Облік надходження виробничих запасів

План

Вступ

1. Організаційна характеристика  та облікова політика господарства.

2. Теоретичні основи обліку надходження виробничих запасів.

3. Облік виробничих запасів.

3.1. Економічний зміст матеріальних  оборотних активів.

3.2. Оформлення надходження матеріалів від постачальників та з інших каналів.

3.3. Облік запасів на складах.

3.4. Синтетичний та аналітичний  облік надходження виробничих  запасів.

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Будь-яка діяльність, пов’язана з виробництвом, обміном та споживанням матеріальних і нематеріальних цінностей, наданням та використанням послуг, називається господарською діяльністю.

Для здійснення господарської діяльності кожне підприємство має в своєму розпорядженні необхідні господарські засоби – будівлі, машини, матеріали, товари, грошові кошти та джерела господарських засобів.

Господарська діяльність кожного підприємства вимагає планування, управління і контролю. Щоб керувати підприємствами різних форм власності і всім народним господарством України, необхідно мати відомості про господарську діяльність кожного підприємства: розміри й склад його засобів, коштів, розвиток окремих галузей тощо. Всі ці відомості можуть бути одержані лише завдяки обліку.

Запаси займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, є найбільш важливою і значною частиною оборотних активів підприємства, обов’язково враховуються при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан.

Жодне підприємство — як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері — не може обійтися без запасів.

В обліковій літературі можна зустріти багато різних понять, пов'язаних із запасами, проте, слід враховувати, що кожна з них має самостійне значення та власне тлумачення

Запаси - це матеріальні ресурси (засоби виробництва, предмети споживання, інші цінності), необхідні для забезпечення розширеного відтворення, обслуговування сфери нематеріального виробництва та задоволення потреб населення, які зберігаються на складах або в інших місцях з метою їх наступного використання.

В залежності від того, яку роль відіграють різноманітні виробничі запаси в процесі виробництва продукції, робіт і послуг, вони поділяються на такі групи: сировина, основні і допоміжні матеріали; купівельні напівфабрикати; незавершене виробництво; малоцінні швидкозношувані предмети; молодняк тварин і тварини на відгодівлі.

Запаси поділяються на виробничі і товарні. Виробничі запаси промислового підприємства дещо відрізняються від товарних запасів торговельного підприємства.  
 Виробничі запаси – придбані або самостійно виготовлені вироби, які і підлягають подальшій переробці на підприємстві. В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), інші – змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті – входять до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті – лише сприяють виготовленню виробів, але не включаються до їх маси або хімічного складу (МШП).

Товарні запаси – придбані підприємством товари, призначені для подальшого перепродажу. При цьому підприємство, як правило, не вносить суттєвих змін до їх фізичної форми, вже при закупці у постачальника вони с готовою продукцією.

Запаси для кожного підприємства - це також активи, які утримуються для продажу за умови звичайної господарської діяльності (товари); які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, (незавершене виробництво); утримуються для використання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг (сировина, матеріали тощо).

При виробництві продукції використовують вже виробничі запаси. Виробничі запаси - це придбані або самостійно виготовлені запаси, що підлягають подальшій переробці на підприємстві або утримуються для іншого споживання у ході нормального операційного циклу.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №9 “Запаси” детально регламентує загальні засади організації бухгалтерського обліку запасів і в принципі по-новому вирішує питання визначення та обліку первісної (балансової) вартості виробничих запасів та товарів, що сприятиме об'єктивному відображенню в бухгалтерському обліку фактичної собівартості використаних виробничих запасів і реалізованих товарів, точному визначенню фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності підприємств.

Запаси займають особливе місце у складі майна та домінуючої позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності, є найбільш важливою і значною частиною оборотних активів підприємства. Запаси обов’язково враховуються при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан.

Необхідною умовою підтримання виробництва сільськогосподарської продукції на певному рівні є постійна наявність частини оборотних активів у матеріальні формі. Так, щоб здійснювався процес виробництва, господарство повинне мати в необхідних розмірах запаси посівного матеріалу, кормів, палива, мінеральних добрив та засобів захисту рослин і тварин, запасних частин та інших виробничих запасів. При їх використанні ростуть витрати на виробництво. Результатом процесу виробництва є створення готової продукції і виробничі запаси переходять у форму готової продукції. 
 Облік запасів є однією із трудомістких ділянок облікової роботи на підприємстві. Облік матеріалів на складах повинен забезпечити отримання точної інформації про залишки матеріалів по кожному номенклатурному номеру. Номенклатурою матеріалів називається перелік матеріалів згрупованих за певною ознакою і відповідним чином зашифрованих, із зазначенням одиниці виміру. На складах на кожен вид, сорт, найменування запасів заповнюється матеріальний ярлик у якому зазначаються номенклатурний номер, назва запасу, марка або тип, розмір, сорт та одиниці виміру. Номенклатурний номер складається з 7 цифр, перші три з яких вказують на субрахунок, на якому в бухгалтерському обліку відображаються матеріальні цінності, наступні дві — номер групи матеріалів, а останні — порядковий номер матеріальних цінностей в групі. Присвоєння запасам номенклатурних номерів дозволяє уникати помилок під час здійснення записів у складському та бухгалтерському обліку.

У системі аналітичного обліку надзвичайно важливе значення має складський облік залишків, надходження та витрачання матеріальних цінностей, який здійснюється за допомогою карток складського обліку і складає основу бухгалтерського. Якщо складський облік ведеться з порушенням встановлених вимог, то це може ускладнити процес бухгалтерської обробки документів і паралізувати зусилля бухгалтерів отримати повну, неупереджену, точну інформацію про витрачання матеріалів на виробництво і складання фінансової звітності. Отже, складський облік запасів є початковою стадією обліку.

Синтетичний облік належних підприємству виробничих запасів здійснюється на рахунку 20 «Виробничі запаси». В дебет записуються такі факти (господарські операції, події), які викликані: надходженням запасів; дооцінкою запасів (дооцінюються лише ті запаси, які раніше були уцінені і лише у межах сум уцінки). По кредиту рахунку 20 відображається списання запасів. Згідно з П(С)БО №9 виділяють головні причини списання (вибуття) виробничих запасів із балансу: відпуск у виробництво; реалізація на сторону; інші (списання за невідповідності критеріям активу у зв'язку з псуванням, крадіжкою тощо).

Підсумкові дані стосовно надходження і вибуття запасів за синтетичними рахунками (субрахунками) записують у Відомість 5.1. Відомість ведеться у розрізі матеріально відповідальних осіб, місць зберігання і використання. Записи у Відомість 5.1 здійснюються на основі звітів матеріально відповідальних осіб щодо надходження запасів на склади, в цехи, на дільниці і їх використання, вибуття із місць зберігання за звітний період. Далі дані переносяться до Головної книги за кожним рахунком окремо, а потім до відповідних форм фінансової звітності.

Метою написання даної курсової роботи є вивчення існуючої практики організації обліку виробничих запасів та розроблення конкретних рекомендацій щодо його вдосконалення.

Об’єктом дослідження виступає СТОВ Агрофірма « Брацлав » .

Для написання курсової роботи використовувались фактичні дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності базового господарства, статистичні матеріали, нормативно правові акти, велика кількість літературних джерел.

За своєю структурою курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, переліку використаних джерел, таблиць, додатків.

2. Теоретичні основи обліку надходження виробничих запасів

Бухгалтерський облік на підприємствах призначений для забезпечення контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, віддзеркалювання в облікових і звітних документах повної і достовірної інформації про виробничо-господарську діяльність підприємства, додержування договірної і фінансової дисципліни.

У свою чергу, добре налагоджена й ефективно працююча система бухгалтерського обліку дозволяє аналізувати стан справ підприємства, контролювати надходження і витрату коштів,  вчасно розраховуватися з дебіторами і кредиторами, з бюджетом. Створення такої  фінансової системи є спільною справою керівника і бухгалтера. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе керівник підприємства, який призначає і звільняє бухгалтера за своїм  розсудом..

Нормативно-законодавчим актом , який регулює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві є Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», в якому зазаначено, що керівник підприємства зобов’язаний створити необхідні умови для  правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами і працівниками , причетним до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення і подання до обліку первинних документів.

У зв’язку з нестабільністю економіки та недосконалістю законодавчої бази закони України, постанови Кабінету Міністрів України, накази Національного банку України досить часто зазнають змін. Тому і бухгалтерський облік в Україні реформується і наближається до Міжнародних стандартів ведення бухгалтерського обліку і звітності. З 01.01.2000 року почалося практичне застосування нових національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. [1;3]

Важливе значення для одержання різнобічної інформації , необхідної для управління і контролю , має застосування науково обґрунтованого плану рахунків.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів” Міністерством фінансів України розроблений і затверджений План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу , зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Структура Плану рахунків зорієнтована на потреби складання фінансової звітності. Тому в Плані розмежовано балансові рахунки, які об’єднані в класи з розділами активу , пасиву балансу і номінальні рахунки, призначені для обліку затрат, доходів і фінансових результатів діяльності підприємства. Таким чином показники розділів балансу заповнюються за даними  рахунків 1-6 класів, а показники Звіту про фінансові результати – за даними рахунків 7-9 класів.

До синтетичних рахунків, які потребують більшої деталізації об’єктів, що обліковуються , Планом рахунків передбачені субрахунки. Кожному синтетичному рахунку і субрахунку , крім назви, присвоєно номер (код), тобто умовне цифрове позначення. Використання кодів рахунків значно прискорює і скорочує облікову роботу, а також є необхідною умовою при автоматизованому опрацюванні облікової інформації на обчислювальних машинах. [3;2]

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання  первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об’єднаннями та госпрозрахунковими організаціями. Господарські операції відображають у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах на підприємстві здійснюють на основі первинних документів, створених відповідно до вимог цього положення.[5;8]

Склад запасів, їх оцінку та порядок відображення у фінансовій звітності визначено П(С)БО 9 «Запаси». Положенням визначено, що запаси – активи, які:

• утримують для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;
• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;
• утримують для споживання  під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.[2;1]

Для того, щоб стабільно здійснювати процес виробництва, на підприємстві мають бути постійно оборотні засоби в матеріальній формі. Так підприємство повинне мати в необхідних розмірах запаси сировини і матеріалів, насіння, кормів, нафтопродуктів та інших цінностей. При їх витрачанні збільшуються витрати на виробництво, результатом якого є створення готової продукції.

Отже, оборотні засоби набувають матеріальної форми на двох стадіях кругообігу : на першій в результаті процесу закупок (постачання) витрачають гроші і одержують виробничі запаси; на другій стадії в результаті процесу виробництва матеріальні запаси перетворюються на нову готову продукцію. Таким чином здійснюється оборот засобів протягом одного виробничого циклу. Запаси відносять до оборотних засобів. [15;2]

Виробничі запаси відносяться до предметів праці. Предмет праці – це те, на що спрямована праця людини і що становить основу майбутнього продукту.

 До виробничих запасів відносять предмети праці, призначені для використання у виробництві продукції (виконані робіт, наданні послуг) та господарських потреб, придбанні для подальшого продажу або використовуються для обслуговування виробництва (виконання робіт, надання послуг), а також для потреб управління. Класифікація виробничих запасів необхідна для раціональної організації складського господарства, ведення аналітичного обліку, а також для нормування, планування, обліку, аналізу, управління запасами та інших потреб підприємства.

Для обліку запасів призначено 2-й клас Плану рахунків „Запаси”. По відношенню до балансу вони активні. За дебетом відображають залишок матеріалів та їх наступне надходження, а за кредитом – вибуття.

Облік запасів повинен забезпечити : своєчасне і правильне оформлення документами надходження і вибуття цінностей; контроль за збереженням і раціональним їх використанням; надходження достовірної інформації для прийняття правильних управлінських рішень. [15;6]

Запаси, що надходять від постачальників, супроводжуються такими документами: накладна на відпуск товарно-матеріальних цінностей; податкова накладна; рахунок-фактура тощо.

 Надходження запасів від власного виробництва оформляється накладною, яка виписується в двох примірниках. Один використовується як прибутковий документ складу, другий — як розходний документ цеху, що здав невикористані матеріали, відходи виробництва, напівфабрикати, готову продукцію.

Основні реквізити картки складського обліку: назва матеріалу, коротка технічна характеристика, номенклатурний номер, норма запасу, дата запису, № документа, на підставі якого здійснено оприбуткування або видача матеріалу, від кого одержано або кому видано, надходження, видаток, залишок після кожної операції.

Після оприбуткування запасів на складі документи постачальників разом з прибутковими ордерами передаються до бухгалтерії для записів у системі рахунків бухгалтерського обліку.

Матеріально відповідальна особа (завідувач складу, комірник), приймаючи запаси на складі, здійснює перевірку відповідності даних документів постачальника фактичній наявності цінностей. У разі повної відповідності здійснюється оприбуткування запасів на складі, тобто прийняття їх для зберігання. Це підтверджується складанням прибуткового ордера.

Процес виробництва сільськогосподарської продукції потребує систематичного поповнення виробничих запасів. Джерелами їх надходження можуть бути  промислові підприємства або установи та організації, які спеціалізуються на постачанні матеріальних цінностей для сільськогосподарських підприємств.

Особливістю  сільськогосподарського виробництва є те, що як виробничі запаси воно використовує значну частину виробленої продукції у вигляді кормів, насіння, а також продукти і відходи , одержані від переробки продукції у власному господарстві. Вироблена продукція може становити товарний запас при її продажу в майбутньому або зразу ж відправлятися на заготівельні пункти чи в торговельну мережу для реалізації. [14;70]

Наявність значних матеріальних запасів потребує організації належного складського і вагового господарства та системи обліку. Для зберігання цінностей створюються центральний склад і склади (комори) підрозділів, а також спеціалізовані склади для зберігання певних видів матеріалів (нафтопродукти, добрива)

Надходження і витрачання виробничих запасів оформляють первинними документами.

Контроль за правильністю ведення складського обліку та його відповідністю фактичній наявності цінностей і даним регістрів покладено на бухгалтерію. Його організація значною мірою залежить від ступеня використання обчислювальної техніки. [13;87]

Для забезпечення вчасного надходження необхідної інформації як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом виробничих запасів, необхідна правильна організація структури документообігу. Від правильності документального оформлення операцій з надходження виробничих запасів залежить правильне віднесення їх вартості на витрати виробництва, а також реальність оцінки незавершеного виробництва та його відображення у звітності.

Життєвий цикл матеріальних цінностей на підприємстві складається з наступних етапів : надходження – видача у виробництво – повернення з виробництва.[12;343]

Інвентаризація матеріальних цінностей є одним з радикальних засобів контролю за збереженням оборотних активів і роботою матеріально – відповідальних осіб.  Використовується також для виявлення фактичних витрат на виробництво продукції та послуг або якщо інші способи одержання даних про витрати матеріальних ресурсів не можуть бути використані. [16;290]

Дооцінка запасів як окрема бухгалтерська процедура в П(С)БО 9 не передбачена, що пов'язано з використанням принципу обачності в оцінці для уникнення завищення вартості активів.

 Якщо чиста вартість реалізації тих виробничих запасів, які раніше були уцінені і являються активами на дату балансу, в подальшому збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення. Балансова вартість запасів не може бути вищою за їх собівартість. При цьому дооцінка запасів обмежується сумою попередньої їх уцінки.

Переоцінка запасів здійснюється на дату балансу, тобто на дату складання звітності, а в кожному наступному періоді вартість запасів переглядається, і спочатку уцінені запаси можуть бути дооцінені. Тобто новою вартістю є найнижча з оцінок - собівартість, або переглянута чиста вартість реалізації. Таким чином, дооцінка запасів можлива тільки до рівня

початкової вартості у випадку, якщо ринкова вартість таких запасів спочатку знизилась, (і запаси були уцінені) а потім збільшилася.

3. Облік надходження виробничих запасів

3.1 Економічний зміст матеріальних оборотних активів

Необхідною умовою підтримання виробництва сільськогосподарської 0продукції на певному рівні є постійна наявність частини оборотних активів у матеріальній формі (виробничі запаси). Так, щоб здійснювався процес виробництва, господарство повинне мати в необхідних розмірах запаси посівного матеріалу, кормів, палива, мінеральних добрив та засобів захисту рослин і тварин, запасних частин та інших виробничих запасів. При їх використанні ростуть витрати на виробництво. Результатом процесу виробництва є створення готової продукції і виробничі запаси переходять у форму готової продукції, товарів.

Запаси-активи, які:

-  утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

-  перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукції виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Щоб правильно організувати облік, всі виробничі запаси в сільськогосподарських підприємствах поділяються на такі класифікаційні групи:

•  насіння і садівний матеріал;

•  корми - концентровані, грубі, соковиті, тваринні і мінеральні корми тощо;

•  нафтопродукти - гас, бензин, дизельне паливо, нігрол, автол, дизельне масло, солідол, технічний вазелін тощо;

• тверде паливо - дрова, вугілля, торф, брикет тощо;

•  різна сільськогосподарська сировина для переробки на млинах, крупорушках, олійницях, сушарках тощо;

• запасні частини і ремонтні матеріали;

•  готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу І відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

• товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

• малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року.

Завданням бухгалтерського обліку готової  продукції сільськогосподарського виробництва є:

• своєчасне оформлення первинних документів на всі операції, пов'язані з надходженням, зберіганням і витрачанням сільськогосподарської продукції, матеріалів та інших запасів;

• здійснення точного і повного контролю за своєчасним оприбуткуванням, зберіганням і економним витрачанням матеріальних цінностей у процесі виробництва, за додержанням встановлених норм витрат матеріалів;

• одержання на будь-яку дату точних даних про кількість сільськогосподарської продукції, матеріалів та інших запасів, які є в коморах, на складах і виробничих підрозділах підприємства та інших місцях зберігання і використання;

• систематичний контроль за транспортно-заготівельними витратами під час придбання запасів на стороні;

• своєчасне виявлення виробничих запасів, які не використовуються в господарстві і які можна реалізувати для мобілізації внутрішніх резервів, а також готової продукції, яка не користується попитом, і неліквідів.                            У Плані рахунків, затвердженому наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291 для відображення запасів передбачено клас 2 "Запаси", який містить 9 рахунків:

20 "Виробничі запаси"

21 "Поточні біологічні активи"

22 "Малоцінні та швидкозношувані  предмети"

23 "Виробництво"

24 "Брак у виробництві"

25 "Напівфабрикати"

26 "Готова продукція"

27 "Продукція сільськогосподарського  виробництва"

28 "Товари"

Для вірного визначення кількісних та якісних показників господарської діяльності підприємства велике значення мають наукові методи їх обчислення, особливо оцінки запасів.

3.2 Оформлення надходження матеріалів від постачальників та з інших каналів

Оцінка запасів - це спосіб вираження їх у грошовому вимірнику, а сам процес оцінювання полягає в проведенні факту господарського життя у відповідність з комплексом уявлень про ці факти.

Значну частку в активі балансу  займають запаси, від правильної оцінки та відображення в обліку яких залежать показники фінансового стану, на підставі яких приймаються управлінські рішення.

Запаси визнаються активами, якщо:

♦ існує імовірність того, що підприємство одержить в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням (майбутня економічна вигода, втілена в активі, є потенціалом, який може сприяти надходженню грошових коштів або їх еквівалентів на підприємство);

♦ їх вартість може бути достовірно визначена.Таким чином, не всі товарно-виробничі запаси визнаються активами, а отже, можуть обліковуватись у складі запасів і повинні відображатись у складі активів при складанні фінансової звітності. Це можуть бути товарно-виробничі запаси, придбані для благодійної діяльності або для задоволення особистих потреб працівників підприємства (наприклад, подарунки) тощо. Такі запаси обліковуються як витрати, що виникають в процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Оцінка запасів відіграє значну роль при формуванні облікової політики підприємства. Важливим в оцінці запасів є принцип який передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки запасів, що повинні запобігати завищенню оцінки активів.

Завдяки дії принципу безперервності оцінка запасів підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме й надалі. 
Оцінка запасів на підприємстві, враховуючи вимоги П(С)БО 9 "Запаси", здійснюється на трьох етапах їх руху:

♦ при надходженні запасів;

♦ при вибутті запасів;

♦ на дату складання балансу.

Розглянемо особливості оцінки на кожному з етапів руху запасів.

Оцінка запасів при їх надходженні. Основою визначення вартості запасів є вартість їх придбання або собівартість. Первісна вартість запасів визначається залежно від способу їх надходження на підприємство. Запаси можуть надходити на підприємство в результаті:

♦ придбання за грошові кошти та їх еквіваленти;

♦ виготовлення; 

♦ передачі засновниками (учасниками) підприємства в якості внеси до статутного капіталу;

♦ безоплатної передачі;

♦ обміну на інші запаси.

При надходженні запасів на підприємство їх первісна варта формується наступним чином (Мал 1).