Облік і аналіз фінансових інвестицій

МІНIСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

Контрольна  робота

з дисципліни «Інвестування»

«Облік і аналіз фінансових інвестицій»

                                                                     Виконала :

                                                                     Студентка 3 курсу

                                                                     Групи ЗФН-31

                                                                    Оладько О.В.

Київ 2013

ЗМІСТ

ВСТУП

Ринкові перетворення в Україні, необхідність переорієнтації виробництва з  метою випуску дешевої та конкурентоздатної  продукції потребує значних інвестицій. Головною умовою запровадження у життя нових форм підприємництва, що базуються на приватній власності, акціонерному капіталі, є розробка дієвого механізму здійснення фінансового інвестування.

Вимагає перегляду інвестиційна політика у зв'язку з необхідністю інтеграції вітчизняної економіки у світові економічні відносини. Об'єднання капіталів, залучення коштів іноземних інвесторів для здійснення економічних перетворень у нашій країні може бути реальністю лише за умови повної довіри і  співпраці між учасниками інвестиційного процесу, забезпечення їх оперативною та достовірною інформацією.

Інвестиційна діяльність підприємств є одним з найбільш складних і ризикових видів бізнесу. Її результати мають значний вплив на ефективність підприємництва в цілому. До суттєвих чинників, що не сприяють його розвитку в Україні, слід віднести: недостатню економічну ефективність інвестиційних проектів, низьку інвестиційну привабливість підприємств, слабкий державний захист капіталу інвесторів, відсутність ринкової інфраструктури і дієвих механізмів щодо здійснення інвестицій та повернення капіталу.

Однією з причин, що не дозволяє найбільш повно залучати як зовнішні, так і внутрішні інвестиційні ресурси, є неповне і необ'єктивне розкриття інформації про інвестиційні процеси в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності. Вітчизняна облікова політика донедавна не давала інвесторам повної і достовірної інформації про діяльність підприємств у сфері інвестування. В обліку превалював затратний метод трактування інвестицій як капітальних вкладень у придбання і створення основних засобів. Нерозвиненість сфери фінансового інвестування призвела до надто спрощеної схеми оцінки та обліку фінансових вкладень у статутний капітал та акції інших суб'єктів.

Запровадження встановлених у міжнародній практиці принципів обліку і аналізу інвестицій повинно здійснюватися з урахуванням сучасного стану економіки, специфіки і особливостей функціонування вітчизняного підприємництва. Надмірна орієнтація на зарубіжний досвід, необдумане запозичення принципів і правил оцінки, обліку і аналізу інвестування, що склалися у зарубіжних країнах, не дають можливості враховувати національні особливості сучасної інвестиційної політики і нагромаджений минулий досвід. Виникає багато протиріч між нововведеною системою оцінки і обліку інвестицій та податковим законодавством, іншими цивільно-правовими актами.

Метою роботи є обґрунтування концептуальних положень, методології, методики та організації обліку фінансових інвестицій на рівні підприємства, що ґрунтуються на вітчизняних і міжнародних стандартах бухгалтерського обліку, включають побудову теоретичних моделей обліку, аналізу та інформаційного забезпечення, передбачають шляхи їх реалізації на практиці.

Для досягнення поставленої мети вирішувались такі завдання:

• визначення економічної сутності фінансових інвестицій;
• аналіз існуючих класифікацій фінансових інвестицій;
• узагальнення організації обліку фінансових інвестицій та відображення інформації про фінансові інвестиції у фінансовій звітності;
• теоретичне обґрунтування синтетичного та аналітичного обліку фінансових інвестицій на підприємствах України;
• визначення найбільш проблемних питань обліку фінансових інвестицій та пошук шляхів їх вирішення.

РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ  ОСНОВИ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ

1. Економічна сутність та класифікація фінансових інвестицій

Важливим для теорії і практики інвестування є правильне визначення поняття інвестицій та діяльності щодо їх реалізації. У вітчизняній і зарубіжній економічній літературі немає єдиного підходу до визначення терміну інвестиції. Недостатньо чітко дане поняття трактують у вітчизняному законодавстві.

Слово "інвестиції" зовсім недавно стало широко вживаним. Але далеко не всі правильно розуміють його. У зв'язку з цим відмінною рисою знаючого бухгалтера є добре володіння як самим терміном, так і прийомами бухгалтерського та податкового обліку стосовно фінансових інвестицій.

Для цілей оподаткування інвестиції поділяються на фінансові, капітальні та реінвестиції . В бухгалтерському ж обліку інвестиції поділяються лише на фінансові та капітальні. Розглянемо детальніше, що слід розуміти під фінансовою інвестицією в бухгалтерському та податковому обліку.

В бухгалтерському обліку визначення терміну "Фінансові інвестиції" та їх класифікація наведена в П(с)БО 2. Відповідно до п.4 П(с)БО 2 фінансові  інвестиції - це: активи, які утримуються  підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора [4].

До таких активів  зазвичай відносяться акції, облігації, інші цінні папери (наприклад, депозитні  сертифікати, казначейські зобов'язання, тощо), корпоративні права. В податковому  законодавстві, зокрема в Законі №283/97-ВР, наведене інше визначення терміну „фінансові інвестиції". Згідно з п.п. 1.28.2. даного Закону, під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Як бачимо, в бухгалтерському та податковому обліку визначення терміну „фінансові інвестиції" не відповідають один одному за формою, але за економічним змістом ідентичні. І це зрозуміло, адже мета бухгалтерського обліку - подання достовірної, неупередженої та повної інформації про фінансові інвестиції користувачам фінансової звітності, а мета податкового обліку - визначення оподаткованого прибутку підприємства. При цьому класифікація (поділ) фінансових інвестицій в податковому обліку відрізняється від класифікації фінансових інвестицій в бухгалтерському обліку.

На основі критичного аналізу поглядів вітчизняних та зарубіжних економістів, нормативної та спеціальної літератури щодо визначення поняття та економічної сутності інвестицій доведено, що загальним для всіх визначень є визнання того, що інвестиції – це вкладення в об’єкти господарської діяльності з метою отримання вигод. Враховуючи це, сформульоване визначення інвестицій як обліково-аналітичної категорії і під такими розумітимемо вкладення грошових, матеріальних та інтелектуальних цінностей в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою одержання прибутку або досягнення інших вигод. Дане визначення вносить нові підходи до розуміння інвестицій у порівнянні з діючими нормами, зокрема [11]:

• включає грошову форму інвестування, як таку, що найбільше проявляється у практиці;
• визначає мотивацію, рушійну силу, мету інвестування;
• розширює сферу інтересів, що спонукає інвесторів до здійснення вкладень, серед яких може бути не лише одержання прибутку чи соціального ефекту, але й досягнення інших вигод.

При цьому, згідно чинного законодавства України, фінансова інвестиція — це господарська операція, яка передбачає придбання  корпоративних прав, цінних папepiв, деривативів та інших фінансових інструментів. Інвестування вільних коштів у фінансові інструменти передбачає різні цілі, основними з яких є: одержання в майбутньому прибутку, перетворення вільних заощаджень у високоліквідні цінні папери, установлення контролю над підприємством-емітентом тощо.

Тобто, фінансові інвестиції — це активна форма ефективного використання вільного капіталу підприємства, яка має особливості у тому, що:

• здійснюється на більш пізніх стадіях розвитку підприємства, коли задоволені його потреби в реальних інвестиціях;
• дає можливість здійснювати зовнішнє інвестування в країні i за її межами;
• є незалежними видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки, оскільки стратегічні завдання їх розвитку можуть вирішуватися тільки шляхом вкладень капралу до статутного фонду і придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств;
• дозволяє підприємству реалізувати окремі стратегічні цілі свого розвитку більш швидко i дешево;
• підприємство має можливість вкладати кошти як в безризикові інструменти, так i в спекулятивні, i, таким чином, здійснювати свою інвестиційну політику як консервативний або агресивний інвестор;
• потребує мінімум часу для прийняття управлінських рішень порівняно з реальними інвестиціями (проектами);
• виникає необхідність активного моніторингу i оперативності у прийнятті рішень при здійсненні фінансових інвестицій, оскільки фінансовий ринок має високі коливання кон'юнктури.

Для організації ефективного обліку і з метою контролю інвестиційної діяльності важливе значення має класифікація інвестицій, яку необхідно здійснювати, виходячи з різних критеріїв – об’єктів, суб’єктів, джерел фінансування, періоду здійснення.

Фінансові інвестиції групують за такими стратегічними  напрямами:

• інвестиційні операції з традиційними інструментами;
• придбання похідних цінних паперів (деривативів);
• депозитні операції підприємств;
• пайова участь у спільних підприємствах.

Такі  форми, як інвестиційні операції з традиційними інструментами i придбання пoxiдниx цінних паперів. Спрямованість фінансових інвестицій багатьох підприємств за останній час все більш орієнтується на ринок цінних паперів. Різні інструменти цього ринку складають сьогодні приблизно 90% загального обсягу фінансових інвестицій підприємств.

Щодо  депозитних операцій, то це одна з найбільш ефективних форм використання тимчасово вільних грошових коштів підприємства.

Депозитні операції використовуються для короткострокового  вкладання капіталу, а основною їх метою є генерування інвестиційного прибутку.

Пайова  участь у спільних підприємствах багато в чому подібна до реального інвестування, однак вона менш капіталоємна i більш оперативна.

Зазвичай, інвестор, використовуючи цю форму  фінансового інвестування, ставить  за мету не стільки одержання високого доходу, а встановлення прямого впливу на господарську діяльність підприємства.

Законом №283/97-ВР визначено, що фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні. Під прямою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає внесення підприємством коштів або майна безпосередньо до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані нею. Господарські ж операції, які передбачають придбання підприємством цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку (за винятком операцій по купівлі акцій як безпосередньо підприємством, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій) відносяться до портфельних інвестицій.

Для цілей фінансової звітності розрізняють:

- довгострокові фінансові інвестиції - утримуються підприємством на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент;

- поточні фінансові інвестиції - інвестиції, які утримуються підприємством на строк, що не перевищує один рік, і які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент.

В свою чергу довгострокові  фінансові інвестиції поділяються  на: інвестиції пов'язаним¹  сторонам за методом участі в капіталі, інші інвестиції пов'язаним сторонам і інвестиції непов'язаним сторонам.

Поточні фінансові інвестиції включають в себе еквіваленти  грошових коштів, тобто короткострокові  високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості та інші поточні інвестиції.

Згідно з П(с)БО 2, пов'язані  сторони - це особи, стосунки між якими  обумовлюють можливість однієї сторони  контролювати іншу або здійснювати  суттєвий вплив на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною. Під суттєвим впливом слід розуміти повноваження підприємства брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської та комерційної політики об'єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики.

В даному випадку слід зазначити, що чіткого розподілу  між еквівалентом грошових коштів та іншими поточними інвестиціями не існує. Як правило, підприємство в Наказі про  облікову політику визначає поточні  фінансові інвестиції, які будуть віднесені в бухгалтерському обліку до еквіваленту грошових коштів (наприклад, інвестиції, строк погашення яких не перевищує трьох місяців з дати їх придбання і відносно яких існує впевненість у незмінності їх вартості) та інших поточних інвестицій (наприклад, інвестиції, строк погашення яких більше трьох місяців з дати їх придбання, але утримуються вони підприємством на строк, що не перевищує один рік).

Залежно від придбаних паперів фінансові  інвестиції прийнято поділяти на пайові та боргові.

Пайові  фінансові інвестиції характеризуються такими ознаками:

  - засвідчують  право власності підприємства  на частку у статутному капіталі  емітента корпоративних прав;

- виступають у вигляді пайових цінних паперів (акцій) або внесків до статутного капіталу інших підприємств;

- мають  необмежений термін обігу; 

- утримуються  підприємством з метою одержання  доходу за рахунок дивідендів  або придбані з метою перепродажу чи одержання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

На  відміну від пайових, боргові фінансові інвестиції не надають права власності. До них відносять інвестиції, які:

  - виступають  як боргові цінні папери (облігації);

  - мають  боргову природу; 

  - мають  установлений термін обігу; 

  - утримуються  підприємством до їх погашення  з метою одержання доходу у вигляді відсотків або придбані з метою перепродажу й одержання доходу за рахунок зростання ринкової вартості інвестицій.

2. Порівняльна характеристика П(с)БО та МСФЗ, які регламентують облік фінансових інвестицій

Перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності банківська система України розпочала з 1 січня 1998 року. Важко переоцінити важливість впровадження міжнародних стандартів фінансової звітності, адже система бухгалтерського обліку – це основа формування будь-якої економічної інформації.

Методологія обліку інвестиційної  діяльності підприємств України  базується на принципах бухгалтерського  обліку, що є загально прийнятими у  міжнародній практиці. До них відносять: принцип автономності підприємства; безперервності діяльності; подвійного запису; нарахування; собівартості; грошового вимірювання; реалізації; обачності; суттєвості; відповідності; безперервності; періодичності.

Інвестиційну діяльність як об’єкт обліку регулюють ряд  стандартів. Для визнання й оцінки інвестицій у боргові цінні папери, інвестицій в інструменти власного капіталу, інвестицій у землю і будівлі, інші матеріальні і нематеріальні активи, утримувані як інвестиції, застосовувався МСБО 25 «Облік інвестицій». Він діяв до 1. 01. 2001 р. Сьогодні більшість його положень подані в інших стандартах. МСБО 25 щодо інвестицій у нематеріальні активи замінює МСБО 38 «Нематеріальні активи», щодо інвестицій у боргові цінні папери та інвестиції у власний капітал – МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», щодо інвестиційної нерухомості – МСБО 40 «Інвестиційна нерухомість».

МСБО 25 поширюється лише на інвестиції в товари і матеріальні  активи, які збирають колекціонери. Він містить вимоги щодо підходу  до змін вартості інвестицій спеціалізованих  інвестиційних підприємств (крім тих, що повністю інвестують у фінансові активи), а також вимогу розкривати аналіз портфеля інвестицій у підприємства, основою діяльності яких є утримання інвестицій. Рада МСБО не вважає, що є потреба в окремому МСБО для застосування до таких статей, і тому починаючи з 1. 01. 2001 р. вилучено МСБО 25 для складання річних фінансових звітів [2].

Загальні рекомендації щодо відображення в бухгалтерському  обліку інвестицій у дочірні підприємства, асоційовані компанії і спільні  підприємства викладені в МСБО 27, 28, 31 відповідно.

В МСБО27 «Консолідовані та окремі фінансові звіти» визначено  вимоги щодо підготовки і надання  консолідованої фінансової звітності  підприємств, які знаходяться під  контролем материнської компанії.

В МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані компанії» встановлено вимоги з розкриття інформації щодо обліку інвестицій в асоційовані компанії.

В МСБО 31 «Частки у  спільних підприємствах» визначено  вимоги з розкриття інформації щодо участі у спільних підприємствах, а  також вимоги щодо звітності підприємств, які беруть на себе ризик, і підприємств-інвесторів.

Розвиток всесвітнього ринку інвестицій сприяє розробці загальних  принципів обліку і звітності, тобто  впровадженню міжнародних стандартів фінансової звітності. В міжнародних  стандартах регламентуються основні моменти того напряму обліку, який розглядається в певному стандарті та які використовуються при розробці національних стандартів. Саме тому П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» має ряд спільних моментів з МСФЗ 25 «Облік інвестицій».

Згідно з проведеним аналізом національного та міжнародного стандартів, визначено, що в зарубіжній практиці обліку фінансових інвестицій рекомендовано використовувати один із методів обліку фінансових інвестицій, а в Україні оцінка фінансових інвестицій на дату балансу здійснюється лише за методом участі в капіталі. Даний факт ускладнює процес обліку інвестицій в Україні. Згідно МСФЗ дана оцінка здійснюється або за собівартістю, або за ринковою вартістю таких інвестицій. При продажі фінансових інвестицій МСФЗ чітко врегульовані можливі варіанти відображення в обліку та впливу на фінансовий результат підприємства даної господарської операції, при цьому український бухгалтер на власний розсуд визначає результати такої операції, що може негативно вплинути на фінансовий результат, призвести до маніпулювання прибутком та недостовірності фінансової звітності. Відображення інформації про фінансові інвестиції у фінансовій звітності в Україні має узагальнюючий характер, носить переважно теоретично-інформаційний характер (перелік підприємств, розмір їх частки в капіталі, підстави для визначення справедливої вартості фінансових інвестицій тощо). МСФЗ передбачає, що у фінансовій звітності повинна міститися інформація економічної природи, що характеризує облік фінансових інвестицій на підприємствах. Отже, вважаємо, що Міжнародний стандарт фінансової звітності 25 містить доречніші рекомендації при веденні обліку фінансових інвестицій та сприяє уникненню фальсифікації фінансової звітності, що прямо впливає на достовірність облікової інформації.

Реформування бухгалтерського обліку і звітності і впровадження МСФЗ в економіці нашої країни зумовлено:

• необхідністю входження економіки України як провідного фінансового інституту до світової економічної спільноти;
• зростанням уваги потенційних інвесторів до фінансового ринку України;
• потребою користувачів фінансової звітності в отриманні достовірної, чіткої інформації;
• необхідністю підвищення ефективності управління підприємствами;
• встановленням нагляду за діяльністю підприємств і розробленням регулятивних інструментів;
• створенням передумов для організації внутрішнього і зовнішнього аудиту за міжнародними стандартами [1].

Стандарти обліку інвестиційних  операцій є міжнародно уніфікованими. Однак, під час здійснення реформи  бухгалтерського обліку і звітності, потрібно враховувати той факт, що трактування міжнародних стандартів значною мірою відрізняється у різних країнах з перехідною економікою. Причинами цього є відмінності політичного і економічного середовища в якому здійснюється господарська діяльність, різні традиції бухгалтерського обліку, інвестиційна діяльність відбувається в умовах невизначеності. Крім того, гострими є проблеми неузгодженості або відсутності законодавчої і нормативно-правової бази; відсутності активного ринку багатьох фінансових інструментів; узгодження бухгалтерського обліку, що ґрунтується на МСФЗ, і податкової звітності, обумовлену фіскальною політикою держави.

Сьогодні в Україні  національні стандарти бухгалтерського  обліку, розроблені щодо обліку інвестиційних операцій, не в повній мірі задовольняють потреби користувачів. Зберігаючи основні положення відповідних МСФЗ, вони повинні конкретизувати їх з урахуванням рівня економічного розвитку України.

Потрібно зазначити, що не можна механічно переносити міжнародні стандарти у ту чи іншу економіку. Впровадженню міжнародних стандартів повинно передувати глибоке розуміння їх економічної сутності. Адже, міжнародні стандарти фінансової звітності – це не просто зміна правил відображення економічної інформації в бухгалтерському обліку, а переосмислення багатьох аспектів підприємницької діяльності.

Приведення національних систем обліку і звітності до вимог  міжнародних стандартів сприяє розвитку фінансових ринків через надання  користувачам зрозумілої фінансової інформації; розвитку інформаційних технологій для забезпечення обліку нових фінансових інструментів; гармонізації та інтернаціоналізації обліку; міжнародному визнанню банків країни.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ

2.1. Організація  обліку фінансових інвестицій

Оскільки стрімкі економічні зміни в Україні вимагають  звернення особливої уваги на ведення обліку фінансових інвестицій, тому доцільно розглянути організацію  їх обліку на підприємстві.

Задачами  бухгалтерського  обліку фінансових інвестицій є:

1. Відповідно до мети  придбання фінансових інвестицій  правильно їх класифікувати для  подальшого обліку.

2. Юридично правильно  сформувати первинні документи  з обліку інвестицій, заключати  вигідні договору з придбання  інвестицій, своєчасно і відповідно до облікової політики  робити переоцінку до справедливої вартості.

3. Не втрачати контролю  за інвестиціями, які обліковуються  за методом участі в капіталі.

4. Своєчасно та достовірно  відображати в звітності операції  з придбанням, переоцінкою та  погашення фінансових інвестицій.

Порядок обліку фінансових інвестицій i розкриття  інформації про фінансові інвестиції у фінансовій звітності повинні  відповідати вимогам Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові  інвестиції" (П(С)БО 12).

П(С)БО 12 повинні застосовувати ті підприємства, які володіють акціями, іншими, ніж акції, цінними паперами (наприклад, облігаціями підприємств, облігаціями державних i місцевих позик), а також є засновниками інших підприємств, створених як на території України, так i за кордоном тощо.

Відповідно до П(С)БО 2 «Баланс» фінансові інвестиції визнаються активом, відображаються на рахунках бухгалтерського  обліку та у відповідних статтях  балансу за умови того, що:

- очікується одержання  в майбутньому економічних вигод,  пов’язаних з їх використанням;

- їх оцінка може  бути достовірно визначена. 

Придбані (або отримані в будь-який інший спосіб) фінансові  інвестиції, які не відповідають зазначеним умовам, не можуть бути відображені  в балансі.

Формування первісної  вартості фінансових інвестицій залежить від способу їх придбання. Згідно з П(С)БО 12, існує три способи придбання фінансових інвестицій, які, за визначенням, повинні охоплювати всі можливі варіанти компенсації їхньої вартості:

  а)  за кошти; 

  б)  в обмін на інші активи, відмінні від коштів;

  в) в обмін на  цінні папери власної емісії (табл.2.1.)

Таблиця. 2.1. Оцінка фінансових інвестицій при їх придбанні