Облік і аналіз виробництва продукції тваринництва

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………..2     

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФОРМУВАННЯ НОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ СТРУКТУР……………………………………………………………………4

РОЗДІЛ2.ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА …………………………………………………………...9

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА…………………………………………………………..12

3.1. Юридичний статус підприємства……………………………………..12

3.2. Порядок створення фермерських господарств (САТ, ТОВ, ПСП)….16

3.3. Земельні і майнові  відносини…………………………………………..20

3.4. Органи управління……………………………………………………...24

РОЗДІЛ4. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА………………...30

4.1. Аналіз виробництва  продукції рослинництва……………………….30

4.2. Аналіз ефективності  виробництва окремих видів сільськогосподарської  продукції……………………………………………………………………..35

4.3. Організація праці  та її оплата………………………………………....41

Висновок…………………………………………………………………….49     

Список використаних джерел……………………………………………50   

Додатки……………………………………………………………………....51   

Вступ

Акціонерним визнається засноване  на установчому договорі та статуті  товариство, яке має статутний  фонд, поділений на певну кількість  акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства.

З визначення випливають особливості  акціонерного товариства, які обумовлюють  специфіку його юридичного статусу:

• воно є господарською організацією корпоративного типу, різновидом господарського товариства;
• належить до товариств – об’єднань капіталів, у яких майнові елементи домінують над особистими (для участі в акціонерному товаристві досить зробити майновий внесок – оплатити акцію, а персональна участь – трудова, в управлінні справами товариства – зазвичай є необов’язковою);
• статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та/або юридичним особам;
• має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій), воно є юридичною особою, яка від свого імені випускає акції і зобов’язується своєчасно виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.;
• фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств,  набувають статусу акціонерів, права і обов’язки яких визначаються законом;
• особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження відповідальності акціонерів: вони відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.

Якщо правове становище інших  господарських товариств визначається передусім законами України "Про  господарські товариства", "Про  власність", то діяльність АТ у зв’язку  з наявністю у них акцій  регулюється ще й законами України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні","Про акціонерні товариства".

Розділ 1 НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ФОРМУВАННЯ НОВИХ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ СТРУКТУР

Основною ланкою в економіці  народного господарства є підприємство. В умовах централізованого управління соціалістичною економікою підприємствами називалися в основному державні організації, заводи, фабрики, будівельні комбінати, будівельно-монтажні трести, великі виробничі та науково-виробничі  об'єднання. Підприємство —найбільш  стійка, довгочасна і масштабна форма  організації економічної діяльності.

Поворот до ринкової економіки  зумовив створення нових організаційно-господарських  форм підприємств, не властивих планово-директивній  економіці. А з появою законодавства  про підприємства і підприємницьку діяльність внесено деяку визначеність у поняття про організаційно-правові  форми підприємств.

Підприємством називається  самостійний суб'єкт господарювання, створений у встановленому чинним законодавством порядку для виробництва  продукції, виконання робіт і  надання послуг з метою задоволення  суспільних потреб і одержання прибутку.

Таке визначення підприємства в законодавстві наблизило його до тих, що були властиві економіці  ринкового типу. Однак воно не розкриває  організаційної суті підприємства як системи. Підприємство — це сукупність взаємодіючих підрозділів, об'єднаних  організаційними і виробничо-технологічними зв'язками. Інакше кажучи, підприємство — це організаційна виробничо-технологічна система. Така система становить  велику кількість доцільно впорядкованих  взаємопов'язаних виробничих структур та елементів виробництва, необхідних для функціонування і розвитку цієї системи.

Системи можуть бути відкритими і закритими. Відкрита система обмінюється  матеріальними цінностями, енергією, інформацією з навколишнім середовищем, тобто взаємодіє з ним. Закрита  система не взаємодіє з навколишнім  середовищем. Зв'язок підприємств із зовнішнім середовищем здійснюється через ринок, конкуренцію на ньому, рух капіталу, соціальні відносини, державне регулювання тощо. Зовнішнє середовище впливає на все, що відбувається всередині підприємства, визначає можливість його виживання. Отже, розвиток підприємства залежить від того, якими будуть економічні обставини, політичний і соціальний стан, ставлення до підприємництва, правова база.

Якщо підприємство хоче функціонувати  стабільно в умовах змін зовнішнього  середовища, воно мусить самокоригуватися. Але оскільки в Україні зовнішнє середовище змінюється в напрямку ринкової економіки, то й підприємства як відкриті мікросистеми мають змінюватися  в тому ж напрямку. У зв'язку з  переходом до ринкової економіки  змінюються й цілі функціонування підприємств, що потрібно враховувати при реорганізації  і перетворенні їх на фірми, акціонерні товариства та інші форми.

Відкриті системи мають  бути здатні до самоорганізації, тобто  переборювати внутрішні обмеження, досягати нових, стійкіших станів. Забезпечити  свій економічний розвиток зможуть  тільки ті підприємства, які одночасно  з руйнуванням старої структури  зможуть створити нову, адекватну  зміненому зовнішньому середовищу стійку структуру.

У перехідній економіці спостерігається  тенденція до створення підприємств  у формі акціонерних товариств  закритого типу. Така організаційно-господарська форма властива підприємствам, що функціонують в умовах ринку.

Закриті акціонерні товариства найчастіше створюються з обмеженою  відповідальністю і є об'єднаннями  партнерів із спільною господарською  діяльністю. Засновують їх організації, підприємства і громадяни, між якими  існує стійкий, постійний діловий  контакт, відбувається взаємодія на основі виробничо-технологічних зв'язків  і взаємної заінтересованості в  досягненні спільної мети. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в  межах свого паю в капіталі товариства. Юридичні особи як засновники — учасники товариства зберігають свою самостійність і права юридичних  осіб.

Власність акціонерного товариства закритого типу є колективною  і ґрунтується на пайовій власності  його учасників. Участь у володінні  майном закритого акціонерного товариства і розмір паю підтверджуються  свідоцтвом або сертифікатом, що не є цінними паперами. Чистий прибуток між учасниками товариства розподіляється звичайно пропорційно до частки учасника у статутному капіталі товариства.

Близьким до акціонерного товариства з обмеженою відповідальністю за суттю і змістом організаційно-правової форми є акціонерне товариство відкритого типу. Основна структурна особливість  такого товариства полягає в тому, що його майно формується за рахунок  відкритого, вільного продажу акцій. Це найбільш цивілізована, сучасна  форма залучення колективу до власності підприємства.

Акціонерам відкритих  акціонерних товариств в обмін  на їхню частку у статутному капіталі товариства (фірми) видається (продається за номінальною вартістю) цінний папір  — акція, яка може бути потім предметом  вільної купівлі-продажу, дарування, застави, тобто акціонер має право  використовувати свої акції на власний  розсуд незалежно від згоди інших  членів акціонерного товариства. Відкритими акціонерними товариствами можуть бути як великі, так і середні підприємства. Створення акціонерних товариств  передбачає залучення великої кількості  учасників. Відкрите акціонерне товариство може бути створене внаслідок перереєстрації товариства з обмеженою відповідальністю.

Акціонерне товариство —  єдиний повновладний власник належного  йому майнового комплексу та інформаційних  інтелектуальних цінностей. Акціонери  є власниками тільки цінних паперів, що дає їм право одержувати певну  частку прибутку товариства у вигляді  відсотків —дивідендів.

Склад членів відкритих акціонерних  товариств може змінюватися внаслідок  вільного продажу і скуповування акцій. Однак засновники мають можливість передавати свою частку акціонерної  власності учасникам того ж товариства або третім особам лише за згодою інших  учасників.

Сукупність індивідуальних капіталів, об'єднаних за допомогою  випуску і розміщення акцій та облігацій, є капіталом акціонерного товариства. Кошти від випуску  і розміщення акцій утворюють  власний капітал акціонерного товариства, що може збільшуватися за рахунок  капіталізації частини прибутку та додаткової емісії акцій. Так фінансовий капітал концентрується в одному об'єднанні.

Водночас з унітарними формами організації економічної  діяльності підприємств поширюються  й асоціативні, тобто об'єднання  підприємств. До нових асоціативних організаційно-господарських форм підприємств ринкового типу належать концерни, консорціуми, трести, синдикати, картелі, господарські асоціації.

Об'єднання підприємств  створюються на договірній основі. Основний принцип їх утворення —  добровільність входження. Підприємства при цьому зберігають права юридичних  осіб і можуть за бажанням виходити з об'єднання на умовах, передбачених статутом. При цьому за ними зберігаються зобов'язання перед партнерами за раніше укладеними договорами.

Мета створення асоціативних структур полягає у виконанні  спільних дорогих інвестиційних  проектів і взаємному обслуговуванні учасників асоціації.

Розглянемо окремі типи асоціативних організаційно-господарських структур, що поширені в економіці капіталістичних  країн і зароджуються в українській  економіці.

Концерн — це форма великих  договірних надоб'єднань, як правило, монопольного типу, завдяки якій можна використовувати  можливість великомасштабного виробництва, комбінування, кооперування. В Україні, Росії та інших республіках колишнього СРСР концерни найчастіше створюються  на основі великих державних підприємств  та об'єднань.

Такі організаційно-господарські структури завдяки масштабам  концентрації виробництва і капіталу, виробничим потужностям, широким можливостям диверсифікації виробництва певною мірою стійкі до коливань ринкової кон'юнктури, можуть вигідно перерозподіляти інвестиційні ресурси, концентрувати їх на найрентабельніших та окупних напрямах. Однак як спадкоємці радянської економічної системи концерни, створені в Україні, несуть на собі відбитки адміністративного управління, низької мобільності, непристосованості до ринкових умов господарювання. Приватизація державних підприємств, вивільнення цін, відхід від централізованого матеріально-технічного постачання і збуту продукції, прояви інерційних тенденцій серед підприємств, що входять у концерни, ставлять їх у скрутне становище. Антимонопольні заходи також можуть ускладнити їх становище.

РОЗДІЛ 2.ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

Трудові ресурси – особливий  і надзвичайно важливий вид економічних  ресурсів, оцінка якого визначається чисельністю працівників, що мають  певні професійні навички та знання і можуть використовувати їх у  трудовому процесі. Трудові ресурси країни включають усіх працездатних людей, які беруть безпосередню участь у суспільному виробництві, а також тих, хто в даний час з тих чи інших причин не працює, але потенційно здатний до праці. Ця сукупність характеризує повний запас трудових ресурсів країни. Чисельність трудових ресурсів постійно зменшується і залежно від демографічних, соціальних та економічних факторів.

Виконавши розрахунки можна  сказати, що середньооблікова чисельність  працівників у 2012 році порівняно  з 2010 роком зменшилась на 30 працівників. Коефіцієнт використання трудових ресурсів не змінилась у поточних роках.

Для оцінки ефективності трудових ресурсів використовуються такі показники  як вартість виготовленої продукції  у розрахунку на одного середньорічного  працівника та вартість виготовленої продукції у розрахунку на 1 люд/год. затрат праці.

Таблиця 1.3

Показники продуктивності праці в  ПАТ «Плодорозсадницьке», 2010-2012рр.

Проаналізувавши показники  таблиці можна зробити такий  висновок – що за досліджуваний  період показники продуктивності праці  зазнали змін. Так вартість виготовленої валової продукції на одного середньорічного  працівника зменшилась на 23,82 % у 2012 році порівняно з 2010роком. Що пов’язано  перш за все із зменшенням середньорічної чисельності працівників на 30 %.

Для здійснення процесу виробництва  у підприємстві повинні бути наявні основні і оборотні фонди.

Основні фонди  - це певні засоби виробництва, що функціонують тривалий час як у сфері матеріального виробництва і виробництва послуг, так і в невиробничій сфері, а свою вартість переносять по частинах на виготовлений продукт у вигляді амортизаційних відрахувань.

Оборотні фонди – це та частина засобів виробництва, які повністю споживають протягом одного виробничого циклу, втрачають натурально-речову форму і повністю переносять свою вартість на готовий продукт.

Розглянемо наявність  і ефективність використання основних і оборотних фондів в нашому господарстві у нижченаведеній таблиці.

Аналізуючи таблицю можна  стверджувати, що за даний період середньорічна  вартість основних засобів виробництва  сільськогосподарського призначення  зменшилась на539,5% з 2042,5 тис. грн. у 2010 році до1503  тис. грн. у 2012 році. Середньорічна  вартість оборотних активів зменшилась на1792 % - з 3301 тис. грн. у 2010 році до 1509 тис. грн. у 2012 році.

Фондозабезпеченість підприємства збільшилась на 17,02% у 2012 році порівняно  з 2010р. Фондоозброєність збільшилась  на  22,98% у 2012 році порівняно з 2010. Фондовіддача  зменшилась на 0,01% у 2012  році порівняно з 2010 р. Фондомісткість  збільшилась на 0,1% у 2010 році порівняно  з 2012р. Норма прибутку зменшилась, це свідчить про те, що підприємство не є прибутковим. ПАТ «Плодорозсадницьке»

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Юридичний статус  підприємства

Господарські статутні товариства кваліфіковано законом як організаційно-правову  форму підприємства, заснованого  на колективній власності. Ця форма  має істотні особливості щодо створення, діяльності та юридичного статусу. Тому товариства діють на основі Закону України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р., який визначає поняття, види, правила створення і діяльності товариств, а також права та обов'язки їхніх засновників та учасників. Статутні товариства є різновидом підприємств, тому вони діють також на підставі законодавства про підприємства.

Основною особливістю, за якою товариство відрізняється від  інших суб'єктів права (нетовариств), є об'єднання на підставі угоди  майна та зусиль учасників для  спільної господарської діяльності. Товариство становить собою об'єднання  на засадах угоди майна та підприємницької  діяльності фізичних та/або юридичних  осіб у формі підприємства (установи, організації) для спільної діяльності з метою отримання прибутку. Всі  товариства згідно із законом є юридичними особами, діють на підставі установчих документів, затверджених учасниками, мають власні назви із зазначенням  організаційно-правової форми товариства (акціонерне тощо).

Статутні товариства мають  й інші ознаки суб'єкта права типу підприємства, які визначені ст. 1 Закону України "Про підприємства в Україні". Підприємства, які  стали учасниками товариств, не ліквідовуються як юридичні особи.

Історично товариства є традиційною  формою підприємництва. Світовий бізнес відпрацював кілька видів товариств, які різняться способами формування та функціонування статутного капіталу, межами відповідальності учасників  за зобов'язаннями товариства. Згідно з першим критерієм Закон України "Про господарські товариства" розрізняє акціонерні та неакціонерні (інші) товариства (класичний поділ: товариства капіталів - акціонерні товариства, особові - інші). Відповідно до другого критерію (межі відповідальності) розрізняють товариства: а) з обмеженою відповідальністю; б) з додатковою відповідальністю; в) повні; г) командитні. Три перші види товариств (акціонерне, з обмеженою відповідальністю та з додатковою відповідальністю) створюються і діють на підставі установчого договору і статуту. Це статутні господарюючі суб'єкти - підприємства колективної власності. Повне і командитне товариства діють на підставі установчих договорів.

З наведеної класифікації випливає, що категорія господарюючих  суб'єктів типу товариств включає  в себе загальні ознаки для всіх видів товариств і особливі ознаки окремих їхніх видів, які відповідним  чином закріплені в Законі України "Про господарські товариства".

Поняття акціонерного товариства. Це так зване товариство капіталів.

Особливості його правового  статусу виражає визначення акціонерне. Ці особливості обумовлені акціонерною  власністю, акціонерним способом формування і функціонування статутного фонду  товариства.

Акціонерним визнається засноване  на установчому договорі та статуті  товариство, яке має статутний  фонд, поділений на певну кількість  акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства. З визначення випливають особливості акціонерного товариства, які обумовлюють специфіку  його юридичного статусу. По-перше, статутний  фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та/або  юридичним особам. По-друге, акціонерне товариство має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій). Інші товариства не мають статусу  емітента акцій. Акціонерне товариство є юридичною особою, яка від  свого імені випускає акції і  зобов'язується своєчасно виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску1. Шляхом випуску і продажу акцій  акціонерні товариства і формують свої статутні фонди, і збільшують їх, якщо це необхідно. Акції відкритих акціонерних товариств допускаються до вільного продажу на умовах, визначених Законом України "Про цінні папери і фондову біржу", іншими актами про фондовий ринок. По-третє, фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств, фіксуються у реєстрі власників іменних цінних паперів і набувають статусу акціонерів. Права та обов'язки акціонерів визначені статтями 10 і 11 Закону України "Про господарські товариства", статтями 4, 5, 8 і 9 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу". По-четверте, особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження відповідальності акціонерів. Акціонери відповідають (точніше - несуть ризик відповідальності) за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. За ознакою відповідальності акціонерів акціонерне товариство належить до товариств з обмеженою відповідальністю.

Юридичний статус акціонерного товариства характеризується і деякими  іншими рисами. Так, товариство має  засновницькі права щодо створення  господарських об'єднань (участі в  існуючих об'єднаннях). Акціонерне товариство має право створювати дочірні  підприємства, наділяти їх майном, яке  належить товариству, призначати керівника  та реалізовувати інші права власника дочірнього підприємства. Законодавством передбачено, що акціонерне товариство має фірмову марку та товарний знак. Ці реквізити затверджуються правлінням товариства і реєструються в Торгово-промисловій палаті України.

Види акціонерних товариств. За способом функціонування акцій закон  розрізняє відкриті та закриті акціонерні товариства. Акції відкритих товариств  можуть розповсюджуватися як шляхом відкритої підписки, так і шляхом купівлі-продажу на біржі (статті 6-8 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", ст. 30 Закону України "Про господарські товариства"). В закритому акціонерному товаристві акції розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки або купівлі-продажу на біржі. Засновники закритих акціонерних  товариств до дня скликання установчих зборів повинні внести не менш як 50 відсотків номінальної вартості акцій.

3.2. Порядок створення  акціонерних товариств

Акціонерне товариство може бути створене шляхом заснування або  злиття, поділу, виділу чи перетворення підприємницьких товариств, державних, комунальних та інших підприємств  у акціонерне товариство.

Товариство створюється  без обмеження строку діяльності, якщо інше не встановлено його статутом.

Товариство вважається створеним  і набуває прав юридичної особи  з дати його державної реєстрації в установленому законодавством порядку.

Повне найменування акціонерного товариства українською мовою повинне  містити назву його типу (публічне чи приватне) і організаційно-правової форми (акціонерне товариство). Також  акціонерне товариство може мати скорочену  назву.

Акціонерне товариство може бути створене однією особою чи може складатися з однієї особи у разі придбання  одним акціонером усіх акцій товариства. Відомості про це підлягають реєстрації і опублікуванню для загального відома в порядку, встановленому  Державною комісією з цінних паперів  та фондового ринку.

Засновниками акціонерного товариства визнаються держава в  особі органу, уповноваженого управляти  державним майном, територіальна  громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, а  також фізичні та/або юридичні особи, що прийняли рішення про його заснування.

Засновниками акціонерного товариства можуть бути одна, дві чи більше осіб.

Засновниками може укладатися засновницький договір, у якому  визначаються:

- порядок провадження  спільної діяльності щодо створення  акціонерного товариства;

- кількість, тип і клас  акцій, що підлягають придбанню  кожним засновником;

- номінальна вартість  і вартість придбання цих акцій;

- строк і форма оплати  вартості акцій;

- строк дії договору.

Засновницький договір не є установчим документом товариства і діє до дати реєстрації Державною  комісією з цінних паперів та фондового  ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій.

У разі заснування товариства однією особою засновницький договір  не укладається.

Для створення акціонерного товариства засновники повинні:

- провести закрите (приватне) розміщення його акцій;

- провести установчі збори;

- здійснити державну реєстрацію  акціонерного товариства.

У разі заснування акціонерного товариства його акції підлягають розміщенню виключно серед його засновників  шляхом приватного розміщення. Публічне розміщення акцій товариства може здійснюватися  після отримання свідоцтва про  реєстрацію першого випуску акцій.

Створення акціонерного товариства здійснюється за наступними етапами:

1. Прийняття зборами засновників  рішення про створення акціонерного  товариства та про закрите  (приватне) розміщення акцій.

2. Подання заяви та  всіх необхідних документів на  реєстрацію випуску акцій до  Державної комісії з цінних  паперів та фондового ринку.

3. Реєстрація Державною  комісією з цінних паперів  та фондового ринку випуску  акцій та видача тимчасового  свідоцтва про реєстрацію випуску  акцій.

4. Присвоєння акціям міжнародного  ідентифікаційного номера цінних  паперів.

5. Укладення з депозитарієм  цінних паперів договору про  обслуговування емісії акцій  або з реєстратором іменних  цінних паперів договору про ведення реєстру власників іменних цінних паперів.

6. Закрите (приватне) розміщення  акцій серед засновників товариства.

7. Оплата засновниками  повної номінальної вартості  акцій.

8. Затвердження установчими  зборами товариства результатів  закритого (приватного) розміщення  акцій серед засновників товариства, затвердження статуту товариства, а також прийняття інших рішень, передбачених законом.

9. Реєстрація товариства  та його статуту в органах  державної реєстрації.

10. Подання Державній комісії  з цінних паперів та фондового  ринку звіту про результати  закритого (приватного) розміщення  акцій.