Операції банка з кредитування населення

ВСТУП.

    Однією з найважливіших категорій ринкової економіки, що відображає реальні зв'язки і відносини економічного життя суспільства є кредит. Кредит завжди був і залишається важливим важелем у стимулюванні розвитку виробництва і являє собою економічні відносини з приводу зворотного руху позиченої вартості. Кредит забезпечує трансформацію грошового капіталу в позичковий і виражає стосунки між кредитором і позичальником. З його допомогою вільні кошти підприємств, приватного сектора і держави акумулюються, перетворюючись у позичковий капітал, який передається за плату в тимчасове користування.

    Відомо, що кредитні  операції відносяться до базових  операцій, якими банки, власне  і відрізняються від небанківських кредитних установ і створюють первинну сферу банківської діяльності. Як показує національний і світовий досвід, саме кредитування приносить фінансово-кредитним установам значну частину доходів і одночасно вона пов'язана з кредитним ризиком та ризиком втрати ліквідності та платоспроможності банку, а в підсумку - з ризиком банкрутства.

    Кредит і кредитні  відносини є невід'ємною складовою  економічної системи України.  Сфера кредитування безпосередньо  пов'язана з потребами розвитку національного виробництва. Кредитні відносини мають сприяти подоланню економічної кризи в Україні і забезпечувати прогресивний розвиток вітчизняного товарного виробництва. Ринкова трансформація національної економіки відкрила новий етап у розвитку кредитної справи. У зв'язку з цим гостро постала проблема наукового осмислення нових явищ у сфері кредитування, розуміння їх змісту, природи і сутності, розробки ефективних схем і технологій кредитного процесу та їх використання на практиці.

    Актуальність  теми полягає в ідентифікації  сучасного стану, структури та  обсягів кредитування населення  комерційними банками Україна,  проведенні класифікації та оцінки  ефективності кредитування населення  в сегментах інвестиційного та  споживчого кредитування, виявленні  поточних проблем і перспективних  шляхів розвитку сегментів банківського  кредитування населення.

    Мета дослідження полягає в розкритті сучасного номенклатурного ряду, загального досягнутого рівня розвитку і конкурентоспроможності банківських продуктів кредитування населення в банківській системі Україні, дослідження та оцінка конкурентної позиції і перспективних напрямів вдосконалення банківських продуктів кредитування населення в комерційному банку ПАТ КБ ПриватБанк.

    Основні завдання  дослідження:

    - Дослідити теоретичні основи банківських операцій з кредитування населення в комерційному банку, особливостей процесу кредитування населення і ризики банківського кредитування населення і засобів їх зменшення;

    - Проаналізувати практику кредитування населення в банківській системі Україні і аналіз послуг у кредитному портфелі банківського кредитування населення в ПАТ КБ ПриватБанк, який є одним з найбільших банків роздрібного кредитування в Україні;

    - Класифікувати  основні форми та умови кредитування  приватних осіб в ПАТ КБ ПриватБанк;

    - Провести оцінку  конкурентних позицій і напрямків  розвитку ринкової частки ПАТ  КБ ПриватБанк в підсегментах довгострокового іпотечного кредитування населення, довгострокового кредитування населення на придбання автомобілів, поточного споживчого кредитування населення

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКИХ операцій з кредитування населення в комерційних банках.

1.1 Особливості процесу кредитування населення в комерційному банку.

    Основними класифікаційними  ознаками сегментів банківського  кредитування населення є:

    - Терміновість  кредитування (короткострокове і  довгострокове);

    - Забезпеченість  повернення кредитів (заставні або  беззаставні);

    - Контрольованість  предмета кредитування (цільові  чи нецільові кредити);

    Короткострокові  споживчі кредити надаються громадянам  на потреби поточного характеру (придбання товарів широкого вжитку і тривалого користування, транспортних засобів) та на нагальні потреби (лікування, навчання, народження дитини, непередбачені обставини тощо) строком до 1-го року. Довгострокові споживчі кредити надаються на потреби поточного характеру для кредитування покупки автомобілів, моторних човнів, яхт, катерів - до 3-5 років [28, с.35].

    Новими видами  короткострокових нецільових кредитів  є механізм кредитного ліміту  через використання платіжних  кредитних карт і механізм  дострокового рефінансування векселів, виданих підприємствами населенню в розрахунок за придбані у них продукти сільського господарства і тваринництва.

    Комерційні банки  банківської системи України  на сучасному етапі виконують  наступний перелік операцій кредитування  фізичних осіб, обумовлений керівними документами Національного банку України [5]:

    а) Кредити на  поточні потреби (табл.1.1);

    б) Кредити в інвестиційну діяльність (табл.1.2);

    в) Кредити вексельного  рефінансування;

    г) Іпотечні  кредити під заставу нерухомості;

                                                                Таблиця 1.1

Перелік кредитних операцій поточного кредитування фізичних осіб в комерційних банках України [16, с.44]

    220 Кредити на  поточні потреби, які надані  фізичним особам

    2202 А Короткострокові кредити на поточні потреби, які надані фізичним особам

    2203 А Довгострокові кредити на поточні потреби, які надані фізичним особам

    2207 А Прострочена заборгованість за кредитами на поточні потреби, які надані фізичним особам

    2208 А Нараховані доходи за кредитами на поточні потреби, які надані фізичним особам

    2209 А Прострочені нараховані доходи за кредитами на поточні потреби, які надані фізичним особам

                                                                  Таблиця 1.2

Перелік кредитних операцій інвестиційного кредитування фізичних осіб в комерційних банках України [16, с.46]

    221 Кредити в інвестиційну діяльність, надані фізичним особам

    2211 А Фінансовий лізинг (оренда), наданий фізичним особам

    2212 А Короткострокові кредити в інвестиційну діяльність, надані фізичним особам

    2213 А Довгострокові кредити в інвестиційну діяльність, надані фізичним особам

    2217 А Прострочена заборгованість. за кредитами в інвестиційну діяльність, наданих фізичним особам

                                                   Продовження таблиця 1.2

    2218 А Нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, надані фізичним особам

    2219 А Прострочені нараховані доходи за кредитами в інвестиційну діяльність, надані фізичним особам

    Правове регулювання  відносин між споживачами товарів,  робіт і послуг та виробниками  і продавцями товарів, виконавцями  робіт і тими, хто надає послуги,  здійснюється через законодавство  про захист прав споживачів, що  містить сукупність галузевих нормативних правових актів, в яких встановлюються основні права споживачів, визначається механізм реалізації та захисту цих прав, зокрема щодо гарантій, а також встановлюються юридичні наслідки порушення зазначених прав [3, від 1 грудня 2005 N 3161-IV].

    1 грудня 2005 ВР  України прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України« Про захист прав споживачів », яким Закон України« Про захист прав споживачів »викладено в новій редакції. Основною новизною цих змін є те, що нормами зазначеного Закону регулюються відносини з надання споживчого кредиту [3, від 1 грудня 2005 N 3161-IV].

    Закон визначає  споживчий кредит як кошти,  що надаються кредитодавцем (банком  або іншою фінансовою установою)  споживачеві на придбання продукції.  Споживачем є фізична особа,  яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Продукцією, в розумінні Закону, є будь-які вироби (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. Таким чином, споживчий кредит це не тільки кредитування на придбання товару, а й на надання певних послуг [3, від 1 грудня 2005 N 3161-IV].

    Нормами статті 11 Закону врегульовані права споживачів на випадок укладення ними кредитних договорів (зокрема, при здійсненні операцій з кредитування банківських рахунків споживачів), згідно з яким кредитор надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві на придбання продукції, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками [3, від 1 грудня 2005 N 3161-IV].

    Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати отримання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

    Таким чином,  нова редакція Закону врегулювала  відносини, що створюються між  кредитодавцем та позичальником  (споживачем), які можуть мати  місце під час виконання ними взятих на себе зобов'язань по укладеного кредитного договору. Таким чином, введення норм, що регулюють права споживача у разі придбання ним продукції в кредит створює можливість виникнення в діяльності банків певних ризиків при укладенні та виконанні договорів про споживчий кредит з фізичними особами, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, які обумовлені нормами ст 11 Закону України « Про захист прав споживачів »[3, від 1 грудня 2005 N 3161-IV].

1.2 Ризики банківського кредитування населення і засоби їх зменшення.

    Ризик є невід'ємною  ситуативною характеристикою будь-якої  діяльності кожного суб'єкта бізнесу. У розрізі банківських кредитних операцій можна розглядати кредитний ризик - тобто ризик несплати позичальником основного боргу (суми наданої позики) і відсотків, які належать оплаті банку за користування кредитом у терміни, визначені в кредитному договорі. Несплата відсотків по позиці чревата неотриманням прибутку банку від кредитної діяльності, неповернення ж самого кредиту викликає появу прямих збитків та можливої ​​втрати банківського капіталу. З огляду на це кредитний ризик активної діяльності комерційного банку можна розглядати як ймовірність виникнення втрат (упущеної вигоди) через ненадання кредиту потенційно позичальнику, здатному своєчасно виконати свої фінансові зобов'язання.

    Кредитний ризик,  або ризик неповернення боргу,  однаковою мірою стосується всіх  клієнтів банку незалежно від  того, позичальником є ​​юридична  особа-виробник, фізична особа, або  інший банк.

    Кредитний ризик  при кредитуванні фізичної особи  може бути пов'язаний з [29, с.6]:

    - Прострочення  платежу через неплатоспроможність  позичальника;

    - Нецільовим використанням  кредиту;

    - Недостатньою  ступенем забезпеченості та видами  застави;

    - Смертю позичальника  або його тривалою хворобою, що веде до непрацездатності і неплатоспроможності.

    Якщо розглянути  умови виникнення ризиків у банківському кредитуванні фізичних осіб, то можна відзначити наступні основні моменти.

    По-перше, даний  ризик може бути обумовлений  появою збитків в результаті:

    - Нераціонального  вкладення кредитних ресурсів  у ненадійні кредитні проекти,  наявності значної частки даних  кредитів у кредитному портфелі банку;

    - Недостатнього  обгрунтування і достовірності  прогнозу розвитку ринкової ситуації  та фінансової діяльності позичальника  при наданні кредиту;

    - Появи непередбачених  обставин, зумовлених політичними,  економічними, соціальними та іншими факторами, які ускладнюють повернення кредиту позичальником;

- Можливою несприятливої  ​​конкуренції з боку інших  банків і фінансово-кредитних  інститутів і т.д.

    По-друге, ризик  може бути викликаний втратами, які сприймаються як непередбачене  зниження суми повернення або  й можливе неповернення позики  в силу наступних факторів:

    - Несподіваних  несприятливих змін умов банківської  діяльності та діяльності суб'єктів  кредитування внаслідок введення  нових нормативно-правових актів;

    - Недостатнього  обгрунтування і достовірності  відмови в наданні кредиту  позичальникам, здатним своєчасно  його повернути;

    - Недостатнього  обгрунтування і достовірності  оцінки ділової, фінансової та  кредитної спроможності клієнта,  його гарантій і, як наслідок, надання кредиту позичальнику, не  здатному його повернути;

    - Недобросовісні  оцінки справжньої мети позичальника, здатного на правопорушення.

    По-третє, ризик неповернення позичкового боргу залежить від стихійних лих (пожеж, землетрусів, повеней тощо), впливу кримінального середовища, в тому числі правопорушень банківського персоналу.

    Основними причинами  виникнення проблемних позик  (тобто позик, за якими виявляються  труднощі з погашенням основного  боргу та сплати відсотків), що  залежать від клієнта - фізичної  особи, вважають:

    а) неотримання  доходів для покриття заборгованості фізичними особами-позичальниками.

    б) умисне порушення  позичальником умов кредитного договору.

    Фактори появи  труднощів з поверненням кредиту,  що лежать поза контролем банку,  об'єднують:

    а) погіршення  економічної кон'юнктури, що враховує  макроекономічні проблеми: спад, криза  виробництва, інфляція, криза неплатежів, які ускладнюють, а іноді й роблять неможливим отримання доходів фізичною особою;

    б) зміну законодавства  країни і т.д.;

    в) форс-мажорні  обставини природного характеру.

    За результатами  оцінки фінансового стану позичальник  зараховується до відповідного класу. Також не враховується рівень погашення позичальником кредитної заборгованості.

    Керуючись даними  двома критеріями, банк класифікує  кредитний портфель на групи  кредитного ризику: стандартні позики, позики під контролем, субстандартні позики, сумнівні позики, безнадійні позики (табл.1.3).

                                                                   Таблиця 1.3

Класифікація кредитного портфеля банку за ступенем ризику і визначення категорії кредитної  операції [29, с.56]

    Фінансовий стан  позичальника (клас) Обслуговування  боргу позичальником (група)

Добре Слабке Незадовільний

    А Стандартна  Під контролем субстандартна

    Б Під контролем субстандартна субстандартна

    В субстандартна  субстандартна Сумнівна

    Г Сумнівна  Сумнівна Безнадійна

    Д Сумнівна  Безнадійна Безнадійна

    З метою захисту  своїх інтересів, зменшення рівнів  кредитних ризиків в процесі активної діяльності комерційний банк керується як нормативними положеннями, показниками ризику, встановленими інструктивним документам, так і власними критеріями оцінки ймовірно ризиків, методами та заходами щодо їх зниження, які відображаються в кредитній політиці банків.

    Найпростішим  методом захисту від ризику  неповернення кредитів є елементарне  нівелювання ризику, якого може  слідувати банк, надаючи позики  надійним і перевіреним позичальникам. Але повністю уникнути ризику в кредитній справі, виключити ймовірне поява втрат практично неможливо. Головною метою виступає мінімізація ризику, банк не повинен ігнорувати ринок кредитних вкладень з відносно високим ступенем ризику, раціонально і виважено оперуючи капіталом в даному секторі активної діяльності. Це дозволить банку не звужувати сферу своєї діяльності і бути гідним конкурентом в системі фінансових посередників.

    Лімітування кредитів - це спосіб встановлення сум  граничної заборгованості по  позикам конкретному позичальнику. Воно здійснюється шляхом визначення лімітів надання позик, які уособлюють граничну суму кредиту, яку позичальник має право отримати в банку.

    З метою зменшення банківських ризиків Національний банк установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку [29, с.87]:

    - Норматив максимального  розміру кредитного ризику на  одного контрагента (Н7) - не більше 25%;

    - Норматив великих  кредитних ризиків (Н8) - не повинен  перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку;

    - Норматив максимального  розміру кредитів, гарантій та  поручительств, наданих одному  інсайдеру (Н9) - не повинен перевищувати 5 відсотків.

    - Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) - не повинен перевищувати 30 відсотків.

    По застосуванню  способу лімітування кредитів шляхом встановлення максимальних значень показників з надання позик випливає інший метод захисту від ризику при кредитуванні, а саме диверсифікації кредитних вкладень. Цей спосіб захисту передбачає розподіл і розміщення наданих грошових коштів між різними суб'єктами (юридичними та фізичними особами). Чим більші кількості позичальників буде переданий у тимчасове користування позичковий капітал конкретного банку, тим, за інших рівних умов, менше буде ступінь ризику неповернення боргу, оскільки ймовірність банкрутства відразу всіх клієнтів значно нижче від достовірності банкрутства одного або декількох позичальників, в яких зосереджена значна частка кредитних коштів, і тим меншою мірою банк буде залежний від можливості або бажання окремого позичальника повернути кредит. Також з цією метою банк може застосовувати спосіб зменшення розмірів наданих позик в тому випадку, якщо він не має повної впевненості в достатній кредитоспроможності потенційного позичальника.

    Зі свого боку банки в процесі кредитування та контролю погашення кредитів формують, грунтуючись на проведеній попередньої та поточної класифікації по групах ризикованості кредитів, страховий резерв на відшкодування можливих втрат за наданими позиками. Даний резерв формується тільки на покриття безнадійної (збиткової) кредитної заборгованості по основному боргу і, окремо, за відсотками і комісіями по всіх наданих позиках, у тому числі за врахованими векселями та міжбанківськими позиками, операціями фінансового лізингу. Розмір резерву визначається загальною сумою всіх позик, класифікованих за ступенем ризику та зважених на відповідний кожній групі кредитів коефіцієнт ризику.

    Нормативними  документами класифіковано наступні  абсолютні величини розміру ризику (табл.1.4)

                                                               Таблиця 1.4

                Абсолютні величини розміру ризику

Категорія кредитної операції

Коефіцієнт резервування (за ступенем ризику) Коефіцієнт резервування за кредитними операціями в іноземній  валюті з позичальниками, у яких немає джерел надходження валютної виручки

"Стандартна" 1% 2%

"Під контролем" 5% 7%

"Субстандартна" 20% 25%

"Сумнівна" 60% 60%

"Безнадійна" 100% 100%

                 Розрахунковий резерв дорівнює сумі добутків «чиста заборгованість, на яку нараховується резерв * коефіцієнт ризику» всіх груп кредитів. Банк формує страховий резерв з двох складових: резерву загального та резерву спеціального. Загальний резерв створюється шляхом відрахувань на стандартні позики, спеціальний - на решту позики за рахунок валових витрат банку (до 40% суми сукупної заборгованості за кредитами) та, при необхідності, відрахувань з прибутку. Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом, або виникла в результаті неможливості погасити кредит у зв'язку з дією непереборної сили (форс-мажору), списується зі спеціального резерву. Звичайно, кошти резерву використовуються тільки в тому випадку, коли банк упевниться, що кредити ніколи не будуть погашені, і віднесе їх у збитки (погашення безнадійної позики не відбулося протягом трьох років).

    Але найголовніше  методом захисту від кредитних  ризиків, визначення необхідного  обсягу позики та можливих  шляхів повернення заборгованості  банку є аналіз і оцінка  кредитоспроможності клієнта, його  фінансового стану, прогнозування  ризику неповернення кредиту.

    Якщо в процесі  оцінки кредитоспроможності клієнта  банк прийшов до позитивного  висновку про привабливість кредитної  угоди, то наступним елементом  визначення рівня кредитного ризику даної справи встають залучення достатнього забезпечення кредиту, оскільки будь-які прогнозні розрахунки, навіть найоптимістичніші, не здатні передбачити всіх можливих ускладнень з поверненням позики та відсотків під час його використання [35, с.353-360].

    Сутність даного  методу захисту від кредитних  ризиків полягає в тому, що  позичальник апріорно гарантує відшкодування суми кредиту і відсотків за ним. До таких гарантій відносять: неустойку, заставу (заклад), поступку вимог та прав, передача права власності, гарантії і поручительства, страхування.

    Наведені форми  забезпечення повернення кредиту  оформляються спеціальними документами,  які мають юридичну силу і  закріплюють за кредиторами певне  джерело для погашення позики  у разі відсутності коштів у позичальника при настанні строку виконання зобов'язань.

    Ще одним методом  захисту банків від кредитних ризиків у своїй діяльності і однією з можливих форм забезпечення надаваних позик є така галузь, як страхування окремих випадків, достовірних у взаєминах між кредитором і позичальником. Даний спосіб широко застосовується практично у всьому світі. Страхування операцій і дій, пов'язаних з наданням кредитів, передбачає повне передання відповідальності і ризику організації, яка страхує кредит. Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства.