всі одразу. Це не означає, що їхній вплив менший за вплив факторів безпосереднього  оточення. Необхідність дослідження проблеми взаємодії підприємства і зовнішнього середовища обумовлена формуванням нової концепції управління підприємством як відкритої системи, внутрішня стабільність якої залежить від умов зовнішнього середовища. Навіть, якщо в самому підприємстві не відбувається ніяких змін, постійні зміни навколишнього середовища чинять суттєвий вплив на результати його діяльності. Це викликає необхідність проведення постійного моніторингу стану зовнішнього середовища підприємства, який розглядається як невід'ємна складова частина стратегічного планування [18, ст. 88].

У сучасних умовах будь-яка організація повинна не лише пристосовуватись до зовнішнього середовища шляхом адаптації своєї внутрішньої структури і поведінки на ринку, але і активно формувати зовнішні умови своєї діяльності, постійно виявляючи в зовнішньому середовищі погрози та потенційні можливості [11, ст. 89].

Прийнято  визначати такі ситуативні характеристики окремих елементів зовнішнього  оточення та їх взаємодії:

- взаємопов'язаність  чинників зовнішнього оточення, тобто рівень сили, з якою зміна  одного чинника впливає на  зміну інших чинників середовища;

- складність  зовнішнього середовища, яка визначається  кількістю чинників, на зміну  яких виробнича система мусить  реагувати для забезпечення свого  виживання, а також рівень варіації  кожного чинника;

- динамічність  зовнішнього оточення, тобто швидкість,  з якою відбуваються зміни  в оточенні підприємства; більшість  дослідників вважають, що швидкість  змін в окремих галузях та  сферах економіки має тенденцію  до прискорення;

- невизначеність  зовнішнього оточення, яка розглядається  як функція від кількості інформації  стосовно дії кожного чинника  та впевненості в її достовірності.

Всі ці характеристики зовнішнього середовища організації свідчать про високу динаміку і варіантний характер змін, що відбуваються в ній, що наскладує на керівництво завдання якомога точнішого прогнозування, оцінки і аналізу зовнішнього оточення фірми, що склалося, а також заздалегідь встановити характер і силу можливих погроз, що дозволить виробляти і адекватно ситуації коректувати вибрану стратегію

У сучасній економічній літературі зовнішнє оточення підприємства розглядається як складна  багаторівнева структура, елементи кожного рівня якої формуються під  впливом власних (специфічних) факторів та по-різному (за силою та напрямом) впливають на діяльність підприємства. Прийнято виокремлювати два рівні  зовнішнього оточення:

Загальне  оточення (макросередовище), яке включає  до свого складу глобальні чинники, що віддзеркалюють соціально-економічні відносини у суспільстві. Здебільшого  макросередовище не має специфічного впливу на окремо взяте підприємство, але ступінь впливовості на окремі підприємства різний, що обумовлюється  відмінностями як у сферах діяльності, так і у внутрішньому стані (потенціалі) підприємств. Макросередовище визначає загальні умови підприємницької  діяльності, атмосферу бізнесу, впливає  на чинники мікросередовища та через  них (опосередковано) - на розвиток підприємства.

Оперативне  середовище (мікросередовище), яке охоплює  чинники, які здійснюють безпосередній  вплив на конкретне підприємство. Традиційно прийнято розглядати такі групи чинників, як покупці, постачальники, конкуренти, державне законодавство [16, стр. 150-177].

1.2. Підходи до групування  та характеристика чинників зовнішнього  середовища

Як зазначалося, підприємство - це відкрита система, і  його розвиток залежить від зовнішнього  середовища (його також називають  загальним оточенням, середовищем  непрямого впливу або сукупністю неконтрольованих факторів).

Так, Дж. Белл доводить, що «зовнішнє середовище організації містить такі елементи, як споживачі, конкуренти, урядові установи, постачальники, фінансові організації  та джерела трудових ресурсів, релевантні (тобто значущі) відносно до операцій організації». Однак такий підхід не розрізняє різних шарів зовнішнього  середовища. Зовнішнє середовище, або  середовище непрямого впливу, діє  не безпосередньо на кожну окрему організацію, а на всі одразу. Це не означає, що їхній вплив менший за вплив факторів безпосереднього  оточення[22, с.134].

Ф. Котлер вважає, що зовнішнє середовище (макросередовище) складається з шести основних факторів: демографічних, економічних, природних, науково-технічних, політичних і факторів культурного середовища[16, с. 240].

Фактори зовнішнього середовища найчастіше класифікують за такими групами:

-Економічні - фактори, що пов’язані з обігом  грошей, товарів, інформації та  енергії.

- Політичні  - фактори, що впливають на політичні  погляди та поділяють людей  на окремі політичні групи  і знаходять вираження в діяльності  та прийнятті рішень місцевими  органами влади та уряду.

- Соціально-демографічні  фактори, які впливають на рівень  і тривалість життя людей, а також формують їхню ціннісну орієнтацію.

- Технологічні - фактори, що пов’язані з розвитком  техніки, обладнання, інструментів, процесів обробки та виготовлення  продуктів, матеріалів і технологій, а також know-how.

- Конкуренція  - фактори, які відбивають майбутні  та поточні дії конкурентів,  зміни в частках ринків, концентрації  конкурентів.

- Географічні  - фактори, пов’язані з розміщенням,  топографією місцевості, кліматом  і натуральними ресурсами (зокрема,  корисними копалинами).

Таку  класифікацію можна використовувати  для забезпечення орієнтації в питанні, що розглядається. Однак процеси, які  відбуваються в зовнішньому середовищі, дуже складні, взаємопов’язані та містять  багато суперечностей, внаслідок цього, всі ці процеси треба уважно та систематично вивчати.

Інший підхід до переліку компонентів зовнішнього  середовища належить О.С. Віханському, який додає до вищезгаданих правове  та міжнародне середовище[21, с. 129].

Під зовнішнім  середовищем розуміють сукупність чинників, вплив яких сприяє функціонуванню, виживанню та ефективності управління підприємством, і які воно має  враховувати у своїй діяльності [30, с. 70; 29, с. 24]. Єдиний підхід до складу чинників зовнішнього середовища в  працях різних авторів зустріти важко [30, с. 70; 14,  с. 43; 17, с. 166; 29, с. 24; 1, с. 12]. Головна відмінність складу чинників полягає в їх деталізації. Всі  автори зазначають обов’язкове виділення  серед чинників зовнішнього середовища чинників прямого впливу та чинників непрямого впливу, а також контрольованих і неконтрольованих чинників. Чинники  зовнішнього середовища прямого  впливу проявляються в таких формах як поведінка постачальників і споживачів, зміна законодавства щодо господарських питань, постанови місцевих органів управління, склад і поведінка конкурентів. Як чинники непрямого впливу можуть виступати політична ситуація в країні, рівень розвитку науково-технічного прогресу та ін. Контрольованість чинників зовнішнього середовища визначається спроможністю підприємства змінювати їх вплив. Так, наприклад, підприємство може самостійно вибрати постачальників сировини та капіталу, споживачів своєї продукції, але воно не в змозі контролювати поведінку постачальників, рівень конкуренції в галузі або регіоні. Слід також зазначити,  що  виділені  види  чинників зовнішнього  середовища можуть здійснювати вплив в нерозривному поєднанні між собою. Визначення переліку  чинників зовнішнього середовища, які впливають на ефективність управління підприємством, ґрунтується на встановленні суб’єктів зовнішнього середовища, з якими підприємство вступає у стосунки. Для більш детального вивчення чинників зовнішнього середовища необхідно виокремити групи суб’єктів зовнішнього середовища, з якими взаємодіє підприємство. Це питання розглядається в працях багатьох авторів [8, с. 21; 22, с. 88; 30, с. 73; 14, с. 43; 29, с. 24].  Групи суб’єктів зовнішнього середовища, які взаємодіють з підприємством, подано в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Групи суб’єктів  зовнішнього середовища, які взаємодіють  з підприємством

Як показують  дані, наведені в таблиці 1.1, групи  суб’єктів зовнішнього середовища є різними. Основною причиною таких  розбіжностей є, в основному, більш  загальний або більш детальний  підхід до їх класифікації.

Тому  очевидні розбіжності в групуванні суб’єктів зовнішнього середовища стосуються більш кількісних характеристик  груп суб’єктів, ніж якісних. Спираючись на подані підходи до визначення груп суб’єктів зовнішнього середовища, узагальнимо та виділимо ті, які безпосередньо впливають на ефективність управління підприємством. Це насамперед такі групи, як інвестори, постачальники, споживачі, органи, що регламентують, та  конкуренти.

Розглянувши підходи до групування чинників зовнішнього  середовища, спробуємо визначити, у  якій мір кожен з них може вплинути  на діяльність підприємства.

Постачальники ресурсів.  Ними є різні суб’єкти господарювання, що забезпечують підприємство необхідними йому матеріально-технічними, трудовими та інформаційними ресурсами. Кожне виробниче підприємство має ретельно стежити за динамікою цін на об’єкти постачання, регулярністю постачань ресурсів, необхідних для виконання виробничої програми. В іншому разі можуть швидко з’явитися проблеми з виробництвом та збутом виготовленої продукції, а в перспективі – виникає загроза втрати набутого роками іміджу підприємства і прихильності до нього постійних партнерів та клієнтів. Тому сучасні компанії дуже прискіпливо ставляться до вибору постачальників (особливо якщо є альтернативи), але прагнуть при цьому підтримувати довготривалі стосунки із тими з них, які працюють з урахуванням спільних інтересів.

Посередники. Це ті фірми, організації або окремі фізичні особи (підприємці), котрі допомагають виробникам у реалізації їх товарів на відповідних ринках. До них відносяться торгові посередники, фірми-спеціалісти з організації товарообігу (включаючи транспортні підприємства, складську мережу), агентства з надання маркетингових послуг (спеціальних досліджень, консалтингових, реклами тощо), а також кредитно-фінансові установи комерційної спрямованості (комерційні банки, страхові компанії).

Споживачі. Товаровиробники повинні ретельно і постійно вивчати своїх клієнтів (споживачів продукції, послуг) для того, щоб відстежувати кон’юнктуру ринку та оперативно реагувати на її зміни. При цьому варто зазначити, що такий моніторинг має здійснюватись на різних клієнтурних ринках:

- споживчому (товари і послуги для особистого  споживання);

- виробників (продукція виробничо-технічного  призначення);

- проміжних  продавців (товари для перепродажу  з метою одержання певного зиску);

- державних  та різних комерційних структур (оптові та дрібнооптових покупців);

- світовому,  що охоплює усі раніше перелічені  типи клієнтури ринків.

В умовах насиченості ринку важливо цілеспрямовано докладати зусилля для того, щоб знайти і зберегти свого споживача.

Конкуренти.  Комерційного успіху на внутрішньому та зовнішньому ринках досягає, як правило, той господарюючий суб’єкт, котрий всебічно і систематично вивчає своїх конкурентів, пропонує покупцям конкурентоспроможну продукцію. Причому вирішальне значення має розробка і дотримання певної ринкової стратегії і тактики з урахуванням багатьох чинників, які впливають безпосередньо на рівень і ступінь жорсткості конкуренції. Але слід зауважити, що в деяких випадках конкуренти можуть стати партнерами і тим самим значно підвищити свою конкурентоспроможність.

Значний безпосередній вплив на діяльність підприємств мають так звані  “контактні аудиторії”, до яких належать:

- державні органи управління, що чинять дії регулюючого характеру і впливають безпосередньо на рівень і ступінь жорсткості конкуренції. Сюди відносяться державні законодавчі органи, різні державні установи представницької і виконавчої влади, які наглядають за дотриманням законів і видають необхідні власні нормативні акти, місцеві адміністративні органи, а також профспілкові та інші громадські організації і об’єднання громадян (наприклад, асоціації споживачів, підприємців, асоціації «Зелений світ» тощо);

- засоби масової інформації (ЗМІ). Вони можуть розміщувати статті-замовлення щодо тих чи інших аспектів діяльності організації чи її представника. Це можуть бути як “імідж-інформації”, так і інформації – “кілери”;

- місцеве населення,яке може відчувати на собі негативний вплив підприємства (шум, забруднення довкілля тощо), а тому перешкоджати його діяльності, а може і підтримувати – у випадку, коли підприємство створює нові робочі місця, справно сплачує податки, бере участь у доброчинних заходах.

Серед найбільш вагомих факторів прямої дії особливе місце належить: Закону України «Про підприємства України», Закону України «Про підприємництво», Закону України «Про власність», Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції»,  урядові декрети і постанови, нормативні документи галузевих і територіальних органів управління, що спрямовані на правове та організаційне регулювання відносин між державними владними структурами і господарюючими суб’єктами, регламентацію норм і правил їхньої поведінки (правил гри) в економічному просторі.

Чинне законодавство  в країні може сприяти загальному економічному розвитку, а може його гальмувати, може позитивно впливати на діяльність одних підприємств  і чинити перешкоди їхнім конкурентам.

Також менеджерам необхідно уважно стежити за макрофакторами зовнішнього середовища та правильно  оцінювати пов’язані з ними загрози  чи зиски при розробці підприємницької  стратегії до яких відносяться: економічні, політичні, соціокультурні, науково-технологічні та інші.

Економічні  фактори. Загальний стан економіки, тенденції її розвитку раз у раз змінюють економічне середовище господарювання. Для забезпечення сприятливих умов своєї діяльності підприємства мусять здійснювати постійний моніторинг економічної ситуації і оцінювати її зміни з точки зору вірогідних для себе наслідків. До цих факторів належать: рівень та темпи інфляції, зростання та спад виробництва, коливання курсу національної валюти відносно валют інших країн, оподаткування, умови одержання кредиту і процентна банківська ставка, рівень динаміки цін, розподіл прибутків і попит покупців, платоспроможність контрагентів тощо.

Політичні фактори. Ця група факторів повинна постійно знаходитись у полі зору керівників підприємств перш за все у нестабільному соціально-економічному і політичному середовищі, яке має місце у період трансформації економічних відносин. Нестабільна політична ситуація спричиняє відтік капіталу від галузей, що потребують значних довгострокових інвестицій, і водночас спрямовує підприємницьку діяльність у бік короткого обігового циклу, який властивий торговельному бізнесу.

Соціокультурні  фактори. Ці фактори формуються у рамках конкретного суспільства і відображають особливості основних поглядів, цінностей та норм поведінки людей, що впливають на прийняття ними управлінських рішень. До них відносять: ставлення людей до самих себе і до інших, ставлення до суспільних інститутів, природи, основних культурних цінностей тощо.

Демографічні  фактори. Ці фактори характеризують зміну структури населення за віковими, національними, кваліфікаційними ознаками, рівнем освіти, доходів, споживацькими перевагами тощо. Їх аналіз дає можливість зрозуміти, зокрема, чи достатній освітній та кваліфікаційний рівень населення регіону для забезпечення позитивного сприйняття  продукції чи послуг фірми (це важливо, зокрема, для інтернет-проектів, деяких гуманітарних проектів тощо); як діяльність підприємства вплине на рівень зайнятості населення регіону.

Науково-технічні фактори. Нерівномірний перебіг науково-технічного прогресу, розбіжність у просторі і часі створення та використання технічних новинок вимагають врахування підприємствами рівня і тенденцій техніко-технологічного розвитку і того, як його досягнення використовуються  конкурентами.

Екологічні  фактори. Всебічне обґрунтування підприємницької стратегії також передбачає її відповідність критерію безпеки людини і навколишнього середовища. До основних факторів впливу на оточуюче середовище, що мають враховуватися і прогнозуватися у підприємницькій діяльності належать: обсяги викидів у середовище забруднюючих та отруйних речовин; рівень фізичного (електромагнітного, радіаційного, теплового) впливу на середовище; надійність і соціально-екологічна безпека виробничих систем та великих технологічних утворень – гідротехнічних споруд, газо- і нафтопроводів, тунелів тощо; кількість і якість продукції, що виготовляється, її безпечність і утилізаційна придатність; стан природного середовища, в якому знаходиться підприємство (до і після реалізації запланованої стратегії розвитку) і розміри можливих незворотних негативних наслідків.

З метою  докладної характеристики чинників зовнішнього середовища доцільно перейти  до вивчення методів оцінки їх впливу на особливості функціонування підприємством.

1.3. Методи оцінки впливу чинників  зовнішнього середовища на особливості  функціонування підприємством

В економічній  літературі розроблено та запропоновано  безліч методів оцінки стану зовнішнього  середовища, які можуть бути агреговані у зазначені нижче групи: Методи прогнозування (екстраполяції, множинної  регресії, побудови кривої тренду, метод  розробки сценаріїв, метод „Дельфі", асимптотичний аналіз, аналіз втрат  та можливостей), які застосовуються для визначення майбутніх тенденцій, для виявлення майбутніх суттєвих змінних та для передбачення майбутніх  подій на підставі узагальнення аналізу  теперішньої ситуації, її прогнозування  на майбутнє.

Методи  моделювання (розробки моделей „витрати-випуск", економетричної, стохастичної, кібернетичної) надають можливості побудувати таку модель дійсності, яка дає змогу  спеціалістові з планування отримувати різноманітні варіанти майбутнього, змінюючи вхідні параметри та функції змінних  у рамках цієї моделі.

Методи  оцінки наслідків (аналіз прямого та перехресного впливу, дедуктивний аналіз, аналіз балансу зацікавлених сил  тощо). Застосування цих методів  дає змогу оцінити наслідки впливу очікуваних змін зовнішнього середовища на життєдіяльність підприємства та результати його господарсько-фінансової діяльності, визначити ступінь та вірогідність збігання декількох явищ.

Експертні методи (оцінка можливого зростання  та зміни ефективності „ стратегічних зон господарювання, метод „5x5 ", метод "чотирьох питань", побудова матриці „ вірогідність посилення чинника - його вплив на організацію" тощо). їх застосування передбачає експертне формування переліку параметрів, які визначають зміни стану зовнішнього оточення та їхній вплив на діяльність підприємства, дають можливість оцінити ступінь невизначеності середовища та основні її джерела.

Одним з  найпоширеніших методів який використовуються для оцінки зовнішнього та внутрішнього середовища є SWOT-аналіз. SWOT-аналіз —  це своєрідна форма; він не містить  остаточної інформації для прийняття  управлінських рішень, але дає  змогу впорядкувати процес обмірковування всієї наявної інформації з використанням  власних думок та оцінок.

SWOT-аналіз  дає змогу формувати загальний  перелік стратегій підприємства  з урахуванням їхніх особливостей: відповідно до змісту стратегії  — адаптації до (чи формування  впливу на) середовища (рис. 1.1.).

Рис. 1.1. Структура аналізу середовища

Простежити  співвідношення факторів зовнішнього  та внутрішнього середовища, що трактується  в категоріях SWOT-аналізу, можна за допомогою певної матриці (табл.1.2.).

Таблиця1.2.

Матриця SWOT-аналізу

На перетинах  окремих складових груп факторів формуються поля, для яких характерні певні сполучення, що їх треба враховувати  надалі в ході розробки стратегій  певного типу:

поле  СіМ — потребує стратегій підтримки  та розвитку сильних сторін підприємства в напрямку реалізації шансів зовнішнього  оточення; поле СіЗ — передбачення стратегій використання сильних  сторін підприємства з метою пом’якшення (усунення) загроз;

поле  СлМ — розробка стратегій подолання  слабкостей підприємства за рахунок  можливостей, що їх надає зовнішнє середовище;

поле  СлЗ — іноді називають «кризовим  полем», тому що тут поєднуються  загрози середовища зі слабкістю  підприємства. З огляду на це існує  нагальна потреба розробки стратегій  як подолання загроз, так і усунення слабкості підприємства, що завжди є важким завданням.

Треба мати на увазі, що фактори, які формують окремі складові SWOT-аналізу, можуть мати різні  часові характеристики впливу, тому доцільно виконувати певне їх ранжування на коротко та довгострокові дії. Для  розробки стратегій недостатньо  констатувати вплив тих чи інших  факторів середовища. Щоб забезпечити  виживання підприємства у довгостроковій перспективі, необхідно прогнозувати тенденції розвитку шансів і загроз. Підсумкові показники SWOT - аналізу використовуються в стратегічному і тактичному плануванні діяльності підприємства.