Облік малоцінних швидкозношуваних предметів

ВСТУП

Актуальність теми полягає  в тому, що сучасний етап розвитку ринкових відносин в Україні підвищує відповідальність і самостійність підприємств  у прийнятті управлінських рішень забезпеченню ефективності їх роботи. Працюючи в умовах ринку, чи конкуренції, власник повинен постійно аналізувати  вигідність придбання і виробництва  різних видів засобів, співставляти витрати, які викликані недовикористанням виробничих потужностей, і потенціальний прибуток від їх додаткової експлуатації.

Для виконання  виробничо-господарської програми підприємству необхідні предмети праці  – виробничі запаси.

Виробничі запаси – придбані або самостійно виготовлені  вироби, які підлягають подальшій  переробці на підприємстві. До виробничих запасів належать сировина і матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, паливо, тара й тарні матеріали, будівельні матеріали, матеріали передані в переробку, запасні частини, інші матеріали та МШП.

Специфічною особливістю  виробничих запасів є те, що вони в процесі виробництва використовуються повністю і тому для кожного нового процесу виробництва їх потрібно заміняти повністю новими. Також важливим є, що саме виробничі запаси повністю переносять свою вартість на вартість виробленої продукції. Крім того, в  собівартості промислової продукції  найбільшу питому вагу витрат займають витрати виробничих запасів (50-90%).

Отже одним  з актуальних завдань для підприємства є виявлення та використання внутрішньогосподарських  резервів підприємства, запобігання  зловживанням та перевитратам по матеріальним статтям, так як від цього залежить собівартість продукції, підвищення продуктивності праці, рентабельності виробництва, досягнення комерційного успіху підприємства.

Вирішенню цих  та інших питань в повні мірі сприяє чітко налагоджений облік виробничих запасів.

Для вирішення цих задач необхідно активне використання бухгалтерського обліку цих запасів.

Метою даної курсової роботи є дослідження особливостей бухгалтерського  обліку  малоцінних та швидкозношуваних предметів.

На кожному підприємстві є значна кількість малоцінних засобів  праці, які відносяться до швидкозношуваних предметів. За економічним призначенням вони аналогічні до основних засобів  праці, але обліковуються окремо. Це зроблено з метою спрощення  планування та обліку, а також вирішення  ряду фінансових питань.

Як засоби праці у процесі  використання ці предмети теж поступово  передають свою вартість заново виробленим продуктам, але в межах операційного періоду, у зв'язку з чим до них  застосовують специфічні методи обліку.

Основою побудови бухгалтерського  обліку швидкозношуваних предметів  є їх економічна класифікація, а  головною ознакою, взятою за основу класифікації - склад і функціональна роль цих  предметів у процесі виробництва.

Завдання курсової роботи полягає в слідуючому:

• розкрити економічну сутність запасів та показати яку роль вони відіграють в діяльності підприємства;
• показати особливості відображення в обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів на підприємстві;
• дати загальну характеристику базового підприємства;
• показати як проводиться документування господарських операцій з обліку МШП;
• особливості синтетичного та аналітичного обліку МШП.

Метою дослідження є розкриття методики обліку та аналізу малоцінних та швидкозновунаних предметів та надання пропозицій щодо вдосконалення їх обліку, а також пошук резервів підвищення ефективності та використання МШП.

Об'єкт дослідження  є підприємство ТОВ «Новокаховський електромеханічний завод»»

Інформаційною базою є Закони Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів, Накази органів державного управління, Міністерства фінансів, Національного банку України, положення (стандарт) бухгалтерського обліку №9 “Запаси”, положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку, план рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку,інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу спеціальні та періодичні видання, а також зарубіжні видання з питань ринкової економіки, бухгалтерського обліку, економічного аналізу, контролю і ревізії.

Дослідження малоцінних та швидкозношуваних предмктів актуальне і має практичне значення.

РОЗДІЛ 1

ТеоретичнО-методичні  основи обліку ОБОРОТНИХ МАЛОЦІННИХ ТА ШВИДКОЗНОШУВАНИХ ПРЕДМЕТІВ

Відповідно до п. 6 П(С)БО №9, МШП є запасами. А отже, МШП як і інші запаси, визнаються активом, якщо є імовірність, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена. Отже, МШП, які обліковуються на підприємстві і термін використання яких менше року або одного операційного циклу, у момент придбання прибуткуються за первісною вартістю на рахунку 22 "Малоцінні і швидкозношувані предмети". Відповідно до п. 9 П(С)БО №9, первісною вартістю запасів (у нашому випадку - МШП), що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: [6]

1) суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за мінусом непрямих податків;

2)   суми ввізного мита;

3) суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

4) транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

5) інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

 Первісною вартістю  запасів, що виготовляються власними  силами підприємства, визнається  собівартість їх виробництва.  У свою чергу, собівартість виробництва визначається відповідно до П(С)БО 16 "Витрати". [7]

Первісною вартістю запасів, внесених до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива  вартість.

Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

Первісна вартість одиниці  запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих  запасів перевищує їх справедливу  вартість, то первісною вартістю отриманих  запасів є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих запасів включається  до складу витрат звітного періоду.

 Первісна вартість  запасів, придбаних в обмін  (або частковий обмін) на неподібні  запаси, дорівнює справедливій вартості  переданих запасів, збільшеній (зменшеній)  на суму грошових коштів чи  їх еквівалентів, що була передана (отримана) в процесі обміну.

 Вартість переданих  в експлуатацію МШП виключається  зі складу активів (списується  з балансу на витрати) з подальшою  організацією оперативного кількісного  обліку таких предметів за  місцями експлуатації та за  відповідальними особами протягом  терміну їх фактичного використання.

Згідно з пунктом 15 П(С)БО №9 первісна вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів у бухгалтерському обліку не змінюється крім таких випадків: [6]

• якщо знизилась їхня ціна;
• якщо вони зіпсовані;
• якщо вони застаріла або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Не включаються в первісну вартість МШП, а відносяться до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені):

• наднормативні втрати і нестачі МШП;
• відсотки за користування позиками;
• витрати на збут;
• загальногосподарські й інші подібні витрати, безпосередньо не зв'язані з придбанням і доставкою МШП і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

Порядок обліку МШП регламентовано Інструкцією відповідно до пункту 2 зазначеної Інструкції, малоцінні і  швидкозношувані предмети обліковуються  у складі запасів.

Згідно П(С)БО №9 «Запаси» малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП) визначаються за єдиним критерієм – строком служби, який в даному випадку вважається не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він не перевищує один рік. До них відносяться: інструменти і приладдя, господарський інвентар. Спеціальне оснащення, спеціальний одяг та взуття тощо. [6]

Для МШП характерна багаторазова участь у виробництві  та збереження натуральної (речової) форми. Однак необхідно пам’ятати, що будь-які  предмети, що купуються для подальшого продажу,до МШП не належать і обліковуються  як товари.

В цілому малоцінні  засоби праці поділяють на дві  групи: оборотні та необоротні.

Якщо строк  корисної експлуатації МШП перевищує  один рік, їх включають до складу необоротних  активів і їх вартість амортизують.

Малоцінні та швидкозношувані  предмети за своєю функціональною роллю  в підприємстві є такими засобами праці, як і основні засоби (використовуються в процесі виробництва без зміни натуральної форми і поступово зношуються), але мають і особливості оборотних засобів.

Відповідно до Положення  про організацію бухгалтерського  обліку і звітності в Україні, зі складу основних засобів відособлювалися й відносилися до категорії МШП та обліковувалися на підприємствах, в установах як засоби в обігу: [2]

1. предмети терміном служби менше одного року незалежно від їх вартості;
2. предмети вартістю за одиницю;
3. знаряддя лову (трали, неводи, сіті та інші) незалежно від вартості і терміну служби;
4. спеціальні інструменти і спеціальні пристосування (для серійного і масового виробництва певних виробів або для встановлення індивідуального замовлення незалежно від вартості);
5. спеціальний одяг, спеціальне взуття. А також постільні речі, незалежно від їх вартості і терміну служби;
6. тимчасові (нетитульні) споруди, пристосування і пристрої, витрати на зведення яких включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт (з терміном служби до 1 року).
7. тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах або для здійснення технологічних процесів вартістю в межах ліміту, встановленого в п.2, за вартістю придбання або встановлення;
8. предмети, призначені для видачі напрокат, незалежно від вартості.

Виділення зі складу основних засобів зазначених предметів у особливу групу, незважаючи на такаий же характер, їх викоритсання в підприємстві, як основних засобів, зумовлено двома причинами.

По-перше, таке виділення очищує категорію основних засобів від усякого роду дрібних предметів, коли є можливість легко їх замінити іншими з невеликим як правило терміном служби. У складі основних засобів при такому виділенні з їх скаду малоцінних та швидкозношуваних предметів залишаються предмети, що утворюють виробничо-технічну базу підприємства.

По-друге, таке виділення дає можливість підприємству купувати малоцінні та швидкозношувані предмети за рахунок своїх оборотних коштів таким же чином, як і матеріали, в той час, як основні засоби поновляються лише шляхом капітальних вкладень за рахунок спеціального фінансування.

Малоцінні та швидкозношувані предмети належать до складу оборотних засобів.

Таким чином, за своїм характером малоцінні та швидкозношувані предмети аналогічні основним засобам, а з точки зору порядку придбання їх — аналогічні матеріалам.

Малоцінні та швидкозношувані предмети можуть знаходитися на складах підприємства і в експлуатації ( в цехах або  конторі підприємства) на матеріальній відповідальності окремих працівників

До оборотних малоцінних та швидкозношуваних предметів належать предмети, які  використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, такі як інструменти, господарський  інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний  одяг та ін.

Всі МШП згідно з вимогами стандартів бухгалтерського обліку класифікують, виходячи з однієї з наступних  ситуацій: [6]

• якщо строк корисної експлуатації МШП перевищує один рік, їх включають до складу необоротних активів і амортизують;
• якщо МШП знаходяться на складі і відповідають вимогам П(С)БО №9 “Запаси”, вони обліковуються у складі запасів;
• якщо МШП передані в експлуатацію в поточному звітному періоді, вони визнаються витратами звітного періоду.

Відповідно до Положення про  організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, бухгалтерський облік МШП ведеться по місцях збереження і перебування, а також по особах, відповідальних за їхню схоронність, у розрізі наступних груп: [2]

• інструменти і пристосування загального користування;
• спеціальні інструменти і спеціальні пристосування;
• змінне устаткування;
• технологічна тара;
• виробничий інвентар;
• господарський інвентар;
• спеціальний одяг, спеціальне взуття і запобіжні пристосування;
• постільні приналежності;
• інші малоцінні та швидкозношувані предмети.

При віднесенні предметів до складу МШП, наведених у Положенні про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, варто дотримуватись основного критерію — термін корисного використання (експлуатації) цих предметів на підприємстві не повинний перевищувати один рік. [2]

Інструменти і пристосування загального користування:

До інструментів і пристосувань загального користування відносяться  механізовані і немеханізовані знаряддя праці загального призначення, а  предмети, що прикріплюються також  до машин, що служать для обробки  матеріалів.

До групи інструментів відносяться: ріжучі, абразивні, слюсарно-монтажні і подібні їм інструменти, вимірювальні прилади, ударні, що давлять і ущільнюють знаряддя праці, включаючи механізовані знаряддя праці, що працюють за допомогою  електроенергії, стиснутого повітря (штампи, прес-форми, моделі), і інші пристосування.

У Положенні про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні приведені два варіанти організації обліку операцій по видачі інструментів і пристосувань зі складу в роздавальні комори. При першому варіанті всі операції по руху інструментів і пристосувань між складом і роздавальними коморами підприємства оформляються первинними документами в наступному порядку: [2]

                                                                                                   Таблиця 1.1.

У цьому випадку інструменти, що прийшли в непридатність, і пристосування  списуються на підставі карток складського  обліку.

При другому варіанті документальному  оформленню підлягають тільки операції по руху інструментів і пристосувань, зв'язаних зі зміною запасів у роздавальних коморах. Цей варіант видачі інструментів і пристосувань прийнято називати методом  обліку оборотного (обмінного) фонду  інструментів в експлуатації.

При цьому варіанті комори обмінюють  на складі негідні, зношені інструменти  на придатні (штука на штуку), що не приводить  до кількісної зміни запасів інструментів у коморах і тому не вимагає  складання спеціального первинного документа на обмін. Такий варіант  обліку доцільно застосовувати на підприємствах  з добре організованою системою складського обліку й інструментальним господарством.

Даний варіант організації обліку передбачає виписку первинних документів тільки на операції по доукомплектуванню  роздавальних комор відсутніми інструментами  чи поверненню на центральний склад  зайвих інструментів. Для обліку зміни  запасу інструментів застосовується відомість  форми № МШ-1, на підставі якої вносяться  зміни в картки складського обліку матеріалів (типова форма № МФУ-12), що ведуться в роздавальній коморі І на складі.

Операції по обміну складом інструментів, що прийшли в непридатність, виробленому  за принципом штука за штуку чи по заміні загублених інструментів оформляються актами форми № МШ-5 з додатком актів про поломку і втрату інструмента форми № МШ-4. Акт  форми № МШ-5 є підставою для  одержання на складі нового інструмента  замість списаного.

Оперативний облік і контроль за схоронністю інструментів., видаваних  у тимчасове користування на робочі місця, залежать від тривалості й  інших умов їхнього закріплення  за виконавцями.

Первісна видача інструментів і  пристосувань на робочі місця в тривале  користування виробляється відповідно до технологічних карт на підставі вимоги майстра і відбивається в  картках обліку МШП форми №  МШ-2, що відкриваються на кожного  працівника, що одержав ці предмети. Одержання інструментів і пристосувань підтверджується підписом робітника  в картці форми № МШ-2. Наступні видачі інструментів і пристосувань з роздавальної комори замість зношених документально не оформляються, а  виробляються при пред'явленні акта вибуття форми № МШ-4.

Видача робітником інструментів у  короткочасне користування контролюється  за допомогою інструментальних марок (жетонів) без реєстрації в яких-небудь документах.

При одномарочній системі контролю робітник одержує інструмент із роздавальної комори на підставі пред'явленої інструментальної марки з вибитим табельним  номером. Видаючи працівнику інструмент, комірник поміщає інструментальні  марки з осередку стелажа, у яких зберігався виданий інструмент, і  повертає їх робітнику після здачі  інструмента в комору.

При двухмарочній системі видачі інструментів використовуються два види марок: з  табельним номером робітника  і з номенклатурним номером інструмента. Перший використовується для визначення, кому з робітників виданий інструмент у короткочасне користування, а другий дозволяє установити, скільки і які інструменти видані кожному робітнику.

Господарський інвентар:

До господарського інвентарю відносяться  предмети конторського і господарського оснащення: конторські меблі (столи, стільці, шафи, портьєри), вішалки, гардероби, протипожежний  інвентар.

Інвентарна тара, використовувана  для постійного збереження запасів, для обслуговування виробництва, як тару тривалого користування і нерозривно зв'язана з характером виробництва (наприклад, бочки на пивоварних і  хімічних підприємствах), чи контейнери, предмети, що призначені для укладання  і тимчасового збереження матеріалів, переміщення продукції усередині  підприємства, відносяться до господарського чи виробничого інвентарю.

Господарський інвентар відпускається  зі складу підприємства в експлуатацію особам, відповідальним за його схоронність, на підставі вимог, оформлених у встановленому  порядку. Облік господарського інвентарю, отриманого зі складу, матеріально  відповідальна особа веде в двох картках, одна э яких заповнюється по номенклатурних номерах інвентарю, а інша — по окремих особах, яким виданий інвентар у користування.

Якщо господарський інвентар одержує  зі складу безпосередньо особа, на яку  покладена відповідальність за забезпечення його схоронності в цеху, чи відділі  іншій службі, ця особа повинна  здійснювати облік отриманого інвентарю  в книзі (журналі), у якій указуються найменування і коротка характеристика предметів, дата надходження в експлуатацію, інвентарний номер, вартість, оцінка про вибуття.

Спеціальний одяг, спеціальне взуття і засоби індивідуального захисту:

До спеціального одягу, спеціальному взуттю і засобів індивідуального  захисту відносяться комбінезони, костюми, куртки, штани, халати, кожухи, різне взуття, рукавиці, окуляри, шоломи, протигази, респіратори і т. п.

Спецодяг і спецвзуття видаються  працівникам тих професій і посад, що передбачені в типових галузевих  нормах безкоштовної видачі працівникам  спеціального одягу, спеціального взуття й інших засобів індивідуального захисту, або галузевих нормах, затверджених на підставі типових, відповідно до встановлених норм і термінів носіння незалежно від форми власності і галузевої приналежності підприємства, на якому працює даний працівник.

Облік видачі працівникам спецодягу  і спецвзуття ведеться в особистій  картці форми № МШ-6, у якій з  описом і іншими даними, що характеризують такі предмети, відбиваються терміни  їхнього носіння і відсоток придатності. Картка форми № МШ-6 ведеться в  одному екземплярі і зберігається в  місцях видачі спецодягу і спецвзуття до моменту їхнього вибуття через  непридатність чи втрати. У випадку  втрати спецодягу і спецвзуття в  картці робиться запис про їхнє вибуття  на підставі акта форми № МШ-4.

Крім спецодягу і спецвзуття індивідуального користування, працівникам  може видаватися на час роботи черговий спецодяг, спецвзуття і захисні засоби. Дані предмети видаються тільки на час виконання робіт, для яких вони передбачені, чи можуть бути закріплені за визначеними робітниками місцями  і передаватися від однієї зміни  працівників іншій. Ці МШП повинні  враховуватися на окремих картках  форми № МШ-6 з оцінкою "Чергова".

Що стосується оформлення вибуття  МШП, то для визначення їхньої непридатності  до подальшого використання, чи неможливості неефективності проведення їхнього  відновлення, ремонту, а також для  оформлення необхідної документації на списання зазначених предметів на підприємстві створюються постійно діючі комісії. Дані комісії роблять огляд предметів, що підлягають списанню, установлюють їхню непридатність до відновлення  і подальшого використання, визначають можливість використання чи реалізації матеріалів, що залишаються від предметів, що списуються, а також складають  акт на списання МШП форми №  МШ-5 чи № МШ-8 на підставі актів вибуття  форми № МШ-4.

Основними завданнями обліку малоцінних та швидкозношуваних предметів є:

• визначення первісної вартості придбаних МШП;
• контроль за їх зберіганням як в період перебування на складі, так і в період експлуатації в цехах, відділах підприємства;
• контроль за правильністю використання МШП під час їх експлуатації.

Правильна організація бухгалтерського  обліку МШП на підприємстві передбачає своєчасне складання первинних  документів, дотримання правил при  прийманні МШП на склад і відпуску їх в експлуатацію. [8]

Методи оцінки запасів: [13]

Відповідно до П(С)БО 9 вартість МШП, переданих в експлуатацію, виключається зі складу активів, тобто списується з балансу підприємства. Списання вартості запасів може відбуватися за допомогою одного з методів оцінки запасів, запропонованих у П(С)БО №9: [6]

1. Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів:

Суть цього методу полягає  в тому, що вартість запасів, що вибувають  визначається окремо по кожній одиниці  запасів, тобто одиниця запасів  вибуває по такій же вартості, по якій вона була оприбуткована при  надходженні.

2. Метод середньозваженої  собівартості:

Оцінка по середньозваженій собівартості відбувається по кожній одиниці запасів розподілом сумарної вартості залишку таких запасів  на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів  на сумарну кількість запасів  на початок звітного місяця й отриманих  у звітному місяці запасів.

3. Метод нормативних витрат:

При використанні цього методу собівартість запасів, що вибувають  визначається виходячи з норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг). Норми витрат установлюються підприємством  самостійно з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для  того щоб нормативні витрати були максимально наближені до фактичних  витрат, норми витрат і ціни повинні  регулярно (наприклад, з періодичністю один раз на місяць) перевірятися і переглядатися підприємством.

4. Метод ціни продажів:

Даний метод оцінки вартості вибуття запасів використовують підприємства торгівлі, який заснований на застосуванні середнього відсотка торгової націнки на товари. Собівартість реалізації в такому випадку визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і  сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки, що приходиться  на реалізовані товари, визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотка торгової націнки. Середній відсоток торгової націнки визначається розподілом суми залишку торгових націнок на початок звітного місяця і торгових націнок до продажної вартості отриманих  у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку  товарів на початок звітного місяця і продажної (роздрібної) вартості отриманих  у звітному місяці товарів.

5. Метод ФІФО:

Оцінка запасів по методу ФІФО ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, придбані першими, продаються першими, а запаси, що залишилися на кінець періоду, є запасами, що були придбані чи виготовлені в останню  чергу. При цьому вартість залишку  запасів на кінець звітного місяця визначається по собівартості останніх за часом надходження запасів.

Надалі з метою забезпечення схоронності цих предметів в  експлуатації, підприємство повинне  організувати контроль за рухом таких  цінностей, зокрема, вести оперативний  облік у кількісному вираженні  по місцях експлуатації і матеріально  відповідальним особам протягом терміну  їхнього фактичного використання.

Інвентаризація МШП: [13]

Малоцінні та швидкозношувані предмети МШП інвентаризують за місцями їх знаходження та особами, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться. В процесі інвентаризації встановлюється правильність віднесення господарських засобів до групи малоцінних і швидкозношуваних предметів.

При проведенні інвентаризації комісія  повинна з’ясувати:

• чи закріплені малоцінні і швидкозношувані предмети, що знаходяться на складі та в експлуатації, за особами, відповідальними за їх зберігання і використання;
• чи здійснюється маркування спецодягу, спецвзутга, застережних пристроїв, виробничого і господарського інвентаря, столового посуду і приналежностей до передачі їх в експлуатацію;
• як організовано облік малоцінних і швидкозношуваних предметів в місцях їх експлуатації.

Інвентаризація проводиться шляхом огляду кожного предмету. В інвентаризаційні описи малоцінні та швидкозношувані  предмети заносяться за найменуваннями у відповідності з номенклатурою, прийнятою в бухгалтерському  обліку. В описах зазначається їх первісна вартість.

На малоцінні та швидкозношувані  предмети, видані в індивідуальне  користування, наприклад, спецодяг, спецвзуття тощо, допускається складання групових інвентаризаційних описів із зазначенням  осіб, яким видані такі предмети. Обов’язковою умовою при цьому є ведення  особистих карток на такі предмети і наявність в інвентаризаційному описі підписів осіб, які отримали ці предмети.

По малоцінних та швидкозношуваних предметах, які обліковуються в  оперативному порядку, описи не складаються, а перевіряється фактична наявність  цих предметів у матеріально  відповідальних осіб шляхом зіставлення  з відомістю оперативного обліку. Виявлена при цьому недостача  предметів оформлюється актом.