Облік капітальних інвестицій та надходження основних засобів на підприємстві (за матеріалами Філії«Яворівський райавтодор»)

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………..…….5РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ОБЛІКУ КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ ТА НАДХОДЖЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДПРИЄМСТВО ………………………………………………………………………………………..7

1. Поняття та склад капітальних інвестицій та надходження основних засобів на підприємство …………………………………………………….…...7
2. Суть і оцінка основних засобів …………………………..….……..11
3. Класифікація основних засобів на підприємстві….……………..14

 

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА ОБЛІКУ КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ ТА НАДХОДЖЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ……….……………………………………………………...…16

2.1. Документування операцій з обліку капітальних інвестицій та надходження  основних засобів ……………………………………………..…16

2.2. Особливості обліку капітальних інвестицій підприємства ………...21

2.3. Синтетичний і аналітичний облік надходження основних засобів…29

 

РОЗДІЛ 3. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОБЛІКУ Й ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ….........................................................................................................…...37

3.1. Зростання ефективності ведення обліку капітальних інвестицій та надходження основних засобів в сучасних умовах господарювання……..….37

3.2. Інвентаризація капітальних інвестицій та основних засобів підприємства ………………………………............................................................45

ВИСНОВКИ………………………………………………………………....53

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…… …………………………..55

 

 

 

ВСТУП

 

У сучасних економічних  умовах переважна більшість підприємств  для подальшого розвитку потребують здійснення докорінних змін у різних напрямках своєї діяльності – створення нових конкурентоспроможних видів продукції, технологічного переозброєння, тощо.

Одним з основних видів інвестиційної діяльності підприємств та організацій є  капітальні інвестиції, які являють  собою один з головних показників фінансово-господарської діяльності підприємств.

Створені та накопичені в країні основні засоби за рахунок  здійснених капітальних інвестицій є частиною майнового багатства  країни, яке є основною складовою  національного багатства. Основні  засоби є одним з найважливіших елементів продуктивних сил, визначають їх рівень, а тому в ринкових умовах важливою передумовою забезпечення ефективності господарювання підприємств є відтворення виробничого потенціалу шляхом проведення поліпшень об’єктів основних засобів, що призведе до підвищення рівня їх використання.

Провідними  вченими зроблено значний внесок до методології, теоретичного і практичного  обґрунтування питань, пов’язаних з капітальними інвестиціями. Загальні питання обліку та аналізу операцій з капітальних інвестицій отримали висвітлення в працях таких вітчизняних вчених: І.О. Бланка, С.І. Головацької, Г.Г. Кірейцева, М.С. Пушкаря, В.В. Сопка, С.І. Шкарабана та інших.

Теоретичним  та практичним аспектом організації і методології контролю операцій з капітальними інвестиціями присвячені праці І.А. Бєлобницького, Ф.Ф. Бутинця, В.С. Рудницького, Б.Ф. Усача та інших.

Вагомий внесок у розвиток теоретичних засад  і методичних підходів до вирішення  проблем оцінки, обліку, аналізу  і аудиту основних засобів внесли вчені-економісти М.Я. Дем’яненко, Г.Г. Кірейцев, М.Т. Білуха, О.М. Голованов, Л.І. Гомберг, М.В. Кужельний, Л.К. Сук, В.П. Завгородній, В.Ф. Палій, В.В. Сопко, В.Г. Лінник, Н.Ф. Огійчук та інші вчені.

Теоретична  й практична значимість обліку основних засобів та капітальних інвестицій, недостатній рівень їх дослідження стосовно сучасних потреб управління та дискусійність багатьох теоретичних положень обумовили вибір теми і визначили цільову спрямованість дослідження.

Мета дослідження  полягає у розробці теоретично і економічно обґрунтованих рекомендацій щодо напрямків удосконалення методики обліку капітальних інвестицій та надходження основних засобів на підприємствах.

Відповідно  до цільової спрямованості даної роботи передбачено послідовне вирішення таких завдань:

• визначення поняття та складу капітальних інвестицій та надходження основних засобів на підприємство;
• ознайомлення із суттю і оцінкою основних засобів;
• обґрунтування класифікації основних засобів на підприємстві;
• аналіз порядку документування операцій з обліку капітальних інвестицій та надходження основних засобів;
• аналіз особливостей обліку капітальних інвестицій підприємства;
• аналіз синтетичного і аналітичного обліку надходження основних засобів  на підприємство;
• обґрунтування порядку ведення обліку капітальних інвестицій та надходження основних засобів в умовах його амортизації;
• визначення порядку інвентаризації капітальних інвестицій та основних засобів підприємства.

Об’єктом дослідження є капітальні інвестиції та процес надходження основних засобів на підприємство.

Предметом дослідження  є теорія і практика ведення обліку капітальних інвестицій та надходження основних засобів на підприємство.

Базовим підприємством  виступає Філія «Яворівський райавтодор», яке займається будівництвом і ремонтом автодоріг.

Робота складається  зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

В першому розділі «Теоретичні засади обліку капітальних інвестицій та надходження основних засобів на підприємство» ми досліджували теоретичний засади обліку капітальних інвестицій та надходження основних засобів.

В другому розділі «Організація та методика обліку капітальних інвестицій та надходження основних засобів на підприємство» – організацію та методику обліку капітальних інвестицій та надходження основних засобів.

В третьому розділі «Автоматизація обліку й інвентаризація капітальних інвестицій та основних засобів» ми досліджували автоматизацію й інвентаризацію капітальних інвестицій та надходження основних засобів на підприємство.

Методологічною  основою дослідження є системний підхід до розкриття економічної сутності основних засобів та капітальних інвестицій, їх амортизації та процесу відтворення. До основних методів дослідження слід віднести діалектичний та структурно-функціональний методи. При дослідженні використовувались також методи наукової абстракції, індукції та дедукції, аналізу і синтезу, порівняння, вибіркового обстеження та групування, а також інші прийоми дослідження.

Інформаційну  базу дослідження становлять законодавчі  та нормативно-правові акти щодо обліку основних засобів, що діють в Україні, наукові праці та методичні розробки вітчизняних, зарубіжних вчених-економістів, статистичні дані Державної служби статистики України, а також дані поточного обліку і звітності підприємства.

Застосування  на практиці запропонованих рекомендацій дозволить забезпечити адекватне відображення операцій з бухгалтерського обліку капітальних інвестицій, своєчасність і достовірність надання якісної інформації за результатами внутрішньогосподарського контролю операцій з капітальними інвестиціями.

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ЗАСАДИ ОБЛІКУ КАПІТАЛЬНИХ ІНВЕСТИЦІЙ ТА НАДХОДЖЕННЯ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ  НА ПІДПРИЄМСТВО

 

1. Поняття та склад капітальних інвестицій та надходження основних засобів на підприємство

Капітальні  інвестиції – це витрати на капітальне будівництво, придбання (виготовлення власними силами) основних засобів, придбання чи виготовлення інших необоротних матеріальних активів, а також формування основного стада, які здійснюються в даному періоді з метою отримати економічні вигоди в майбутньому.

Капітальні  інвестиції і капітальне будівництво, зокрема, мають своєю метою створення  визначених об'єктів для одержання  в майбутньому економічних вигод  від їхнього використання. При  цьому витрати підприємства на створення  таких об'єктів (а це найчастіше необоротні матеріальні активи) не відбиваються відразу в складі витрат підприємства, а капіталізуються, з їхньою наступною амортизацією. Тобто капітальні інвестиції за структурою робіт відносяться до витрат, що збільшують вартість основних засобів.

Крім того, необхідно  відзначити ще одну важливу рису капітальних  інвестицій - підприємство повинне  одержати в майбутньому економічний  ефект, вигоду від їхнього використання. Такий ефект може виражатися в  економії ресурсів підприємства (матеріальних, трудових), скороченні тривалості виробничого циклу та інших.

Рахунок №15 "Капітальні інвестиції" відноситься до Класу 1 "Необоротні активи", рахунки  цього класу призначені для узагальнення інформації про наявність і рух  основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій, капітальних інвестицій, довгострокової дебіторської заборгованості й інших необоротних активів, а також зносу необоротних активів.

Рахунок №15 "Капітальні інвестиції" призначений для обліку витрат на придбання чи створення матеріальних і нематеріальних активів.

Рахунок №15 "Капітальні інвестиції" має наступні субрахунки:

151 "Капітальне  будівництво" – відображаються  витрати на будівництво, що  здійснюється як господарським, так і підрядним способом для власних потреб підприємства.

152 "Придбання  (виготовлення) основних засобів"  – призначений для обліку витрат  на придбання чи виготовлення  власними силами матеріальних  активів, облік яких ведеться  на рахунки №10 "Основні засоби".

153 "Придбання  (виготовлення) інших необоротних  матеріальних активів" – відображаються  витрати на придбання чи виготовлення  матеріальних активів, облік яких  ведеться на рахунку №11 "Інші  необоротні матеріальні активи".

154 "Придбання  (створення) нематеріальних активів" – відображаються витрати на придбання чи виготовлення активів, облік яких ведеться на рахунку №12 "Нематеріальні активи".

155 "Придбання  (вирощування) довгострокових біологічних  активів " – враховуються витрати  на формування основної череди робочої чи продуктивної худоби (крім тварин, що враховуються на рахунку №21 "Поточні біологічні активи"). [41, с.402]

Основні засоби - це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість виготовлюваної продукції робіт, послуг частинами в міру спрацювання. Основні засоби підприємства включають основні виробничі фонди й невиробничі основні фонди.

ПСБО 7 «Основні засоби» визначає “основні засоби” як матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [9].

Для цілей бухгалтерського  обліку основні засоби класифікуються за групами (відповідно враховуються на рахунках і субрахунках), поданими в табл. 1.1.

Таблиця 1.1.

Класифікація  основних засобів

Основні засоби	рахунок 10
1	2
Інвестиційна  нерухомість	100
Земельні ділянки	101
Капітальні  витрати на поліпшення земель	102
Будинки, спорудження  і передатні устрої	103
Машини й  устаткування	104
Транспортні засоби	105
Інструменти, прилади, інвентар	106
Тварини	107
Багаторічні насадження	108
Інші основні  засоби	109
Інші необоротні матеріальні активи	рахунок 11
Бібліотечні фонди	111
Малоцінні необоротні матеріальні активи	112
Тимчасові (нетитульні) споруди	113
Природні ресурси	114
Інвентарна  тара	115
Предмети прокату	116
Інші необоротні матеріальні активи	117

 

Об'єкт основних засобів - це: закінчений устрій з усіма пристосуваннями й приналежностями до нього; конструктивно відособлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; або відособлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їхнього обслуговування загальні пристосування, приналежності, керування і єдиний фундамент, у результаті чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, контрольована підприємством.

Для обліку основних засобів Планом рахунків призначені рахунки: № 10 "Основні засоби" і № 13 "Знос (амортизація) необоротних активів". Виділений рахунок № 11 "Інші необоротні активи" , сальдо якого разом з сальдо рахунка № 10 "Основні засоби" відображаються в балансі загальною сумою за статтею "Основні засоби".

Бухгалтерський  облік основних засобів, що використовуються у виробничій діяльності підприємств, за сумою витрат, пов'язаних із виготовленням, придбанням, доставкою, спорудженням, встановленням, страхуванням під час транспортування, державною реєстрацією, реконструкцією, модернізацією основних засобів, ведеться на рахунку № 10 "Основні засоби" із застосуванням субрахунків (рахунків другого порядку).

На субрахунку №100 "Інвестиційна нерухомість" ведеться облік наявності та руху об'єктів інвестиційної нерухомості.

На субрахунку №101 "Земельні ділянки" ведеться облік земельних ділянок.

На субрахунку № 102 "Капітальні витрати на поліпшення земель" ведеться облік капітальних  вкладень на поліпшення земель (меліоративні, осушувальні, іригаційні та інші роботи).

На субрахунку № 103 "Будинки  та споруди" ведеться облік руху та наявності будівель, споруд, їх структурних  компонентів та передавальних пристроїв, включаючи частини будівель.

На субрахунку № 104 "Машини та обладнання", № 105 "Транспортні засоби", № 106 "Інструменти, прилади та інвентар" ведеться облік руху та наявності автомобілів включаючи вузли і запасні частини, якими вони комплектуються, двигуни, мости, запасні колеса, підйомники, інструмент, інвентар тощо), меблів, побутових електронних, оптичних, електромеханічних приладів та інструментів, електронно-обчислювальних та інших машин для автоматичної обробки інформації, інформаційних систем, телефонів, мікрофонів, рацій, іншого конторського (офісного) обладнання, устаткування та приладдя до них.

На субрахунках № 107 "Тварини", № 108 "Багаторічні насадження" здійснюється облік відповідно робочої і продуктивної худоби, багаторічних насаджень.

На субрахунку № 109 "Інші основні засоби" ведеться облік  руху і наявності інших основних засобів, що не відображені на субрахунках № 101-108.

У Плані рахунків для окремих видів основних засобів застосовується специфічний або спрощений порядок обліку. Новим є те, що малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП), термін експлуатації яких перевищує один рік, відображаються у складі необоротних активів на субрахунку № 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи", по яких нараховується знос. У Балансі сальдо рахунків № 10 "Основні засоби" і № 11 "Інші необоротні матеріальні активи" відображається загальною сумою за статтею "Основні засоби".

На дебеті рахунка № 10 "Основні засоби" відображається вартість основних засобів, що надійшли у звітному періоді, а на кредиті - вартість основних засобів, що вибули у звітному періоді. Дебетове (і тільки) сальдо означає суму на звітну дату собівартості власних об'єктів основних засобів, що знаходяться у розпорядженні підприємства [13, c. 341].

Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному об'єкту за допомогою карток обліку руху основних засобів (форма № 03-8) - загальних для будівель і споруд, а також для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентарю, замість № 03-6 "Інвентарна картка обліку основних засобів" (для будівель і споруд) і № 03-7 "Опис інвентарних карток обліку основних засобів" (для машин, обладнання, інструменту, виробничого і господарського інвентарю).

Кожному об'єкту основних засобів  присвоюється інвентарний номер, який зберігається за цим об'єктом протягом усього періоду його експлуатації на даному підприємстві. Він проставляється в усіх первинних документах, що оформлюють наявність і рух об'єкта: типова форма № 03-1 "Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів", "Акт на списання основних засобів" форма № 03-3 тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Суть і оцінка основних засобів

 

Згідно з П(С)БО 7 “Основні засоби” основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Будь – який об’єкт необоротних активів визнається активом за умови, що існує імовірність отримання в майбутньому економічних вигод від його використання,вартість його може бути достовірно визначена і строк служби становить не менше одного року.

Створені (побудовані) або придбані основні засоби у  балансі відображаються за їх первинною вартістю, яка складається з таких елементів:

1. Сум сплачених коштів підрядним організаціям за виконані будівельно – монтажні роботи та постачання за придбані об’єкти (без податків);

2. Реєстраційних зборів, державного мита і подібних платежів, які засвідчують право власності на об’єкт;

3. Сум ввізного  мита;

4. Витрат зі страхування ризику доставки об’єктів;

5. Сум податків у зв’язку з придбанням об’єктів (якщо податки не відшкодовуються підприємству);

6. Витрат на установку, монтаж, налагодження, пробний пуск об’єктів;

7. Інших витрат, які пов’язані з доведенням об’єкта до стану, в якому його можна експлуатувати.

Якщо надходить  партія однотипних основних засобів (інвентар, прилади), то вартість одного об’єкта  визначається діленням загальних витрат на їх придбання на кількість об’єктів.

При отриманні  необоротних активів без оплати (від благодійних організацій, при  об’єднанні підприємств) у балансі  треба показати їх за справедливою вартістю – за ціною обміну або  оплати постачальнику об’єкта (ринкова або відновлювальна вартість). За такою ж справедливою вартістю оцінюється об’єкт, який внесено у статутний капітал підприємства.

При обміні подібних об’єктів первинна вартість отриманого об’єкта дорівнює його залишковій вартості, а у випадку перевищення справедливої вартості об’єкта над його залишковою вартістю оцінка здійснюється за справедливою вартістю з включенням різниці до витрат звітного періоду. Обмін подібними об’єктами здійснюється за їх справедливою вартістю, збільшеною (зменшеною) під час обміну. Первинна вартість необоротних активів збільшується на суму витрат, пов’язаних із модернізацією, модифікацією, добудовою, дообладнанням та реконструкцією. При частковій ліквідації об’єкта первинна вартість об’єкта зменшується на суму ліквідованої частини. Витрати, пов’язані з підтриманням об’єкта в робочому стані (ремонтні роботи, профілактичні огляди тощо), включаються до складу витрат поточного періоду. [41, с. 154].

Однією з  важливих проблем обліку є оцінка основних засобів. На практиці використовують три види оцінки засобів: первинна (інвентарна), залишкова і відновлювальна.

Первинна вартість основних засобів показує вартість кожного об’єкта в момент його введення в експлуатацію. Дані про  вартість об’єкта записуються в акті приймання основних засобів, а також в інвентарній картці, звідки й походить назва цієї вартості – інвентарна. Як правило, ця оцінка залишається сталою протягом тривалого часу. Первинна вартість може змінюватись лише при переоцінці, добудові, модернізації і реконструкції об’єкта в порядку проведення робіт за рахунок капітальних інвестицій. Такий порядок забезпечує стабільність оцінки засобів праці і дає можливість проведення аналізу їх використання у порівнянних цінах.

Залишкова вартість показує ту частину вартості, яка ще залишилась після перенесення на готовий продукт вартості об’єкта внаслідок використання у виробничому процесі. Чим довше служить об’єкт і бере участь у виробництві, тим менша залишкова вартість.

Залишкова вартість основних засобів – це різниця  між первинною вартість об’єктів і нарахованим зносом, який визначається за даними бухгалтерського обліку. Знос визначається бухгалтером виходячи зі строку і норм амортизації.

Відновлювальна  вартість основних засобів – це вартість відтворення об’єктів в  сучасних умовах виробництва і діючих у даний момент цінах. Відновлювальна вартість вимагає переоцінки основних засобів на певну дату.                                                 Відомо, що при оцінці основних засобів за початковою вартістю в різний час діють різні ціни, отже у балансі вони показуються у непорівнянному вигляді [41, с. 154].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Класифікація основних засобів на підприємстві

 

Основні засоби розрізняються за призначенням та функціональною роллю у виробничому процесі, що викликає необхідність відповідної їх класифікації.

Для планування, обліку, контролю та аналізу найбільше  значення має класифікація основних засобів, яка передбачена ПСБО 7 «Основні засоби».

Основні засоби поділяються на такі групи і підгрупи:

1. Земельні ділянки.
2. Капітальні витрати на поліпшення земель.
3. Будинки (виробничі, адміністративні, склади), споруди (мости, греблі, автомобільні дороги) та передавальні пристрої (кабельні лінії, каналізація, водоканали, лінії електромереж тощо).
4. Машини й устаткування, які поділяються за такими видами:

- силові (котельні установки, електродвигуни, гідроагрегати, турбоагрегати, газотурбінні установки);

- робочі (металорізальні верстати, компресорні машини й устаткування, насоси);

- вимірювальні та регулювальні прилади, лабораторне устаткування (контрольно – вимірювальна апаратура, геодезичні прилади, вагове устаткування);

- інші машини й устаткування комунального господарства, спортивне, театральне, музичне устаткування.

Хоч у ПСБО 7 «Основні засоби» вказані вище види машин й устаткування не виділяються, проте доцільність їх окремого обліку диктується аналізом ефективності використання, структури парку, їх вікового складу та іншими причинами.

У цій групі  окремою позицією доцільно виділяти автоматичні машини та устаткування, що характеризують динаміку науково – технічного прогресу:

5. Транспортні засоби (залізничний рухомий склад – електровози, тепловози, паровози, вагони; транспортні судна морського та річкового флоту; виробничий та комунальний транспорт).
6. Інструменти (бурильні і відбійні молотки, фарбопульти, вібратори, інструмент для обслуговування та ремонту залізничних колій), виробничий інвентар і пристосування (контейнери універсальні, меблі залів, театрів та кінотеатрів, інвентарний одяг сцен) та господарський інвентар (столи, крісла, шафи, дивани).
7. Робоча і продуктивна худоба.
8. Багаторічні насадження.
9. Інші основні засоби (тварини цирків, зооцирків, зоопарків).

Наведена класифікація основних засобів має важливе  значення обліку, оскільки щодо неї  складається звітність про рух  основних засобів. Крім того, такі дані необхідні для глибокого аналізу використання основних засобів і пошуку резервів для підвищення фондовіддачі. [41, с. 151].

За характером участі у процесі виробництва  основні засоби поділяються на такі групи:

1) виробничі;

2) невиробничі.

Виробничі основні засоби призначені для використання у сфері матеріального виробництва, а невиробничі - для обслуговування колективів підприємства. Хоча невиробничі фонди безпосередньої участі у виробничому процесі не беруть, проте це не означає, що на них не треба виділяти кошти. Навпаки, забезпечення підприємства невиробничими засобами за встановленими нормативами має важливе соціальне значення для розвитку колективу. Однак сьогодні такі нормативи або взагалі не розроблені, або не відповідають вимогам часу.

Важливою є  класифікація основних засобів за галузями економіки:

1. Промисловість;

2. Сільське господарство;

3. Лісове господарство;

4. Транспорт;

5. Зв’язок;

6. Будівництво;

7. Торгівля і громадське харчування;

8. Освіта;

9. Культура;

10. Мистецтво;

11. Управління.

Наведена класифікація має певне значення і для організації  аналітичного обліку, тому що на промислових  підприємствах одночасно функціонують основні засоби різних галузей. Зрозуміло, що найбільшу питому вагу займають засоби промисловості, але поряд з ними на підприємствах використовуються основні засоби будівництва, громадського харчування (буфети, їдальні), сільського господарства (підсобні господарства) та інші [41, с. 151].