Облік кількості і якості земель у складі державного земельного кадастру

МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Одеський державний  аграрний університет

Кафедра землевпорядного  кадастру та ЗІД

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни: «Земельного  кадастру»

НА  ТЕМУ:

 

„Облік кількості і якості земель у складі державного земельного кадастру”

 

 

 

Виконала:

Ст. ЗЕМ ІV/

Перевірила:

   ст. викладач

.

 

 

 

Одеса - 2007

  

Зміст

 

Вступ

Розділ 1. Формування землеволодінь  різних форм власності.

Розділ 2. Аналіз змін за обліковий період.

Розділ 3. Ведення державної статистичної звітності.

Розділ 4. Державний реєстр земель.

Висновки та пропозиції.

Список використаної літератури.

Графічні матеріали  включають план формування землеволодінь  різних форм власності, кадастровий  план окремої земельної ділянки.

Додатки:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Земельний кадастр  як наука вивчає загальні властивості, принципи і закономірності формування і функціонування земельних ділянок  як об`єктів земельно-правових відносин, просторового базису, головного засобу виробництва у сільському і лісовому господарствах та природного ресурсу.

Державний земельний кадастр  призначений для забезпечення рад народних депутатів, заінтересованих підприємств, установ, організацій і громадян вірогідними і необхідними відомостями про природний, господарський стан та правовий режим земель з метою організації раціонального використання та охорони земель, регулювання земельних відносин, землеустрою, обгрунтування розмірів плати за землю.

Державний земельний кадастр  включає дані реєстрації права власності, права користування землею та договорів  на оренду землі, обліку кількості та якості земель, бонітування грунтів, зонування територій населених  пунктів, економічної та грошової оцінки земель.

Державний земельний  кадастр в Україні – це єдина  державна багаторівнева система  земельно-кадастрових робіт та процедура  визнання факту виникнення або припинення існування земельних ділянок  як об`єктів права власності та права користування і їх оцінки, що містить сукупність необхідних даних і документів про правовий режим земельних ділянок, їх вартість і розподіл серед власників землі, землекористувачів, за категоріями земель, а також кількісні, якісні і оціночні характеристики земельних ділянок.

Державний земельний кадастр  ведеться за єдиною для України системою на базі нормативних документів, затверджуваних Держкомземом.

Державний земельний кадастр  ведеться Держагенством, Комітетом по земельних ресурсах і земельній реформі Республіки Крим, управліннями земельних ресурсів обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, відділами земельних ресурсів районних державних адміністрацій, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

Держземагенство забезпечує постійне вивчення потреби в земельно- кадастровій інформації.

Ведення державного земельного кадастру забезпечується проведенням  топографо-геодезичних, картографічних робіт, грунтових, геоботанічних, радіологічних, лісотипологічних, містобудівних та інших обстежень і розвідувань, реєстрацією права власності на землю, права користування землею і договорів на оренду землі, обліком кількості та якості земель, бонітуванням грунтів, зонуванням територій населених пунктів та економічною оцінкою земель. Оперативність і точність даних земельного кадастру забезпечується використанням аерокосмічних зйомок та застосуванням методів дистанційного зондування земної поверхні.

Документація державного земельного кадастру ведеться по територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областей, Республіки Крим і України в цілому з урахуванням природно-сільськогосподарського і лісогосподарського районувань та функціонального зонування територій населених пунктів.

До земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі адміністративно- територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній власності, їх кількість, якість, народногосподарську цінність та продуктивність по власниках землі і землекористувачах, населених пунктах, територіях сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів, областях, Республіці Крим та Україні в цілому. Земельно-кадастрова документація включає книги реєстрації державних актів на право колективної, приватної власності на землю, право постійного користування землею, договорів на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди.

Земельно-кадастрова документація ведеться згідно з інструкцією ведення  державного земельного кадастру, затверджуваною Держкомземом нині Державне агенство з питань земельних ресурсів.

Об’єкт земельного кадастру – це увесь земельний фонд країни, включаючи ділянки, покриті водою, лісом, болотом

Завданням даної  курсової роботи є вивчення принципів  ведення державної реєстрації, земельного балансу та обліку земель.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Формування землеволодінь різних форм власності

Формування  землеволодінь різних форм власності  здійснюється із застосуванням цифрового  плану курсової роботи на тему „Облік кількості та якості земель у складі державного земельного кадастру”.

Формування  землеволодінь різних форм власності  відбувалося на основі закону України  про землеустрій (№ 36)

Поняття земля  включає всю економічну систему, в якій знаходиться земельна ділянка, тобто весь комплекс чинників навколишнього  середовища, природних умов виробництва, які визначають ріст і розвиток рослин, умови сільськогосподарського використання земель і, значить, впливають на кінцевий результат господарської діяльності людини.

Власність на землю в  Україні має такі форми: державну, комунальну, приватну.  Усі форми власності є рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.

Повноваження  щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок місцеві Ради народних депутатів можуть передавати відповідно органам державної виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Розглянемо  більш детально:

Право державної власності на землю.

У державній  власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.

Суб'єктами права  державної власності на землю  виступають:

• Верховна Рада України — на землі загальнодержавної власності України;
• Верховна Рада Республіки Крим — на землі в межах території Республіки, за винятком земель загальнодержавної власності;
• Обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів — на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Землі, що перебувають у державній власності, можуть передаватися в колективну або приватну власність і надаватися у користування, у тому числі в оренду, за винятком випадків, передбачених законодавством України і Республіки Крим.

Але є землі які не можуть передаватись у колективну та приватну власність, а саме це землі:

- загального  користування населених пунктів  (майдани, вулиці, проїзди, шляхи,  пасовища, сінокоси, набережні, парки,  міські ліси, сквери, бульвари, кладовища,  місця знешкодження та утилізації  відходів), а також землі, надані для розміщення будинків органів державної влади та державної виконавчої влади;

- гірничодобувної  промисловості, єдиної енергетичної та космічної систем, транспорту, зв'язку, оборони;

- природоохоронного,  оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

- лісового  фонду, за винятком невеликих  (до 5 гектарів) ділянок лісів, що  входять до складу угідь сільськогосподарських  підприємств, селянських (фермерських)  господарств;

- водного фонду,  за винятком невеликих (до 3 гектарів) ділянок водойм і боліт, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств;

- сільськогосподарських  науково-дослідних установ і навчальних закладів та їх дослідних господарств, учбових господарств навчальних закладів, державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, елітно-насінницьких і насінницьких господарств, племінних заводів, племінних радгоспів і коне заводів, господарств по вирощуванню хмелю, ефіроолійних, лікарських рослин, фруктів і винограду.

 

Право колективної власності на землю.

Земля може належати громадянам на праві колективної  власності.

Суб'єктами права  колективної власності на землю  є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають  у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

У колективну власність можуть бути передані землі  колективних сільськогосподарських  підприємств, сільськогосподарських  кооперативів, сільськогосподарських  акціонерних товариств, в тому числі  створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств.

До прийняття  такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у  межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів.

Площа земель, що передаються у колективну власність, становить різницю між загальною  площею земель, що знаходиться у віданні відповідної Ради, і площею земель, які залишаються у державній власності (землі запасу, лісовий фонд, водний фонд, резервний фонд, тощо) і у власності громадян.

Землі у колективну власність передаються безплатно.

Земельні ділянки  загального користування садівницьких товариств поділу не підлягають.

Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутністю спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

У разі продажу  власником своєї земельної частки переважне право на її купівлю  мають співвласники.

Землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні  лісосмуги та інші ґрунтозахисні  насадження, гідротехнічні споруди тощо) колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів та акціонерних товариств, що ліквідуються або збанкрутили, передаються у відання відповідних місцевих Рад народних депутатів.

Сільські і  селищні Ради народних депутатів створюють на своїй території резервний фонд земель за погодженням місце розташування з землекористувачем у розмірі до 15 процентів площі усіх сільськогосподарських угідь, включаючи угіддя в межах відповідних населених пунктів.

Комунальна власність

Поширюється на землі, які  використовуються громадою. Це вулиці, парки, площі, громадські пасовища, сіножатті.

Право приватної  власності

Громадяни України  мають право на одержання у  власність земельних ділянок  для: ведення селянського (фермерського) господарства; ведення особистого підсобного господарства; будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка); садівництва; дачного і гаражного будівництва.

Громадяни набувають  право власності на земельні ділянки у разі: одержання їх у спадщину; одержання частки землі у. спільному майні подружжя; купівлі-продажу, дарування та обміну.

Передача земельних  ділянок у власність громадян провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції  за плату або безплатно.

Безплатно земельні ділянки передаються у  власність громадян для: ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею; ведення особистого підсобного господарства; будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка). в тому числі земельні ділянки, що були раніше надані у встановленому порядку громадянам для цієї мети, у межах граничного розміру, визначеного статтею 67 цього Кодексу;  садівництва; дачного і гаражного будівництва.

За плату  передаються у власність громадян для ведення селянського (фермерського) господарства земельні ділянки, розмір яких перевищує середню земельну частку.

При обчисленні середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля) , якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації.

При визначенні середнього розміру земельної частки має враховуватися якість сільськогосподарських  угідь. Розмір середньої земельної  частки може переглядатися залежно  від демографічних умов і конкретних обставин, що склалися, Радою народних депутатів, яка визначила цей розмір.

Надана громадянинові  у власність земельна ділянка  може бути об'єктом застави лише за зобов'язанням з участю кредитної  установи.

Колишнім власникам  землі (їх спадкоємцям) або землекористувачам земельні ділянки не повертаються. За їх бажанням їм можуть бути передані у власність або надані у користування інші земельні ділянки на загальних підставах. Іноземним громадянам та особам без громадянства земельні ділянки у власність не передаються.

Як було сказано  раніше, формування землеволодінь різних форм власності відбувалося на основі закону України про землеустрій (№ 36)

Землеустрій — сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб’єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил заходи із землеустрою — передбачені документацією із землеустрою роботи щодо раціонального використання та охорони земель, формування та організації території об’єкта землеустрою з урахуванням їх цільового призначення, обмежень у використанні та обмежень (обтяжень) правами інших осіб (земельних сервітутів), збереження і підвищення родючості грунтів.

Об’єктами землеустрою є: територія України; території адміністративно-територіальних утворень або їх частин; території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки.

Землеустрій базується на таких принципах:

• дотримання законності;
• забезпечення науково обгрунтованого розподілу земельних ресурсів між галузями економіки з метою раціонального розміщення продуктивних сил, комплексного економічного і соціального розвитку регіонів, формування сприятливого навколишнього природного середовища;
• організації використання та охорони земель із врахуванням конкретних зональних умов, узгодженості екологічних, економічних і соціальних інтересів суспільства, які забезпечують високу економічну і соціальну ефективність виробництва, екологічну збалансованість і стабільність довкілля та агроландшафтів;
• створення умов для реалізації органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами їхніх конституційних прав на землю;
• забезпечення пріоритету сільськогосподарського землеволодіння і землекористування;
• забезпечення пріоритету вимог екологічної безпеки, охорони земельних ресурсів і відтворення родючості грунтів, продуктивності земель сільськогосподарського призначення, встановлення режиму природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

 

Право власності на землю і право  постійного користування землею посвідчується спеціальними документами - державними актами. Державні акти складаються на право колективної власності на землю; на право приватної власності на землю; на право постійного користування землею, форми яких затверджені Верховною Радою України.

Право тимчасового користування землею (в  тому числі на умовах оренди) оформляється договором за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Державні  акти, що посвідчують право власності  на землю або право постійного користування землею, яка перебуває у державній власності, видаються на підставі рішень Верховної Ради України, Верховної Ради Республіки Крим, місцевих Рад народних депутатів.

Договір з землекористувачами на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди) на землі, що перебувають у державній власності, укладається відповідною сільською, селищною, міською Радою народних депутатів, а на землі, що перебувають у власності — відповідними власниками цієї землі.

На  земельні ділянки, якими користуються громадяни, підприємства, установи, організації та садівницькі товариства, державні акти виготовляються після визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і складання плану земельної ділянки.

Розробку  технічної документації по складанню  державних актів на право власності  на землю і право постійного користування землею здійснюють державні та інші землевпорядні організації.

Технічна  документація по складанню державних актів зберігається у відділах земельних ресурсів районних державних адміністрацій, міських (міст обласного підпорядкування) відділах земельних ресурсів, управліннях земельних ресурсів Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Порядок складання державних актів

Роботи  по складанню державних актів  на право власності на землю і  право постійного користування землею виконуються в такому порядку:

• підготовчі роботи;
• встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
• складання плану земельної ділянки; . заповнення бланка державного акта.

Підготовчі  роботи включають: при складанні  державних актів на право колективної власності на землю: аналіз матеріалів затвердженого проекту роздержавлення і приватизації земель колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств; вивчення геодезичних даних на зовнішні межі господарства;

Межі  наданих (переданих) земельних ділянок  переносяться у натуру (на місцевість) і закріплюються межовими знаками, а межі ділянок, що знаходяться у власності та користуванні і проходять по визначених в натурі контурах, звіряються з наявними планами ділянок. При відсутності плану проводиться зйомка зовнішніх меж земельної ділянки, встановлюються суміжні власники землі і землекористувачі, за участю останніх складається протокол, в якому докладно описується розташування меж на місцевості.

Складається план земельної ділянки з визначенням  на ньому її меж і розмірів, описом меж суміжних власників землі  і землекористувачів.

На  плані показуються:

1. межі всіх черезсмужних ділянок, що передаються (надаються) у власність або користування в межах відповідної Ради народних депутатів;
2. лінійні проміри по межі земельної ділянки;
3. всі поворотні точки меж земельної ділянки;
4. всі точки, закріплені в натурі (на місцевості) довгостроковими межовими знаками;
5. всі лінії, які є суходільними межами. Ці межі викреслюються суцільною лінією чорною тушшю;
6. річки, озера, канали, шляхи, лісосмуги, інші урочища, що співпадають з межами.

План земельної  ділянки складається у масштабі, який забезпечує чітке зображення всіх елементів і надписів.

При заповненні бланків державних актів  на право власності на землю, постійного користування землею і договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) всі записи мають бути зроблені чітко і акуратно, помарки і виправлення не допускаються.

Державні  акти на право колективної власності  на землю, право приватної власності  на землю, право постійного користування землею складаються у двох примірниках, підписуються головою відповідної місцевої Ради народних депутатів і скріплюються гербовою печаткою. Сторінку державного акта із зображенням плану земельної ділянки підписує інженер землевпорядник.

Нумерування всіх бланків державних актів  здійснюється окремо по кожному району Республіки Крим, областей, місту обласного підпорядкування, а в містах з районним поділом — по кожному району.

Кожна форма державного акта повинна мати окрему нумерацію починаючи з  одиниці.

Порядок видачі і реєстрації державних актів

Державні акти на право колективної власності  на землю, право приватної власності на землю, право постійного користування землею видаються і реєструються тією сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів, яка прийняла рішення про передачу земельної ділянки у власність або надання її у постійне користування.

Державні акти на право колективної власності  на землю, право приватної власності  на землю, право постійного користування землею реєструються відповідно:

— у Книзі  записів (реєстрації) державних актів  на право колективної власності  на землю за формою згідно з додатком № 1;

— у Книзі  записів (реєстрації) державних актів  на право приватної власності  на землю за формою згідно з додатком № 2;

— у Книзі  записів (реєстрації) державних актів  на право постійного користування землею (громадянами) за формою згідно з додатком №3;

— у Книзі  записів (реєстрації) державних актів  на право постійного користування землею за формою згідно з додатком № 4.

Книги записів (реєстрації) державних актів і  договорів на право тимчасового  користування землею (в тому числі на умовах оренди) ведуться виконавчими органами відповідних сільських, селищних, міських Рад народних депутатів (міст обласного підпорядкування), відділами земельних ресурсів районних державних адміністрацій, управліннями земельних ресурсів Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Ці книги  шнуруються, засвідчуються підписами голови відповідної Ради народних депутатів, інженером-землевпорядником місцевої Ради, скріплюються гербовою печаткою Ради.

У разі зміни  меж, розміру, цільового призначення та умов надання земельних ділянок, що відбулися після видачі державного акта, до нього вносять ці зміни, які фіксуються на плані зовнішніх меж і на останній сторінці державного акта.

Кожний запис  про зміну меж, площі, цільового призначення та умов надання земельної ділянки посвідчується інженером-землевпорядником сільської, селищної, міської Ради народних депутатів або відділу земельних ресурсів районної державної адміністрації.

Порядок зберігання державних актів

Власники землі  і землекористувачі зберігають видані їм державні акти і договори на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), як документи постійного зберігання.

Другі примірники державних актів і договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), а також книги їх реєстрації зберігаються у вогнетривких шафах у тих органах, що здійснювали їх видачу і реєстрацію.

У випадках припинення права власності або права  користування на земельну ділянку документи, що посвідчують це право, повертаються до органу, котрий їх видає.

 

Формування  землеволодінь різних форм власності  здійснюється із застосуванням цифрового  плану курсової роботи.

На території  сільської ради включаючи населений  пункт сформовано землеволодіння, землекористування з різними формами власності на землю (державна, приватна і комунальна). Сформовані землеволодіння, землекористування мають різні форми господарювання:  державне підприємство, комунальне підприємство,  акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, садове товариство, приватно-орендне товариство.

Результатом цієї роботи є складання експлікації  земель за формами власності на землю (табл. 1), експлікації земель за угіддями (табл. 2), план формування землеволодінь, землекористувань, каталоги координат меж землеволодінь, землекористувань, каталоги координат угідь в межах землеволодінь, землекористувань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Аналіз змін за обліковий період

З прийняттям земельного кодексу України державний  земельний кадастр набуває нового змісту і призначення. Йому відводиться важлива роль у реформуванні земельних відносин. Однією з його складових частин є облік кількості та якості земель.

Облік кількості земель

Основне завдання обліку земель полягає в  тому, щоб дати характеристику кожній земельній ділянці, землеволодінню і землекористуванню щодо їх розмірів, складу угідь, характеру господарської діяльності на них, їх підвидів відповідно до прийнятої класифікації.

Облік земель - це державний захід щодо накопичення, систематизації й аналізу всебічних відомостей про кількість, розміщення та господарське використання земельних ресурсів. Як складова частина державного земельного кадастру, облік продовжує вивчення господарського стану земель і починає їх вивчення в природному відношенні.

Земля є умовою процесу виробництва, тому облік землі необхідно вести  в усіх галузях народного господарства в розрізі основних категорій  земельного фонду. Обліку підлягають усі  землі країни.

Отже, земельно-обліковою  одиницею є земельна ділянка –  частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правилами, яка має кадастровий номер.

Державний облік  земель проводиться за фактичним  станом земельних угідь на основі доброякісних планово-картографічних матеріалів і даних обліку поточних змін.

Найбільш детального обліку вимагають землі сільськогосподарського призначення, землі лісового фонду  і землі запасу.

Детальному особливому обліку підлягають землі населених  пунктів, які є просторовим базисом  для будівництва, маючи різні природні характеристики, використовуються за різним цільовим призначенням.